Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр"

Вид материалаДокументы
Тема 14. Адвокатура України
Ключові терміни та поняття теми
Нотаріат в Україні
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Тема 14. Адвокатура України



Семінар – 2 години


1. Поняття та організаційні форми діяльності адвокатури. Принципи адвокатської діяльності.

2. Професійні права та обов’язки адвоката. Відповідальність адвокатів.

3. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.


Теми реферативних повідомлень:
  1. Проблеми реалізації правових норм, що встановлюють гарантії адвокатської діяльності.
  2. Спілка адвокатів України та її роль в кадровому забезпеченні адвокатури України.


Ключові терміни та поняття теми

Адвокатура; адвокат; захисник; адвокат як захисник у кримінальному процесі; адвокат – представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; адвокатська таємниця; гарантії адвокатської діяльності, помічник адвоката; кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури; атестаційна палата; дисциплінарна палата; Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.


Методичні поради

По даній темі важливо засвоїти, що адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням юристів, покликаним, сприяти захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземців, осіб без громадянства і юридичних осіб шляхом надання їм різноманітної юридичної допомоги.

Її конституційне призначення полягає в забезпеченні кожному права на захист від обвинувачення і наданні правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч. 2 ст. 59 Конституції України). Діяльність адвокатури України здійснюється у відповідності з Законом “Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року. Конституційно та законодавчо закріплені завдання адвокатура виконує через адвокатів, тобто осіб, що мають вищу юридичну освіту, стаж роботи зі спеціальності юриста не менше двох років, склали кваліфікаційні іспити та одержали свідоцтво на право займатися адвокатською діяльністю.

При цьому особи, які одержали свідоцтво на право займатись адвокатською діяльністю, мають право практикувати індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро чи об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, що діють на підставі Закону “Про адвокатуру” і своїх статутів. Уся діяльність адвокатських об’єднань базується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності, що обумовлено специфічним статусом адвокатури як громадської організації. Адвокатські об’єднання реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють органи місцевої виконавчої влади про свою легалізацію з одночасним повідомленням адвокатів про одержання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Адвокати, що практикують індивідуально, повідомляють про одержання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю самостійно.

Відповідно до Закону України “Про адвокатуру” до компетенції відповідних адвокатських об’єднань належать практично всі питання їхньої внутрішньої організації і діяльності, а саме: порядок створення адвокатських об’єднань, визначення напрямків їхньої діяльності, питання реорганізації і ліквідації, формування штатів, порядку витрат фінансових коштів, обрання і визначення функцій та повноважень їхніх керівних органів тощо.

Вищим рівнем професійного об’єднання адвокатів є Спілка адвокатів України, заснована у вересні 1990 року на установчому з’їзді, що визначив її як добровільну, громадську незалежну організацію. Метою Спілки адвокатів України відповідно до її статуту є об’єднання зусиль адвокатів для розбудови демократичної, правової держави, поліпшення надання юридичної допомоги населенню, установам і організаціям (включаючи іноземних фізичних і юридичних осіб), підвищення ролі й авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської діяльності, а також захисту прав і законних інтересів членів Союзу, турбота про збереження історичних традицій української адвокатури, розвиток і поглиблення міжнародних зв’язків і співробітництва адвокатури України й ін.

Слід відзначити, що відповідно до чинного законодавства адвокатура України здійснює свою діяльність на засадах незалежності, законності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Ці принципи забезпечують високу ефективність захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, іноземців, осіб без громадянства, а також юридичних осіб, що звертаються за юридичною допомогою до адвокатів.

При підготовці до семінарського зайняття слід звернути увагу на перелік прав та обов’язків адвоката. До професійних прав адвоката закон відносить: представництво; захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб за їх дорученнями в усіх органах, установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення.

Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема, він може: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій та об’єднань, а від громадян – за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Адвокат може застосовувати згідно з чинним законодавством науково-технічні засоби. Йдеться про використання відеомагнітофонів, диктофонів, розмножувальних засобів тощо при вивченні матеріалів справи, збиранні доказів, при допитах, в судових засіданнях, при відтворенні обстановки та обставин події тощо. Щоб скористатися цим правом, адвокат має одержати дозвіл відповідної посадової особи (слідчого, прокурора, судді).

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються строком на три роки дисциплінарно-кваліфікаційні комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури видає свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю; приймає Присягу адвоката України; припиняє відповідно до названого Положення адвокатську діяльність, анулює свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю та рішення атестаційної палати про видачу свідоцтва; здійснює контроль за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з Присяги адвоката України, актів законодавства України та Правил адвокатської етики; виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню адвокатами дисциплінарних проступків, наданню правової допомоги на низькому професійному рівні та розробляє рекомендації стосовно заходів щодо усунення цих причин і умов; ухвалює рішення про підвищення кваліфікації адвокатів та організовує їх виконання; обирає представників до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності адвокатів провадиться із дотриманням загальних принципів юридичної відповідальності та дисциплінарної відповідальності зокрема. Підставами для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є порушення вимог Закону України “Про адвокатуру”, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 1 жовтня 2000 року схвалено Правила адвокатської етики, за порушення яких адвокати підлягають притягненню до дисциплінарної відповідальності.

При провадженні справ про дисциплінарні правопорушення діє принцип невинуватості.


Список літератури до змістового модуля

[1, 8, 12, 26, 98, 99, 102, 103, 112, 128, 131, 132, 138, 139, 143-145, 148, 150, 153, 194, 197, 202]


Тема 15.

Нотаріат в Україні


Індивідуальна робота – 2 години


Завдання для індивідуальної роботи

I. Письмово опрацювати законодавчі акти та теоретичні питання:
  1. Наказ Міністерства юстиції України від 01 грудня 2006 року № 87/5 “Про затвердження Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату” (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 2134/5 від 10.12.2008) ссылка скрыта;
  2. Основні завдання органів нотаріату.
  3. Вимоги ставляться до особи, що бажає стати державним нотаріусом, приватним нотаріусом.
  4. Зміст поняття “дотримання таємниці нотаріальних дій”.
  5. Різниця в повноваженнях державних та приватних нотаріусів.
  6. Нотаріальні дії і в яких випадках здійснюють органи виконавчої влади.
  7. Документи прирівнюються до нотаріально засвідчених.
  8. Обмеження у праві здійснення нотаріальних дій.
  9. Підстави відмови у здійсненні нотаріальних дій.



Ключові терміни та поняття теми

Нотаріальні дії; держаний нотаріус; приватний нотаріус; нотаріальний акт; нотаріальна контора; нотаріальна діяльність; нотаріальне провадження; нотаріальне діловодство.


Методичні поради

При опрацюванні даної теми курсанти повинні пам’ятати, що в системі правозахисних органів важливе місце належить нотаріату.

Нотаріат в Україні — це система органів та посадових осіб, на які покладено обов'язок засвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України “Про нотаріат”, для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону).

Діяльність нотаріату спрямована на охорону та захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, на запобігання правопорушенням шляхом правильного і своєчасного вчинення нотаріальних дій. Предметом нотаріальної діяльності є засвідчення безспірних прав, безспірних фактів та вчинення інших дій, що випливає з повноважень нотаріальних органів та посадових осіб, закріплених у Законі України “Про нотаріат”. У разі виникнення спору про цивільне право нотаріус зобов’язаний зупинити вчинення нотаріальної дії до вирішення спірного питання судом. При здійсненні нотаріальної дії виділяють такі стадії нотаріального провадження: подання заяви, її прийняття посадовою особою, перевірка передумов права на виконання нотаріальних дій та умов їх здійснення; розгляд заяви по суті; здійснення нотаріальної дії; оскарження дії нотаріального органу; виконання нотаріального акта.

У функціонуванні нотаріату умовно можна виділити загальну частину, в якій розглядаються такі положення, як правова основа діяльності нотаріату, права та обов’язки нотаріуса і т. ін.), та спеціальну, де головним є повноваження з вчинення окремих нотаріальних дій.

Слід засвоїти, що джерелами нотаріального права є система нормативних актів, що регулюють ці правовідносини. Джерелом є також Конституція України, де закріплено теоретичні положення, які зумовлюють діяльність нотаріату.


Список літератури до змістового модуля

[1, 10, 39, 63, 96, 131, 143, 145, 150, 155, 158, 159, 183]