Geum.ru

Українські Карпати – без отрути

Вид материалаДокументы

Содержание


Велика сила – воля людей.
Подобный материал:
Українські Карпати – без отрути


Хімізація сільського господарства свого часу обіцяла позбавити людство голоду та зупинити поширення багатьох хвороб, які переносяться живими організмами. Водночас широкомасштабне застосування хімічних засобів вимагає не тільки ретельного контролю за їхнім вживанням, але й суворого дотримання термінів та умов зберігання. Послаблення державного контролю у цій галузі в Україні призвело до накопичення великих обсягів так званих некондиційних пестицидів – тобто таких, чий термін придатності давно збіг і які необхідно належним чином знешкодити.

За приблизними оцінками, на території Карпат знаходиться понад 500 тон некондиційних пестицидів. Негосподарське, недбале ставлення держави до їхнього зберігання вже призвело до забруднення довкілля, що спричинило шкідливий вплив на здоров’я людей.

Майже 11 тонн непридатних до використання пестицидів були накопичені в районі села Сянки Турківського району Львівської області. Протягом 15 років вони зберігалися в приміщенні напівзруйнованого складу на території регіонального ландшафтного парку “Надсянський”, що входить до складу Міжнародного біосферного заповідника “Східні Карпати”. Отрута, як міна уповільненої дії, була захована на загибель довкіллю та людям на відстані 150 метрів від потічків міжкордонної річки Сян, що несе свої води до Вісли й далі, до самого Балтійського моря. Цій загрозі в 2001 році присвятив кампанію Західноукраїнський благочинний фонд екологічної та туристично-просвітницької інформації (WETI). Тоді WETI разом з Обласною екологічною асоціацією “Зелений світ” зі Львова, Фундацією ім. Дідушицьких з Варшави та Державним природознавчим музеєм провели Міжнародний конкурс дитячої творчості “Міна на кордоні”. Семінар до Дня пестицидів у місцевому екологічному коледжі, обласні громадські слухання, буклет-порадник „Громадські слухання як інструмент демократії у вирішенні екологічних проблем” та буклет „У майбутнє без пестицидів” – все це стало запорукою успіху починання місцевих ентузіастів.

Інформація про пестицидний склад біля села Сянки була надрукована в 25 виданнях, включаючи всеукраїнські газети “Дзеркало тижня”, “Голос України” та “Факти”. Всеукраїнський та міжнародний резонанс, який спричинила ця акція, примусив місцеву владу вжити відповідних заходів для запобігання можливій катастрофі – пестициди помістили в залізобетонні контейнери.

Велика сила – воля людей. Ще сильнішою вона стає, коли нею рухає не агресивність невігласів, а обізнаність місцевої громади. Саме оперування достовірною інформацією і є гарантією успіху громадських починань. Необізнаність пересічних мешканців дозволяє владі бути недбалою та продажною, бізнесу – вживати незаконні дії. Зважена та правдива інформація в руках ентузіастів стає гідним інструментом боротьби проти байдужості та корупції. Сянківська “пестицидна історія” яскраво продемонструвала впровадження положень підписаної Україною міжнародної Орхуської конвенції, яка проголошує право громадян на отримання достовірної екологічної інформації, навіть у найвіддаленіших куточках країни. Ця історія стала для львівських чиновників своєрідним уроком. Але, незважаючи на успіх одного села, загальна проблема зберігання та утилізації некондиційних пестицидів у Карпатському регіоні була лише проголошена приоритетною, а заходи, спрямовані на її ефективне вирішення, так і залишилися невиконаними.

Ще тоді, після Сянківської справи, за ініціативи WETI для продовження роботи над вирішенням проблеми зберігання пестицидів був створений Карпатський екологічний форум „Майбутнє Карпат у наших руках”, до якого увійшли провідні екологічні НГО карпатського регіону: „Екосфера” (Ужгород), „Буквиця” (Чернівці), „Наш дім” (Івано-Франківськ), „ЕкоПраво-Львів”, „Екотерра” (Львів). Заручившись підтримкою колег по форуму, активісти WETI поставили перед собою нове завдання: звільнити українські Карпати від “цвинтарів” некондиційних пестицидів. Почали з головного – з виявлення місць зберігання заборонених та непридатних для використання пестицидів. Надіслали запити до управлінь екоресурсів трьох областей Західної України – Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської. Терпляче чекали, сподівалися на чинний діалог, але марно: не прийшла відповідь від закарпатських та франківських чиновників, в відповідь Чернівецького управління екології було просто відмовкою – даних про розташування складів вона не містила.

Україна недаремно проголосила курс на демократичні перетворення. Відповідні закони приймаються, і поступово, але невпинно, впроваджуються механізми їхнього виконання. Екожурналісти з WETI звернулися до Генеральної та обласних прокуратур, в результаті чого отримали від місцевих “чиновників від екології” всю необхідну офіційну інформацію. Спираючись на отримані дані, вони розробили маршрути й рушили в експедиції по чотирьох областях – Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській. Обійшли сільради, школи та місцеві газетні редакції, роздали літературу про пестициди. Зустрічалися з місцевими жителями, розповсюджували інформаційні листівки, розповідали про небезпечність некондиційних пестицидів, розпитували про можливі місця їхнього зберігання. Зібрали багато інформації, нанесли на карту склади пестицидів, все сфотографували та зняли на відеоплівку.

Зібрана інформація засвідчила, що чимало складів перебувають в занедбаному, загрозливому для довкілля та здоров’я населення стані. А де-не-де недбале ставлення до пестицидних складів вже зробило свою брудну справу: в селі Рокосово Хустського району Закарпатської області склад некондиційних пестицидів продали львівському підприємцю. Він людина немісцева, не його то земля, не його сусіди, не його родичі: бізнесмен розпочав ремонтувати приміщення, викинув пестициди на вулицю, просто неба. Горе не змусило чекати на себе – в селі народилося двоголове теля-мутант, бо його мати паслася біля колишнього складу. Знали про це вчені, знали про це вчителі, тепер про це знають і місцеві жителі – таке каліцтво є результатом отруєння хімікатами. Опудало теляти виставили напоказ в Мукачівському музеї, фотографію подарували активістам WETI.

А у селі Сянки Львівської області народилося таке саме теля. Люди злякалися, телятко забили, знищили свідка – думали, що саме горе знищили… А воно тільки сильнішим від того стало, людський страх робить його потужнішим. Люди бояться голосно говорити про негаразди. У приватних розмовах скаржаться, розповідають про отруєння, про проблеми, про свавілля влади та чиновників, а потім відмовляються від своїх слів. Навіть освічені, обізнані люди відступають. На Франківщині експедиції WETI зустрілася вчителька, яка розповіла про склад із непридатними пестицидами. А побачила мікрофон з телекамерою – почала все заперечувати. Злякалася: не можна без дозволу сільського голови такого говорити! Звичайна реакція. Не здивувався й секретар місцевої сільради. Навіщо лукавити? Не підуть люди на відверту розмову – їм тут жити, їм з місцевою владою справу мати! Але допомогла “опозиція”, депутат сільради, один з опонентів сільського голови, розповів і про склад з отрутою, і про наслідки його впливу на довкілля та здоров’я людей.

Страх сказати зайве породжений нерозумінням більшої небезпеки – загрози для життя. Допомогти людям, попередити про цю загрозу – завдання громадських активістів. Ентузіасти WETI організували масштабну просвітницьку кампанію в місцевих ЗМІ. Понад 1,5 мільйона читачів, телеглядачів та радіослухачів отримали інформацію про непридатні пестициди та заходи, вжиті для ліквідації пестицидної загрози. На базі регіональних газет створили телефонні гарячі лінії, куди можна повідомити про місця зберігання отрутохімікатів. По Карпатському регіону розіслані 2 тисячі примірників буклету “Карпати без пестицидів” з картою-схемою розташування небезпечних складів.

Обласні управління екобезпеки жахнулися, отримавши звіт експедиції WETI, – не все спокійно “в королівстві Данському”, не все під контролем! Вони пообіцяли заохотити сільради впорядкувати склади. Не залишаються тепер осторонь і самі місцеві жителі: після відвідин членами WETI придивилися вони до того, як зберігаються пестициди у них в громадах. Голова Рокосівської сільради Хустського району Закарпатської області І. Кудрон написав листа до Хустської райдержадміністрації про необхідність ліквідувати небезпечні склади пестицидів в усіх районах вздовж русла річки Тиси. А голова села Довжок, та депутати сільради визначили пестицидну проблему як пріоритетну.

Здається, потяг рушив. На жаль, держава не поспішає, багато своїх рішень залишає на папері. Тому WETI має в планах провести західноукраїнські громадські слухання – можливо, таким чином вдасться примусити владу спритніше взятися до справи. Не припиняється також робота з населенням, члени організації звернулися до Міносвіти України та пропонують запровадити викладання в місцевих школах нового предмета, присвяченого пестицидній небезпеці. І саме в цьому курсі розповідати, де донині зберігається отрута, як самі люди можуть запобігти невидимій, але потужній загрозі. Бо тільки разом, усією громадою, можна подолати таку біду.


Контактна інформація:


Західно-український благочинний фонд екологічної

та туристично-просвітницької інформації "WETI"

м. Львів

Тел./факс: (0322) 72-35-52

Ел. пошта: weti@lviv.gu.net

Керівник проекту: Песляк Володимир Ілліч

Керівник організації: Царик Йосип Володимирович