Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр"

Вид материала

Документы

Содержание Тема 9. Міністерство внутрішніх справ України та його органи Ключові терміни та поняття теми Визначте, чи діяли співробітники обласного управління в межах завдань і повноважень СБУ. Визначте правомірність відмови у задоволенні клопотання. Хто і в якому порядку вирішує питання про організаційну структуру СБУ? Визначте правомірність дій Голови СБУ. Назвіть повноваження колегії СБУ Ключові терміни та поняття теми Методичні поради Основними політико-правовими принципами Ключові терміни та поняття теми Дізнання проводиться переліченими в ст. 101 КПК України державними органами виконавчої влади і окремими посадовими особами Державна податкова служба України. Основними завданнями органів ДПС є Ключові терміни та поняття теми

Подобный материал:

• Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
• Навчальна програма з підготовки студентів вищих навчальних закладів освітньо-кваліфікаційного, 173.54kb.
• Навчальна програма підготовки фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1394.33kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Програма творчих конкурсів та вступних випробувань зі спеціальних та загальноосвітніх, 265.37kb.
• Робочапрограм а, 585.69kb.
• Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр», 1375.57kb.
• Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", 1424.58kb.
• Програма вступного фахового екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра, 180.39kb.
• Програма практик освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напряму підготовки, 89.29kb.

Тема 9. Міністерство внутрішніх справ України та його органи

Семінар – 2 години


1. Система органів внутрішніх справ України та їх завдання.

2. Міністерство внутрішніх справ України та його завдання, повноваження і структура.

3. Структура і компетенція органів внутрішніх справ обласного та районного рівня.


Теми реферативних повідомлень:

1. Діяльність ОВС в реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян.
   
2. Правова основа функціонування та завдання спеціальних підрозділів міліції.
   
3. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України їх завдання та принципи діяльності.
   

Ключові терміни та поняття теми

Органи внутрішніх справ України; правоохоронна діяльність; Міністерство внутрішніх справ України; міліція; внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України; засоби фізичного впливу; спеціальні засоби; громадська безпека; охорона громадського порядку.


Методичні поради

В процесі підготовки до семінарського заняття, головна увага повинна приділятись вивченню законодавства та інших нормативних актів, якими регламентована діяльність Міністерства внутрішніх справ України та його органів.

У першу чергу при вивченні теми та підготовці до заняття слід засвоїти правові норми “Положення про Міністерство внутрішніх справ України”, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383/2011 та Закону України “Про міліцію”, прийнятому 20 грудня 1990 року із певними змінами і доповненнями на 2011 рік.

Необхідно запам’ятати завдання міліції, принципи діяльності та організаційна структура міліції, права та обов’язки міліції, правила застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї; правове становище, правовий та соціальний захист працівників міліції, відповідальність працівників міліції тощо. Важливим моментом є чітке засвоєння системи органів внутрішніх справ України та завдання його структурних елементів.

Необхідно також ознайомитися з наказами і інструкціями, діючими в системі МВС України, які регламентують діяльність МВС і підпорядкованих йому органів на місцях.


Список літератури до змістового модуля

[1, 3, 6, 7, 11, 12, 14, 30, 38, 44, 56, 62, 81, 84, 90, 91, 99, 102, 103, 129-132, 143, 145, 150, 168, 169, 189, 192, 195]


Тема 10.

Служба безпеки України


Самостійна робота – 2 години


Завдання для самостійної роботи

1. Письмово вирішити ситуаційні завдання:
   

№ 1.

У процесі здійснення оперативно-розшукових заходів обласне управління Служби безпеки України отримало інформацію, що директор нафтопереробного заводу за попередньою змовою з іноземними громадянами, з метою легалізації (відмивання) грошових коштів, здобутих завідомо злочинним шляхом, відкрив валютні рахунки в Австрії. На них зараховано декілька мільйонів доларів США, які отримані від незаконної реалізації мазуту та дизельного пального.

Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом за попередньою змовою групою осіб, становить склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

Визначте, чи діяли співробітники обласного управління в межах завдань і повноважень СБУ.


№ 2.

До начальника обласного управління СБУ звернувся начальник управління внутрішніх справ з клопотанням про технічну допомогу службі боротьби з економічною злочинністю в розкритті ряду злочинів.

Начальником управління СБУ було відмовлено в задоволенні клопотання з посиленням на те, що вказана допомога не входить в обов’язки СБУ, матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів республіканського і місцевих бюджетів.

Визначте правомірність відмови у задоволенні клопотання.


№ 3.

Голова Служби безпеки України направив до Кабінету Міністрів України клопотання про зміну структури СБУ. Через деякий час прийшло повідомлення про те, що вирішення цього питання не входить у компетенцію Кабінету Міністрів України.

Хто і в якому порядку вирішує питання про організаційну структуру СБУ?


№ 4

Колегією СБУ було прийнято рішення, з яким не був згоден Голова СБУ. Останній видав наказ, в якому не враховане рішення колегії.

Визначте правомірність дій Голови СБУ. Назвіть повноваження колегії СБУ.


II. Опрацювати теоретичні питання:

1. Структура Закону України “Про Службу безпеки України”.
   
2. Завдання Служби безпеки України.
   
3. Структура органів Служби безпеки України.
   
4. Місце колегії у структурі Служби безпеки України.
   
5. Повноваження Служби безпеки України.
   
6. Роль Президента України, Верховної Ради України та інших органів влади у здійсненні нагляду і контролю за органами СБУ.
   

Ключові терміни та поняття теми

Розвідка; контррозвідка; військової контррозвідка; контррозвідувальна діяльність; контрозвідувальні заходи; розвідувальна діяльность; розвідувальна інформація; державна безпека.


Методичні поради

Служба безпеки України — це державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України (СБУ) підлегла Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Діяльність Служби безпеки України здійснюється у відповідності з положеннями Законів України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 р. зі змінами за станом на 7 березня 2002 р., “Про контррозвідувальну діяльність” від 26 грудня 2002 р.; “Про розвідувальні органи України” від 22 березня 2001 р. Слід пам’ятати, що на цю службу законодавством покладено завдання захисту державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, зазіхань з боку окремих організацій, груп і осіб.

До завдань Служби безпеки входить попередження, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинності у сфері управління, економіки, інших протиправних дій, що безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, здійснення розвідувальної діяльності.

Основними політико-правовими принципами діяльності Служби безпеки України є принципи законності; поваги до прав і гідності особи; відповідальності перед народом України.

До принципів оперативно-службової діяльності Служби безпеки України належать принципи поєднання єдиноначальства і колегіальності; гласності; конспірації.

Систему Служби безпеки України становлять: Центральне Управління Служби безпеки України; розвідувальний орган Служби безпеки України у складі Центрального управління СБУ, Управління Служби безпеки Автономної Республіки Крим; регіональні (в областях, містах, районах, міжрайонні) управління служби безпеки; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші установи.

Організаційна структура Служби безпеки України визначається Президентом України.

З метою ефективного виконання покладених завдань Службою безпеки створюються її регіональні органи – обласні управління, міжрайонні, районні, міські відділи. В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби безпеки можуть створюватися і на окремих державних стратегічних об’єктах, територіях, у військових формуваннях.

Для забезпечення інтересів держави в політичній, економічній, військово-технічній, науково-технологічній, інформаційній та екологічній сферах Служба безпеки України здійснює розвідувальну діяльність, яка спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз, сприяння формуванню і реалізації державної політики у сферах національної безпеки й оборони.

Важливо засвоїти, що змістом розвідувальної діяльності є добування, аналітична обробка та надання визначеним законом органам державної влади розвідувальної інформації; сприяння спеціальними заходами здійсненню державної політики України в економічній, політичній, воєнній, військово-технічній, екологічній та інформаційній сферах, зміцнення обороноздатності, економічного і науково-технічного розвитку, тощо.


Список літератури до змістового модуля

[1, 5, 7, 11, 12, 14, 20, 25, 33, 102, 103,129-132, 139, 143, 145, 150, 170, 172, 179, 204]


Тема 11. Органи дізнання та досудового слідства України


Семінар – 2 години


1. Органи дізнання і досудового слідства в Україні.

2. Завдання органів досудового слідства та дізнання, принципи їх діяльності.

3. Повноваження органів досудового слідства та дізнання. Розмежування їх компетенції.

4. Система органів досудового слідства та дізнання МВС України.


Теми реферативних повідомлень:

1. Слідчий як учасник кримінального процесу.

2. Завдання та функції підрозділів дізнання органів внутрішніх справ України.


Ключові терміни та поняття теми

Досудове розслідування; досудове слідство; дізнання; слідчий; дізнавач (особа, яка провадить дізнання); розкриття злочинів; докази в кримінальній справі; підслідність кримінальних справ; самостійність і незалежність слідчого.


Методичні поради

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Проте всебічність, повнота і об’єктивність розгляду кримінальної справи в суді та її вирішення потребують великої і кваліфікованої роботи.

Тому судовому провадженню у переважній більшості кримінальних справ передує спеціальне розслідування. По даній темі важливо засвоїти, що таке спеціальне розслідування має назву досудового і посідає окреме місце в системі кримінального судочинства, маючи чітко окреслені межі від порушення кримінальної справи до її закриття або направлення до суду.

Розслідування кримінальних справ називають досудовим розслідуванням. Обумовлено це тим, що воно не завжди призводить до кінцевого, а іноді лише до досудового висновку щодо обставин події злочину, його кваліфікації, причетності до злочину певних осіб, тощо. Суд може не погодитись з оцінкою органів досудового розслідування щодо зібраних ними у справі доказів, доповнити доказовий матеріал як за власною ініціативою, так і з ініціативи учасників судового розгляду.

Важливо засвоїти такі основні положення як: досудове розслідування; досудове слідство; дізнання.

Досудове розслідування – це здійснювана відповідно до вимог кримінально - процесуального закону діяльність слідчого та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об’єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб⁵.

Досудове розслідування як процесуальна діяльність має дві форми, які багато в чому поєднані між собою завданнями і процедурою: дізнання і досудове слідство.

Досудове слідство – діяльність слідчого за порушеною та прийнятою до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об’єктивної істини, здійсненні юридичних дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав і законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення правосуддя⁶.

Це так звана провідна форма досудового розслідування.

Органи досудового слідства за законодавством уповноважені проводити досудове слідство у кримінальних справах. Посадовими особами, які конкретно і безпосередньо виконують цю функцію, є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, а у справах про державні злочині – слідчі органів безпеки. У справах про економічні злочини (приховування валютної виручки, ухилення від сплати податків, фіктивне банкрутство тощо) розслідують злочини слідчі податкової міліції.

Незалежно від відомчої належності слідчі органи керуються єдиним кримінально-процесуальним законодавством, мають однакові повноваження, єдиний процесуальний статус. Під час розслідування конкретної кримінальної справи їхні вказівки для інших учасників розслідування мають однакову юридичну силу.

У кожному випадку виявлення ознак злочину слідчий зобов’язаний порушити кримінальну справу, організувати розкриття злочину, встановити винних осіб, захистити права та законні інтереси осіб, вжити заходів щодо усунення причин та умов вчинення злочину, відшкодування заподіяної шкоди. Для реалізації цих завдань слідчі органи наділені широкими повноваженнями.

Вони приймають рішення з питань організації розслідування кримінальних справ як процесуально незалежні особи, доручають органам дізнання провадження розшукових та слідчих дій, вимагають від оперативних підрозділів активної участі у розкритті злочину.

Слідчий не може виконувати водночас завдання, які суперечать суті правоохоронної діяльності. Так, він не може брати участі у розслідуванні справи, якщо є потерпілим, свідком, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; якщо він брав участь у цій справі як спеціаліст, експерт, перекладач або якщо його родичі заінтересовані у результатах розслідування справи тощо. За наявності цих обставин слідчий повинен заявити прокуророві або безпосередньому керівникові самовідвід.

При підготовці до заняття курсантам слід звернути увагу на те, що досудове слідство полягає у діяльності слідчих органів (слідчого) з пошуку, перевірки, дослідження, оцінки, використання встановлених фактів та доказів для захисту прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Досудове слідство створює умови для належного розгляду та вирішення кримінальних справ у суді. Воно має сприяти таким чином здійсненню правосуддя. Помилки досудового слідства можуть спричинити судові помилки, тому матеріали досудового слідства підлягають ретельній і незалежній оцінці в суді.

Термін досудового слідства становить два місяці з моменту порушення кримінальної справи. За цей період слідчий встановлює наявність або відсутність складу злочину; він має обґрунтувати та довести предмет доказування, встановити (разом з оперативними підрозділами) особу, яка вчинила злочин, скласти обвинувальний висновок та направити матеріали справи прокуророві для їх затвердження та передачі до суду. Слідчий приймає також рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, про закриття або зупинення провадження у справі. Термін досудового слідства може бути продовжений до трьох місяців (районним, міським або прирівняним до них прокурором), а в особливо складних справах — до шести місяців (прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міста Києва, військовим прокурором округу або їх заступниками). На більший термін досудове слідство може продовжити Генеральний прокурор України або його заступники у виняткових випадках.

Дізнання – це одна із форм досудового розслідування, яка полягає у проведенні органом дізнання та уповноваженими ним службовими особами (дізнавачами) процесуальних дій по встановленню обставин злочину і винних у його вчиненні осіб, а також прийнятті відповідних рішень у кримінальній справі з метою досягнення загальних завдань кримінального судочинства.

Дізнання проводиться переліченими в ст. 101 КПК України державними органами виконавчої влади і окремими посадовими особами:

1) міліція;

1¹) податкова міліція – у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки;

2) органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання;

3) начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання — у справах про злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил України та військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, а командири (начальники) військових частин, з’єднань, начальники військових установ — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні військової частини, з’єднання, установи чи на військових об’єктах;

3¹) командири кораблів — у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Збройних Сил України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків під час походу за межами України;

4) митні органи – в справах про контрабанду;

5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ;

6) органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі і порушення протипожежних правил;

7) органи охорони прикордонної служби – у справах про порушення державного кордону;

8) капітани морських суден, що перебувають в далекому плаванні;

9) командири підрозділів Державної спеціальної служби транспорту – у справах про злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками Державної спеціальної служби транспорту у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків або в розташуванні відповідного підрозділу Державної спеціальної служби транспорту.

Безумовно, для всіх перелічених органів провадження дізнання не є основним видом діяльності. Ці органи розслідують злочини лише у випадках, коли це є продовженням їх основної діяльності, тобто виконанням тих основних обов’язків, які визначені у законодавстві.

Особливості компетенції органів міліції, органів служби безпеки, митних органів та органів охорони державного кордону як органів дізнання полягають у тому, що вони можуть поєднувати провадження як процесуальних, так і оперативно-розшукових дій, узгоджуючи ці обидва напрями для виконання одного із завдань правоохоронної діяльності – боротьби зі злочинністю.

Дізнання та досудове слідство співвідносяться як певні етапи розслідування кримінальних справ. Вони мають деякі спільні риси. Уповноважені органи на обох етапах займаються розкриттям злочинів, викриттям або розшуком винних у вчиненні злочину осіб, а також діяльністю із запобігання злочинам; вирішуються типові процесуальні завдання, хоч і за різних категорій злочинів; загальним є предмет доказування; суб’єкти правоохоронної діяльності мають застосовувати однакові кримінально-процесуальні норми, правові наслідки для учасників розслідування як при дізнанні, так і при досудовому слідстві мають однакову силу.

Діяльність органів дізнання полягає у прийнятті, реєстрації, розгляді та перевірці заяв і повідомлень про злочини. Вони приймають рішення щодо порушення кримінальних справ за наявності ознак злочину й проваджують дізнання у справах про тяжкі злочини (тяжкі та особливо тяжкі) та злочини, які не є тяжкими (невеликої тяжкості та середньої тяжкості); готують матеріали у протокольній формі, а також виконують окремі доручення слідчих.

Дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється. Проте органи дізнання вживають заходів до встановлення такої особи. У справах про тяжкий або особливо тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи. Основним органом, який проводить дізнання у більшій кількості категорій справ, є міліція.

Важливим моментом при опрацюванні теми даного семінарського заняття буде опрацювання наказів МВС України, що регламентують організацію діяльності органів досудового слідства та дізнання МВС України.


Список літератури до змістового модуля

[1-5, 7, 11, 12, 14, 40, 50-55, 57-59, 61, 67, 69, 74, 76, 77, 82-99, 102-110, 112-114, 116-127, 129, 131-134, 136, 137, 139, 140, 145, 149, 150, 152, 162, 186, 187, 191, 192, 196, 200, 201, 207-210]


Тема 12.

Державна податкова служба України.

Аудит в Україні


Індивідуальна робота – 2 годин


Завдання для індивідуальної роботи

I. Письмово опрацювати законодавчі акти та теоретичні питання:

1. Закон України від 22 квітня 1993 року “Про аудиторську діяльність”// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 244.

2. Про Положення про Державну податкову службу України: Указ Президента України вiд 12 травня 2011 року № 584/2011 // http: // www.rada.gov.ua

3.Функції державної податкової інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.

4.Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя).

5. Скасування рішень органів державної податкової служби.

6. Оскарження рішень і дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб.

7.Порядок проходження служби в податковій міліції.

8. Відповідальність посадових і службових осіб податкової міліції.

9. Правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції.

10. Система органів державної податкової служби.

11. Завдання стоять перед органами державної податкової служби.

12.Основні права органів державної податкової служби.

13. Система і структура податкової міліції.

14. Повноваження податкової міліції.

15. Поняття аудиторської діяльності.

16. Поняття аудиту.

17. Випадки обов’язкового проведення аудиту.

18. Повноваження аудиторської палати України.


Ключові терміни та поняття теми

Державна податкова адміністрація України; державні податкові інспекції; державна податкова служба; податкова міліція, державний бюджет; податки; оподаткування; платники податків; податкове законодавство; аудит; аудиторська діяльність.


Методичні поради

Державна податкова служба (далі — ДПС) України становить собою єдину централізовану систему, побудовану за принципом багаторівневої ієрархічної організації: загальнодержавного, республіканського (Автономної Республіки Крим), обласного, міського та районного рівнів. Кожен рівень має специфіку інформаційного забезпечення, необхідного для організації ефективної роботи в усіх напрямах відповідно до компетенції.

Важливе місце в її діяльності, як і для держави в цілому, посідає формування бюджету — грошового доходу, необхідного для забезпечення діяльності держави як цілісного інституту (реалізації економічних та соціальних програм, забезпечення безпеки та обороноздатності тощо). Чи не найголовнішим джерелом формування бюджету є податки, що їх сплачують юридичні та фізичні особи (платники податків). Податки — це обов’язкові загальнодержавні та місцеві збори у вигляді податку на додану вартість, прибуткового податку, плати за землю, акцизного збору тощо, які сплачуються господарюючими суб’єктами (юридичними і фізичними особами) за ставками, встановленими законодавством.

Постійне надходження до бюджетів податків та інших обов’язкових платежів є важливим чинником належного функціонування держави, запорукою успішного соціального, економічного розвитку та добробуту, розвитку місцевого самоврядування громадян.

Проте не всі платники податків сумлінно виконують один з найголовніших обов'язків перед державою, вдаються до різних порушень податкового законодавства — від несвоєчасної сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету відповідного рівня до умисного ухилення від їх сплати. Зважаючи на це, держава створює систему обліку платників податків та контролю за своєчасною і повною сплатою нарахованих податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Цю функцію виконує центральний орган державної виконавчої влади — Державна податкова адміністрація України.

Основними завданнями органів ДПС є:

• здійснення контролю за виконанням податкового законодавства;

• правильне обчислення повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових надходжень, встановлених законодавством;

• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб;

• роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, розслідування, а також провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, прийнятими у межах їх повноважень. Правовий статус ДПС України визначено Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Слід пам’ятати, що одним з головних напрямів компетенції органів ДПС України є правоохоронна функція, яку здійснюють підрозділи податкової міліції, що організаційно входять до відповідних структурних підрозділів податкової служби та ведуть боротьбу з податковими правопорушеннями і здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, виконують оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.


Список літератури до змістового модуля

[1, 2, 9, 11, 12, 14, 42, 99, 102, 103, 129-132, 139, 143, 145, 150, 160]


Тема 13.

Юстиція України


Самостійна робота – 2 години


Завдання на смостійну роботу

I.  Письмово опрацювати законодавчі акти та теоретичні питання:

1. Закон України від 24 березня 1998 року “Про державну виконавчу службу” // Юридичний вісник України. – 1998. – 7-13 травня. – № 19; ссылка скрыта.
   
2. Закон України від 21 квітня 1999 року “Про виконавче провадження” // Урядовий кур’єр. – 1999. – 3 червня; ссылка скрыта.
   
3. Закон України від 04 листопада 2010  № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 19-20. – Ст.142.
   
4. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України вiд 06 квітня 2011 року №395/2011 // http: // www.rada.gov.ua.
   
5. Положення про Головне управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі: Наказ Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 року № 47/5 // ссылка скрыта.
   

6. Правова основа діяльності, завдання та система органів юстиції України.

7. Міністерство юстиції України, його структура та повноваження.

8. Районні і обласні управління юстиції, їх компетенція.


Ключові терміни та поняття теми

Міністерство юстиції України (Мін’юст України), система органів юстиції України, правозахисна діяльність органів юстиції, управління юстиції, відділи юстиції, державна правова політика, законопроектна робота, правова експертиза, систематизація законодавства, державна виконавча служба, виконавче провадження.


Методичні поради

В години самостійної роботи, перш за все необхідно опрацювати законодавчі та інші нормативні акти, якими регламентована діяльність органів юстиції України. Правову основу діяльності органів юстиції становлять Конституція, закони України “Про державну виконавчу службу”, “Про нотаріат”, Указ Президента України вiд 06 квітня 2011 року № 395/2011 “Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України”, наказ Міністерства юстиції України від 14 лютого 2007 року № 47/5, яким затверджено “Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції” та інші нормативно-правові акти.

Важливо засвоїти, що органи юстиції традиційно належать до правозастосовних органів нашої держави.

Враховуючи те, що діяльність юстиції межує з виконанням правоохоронних дій (охорона прав; відновлення порушеного права або виконання покарань; захист конституційного порядку і національної безпеки; підтримання правопорядку; забезпечення стану законності), органи юстиції, безумовно, посідають впливове становище в системі забезпечення прав і свобод людини.

Органи юстиції традиційно належать до правозастосовних органів нашої держави.

Необхідно запам’ятати, що основними напрямами діяльності органів юстиції є: а) діяльність із забезпечення правосуддя; б) діяльність з юридичної допомоги; в) діяльність з виконання рішень (вироків), постанов судових органів.

Органи юстиції очолює Міністерство юстиції України, яке є центральним органом виконавчої влади в Україні, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної правової політики.

Місцеві органи юстиції мають реалізовувати завдання, покладені на Міністерство юстиції, на регіональному рівні, стежити за точним додержанням законності у державі.

До органів юстиції, крім Міністерства юстиції, належать його територіальні (місцеві) органи:

Головне управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим;

обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції;

районні, районні у містах управління юстиції;

міські (міст обласного значення) управління юстиції.

По даній темі важливо засвоїти, що структурними підрозділами управлінь юстиції є відділи державної виконавчої служби та відділи реєстрації актів громадського стану, а також органи нотаріату.

Важливим моментом є ознайомлення з основами організації діяльності органів державної виконавчої служби, основним завданням якої є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.


Список літератури до змістового модуля

[1, 17, 18, 19, 21, 22, 39, 48, 78, 79, 83, 131, 143, 145, 146, 150, 166, 199, 203]