Розділ поняття та сутність фінансового контролю ступінь І стан наукової розробки проблеми правового регулювання фінансового контролю
| Вид материала | Документы |
- Закон україни " Про систему державного фінансового контролю в Україні", 452.46kb.
- Стан наукової розробки науково-теоретичних та практичних проблем, пов’язаних з предметом, 521.58kb.
- 1 Поняття, сутність інформації, 50.21kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Вінницький торговельно-економічний, 712.26kb.
- 1: Сутність, мета та завдання внутрішньогосподарського контролю, 72.98kb.
- Теоретичні І методичні основи оцінки ефективності державного фінансового контролю, 234.69kb.
- Лядаються проблеми правового регулювання валютних відносин, визначення поняття й змісту, 160.75kb.
- Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «облік І аудит» освітньо-кваліфікаційної, 696.9kb.
- План вступ Характеристика органів, які здійснюють фінансовий контроль > Види економічного, 145.6kb.
- Методичні вказівки та тематика курсових робіт, 275.56kb.
ЗМІСТ
Вступ....................................................................................................…...............4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
- Ступінь і стан наукової розробки проблеми правового регулювання фінансового контролю..............................................................................................16
1.2. Роль фінансового контролю у здійсненні фінансової діяльності
держави..................................................26
1.3. Система органів фінансового контролю в Україні
і зарубіжних країнах.......................................................90
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНИЙ ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ФУНКЦІЯ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Поняття соціального управління як одного із видів діяльності держави...120
2.2. Контроль як функція управління та заключна стадія управлінського
процесу.....................................................................................................................152
2.3. Державний фінансовий контроль як умова реалізації фінансової
політики держави....................................................................................................168
РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ – ІНСТИТУТ ФІНАНСОВОГО ПРАВА
3.1. Місце інституту фінансового контролю в системі фінансового права......183
3.2. Види, форми, елементи і методи фінансового контролю........…................198
3.3. Фінансово-контрольні правовідносини як вид фінансових,
їх зміст і особливості..............................................................................................248
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ
4.1. Завдання і функції органів, що здійснюють державний
фінансовий контроль...............................................................................................278
4.2. Взаємодія органів фінансового контролю при здійсненні
державного фінансового контролю.......................................................................343
4.3. Шляхи вдосконалення державного фінансового контролю України
в сучасних умовах...................................................................................................356
ВИСНОВКИ...........................................................................................................375
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................391
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
ВСТУП
Актуальність теми. Одним із елементів правової держави, основні засади побудови якої закладені в Конституції України, виступає державний контроль, складовою частиною якого є фінансовий контроль. Якісні перетворення, які відбуваються в Україні, потребують значних фінансових ресурсів, що забезпечать повне і своєчасне виконання завдань і функцій держави. Повнота та своєчасність надходження грошових коштів у державні фонди, дотримання діючого законодавства під час їх розподілу та використання залежать від організації і здійснення фінансового контролю.
Фінансовий контроль можна розглядати в двох аспектах. Він завжди супроводжує людську діяльність, є важливою функцією державного управління, бо слугує цілям перевірки правильності дій. Управління неможливе без отримання інформації про виконання правових приписів, і таку інформацію надає контроль. Його основною метою у даному випадку буде з’ясування, чи всі можливі засоби були використані для виконання управлінського рішення, чи всі умови створені для його реалізації, чи є помилки і недоліки, та які шляхи їх усунення. Стає зрозумілим, що контроль як елемент управління відіграє суттєву роль у забезпеченні функціонування держави. З одного боку, він виступає своєрідною функцією управління і присутній на кожному етапі управлінського процесу, з іншого – є заключною стадією управлінського процесу, бо його можна розглядати як одну із форм зворотного зв’язку. Сьогодні роль контролю як функції управління є особливо значною, бо створюються і активно використовуються ринкові механізми управління економікою, а це, в свою чергу, потребує нового підходу до управлінської діяльності.
Слід забезпечити нормальне функціонування фінансової системи суспільства. Саме на це спрямована фінансова політика держави, основною умовою реалізації якої виступає державний фінансовий контроль. Він є невід’ємною складовою фінансової діяльності, завдяки якій створюється матеріальна основа, необхідна для функціонування держави. Будь-які прояви халатності і безгосподарності, інші зловживання у сфері фінансової діяльності наносять значну матеріальну шкоду, тому питання попередження, виявлення цих порушень, вжиття запобіжних заходів займає важливе місце у фінансовій діяльності держави. Фінансовий контроль сприяє дотриманню законності в сфері формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів.
В Україні, як суверенній державі, вже сформувалась система органів, що здійснюють фінансовий контроль. Його, поряд з виконанням основних завдань і функцій, проводять державні органи загальної компетенції, а також спеціальні органи, створені з цією метою. Насьогодні потребує вдосконалення законодавство, що визначає правовий статус фінансово-контрольних органів. Неоднозначне визначення їх завдань та функцій, нечіткість закріплення повноважень сприяє неналежному здійсненню фінансового контролю. Зараз існує проблема вдосконалення державного фінансового контролю, яка вимагає комплексного підходу. Необхідно вдосконалювати форми і методи його здійснення, шукати шляхи підвищення ефективності. Важливу роль у забезпеченні дієвості і ефективності фінансового контролю відіграватиме координація і взаємодія між контролюючими органами, бо всі вони мають спільну мету – захист та охорону інтересів держави.
Досвід організації і діяльності органів фінансового контролю зарубіжних країн переконує, що ця система не може будуватися довільно, вона зумовлюється різними причинами. Виникнення в Україні таких органів фінансового контролю, як рахункові палати, є ознакою демократичного суспільства. До речі, в більшості зарубіжних країн ці інститути існують давно. Слід вивчати досвід розвитку державного фінансового контролю в інших державах – це допоможе нам на шляху до правопорядку. Але повністю перенести досвід організації і діяльності контрольних служб інших держав в українське законодавство неможливо, бо на розвиток фінансового контролю впливає форма державного устрою та правління і традиції, що склалися в державі. Фінансовий контроль зачіпає інтереси всіх і кожного, це зумовлює необхідність розробки Концепції його розвитку в Україні, що, в свою чергу, вказує на необхідність його дослідження.
Дослідженню контролю у його різних аспектах присвячена різноманітна наукова література. Деякі автори розглядають контроль як функцію фінансів, інші – як різновид державного контролю, треті досліджують його як інститут фінансового права.
Вивчення праць таких вчених, як О.М. Александров, Д.А. Аллахвердян, М.Б. Богачевський, Е.О. Вознесенський, В.П. Дьяченко, І.Д. Злобін, І.М. Кулішер, О.П. Погребинський, Б.М. Сабанті, О.П. Чернявський та інші, які розглядали фінанси як економічну категорію, дало змогу охарактеризувати фінансовий контроль як функцію фінансів.
Важливе значення для вивчення фінансового контролю як функції соціального управління мають праці вчених у сфері управління, зокрема В.Б.Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, Р.Ф. Васильєва, Д.М. Гвішиані, О.А. Годунова, М.Й. Климко, Е.О. Кочеріна, Б.М. Лазарєва, О.Є. Лунєва, Н.Р. Нижник, А.М. Омарова, В.С. Основіна, М.І. Піскотіна, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, О.В. Шоріної, Ц.А. Ямпольської та інших. Певний науковий інтерес представляють дослідження зарубіжних спеціалістів у сфері управління: Б. Гурнея, Г. Кунца, М. Маркова, В. Норберта, С. О’Донелла.
Розкриттю особливостей фінансового контролю як інституту фінансового права сприяло вивчення праць представників теорії держави і права: С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньова, М.П. Каревої, С.Ф. Кечекьяна, Ю.К. Толстого, Ю.Г. Ткаченко, Р.Й. Халфіної, І.Б. Шахова та інших.
У ХІХ – на початку ХХ століття питання фінансового контролю зачіпали Е.Н. Берендтс, Ф.І. Бочковський, С.І. Іловайський, В.О. Лебедев, І.Х. Озеров, В.А. Сакович, І.Т. Тарасов, І.І. Янжул.
У 20-х роках фінансовому контролю приділяли увагу А.В. Ніколаєва, А.О. Альський.
Помітну позитивну роль у розвитку фінансового контролю відіграли праці вчених 30 – 40-х років Д.І. Аленчикова та О.М. Ляндо.
Важливе значення для подальшої розробки питань фінансового контролю мали роботи вчених 50 – 60-х років: О.О. Анісімова, О.І. Коняєва, М.С. Малеїна. Проблемі фінансового контролю присвячували свої дослідження вчені і у 70 – 80-х роках: Г.А. Айвазян, І.А. Андреєв, І.А. Белобжецький, Е.О. Вознесенський, Л.М. Крамаровський, В.І. Туровцев, В.Н. Шеметов. Значний внесок у розвиток фінансового контролю як інституту фінансового права у цей період зробила Н.О. Ковальова.
Вагому роль у розвиток фінансового контролю внесли вчені, які у 90-х роках займалися цією проблемою. Але вони в основному досліджували лише її окремі питання. Беззаперечний вплив на формування напрямків даної дисертаційної роботи мали праці і публікації таких вчених, як: М.Ф. Базась, М.Т. Білуха, О.М. Дорогих, О.М. Козирін, Е.О. Кочерін, Нгома Жан-Клод, Н.Д. Погосян, Ф.М. Хашукаєва, Л.К. Царьова, С.О. Шохін, О.А. Ялбулганов. Серед досліджень українських вчених, які аналізують питання фінансового контролю необхідно виділити дисертаційне дослідження І.П. Устинової.
Протягом останніх років проблемам фінансового контролю присвячуються роботи російських вчених, які проводять дослідження, використовуючи національне законодавство. Яскравим прикладом такого дослідження є праці О.Ю. Грачевої.
Неможливо уявити аналіз практично будь-якого питання фінансового контролю без праць відомих учених, що внесли значний вклад у розвиток науки фінансового права: М.А. Гурвіча, О.М. Горбунової, В.В. Безчеревниха, Д.А. Бекерської, Л.К. Воронової, Н.Д. Еріашвілі, М.В. Карасевої, М.П. Кучерявенка, Н.А. Куфакової, І.В. Мартьянова, П.С. Пацурківського, Ю.А. Ровинського, Н.І. Хімічевої, С.Д. Ципкіна, та публікацій практиків: М.В. Романіва, В.К. Симоненка, В.П. Тентюка та інших.
Дослідженню фінансового контролю були присвячені праці як теоретиків, так і практиків, але аналіз матеріалів свідчить про неефективність фінансового контролю на практиці, а отже є необхідність його всебічного дослідження.
Останніми роками у нормативних актах вказується на необхідність прийняття Закону “Про фінансовий контроль в Україні”, а це в свою чергу потребує розроблення відповідного понятійного апарату, який у роботах учених відображений не повною мірою.
Вибір теми дисертаційного дослідження зумовили наявність суперечливих питань, недостатня розробленість певних теоретичних положень, відсутність комплексного дослідження правових проблем фінансового контролю в Україні. На сьогодні потребує комплексного дослідження фінансовий контроль у бюджетній сфері. Отже, нами і зосереджено увагу на його здійсненні саме у цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана із організаційними заходами, які проводяться в Україні з метою підвищення ефективності використання коштів бюджетів усіх рівнів, створення дієвого механізму протидії правопорушенням і зловживанням у бюджетній сфері. Цей напрям досліджень знайшов своє підтвердження в Указах Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” від 23 липня 1998 р. № 817/98, “Про заходи щодо підвищення ефективності контролю за використанням бюджетних коштів” від 19 вересня 2000 р. № 1074/00, “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням у бюджетній сфері” від 25 грудня 2001 р. № 1251/01 та у пріоритетних завданнях Кабінету Міністрів України на 2001 рік, затверджених його розпорядженням від 26 березня 2001 р. № 109.
Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною наукових планів Академії державної податкової служби України. Вона виконана в рамках теми науково-дослідної роботи кафедри фінансового права Академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102U000477), де автор дисертаційного дослідження є керівником роботи.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі врахування досягнень юридичної та економічної наук, узагальнення правозастосовчої діяльності органів фінансового контролю, аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства, розкрити правові проблеми організації і здійснення фінансового контролю в Україні, сформулювати теоретичні висновки та пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження зроблена спроба вирішити такі завдання:
– з’ясувати поняття, сутність фінансового контролю, його функції, завдання та роль у здійсненні фінансової діяльності держави;
– визначити принципи фінансового контролю;
– охарактеризувати систему органів фінансового контролю зарубіжних країн;
– з’ясувати сутність державного фінансового контролю як функції управління та заключної стадії управлінського процесу;
– охарактеризувати управлінські відносини у сфері фінансової діяльності держави;
– розкрити роль фінансового контролю у здійсненні фінансової політики держави;
– уточнити місце інституту фінансового контролю в системі фінансового права;
– визначити особливості фінансово-контрольних норм і фінансово-контрольних правовідносин;
– розробити науково обґрунтовану класифікацію фінансового контролю за видами, формами і методами;
– охарактеризувати завдання та функції органів державного фінансового контролю, визначити порядок їх взаємодії;
– визначити шляхи вдосконалення державного фінансового контролю в сучасних умовах;
– проаналізувати правове забезпечення діяльності органів фінансового контролю та розробити пропозиції і рекомендації щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері організації і здійснення фінансового контролю в Україні і регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законами України “Про Рахункову палату”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” та багатьма іншими законами, Постановами Верховної Ради України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами органів фінансового контролю.
Предметом дослідження є теоретичні і методологічні проблеми правового регулювання фінансового контролю в Україні.
Методи дослідження. Визначаючи власний гносеологічний підхід, автор спирався на вітчизняний та зарубіжний інтелектуальний досвід правової і економічної наук, відображений у науковій літературі. Методологічною основою дисертаційної роботи стали такі наукові методи: формально-догматичний (спеціально-юридичний), порівняльно-правовий, системно-структурного аналізу.
За допомогою формально-догматичного методу досліджувався зміст та сутність фінансово-контрольних правовідносин, здійснювалась зовнішня наукова обробка правового матеріалу. Важливу роль цей метод відіграв при констатації окремих законодавчих положень і норм – визначенні завдань і функцій органів фінансового контролю.
Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства зарубіжних країн, визначенні таких базових понять, як фінанси, фінансовий контроль, ревізія, перевірка тощо. Цей метод дав можливість сформулювати тлумачення відповідних понять, що стосуються фінансового контролю.
Метод системно-структурного аналізу дозволив дослідити фінансовий контроль як складову частину державного контролю та складову частину фінансового права, його інститут.
Наукова новизна роботи визначається перш за все тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним, узагальненим монографічним дослідженням правових проблем фінансового контролю в Україні.
У дисертації обґрунтовується ряд нових у теоретичному плані і важливих, на наш погляд, для практики понять та положень.
На захист виносяться зроблені дисертантом узагальнення, оцінки і висновки, нові підходи до вирішення питань поставленої проблеми.
Елементи новизни знайшли вираження у таких положеннях:
– уточнено поняття фінансового контролю, його сутність у сучасних умовах, завдання та функції;
– у новому аспекті висвітлено принципи фінансового контролю і доведена необхідність їх законодавчого закріплення;
– обґрунтовано необхідність розмежування на законодавчому рівні понять “гласність” і “публічність”;
– уточнено роль фінансового контролю у здійсненні фінансової політики держави;
– по-новому розглянуто фінансовий контроль як функцію управління, яка є допоміжною, бо присутня під час здійснення інших функцій та як заключну стадію управлінського процесу;
– уточнено місце інституту фінансового контролю в системі фінансового права;
– запропонована класифікація фінансового контролю за видами, методами, формою;
– чітко визначено функції органів для яких контрольна функція є основною;
– запропоновано визнати Рахункову палату вищим органом фінансового контролю;
– запропоновано окремі статті до проекту Закону України “Про фінансовий контроль в Україні” та зміни і доповнення до Конституції України, Законів України “Про Рахункову палату”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”, інших нормативних актів.
Наукове значення роботи. Положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертаційному дослідженні, становлять певний внесок у розвиток науки фінансового права і можуть бути використані для подальшої розробки правових проблем фінансового контролю, для наукових досліджень щодо його здійснення у банківській, податковій, валютній та інших сферах, у подальшій розробці теоретичних проблем інших інститутів фінансового права. Враховуючи те, що фінансовий контроль знаходиться на межі економіки і права, деякі ідеї автора можуть представляти інтерес для науковців у сфері фінансів та економіки.
Практичне значення отриманих результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– при вдосконаленні діючого законодавства, що визначає правовий статус органів фінансового контролю;
– при підготовці проекту Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”;
– у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Фінансове право”, під час викладання даної дисципліни;
– при розробці нового спецкурсу “Правові основи здійснення фінансового контролю” та підготовці відповідного методичного матеріалу, підручників і навчальних посібників з даного спецкурсу.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні положення та відповідні висновки, які становлять наукову новизну роботи, представлені автором у конкретних рекомендаціях і пропозиціях по вдосконаленню роботи органів фінансового контролю на основі внесення відповідних доповнень і змін у нормативні акти, що визначають їх правовий статус. Так, деякі пропозиції автора, які сприятимуть належному здійсненню фінансового контролю органами державної податкової служби, реалізовані Верховною Радою України при внесенні змін і доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, що надасть змогу поповнювати доходну частину бюджетів, а отже забезпечить виконання завдань і функцій держави.
Конкретні пропозиції автора знайшли відображення у Положенні про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, до якого були внесені відповідні зміни і доповнення, що дало змогу привести у відповідність до Конституції Автономної Республіки Крим це Положення та забезпечити самостійність Рахункової палати при призначенні її членів, а також сприятиме ефективності її діяльності.
Деякі пропозиції дисертанта реалізовані Головним контрольно-ревізійним управлінням України під час підготовки проектів Законів України “Про фінансовий контроль в Україні”, “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” та методичних вказівок, методичних рекомендацій, інструкцій, що стосуються організації і здійснення фінансового контролю цією службою.
Певні висновки автора прийняті до реалізації управлінням Державного казначейства у м. Києві та Державною податковою інспекцією в м. Ірпені Київської області.
Результати дисертаційного дослідження були використанні при читанні лекцій з курсів “Фінансове право” та “Правові основи здійснення фінансового контролю” в Академії державної податкової служби України, підготовці навчальних та робочих програм, планів семінарських, практичних занять, лекційних матеріалів з курсів “Правові основи здійснення фінансового контролю”, “Фінансове право”, “Фінансове право (проблеми теорії), “Фінансово-правовий механізм формування доходної частини бюджетів” для студентів юридичного факультету Академії ДПС України, при підготовці лекційних матеріалів та тематичного плану підвищення кваліфікації працівників органів державної контрольно-ревізійної служби та державної податкової служби за програмою аудит доходів юридичних осіб для слухачів Центру перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для державної податкової служби України Академії державної податкової смлужби України.
Узагальнення деяких положень нормативних актів відображені у Словнику-довіднику для працівників органів державної податкової служби, який надасть допомогу фахівцям цієї служби в практичній діяльності, сприятиме підвищенню правової освіти населення.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі фінансового права Академії державної податкової служби України. Окремі положення дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (жовтень 1999, м. Ірпінь), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (грудень 2000, м. Ірпінь), “Україна: поступ у майбутнє” (квітень 2000, м. Київ), “Сучасні соціально-економічні проблеми Криму і шляхи їх вирішення” (квітень 2000, м. Сімферополь), “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (грудень 2001, м. Ірпінь), міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми правового регулювання діяльності суб’єктів підприємництва” (жовтень 2000, м. Донецьк), міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (травень 2000, м. Ірпінь), “Проблеми взаєморозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (червень 2000, м. Донецьк), “Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії” (травень 2000, м. Вінниця), “Теорія і практика перебудови економіки” (жовтень 2000, м. Черкаси), “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (травень 2001, м. Луцьк), “Юриспруденція – світ права” (вересень – жовтень 2001, Ірландія, м. Дублін; квітень 2002, Іспанія, м. Мадрид) та на семінарі “Податкова політика. Досвід та основні напрями у сфері податкових реформ” (квітень 2001, м. Київ, ДПА України).
Публікації. По темі дисертації автором опубліковано дві монографії, 34 статті у фахових наукових виданнях. Окремі висновки, пропозиції та рекомендації викладено у навчальному посібнику “Фінансове право” (Ірпінь, 2001), 4-х статтях надрукованих у наукових журналах, збірниках наукових праць, 4-х тезах доповідей у матеріалах конференцій. Матеріали дослідження використані при підготовці “Словника-довідника для працівників органів державної податкової служби” (Київ, 2001). Загальний обсяг публікацій біля 40 друкованих аркушів.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 557 найменувань. Повний обсяг дисертації 455 сторінок. Обсяг основного тексту роботи 390 сторінок.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
ВИСНОВКИ
Всебічний аналіз наукової літератури з теми дослідження, показав, що фінансовому контролю приділяли увагу у різні періоди як вчені юристи, так і економісти. У центрі їх уваги були різні питання фінансового контролю: теоретичні, організаційні, правові тощо.
На підставі аналізу наукових джерел встановлено, що існують суперечливі питання, окремі теоретичні положення розроблені недостатньо, відсутнє комплексне дослідження правових проблем фінансового контролю в Україні. Поза увагою науковців залишилися проблеми, пов’язані із здійсненням фінансового контролю у бюджетній сфері. Вони потребують наукового дослідження, детального висвітлення, вивчення та обґрунтування. Все це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною базою, початковою методологічною позицією для з’ясування сутності фінансового контролю, визначення його ролі у здійсненні фінансової діяльності держави були фінанси.
Системний аналіз наукової літератури та чинного законодавства, що присвячені питанням управління та контролю, місцю фінансового контролю в системі фінансового права, правовому статусу державних органів, що наділені контрольними функціями, дав змогу дослідити фінансовий контроль як функцію соціального управління та інститут фінансового права, а також правовий статус таких суб’єктів державного фінансового контролю, як Рахункова палата, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, державна контрольно-ревізійна та державна податкова служби, визначити шляхи взаємодії органів фінансового контролю та шляхи вдосконалення державного фінансового контролю України в сучасних умовах.
Висвітлення різних поглядів вчених щодо сутності та функцій фінансів, співвідношення понять “контрольна функція фінансів” і “фінансовий контроль” щодо певних питань управління та його функцій, соціального управління, місця інституту фінансового контролю в системі фінансового права, видів, форм та методів фінансового контролю, вивчення досвіду зарубіжних країн щодо організації і діяльності органів фінансового контролю дозволяє здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції і своє бачення відносно проблем, що пов’язані із здійсненням фінансового контролю, та зробити певні висновки.
І. До основних теоретичних висновків можна віднести такі:
1. Фінанси виконують розподільчу, контрольну, стабілізуючу і регулюючу функції, які взаємопов’язані. Саме контрольна функція фінансів створює умови для здійснення державою контролю за формуванням і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів.
2. Виходячи із сутності фінансового контролю та його завдань, до функцій, які він здійснює, слід віднести інформаційну, аналітичну, стабілізуючу, правоохоронну, попереджувальну та виховну.
3. Поняття “гласність” і “публічність” є різними. Отже, їх слід законодавчо розмежувати. Під “гласністю” потрібно розуміти обов’язковість проходження фінансових документів, висновків про діяльність відповідних контрольних органів через представницькі органи, а “публічність” – це доведення результатів діяльності органів фінансового контролю до відома громадськості.
4. З метою впорядкування системи, забезпечення її цілісності, суб’єкт здійснює впорядковуючий вплив шляхом вчинення управлінських дій – це вказує на існування управління, яке і є впорядковуючим впливом. Існування та розвиток системи забезпечує наявність прямих і зворотних зв’язків між її елементами.
5. Соціальне управління є особливим видом управління, оскільки його елементами (суб’єктом і об’єктом) є люди, суспільство тощо, які наділені волею, свідомістю. Воно носить політичний характер, що найяскравіше проявляється у сфері фінансової діяльності держави та є безперервним процесом, а це дозволяє виділити такі його стадії: підготовка і прийняття управлінського рішення, виконання управлінського рішення, перевірка його виконання.
6. Управлінські відносини є різновидом суспільних відносин, мають соціальний та владний характер, отже представляють собою один із видів вольових відносин, і є за своєю суттю організаційними. Управлінські відносини у сфері фінансової діяльності держави, в основному, об’єктивні, бо виникають, складаються поза волею людей.
7. Там, де є управління, існує й контроль, який, з одного боку, є заключною стадією управлінського процесу, основною, самостійною, загальною функцією, а з іншого – контрольна функція, маючи юридично-владні властивості і відрізняючись від інших функцій за змістом, є допоміжною, бо пронизує всі стадії управлінського процесу, присутня під час здійснення інших функцій.
8. Зміст фінансової політики визначається концепцією розвитку фінансів і полягає в розробці основних напрямків їх мобілізації, розподілу і використання, а для підтримки дисципліни у цих сферах потрібен контроль, саме фінансовий, що представляє собою нагляд за належною реалізацією фінансової політики держави і, в той же час, є важливою умовою її реалізації.
9. Інститут фінансового контролю є самостійним інститутом фінансового права як галузі права, що відноситься до її загальної частини, хоча має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, що включені як в загальну, так і в особливу частину фінансового права.
10. Специфічними особливостями фінансово-контрольних норм є те, що вони переважно є зобов’язуючими і забороняючими, мають всепроникаючий характер, а це означає, що фінансовий контроль у різних сферах фінансової діяльності має свої специфічні цілі, завдання, об’єкти тощо.
11.Фінансово-контрольні правовідносини є особливим видом правовідносин, мають вольовий, імперативний, публічний, організаційний, похідний характер, виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, мають розширену сферу дії, цільову спрямованість, особливу сферу виникнення, пов’язані з контрольною функцією фінансів. Суб’єктів цих відносин умовно можна поділити на обов’язкові (контролюючі, які є активними носіями контрольних функцій, та підконтрольні – пасивні, які у певних випадках можуть бути активними) та додаткові.
12. У фінансово-контрольному правовідношенні слід виділяти окремо об’єкт правовідносин (який невіддільний від їх матеріального змісту – це фінансова діяльність підконтрольних суб’єктів) і предмет правовідносин (грошові документи, кошториси тощо).
Необхідно виділяти підстави і умови виникнення, зміни і припинення фінансово-контрольних правовідносин. Підставами їх виникнення є: правомірні дії (індивідуальні акти, які, залежно від значення у контрольному процесі, пропонується поділити на організаційні, проміжні, акти-підсумки, акти про накладення стягнень, інформаційні, акти-пропозиції та юридичні вчинки, які можуть виражатися у формі правомірних дій підконтрольного суб’єкта, а також правомірних дій інших осіб); неправомірні дії (активні неправомірні дії підконтрольного об’єкта і їх пасивні дії); юридичні події. Фінансово-контрольні правовідносини виникають при наявності сукупності юридичних фактів. Умовами виникнення цих відносин є правосуб’єктність учасників та наявність відповідних правових норм.
13. Назріла необхідність вирішити питання класифікації фінансового контролю на види, форми, методи. Сьогодні немає єдиного погляду вчених щодо критеріїв класифікації, що приводить до неоднозначного трактування різних понять у нормативно-правових актах – це, в свою чергу, відображається на діяльності контрольних органів.
14. В основу поділу фінансового контролю на види слід покласти суб’єкт, що наділений контрольними повноваженнями, отже виділити державний і недержавний фінансовий контроль. У свою чергу, підвидами державного фінансового контролю є загальнодержавний, який може бути парламентським, інституційним, президентським, адміністративним і відомчий – внутрівідомчим і внутрігосподарським, а підвидами недержавного є аудиторський і внутрішній контроль приватних підприємств, комерційних організацій.
Враховуючи пропоновану класифікацію, слід:
- приділити увагу президентському контролю, створивши спеціальну контрольну службу, а можливо, навіть, Контрольну раду;
- повноваження щодо загального керівництва здійсненням відомчого контролю закріпити за Міністерством фінансів України;
15. За формами фінансовий контроль поділяється на попередній (який проводиться до вчинення фінансових операцій), поточний (проводиться під час їх вчинення), наступний (здійснюється після їх вчинення). В основну даної класифікації покладено час здійснення контрольних дій. Підтримується позиція вчених, що за формою проведення фінансовий контроль може бути ініціативним (проводиться за ініціативою підконтрольних об’єктів), обов’язковим (здійснюється у випадку, якщо його проведення передбачено нормативними актами).
16. В основу класифікації фінансового контролю за методами можна покласти джерело інформації, що використовується контрольними органами, і виділити фактичний та документальний контроль, а також спосіб здійснення контрольних повноважень. У даному випадку основними методами фінансового контролю пропонується вважати ревізію, перевірку, обстеження, аналіз та інвентаризацію. У літературі висловлюються різні думки вчених щодо видів ревізії, перевірки, що, в свою чергу, і впливає на їх визначення у нормативних актах. Підтримується твердження вчених, які поділяють ревізії за способом призначення на планові і позапланові. Заслуговує на увагу поділ ревізій на документальні і фактичні (за джерелом інформації, що використовується); на комплексні, часткові та повні (некомплексні) (за змістом програми і ступенем охоплення підконтрольного об’єкта).
17. Для захисту прав підконтрольних суб’єктів у законодавстві необхідно передбачити всі можливі підстави припинення фінансово-контрольних правовідносин, зокрема передбачити можливість їх припинення за заявою підконтрольного суб’єкта у випадку, якщо проведенням ревізії чи перевірки грубо порушуються його інтереси, та за ініціативою контролюючого суб’єкта.
18. Повністю перенести досвід організації і діяльності контрольних служб іноземних держав в українське законодавство неможливо, але знання шляху, яким іде розвиток державного фінансового контролю у цих країнах, вивчення їх досягнень і помилок допомагає нам на шляху до правопорядку, до створення ідеальної системи контролюючих суб’єктів.
19. До функцій, які забезпечують реалізацію завдань Міністерства фінансів України, відносяться: контрольна, організаційна, аналітична, нормотворча, координаційна, експертна, інформаційна, правозастосовча та функція прогнозування.
20. До функцій Державного казначейства України можна віднести: контрольну, організаційну, аналітичну, нормотворчу, функцію обліку, прогнозування та планування, правозастосовчу.
21. Функціями органів державної контрольно-ревізійної служби є: контрольно-ревізійна, організаційна, нормотворча, аналітична, інформаційна, правозастосовча, їх потрібно вказати у законодавстві, яке визначає правовий статус цієї служби.
22. На органи державної податкової служби для виконання відповідних завдань покладено здійснення контрольної і організаційної функцій, функції реєстрації та обліку, прогнозування, аналітичної, нормотворчої, інформаційної, консультативної, правозастосовчої та правоохоронної.
23. Необхідною умовою належного здійснення державного фінансового контролю є взаємодія контрольних органів, які мають спільну мету, діють на основі однакових принципів. При об’єднанні зусиль контрольних органів підвищується результативність, ефективність та дієвість фінансового контролю. Метою взаємодії є також скорочення перевірок, що позитивно впливатиме на функціонування об’єкта перевірки.
24. Різноманітність органів фінансового контролю створює необхідність у координації їх дій з метою належної взаємодії. Заслуговує на увагу точка зору вчених, які, говорячи про координацію фінансового контролю, вказують на можливість делегування контрольних повноважень одним із суб’єктів іншим, але, на жаль, сьогодні в Україні це неможливо здійснити, бо законодавство, що врегульовує здійснення фінансового контролю, недосконале.
25. До форм співпраці органів фінансового контролю можна віднести:
- обмін інформацією та відповідними матеріалами (необхідно створити базу для обміну цією інформацією);
- спільне виконання нормотворчої функції та проведення профілактичної роботи;
- координацію проведення контрольних дій;
- спільне проведення контрольних дій;
- надання у межах компетенції відповідної допомоги одним суб’єктом іншому.
ІІ. Вдосконалення правової форми фінансового контролю є одним із напрямів підвищення його ефективності, дієвості, отже законодавство, що визначає статус, функції, повноваження та правові основи діяльності органів фінансового контролю, потребує вдосконалення:
1. Є недоліком те, що нормативні акти, які визначають правовий статус органів фінансового контролю, містять статті, у яких мова йде про інші органи, з якими вони координують свою діяльність, але не визначають методи і форми, межі такої взаємодії.
2. Відсутність загальної концепції щодо організації та функціонування рахункових палат призвело до наявності відмінностей у принципах утворення, юридичному статусі, функціях, повноваженнях, завданнях Рахункової палати України і Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
3. Враховуючи особливий конституційний статус Рахункової палати, потребує удосконалення стаття 98 Конституції України, яка має дуже стислий зміст, що приводить до постійних дискусій щодо правового статусу цього інституту. У цій статті потрібно вказати, що Рахункова палата є вищим органом фінансового контролю в Україні та здійснює контроль не від імені Верховної Ради України, а від імені народу України. Їй також потрібно надати право контролювати доходну частину Державного бюджету України, а також у відповідних межах місцеві бюджети.
4. Конституція України не наділяє Верховну Раду Автономної Республіки Крим контролюючою функцією, хоча вказує, що до її компетенції належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим. Конкретність і визначеність норм Конституції України сприятиме належному здійсненню фінансового контролю в Автономній Республіці Крим, отже пункт 4 статті 138 Основного закону необхідно доповнити словами “та здійснення контролю за його виконанням на основі єдиної податкової і бюджетної політики України”.
5. Потрібно змінити назву Рахункової палати на Рахункову палату України – це вкаже на її державне значення, а Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим перейменувати на Рахункову палату Автономної Республіки Крим, яка буде регіональним підрозділом Рахункової палати України.
6. У законодавстві, яке визначає правовий статус таких контролюючих органів, як державна податкова служба, державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата України та Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим зазначити, що на роботу до цих державних органів не можуть бути прийняті особи, які були засуджені за вчинення навмисних злочинів, незалежно від зняття чи погашення судимості. Наявність такої норми сприятиме захисту інтересів держави, оскільки посадові особи цих органів є представниками держави, здійснюють контрольні функції у важливій сфері – фінансовій.
7. З метою недопущення впливу особистих інтересів вищих посадових осіб Рахункової палати України на її діяльність, на прийняття рішень, Голова, Перший заступник і заступник Голови Рахункової палати не повинні знаходитись у родинних зв’язках з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем’єр-міністром України, Генеральним прокурором України, Головою Конституційного Суду України, Головою Верховного Суду України, Головою Вищого Господарського Суду України.
8. Для забезпечення незалежності контрольних органів доцільно:
- не зобов’язувати Рахункову палату при складанні планів виконувати звернення не менш як однієї третини конституційного складу Верховної Ради України, звернення та пропозиції Президента України і Кабінету Міністрів України, а надати їй право на їх відхилення та на прийняття рішення на власний розсуд. Також не слід зобов’язувати її проводити позапланові ревізії та перевірки на підставі звернень і пропозицій Президента України та Кабінету Міністрів України, оскільки це ставить її у залежність від відповідних органів;
- із статті 1 тексту Закону України “Про Рахункову палату” вилучити слова “підпорядкований” та “інших”;
- надати право Президенту України призначати і звільняти з посад половину складу Рахункової палати України;
- збільшити термін повноважень посадових осіб рахункових палат до 8 років, враховуючи два строки повноважень Верховної Ради України і Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
- необхідно, щоб Першого заступника, заступника голови Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, її секретаря, головних контролерів і керівників структурних підрозділів призначав голова Рахункової палати Верховної Ради Автономної Республіки Крим за погодженням з Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
9. Рахункова палата повинна мати право перевіряти законність, ефективність, дієвість контролю, що здійснюють інші органи фінансового контролю, та вживати заходів для вдосконалення їх роботи.
10. У Законі України “Про Рахункову палату” у статті 6, яка має назву “Функції Рахункової палати”, вказати, які саме функції здійснює Рахункова палата: контрольно-ревізійну, експертно-аналітичну, інформаційну, консультаційну, правозастосовчу та координаційну.
11. У статті 2 Закону України “Про Рахункову палату” вказано, що одним із завдань Рахункової палати є “організація ... контролю ...”, але це завдання не знайшло відображення у її функціях та повноваженнях. Оскільки створюватимуться регіональні підрозділи Рахункової палати, її пропонується визнати вищим органом фінансового контролю, то необхідно зазначити, що одним із її завдань є координація діяльності всієї системи контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів держави.
12. На жаль, у Бюджетному кодексі України не відображена експертно-аналітична функція Рахункової палати. Із змісту статті 27 Бюджетного кодексу видно, що вона не наділена правом давати експертний висновок за законопроектами, які впливають на видаткову чи доходну частину бюджету. У даній статті слід вказати, що за зазначеними законопроектами експертний висновок дає Рахункова палата України.
13. На думку автора, при поданні проекту Закону про Державний бюджет України з іншими матеріалами до Верховної Ради України, повинен обов’язково подаватися експертний висновок Рахункової палати про цей проект. Отже, статтю 38 Бюджетного кодексу України, яка перераховує перелік тих документів, які подаються разом з проектом, слід доповнити новим пунктом.
14. З метою реалізації повноважень Рахункової палати щодо здійснення аналізу і досліджень порушень відхилень бюджетного процесу, підготовки і внесення до Верховної Ради України пропозицій щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства, слід до статті 110 Бюджетного кодексу України, яка визначає повноваження Рахункової палати по контролю за дотриманням бюджетного законодавства, внести пункт 5 у такій редакції: “дотримання бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу під час виконання бюджету”.
15. У своїй контрольній діяльності Рахункова палата використовує метод обстеження, який у законодавстві називається “обслідування”. Термін “обслідування” у законодавстві про Рахункову палату слід замінити на термін “обстеження” і у Інструкції про порядок проведення перевірок, ревізій, Рахунковою палатою дати його тлумачення. У цій Інструкції також потрібно особливе місце відвести таким методам контролю як експертиза та аналіз. Відповідно слід змінити назву Інструкції, назвавши її “Інструкція про порядок здійснення контрольних дій Рахунковою палатою”.
Назву статті 26 Закону України “Про Рахункову палату” викласти у такій редакції: “Перевірки, ревізії, обстеження”.
16. Доцільно, щоб документ, який складається Рахунковою палатою України за результатами ревізій чи перевірок підписувався не всіма перевіряльниками, а посадовою особою, що очолює контрольну групу.
17. Потребують конкретизації нормативні положення, що визначають зміст звіту, який подають Рахункова палата України і Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим відповідним органам, оскільки ці звіти підлягають опублікуванню. Доцільно виробити однотипну назву звіту Рахункової палати України, в якому відображаються результати її роботи. Зокрема, його слід назвати Звітом про роботу Рахункової палати у відповідному році. Такий звіт повинен містити окремий розділ щодо здійснення інформаційної функції Рахунковою палатою.
18. Рахункова палата Верховної Ради Автономної Республіки Крим повинна подавати Верховній Раді Автономної Республіки Крим звіт про свою діяльність та звіт про використання коштів не рідше одного разу на рік.
19. У Законі України “Про Рахункову палату” більш точно потрібно визначити вид відповідальності, яка застосовуватиметься до посадових осіб за невиконання або неналежне виконання їх обов’язків, доповнивши Закон новою статтею “Обов’язки та відповідальність посадових осіб Рахункової палати”, а також вказати вид відповідальності, до якої будуть притягнуті посадові особи Рахункової палати за порушення професійної таємниці. Відповідальність може бути дисциплінарною або матеріальною.
20. Враховуючи зарубіжний досвід, до Кримінального кодексу України доцільно внести статтю, яка передбачатиме накладення відповідних стягнень на осіб, які неправомірно відмовляють у наданні або ухиляються від надання інформації чи дають неповну або неправдиву інформацію Рахунковій палаті. Бажано, щоб така ж відповідальність була встановлена і за невиконання зазначених вказівок інших органів державного фінансового контролю.
21. У законодавстві доцільно визначити вид відповідальності за невиконання вимог посадових осіб Рахункової палати (за результатами контрольних дій), надати Рахунковій палаті право приймати рішення про призупинення фінансування з бюджету, а також зупинення всіх операцій з бюджетними коштами, а у випадках виявлення фактів незаконного або нецільового витрачання коштів Державного бюджету України та цільових фондів – приймати рішення про примусове списання у безспірному порядку коштів з рахунків порушників. Такі заходи сприятимуть швидкому поверненню коштів до бюджету.
22. Потрібно наділити Рахункову палату України і Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим правом накладати стягнення (адміністративні та фінансові).
23. З метою захисту особистих і майнових прав осіб – незалежних аудиторів, окремих висококваліфікованих спеціалістів тощо (в порядку кримінального судочинства), які виконують доручення Рахункової палати, доцільно внести зміни до статті 37 Закону України “Про Рахункову палату”, зокрема абзац 2 після слів “а також інших осіб, які виконують її доручення” доповнити словами “тобто виконують громадський обов’язок”. Відповідні зміни слід внести до Положення про Рахункову палату Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
24. З метою захисту законних прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності і належного здійснення фінансового контролю працівниками державної податкової та державної контрольно-ревізійної служб, потребує законодавчого закріплення поняття “службова таємниця”, під якою слід розуміти відомості, визначені самим суб’єктом господарювання і які містяться у Статуті чи Положенні на підставі якого він діє.
25. Правовий статус суб’єктів фінансового контролю визначають нормативні акти різної юридичної сили. Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами і по контролю за їх рухом, отже його правовий статус повинен визначати Закон.
26. Вважаємо за доцільне в Міністерстві фінансів України створити окремий Департамент державного фінансового контролю, бо сьогодні контрольні функції виконують різні управління, що не сприяє належному його здійсненню.
27. Надати право Міністерству фінансів України за поданням Начальника Головного управління Державного казначейства призначати і звільняти з посад начальників управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.
28. У Положенні про Державне казначейство слід більш точно визначити завдання Державного казначейства України та усунути деякі розбіжності, що існують у визначенні завдань в Указі Президента України “Про Державне казначейство України” та у зазначеному вище Положенні.
29. Абзац 2 статті 11 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу” необхідно викласти у такій редакції: “Ревізія або перевірка підприємств, установ, організацій може проводитись державною контрольно-ревізійною службою не частіше ніж один раз на рік”.
30. Пропонується до законодавства, яке врегульовує порядок проведення ревізій органами державної контрольно-ревізійної служби, внести зміни, вказавши, що проводяться “позапланові ревізії”, а не “непланові”.
31. Абзац перший статті 15 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” потрібно викласти у такій редакції: “Посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом, необхідні ділові та моральні якості і відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України”.
Потребує вдосконалення стаття 17 даного Закону з метою захисту особистих і майнових прав посадових осіб цих органів при виконанні ними своїх обов’язків.
ІІІ. Сучасний стан соціально-економічного розвитку нашої держави потребує вдосконалення організації і здійснення державного фінансового контролю, а це вказує на необхідність якнайшвидшого прийняття Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”, у якому доцільно:
1. Окремий розділ відвести парламентському контролю, оскільки відсутність чітко закріпленого переліку контрольних повноважень парламенту послаблює його положення в системі державної влади і впливає на здійснення контролю.
2. Дати визначення поняттю “фінансовий контроль” вказавши, що це діяльність державних органів і недержавних організацій, наділених відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання фінансових ресурсів держави”. Наявність чіткого визначення надасть можливість проводити відповідні наукові дослідження, досліджувати функції, об’єкти, суб’єкти, види, форми та методи фінансового контролю.
3. Закріпити принципи фінансового контролю (взявши за основу ті, що вказані у Лімській декларації керівних принципів контролю та Декларації про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав) окремою статтею такої редакції: “Фінансовий контроль базується на принципах законності, плановості, об’єктивності, незалежності, публічності, компетентності, оперативності”.
4. Виділити в окремій статті загальні завдання фінансового контролю: “Завданнями фінансового контролю є виявлення фактів порушень фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками фінансової діяльності своїх обов’язків, встановлення причин порушень, усунення та попередження цих порушень з метою забезпечення ефективності фінансової діяльності держави та виявлення резервів росту її фінансових ресурсів”.
5. Визначити:
- ревізію як систему контрольних дій, при якій за певний період і відповідно до затвердженої програми перевіряється відповідний об’єкт на предмет економічної ефективності його фінансово-господарської діяльності, законності, достовірності і доцільності, ефективності господарських і фінансових операцій;
- перевірку як систему контрольних дій щодо вивчення окремих ділянок фінансово-господарської чи адміністративно-розпорядчої діяльності відповідного об’єкта;
- статус посадових осіб органів державного фінансового контролю, гарантії незалежності виконання ними своїх повноважень
6. Вказати, які особи можуть бути посадовими особами органів фінансового контролю, розробити загальні критерії оцінки їх роботи.
7. Чітко визначити вид юридичної відповідальності, до якої слід притягувати посадових осіб органів фінансового контролю за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків.
8. Встановити відповідальність, яка наступатиме за невиконання вимог посадових осіб контролюючих органів, які проводять перевірку чи ревізію, перешкоджання їх проведенню тощо.
9. Визначити порядок взаємодії органів фінансового контролю між собою та з правоохоронними органами, дотримуючись при цьому принципу незалежності.
ІV. Заходи щодо вдосконалення фінансового контролю, які здійснювалися останніми роками, не дали позитивних результатів. Здійснення ефективного фінансового контролю неможливе без:
1. Чіткого врегулювання здійснення бюджетного контролю та визначення особливостей здійснення податкового, валютного, банківського контролю.
2. Прийняття єдиних, обов’язкових для всіх стандартів державного фінансового контролю (такі існують у зарубіжних країнах), що створить організаційно-методичну основу діяльності контрольних органів.
3. Належного матеріально-технічного забезпечення органів фінансового контролю.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
Список використаних джерел
| Характеристика джерела |