Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря
| Вид материала | Документы |
- "земельне право україни", 1354.1kb.
- Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
- Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
- Виконавець, 603.86kb.
- Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
- Укр мов / Англ, 71.17kb.
- 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
- Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
- Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
- Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.
Глава 10. РОЗГЛЯД ЗАЯВИ ПРО НАДАННЯ ОСОБІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ Стаття 279. Підсудність
1. Глава 10 розділу IV ЦПК регулює розгляд справ про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Коментована стаття, відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу», визначає, перш за все, коло заявників та предмет заяви по цій категорії цивільних справ. Заявником, по-перше, може бути лікар-психіатр. Предметом його заяви може бути вимога про: 1) психіатричний огляд особи у примусовому порядку; 2) надання особі амбулаторної психіатричної допомоги; 3) продовження амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. По-друге, заявником може бути представник психіатричного закладу. Предметом його заяви може бути вимога про: 1) госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку; 2) про продовження госпіталізації особи у психіатричному закладі у примусовому порядку. 2. Дана стаття встановлює також правило про підсудність справ цієї категорії: заява лікаря-психіатра подається до суду за місцем проживання особи, щодо якої подається заява, а заява представника психіатричного закладу - до суду за місцезнаходженням даного психіатричного закладу. 3. Частина 2 коментованої статті визначає коло заявників та предмет заяв про припинення зазначених у п. 1 коментаря примусових заходів до особи. Заявниками згідно цієї норми можуть бути особа, до якої застосовано примусові заходи, або її законний представник. Предметом заяви зазначених осіб може бути припинення амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або припинення госпіталізації до психіатричного закладу в такому ж порядку. Перша заява подається до суду за місцем проживання особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, а друга - до суду за місцезнаходженням психіатричного закладу, де перебуває особа. Стаття 280. Зміст заяви і строк її подання 1. У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. 2. До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали. 3. У заяві фізичної особи або її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги чи госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку мають бути наведені обставини і докази, на яких грунтуються ці вимоги. 4. У випадках, коли відповідно до закону госпіталізація у примусовому порядку була проведена за рішенням лікаря-психіатра і визнана доцільною комісією лікарів-психіатрів, психіатричний заклад, в якому перебуває особа, направляє до суду заяву про її госпіталізацію у примусовому порядку протягом 24 годин. 5. Заява фізичної особи або її законного представника про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку або її продовження, госпіталізацію у примусовому порядку, її продовження. 1. Коментована стаття встановлює правило про зміст заяви, строк її подання та склад документів, що до неї додаються. Загалом заяви по цих справах повинні містити найменування суду, до якого подається заява, ім'я заявника та його посаду, адресу або місцезнаходження, номер засобів зв'язку, підпис і дату, склад додатку до заяви тощо. Особливою вимогою цієї статті до заяв про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку є обов'язок заявника зазначити підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені Законом України «Про психіатричну допомогу». 2. Підстави, встановлені зазначеним законом, повинні підтверджуватися певними, вказаними у частині 2 даної статті, доданими до заяви документами: 1) до заяви лікаря-психіатра додається висновок лікаря-психіатра; 2) до заяви представника психіатричного закладу додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали. 3. Якщо згідно з частиною 2 ст. 279 ЦПК до суду звертаються фізична особа або її законний представник із заявою про припинення психіатричної допомоги або припинення госпіталізації до психіатричного закладу, у заяві мають бути наведені обставини, які свідчать про обгрунтованість вимоги, та докази цих обставин. 4. Коментована частина 4 даної статті встановлює строк, який дорівнює 24 годинам, на подання заяви про госпіталізацію у примусовому порядку, якщо госпіталізацію було проведено за рішенням лікаря-психіатра і визнано доцільною комісією лікарів-психіатрів. 5. Частина 5 коментованої статті встановлює можливість подання заяви особою або її законним представником про припинення-психіатричної допомоги після спливу трьох місяців із дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, або її продовження, госпіталізації у примусовому порядку або її продовження. Стаття 281. Розгляд справи 1. Заява про надання психіатричної допомоги у примусовому по рядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу - протягом 24 годин; про психіатричний огляд - протягом трьох днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовжен ня госпіталізації - протягом десяти днів. 2. Справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов'язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.
ка особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги. Правила про особливості вирішення питань про учасників розгляду є обгрунтованими, оскільки згідно зі статтею -49 Конституції України охорона здоров'я, медична допомога є правом кожного, і деякі обмеження у цьому повинні контролюватися зазначеними особами. Стаття 282. Рішення суду
3. Рішення про відмову в задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, а також рішення про задоволення заяви фізичної особи чи її законного представника є підставою для припинення надання зазначеної при мусової психіатричної допомоги. 1. Рішення суду по справах про надання психіатричної допомо ги у примусовому порядку та припинення такої допомоги повинні відповідати вимогам статей 208, 209, 212 - 215 та ін. За наявності достатніх підстав, визначених Законом України «Про психіатрич ну допомогу» та коментованою главою ЦПК, суд ухвалює рішен ня про задоволення відповідної заяви. Таке рішення є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Але законодавець оминув питання про виконання тако го рішення. Уявляється, що з урахуванням особливості цих справ та стану здоров'я фізичної особи, у кожному випадку необхідно надати суду право вирішувати питання про негайне виконання су дового рішення, оскільки ст. 367 ЦПК містить вичерпний перелік підстав негайного виконання, але можливості допустити його по даних справах не передбачає. 2. Частина 3 коментованої статті передбачає як підставу для припинення надання зазначеної примусової психіатричної допо моги винесення рішення суду про відмову у задоволенні заяви про продовження амбулаторної психіатричної допомоги, продовження госпіталізації, про задоволення заяви фізичної особи чи її законно го представника про припинення психіатричної допомоги у при мусовому порядку. 317 Глава 11. РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ОБОВ'ЯЗКОВУ ГОСПІТАЛІЗАЦІЮДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ЗАКЛАДУ Стаття 283. Підсудність 1. Заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу хворого на заразну форму туберкульозу, який ухиляється від лікування, подасться до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, або до суду за місцем виявлення такого хворого.
Стаття 284. Зміст і строк подання заяви
1. Заява по справах про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування має містити найменування суду, до якого подається заява; найменування заявника, його місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; підстави для обов'язкової госпіталізації зазначеної у заяві особи; дату і підпис; перелік доданих до заяви документів (мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування, в яких зазначається строк, протягом якого буде проведено лікування). 2. Коментована стаття встановлює також строк подання заяви: заява про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу подається до суду протягом 24-х годин із часу виявлення у особи загрозливої форми туберкульозу. Стаття 285. Розгляд справи
Стаття 286. Рішення суду
1. Рішення суду про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування у такому закладі має відповідати загальним вимогам до судового рішення. Рішення суду про задоволення заяви ухвалюється судом за наявності підстав, визначених законом, про які зазначається у мотивувальній його частині, і є підставою для обов'язкової госпіталізації або подальшого лікування особи в протитуберкульозному закладі. 2. Як і за передньою категорією цивільних справ, ЦПК не вста новлює можливості негайного виконання судових рішень, нез важаючи на те, що, з урахуванням особливості цих справ, ЦПК встановлює скорочені строки подання заяви та розгляду справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу. Глава 12. РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА МІСТИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ Стаття 287. Підсудність 1. Заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подасться до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. 1. Коментована стаття та глава 12 розділу IV ЦПК цілком регулюють розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Згідно зі ст. 1076 ЦК банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості 320 про операції та рахунки може бути надано тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості може бути надано виключно у випадках та в порядку, встановлених законодавством про банки і банківську діяльність. Одним із варіантів розкриття банками інформації є розкриття її за вимогою прокурора (див. докладніше: Луспеник Д.Д. «Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ». - Харків юридичний. - 2005. - С 370 - 372). Відповідно до п. З ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року органам прокуратури може бути розкрита інформація щодо операцій по рахунках конкретних юридичних чи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності. Заявниками можуть бути й інші особи, зазначені у ст. 1076 ЦК. 2. Дана стаття встановлює також правило про підсудність: заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, подається до місцевого загального суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. Стаття 288. Зміст заяви 1. У заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено:
1. Стаття, що коментується, досить детально регламентує зміст заяви по даних цивільних справах. 321 2. У заяві має бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або знаходження, а також ім'я представника, номер засобів зв'язку заявника, його представника; найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, стосовно якої подається заява; обгрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкриття інформації з зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації та мету її використання; підпис, дата та перелік документів, які додаються до заяви. Стаття 289. Розгляд справи
з повідомленням лише заявника. Неявка в судове засідання без поважних причин належно повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд визнає їхню участь обов'язковою, він відкладає розгляд справи і викликає 1 знову осіб, які не з'явилися до судового засідання. 3. Якщо у судовому засіданні буде встановлено, що заява грунтується на спорі про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам їх право подати позов на загальних підставах. Стаття 290. Рішення суду 1. У рішенні про розкриття банком інформації, яка містить бан ківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи зазначають ся:
4) обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мету її вико ристання.
1. Рішення суду при задоволенні заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, має містити: ім'я 323 (найменування) одержувача інформації, його представника та їх місцезнаходження або проживання, ім'я (найменування) особи, щодо якої розкривається інформація, місце її знаходження або проживання; найменування та місцезнаходження банку, який розкриватиме інформацію; обсяги (межі розкриття) інформації, що має бути надана банком одержувачу, та мету її використання. Рішення суду також має містити загальні для всіх рішень реквізити. 2. Рішення суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, підлягає негайному виконанню, тобто до набрання рішенням законної сили (див. коментар до ст. 367 ЦПК). Копія рішення надсилається банку, заявнику та особі, щодо якої банк розкриває таємницю. Остання має право у п'ятиденний строк оскаржити рішення суду, але оскарження рішення суду не зупиняє його виконання. У даному випадку виникають розбіжності між коментованою статтею та ст. 294 ЦПК. Розділ V. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ Глава 1. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ Стаття 291. Суди апеляційної інстанції 1. Апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Стаття 292. Право апеляційного оскарження
3. Апеляційна перевірка рішень і ухвал с гарантією здійснення права на судовий захист. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не згодні з рішенням суду, вважають його неза конним і необгрунтованим, то за їх скаргою справа розглядається судом апеляційної інстанції. Перегляд рішень і ухвал в апеляційному порядку є також засобом виправлення вищестоящим судом, який перевіряє законність і обгрунтованість рішень та ухвал суду першої інстанції, допущених помилок і формування судової практики. У літературі та судовій практиці апеляцію вважають одним із видів перегляду судових рішень і ухвал. Прийнятною с й її характеристика як правового інституту. У теорії цивільного процесуального права і судовій практиці неминучим є питання про те, є апеляція стадією чи провадженням. Уявляється, що на це питання треба відповідати однозначно: апеляція - це один із видів проваджень у цивільному процесі. Так, глава 1 розділу V ЦПК називається «Апеляційне провадження». Тобто апеляцію ЦПК називає провадженням, а не стадією. І цс правильно, тому що апеляційне провадження, як і будь-яке інше, складається із стадій: порушення справи, підготовки до розгляду і розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Таким чином провадження і стадії не тотожні поняття. Як зазначав Платон : « различать все по родам, не принимать один и тот же вид за иной и иной за тот же самый - это дело диалектического знания». 4. Своєрідність апеляції і в такому: по-перше, апеляція, на від міну від касації, що існувала раніше, полягає у тому, що при пере вірці законності й обгрунтованості рішень судів першої інстанції суд зв'язаний межами позовних вимог, заявлених у суді першої ін станції, і межами доводів апеляційної скарги, та, по-друге, суд апе ляційної інстанції може встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, що, на думку осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції досліджувалися з порушенням встановленого ЦПК порядку. 5. Суб'єкти права апеляційного оскарження повинні мати цивільну процесуальну правоздатність, причому вони мають во лодіти комплексом процесуальних прав і обов'язків не тільки вза галі, а і по даній справі зокрема. Коло цих суб'єктів визначається процесуальним законом. Згідно зі ст. 292 ЦПК до числа суб'єктів, що володіють правом оскарження, належать сторони, а також інші особи і прокурор, які брали участь у справі. Сторонам надано право апеляційного оскарження незалежно від їх особистої участі у розгляді справи судом першої інстанції, 326 оскільки рішення даного суду ухвалено відносно їх особистих прав і обов'язків. Таким же правом наділені і співучасники, але при цьому треба враховувати, що співпозивачі і співвідповідачі можуть оскаржити рішення самостійно, а можуть приєднатися до скарги, поданої відповідною стороною. Третім особам, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, надається право оскарження в разі, якщо вони були допущені до участі у справі, тобто у разі прийняття їх позовної заяви. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають право апеляційного оскарження, якщо вони вступали або притягувалися до участі у справі. Вони можуть самостійно оскаржити судову постанову або приєднатися до скарги, пред'явленої особою, на стороні якої вони виступали. Законні представники наділені такими ж правами, як і сторони. Інші представники сторін і третіх осіб мають право апеляційного оскарження тільки за умови, коли це право не обмежене дорученням, виданим їм стороною або третьою особою чи іншим документом, який посвідчує повноваження представника. Органи державної влади й органи місцевого самоврядування можуть оскаржити рішення за будь-якої форми своєї участі, а інші особи, зазначені в ст. 45 ЦПК, - тільки у разі порушення ними цивільної справи. Прокурор або його заступник може вносити апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції у межах своєї компетенції незалежно від того, брав чи не брав він участь у розгляді справи у суді першої інстанції, а помічники прокурора, прокурори управлінь та відділів - лише по справах, які розглянуті за їх участю (ст. 37 Закону України «Про прокуратуру», ст. 46 ЦПК). Суб'єктами права апеляційного оскарження можуть бути також заявники, заінтересовані та посадові особи у справах окремого провадження. Згідно коментованої статті, суб'єктами апеляційного оскарження можуть бути й особи, які не брали участі у справі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про їх права та обов'язки. 6. Коментована стаття частково розв'язує питання про обсяг оскарження: рішення суду першої інстанції може бути оскаржено як повністю, так і частково. У тих випадках, коли суб'єкта апеляційного оскарження не задовольняють, наприклад, тільки мотиви рішення, він може окремо оскаржити його мотивувальну частину, оскарження тільки резолютивної частини рішення слід розцінювати як оскарження всього рішення. Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду 1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:
20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;
328
28') виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;
2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. (її доповненнями, внесеними згідно із законами України від 15.03.2006р. N3538-IV, від 16.03.2006p. N35S1-IV)
329 Стаття 294. Строки апеляційного оскарження
Стаття 295. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
3. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
7. До заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів від повідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 296. Порядок подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги
(h ссылка скрыта, внесеними згідно Ь Законом України від 16.03.2006р. N 3570-IV) 332
|
Стаття, що коментується, перш за все, визначає форму заяви про апеляційне оскарження як письмову, та її зміст. У заяві про апеляційне оскарження зазначається: найменування суду, до якого подасться заява; ім'я (найменування) заявника, його місце проживання або місцезнаходження; рішення або ухвала, що оскаржується; підпис і дата; перелік доданих документів.