Geum.ru

План. Сутність фінансового менеджменту. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 9. Управління фінансовими ризиками 9.1 Класифікація фінансових ризиків
9.2 Способи оцінки рівня ризику
Статистичний метод
Математичне чекання
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

9.1 Класифікація фінансових ризиків




У широкому розумінні фінансові ризики – це ризики підприємницької діяльності, що характеризуються імовірністю утрат фінансових ресурсів (коштів). У цьому змісті понятті «фінансовий ризик» тотожно поняттю «комерційний (підприємницький) ризик». Поняття «фінансові ризики» вживається й у більш вузькому змісті як частина комерційних ризиків, зв'язана з імовірністю фінансових втрат у результаті операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах.

По джерелах виникнення фінансові ризики можна об'єднати в наступні групи:
  1. ризики, зв'язані з купівельною спроможністю грошей:
    1. валютні (збитки від зміни валютних курсів, відмовлення іноземного партнера розраховуватися за своїми обов'язками);
    2. інфляційні (подорожчання сировини, матеріалів і інших ресурсів для фірми; зменшення обсягу реалізації продукції в результаті зниження купівельної спроможності населення; неможливість розвитку виробництва через складність одержання банківського кредиту в умовах високої інфляції);
    3. дефляционные (падіння цін на товари, вироблені фірмою, і відповідне зниження її доходів);
  2. ризики непередбачених витрат і перевищення кошторису витрат на виробництво:
    1. збільшення ринкових цін на різні ресурси;
    2. підвищення процентної ставки, що плаває, по наданим фірма кредитам і зниження депозитної ставки по коштах, що зберігається на депозитних рахунках у банках;
    3. змушеного (незапланованого) збільшення дивідендів по акціях або виплат по внесках засновників, інших незапланованих виплат із прибутку;
    4. зв'язаний з асигнуваннями на непередбачені планом розвитку заходу (наприклад, необхідність повторних випробувань при виготовленні інноваційної продукції; додаткове стимулювання продажу нової продукції; оплата послуг фахівців інших фірм, наприклад юристів, для захисту інтересів фірми і т.д.);
    5. виплати надбавок за терміновість виконання робіт і постачань через зрив їхніми партнерами підприємства;
  3. ризики незабезпечення господарської діяльності необхідним фінансуванням:
  1. неперебування фірмою джерела фінансування по окремих напрямках діяльності або в цілому;
  2. того, що обраний метод фінансування виявиться недоступним (наприклад, закриття або заморожування кредитної лінії через невиконання зобов'язань по обслуговуванню кредиту);
  3. зникнення джерела фінансування в ході реалізації проекту (наприклад, банкрутство або арешт майна кредиторів фірми; зривши угоди, доходи від якої повинні були поповнити фінансування);
  1. ризики зв'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики):
  1. капітальних вкладень і прямих фінансових інвестицій у підприємства різних галузей економіки;
  2. діяльність фірми на фінансовому ринку – ризики упущеної вигоди і зниження прибутковості.

Прийнятний рівень ризику – суб'єктивний показник, що каждое підприємство визначає для себе індивідуально. Важливо установити, який ризик вважається для даного підприємства катастрофічним, який – критичним, а який – припустимим.

Наприклад, менеджери можуть оцінити як припустимий ступінь ризику імовірність часткової або повної втрати прибутку по окремих напрямках діяльності або в цілому по підприємству. Критичний ризик може означати імовірність одержання збитків у визначених межах. До катастрофічного ризику можуть бути віднесені збитки понад визначену межу, що ведуть до банкрутства, утрата значної частини майна підприємства.

Визначення прийнятного ступеня ризику необхідно для вироблення стратегії і здійснення по зменшенню і керуванню ризиком.


9.2 Способи оцінки рівня ризику




Керування ризиком – це поетапне проведення наступних операцій: 1) ідентифікація ризику; 2) кількісна оцінка рівня ризику; 3) розробка стратегії і тактики керування ризиком; 4) здійснення конкретних процедур по керуванню ризиком.

Кожен етап також складається з декількох операцій.

Перший етап – ідентифікація ризику – відноситься до найбільш складним у процесі керування ризиками. Він вимагає проведення глибокого якісного аналізу, що включає наступні процедури: виявлення джерел (причин) ризику; визначення і класифікація можливих для даного напрямку діяльності (або проекту) типів ризику; вибір критеріїв і параметрів для оцінки кожного типу ризику; визначення граничних умов для оцінки прийнятного рівня ризику; установлення зон підвищеного ризику; визначення послідовності (за часом) виникнення різних типів ризику і прив'язка її до календарних планів виробничо-господарської діяльності (або здійснення конкретного проекту); оцінка імовірності виникнення різних типів ризику.

Другий етап – кількісна оцінка рівня ризику – доповнює якісний аналіз, при цьому дається чисельне визначення розмірів окремих ризиків, а також сумарного ризику того або іншого напрямку діяльності (або проекту).

Ризик визначається в абсолютному вимірі як величина прогнозованих утрат (збитків) і у відносно – як величина втрат, віднесена до визначеної бази. Базу вибирають менеджери в залежності від специфікації підприємства і виду конкретного ризику; це можуть бути прибуток, витрати на виробництво, вартість активів, утрати минулих років і т.д.

Для кількісної оцінки рівня ризику можна використовувати наступні методи: статистичний і метод експертних оцінок.

Коротко викладемо суть цих методів. Для більш докладного їхнього вивчення необхідно звернутися до додаткової літератури по теорії ризиків.

Статистичний метод використовується, якщо менеджери мають значний обсяг статистичної інформації про реалізації визначених видів ризику і утратах від них у минулі роки по конкретних напрямках підприємницької діяльності і можуть оцінити імовірність їхнього настання в майбутньому. Дана імовірність і буде ступенем ризику, він виражається величиною среднеквадратического відхилення від очікуваних величин. Головні елементи статистичного методу – математичне чекання, дисперсія, среднеквадратическое відхилення, коефіцієнт варіації.

Математичне чекання – середнє значення ознаки .

Дисперсія – міра відхилення (розкиду) фактичного значення ознаки Е від його середнього значення; визначається як квадрат відхилення значень ознаки від його середньої, помноженої на імовірність Рi :


. (9.1)


Среднеквадратическое відхилення – середнє відхилення значення σ; розраховується витягом квадратного кореня з дисперсії:


. (9.2)


Коефіцієнт варіації – відношення среднеквадратического відхилення до математичного чекання . Чим менше його значення, тим більше стабільність прогнозованої ситуації і менше ступінь ризику.

Проілюструємо розрахунок цих показників.

При недоліку або відсутності статистичної інформації приходиться застосовувати метод експертних оцінок, що зводиться до збору й обробки думок досвідчених експертів, що дають бальну оцінку імовірності виникнення того або іншого виду ризику і ступеня втрат.

У практиці доцільно комбінувати статистичний і експертний методи оцінки рівня ризику.