Коран в Україні. Українські переклади Корану

1   2   3   4   5   6   7

хараму”), Міна також була місцем поклоніння та жертвоприношення. Після перемоги ісламу смисл ритуальних дій у цьому місці дещо змінився.

Перед смертю Мухаммад здійснив останнє паломництво до Мекки, взявши з собою всіх своїх жінок та сотню верблюдів. У суботу 25 зу-ль-ка’да (10/25 січня) 632 року караван виступив з Медини й у вівторок уранці 5 зу-ль-хіджа (3 лютого) увійшов до Мекки, де до нього приєднався Алі б. Абі Таліб. У четвер 7-го зу-ль-хіджджа (5 лютого) після семикратного обходу Кя‘би, на знак закінчення паломництва, Мухаммад поїхав у долину Міна, де власноручно заколов 36 верблюдів і поголив голову. Після цих подій щороку 10-го зу-ль-хіджа (за місячним календарем) му­сульманські прочани відвідують долину Міна, де кидають камінці в стовпи, що символізують Ібліса (диявола), який перегороджував до­рогу Ібрагімові (біблійному Авраамові), коли той ішов до доли­ни Мекки, щоб побудувати храм Кя‘би. Після цього ритуалу мусульманські прочани, наслідуючи Пророка, заколюють у жертву тварин, куплених тут же в торгівців та бедуїнів.

25 У Корані на початку 29 сур поміщено окремі «таємничі», або «магічні», літери та буквосполучення, справжнього змісту яких ніхто не знає: він став незрозумілим вже через кілька десятиліть після письмової фіксації тексту. У всякому разі, ні в найдавніших списках Корану, ні в першоджерелах про походження цих букв ніяких свідчень немає. У наступних традиційних тлумаченнях вони трактуються як букви прихованого змісту, а також як початкові букви епітетів Аллаха. Існує поширена гіпотеза, що головний редактор Корану – Зейд ібн Сабіт – упорядковуючи текст в окремих сурах відзначав буквами імена тих, хто з пам’яті диктував йому цю суру.

Літери А.Л.М. (аліф, лям, мім) на початку другої сури одні коментатори Корану інтерпретують як натяк на всемогутність Аллаха – ар.: ’anā lī minnī (“я, мені, від мене”). Інші вважають, що абревіатура означає фразу Allāhu laţīf mağīd ( “Аллах є милостивий, преславний”).

Більшість європейських і частина мусульманських дослідників сходяться на тому, що ці літери означають ініціали власників окремих аркушів, на яких було записано одкровення Пророка і які згодом склали Коран. Зейд ібн Сабіт робив позначення на аркушах нібито для того, щоб після використання тих чи інших записів повернути їх їхнім власникам. Наприклад, ГМ могло означати Гамза, АЛМ – аль-Мугіра, ТГ – Тага і т.п. Не виключено, що АЛМ, як вважають деякі європейські дослідники та коментатори, могло також означати фразу ’amara lī Muħammadun – “Мухаммад наказав мені (записати це)”, коли Зейд ібн Сабіт писав під диктовку самого Пророка. Несподівану й незвичну думку щодо походження цих букв висловив Т.А.Шумовський: “Загадкові букви, які стоять на початку деяких розділів Корану, не можуть вказувати на імена тих, чиї спогади дозволили остаточно записати вірші коранічних сур. Така можливість подеколи допускається в науці, однак розташування звичайних імен поруч зі священними словами вважалась би блюзнірством. Випадковий набір букв свідчить, що відповідні їм незрозумілі звуки промовлялись Мухаммадом, щоб привернути увагу різнорідних слухачів до наступного викладу. Таємничі звуки створювали обстановку забобонного страху, преклоніння перед тим, хто промовляв утаємничене, “те, чого ми не знаємо” [Шумовский 2000, 13–14].

26 Аяти 2–4 – свєрідний вступ, де подається загальна характеристика Корану і сформульовано найважливіші вимоги до віруючого.

27 Тобто Коран.

28 Знаменитий аят «ал-Курсі», який читається як молитва. Можливо, переклад християнського або єврейського гімну.

29 Фразеологізм “їхнє майбутнє і їхнє минуле” буквально означає: “те, що між їхніми руками, і те, що позаду них”.

30 Ужите в оригіналі слово kursī екзегети та перекладачі тлумачать по-різному; основні точки зору поляризуються навколо понять “Трон”, або “Престол”, та “знання”. Поняття Трону Небесного зустрічається в багатьох віровченнях, де воно асоціюється зі створенням світу та концептом керівництва Бога Всесвітом. У цьому значенні термін kursī до певної міри виступає синонімом слова ‘arš і є предметом запеклої полеміки серед теологів. Термін kursī зустрічається в Корані лише двічі (інше місце – XXXVIII: 34 – у зв’язку з царем Сулейманом – Соломоном). Слово ж ‘arš ужито 21 раз у контексті з різними персонажами. Існує точка зору, що kursī означає ослінчик для ніг, у той час як ‘arš – сам трон [EI NE V: 509]. В алегоричному значенні kursī – це Боже царство, Його абсолютне знання. Якщо прийняти другу версію, то коментовану частину аяту слід перекладати як: “Знання Його охоплює небеса і землю, і не важко Йому пам’ятати про них”. Арабське слово hifz у цьому контексті як субстантивований масдар означає скоріше не “охорона”, а “пам’ять”. (Див. також: великий коментар до перекладу Османова, прим. 207, с.653–654).

31 Сура названа так тому, що цю тварину згадано в 67-м айяті

32 11 У Корані є такі «таємничі», чи «магічні», буквосполучення, справжнього змісту яких ніхто не знає. Сучасні європейські дослідники майже одностайно погоджуються, що ці загадкові літери означають імена тих чи інших власників коранічних фрагментів, які позичали свої списки Зейдові ібн Сабітові, коли той редагував текст Корану. Могли це бути й помітки власників списків. Так, наприклад, вважається, що А.Л.М могло бути скороченням напису — «Амара лі Мохаммед» — «Наказав мені (записати це) Мохаммед».

33 12 Цей айят інколи ще називають «Айятом трону» або «Божим престолом». За уявленнями середньовічних мусульман, трон Бога, який «вміщає в собі небеса і землю», був «найвищим» місцем у цілому всесвіті.

34 13 В сучасних виданнях Корану це слово, надруковане над текстом, повинно нагадувати слухачам чи читачам, що, дійшовши до цього місця, слід зробити поклон на честь Бога.

35 Тобто за небом і землею.

36 Натяк на диявола, який спокушає людей і щезає при згадці імені Бога або одного із його 99 епітетів.

37 109 Так мусульмани називають добрих і злих духів. Злих називають ще іфритами, або маридами.