Рекомендації щодо інформаційних заходів 18

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 6.2 Частота використання шприца чи голки іншої людини протягом останніх 12 місяців Досвід отримання засудженими інформації про ВІЛ/СНІД, ІПСШ під час ув’язнення Додаткові групи 8. Працівники правоохоронних органів

Подобный материал:

• Методичні рекомендації щодо проведення ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади, 27.82kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів історії Загальні положення, 117.95kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів монументального мистецтва, 121.88kb.
• Методичні рекомендації щодо визначення предмета охорони об'єктів археологічної спадщини, 59.62kb.
• Затвердити план районних заходів щодо реалізації заходів щодо профілактики вживання, 36.69kb.
• План: Вступ Актуальність проблеми забезпечення безпеки в інформаційних системах Нормативно-правова, 339.55kb.
• Затвердити План заходів щодо запобігання І протидії корупції в районі, що додається, 14.98kb.
• План заходів щодо забезпечення складання прогнозних показників районного у місті бюджету, 71.39kb.
• Комплексний план заходів Близнюківської районної державної адміністрації щодо попередження, 61.99kb.
• Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 р. №1432, щодо методичного забезпечення, 474.13kb.

Таблиця 6.2

Частота використання шприца чи голки іншої людини

протягом останніх 12 місяців,

% серед тих, хто вживав ін’єкційні наркотики протягом останніх 12 місяців (N=516 осіб)

Зазвичай, використовую чужий шприц, голку	8
Не пам’ятаю	9
Ніколи не користуюсь	11
Не хочу відповідати	18
Чужим користуюсь рідко, в окремих випадках	54

Серед тих засуджених, які вживали наркотики протягом останнього року, лише 11% під час ін’єкцій ніколи не користувалися шприцом, який вже був у використанні. Понад половини опитаних час від часу змушені звертатися до використання вже використаних шприців. Привертає увагу достатньо великий відсоток тих, хто зазвичай робить ін’єкцію чужими шприцом та голкою (8%). До цієї ж групи ризику щодо можливості ВІЛ-інфікування можна віднести і тих респондентів, які не пам’ятають чи використовували вони чужий шприц чи ні (9%), та тих, хто не захотів відповідати на це запитання (18%). За результатами опитування, як правило, засуджені використовують інструменти для ін’єкцій наркотиків спільно з однією особою (чоловіки – 88%, жінки – 13%).


Зважаючи на те, що серед засуджених є ВІЛ-інфіковані, які знають про свій позитивний ВІЛ-статус і ті, хто свого статусу не знає, спільне використання інструментарію для ін’єкцій з іншими засудженими стає чи не одним з основних факторів поширення епідемії в умовах закладу. Так, 13% тих, хто спільно з іншими використовував шприці та голки для вживання наркотиків, мають ВІЛ-позитивний статус, 30% не знають свого статусу, а 2% відмовилися його назвати.


Використання саморобного інструменту для ін’єкцій наркотиків

Крім цього, за результатами опитування 30% засуджених практикують спільне використання саморобного інструменту для ін’єкційного вживання наркотиків.


Татуювання

Зважаючи на те, що татуювання протягом останнього строку ув’язнення робили 16% опитаних, проте серед них чверть сказали про те, що інструмент для нанесення татуювання був не стерильним, 9% цього не пам’ятають.

Серед тих, хто спільно з іншими засудженими використовував інструменти для нанесення татуювання, 5% є ВІЛ-інфікованими, 13% проходили тестування на ВІЛ, але не знають свого результату, 3% не захотіли сказати про свій ВІЛ-статус.


Сексуальні контакти з партнерами протилежної статі

Практично всі засуджені мають право на тривалі побачення з близькими родичами, під час яких вони можуть мати статеві стосунки зі своїми сексуальними партнерами. Дані, отримані під час опитування, довели, що лише десята частина засуджених мали досвід сексуальних контактів зі своїми сексуальними партнерами протягом останнього строку ув’язнення. Проте, використання презервативів під час таких контактів не є поширеною практикою серед засуджених, лише 64% їх використовували, 17% - інколи.


Гомосексуальні контакти

Стосовно поширеності практики гомосексуальних контактів серед українських засуджених важко робити висновки у зв’язку з відсутністю достовірних даних. Проте, дані опитування свідчать, що дійсно, така практика існує, 4% опитаних сказали, що мали досвід таких контактів за останні 6 місяців. Переважна частина опитаних, які сказали, що за останні півроку мали сексуальні зносини з іншими засудженими, не використовували презерватив під час останнього контакту.


6.4. Джерела інформування, якими користуються і яким довіряють


За результатами опитування, понад 50% засуджених отримували під час ув’язнення інформацію про інфекційні захворювання, включаючи ВІЛ/СНІД та інфекції, що передаються статевим шляхом. Опитані жінки переважають за цим показником засуджених чоловіків. Майже 33% від загальної кількості опитаних не отримували, а 10% - не пам’ятають такої інформації.

Таблиця 6.3

Досвід отримання засудженими інформації про ВІЛ/СНІД, ІПСШ під час ув’язнення, %

	Так	Ні	Не пам’ятаю
Чоловіки	54	33	12
Жінки	68	26	6
Всього	57	32	11

Найбільший відсоток засуджених, які мали інформацію про ВІЛ/СНІД та ІПСШ під час ув’язнення спостерігається серед тих, хто не перший раз відбуває покарання, найменший – серед тих, хто отримав строк уперше. Ці результати доводять, що інформаційно-просвітня діяльність досить активно впроваджується в установах кримінально-виконавчої системи.


Джерела отримання інформації

Ті, хто отримував інформацію про ВІЛ/СНІД під час свого останнього строку ув’язнення, серед джерел цієї інформації називали:

• медичних працівників (59%),
  
• начальників відділень соціально-психологічної служби (30%),
  
• інших засуджених (23%),
  
• інших працівників установи (21%).
  

Проте, кожен сьомий засуджений, що отримував інформацію про інфекційні захворювання, не пам’ятає від кого вона надходила.


Види інформації

Основними видами інформації стосовно інфекційних хвороб, з якою ознайомлювалися засуджені, були:

• шляхи передачі вірусу,
  
• особливості ВІЛ-інфікування та захворювання на СНІД,
  
• засоби захисту від інфікування ВІЛ, шляхи передачі інфекцій, що передаються статевим шляхом,
  
• засоби захисту від цих інфекцій. Тобто більшість опитаних засуджених у достатньому обсязі інформуються про ВІЛ/СНІД та ІПСШ.
  

Більшість опитаних засуджених читали інформаційні матеріали, які розклеєні на спеціальних стендах на території колонії, у медсанчастині, спеціальних плакатах, листівках на стінах гуртожитку. Крім цього, засудженим роздавали буклети, брошури, листівки з питань інфекційних захворювань. 10% засуджених сказали, що їм не роздавали ніяких інформаційних матеріалів, 6 відсотків не можуть пригадати цього факту.


Інформаційні потреби

Значними виявилися інформаційні потреби засуджених щодо інфекцій, які передаються статевим шляхом. Лише 7% респондентів не залежно від їх статі та віку не потребують ніякої додаткової інформації стосовно зазначеної проблеми. Найбільш „рейтинговими” питаннями, які цікавлять опитаних, є види ІПСШ і ЗПСШ, шляхи їх передачі, симптоми і методи лікування.


6.5. Рекомендації щодо стратегії інформаційної кампанії, джерел розповсюдження інформації


Зважаючи на те, що епідемічна ситуація з ВІЛ/СНІДом в пенітенціарній системі України є своєрідним віддзеркаленням загальнонаціональної, то для її подолання в виправних колоніях необхідне запровадження дієвих профілактичних заходів. Ці заходи повинні складатися в чітку стратегію.

Виходячи з результатів дослідження, основними складовими стратегії інформаційно-профілактичної роботи з ВІЛ/СНІД в пенітенціарній системі можуть бути:

• навчання активістів з числа засуджених для проведення профілактичної роботи щодо ВІЛ/СНІДу за методом "рівний – рівному";
  
• запровадження інтерактивних форм навчання засуджених, а саме: конкурсів профілактичних плакатів, вікторин тощо;
  
• запровадження серед засуджених регулярних конкурсів стінних газет, санбюлетенів з проблематики ВІЛ/СНІДу та ІПСШ;
  
• введення до програми навчання неповнолітніх засуджених спеціальних занять з питань наркоманії, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ та здорового способу життя тощо;
  
• створення на базі бібліотек спеціальних центрів/куточків профілактики ВІЛ/СНІДу та ІПСШ;
  
• забезпечення цих центрів/куточків роздавальними матеріалами (листівками, буклетами, брошурами, плакатами тощо);
  
• запровадження в них консультування фахівців з питань ВІЛ/СНІДу та ІПСШ,
  
• навчання фахівців (медиків, психологів, соціальних працівників тощо), які працюють у виправних колоніях консультуванню та проведенню профілактичної роботи серед засуджених та працівників;
  
• розробка та розповсюдження спеціальних методичних рекомендацій, посібників з профілактичної щодо ВІЛ/СНІДу та ІПСШ роботи серед працівників та засуджених;
  
• залучення до профілактичної щодо ВІЛ/СНІДу та ІПСШ серед засуджених та працівників виправних колоній представників релігійних організацій, які працюють в пенітенціарних установах, їх навчання та забезпечення інформаційними матеріалами;
  
• створення на базі шкіряно-венерологічних диспансерах при установах виконання покарань інформаційно-ресурсних, консультаційних пунктів, забезпечення їх відповідними інформаційними матеріалами та фахівцями, їх навчання;
  
• запровадження тренінгових курсів з питань ВІЛ/СНІДу для працівників пенітенціарних установ;
  
• запровадження профілактичної, інформаційно-роз’яснювальної щодо ВІЛ/СНІДу та ІПСШ роботи серед родичів засуджених, підготовка відповідних інформаційних матеріалів;
  
• розробка методичних посібників щодо особливостей профілактичної роботи з контингентом засуджених;
  
• забезпечення працівників даними про профілактичні заходи, які проводитимуться в Україні, статистичними даними щодо поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу в Україні та її регіонах.
  

Зважаючи на легковажне, а іноді навіть цинічне ставлення журналістів до соціальних проблем ВІЛ/СНІДу взагалі і проблем пенітенціарної системи України зокрема, необхідно здійснювати цілеспрямовану навчальну роботу з журналістами, а саме:

• проводити навчання журналістів та редакторів видань з проблем ВІЛ/СНІДу, пенітенціарної системи та особливостей подачі публікацій на цю тему;
  
• запровадити тренінги-майстер-класи для журналістів-початківців, студентів вузів, які готують майбутніх журналістів, теле- та радіо-ведучих з цієї проблематики;
  
• ввести тестування, залік для журналістів, які пройшли навчання на тренінгах, майстер-класах.
  

Використані джерела


Аналітичний звіт «Моніторинг поінформованості та поведінки засуджених, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління». Рукопис - Державний департамент України з питань виконання покарань, Аналітичний центр «Соціс», МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». - К., 2005. – 50 с.


ДОДАТКОВІ ГРУПИ


7. ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ 15


7.1. Поінформованість про ВІЛ/СНІД


Знання щодо шляхів профілактики ВІЛ/СНІД

Результати опитування військовослужбовців показали, що:

• 86% респондентів знають, що ризик інфікування ВІЛ можна знизити, якщо мати статеві контакти лише з одним, вірним, неінфікованим партнером,
  
• 89% - якщо користуватися презервативом під час сексуальних контактів,
  
• 96% військовослужбовців знають, що ВІЛ можна інфікуватися, якщо використовувати спільні шприці та голки,
  
• 81% опитаних військовослужбовців знають, що ВІЛ-інфікована людина може бути здоровою на вигляд і нічим не відрізнятися від пересічних громадян.
  

Незважаючи на високий рівень поінформованості про основні шляхи ВІЛ-інфікування, досить велика частка респондентів мають хибні уявлення про то, як ВІЛ не передається:

• 28% вважають, що можна заразитися ВІЛ-інфекцією через укус комахи,
  
• 38% не впевнені чи знають про це,
  
• майже 20% опитаних впевнені, що можна інфікуватися, якщо їсти їжу, яку запропонувала ВІЛ-інфікована людина, а 24% вагаються щодо цього.
  

7.2. Ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІД


Толерантність щодо ЛЖВС

Результати дослідження показують, що:

• опитані військовослужбовці є найбільш толерантними по відношенню до своїх рідних (78% доглядали б інфікованого вдома).
  
• Толерантність по відношенню до колег є набагато нижчою: тільки 34% продовжували б жити поряд з інфікованою людиною.
  
• Найнижчою є толерантність по відношенню до найменш знайомих, близьких людей – при наявності вибору магазину 20% опитаних залишили би магазин, де працює інфікована особа.
  

Розбіжності за статусом в армії

Солдати строкової служби показують найменший рівень толерантності, даючи вдвічі більший відсоток не толерантних відповідей ніж курсанти. Курсанти, в свою чергу, показують вдвічі більше не толерантних відповідей, ніж офіцери.


Настанови щодо конкретних дій стосовно ЛЖВС

Незважаючи на більш-менш толерантне ставлення щодо ЛЖВС в уявних ситуаціях, 56% респондентів вважають, що ВІЛ-інфікованих людей треба відселити, або ізолювати від здорових. Так 61% солдат притримуються настанови на ізоляцію на відміну від 35% офіцерів. Курсанти за своїми настановами трохи ближче до солдат строкової служби, ніж до офіцерів, але все одно відмінність між ними та солдатами є значимою на рівні 5%.


7.3. Поведінка у контексті ВІЛ/СНІД


За результатами опитування, серед військовослужбовців досить поширеною є небезпечна щодо ВІЛ-інфікування поведінка.


Сексуальні зносини

Більше 50% солдат строкової служби вступають у статеві зв’язки під час служби в армії, хоч, можливо, це відбувається підчас відпустки. Серед курсантів 1-го курсу ця частка становить 88%, а для курсантів 2-го курсу та старше – 92%.


Сексуальні зносини з нерегулярними партнерами

67% солдатів та курсантів, що мали статеві зв’язки протягом останніх 12 місяців вступали у сексуальні зв’язки з нерегулярною або непостійною партнеркою. Зв’язків з нерегулярними партнерками менше серед офіцерів. Але, якщо взяти до уваги той факт, що більшість з них є одруженими і проживають разом зі своїми родинами, то 32% офіцерів, які мали випадкові зв’язки протягом року, також можна вважати високим показником ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки.


Сексуальні зносини за платню

• 40% тих, хто мав контакти з непостійними партнерками протягом року, принаймні одній з них платили за секс.
  
• Більшість (81%) зверталася до послуг тільки однієї комерційної партнерки.
  
• Солдати строкової служби частіше зверталися по платні послуги (45% тих, хто мав нерегулярних партнерок), ніж офіцери та курсанти (33-34%).
  
• Серед тих, хто мав нерегулярних партнерок з часом служби частка використання платних партнерок серед непостійних партнерок зменшувалась: серед солдат, від 50% на першому році до 36% - на другому, серед курсантів – з 45% на першому курсі, до 25% - на другому і старших.
  

Використання презервативу

За результатами дослідження 79% опитаних військовослужбовців, що мали контакти з непостійними партнерками, вживали при останньому контакті презерватив. Цей показник стосувався тільки тих, хто мав контакти з непостійними партнерками не за гроші. Проте, серед тих, хто мав контакти з партнерками за гроші, цей відсоток – вище, 83%.


Причини невикористання презерватива

Серед причин, через які ті, хто мав контакти з нерегулярним партнером, не використовували презерватив при останньому контакті, найчастіше говорили про те, що:

• статевий акт з презервативом їх не приваблює (45%),
  
• презерватива не було під рукою (32%),
  
• використання презерватива знижує чуттєвість (25%).
  
• 14% респондентів були у нетверезому стані підчас акту,
  
• 10% просто не подумали про це.
  

Гомосексуальні зв’язки

Зважаючи на досить табуйовану тему гомосексуальних зв’язків, серед опитаних тільки 11 чоловіків-військовослужбовців вказали на те, що вступали в сексуальні стосунки з чоловіками. З числа цих військовослужбовців – 9 солдат строкової служби, 2 – курсанти. Три особи з 11-ти служать менше 6 місяців, отже їх контакт відбувся, можливо, ще до служби в армії. Двоє з 9-ти осіб не використовували при цьому контакті презерватив.


Вживання наркотиків

30 осіб вказали, що вживали наркотики ін’єкційним шляхом протягом життя. Тільки 11 з них вказали, що робили це протягом року з моменту опитування. 2 з них служать менше 6 місяців, отже, можливо, тільки 9 робили це в армії. 2 з них використовували спільні голки.


Татуювання

Тільки 8% заявили про факт татуювання протягом військової служби. Цей відсоток є найвищим серед солдат строкової служби другого року – 12%, та найнижчим серед курсантів – 3%. Тільки 12% вказали на те, що інструменти, якими їм робили татуювання, не були стерильними.


7.4. Джерела інформування, якими користуються і яким довіряють


Отримана інформація щодо ВІЛ/СНІД

Результати опитування показують, що 65% військовослужбовців отримували яку-небудь інформацію про ВІЛ/СНІД впродовж своєї служби. В першу чергу виявлено, що найбільш повно профілактичними заходами охоплений офіцерській склад (83%); рівень охоплення профілактичною інформацією солдат (61%) статистично не відрізняється від такого серед курсантів (65%) – в обох цих групах він нижче, ніж серед офіцерів. Серед тих солдат строкової служби, хто служить перший рік майже 42% не отримували інформацію про ВІЛ/СНІД підчас служби, тоді як серед тих, хто служить другий рік ця частка становить 29%.


Види інформації щодо ВІЛ/СНІД

Серед тем, що висвітлюються для військовослужбовців про ВІЛ/СНІД превалює інформація про:

• шляхи передачі ВІЛ (58%);
  
• основні засоби захисту від ВІЛ (49%);
  
• життя людей з ВІЛ і його наслідки для здоров’я (27%);
  
• ставлення до ВІЛ-інфікованих людей, про терпимість до них (17%).
  

Джерела отримання інформації

Ті респонденти, хто отримував інформацію про ВІЛ/СНІД, називали такі джерела:

• виступи лікарів перед групою солдат/ курсантів (51% серед солдат і 43% серед курсантів);
  
• заняття з гуманітарної підготовки (39% солдати, 35% курсанти);
  
• буклети, брошури ( 21% солдати, 31% курсанти);
  
• телепередачі (22% солдати, 27% курсанти);
  
• інструктаж солдат/курсантів офіцерами перед звільненням (25% солдати, 34% курсанти);
  
• особисті розмови з товаришами (21% солдати, 35% курсанти);
  
• плакати (15% солдати, 22% курсанти);
  
• спеціальні відеофільми (8% солдати, 19% курсанти).
  

Довіра до джерел інформації

Щодо рівня довіри різним джерелам інформації, то за результатами дослідження військовослужбовці довіряють:

• Цивільним та військовим медикам разом - 71% опитаних з числа тих, хто отримував інформацію про СНІД в армії.
  
• Засобам масової інформації: цивільним та військовим ЗМІ разом - 17%.
  
• Офіцерам з гуманітарних питань - 9%,
  
• своїм товаришам – 3%.
  

Оцінка інформації з питань ВІЛ/СНІД

За оцінками респондентів, інформація щодо ВІЛ/СНІД, яку вони отримували під час служби в армії є:

• потрібною (59% солдат та курсантів);
  
• зрозумілою (77%);
  
• ненав’язливою (60%);
  
• цікавою (67%).
  

7.5. Вплив профілактичних заходів на поінформованість, ставлення, поведінку


Потреба в додатковій інформації

Незважаючи на високий рівень поінформованості військовослужбовців про ВІЛ/СНІД, за даними опитування 56% опитаних відчувають потребу у додатковій інформації з питань ВІЛ/СНІД. Серед тих, хто не отримував такої інформації впродовж служби, 48% вважають, що їм потрібна додаткова інформація з питань ВІЛ/СНІД, серед тих, хто інформацію про ВІЛ/СНІД отримував, 61% вважають, що додаткова інформація їм потрібна.


Найбільш виразну потребу у додаткових знаннях відчувають офіцери та курсанти (близько 62%). Найнижчою є потреба в додаткових знаннях у солдат першого року служби – 50%, трохи вищою є потреба серед солдат другого року – 57%.


Ті респонденти, які потребують додаткової інформації про ВІЛ/СНІД, виокремлювали, насамперед, такі основні теми:

• розвиток хвороби та лікування СНІД (85%);
  
• наслідки ВІЛ для здоров’я людини (80%);
  
• способи запобігання ВІЛ-інфікуванню (79%);
  
• ставлення до ВІЛ-інфікованих людей (74%);
  
• шляхи поширення ВІЛ (72%);
  
• тестування на ВІЛ і установи, де його можна зробити (64% опитаних);
  
• регіональна статистика поширення ВІЛ-інфекції (64%).
  

7.6. Рекомендації щодо джерел розповсюдження інформації


Зважаючи на те, що серед військовослужбовців досить поширеними є ризиковані щодо ВІЛ-інфікування практики поведінки, необхідно активізувати інформаційно-профілактичну роботу.


Спираючись на специфіку військової служби, необхідно враховувати побажання військовослужбовців щодо джерел інформації, через які вони б отримували потрібну інформацію про ВІЛ/СНІД. Серед таких джерел опитані військовослужбовці називали:

• виступи лікарів (45%);
  
• показ спеціальних відеофільмів (41%);
  
• буклети, брошури (24%);
  
• тематичні телепередачі (24%);
  
• заняття з гуманітарної підготовки (9%);
  
• тематичні плакати (8%);
  
• особисті розмови з товаришами (4%);
  
• інструктаж, який проводять офіцери перед звільненням солдат та курсантів (4%).
  

Спираючись на все це, необхідно:

• навчання вищого командного складу української армії щодо ВІЛ/СНІД і способів профілактики;
  
• спеціальне навчання викладачів з гуманітарної підготовки та офіцерів-заступників командирів підрозділів з гуманітарних питань методиці проведення занять з пропаганди здорового способу життя і профілактики ВІЛ/СНІД;
  
• залучення до профілактичної роботи серед військовослужбовців та курсантів військових вузів громадських організацій, фахівців з соціальної роботи, фахових психологів тощо;
  
• акцентування уваги у профілактичних бесідах, заняттях з особовим складом до нестатевих факторів ризику зараження: гоління небезпечною бритвою перед звільненням, татуювання нестерильними інструментами та ін’єкційна наркоманія тощо;
  
• акцентування уваги у посібниках та матеріалах для занять з гуманітарної підготовки на інформацію про стадії розвитку хвороби СНІД, її наслідки для здоров’я, життя ВІЛ-інфікованих та правила спілкування з ними;
  
• при плануванні занять необхідно приділити особливу увагу солдатам, що служать другий рік. Ймовірно, умови служби в армії сприяють погіршенню сприйняття інформації та формуванню власних ідеологем, жорстких і не толерантних до маргінальних сфер суспільства;
  
• впровадження інформаційно-освітніх програм серед контингенту миротворчих сил, які несуть службу за межами України в країнах, де існує велика загроза ВІЛ-інфікування. Це можна зробити через розробку і розповсюдження кишенькових „пам’яток” та довідників з питань ВІЛ/СНІД, безпечної поведінки, здорового способу життя;
  
• відпрацювання і впровадження специфічних форм роботи з солдатами сільського походження, оскільки рівень підготовки у сільських школах є досить низьким;
  
• залучення військових ЗМІ до висвітлення розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в світі, Україні і окремих її регіонах, а також до профілактичної роботи в збройних силах України;
  
• розробка спеціального навчального посібника щодо впровадження навичок здорового способу життя та формування навичок безпечної поведінки у військовослужбовців;
  
• розробка інформаційних буклетів, плакатів, видання та розповсюдження їх у військових частинах та закладах;
  
• розробка, тиражування та розповсюдження у військових частинах соціальної відеоінформації (відео-роликів) щодо пропаганди здорового способу життя;
  
• створення інформаційно-методичних кабінетів при гарнізонних будинках офіцерів, клубах військових частин з впровадження здорового способу життя, профілактики ВІЛ/СНІД і ІПСШ;
  
• підготовка лідерів з числа солдат і сержантів строкової служби, а також курсантів щодо профілактичної роботи з питань ВІЛ/СНІД і ІПСШ за методом «рівний - рівному»;
  
• розповсюдження інформації серед військовослужбовців щодо державних та неурядових організацій, які займаються профілактикою ВІЛ/СНІД з вказівкою контактної інформації і адреси;
  
• розповсюдження інформації серед військовослужбовців щодо установ, де можна пройти тестування на ВІЛ і отримати до- та після тестове консультування з питань ВІЛ/СНІД;
  
• створення можливості доступу всіх категорій військовослужбовців до системи добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію/СНІД;
  
• розповсюдження презервативів у військових частинах.
  

Використані джерела


Аналітичний звіт «Моніторинг поведінки військовослужбовців, як компонент епіднагляду за ВІЛ другого покоління» - Міністерство оборони України, МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», ТОВ «СОЦІС - ЦСПД». Рукопис - К., 2005. – 61 с.


8. ПРАЦІВНИКИ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 16


8.1. Поінформованість про ВІЛ/СНІД