О. Ю. Висоцький українські
| Вид материала | Книга |
- Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє, 211.4kb.
- О. Ю. Висоцький (Національна металургійна академія України), 181.75kb.
- «Українські землі в XVI xvii ст.», 73.08kb.
- Стрельник Олена Анатоліївна урок, 120.15kb.
- Cловник “українські реалії” За книгою академіка Телешуна С. О., Рейтеровича, 405.98kb.
- Висоцький О. Сутність легітимації політики // Політичний менеджмент. К., 2004. №4 (7)., 190kb.
- Міністерство охорони здоров’я України, 1004.37kb.
- План: Інноваційна діяльність технопарків. Українські технопарки, 167.41kb.
- Суми Вид-во СумДУ, 2986.56kb.
- Робоча навчальна програма для студентів спеціальності 070201 «Радіофізика І електроніка», 396.61kb.
О. Ю. ВИСОЦЬКИЙ
УКРАЇНСЬКІ
СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ ТА ЕСЕРИ:
Досвід перемог і поразок
Київ
Видавництво «Основні цінності»
2004
УДК 329.14:941/949(477):005
ББК 63.3 (4 УКР) 6
В 53
Висоцький О.Ю. Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок. – К.: Основні цінності, 2004.- 272 с.
Уперше в українській історіографії на основі широкого кола джерел з’ясовуються спільні й особливі риси генезису, становлення, ідеологій та діяльності Української соціал-демократичної робітничої партії й Української партії соціалістів-революціонерів у 1900-1920 роках. Відтворюється цілісна картина функціонування цих партій на фоні подій Української революції, визначається вплив українських соціал-демократів і есерів на формування політики УНР у добу Центральної Ради та Директорії. Висвітлюється опозиційна діяльність українських соціалістів щодо режиму гетьмана П.Скоропадського.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться історією української соціал-демократії, національних політичних партій, проблемами трансформації політичної свідомості в Україні та державотворчим досвідом початку ХХ століття.
Рецензенти: доктор історичних наук, професор,
зав. кафедри російської історії ДНУ Іваненко В.В.
доктор історичних наук, професор,
зав. кафедри української історії та етнополітики ДНУ Якунін В.К.
Рекомендовано до друку Вченою радою Дніпропетровського національного університету, протокол № 11 від 11 червня 2001 р.
© Висоцький О.Ю., 2004
ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧИТАЧА
Історія українського національного соціалістичного руху Східної України перших десятиліть XX сторіччя дає цікавий матеріал для роздумів. Адже саме його найактивніші учасники — українські соціал-демократи та есери — справляли вагомий вплив на хід Української національно-демократичної революції 1917—1920 років, значною мірою формували політику Української Народної Республіки і, тим самим, визначали долю тогочасної української державності.
Що зумовило появу та становлення української соціал-демократії на Наддніпрянщині на зорі XX сторіччя? Якою мірою зовнішні ідейно-політичні чинники й традиції українського відродження сформували політичне обличчя українських соціал-демократів та есерів? Чому українська соціал-демократія відіграла провідну роль у революційних подіях 1917—1920 років на Наддніпрянщині? Чому досвід застосування соціал-демократичних ідей виявився невдалим? Що було спільного й відмінного в обох провідних українських соціалістичних сил — Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), до найвизначніших лідерів якої належав Володимир Винниченко, та Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), найвідомішим представником якої був Михайло Грушевський? Чому саме українські соціал-демократи грали першу скрипку у формуванні політики Української Центральної ради та Директорії УНР, попри те, що значно поступалися чисельністю та впливом на населення Наддніпрянщини українським есерам?
Відповіді на ці питання значною мірою дає пропонована читачеві книга Олександра Висоцького «Українські соціал-демократи та есери: досвід перемог і поразок». Сподіваємося, що це видання викличе інтерес у читача, який винесе належні уроки з першого досвіду керування Українською державою вітчизняною соціал-демократією на Наддніпрянських землях.
На жаль, як відомо, далеко не в усьому і не завжди цей досвід був суто позитивним. Іноді у діях політичних лідерів доби УНР давалися взнаки брак компетентності у справах державного управління, нездатність приборкати дезорганізацію та ексцеси у збройних силах і в державному апараті, певний романтизм та відсутність підготовлених для ефективної політичної діяльності кадрів. Звісно, драматичні умови воєнного часу, у яких перебувала тоді Україна, аж ніяк не сприяли реалізації традиційних соціал-демократич-них програм. Та, незважаючи на це, ми не можемо не цінувати того щирого ідеалізму, який надихнув керівників УСДРП та УПСР очолити революційний рух за національну незалежність України.
Видавництво «Основні цінності»
Присвячується моєму науковому керівникові
Анатолію Івановичу Голубу