Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание 1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу увипадках 2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судо­вого рішення і ухвалення нового або зміни рішення. 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з 2) описової частини із зазначенням Стаття 316. Зміст рішення апеляційного суду 1. Рішення апеляційного суду складається з 2) описової частини із зазначенням 3) мотивувальної частини із зазначенням 1. Рішення та ухвали апеляційного суду проголошуються за пра­вилами, встановленими статтею 218 цього Кодексу. Стаття 318. Порядок розгляду апеляційної скарги 1. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. 1. Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може тако Стаття 321. Оформлення судових рішень, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Стаття 314. Ухвала та рішення апеляційного суду

1. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу у
випадках:

1. відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін;
   
2. скасування рішення з направленням справи на новий розгляд;
   
3. скасування рішення суду із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду;
   
4. відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін;
   
5. зміни ухвали суду першої інстанції;
   
6. скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирі­шенням питання по суті.
   

2. Апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судо­
вого рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

1. Дана стаття встановлює процесуальні форми реалізації пов­новажень апеляційного суду та підстави застосування кожної з них. Якщо апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу на рішен­ня суду першої інстанції та направляє справу на новий розгляд, скасовує рішення суду першої інстанції та закриває проваджен­ня у справі або залишає заяву без розгляду, відхиляє апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції та залишає її без змін, змінює ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу суду пер­шої інстанції з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції або вирішення питання по суті апеляційним судом, пос­тановляється ухвала.
   
2. Рішенням апеляційного суду реалізуються його повноважен­ня ухвалити нове рішення по справі або змінити рішення суду пер­шої інстанції.
   

354

Стаття 315. Зміст ухвали апеляційного суду

1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця її постановления;
найменування суду;

прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;

встановлених судом першої інстанції обставин;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухва­ли, і положення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:
висновку апеляційного суду;
розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскаржен­ня.

2. У разі відхилення апеляційної скарги в ухвалі зазначаються мотиви її відхилення.
   
3. У разі скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції в ухвалі повинно бути зазначено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції.
   

1. У коментованій статті перелічені реквізити ухвали суду апе­ляційної інстанції та у загальному вигляді визначений її зміст.
   
2. Відповідно до цієї статті в ухвалі мають зазначатися: час і міс­це її постановления; найменування суду, який постановив ухвалу; прізвище та ініціали головуючого і суддів, що брали участь у вирі­шенні справи; прізвище й ініціали секретаря судового засідання (у зв'язку з цим слід зазначити, що, на відміну від колишньої касації, в апеляційному перегляді повинен бути журнал судового засідан­ня); дані про осіб, які беруть участь.у справі; короткий зміст позов­них вимог і доводи апеляційної скарги; посилання на рішення суду
   

355

першої інстанції; мотиви висновків апеляційного суду з посилан­нями на закон, яким він керувався, і наслідки розгляду апеляційної скарги, які формулюються стосовно них в ухвалі суду апеляційної інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції повинна складатися з чотирь­ох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної

3. Характер мотивувальної частини ухвали залежить, насампе­
ред, від остаточного висновку апеляційного суду.

Якщо апеляційний суд дійде висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а скарги необгрунтованими, то в апеляційній ухвалі свій висновок він повинен обгрунтувати конкретними даними з посиланням на матеріали справи. У судовій же практиці ще зустрічаються ухвали вищестоящих судів, у яких вказано лише на необґрунтованість скарги.

4. У разі скасування або зміни рішення суду першої інстанції апеляційний суд повинен зазначити у своїй ухвалі, в чому поля­гає неправильність рішення, який закон порушено, у чому полягає це порушення, якими матеріалами справи спростовуються мотиви суду першої інстанції, покладені в основу рішення. Якщо справа передається на новий розгляд, в ухвалі мають бути зазначені об­ставини, що підлягають з'ясуванню при новому розгляді справи. Між тим, у судовій практиці в ухвалах іноді вказують тільки у за­гальному вигляді на неповноту рішення і не вказують, у чому саме вона полягає.
   
5. Як уявляється, підсумкова ухвала суду апеляційної інстанції, як і ухвала касаційного суду, повинна виноситися ім'ям України, тому що вона визначає долю рішення суду, постановленого ім'ям України і ці суди є органами судової влади та реалізують цю владу шляхом здійснення правосуддя. Однак, це не стосується інших ух­вал і постанов зазначених судів, якими вирішується питання руху справи, збирання доказів тощо.
   

Деякі вчені та практики вважають це питання вирішеним, ма­буть, тому, що ст. 313 ЦПК щодо порядку ухвалення рішень та пос­тановления ухвал відсилає правозастосовника і до глави 7 розділу Ш ЦПК, ст, 208 якого вживає термін «рішення» у двох значеннях (широкому і вузькому), а ст. 209 його зазначає про ухвалення рі­шень ім'ям України. Однак, автор коментаря вважає це безпід­ставним, оскільки законодавець це правило встановлює лише для судових рішень. Про це свідчить і назва статті 209 ЦПК. Якщо співставити її з частиною першою, видно, що в останній йдеться про такі рішення, що ухвалюються, тобто про рішення у вузькому 356

значенні. Ухвали ж згідно назви цієї статті та інших норм ЦПК не ухвалюються, а постановляються, і правила про них викладені не у частинах 1 - 3, а у частинах 4 - 7 ст. 209 ЦПК. Не є достат­нім нормативним забезпеченням цього питання його вирішення у Постановах Пленуму Верховного Суду України та його правових позиціях.

Стаття 316. Зміст рішення апеляційного суду 1. Рішення апеляційного суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
часу і місця його ухвалення;
найменування суду;

прізвищ та ініціалів головуючого і суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; найменування справи та повних імен (найменувань) осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і рішення сулу першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі;

3) мотивувальної частини із зазначенням:

мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення;

встановлених судом першої інстанції та не оспорених обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин;

чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на під­ставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково;

висновку апеляційного суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскар­ження.

357

1. Коментована стаття регулює питання про зміст рішення суду апеляційної інстанції, яке постановляється тільки у разі зміни та ухва­ленні нового рішення при скасуванні рішення суду першої інстанції.
   
2. Рішення суду апеляційної інстанції повинно складатися з чо­тирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної. У вступній частині рішення відображаються питання про час і міс­це постановления рішення, найменування суду та його склад, хто був секретарем судового засідання, склад осіб, які беруть участь у справі, і про що справа. Описова частина рішення має містити вказівки на оскаржуване рішення, короткий виклад заявлених ви­мог і доводи апеляційної скарги, посилання на позиції осіб, які беруть участь у справі, у засіданні апеляційного суду. У мотиву­вальній частині рішення апеляційний суд повинен навести мотиви зміни, скасування рішення суду першої інстанції та необхідності постановления нового рішення. Ці мотиви мають бути обгрунто­вані посиланням на факти та відповідні правовідносини, дані про які встановлені у засіданні апеляційного суду. У цій частині рішен­ня також вказується про порушення прав і свобод, на захист яких спрямоване звернення до суду, або невиконання обов'язків чи інші підстави про задоволення вимог; найменування статті, частини цієї статті, абзацу, пункту і підпункту закону, за яким апеляційний суд вирішив справу, норми процесуального закону, якими він ке­рувався при вирішенні справи і постановленні рішення. У резолю­тивній частині рішення апеляційного суду в чіткій імперативній формі має бути викладено його висновок про зміну чи скасування рішення суду першої інстанції, задоволення позову або про відмо­ву в позові повністю або частково, вказівку про розподіл судових витрат, строки і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження. Рішення має бути підписане головуючим у судовому засіданні та суддями, які брали участь у розгляді справи.
   

Стаття 317. Проголошення рішення та ухвали

апеляційним судом

1. Рішення та ухвали апеляційного суду проголошуються за пра­вилами, встановленими статтею 218 цього Кодексу.

1. Коментована стаття встановлює, що рішення та ухвала апеля­ційного суду проголошуються за правилами ст. 218 ЦПК.
   
2. Рішення суду апеляційної інстанції та його ухвали (підсум­кові) проголошуються негайно після закінченого судового розгля-358
   

ду, крім випадків, встановлених ЦПК (див. коментар до ст. 6 цього Кодексу). Головуючий роз'яснює зміст рішення чи ухвали, поря­док і строк їх оскарження. Рішення проголошується урочисто. Всі присутні у залі судового засідання апеляційного суду вислухову­ють рішення стоячи.

Стаття 318. Порядок розгляду апеляційної скарги,

що надійшла до апеляційного суду після закінчення апеляційного розгляду справи

1. Якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інс­танції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеля­ційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.
   
2. Залежно від обгрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
   

1. Коментована стаття потребує вдосконалювання своєї редак­
ції, оскільки нинішня її редакція неминуче викликає ускладнення
у практиці апеляційних судів.

Ця стаття допускає апеляційний перегляд справи у тому разі, коли апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції пода­но у встановлений строк, але до суду апеляційної інстанції вона надійшла після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на пред'явлення апеляційної скарги були прновлені чи про­довжені (останнє взагалі невірно, тому що строки, встановлені законом, можуть тільки поновлюватися). Однак, коментована гла­ва ЦПК не допускає перегляду апеляційним судом своїх рішень і вони набирають законної сили негайно (ст. 319 ЦПК), а посилання на ст. 307 ЦПК у коментованій статті жодним чином не вирішує цю проблему.

2. У зв'язку з тим, що голова апеляційного суду не наділений
правом порушувати касаційне провадження, видається правиль­
ним і можливим виходом такий: апеляційний суд передає скаргу
разом із справою до суду касаційної інстанції, який вправі перегля­
дати рішення судів першої інстанції і рішення апеляційних судів,
що набрали законної сили.

359

3. Іншим можливим виходом є перегляд свого рішення судом апеляційної інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами, але лише у тих випадках, які передбачені ст. 361 ЦПК (див. від­повідний коментар).

Стаття 319. Законна сила рішення і ухвали

апеляційного суду

1. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

1. Стаття, що коментується, визначає порядок набрання законної сили рішеннями і ухвалами суду апеляційної інстанції. Відповідно до даної статті рішення й ухвали по апеляційній скарзі, постанов­лені апеляційним судом, набирають законної сили негайно, тобто з моменту їх проголошення.
   
2. Хоча ст. 223 ЦПК і не зазначає прямо, але ні в кого не повинно бути сумніву, що одним із головних наслідків набрання рішенням суду є неможливість відміни рішення самим судом, який його ухва­лив. Допустити протилежне означає допустити правовий безкрай, правову вакханалію. Відміна рішення самим судом, що його ухва­лив, можлива лише у випадках та з підстав, передбачених законом: у провадженні у зв'язку з винятковими обставинами, перегляд заоч­ного рішення, скасування судового наказу, скасування рішення про обмеження цивільної дієздатності, про визнання фізичної особи не­дієздатною; про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Підставами скасування рішень у зазна­чених випадках є нововиявлені обставини, оспорювання судового наказу та заочного рішення, зміна або виявлення обставин.
   

Стаття 318 цього Кодексу також встановлює правило про мож­ливість скасування рішень або ухвал самим судом, що ухвалив рі­шення чи постановив ухвалу. Але, по-перше, зазначені рішення та ухвали набирають законної сили негайно. По-друге, ця стаття не встановлює підстави скасування. По-третє, підстави скасування, якщо визнавати їх наявність, повинні бути такими або подібними, як підстави перегляду у зв'язку з нововиявленим обставинами.

Стаття 320. Окрема ухвала апеляційного суду

1. Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених статтею 211 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Суд може також

360

постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не с підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

1. Згідно з даною статтею суд апеляційної інстанції має право постановити окрему ухвалу за підсумками розгляду справи у апе­ляційному порядку за правилами ст. 211 ЦПК. Тобто апеляційний суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону та вста­новивши причини й умови, що сприяли вчиненню правопорушен­ня, може постановити окрему ухвалу та направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
   
2. На додаток до зазначених підстав постановления окремих ух­вал, -коментована стаття передбачає специфічну для апеляційного суду підставу: порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції (наприклад, про судову тяганину).
   

Стаття 321. Оформлення судових рішень, видача або направлення їх сторонам та іншим особам, які брали участь у справі

1. Судові рішення апеляційного суду оформлюються, видаються або надсилаються в порядку, встановленому статтею 222 цього Ко­дексу.
   
2. Копії судових рішень апеляційного суду повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа.
   

1. Коментована стаття встановлює два правила, одне з яких є відсильним до ст. 222 ЦПК, якої законрдавець у новому ЦПК вже торкнувся. Із назви статті 222 цього Кодексу виключено слово «оформлення» та частину 1 про оформлення рішення, тому й у ко­ментованій статті потрібні відповідні зміни.
   
2. Копії судових рішень та ухвал суду апеляційної інстанції ви­даються особам, які брали участь у справі в апеляційному провад­женні, на їхню вимогу, не пізніше п'яти днів з дня проголошення рішення. Особам, які брали участь у справі, але не були присутні­ми у судовому засіданні, копії надсилаються протягом п'яти днів із дня проголошення рішення чи ухвали рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Копії рішень та ухвал повторно видаються судом першої інстанції, де зберігається справа.
   

361

Стаття 322. Повернення справи

1. Після закінчення апеляційного провадження справа у семиден­ний строк направляється до суду першої інстанції, який ЇЙ розгля­нув.

1. Коментована стаття встановлює правило про «долю» спра­ви після закінчення апеляційного провадження: цивільна справа направляється на збереження до того суду першої інстанції, який розглядав її по суті.

Глава 2. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 323. Суд касаційної інстанції

1. Касаційною інстанцією у цивільних справах с суд, визначений Законом України "Про судоустрій України" як суд касаційної інстан­ції у цих справах.

1. Глава 2 розділу V нового ЦПК регулює принципово іншу ка­сацію, ніж «радянська касація», яка існувала тривалий час. Перша відрізняється від другої, насамперед, за об'єктом перегляду. Якщо раніше об'єктом перегляду в касаційному порядку були рішення й ухвали суду першої інстанції, які не набрали законної сили, то тепер об'єктом перегляду в касаційному провадженні є рішення й ухвали суду першої інстанції, які набрали законної сили, а також рішення й ухвали апеляційного суду. Якщо раніше суб'єктами каса­ційного оскарження були сторони та інші особи, які беруть участь у справі, то тепер ними можуть бути, за певних умов, і особи, які не брали участі в справі. Якщо раніше строк касаційного оскар­ження дорівнював десятьом дням із дня проголошення рішення, то тепер - двом місяцям. Про інші особливості нової касації див. коментарі до глави 2 розділу V ЦПК.
   
2. Сутність діючої системи касації полягає у тому, що:
   

а) це один з інститутів цивільного процесуального права. Нор­
ми права глави 2 регулюють суспільні відносини між касаційним
судом та іншими учасниками касаційного перегляду;

б) це один із видів проваджень у цивільному процесі, а не одна
із стадій. Коментована глава ЦПК так і називається - касаційне
провадження. Касаційне провадження є провадженням ще і тому,
362

що воно складається із стадій: порушення справи, підготовки ка­саційного розгляду справи і розгляду справи судом касаційної ін­станції;

в) касація є одним із видів перегляду рішень і ухвал у цивіль­ному судочинстві;

г) касаційна перевірка рішень і ухвал є однією з найважливіших гарантій права на судовий захист порушених прав і свобод;

ґ) касаційний перегляд є засобом забезпечення однакового за­стосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції (див. п. 1 Закону України «Про судоустрій України»).

3. Згідно з коментованою статтею та ст.. 47 Закону України «Про судоустрій України» функції суду касаційної інстанції вико­нує Верховний Суд України.

Стаття 324. Право касаційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а. також
особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх
права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному
порядку:

1. рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результата­ми апеляційного розгляду;
   
2. ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15,16, 17,18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеля­ційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
   

2. Підставами касаційного оскарження с неправильне застосуван­
ня судом норм матеріального права чи порушення норм процесуаль­
ного права.

(Із хчіиами, внесеними згідно із Законом України від 16.03.2006р. N3570-1V)

1. Коментована стаття регулює питання про суб'єктів права ка­саційного оскарження.

Правом касаційного оскарження наділені, насамперед, сторони - позивачі та відповідачі, співпозивачі та співвідповідачі, заявники по справах окремого провадження. При цьому слід враховувати, що наявність права на касаційне оскарження не залежить від осо­бистої участі зазначених осіб у судовому засіданні суду першої або

363

апеляційної інстанції. Треті особи, які заявляють самостійні вимо­ги на предмет спору, належать до категорії осіб, які беруть участь у справі, й, отже, наділяються правом касаційного оскарження, якщо вони подавали позовну заяву в справі та їх заяву було прийнято судом до спільного розгляду з первісною. Треті особи, які не за­являнні, самостійних вимог, мають таке право в тому разі, якщо вони були притягнуті чи допущені ухвалою суду як треті особи на стороні позивача чи відповідача. Органи державної влади й органи місцевого самоврядування наділені правом касаційного оскаржен­ня незалежно від форми своєї участі в процесі, а фізичні і юридич­ні особи - лише у тих випадках, коли, відповідно до закону, вони зверталися до суду з заявою на захист прав і свобод інших осіб.

Деякі складності викликає редакція цієї статті відносно права прокурора звернутися з касаційною скаргою. Якщо прокурор брав участь у будь-якій формі у розгляді справи в суді першої інстанції, то він належить до осіб, які беруть участь у справі, та його пра­во на подання касаційної скарги безсумнівне. А якщо прокурор не брав участь у розгляді справи? Стаття 292 ЦПК право прокурора на апеляційну скаргу, як уявляється, прямо ставить у залежність від участі в справі, у тексті коментованої статті така залежність також просліджується.

Це недоліки редакції чи воля законодавця про надання прокуро­ру права на касаційну скаргу залежно від участі у справі? Законом України № 2663-ПІ від 12 липня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», відзначено, що з метою ви­рішення питання про наявність підстав для внесення касаційного подання у справі, .розглянутій без участі прокурора, останній має право знайомитися з матеріалами справи у суді, а у ст. 37 Зако­ну «Про прокуратуру» прямо вказано на право прокурора і його заступника вносити касаційне подання незалежно від їх участі в розгляді справи у суді першої інстанції та про право помічників прокурора, прокурорів управлінь і відділів -лише по справах, у розгляді яких вони брали участь.

Новий ЦПК регулює питання про права прокурора у такому ж руслі. Так, частина 4 ст. 46 ЦПК встановлює, що прокурор, який не брав участь у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги має право знайомитись із матеріалами справи.

І. нарешті, правом касаційного оскарження наділені й ті особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив.питання про їх права і обов'язки. Так, наприклад, суд вирішив питання про відібрання 364

дитини в одного з батьків і передачу її на виховання у дитячу ус­танову, не притягуючи іншого батька до участі у справі, чим пору­шив його права.

2. Частина 1 даної статті у загальному вигляді визначає і об'єкт оскарження: об'єктом касаційного оскарження тепер є рі­шення й ухвали, постановлені судом першої інстанції, які були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також ухвали та рішення суду апеляційної інстанції за результатами апеляцій­ного розгляду. Це означає істотне звуження обсягу права каса­ційного оскарження: якщо особи, які беруть участь у справі, за якихось причин не скористались правом апеляційного оскаржен­ня, то вони позбавляються права касаційного оскарження. Що стосується ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апе­ляційному порядку, а також ухвал апеляційного суду за наслідка­ми перегляду ухвал суду першої інстанції, то вони можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Але відносно касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції законодавець обмежив нрава касатора у порівнянні з правами апелятора: у касаційному порядку можна оскаржити не всі ухвали, зазначені у статті 293 ЦПК, а лише у перелічених у п.2 частини першої коментованої статті випадках.
   
3. Частина 2 даної статті передбачає підставами касаційного оскарження неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Але треба вра­ховувати, що норми процесуального права можуть бути не тільки порушені, а й неправильно застосовані (див. коментар до ст. 338 цього Кодексу).
   

Стаття 325. Строк на касаційне оскарження

1. Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.
   
2. У разі пропущений строку, встановленого частиною першою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суддя касаційної ін­станції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
   
3. Касаційна скарга, подана після закінчення строку на касаційне оскарження, повертається особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а також коли у поновленні строку відмовлено.
   

365

4. Питання про поновлення строку на касаційне оскарження і про повернення касаційної скарги вирішується суддею-доповідачем, про що постановляється відповідна ухвала.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України

від 16.03.2006р. N 3S70-IV)

1 .Коментована стаття визначає строк касаційного оскарження, а також порядок поновлення пропущених строків на ці процесуальні дії.

2.Частина перша даної статті, по-перше, встановила строк на касаційне оскарження рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали або рішення суду апеляційної інстанції - два місяці з дня набрання ними законної сили.

3.Частина друга коментованої статті встановлює можливість поновлення пропущеного строку на подачу касаційної скарги з причин, визнаних судом поважними. Ця частина статті обмежува­ла час поновлення строку межами одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Таким чином, строк на оскаржен­ня ухвал і рішень апеляційного суду, якщо він поновлений, міг бути (максимально) річним. Змінюючи редакцію цієї статті зако­нодавець зняв значні обмеження на поновлення строку касаційно­го оскарження.

4. Частини друга та третя даної статті коротко визначають по­рядок вирішення питання про поновлення пропущеного строку на подачу касаційної скарги. Заява про поновлення строку подається до суду касаційної інстанції. До заяви додаються касаційна скарга і документи, які підтверджують, що причина пропуску строку є поважною. Якщо суд не поновлює строк і не приймає скаргу, він повертає касаційну скаргу особі, яка її подала. Питання про понов­лення строку оскарження і про повернення касаційної скарги ви­рішуються відповідною ухвалою судді-доповідача суду касаційної інстанції.