Рекомендації щодо інформаційних заходів 18

Вид материала

Содержание

Випадкові контакти молоді
Джерела інформування молоді щодо проблем ВІЛ/СНІД
Розподіл відповідей респондентів на запитання: “У якому саме заході, на якому йшлося про ВІЛ/СНІД, ти брав/ла участь?”, % за тип
Сума перевищує 100%, тому що респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді.
Метою інформаційних кампаній має стати підвищення рівня толерантності до хворих на СНІД.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

2. МОЛОДЬ

2.1. Поінформованість про ВІЛ/СНІД

Самооцінка знань

94% 3 молодих мають певну інформацію про ВІЛ/СНІД; 93% юнаків та 94% дівчат вважають себе певною мірою проінформованими про хворобу. Про відсутність істотних розбіжностей у рівні інформованості юнаків та дівчат свідчать и результати досліджень 4. Про достатність власних знань заявили 53% опитаних. Однак, як зазначають науковці, високий рівень поінформованості про ВІЛ/СНІД потребує перевірки достовірності знань про хворобу та врахування почасти завищеної самооцінки респондентами власної обізнаності. При додатковому опитуванні виявилося, що лише 0,7% молоді вірно розрізнили всі правильні та неправильні судження щодо ВІЛ/СНІД.

Розбіжності у рівні знань молоді 6

50% учнівської та студентської молоді оцінює рівень своїх знань про ВІЛ/СНІД як досить високий, інші 50% – як низький. При цьому виявлені помітні розбіжності у інформованості серед молоді, що навчається у міських навчальних закладах (54% - знають про хворобу “дуже багато”, ще 44% - “дещо чули”) та тими, хто відвідує сільські навчальні заклади (відповідно 36% та 62%). Найвище свій рівень обізнаності оцінюють студенти вищих навчальних закладів 2 та 3 рівнів акредитації (відповідно 84% та 77% з них знають про СНІД “дуже багато”), найнижче – учні загальноосвітніх шкіл (41% відзначили свої знання як “достатні”).

Потреба у додатковій інформації щодо ВІЛ/СНІД 3

Непрямим чином на недостатність інформації вказують відповіді на питання про необхідність отримання більш повної інформації з проблеми. 67% респондентів заявляють про бажання поповнити свої знання з питань ВІЛ/СНІДу (серед них 63% юнаків та 71% дівчат), 32% - такої потреби не відчувають, що може свідчити як про впевненість цієї категорії опитаних в своїх знання, так і про байдужість їх до цієї проблеми питання. Найменш інформованою (91%), і тому напевне, найбільш зацікавленою в поповненні інформації (72%) є вікова група 14-16 років.

Регіональні розбіжності 3

Аналіз регіонального зрізу показав, що значну зацікавленість у більш повній інформації про хворобу виявляли молоді мешканці Заходу (78%) та Півдня (75%), менше всього потребу в інформуванні відчувала молодь Центрального (59%) та Північного (59%) регіонів та м. Києва ( 58%).

2.2. Ставлення до проблеми ВІЛ/СНІД, ЛЖВС

Ставлення до проблеми ВІЛ/СНІД

Ставлення суспільства до ВІЛ/СНІД, ЛЖВС і груп ризику є досить значним показником рівня гуманності та толерантності та, одночасно – критерієм інформованості суспільства про хворобу.

86% опитаної молоді 4 вважає, що проблема СНІД є соціальною проблемою українського суспільства, вирішення якої залежить від кожного громадянина нашої країни (8% - заперечили таке твердження). Спостерігається помітне зростання рівня такого усвідомлення проблеми з віком та набуттям освіти.

Вікові та освітні розбіжності у ставленні молоді до проблеми ВІЛ/СНІД 4

Рівень освіти та більший вік респондентів позначився і на розумінні молоді щодо того, хто повинен насамперед вирішувати проблеми, пов’язані із ВІЛ/СНІД. При загальному показнику 77% опитаних - 61% 14-річних, та 80% 20–24-річних вважають, що хвороба не є проблемою виключно самих хворих або інфікованих; таке ставлення притаманне для 67% респондентів з початковою освітою і 86% – з повною вищою.

49% молодих людей вважають, що не лише силами системи охорони здоров'я можливо вирішити проблему СНІДу (цей показник зростає з віком та рівнем освіти), 40% схильні покладати відповідальність за це насамперед на медичні установи та заклади.

Із зростанням рівнів освіти та добробуту збільшуються показники готовності молодих людей витрачати частину своїх доходів та боротьбу із цією небезпечною хворобою (за умови адекватного і цільового їх використання). Питома вага опитаних, згодних на таку пожертву, сягає 55%.

Водночас 67% молодих людей вважають, що профілактика цієї хвороби є завданням уряду, проте це має відбуватися не за рахунок самих респондентів.

Такі дані свідчать про певну невизначеність і недостатню сталість поглядів респондентів на чинники та основних відповідальних за подолання епідемії СНІД.

Ставлення до людей, що живуть з ВІЛ/СНІД 4

Показник толерантності до ВІЛ-інфікованих, розрахований за методикою, запропонованою ЮНЕЙДС серед молоді становить 0%, тобто жоден із молодих людей, відповідаючи на запитання тесту не дав відповідей, що виявили б терпиме ставлення до хворих.

Дослідники фіксують вищий рівень толерантності молоді до близьких людей – родичів та друзів:

75% опитаних погодилися б опікуватися хворими родичами у своїй домівці;
23% молодих людей готові надавати моральну підтримку і допомогу у догляді друзям;
21% спілкувалися б з друзями частіше для моральної підтримки.

Проте в разі інфікування члена родини респондента 74% опитаних молодих людей тримали б цю обставину у таємниці, і лише 11% вважають таку утаємниченість недоцільною. Найбільш високі показники бажання зберегти інформацію про хворобу близьких у таємниці спостерігаються у людей з вищою освітою.

Регіональні особливості

Виявляється певна залежність між толерантним ставленням до хворих та сприйняттям рівня поширення хвороби в тому чи іншому регіоні. Так, зафіксовано, що мешканці, що сприймають свої регіони як регіони поширення ВІЛ/СНІДу, виявляють більшу терпимість до інфікованих, ніж мешканці, що оцінюють свої райони як такі, де хвороба мало розповсюджена. Скажімо, готові спільно вживати їжу із ВІЛ-інфікованими 9% опитаних, які вважають, що в їхній місцевості рівень захворювань дуже низьким і 14% тих, хто такий рівень оцінив як високий.

Науковці 5, які досліджували настрої студентів трьох міст – Донецька, Дніпропетровська та Херсону, розрахували індекс толерантності (обчислений за спеціальною методикою) до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на рівні 4 балів (4 – означає за цією методикою “Скоріше необхідно надавати допомогу та підтримку”) – у Донецьку та Дніпропетровську та 3,4 бали – у Херсоні (3 – “нейтральне ставлення”). Як відомо, Донецька та Дніпропетровська область належать до регіонів з високим рівнем захворюваності на ВІЛ, Херсонська – з рівнем захворюваності вище середнього. При цьому загалом у 3 містах індекс толерантності у студентів ВНЗ був вищим (3,9), ніж у студентів ПТУ (3,3).

2.3. Поведінка у контексті ВІЛ/СНІДу 4

Аналіз залученості молоді до небезпечних форм поведінки підвищує вірогідність ВІЛ-інфікування. Найнебезпечнішими щодо ризику ВІЛ-інфікування є вживання ін’єкційних наркотиків, ранній початок сексуальних стосунків, невпорядковане сексуальне життя, незахищений секс.

Сексуальна поведінка молоді

Серед респондентів, які почали статеве життя (59%) мали сексуальні контакти протягом 12 місяців 97% опитаних. Із них 35% мали контакт(и) з випадковим(и) сексуальними партнерами: 47% хлопців із тих, хто вступив в сексуальне життя і 20% дівчат. Не було випадкового партнера протягом останніх 12 місяців у 57% опитаних.

Рисунок 2.1

Випадкові контакти молоді, %

З віком знижується показник випадкових контактів. Так, 67% 14-річної молоді, що розпочала сексуальне життя, мали контакти з випадковими партнерами; для 15-17-річних цей показник знижується до 46%, серед 18-21-річних - до 39%. Як бачимо, найуразливішою до ВІЛ-інфікування залишаються наймолодші вікові групи.

Сексуальні зносини з випадковими сексуальними партнерами

Кількість випадкових сексуальних партнерів у респондентів протягом останніх 12 місяців, серед тих, хто вступав в сексуальні контакти протягом року, серед 15-річних становить 3,99, серед 20-24-річних - 3,91. При цьому цей показник у чоловіків в середньому складає 4,07, а у жінок – 3,3.

Використання презерватива з постійними партнерами

З постійними партнерами протягом останніх 12 місяців презервативи ніколи не використовували 18% респондентів, рідше, ніж в половині випадків - 16%, в половині випадків 11%. Існує тенденція: із збільшенням віку респондентів зростає питома вага тих, хто ніколи не використовував презерватив з постійним партнером.

Використання презерватива з випадковими партнерами

Щодо частоти використання презервативів з випадковими сексуальними партнерами протягом останніх 12 місяців, то їх не використовувало 6% респондентів, рідше ніж у половині випадків, використовували 6% опитаних, відповідно 5% та 13% використовувало у половині випадків, або частіше. 20% молоді, які мали випадкових сексуальних партнерів, не дали відповіді на питання, що може опосередковано свідчити про не використання ними презервативів.

Таким чином, попри значну питому вагу молоді, хто використовує презервативи під час статевого акту, використання цього засобу протидії інфікуванню не є масовим явищем серед сучасної української молоді

Вживання наркотиків

Серед опитаних 4% ствердно відповіли на запитання про вживання наркотиків, 1% відмовилися відповідати на запитання. Серед тих, хто вживає наркотики, ін’єкційні наркотики протягом останніх 12-ти місяців використовувало 7% респондентів (16% відмовилися відповідати на запитання) – із них:

8% вживали наркотичні речовини ін’єкційним шляхом два та більше разів на день,
8% - вживали наркотичні речовини один раз на день,
3% - один–два рази на день,
10% - рідше 1 разу на тиждень.

Значна частка (71%) респондентів відмовились відповідати на поставлене запитання, що може опосередковано свідчити про потенційну можливість вживання ін’єкційних наркотиків.

Вживання алкоголю

33% респондентів, характеризуючи своє ставлення до алкогольних напоїв, зазначили, що жодного разу не вживали алкоголь; 45% - мають практику такого вживання рідше одного разу на тиждень; 18% – не рідше одного разу на тиждень, 1% - алкоголь вживають щодня.

2.4. Джерела інформування, якими користуються і яким довіряють

Головними інформаційними джерелами стосовно ВІЛ/СНІДу є засоби масової інформації, найближче соціальне оточення молоді та різноманітні організації, які займаються інформуванням та профілактикою поширення ВІЛ/СНІДу.

Засоби масової інформації

Засоби мас-медіа досить популярні серед молоді 5:

52% опитаної учнівської молоді кілька разів на день дивляться національні та місцеві телеканали,
82% кілька разів на тиждень слухають радіостанції на коротких хвилях.
43% кілька разів на тиждень читають місцеві газети,
23% - загальнонаціональну пресу,
46% кілька разів на місяць читають журнали,

Джерела отримання інформації про ВІЛ/СНІД 4

41% опитаних отримують інформацію про ВІЛ/СНІД з телебачення;
33% учнівської молоді дізнавалося про профілактику та шляхи подолання хвороби з інформаційних листівок;
20–21% респондентів отримують інформацію щодо безпечного сексу, інфекцій, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу, з Інтернету.

Школа залишається найпоширенішим джерелом інформації про ВІЛ/СНІД у молодіжному середовищі (про це заявило 77% 14-річних, 75% - 15-17-річних, 50% - 18-19-річних респондентів). Вплив лікарні на отримання інформації зазначали 32-39% молоді віком від 14 до19 років та 46% 20-24-річних. Від 15% до 22% молоді залежно від вікової групи вказали на вплив центрів соціальних служб для молоді як розповсюджувачів інформації 4.

Рисунок 2.2

Джерела інформування молоді щодо проблем ВІЛ/СНІД, %

Згідно з інформацією, отриманою ЦСЕ 5, джерелами інформації про ВІЛ/СНІД для 28-35% опитаної учнівської молоді є медики, для 21-36% - друзі, для 19-28% - батьки та родичі. 25% опитаних в якості носіїв інформації називали волонтерів, викладачів, представників НДО та соціальних служб для молоді.

Бажані джерела отримання інформації 3

Молодь, частіше хотіла б отримувати інформацію про ВІЛ/СНІД через:

телебачення (56%),
від фахівців (52%),
через газети, журнали, бюлетені (26%),
через анонімні кабінети (23%),
через брошури, буклети, листівки (18%).

2.5. Вплив інформаційних кампаній, соціальної реклами, профілактичних заходів на поінформованість, ставлення, поведінку

Участь молоді в профілактичних заходах

За даними ИАА «Статінформконсалтінг» 6, молоді люди частіше залучаються до традиційних форм профілактичної роботи, наприклад, лекцій з питань ВІЛ/СНІДу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Розподіл відповідей респондентів на запитання: “У якому саме заході, на якому йшлося про ВІЛ/СНІД, ти брав/ла участь?”, % за типом поселення

	Всього	Міські навчальні заклади	Сільські навчальні заклади
Лекція	66	70	55
Обговорення в класі	63	59	74
Підготовка стінної газети, плакату або інформаційного листка	21	23	17
Дискусія, дебати, ток-шоу	15	17	6
Тренінг	11	12	8
Масова акція (концерт, мітинг тощо)	11	14	3
Конкурс, вікторина	7	7	9
Навчання однолітків або молодших школярів	4	4	3
Театральна вистава	3	3	1
Не пам’ятаю	1	1	1

Сума перевищує 100%, тому що респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді.

Оцінка профілактичних заходів 6

46% опитаних молодих людей вважають профілактичний захід, учасниками якого вони були протягом останнього року, «дуже цікавим»:

оцінювали такі заходи учні сільських навчальних закладів (53%), ніж міських (44%),
дівчата частіше, ніж хлопці ( відповідно 54 та 39%),
більш високу оцінку таким заходам давали 12–14-річні підлітки (54%) та молодь віком 15–17 років (51%),
більш скептичну - студенти вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації (23, 29%), а також молоді люди віком 21–23 роки (25%).

Серед молоді, що позитивно оцінила профілактичні заходи:

68% були його активними учасниками, що може бути аргументом на користь активних форм розповсюдження інформації для молодіжного середовища;
30% респондентів зазначили, що вони отримали багато нової інформації про ВІЛ/СНІД під час профілактичного заходу;
34% вважають, що вони незначною мірою поповнили свої знання.

Вплив профілактичних заходів на молодь 3

За самооцінкою респондентів, після їхньої участі у заході поведінка:

12% опитаних “істотно змінилася”,
у 37% - змінилася “певною мірою”,
12% респондентів не зазначили жодних змін у власній поведінці.

Вплив соціальної реклами 3

Вплив соціальної реклами (буклетів, плакатів, відео-роликів) на профілактику ВІЛ/СНІДу в молодіжному середовищі, вище, ніж на профілактику інших проблем у молодіжному середовищі (наркоманії, правопорушень тощо). Така реклама вирішальним чином впливає на 14% опитаних молодих людей, 57% констатували її певний вплив.

У віковому зрізі найвище вплив реклами оцінила молодь 14-16 років:

36% опитаних зазначили, що вони уважно прочитали роздавальні інформаційні матеріали з питань профілактики ВІЛ/СНІДу,
15% отримавши подібну інформацію, почали замислюватися над цією проблемою,
15% дали почитати друзям та знайомим,
14% прочитали та переказали іншим.

2.6. Рекомендації щодо стратегії інформаційної компанії, джерел розповсюдження інформації

Плануючи та здійснюючи профілактичну роботу з попередження поширення ВІЛ-інфекції та СНІДу у молодіжному середовищі, слід виходи з настанови, що ризикована поведінка значно підвищує ймовірність ВІЛ-інфікування. Тому під навчанням з питань ВІЛ/СНІДу слід розглядати навчання здоровому способу життя взагалі. Адже формування та розвиток навичок, необхідних для збереження здоров'я, сприяє тому, що молода людина вчиться чинити опір зовнішнім впливам, що можуть мати негативні наслідки для неї, у тому ж числі й ВІЛ-інфікування.

Однією з найбільш серйозних перешкод на шляху опанування молоддю життєвими навичками є нестача відповідних методичних матеріалів, особливо у сільській місцевості. Для вирішення цієї проблеми пропонується зосередити зусилля на:

розробці методичних посібників і навчальних посібників для учнів та вчителів
створенні електронних варіантів лекцій, діалогів, бібліографічних оглядів літератури для самоосвіти та самостійно-пошукової роботи; слайдів, аудіовізуальних засобів, відеокасет з питань формування здорового способу життя;
розробці інформаційно-освітніх матеріалів: буклетів плакатів, кишенькових книжечок, листівок із інформацією про важливість ведення здорового способу життя, про шкідливість вживання наркотичних речовин, як запобігти зараження на ВІЛ/СНІД, інформацію про репродуктивне здоров'я;

розробці рекламних кліпів, веб-сайтів, комп'ютерних програм, програм радіо і телебачення з профілактики ВІЛ/СНІДу; створенні комп'ютерної бази науково-методичного забезпечення професійно-технічних навчальних закладів;
створенні художніх фільмів, творів художньої літератури, які сприяли б формуванню здорового способу життя, профілактиці ВІЛ/СНІДу.

Така робота надасть молоді можливість розширити рівень обізнаності щодо шляхів інфікування ВІЛ та безпечної сексуальної поведінки.

За результатами досліджень, форма участі молоді у профілактичних заходах детермінує її ефективність. Це дозволяє рекомендувати розвивати інтерактивну складову профілактичних заходів, поступово відмовлятися на її користь від пасивних форм.

Значні ефекти може дати й активне залучення молоді до створення та розповсюдження інформаційно-освітніх матеріалів щодо проблем ВІЛ/СНІДу.

Слід забезпечувати отримання учасниками профілактичних заходів якісно нової, невідомої їм раніше інформації, обмежуючи повторення відомих істин.

Форми і методи подання нових знань повинні відповідати структурі інтересів споживачів такої інформації. Від „цікавості” заходу істотно залежить й його ефективність: 87% молодих людей, які істотно змінили свою поведінку після профілактичного впливу, оцінили захід, як “дуже цікавий”.

З метою покращання профілактичної роботи учнівської молоді слід забезпечити наявність в учбових закладах професійних психологів: за даними досліджень, в учбових закладах, де працюють психологи, показники профілактичної роботи набагато кращі, ніж там, де таких фахівців немає.

Метою інформаційних кампаній має стати підвищення рівня толерантності до хворих на СНІД. Через показ документальних, художніх фільмів, відео-роликів, розповсюдження соціальної реклами слід зміцнювати рівень терпимості, співчування та гідного ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД співгромадян.

Використані джерела

Аналітичний звіт про результати опитування молоді у рамках проекту “Вивчення громадської думки дітей та молоді щодо ефективності роботи з профілактики негативних явищ (наркоманії, СНІДу, тютюнопаління, правопорушень, злочинності) в дитячому та молодіжному середовищі та формування здорового способу життя». – К., 2002. – 75 с. – рукопис.
Звіт за результатами соціологічного дослідження “Моніторинг поведінки молоді як компонент епіднагляду другого покоління». - К., 2004.- 109 с.
Моніторинг епідемії ВІЛ/СНІДу. Оцінка ефективності протидії (соціальний аспект) /Відп. ред. Ю.І. Саєнко. – К.: ПЦ “Фоліант”, 2004. – 416 с.
Оцінка рівня охоплення учнівської та студентської молоді профілактичними програмами. Аналітичний звіт. – К., 2004-2005. – 109 с.

Blog

Рекомендації щодо інформаційних заходів 18

Содержание

2. МОЛОДЬ