Geum.ru

Уберезні відкриється перша в Києві мобільна станція для роботи з безпритульними дітьми.; Передача: "Киевское время"; Час Виходу: 18: 50

Вид материалаДокументы
Радіо "Ера"
Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна"; Передача: "Між іншим"; Час Виходу: 10:29; Ведучий: Сергій Сулим
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Радіо

Радіо "Ера"

06.02.2007

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна"; Передача: "Між іншим"; Час Виходу: 10:08; Ведучий: Сергій Сулим

ВЕДУЧИЙ: Вітаю вас, шановні радіослухачі, на хвилі радіо Ера фм. У студії Сергій Сулим. І розпочинаємо програму "Між іншим". Сьогодні наші гості - президент європейського руху в Україні Олександр Білецький, вітаю вас.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Доброго дня.

ВЕДУЧИЙ: Та президент "Карітас України" Андрій Васькович, вітаю.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Добрий день.

- Поставити свої запитання в режимі онлайн та побачити гостя студії ви можете на сторінці веб-камера інтернет-сайту www.radioera.com.ua.

ВЕДУЧИЙ: Із року в рік в Україні збільшується кількість безпритульних дітей. Чи можливо повернути цих дітей до нормального життя? Такою буде тема сьогоднішньої програми - безпритульні діти. Що робити із цією страшною соціальною хворобою. Власне вона загострилася у нашому суспільстві саме за часи незалежності. І поки що наше суспільство не знає, що робити із цими дітьми, що робити із цими людьми маленькими, яких життя викинуло на вулиці. Не зважаючи на переможні реляції, часто високоповажних посадовців про те, що створено нові інтернати, про якісь благодійні фонди, які допомагають цим дітям, а також про заходи з фахівців, заходи Міністерства внутрішніх справ щодо цих дітей. Все ж таки картина залишається такою, як вона є. Сьогодні із гостями ми поговоримо про цю проблему. Сьогодні ми спробуємо з'ясувати, чи може українське суспільство боротися із цією проблемою. Що воно може запропонувати. Що ми можемо запропонувати. Отже, як завжди, на початку програми ми оголошуємо запитання для інтерактивного опитування. Сьогодні воно звучить так: чи вважаєте ви, що більшість безпритульних дітей не можна буде повернути до нормального суспільно корисного життя?

- 8 900 300 300 0 - так, 8 900 300 400 0 - ні. Партнер нашого опитування контакт-центр УТЕЛ - діалог з мільйонами.

ВЕДУЧИЙ: Отже, питання звучить досить-таки різко і можливо жорстоко. Але про жорстокість сьогодення ми і говоритимемо. І про те, що відбувається у нашому суспільстві. Отже, панове, скільки безпритульних дітей в Україні? Цього сказати ніхто не може. Статистики офіційної взагалі немає. Будь ласка, пане Андрію.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Ні, існує офіційна статистика. Однак її дуже трудно звірювати, цю статистику. І треба заставлятися над тим, як вона збирається. В основному статистика полягає на тому, скільки дітей схоплює міліція на вулиці як безпритульних дітей. Але це є очевидно тільки стосується тих дітей, які реєструються міліцією або іншими органами державними. Так що є велика, велике число дітей, які залишаються поза статистикою або є в тіні, або число яких тільки визначається оцінками певними експертів.

ВЕДУЧИЙ: За офіційними даними яка цифра?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Офіційні, офіційні деякі джерела говорять, що в Україні може бути до 120-ти тисяч дітей без батьківської опіки. В тому числі також напевне велике число дітей, які проживають постійно на вулиці.

ВЕДУЧИЙ: Ну, це страшна цифра. Взагалі то 120 тисяч. Хоча дехто із, кажуть взагалі так, що офіційні дані треба множити на 10, щоб дістати реальні дані. Але мені щось не віриться, що у нас до мільйона безпритульних дітей. Це неправда.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що це вже є цифра, яка, яка є помножена. Що ми можемо виходити десь приблизно з того, що є 120 тисяч дітей, як я сказав, без батьківської опіки, які, може, велике число яких також проживає на вулиці.

ВЕДУЧИЙ: Це величезна цифра. От за такими показниками, з ким нас можна порівняти? І з якимись латиноамериканськими країнами чи із центрально-європейськими?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Ні, в центральній Європі таких високих чисел нема і феномен дітей вулиці в центральній Європі суттєво відрізняється від явищ дітей вулиці в Україні. Радше наше явище можна порівнювати з Латинською Америкою.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, мається на увазі Бразилія?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Бразилія в основному.

ВЕДУЧИЙ: Про що це свідчить? Про те, що рівень культури побутової у нас досить таки низький, чи моральність в суспільстві має проблеми? Чому от ми саме з такими країнами маємо щось спільне?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, скоріше, що воно має до діла з тим, що після розпаду Радянського союзу система опіки дітьми змінилася суттєво. І, на мою думку, також повинна далі і змінюватися. На коли раніше зокрема держава опікувалася цією всією соціальною сферою, в тому числі і дітьми після розвалу Радянського союзу змінилася ситуація і сьогодні є потреба, щоб ціле суспільство дбало про дітей, дітей і зокрема також про такий негативний феномен як дітей вулиці. То означає, треба переорганізувати суспільство і дати можливість ініціативі не урядовим організаціям, які ближчі до соціальних проблем, зайнятися дітьми вулиці і пере структурувати суспільство і дати дітям вулиці або дітям взагалі різні опції проживання. Діти вулиці зокрема постають внаслідок соціальних проблем в сім'ї, дуже часто це є діти, батьки яких є алкоголь або наркоузалежнені, або які підлягають домашньому насильству втікають з дому.

ВЕДУЧИЙ: Знову ж таки, за офіційними даними близько 90% безпритульних дітей це діти, у яких є батьки. Тобто, їх називають ще соціальними сиротами. А батьки їхні це переважно алкоголіки, наркомани, ну, досить-таки сім'ї, в яких є серйозні проблеми от із насильством і так далі.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Так, це є правда. Феномен соціальний, соціальних сиріт став дуже актуальним в Україні. Я би ще назвав іншу проблему. Це є батьки, які виїхали за кордон на заробітки і діти залишилися або в родичів, або в сусідів, чи в бабусь і дідусів. І не мають повної опіки і потрапляють під негативний вплив вулиці.

ВЕДУЧИЙ: Нагадую радіослухачам, триває програма "Між іншим". Наші гості - президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький та президент "Карітас України" Андрій Васькович. Говоримо ми про проблему безпритульності.

Скажіть, будь ласка, чому от Макаренку вдавалося перевиховувати безпритульних дітей і повертати їх у соціум. Фактично до повноцінного життя задля суспільства. Ну, ми знаємо, що у тієї системи були недоліки. Про це писалося. Але ж факт є факт. Із вихованців Макаренка можна назвати багато відомих людей. А чому сучасне суспільство не має таких от ключів до цих людей, до безпритульних дітей і не може їх повернути до нормального, соціального суспільно-корисного життя?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що, я думаю, що система Макаренка є тільки містлива в тоталітарному, в тоталітарній системі і її треба бачити в контексті тоталітарної системи. Сьогоднішня потреба праці з дітьми вулиці є потреба власне демократичних підходів, які виражаються в тому, що є плюралістичні підходи, що є неурядові організації, є багато неурядових організацій, які занімаються такими дітьми.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Ну, крім того, на мій погляд, якщо говорити про систему Макаренка, ми говоримо про певне системне замовлення на дітей, які, це також відомі факти, які використовувались далі різними спеціальними службами, ну, це відомі факти, що фактично всі загони спеціального призначення в Радянській армії формувались з вихованців дитячих будинків. Якщо говорити про, про сучасний світ. Власне це те, на чому і чому ми об'єднали зусилля з "Карітасом України" це показати, що саме суспільство, тобто кожний окремий громадянин несе відповідальність за те, що відбувається навколо нього. І від нього також залежить ну, власне те, що він може особисто як громадянин зробити, щоб навколо, в його житті в особистому, в його під'їзді, в його будинку, да, на його вулиці, що він може зробити для того, щоб ну був поступ і був розвиток.

ВЕДУЧИЙ: Тут говорять те, що треба залучати, використовувати методи, пов'язані із демократією, плюралізмом, так, для того, аби безпритульних дітей повертати до нормального життя. Але фактично ось ця кількість безпритульних, яка є в Україні, це один із наслідків демократизації нашого суспільства, коли немає значення, працює людина чи не працює, як вона своїх дітей виховує, п'є вона горілку чи не п'є. За радянських часів, ми пам'ятаємо, була 114-та стаття за те, що людина відмовляється від постійної роботи і веде асоціальний спосіб життя. Зараз такого немає. Зараз усім дозволено все робити і виходить так, що дозволено і кидати своїх дітей.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я не думаю, що воно має до діла із демократизацією суспільства. Я думаю, воно має до діла із тяжкими соціальними наслідками трансформації суспільства. І цей феномен в Україні є напевне також перехідним феноменом. Ми є в часі, коли треба розбудовувати любу соціальну сферу. Соціальна, соціальні проблеми у сім'ях впливають дуже часто також на те, що батьки випивають, що батьки уживають наркотики, що забувають про виховання своїх дітей. Це з часом буде змінюватися. Але на сьогодні треба знайти відповіді, як з тими проблемами дати собі раду. Такими відповідями власне у демократичному суспільстві є активізація громадськості, є активізація громадських організацій, які присвячують свою увагу розв'язанню таких соціальних проблем.

ВЕДУЧИЙ: Що можуть робити ці громадські організації? Їздити по помешканням там, де безпритульні діти, возити їм гарячу їжу, там, роздавати медикаменти. Але ж, ну, наскільки мені відомо, такі заходи пропонують громадські організації, які працюють в Україні. Але ж такими заходами не повернеш дітей вулиці до нормального життя, до батьків, ну, тим паче, батьків їм не повернеш.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Знаєте, у нас цей проект працює з 2003-го року. На сьогоднішній день він охоплює 6 обласних центрів України. Це є Донецьк, Київ, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ і Хмельницький. І кілька районних центрів. І у нас є абсолютно ну практичний досвід, коли діти і поверталися в родини, і відбувалась, ну, діти були інтегровані в суспільство. Тобто, діти, більше того, ну я з особистого досвіду хочу сказати, що це абсолютно нормально, діти, вони хочуть нормально жити, і є діти, які просто потребують поштовху в житті. Власне, це те, якщо говорити про ну то, що громадські організації, ну, звучить якось дуже загально. Це як правило мир у всьому світі.

ВЕДУЧИЙ: Теж абстрактно. Так як і держава.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Так, це дуже-дуже абстрактно. Ми говоримо про абсолютно конкретні речі. Ну, от ми наприклад в рамках проекту домовилися з однією великою будівельною компанією, що вони для конкретних 10 дітей оплачують навчання в профтехучилищі, вони отримують будівельні спеціальність, це діти, які свідомо хочуть змінити своє життя, які, які, іншого шансу вони не мають. Так, з подальшим працевлаштуванням. І це, і для цієї компанії, і для керівництва цієї компанії, і для людей, які задіяні в цьому проекті, це абсолютно конкретні діти з іменами, з обличчями, яких вони знають, яких вони можуть, ну, я не знаю, фізично просто до них доторкнутись, так. І це є дуже персоніфіковано.

ВЕДУЧИЙ: Тобто, ви вважаєте, що якби громадські організації діяли активніше і громадськість саме, взагалі громадськість в цілому відповідально ставилася до того, що відбувається у нас у суспільстві і до тих дітей, які, яких кидають батьки, які живуть на вулиці, тоді б ситуація значно змінилася?

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Ну, я думаю, що вона змінюються вже, вона змінюється і ми власне, ми це відчуваємо от в ході, в ході роботи ну буквально щодня. У нас вчора був ну просто фантастичний досвід, коли ми проводили прес-конференцію в УНІАНі і після цього робили фуршет для, для журналістів в бойлерній. В бойлерній біля, біля, я вибачаюсь, біля Інтерфаксу. І керівник, власне кейтерінгової компанії погодився особисто працював як офіціант для того, щоб підтримати цей проект, для того, щоб показати, зробити свій внесок в то, щоб власне донести до суспільства ну, тому що ми до журналістів також звертаємося як до громадян, не як до людей, які переносять якісь ідеї, а як до людей, які також можуть робити особистий внесок в життя абсолютно конкретних дітей.

ВЕДУЧИЙ: Нагадую, що триває програма "Між іншим". Наші гості - президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький та президент "Карітас України" Андрій Васькович. Говоримо про про проблему безпритульності в Україні.

Отже, ще таке запитання: а от чому батьків, які залишають своїх дітей напризволяще, для них немає кримінальної відповідальності за це. Адже це фактично соціально небезпечний вчинок, який завдає значної шкоди країні.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Знаєте, у нас до цього часу залишились ну це власне про ту трансформацію, про яку говорив Андрій Васькович. У нас залишились часто радянські підходи до, ми, це дійсно, це є факт, той, що до 90% дітей зараз, які живуть в дитячих будинках і інтернатах є соціальними сиротами. Тільки 10 з них реально є сиротами, тобто є дітьми, в яких немає батьків. Всі інші це, ну, дуже часто це діти з багатодітних родин, де просто батьки розуміють, що вони не мають можливості виховати друге, виховати таку дитину, друге, це просто безвідповідальність. Ну, і саме головне, що це відсутність будь-якого, будь-якого соціального адміністративного або іншого роду покарань за такі дії. Так. Тобто, людина, здаючи дитину, віддаючи дитину під опіку держави, не несе, дійсно, дійсно не несе ніякої відповідальності.

ВЕДУЧИЙ: Така відповідальність має бути? От в інших країнах вона є?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я би сказав, що більше важливіше ніж кримінальна відповідальність за те, що батьки кидають дітей або не допильновують дітей, це є праця, соціальна праця самими батьками і сім'ями. Дуже часто батьки цього не роблять як свідомий вибір. З наміром творити зло для своєї дитини. Дуже часто батьки не дають собі ладу у життю взагалі. А з дітьми зокрема. І тут є потреба власне соціальної роботи і з батьками, і з дітьми, і з цілою сім'єю, щоби допомогти їм нормально жити.

ВЕДУЧИЙ: Ну, з цим сперечатися важко. Але все ж таки, така практика існує у світі чи ні?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Соціальна робота із батьками.

ВЕДУЧИЙ: Ні, мається на увазі відповідальність батьків за те, що вони залишили своїх дітей і ведуть ось такий асоціальний спосіб життя?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Існує кримінальна відповідальність, якщо батьки злочинно ставляться до своїх дітей.

ВЕДУЧИЙ: А якщо просто вони зловживають алкоголем чи наркотиками і не звертають уваги на своїх дітей, які потім ідуть на вулицю, це не злочинне ставлення до своїх дітей?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Ні, це звичайно трактується як хвороба батьків, яку треба лікувати.

ВЕДУЧИЙ: Так, досить таки складно. Я не впевнений, що більшість радіослухачів з вами погодиться. Але тут, я так розумію, що світовий досвід юридичний підтверджує, що таких норм не існує?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Не існує норми, що батьки, які є алкоголь або наркозалежні вважаються злочинцями. Звичайно, вони вважаються хворими людьми, яким треба допомогти.

ВЕДУЧИЙ: Зрозуміло. Ось є такий досвід, коли безпритульних дітей беруть у родини. Наскільки це вдалий спосіб соціалізації дітей вулиці. Ще, уже кілька років він в Україні існує. Ви знайомі?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що це, на це питання треба дивитися комплексно. Проблема, яка в Україні існує, є, що треба розробити систему альтернативи для дітей вулиці. То означає, це не може бути лише одна, один можливий розвиток, як наприклад в прийомній сім'ї чи фостерній сім'ї, які беруть одну дитину з вулиці до себе. Повинні існувати різні способи. Це є, наприклад, опікунське мешкання, де людина, яка досягає певного віку, під, під проводом педагогів навчається самостійно жити. Це є основна річ. "Карітас Україна" у своїх програмах намагається допомогти в першу чергу дитині на вулиці. Але разом з іншими організаціями, з державними структурами треба розробити весь діапазон альтернативного життя для тих дітей. То означає. Треба знайти ті форми, які підходять індивідуально для кожної дитини, щоб вона мала можливість ре інтегруватися в суспільство і стати повноцінним громадянином держави.

ВЕДУЧИЙ: Ну, ви ж чудово розумієте, що допомагати просто дітям, які живуть на вулиці, там із отриманням їжі, з отриманням медикаментів чи ще якихось там моментів, то це не головне. Все ж таки головне це повернути дітей до суспільства, до соціального життя, до нормального життя.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Це очевидно. Але основа основ є, щоби дитина могла повернутися до суспільства, треба, треба заблокувати дальше погіршення її стану на вулиці. Праця, соціальна праця на вулиці це є першим кроком, щоби притягнути і привернути дитину назад на шлях, яки провадить до реінтеграції у суспільстві.

ВЕДУЧИЙ: А от які механізми можуть існувати? От це родини, які можуть опікуватися дитиною, інтернати, які ще існують механізми?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Перше намагання соціальної роботи повинно бути - повернути дитину у то середовище, з якого вона вийшла. Це є найбільш корисний спосіб.

ВЕДУЧИЙ: Я перепрошую, ми повернемося до розмови після випуску реклами та новин.
Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна"; Передача: "Між іншим"; Час Виходу: 10:29; Ведучий: Сергій Сулим

ВЕДУЧИЙ: Сьогодні ми говоримо про безпритульних дітей в Україні. Що робити аби це страшенне огидне явище все ж таки було подолане в Україні. Ось наші гості сказали в першій частині програми, що за офіційними даними близько ста тисяч в Україні дітей, це діти вулиці, безпритульні, якими не опікуються батьки. І у більшості з них батьки живі. Але суспільство не знає, що робити із цими дітьми, не знає як їх повернути додому чи до нормального життя. І не знає як забезпечити цим дітям цим громадянам України майбутнє. Отже, ми будемо говорити про цю, на цю тему і далі із нашими гостями. А я просто хочу ще нагадати радіослухачам запитання для інтерактивного опитування. Воно сьогодні звучить так: чи вважаєте ви, що більшість безпритульних не можна буде повернути до нормального суспільно-корисного життя?

- 8 900 300 300 0 - так, 8 900 300 400 0 - ні. Партнер нашого опитування контакт-центр УТЕЛ - діалог з мільйонами.

ВЕДУЧИЙ: Одразу повідомляю радіослухачам, що працюють телефони прямого ефіру. Наші номери 585 43 91 і 585 43 93, код Києва 044. Наша електронна адреса efir@radioera.com.ua. Чекаємо на ваші дзвінки та запитання. А я хотів би поставити ще одне запитання гостям. За даними одеського центру боротьби із СНІДом, майже 40% вуличних дітей є носіями віл-інфекції. Чи такою ж є статистика для інших регіонів. Ось ви займалися цією проблематикою. Адже відомо, що вуличні діти, вони досить таки ведуть спосіб життя який призводить до того, що у них з'являються і венеричні захворювання різноманітрі, і інфекційні. І так далі. От, якщо говорити про те, що повертати цих дітей до нормального життя, то постає питання, як їм відновлювати здоров'я. Отже, хто може про це говорити? Як я розумію, Андрій Васькович.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Так, очевидно, що проблема СНІДу не тільки для дітей вулиці є великою проблемою в Україні. "Карітас Україна", наша організація працює у тій сфері. Ми зокрема також маємо притулки для, ми маємо програми домашньої опіки для віл-інфікованих і хворих на СНІД людей. Щодо дітей, це, зокрема дітей вулиці, це велика проблема, бо вона загрожує майбутньому тим дітям. І тут треба зокрема, зокрема інтенсивно працювати. Що є перший момент? Перший момент є виявити тих дітей, допровадити їх до того стану, щоби їх можна обстежувати і в подальшому лікувати. Другий момент, який, на який треба звернути увагу, це є превентивна робота. Превентивна робота є можлива тільки, якщо ввійти у контакт з тими дітьми, якщо бачити їх спосіб життя і допомогти їм провадити здоровіший спосіб життя, надати їм можливості альтернативи до того життя, який вони мають на вулиці.

ВЕДУЧИЙ: Думка Олександра Білецького.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Ну, я в даному випадку погоджуюсь з Андрієм. Я би трошки навіть хотів би конкретизувати ці речі. Очевидно, очевидно, що діти, які, які живуть на вулиці, вони, ну, живуть в абсолютно часто страшних умовах. Ми стикаємось і з дитячою наркоманією і токсикоманією, починаючи від 5 років, і з дитячою проституцією. В принципі, це досить масове явище в Україні, починаючи десь з 10-11 років. І очевидно, що є захворювання, і діти віл-інфіковані. Я думаю, що ну напевне лідерами, якщо так можна сказати, в цьому плані є південь України і схід. Це Донецька, Одеська, Миколаївська області. Де, ну, це найбільш поширене явище. Але очевидно, очевидно також, що власне це те, те, на чому ми весь час наголошуємо, що можна допомагати абсолютно конкретним дітям в конкретних. Ну, я не знаю, в мене є просто особистий досвід. У нас був досвід, коли на проекті в Хмельницькому в нас було дві дитини, які, маленькі дитини, два брати 6 і 7 років, які збирали макулатуру. От, збирачі макулатури. У них батьки алкоголіки. І в кожну ніч батько або мама виводили на ринок і вони за ніч, за ніч збирали макулатуру вдвох. Це дві маленькі дитини на сто гривень, на сто гривень макулатури, це ну такий великий вантажний мікроавтобус. Так оці дві дитини самі попросили соціальних працівників проекту допомогти, "Діти вулиці", влаштувати їх в інтернат. Тому приклади є абсолютно різні і дуже часто є діти, які живуть поруч і до яких просто іноді треба навіть сусідам підійти, дізнатись, що в них відбувається в житті. Ну, я думаю, що кожен, кожні, ну, більшість людей стикалися з такими питаннями. І іноді достатньо просто, просто поцікавитись, просто дізнатись у дитини чим вона живе. І подивитися чим, чим доросла людина, яка є поруч, може допомогти.

ВЕДУЧИЙ: Отже, слухаємо додзвонювачів. Мені повідомляють, що уже є люди, які хочуть поставити запитання нашим гостям. Говоріть, будь ласка, ви в ефірі.

СЛУХАЧКА: Доброе утро. Город Киев. Нина. Скажите пожалуйста, вот не запрограммировано ли это было еще в 70-80-х годах вот это положение, которое есть сейчас с детьми. Ведь кто сейчас дети улицы? Это дети тех детей, которые родились в 70-80-е годы. А кто тогда рожал? Кто рожал? Все рожали? И алкоголики тоже рожали. Ведь массовый был алкоголизм. Я например родилась в семье не алкоголиков и я жила во дворе. У нас еще, вот мы когда жили во дворах, у нас было дворовое чувство, потом дворы разрушили и дети стали ну ничьи. Тогда мы могли дать и оплеуху ребенку, любому, который баловался, сейчас наши дети, мои дети уже выросли и внуки хорошие уже. Но дело все в том, что они никому не нужны. Вы посмотрите, сидит ребенок на обочине, их три человека и нюхает клей. Я лично подхожу к милиционеру, говорю: посмотрите. А он так посмотрел и говорит: вы что, больная. И повернулся дальше. Он остановил какого-то респектабельного человека, с которого можно что-то содрать на дороге. А эти дети, они просто не нужны.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо вам, дякуємо. Я думаю, вам є що сказати з приводу цього звернення.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Ну, як я говорю, це дійсно, діти вулиці це є феномен перехідних періодів. Ви говорили про зрушення системи, яка тоді існувала. І також після розладу Радянського союзу цей феномен поширювався. Однак ми мусимо виходити з того, що ми сьогодні маємо і намагатися розв'язувати ті проблеми, які сьогодні існують. І тут основне є, щоби підкріплювати і зосереджувати зусилля всього суспільства. Це є і державних структур, і громадських структур, і індивідуальних людей, щоби поборювати це лихо і вести оцей суспільний скандал. Що діти не можуть стати, маючи певну перспективу, а є звужені до життя на вулиці. І дуже часто ми проходимо мимо них і навіть не є готові, не є спроможні, або не бажаємо діяти на допомогу цим дітям.

ВЕДУЧИЙ: А от справді як діяти людині в такій ситуації? От ця жінка запитує. Вона звернулася до міліціонера, коли побачила хлопчика, який нюхає клей. А що робити, яким чином. Адже навряд чи просто ця жінка може допомогти навіть конкретно якійсь дитині, яка живе на вулиці?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що є різні способи допомоги дітям вулиці. Може найбільш ефективний спосіб є зв'язуватися і підтримувати організації, які професійно працюють з дітьми вулиці. Це є організації, які сьогодні разом з іншими розробляють концепцію, як можна відтягнути дитину із вулиці. І такі організації варто підтримувати. Індивідуально є очевидно також можливість звертатися до державних структур, які сьогодні зравни закону, зравни закону мають опікуватися дітьми вулиці, звернути їм увагу на те, де є діти вулиці і також підтримувати ту працю державних структур.

ВЕДУЧИЙ: Я хочу нагадати нашим радіослухачам запитання для інтерактивного опитування. Можливо, хтось не встиг записати телефон чи можливо от саме думка визріла з цього приводу саме в даний момент. Отже, запитання для інтерактивну в цій програмі звучить так. Чи вважаєте ви, що більшість безпритульних дітей не можна буде повернути до нормального суспільно-корисного життя. Якщо ви вважаєте, що так, то телефонуйте, будь ласка, 8 900 300 300 0, а як що ви вважаєте, що ні, що можна повернути більшість дітей до нормального, суспільно-корисного життя. То телефонуйте 8 900 300 400 0. Тобто, ось визначайтеся, будь ласка. Вхідні дзвінки безкоштовні. А нам повідомляють, що є ще додзвонювачі, які хочуть поспілкуватися із нашими гостями. Говоріть, будь ласка.

СЛУХАЧКА: Здравствуйте.

ВЕДУЧИЙ: Вітаємо вас.

СЛУХАЧКА: Здравствуйте, я из Днепропетровска звоню. Скажите пожалуйста, у меня такой вопрос. Кто защищает имущественные права детей-сирот. У нас здесь такая ситуация в Днепропетровской области. Двое детей, пока были в детском доме, соседи вошли в сговор в местными властями и продали ихний дом. И ну тут общие знакомые мамы далекие хотят этим детям помочь. Дети уже по возрасту теперь не в детском доме ну и вынуждены жить, там, люди то их пристроили, но ихний дом у них отобрали.

ВЕДУЧИЙ: Будь ласка, до речі, такі ситуації не поодинокі.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Ну, власне такі організації, які опікуються питаннями дітьми вулиці дуже часто якраз займаються питаннями відстоювання прав дітей, які опинились в скрутних життєвих обставинах. Це не тільки діти, які потрапили на вулицю. Дуже часто це також діти, які живуть і інтернатах або живуть в дитячих будинках, у яких або померли батьки, або вони там, бабусі, дідусі залишають дітям якийсь спадок і іноді, дуже часто, дуже часто є досить важко, важко такій дитині отримати, поновити свої права на, ну, на якесь рухоме або нерухоме майно. І ну, очевидно, я думаю, що перше, що можна зробити, це знайти просто професійну організацію, яка займається цією проблемою в Дніпропетровській області, яка, я думаю, що могла би абсолютно допомогти. Тому що більшість організацій, які працюють з дітьми в важких життєвих обставинах, мають юридичну підтримку і власне допомагають вирішенню таких питань. Ну, принаймні ми, ми з такими випадками зустрічаємося дуже часто. Тому що , ну, как би, робота з дітьми є дуже індивідувальною і кожній дитині треба допомагати дуже індивідуально. Це або, або дуже часто знайти батьків, знайти причини з яких, якщо дитина втікла з інтернату, треба допомогти цій дитині. Ну і саме важливе питання, коли дитина, дитина стає повнолітньою, це поновити, поновити, дати їй ті можливості, які вона може отримати від ну, і від держави, і в спадок від, від своїх батьків чи родичів.

ВЕДУЧИЙ: Слухаємо ще одного додзвонювача. Говоріть, будь ласка.

СЛУХАЧ: Ало.

ВЕДУЧИЙ: Вітаємо вас, ви в ефірі, так.

СЛУХАЧ: Добрий день.

ВЕДУЧИЙ: Слухаємо вас, ви в ефірі, говоріть, будь ласка.

СЛУХАЧ: Я з Житомира, помічник отамана Древлянського гайдамацького куреня Українського козацтва. Справа в тому, що добре було сказано, що громадські організації в общому це ніщо. Повинні конкретно займатися люди. От наприклад козацтво могло би займатися цими дітьми, але ж закону про козацтво зараз немає такого, щоб охороняти громадський порядок і так далі.

ВЕДУЧИЙ: Як я розумію, як я розумію, козаки це теж громадська організація?

СЛУХАЧ: Так, але, розумієте, закон не дозволяє займатися охороною громадського порядку і так далєє. Коли ходив Дзержинський по вулицям, це людина конкретно брала дітей, їх заінтересовувала, їм був поштовх. Потрібна допомога.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо, дякуємо вам. Не будемо в історичні екскурси входити.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Ви знаєте, я думаю, що якщо є бажання допомогти якійсь дитині чи дітям конкретно, для цього не треба закон і чийсь дозвіл. Тобто, потрібно просто бажання і воля це зробити. От і все. І це все, що треба. І ну якщо чесно, то ну не знаю, мені, я навіть не знаю, що сказати.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що кожна громадська організація і кожна людина має можливості допомагати дітям вулиці, або взагалі ангажуватися соціально. Це залежить від доброї волі і індивідуальної людини, і організацій, які скеровують свої зусилля на таку допомогу.

ВЕДУЧИЙ: Ще один додзвонювач. Говоріть, будь ласка. Ви в ефірі, говоріть.

СЛУХАЧКА: Ало.

ВЕДУЧИЙ: Слухаємо вас.

СЛУХАЧКА: Добрий день.

ВЕДУЧИЙ: Вітаємо.

СЛУХАЧКА: Це пані Марія зі Львова.

ВЕДУЧИЙ: Дуже приємно.

СЛУХАЧКА: Дуже дякуємо за передачу вам і хочу побажати успіхів. В мене є конкретні пропозиції. Перше, що треба зробити, це комплексна, комплексна програма по, по зняттю дітей з вулиці. І ця програма має називатися "Жодної дитини на вулиці". Тому що є різні причини. Так і пияцтво, багато батьків виїхало за кордон. Значить, всі мають займатись, і громадські організації, і соціальні організації. Якщо вже дитина на вулиці, хтось побачив, забрали ту дитину, опреділили в будиночок чи з'ясували хто ця дитина. Тобто, має бути проведена робота. Всі мають підключитися. Кожна людина не має бути байдужа до цих дітей. Бо це майбутнє України. І ще я хочу сказати, в цій програмі обов'язково має бути християнська етика, по школах має бути християнська етика.

ВЕДУЧИЙ: Дякуємо вам, дякуємо. У нас просто дуже мало часу. Будь ласка.

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що це дуже важливе питання. Не стільки, щоби була наприклад державна комплексна програма по боротьбі з дітьми вулиці. Важливіше є скоординована дія багато різних чинників у суспільства. І громадських організацій, індивідуально людей і держави. І щоби та робота координувалася. Щоби власне була якнайбільше дана можливість альтернатив для дитини вулиці. Щоби багато людей, багато організацій і суспільство в цілому могло допомогти індивідуально кожній дитині.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Але якщо говорити просто, ну, власне дуже важлива, дуже важлива річ, яку має зрозуміти, на мій погляд, кожний громадянин, що він і є держава. І коли кожна людина скаже, що я є держава, я несу відповідальність, я особисто несу відповідальність за то, що відбувається в моїй країні. І ну, будемо менше просто нарікати, пускати ріки сліз, да, і ну прасто подивитись, подивитись іншими очима на свою країну. Ми маємо насправді прекрасну країну. Ми є найбільша країна в Європі. Так, ми, ми дуже багата країна. Ми країна з величезними перспективами. Просто ну кожна перемога, вона завжди народжується в голові людини. Тобто, це ті речі, які ну просто кожен. Кожен собі має, має переступити і зрозуміти. Ми не говоримо про громадські організації, як про якісь аморфні незрозумілі речі, де три людини чи дві зібрались разом і мають бажання і волю щось зробити, ну це є вже громадська організація.

ВЕДУЧИЙ: Я хотів би повідомити, що надійшли результати інтерактивного опитування. Так от 46 додзвонювачів вважають, що більшість безпритульних не можна повернути до нормального суспільно-корисного життя, а 39 так не вважають. Тобто, тут розділилися думки слухачів. А ви все ж таки вважаєте, як, от більшість дітей можна повернути з вулиці?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я є свято переконаний, що більшість дітей можна повернути з вулиці, якщо на це є і політична воля, і активність, і громадських організацій, і цілого суспільства взагалі.

Олександр БІЛЕЦЬКИЙ, президент Європейського руху в Україні: Я на особистому прикладі, тобто, я маю особистий приклад, я бачив дітей, які абсолютно нормально повертаються і бажають повернутись до нормального життя. Повірте мені, що більшість дітей, які знаходяться на вулиці, вони хочуть нормально жити. Вони просто не мають такої можливості і не мають альтернативи, фізичної альтернативи жити інакше.

ВЕДУЧИЙ: А існують якісь ідеальні механізми для України? Тобто, дітей повертати в родини, і інтернати. Чи як це можливо?

Андрій ВАСЬКОВИЧ, президент "Карітас Україна": Я думаю, що існують ідеальні, ідеальні механізми для повернення дітей з вулиці у суспільство. Але вони полягають якраз у різноманітних підходах. Це означає і інтернати, і прийомні сім'ї, і, інтернати родинного типу. Це означає, повинні бути альтернативні можливості і опції для кожної індивідуальної дитини, які відповідають її станові.

ВЕДУЧИЙ: Отже, на цьому програма "Між іншим" завершується. Я хочу нагадати, що наші гості - президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький та президент "Карітас України" Андрій Васькович. Дякую вам. Програму вів Сергій Сулим. До зустрічі.