Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Глава 5. Тимчасове вилучення майна
Стаття 153. Підстави тимчасового вилучення майна
1. Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного, обвинувачуваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
2. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави припускати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;
4) здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Стаття 154. Порядок тимчасового вилучення майна
1. Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, визначеному статтями 190, 191 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов’язана одночасно із доставленням затриманої особи до уповноваженої посадової особи передати їй тимчасове вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
2. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
3. Уповноважена посадова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов’язана скласти відповідний протокол.
4. Після тимчасового вилучення майна уповноважена посадова особа зобов’язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стаття 155. Припинення тимчасового вилучення майна
1. Тимчасово вилучене майно належить повернути особі, в якої воно було вилучено, за постановою державного обвинувача, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним.
2. Тимчасово вилучене майно повертається особі, в якої воно було вилучено, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання державного обвинувача про арешт цього майна.
Глава 6. Арешт майна
Стаття 156. Підстави для арешту майна
1. Арештом майна є позбавлення підозрюваного, обвинувачуваного можливості користуватися та розпоряджатися певним його майном за ухвалою слідчого судді чи суду – до завершення кримінального провадження та визначення подальшої долі цього майна.
2. Слідчий суддя або суд під час судового розгляду накладає арешт на майно підозрюваного, обвинувачуваного у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов’язаного з їх незаконним обігом;
4) здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
3. Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, результати інтелектуальної, творчої діяльності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинувачуваного i знаходяться у нього або в інших осіб з метою забезпечення покарання у виді конфіскації майна або відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Стаття 157. Клопотання про арешт майна
1. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися державний обвинувач, а з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - також потерпілий.
2. У клопотанні державного обвинувача про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) перелік свідків, яких державний обвинувач вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими державний обвинувач обґрунтовує доводи клопотання.
3. У клопотанні потерпілого про арешт майна підозрюваного, обвинувачуваного для забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено:
1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
2) докази на підтвердження факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди;
4. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
5. Клопотання державного обвинувача про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Стаття 158. Розгляд клопотання про арешт майна
1. Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його подання надходження до суду, за участю державного обвинувача, потерпілого, підозрюваного, обвинувачуваного і за наявності – також захисника, законного представника. Нез’явлення цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
2. Клопотання державного обвинувача, потерпілого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинувачуваного, захисника, законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
3. Слідчий суддя, суд встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 157 цього Кодексу, повертає її державному обвинувачу, потерпілому для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
4. Під час розгляду клопотання про арешт майна слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою дослідити докази, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
Стаття 159. Вирішення питання про арешт майна
1. Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо державний обвинувач, потерпілий не доведуть необхідність такого арешту.
2. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) вагомість доказів, що вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення;
3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
4) наслідки арешту майна для інших осіб.
3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
4. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах третіх осіб.
5. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
1) перелік майна, яке підлягає арешту;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;
4) порядок виконання ухвали.
6. Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин з дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
7. Копія ухвали надсилається державному обвинувачу, обвинувачуваному, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Стаття 160. Скасування арешту майна
1. Підозрюваний, обвинувачуваний, їх захисник, законний представник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання розглядається тим судом, який постановив ухвалу про арешт майна.
2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештоване майно.
3. Якщо потерпілому у задоволенні вимог про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовлено, суд має право одночасно з ухваленням вироку або після цього постановити ухвалу про скасування арешту майна.
Стаття 161. Виконання ухвали про арешт майна
1. Ухвала про арешт майна виконується негайно органом досудового розслідування, державним обвинувачем.