Бк 67. 9(4 Укр)304 Т35 Автор коментаря

Вид материала

Документы

Содержание Зупинення і закриття 1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі 2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.(Із змінами, внесеними згідно із Законом України Стаття 204. Відновлення провадження у справі

Подобный материал:

• "земельне право україни", 1354.1kb.
• Задания на карантин 7-а класс Укр., 6.86kb.
• Прізвище автора (укр та англ.), 229.82kb.
• Виконавець, 603.86kb.
• Київ Всеукраїнське громадське об’єднання «Інтелігенція України за соціалізм» 2010 Іван, 2979.36kb.
• Укр мов / Англ, 71.17kb.
• 2010 Методична система навчання технічних дисциплін генеральних конструкторів у післядипломній, 325.87kb.
• Коди топограф І чних термінів укр, 1121.16kb.
• Социология коммуникации: Учеб. М.: Междунар ун-т Бизнеса и Управления, 1997. 304, 21.67kb.
• Ковалева, Ирина Находки археологов возвращают Днепропетровск к норме // День(укр),, 96.29kb.

Глава 6.

ЗУПИНЕННЯ І ЗАКРИТТЯ

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ.

ЗАЛИШЕННЯ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

Стаття 201. Обов'язок суду зупинити провадження у справі

1. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була
стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають право-
наступництво;

2. злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;
   
3. перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових фор­мувань, шо переведені на воєнний стан;
   
4. неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, госпо­дарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
   
5. призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених частинами першою - третьою статті 43 цього Кодексу.
   

2. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
(Із змінами, внесеними згідно із Законом України

від 16.03.2006р. N3SS1-IV)

1. Глава 6 встановлює правила подолання трьох останніх видів перепон, які виникли на шляху «звичайного» розвитку судочинс­тва по справі (про перший вид див. коментар до ст. 191 ЦПК).

2. Одним із способів подолання перешкод на шляху зви­
чайного розвитку провадження є зупинення провадження у
справі.

Зупинення провадження у справі - це, як і відкладення, перене­сення судового засідання у справі на інший час. Однак, на відміну від відкладення, при зупиненні суд не може точно позначити час нового судового засідання. Воно при цьому переноситься до при­пинення дії перешкод, що послужили підставою зупинення про­вадження у справі. Зупинення відрізняється від відкладення ще й тим, що цивільний процесуальний закон дає вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження у справі: обов'язкове і факультативне.

3. Обов'язкове зупинення провадження у справі передбачене
тоді, коли суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від
свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі.

Суд або суддя зобов'язаний зупинити провадження у випадках:

1. смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають пра-вонаступництво, тобто не є такими, що пов'язані лише з певною особою, як, наприклад, аліментні;
   
2. злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;
   
3. перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Позивач або відпові­дач можуть бути як військовими строкової, так і контрактної служ­би, як рядовими, так і офіцерами, тобто ця підстава поширюється на весь особовий склад військових формувань;
   
4. неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в конституційному, цивільному, госпо­дарському, кримінальному чи адміністративному порядку. Дана підстава виникає у процесі тоді, коли постановления рішення мож­ливо після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністратив­ній і т. ін. справі. Стосовно цієї підстави необхідно виконувати ре­комендації Пленуму Верховного Суду України (див. п.. 2 поста­нови № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 8. С 50) про зупинення провадження в справі у разі невизначеності в питанні про те, чи
   

233

відповідає застосовуваний закон або закон, який підлягає застосу­ванню у справі, Конституції України.

Хоча Пленум Верховного Суду України і не дав точної рекомен­дації щодо цього, але по-іншому це питання вирішити неможли­во.

Так, наприклад, розглядаючи справу за позовом В.І, і Л.І. до П.Г. про виселення, судова колегія з цивільних справ Полтавського обласного суду задовольнила клопотання відповідачки і постано­вила ухвалу про зупинення провадження по цій справі до розгляду справи за її позовом до позивачів про виселення, який вона пору­шила у Крюковському районному суді м. Кременчука;

5) призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи, визнаної недієздатною або обмеженою у цивільній дієздатності, а також у разі, коли законний представник є, але він не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом (див. коментар до ст.ст. 41 та 43 ЦПК).

Стаття 202. Право суду зупинити провадження у справі

1. Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з
власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:

1. перебування сторони на строковій військовій службі або аль­тернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
   
2. захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
   
3. перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
   
4. розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
   
5. призначення судом експертизи.
   

2. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунк­тами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
   
3. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
   

1. Коментованою статтею надається суду право з власної ініціативи або за заявою особи, яка бере участь у справі, зупи­нити провадження у справі, тобто допускається факультативне зупинення провадження у справі. Вирішуючи питання про необ­хідність зупинення провадження у тій чи іншій справі, суд пови­нен розв'язати питання про те, чи можна, не перериваючи судо­вого розгляду, у даному конкретному випадку встановити істину 234

в справі за відсутності сторони (пункти 1 - 4 цієї статті), або без проведення експертизи (пункт 5 даної статті), або чи достатньо для цього матеріалів у справі без пояснень сторони чи висновку і пояснень експерта.

2. Факультативне зупинення провадження у справі здійснюєть­
ся у наступних випадках:

1. перебування сторони на строковій військовій або альтер­нативній (невійськовій) службі не за місцем проживання (поши­рюється тільки на осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які перебувають на строковій службі у частині, що знахо­диться у звичайному стані);
   
2. захворювання сторони, підтвердженого документами ліку­вального закладу(захворювання повинно бути таким, щоб явка до суду була неможливою або надзвичайно складною протягом трива­лого часу);
   
3. перебування сторони у тривалому службовому відрядженні (уявляється, що ця підстава діє, якщо не відомий точно строк за­кінчення відрядження, а якщо строк повернення сторони відомий, то суд може відкласти розгляд справи);
   
4. розшуку відповідача у разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
   
5. призначення судом експертизи (якщо час на її проведення ві­домий заздалегідь, то суд може відкласти розгляд справи на цей строк). У разі, коли час проведення експертизи точно визначити неможливо, суд зупиняє провадження в справі. Так, Верховний Суд України погодився з ухвалою судової колегії Київського облас­ного суду, яка розглядала справу по суті та зупинила провадження у справі для проведення технічної експертизи.
   

3. У попередньому пункті коментаря автор виклав свою думку
відносно можливості заміни зупинення у деяких випадках відкла­
денням розгляду справи. Інший варіант - продовження розгляду
справи за наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини
1 коментованої статті, - встановлює частина 2 даної статті за умо­
ви, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Якщо суду цих випадках визнає за потрібне, щоб сторона дала осо­
бисті пояснення по справі, він зупиняє провадження у справі (п.
1, 2 статті) або відкладає розгляд справи чи зупиняє провадження
(п. З частини 1 коментованої статті).

Як обов'язкове, так і факультативне зупинення провадження у справі оформляється ухвалою суду, яка є самостійним об'єктом апеляційного оскарження.

235

Стаття 203. Строки, на які зупиняється

провадження у справі 1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:

1. пунктами 1, 2 і 5 частини першої статті 201 цього Кодексу - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного пред­ставника;
   
2. пунктом 3 частини першої статті 201 та статтею 202 цього Кодексу:
   

до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, на строковій військовій службі, альтернативній (невійськовій) службі, службового відряд­ження;

на час хвороби сторони;

до розшуку відповідача;

на час проведення експертизи;

3) пунктом 4 частини першої статті 201 цього Кодексу - до набран­
ня законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення
справи.

1. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд (суд­дя) повинен вказати у ній строк зупинення провадження у справі, який, на відміну від відкладення справи, визначається тут не конк­ретною датою, а часом закінчення дії, перешкод, що стали підста­вою зупинення провадження.
   
2. Ця стаття визначає строки як обов'язкового, так і факульта­тивного зупинення провадження у справі залежно від підстав, пе­редбачених статтями 201 і 202 ЦПК.
   

Відповідно до пункту першого цієї статті провадження у справі відновлюється зі вступом у справу правонаступника або законного представника. Правонаступниками померлих громадян є їх спад­коємці або держава. Законні представники громадян, які втрати­ли дієздатність після порушення даної справи, можуть вступити в справу або можуть бути притягнуті судом після призначення їх піклувальниками.

Підставою поновлення провадження у випадку, зазначеному в п. 2 даної статті, є не тільки повернення сторони зі складу діючої частини Збройних Сил України, а й зміна статусу самої частини, тобто переведення її зі складу діючих до складу звичайних час­тин.

236

Стаття 204. Відновлення провадження у справі

1. Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення.
   
2. З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
   
3. Після відновлення провадження суд викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, і продовжує судовий розгляд за пра­вилами глави 4 розділу III цього Кодексу.
   

1. Після усунення обставин, що послужили підставами зупинен­ня, провадження у справі відновлюється. Ініціаторами відновлення можуть бути як особи, які беруть участь у справі, так і сам суд. Про відновлення провадження у справі суддя (суд) постановляє ухвалу, яка не є' самостійним об'єктом оскарження, заперечення проти неї можуть бути включені у апеляційну скаргу при оскарженні судово­го рішення по даній справі.
   
2. Після відновлення провадження справа розглядається за за­гальними правилами ЦПК, зокрема сторони та інші особи, які бе­руть участь у справі, викликаються до суду на загальних підста­вах.
   

З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.

Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі

1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1. справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинс­тва;
   
2. набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закрит­тя провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
   
3. позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
   
4. сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
   
5. є рішення третейського суду, прийняте в межах його компе­тенції, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмо­вив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейсь-
   

237

кого суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;

6. померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
   
7. ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
   

1. Закриття провадження у цивільній справі є одним із способів закінчення справи без постановления судового рішення і здійс­нюється за трьома групами підстав.
   
2. Перша група підстав зводиться до того, що у цих випадках справа в суді виникла незаконно, тобто за відсутності у позивача права на пред'явлення позову (див. коментар до ст. 122 ЦПК), а тому підлягає закриттю:
   

• якщо справа не підлягає розгляду в судах (вимоги не відносять­ся до компетенції загальних судів щодо розгляду цивільних справ, байдужні для права, вимоги, які за законом захищати заборонено, а також справи, порушені особами, які не мають юридичної заін­тересованості, є неправоздатними по даній справі). Остання обста­вина стала підставою закриття провадження у справі за позовом М.Н. і К.С. до виконкому Суворовської районної ради народних депутатів про визнання ордера недійсним і виселення. Херсонсь­кий обласний суд справу провадженням закрив, тому що позивач­ка, відповідно до вимог ст. 59 ЖК, не мала права на пред'явлення такого позову, оскільки у списку на поліпшення житлових умов була лише п'ятою. Подібна ситуація передбачається і ст. 190 СК України, згідно з якою той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на алі­менти для дитини у зв'язку з передачею права власності на неру­хоме майно. За наявності такого договору вимога про стягнення аліментів стає неправовою;
  
• якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спо­ру між тими ж сторонами, рішення чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або визнання мирової угоди. Президія Київського обласного суду підкреслила, що відмова від позову буде підставою для закриття справи у суді лише тоді, якщо в попе­редній справі від позову відмовлялася саме ця, а не інша сторона у справі;
  
• якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції по тотожному позову, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рі-238
  

шення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим.

В усіх перелічених випадках справа підлягає закриттю, тому що при прийнятті заяви були порушені вимоги ст. 120 ЦПК, тобто

у відкритті справи слід було відмовити, але справу було відкри­то і тому провадження по ній має бути закрито.

3. Друга група підстав стосується випадків, коли справа виник­
ла правомірно, але далі її розглядати недоцільно:

а) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято су­
дом;

б) якщо сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом. У
цих двох випадках сторона, відповідно до принципу

диспозитивності, цивільного процесуального права, може впли­вати своїми розпорядчими діями на рух справи.

4. Третя група підстав зводиться до двох випадків: по-перше,
справа підлягає закриттю у разі смерті фізичної особи, яка була
однією зі сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допус­
кають правонаступництва і, по-друге, якщо ліквідовано юридичну
особу, яка була однією зі сторін у справі. У цих випадках справа
виникла правомірно, однак підлягає закриттю через неможливість
подальшого її розгляду. На відміну від дії подібного правила при
зупиненні провадження, правовідносини тут тісно пов'язані з осо­
бистістю, а тому не допускають правонаступництва (про стягнення
аліментів, поновлення на роботі тощо). У судовій практиці непо­
одинокими є помилки судів у вирішенні питання про можливість
правонаступництва. Так, за позовом Е.К. і М.К. про розподіл май­
на судова колегія Дніпропетровського обласного суду скасувала
рішення суду і провадження у справі закрила в зв'язку зі смертю
відповідача. Дніпропетровський обласний суд скасував касаційну
ухвалу і справу направив на новий розгляд, оскільки правовідно­
сини, що виникають у зв'язку з розподілом майна, допускають
правонаступництво.

Стаття 206. Наслідки закриття провадження у справі

1. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
   
2. Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначе­них пунктом 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд
   

таких справ.

239

3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

1. Відповідно до правил цієї статті провадження у справі закри­
вається ухвалою суду, яка постановляється у вигляді окремого про­
цесуального документа. В ухвалі повинна бути зазначена підстава
закриття провадження у справі. Якщо суд закриває провадження у
справі через те, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного
судочинства, він повинен в ухвалі повідомити заявників, до юрис­
дикції якого суду віднесено розгляд таких справ чи такі справи вза­
галі не підлягають розгляду в суді. Оскільки ухвала про закриття
провадження у справі перешкоджає подальшому руху справи, то
відповідно до пункту 14 частини 1 ст. 293 ЦПК на неї може бути
подана апеляційна скарга.

2. Частина 3 коментованої статті передбачає процесуаль­
ні наслідки закриття провадження у справі для учасників даної
справи: повторне звернення до суду з тотожним позовом, тобто
з позовом між тими самими сторонами, про той самий предмет
і з тих самих підстав, не допускається. Наявність ухвали про за­
криття провадження у зв'язку з прийняттям відмови від позову не
позбавляє відповідача у цій справі права на звернення до суду за
вирішенням цього спору. Це положення можна обґрунтувати тим,
що сторони змінилися, а тому другий позов не буде тотожним
первісному.

Стаття 207. Залишення заяви без розгляду

1. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

1. заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієз­датності;
   
2. заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
   
3. належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
   

240

4. спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
   
5. позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
   
6. між сторонами укладено договір про передачу спору на вирі­шення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;
   

7. особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
   
8. провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­жання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір чи не було оплачено витрати на інформацій­но-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
   
9. позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідан­ня і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
   

2. Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

1. Ця стаття визначає коло підстав залишення заяви без розгля­
ду - другий спосіб закінчення цивільної справи без постановления
рішення. Він відрізняється від попереднього тим, що перешкоди,
які є підставами залишення заяви без розгляду, є подоланими, а
тому після їх усунення можна звертатися до суду з такою ж вимо­
гою.

Підстави залишення заяви без розгляду можна розподілити на дві групи.

2. Перша група підстав свідчить про те, що процес виник непра­
вомірно, і тому заява має бути залишена без розгляду:

а)заяву подано особою, яка не мала цивільної процесуальної дієздатності (порушено вимоги п. 2 частини 3 ст. 121 ЦПК);

б) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не
має повноважень на ведення справи (порушено вимоги п. З части­
ни 3 ст. 121 ЦПК);

в) спір між тими самими сторонами про той самий предмет із
тих самих підстав розглядається в іншому суді (порушено вимоги
п. З частини 2 ст. 122 ЦПК);

г) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додер­
жання вставлених законом вимог (ст. 119-121 ЦПК).

241

Неправомірність виникнення справи тут полягає у тому, що при порушенні справи порушено умови, які визначають порядок подання заяви (див. коментар до ст. 119, 120, 121 ЦПК), або було відсутнє право на пред'явлення позову (підпункт «в» цього пункту коментаря).

3. Друга група підстав свідчить не про неправомірність виник­
нення справи, а про неможливість подальшого її розгляду:

а) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився
до судового засідання без поважних причин або повторно не пові­
домив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про
розгляд справи за його відсутності, що означає втрату ним інтересу
до справи, що розглядається;

б) позивач надав заяву з клопотанням про залишення позову без
розгляду;

в) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирі­шення третейського суду;

г) особа, в інтересах якої відкрито провадження (наприклад, за
заявою прокурора), звернулась із заявою, що не підтримує заявле­
них вимог;

д) позивач до закінчення розгляду справи залишив судове засі­
дання і не подав до суду заяви про розгляд справи у його відсут­
ності.

4. Як і перелік підстав закриття, перелік підстав залишення за­яви без розгляду є вичерпним. Верховний Суд України, апеляційні суди неодноразово звертали увагу на те, що суди не можуть зали­шати заяву без розгляду з тих мотивів, що сторона не представила доказів на підтвердження позовних вимог.
   
5. Залишення заяви без розгляду здійснюється мотивованою ух­валою судді або суду, на яку може бути подано апеляційну скаргу, оскільки вона перешкоджає подальшому руху справи (п. 15 ст. 293 ЦПК).
   
6. На відміну від закриття провадження у справі при залишен­ні заяви без розгляду, ця стаття передбачає інші процесуальні на­слідки: після усунення обставин, що були підставами залишення заяви без розгляду, заінтересована особа вправі знову звернути­ся до суду з заявою у загальному порядку. Не є перешкодою для прийняття заяви й ознака тотожності позовів, оскільки справу було закінчено в такий спосіб не внаслідок відсутності права на пред'явлення позову, а, в основному, через недодержання порядку його реалізації.