Кримінальний процесуальний кодекс України
| Вид материала | Кодекс |
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 7739.63kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 3774.84kb.
- Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. N 10-рп закон, 1277.11kb.
- Кримінальний кодекс україни, 3344.77kb.
- Розділ I загальні положення, 3079.52kb.
- Кримінальний процесуальний кодекс україни, 386.04kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2652.19kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2884.74kb.
- Кримінальний кодекс україни, 2824.59kb.
- Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
Стаття 172. Подання клопотання про застосування запобіжного заходу після затримання особи без ухвали про дозвіл на затримання
1. Державний обвинувач має право звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа була затримана.
2. Таке клопотання повинно відповідати вимогам, зазначеним у статті 164 цього Кодексу. До клопотання повинен бути доданий протокол затримання підозрюваного.
Стаття 173. Зміна або доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу державному обвинувачу стали відомі обставини, що виключають підозру в причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, він зобов’язаний відкликати клопотання про застосування запобіжного заходу та відкликати дозвіл на затримання, якщо такий дозвіл був отриманий.
2. Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу державному обвинувачу стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов’язаний доповнити або змінити клопотання або замінити його новим клопотанням. Якщо у зв’язку із попереднім клопотанням була постановлена ухвала про дозвіл на затримання, слідчий суддя, суд зобов’язаний переглянути свою ухвалу про дозвіл на затримання.
3. Якщо після затримання підозрюваного, обвинувачуваного з’ясується, що він був затриманий на підставі ухвали про дозвіл на затримання, який відкликаний в порядку частини першої цієї статті або скасований в порядку частини другої цієї статті, підозрюваний, обвинувачуваний повинен бути негайно звільнений уповноваженою посадовою особою, під вартою якої він знаходиться, якщо немає інших законних підстав для його подальшого затримання.
Стаття 174. Строки проведення розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше:
1) 24 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинувачуваного за відсутності ухвали суду про дозвіл на затримання;
2) 36 годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинувачуваного на підставі ухвали суду про дозвіл на затримання;
3) 72 годин з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачуваний перебуває на свободі;
4) 72 годин з моменту подання підозрюваним, обвинувачуваним, його захисником до суду відповідного клопотання.
2. Якщо слідчий суддя, суд відкладає розгляд з підстав, зазначених у статті цього Кодексу, то новий розгляд повинен бути призначений не пізніше:
1) 24 годин, якщо підозрюваний, обвинувачуваний перебуває під вартою;
2) 72 годин, якщо підозрюваний, обвинувачуваний перебуває на свободі.
3. За клопотанням підозрюваного, обвинувачуваного, який перебуває під вартою, слідчий суддя, суд має право відкласти розгляд не більш тривалий період, але не більше ніж на сім днів.
Стаття 175. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу
1. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається за участю державного обвинувача, підозрюваного, обвинувачуваного, його захисника.
2. Слідчий суддя, суд, до якого з’явився або доставлений підозрюваний, обвинувачуваний для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов’язаний роз’яснити особі її права в ході розгляду клопотання, в тому числі право:
1) мати захисника;
2) знати суть та підстави обвинувачення або підозри проти неї;
3) знати підстави її затримання;
4) відмовитися давати показання з приводу обвинувачення або підозри проти неї;
5) давати показання щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою;
6) досліджувати усі предмети, документи, показання, на які посилається державний обвинувач, та надавати предмети, документи, показання на спростування доводів державного обвинувача;
7) заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду.
3. Слідчий суддя, суд зобов’язаний вжити необхідних заходів для забезпечення підозрюваного, обвинувачуваного захисником і відкласти розгляд, якщо обвинувачуваний бажає запросити захисника, або якщо суддя вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника.
3. У разі подання державним обвинувачем клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу та у випадку прийняття судом до розгляду клопотання сторони захисту про застосування або зміну запобіжного заходу, сторона захисту має право отримати доступ до матеріалів кримінального провадження сторони обвинувачення згідно зі статтею 266 цього Кодексу.
4. Сторони мають право надати відомості, у тому числі завірені письмові показання, на підтвердження чи спростування необхідності застосування запобіжного заходу.
5. За клопотанням сторін або за власною ініціативою суддя має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
6. Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинувачуваного зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення її винуватості у цьому або будь-якому іншому правопорушенні.
Стаття 176. Застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою
1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які дають підстави для:
1) розумної підозри у причетності підозрюваного, обвинувачуваного до кримінального правопорушення;
2) вагомого переконання в існуванні хоча б одного з ризиків, передбачених в частині третій статті 163 цього Кодексу і які зазначає державний обвинувач.
2. Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання державний обвинувач не доведе обставин, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті.
3. Слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного з’являтися за кожною вимогою до суду або до іншого місця, визначеного судом, якщо державний обвинувач доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставин, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті.
4. Якщо державний обвинувач доведе обставини, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного з’являтися за кожною вимогою до суду або до іншого місця, визначеного судом, та виконувати одне або кілька зобов’язань, які він вважає доречними, у тому числі зобов’язання:
1) з’являтись до визначеної посадової особи із встановленою періодичністю;
2) залишатися у межах певної територіальної юрисдикції;
3) повідомляти державного обвинувача чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею з дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) продовжити роботу або навчання;
8) докласти зусиль до пошуку роботи або для навчання;
9) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій закордонний паспорт;
10) погодитися на електронний моніторинг.
5. Для забезпечення виконання особою зобов’язань, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинувачуваного надати такі гарантії:
1) особисте зобов’язання;
2) поруку не менш ніж від двох осіб, яких слідчий суддя, суд вважає вартими довіри;
3) особисту грошову гарантію у визначеному слідчим суддею, судом розмірі без застави майна та внесення грошей у депозит;
4) грошову гарантію у визначеному слідчим суддею розмірі не менш ніж від двох осіб без застави майна та внесення грошей у депозит;
5) грошову гарантію у визначеному розмірі, забезпечену заставою майна підозрюваного, обвинувачуваного чи іншої особи або внесенням у депозит грошей чи цінних паперів.
6. Суддя не має права вимагати будь-яку з гарантій, передбачених пунктами 1–5 частини п’ятої цієї статті, якщо державний обвинувач не доведе, що передбачена попереднім пунктом гарантія не здатна забезпечити виконання визначених слідчим суддею, судом зобов’язань.
7. Для вирішення питання про наявність ризиків, зазначених у частині третій статті 163 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, що стосуються ризику, зазначеного у клопотанні державним обвинувачем, у тому числі:
1) вагомість наявних відомостей про вчинення підозрюваним, обвинувачуваним кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинувачуваного винуватим за відомих обставин кримінального правопорушення;
3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинувачуваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинувачуваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинувачуваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинувачуваного;
7) майновий стан підозрюваного, обвинувачуваного;
8) судимість підозрюваного, обвинувачуваного;
9) дотримання підозрюваним, обвинувачуваним умов застосованих запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, під час цього розслідування та/або інших розслідувань і судових розглядів;
10) висунення обвинувачення особі у вчиненні іншого кримінального правопорушення.
Стаття 177. Взяття під варту
1. Якщо державний обвинувач доведе, що будь-яка із гарантій не забезпечить виконання зобов’язань, передбачених частиною четвертою статті 176 цього Кодексу, щоб запобігти одному або кільком ризикам, які він зазначає в клопотанні, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття особи під варту.
Стаття 178. Ухвала про застосування запобіжних заходів
1. В ухвалі суду про застосування запобіжних заходів зазначаються відомості про:
1) кримінальне правопорушення (його суть і кваліфікацію), у якому підозрюється, обвинувачується особа;
2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених частиною третьою статті 163 цього Кодексу;
3) обставини, які свідчать про недостатність менш суворіших запобіжних заходів;
4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
3. Суддя має право визначити в ухвалі дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого статтею 179 цього Кодексу.
Стаття 179. Строк дії ухвали про тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою
1. Строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
2. Дія ухвали про тримання під вартою, яка прийнята для запобігання ризикам, зазначеним у пунктах 2 та 3 частини першої статті 163 цього Кодексу, припиняється після отримання відповідних предметів, документів чи відомостей, але не пізніше п’ятнадцяти діб з дня постановлення ухвали.
3. Ухвала суду про тримання під вартою припиняє свою чинність у більш ранній з таких строків:
1) вісімнадцять годин дня, зазначеної в ухвалі;
2) вісімнадцять годин останнього дня строку, визначеного у частинах першій та другій цієї статті;
3) вісімнадцять годин третього дня після звернення державного обвинувача до суду з обвинувальним актом, поданням (клопотанням) про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
4) вісімнадцять годин третього дня після зміни на менш тяжке обвинувачення, у зв’язку з чим постановлена ухвала про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою.
4. Сукупний строк тримання під вартою обвинувачуваного, не повинен перевищувати шести місяців. Строк тримання під вартою закінчується після набрання законної сили вироком суду.
Стаття 180. Значення висновків, що містяться в ухвалі про застосування запобіжних заходів
1. Висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за наслідками розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для органу досудового розслідування чи державного обвинувача під час цього або іншого кримінального проваджень.
Стаття 181. Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою
1. У разі застосування запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-4 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняються з-під варти, негайно після надання ним або його поручителями визначеного зобов’язання.
2. У разі застосування запобіжного заходу, передбаченого пунктом 5 частини п’ятої статті 176 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачуваний звільняються негайно після підтвердження надання застави майна в зазначеній сумі або внесення у депозит грошей чи цінних паперів.
3. У випадку відмови підозрюваного, обвинувачуваного надати визначені слідчим суддею, судом гарантії, він залишається під вартою або береться під варту, поки не будуть виконані умови, передбачені частинами першою та другою цієї статті. У цьому випадку стосовно підозрюваного, обвинувачуваного застосовуються положення цього Кодексу щодо тримання під вартою.
Стаття 182. Клопотання про продовження строку тримання під вартою
1. Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати державний обвинувач не пізніше ніж за три дні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
2. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.
3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, окрім відомостей, зазначених у статті 164 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та
2) виклад обставин, які перешкоджають завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
4. Клопотання про продовження строку тримання під вартою повинно бути розглянуте до закінчення строку дії попередньої ухвали.
Стаття 183. Клопотання державного обвинувача про зміну запобіжного заходу
1. Державний обвинувач під час досудового розслідування має право звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у порядку, передбаченому статтею 164 цього Кодексу.
2. Слідчий суддя має право прийняти клопотання державного обвинувача до розгляду, лише якщо у клопотанні зазначені обставини, які:
1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, або
2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які державний обвинувач на той час не знав і не міг знати.
3. Державний обвинувач також має право подати клопотання про дозвіл на затримання особи, яке розглядається слідчим суддею відповідно до правил, передбачених статтею 167 цього Кодексу.
Стаття 184. Клопотання обвинувачуваного про зміну запобіжного заходу
1. Обвинувачуваний, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати до суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу (звільнення її з-під варти або зміну виду зобов’язань або способу їх виконання, а також виду та розміру гарантій забезпечення виконання зобов’язань).
2. До клопотання мають бути додані:
1) копії матеріалів, якими обвинувачуваний обґрунтовує доводи клопотання;
2) перелік свідків, яких обвинувачуваний вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання;
3) підтвердження того, що державному обвинувачу надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
3. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання обвинувачуваного протягом трьох днів з моменту його одержання за правилами, встановленими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
4. Слідчий суддя має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування або зміну запобіжного заходу, якщо тільки не буде доведено переконливих причин для невідкладного його розгляду.
Стаття 185. Порядок розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою або звільнення з-під варти чи зміну умов звільнення
1. Клопотання про продовження тримання під вартою, про звільнення або зміну умов звільнення розглядаються згідно з вимогами, передбаченими статтями 182 – 184 цього Кодексу.
2. Слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про звільнення особи відповідно до правил, встановлених у статті 181 цього Кодексу, якщо державний обвинувач не доведе, що обставини, зазначені у пунктах 1 та 2 частини третьої статті 182 цього Кодексу, виправдовують подальше тримання обвинувачуваного під вартою.
3. Порушення зобов’язань, прийнятих на себе обвинувачуваним або підозрюваним, не може бути єдиною підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу, але суддя має право прийняти до уваги факт порушення зобов’язань у сукупності із обставинами, зазначеними у статті 163 цього Кодексу.