Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Визнання та звернення до виконання Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних при­чин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє с Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про 436 Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню. Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належитьвиключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповіднодо зако 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду Стаття 397. Оскарження ухвали суду Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду Визнання рішення іноземного

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

ня (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.

1. Ця стаття визначає суди, що розглядають справи про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Клопо­тання про надання такого дозволу подається альтернативно до суду за місцем проживанням (перебування) або за місцезнаходженням боржника.

2. Частина 2 статті передбачає можливість звернення з клопо­танням і у суд за місцезнаходженням в Україні майна боржника за умов, якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України або його місце проживан­ня (перебування) або місцезнаходження невідоме.

Стаття 393. Порядок подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду через органи державної влади України, суд приймає до розгляду клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
   

1. Дана стаття визначає порядок подання клопотання про на­дання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду: воно подається до суду, встановленого попередньою статтею, або у порядку, встановленому міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, може бути, передбачено і таке правило, і до клопотання про надання дозволу на примусо­ве виконання в Україні рішень певних іноземних судів можуть надходити до судів України через органи державної влади Ук­раїни.

434

Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно
містити:

1. ім'я (найменування) стягувача або його представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження;
   
2. ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця прожи­вання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;
   
3. мотиви подання клопотання.
   

2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого дого­вору, до клопотання додаються такі документи:
   

1. засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання;
   
2. офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо не не зазначено в самому рішенні);
   
3. документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постанов­лено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи;
   
4. документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше);
   
5. документ, що посвідчує повноваження представника стягувача (якщо клопотання подається представником);
   
6. засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнарод­ними договорами України.
   

4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються
до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією гла­
вою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає
його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що
долано до нього, стягувачеві (або його представникові).

1. Коментована стаття, по-перше, встановлює правило відносно форми та змісту клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні у своїй першій час­тині, а відносно додатку до клопотання відсилає у частині другій до переліку документів, передбаченому у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. По-друге, якщо певними договорами із зазначених перелік
документів додатку до клопотання не визначено, або такі договори
взагалі не існують, частина 3 цієї статті у шести пунктах чітко виз­
начає перелік документів, які повинні додавати заявники.

3. У тому випадку, якщо заявник не виконав вимог статей 393 та
коментованої, тобто порушено порядок подання клопотання, кло­
потання та документи, що складають додаток, не оформлено від­
повідно до вимог коментованої глави цього Кодексу або додаток не
є повним, суд, до якого звернувся заявник, залишає клопотання без
розгляду і повертає його разом з доданими документами заявнику
(або його представникові).

Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Про надходження клопотання про надання дозволу на приму­сове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
   
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що стягувач і борж­ник повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
   

3. За заявою стягувача або боржника і за наявності поважних при­чин суд може перенести час розгляду клопотання, про що повідомляє сторони.
   
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове вико­нання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
   
5. Неявка без поважних причин у судове засідання стягувача або боржника або їх представників, стосовно яких суду відомо про 436
   

своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено питання про перенесення його розгляду.

6. Розглянувши подані документи та вислухавши її пояснення
сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні
клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом
стягувачеві та боржникові у триденний строк з дня постановления
ухвали.

7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
   
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановления ухвали.
   

1. Дана стаття встановлює порядок розгляду клопотання про
надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення іно­
земного суду. Якщо суд не встановив порушень, перелічених у
попередній статті, і не повернув клопотання заявникові (або його
представникові), справа повинна вважатися відкритою. По даній
цивільній справі стаття зобов'язує здійснити певні підготовчі дії.

По-перше, суд повинен у п'ятиденний строк письмово пові­домити боржника і запропонувати йому у місячний строк подати можливі заперечення проти задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. По-друге, якщо боржник подав такі заперечення у письмовій формі чи відмовився від їх подання або коли у місячний строк з часу пові­домлення боржника заперечень він не подав, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового засідання по розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішен­ня іноземного суду. Про час і місце судового засідання стягувача і боржника повідомляють письмово не пізніше ніж за десять днів до розгляду справи. Сторони слід повідомляти письмово про перене­сення справи, яке здійснюється по заяві стягувача або боржника, за наявності поважних причин для цього.

2. Судове засідання по розгляду клопотання проводиться від­крито, справа розглядається суддею одноособово, неявка належ­но повідомлених сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. За підсумками судового засідання у залежності від наданих документів суд на підставі ст. 396 цього Кодексу пос-

тановляе ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у такому дозволі. Копії ухвали суду надсилаються сторонам у триденний строк з дня пос­тановления ухвали.

3. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося частково, в ухвалі суд повинен визначити об'єм стягнення та його час. За умов визначення суми боргу іноземним судом в іноземній валюті, суд визначає суму стягнення в національній валюті за курсом Націо­нального банку України на день постановления ухвали.

Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду

1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбаче­них міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1. якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
   
2. якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи;
   

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить
виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно
до закону органу України;

4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало за­конної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставахдо часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до приму­сового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7. якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
   
8. в інших випадках, встановлених законами України.
   

1. Дана стаття встановлює підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду. Підстави відмови наведені факультативно, тобто зазначені у частині 2 статті підстави є діючими лише у тому випад­ку, якщо вони не передбачені у міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   
2. Перелік підстав відмови у задоволенні клопотання не є ви­черпним.
   

Перша підстава для відмови у задоволенні клопотання, як уяв­ляється, є недієвою. Згідно зі ст. 394 цього Кодексу відсутність у додатку до клопотання офіційного документа про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні), є підставою залишення клопотання без розгляду та повернення його стягувачеві (або його представнику).

Друга підстава повинна застосовуватися, якщо стягувач, борж­ник або обидві сторони були позбавлені можливості взяти участь у судовому процесі через відсутність їх належного повідомлення про розгляд справи.

Третя підстава застосовується, якщо іноземний суд вирішив пи­тання, яке належить до виключної компетенції національного суду або іншого органу України.

Четверта підстава застосовується при порушенні однієї з го­ловних вимог цивільно-процесуального права України: не можна вирішувати тотожні справи одночасно, а тим більш, якщо тотожна справа вирішена національним судом раніше. Зрозумілою є і п'ята підстава - пропуск строку виконавчої давності є перешкодою від­криття виконавчого провадження. Тому задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземно­го суду було б безпредметним. Шоста підстава також відповідає вимогам національного законодавства України про розмежування компетенції правозастосовчих органів держави. Сьомою підставою відмови у задоволенні клопотання є те, що виконання рішення іно­земного суду може загрожувати інтересам України. Ця підстава є у значній мірі оціночною. Як уявляється, за такою підставою може бути відмовлено у задоволенні, якщо: дозвіл протирічив би умові взаємності між державами; рішення іноземного суду зачіпає суве­ренітет, безпеку, головні засади законодавства України (основи кон­ституційного ладу, конституційні права і свободи людини тощо).

Стаття 397. Оскарження ухвали суду

1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим Кодексом.

1. Коментована стаття встановлює можливість оскарження як ухвали суду про подання дозволу на примусове виконання рішен­ня іноземного суду, так і ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання з цього питання. Апеляційне оскарження зазначених ухвал, розгляд справ і таке інше здійснюється за загальними пра­вилами ЦПК, тобто так, як це встановлено главою 1 розділу V цьо­го Кодексу.
   
2. До викладеного у пункті 1 коментаря до даної статті необ­хідно додати ще раз про неузгодженість деяких статей ЦПК. Як вже зазначалося у коментарі до ст. 293 ЦПК, вказана стаття містить вичерпний перелік ухвал, на які можливо скаржитись окремо від судового рішення. У цьому переліку ухвали, зазначені у пункті 1 цього коментаря, не вказані.
   

Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення іноземного суду

1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.

1. Дана стаття встановлює, що на підставі рішення іноземного суду та ухвали суду України про надання дозволу на його приму­сове виконання, що набрала законної сили, суд, який постановив таку ухвалу, видає виконавчий лист для примусового виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провад­ження».

Глава 2.

ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ,

ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ

Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконан­ню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої мас виконуватися в Україні.

1. Глава 2 розділу VIII ЦПК регулює процедуру визнання рі­шень іноземного суду, що не підлягають примусовому виконанню. Якщо у попередній категорії справ визнане рішення іноземного суду було передумовою позитивного вирішення питання про на­дання дозволу на примусове виконання, у даних справах визнан­ня рішення іноземного суду є самостійним предметом судового розгляду. Визнання рішення іноземного суду - це розповсюджен­ня його юридичної сили та наслідків на територію України. Деякі рішення за своїм змістом не потребують примусового виконання. Такі рішення ухвалюються судами за позовом про визнання та пе­ретворення правовідносин, а також за низкою справ окремого про­вадження.
   
2. Коментована стаття встановлює умови визнання рішень іно­земних судів, що не підлягають примусовому виконанню. Таких умов дві, причому вони альтернативні. Першою умовою є виз­нання рішення судом України, якщо таке визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Друга умова базується на принципі взаємності між державами за домовленостями ad hoc.
   

Стаття 400. Порядок подання клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню 1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392 - 394 цього Кодексу для

441

подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

2. До клопотання про визнання рішення іноземного суд)', що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1. засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземною суду, про визнання якого порушується клопотання;
   
2. офіційний документ про тс, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
   
3. засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнарод­ними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   

1. Частина 1 коментованої статті щодо порядку подання клопо­тання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає при­мусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України, містить відсильне правило до статей 392 - 394 ЦПК (див. відповідні коментарі) з урахуванням особливостей коменто­ваної глави цього Кодексу.
   
2. До таких особливостей відноситься особливість змісту до­датку до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. До клопотання додаються: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземно­го суду, яке є предметом клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили і з якого часу, якщо про це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад документів українською мо­вою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
   

Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню 1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземно­го суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотан­ня. 442