Об’єкт та предмет макроекономіки

Вид материала

Документы

Содержание Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу. 62.Модель мультиплікатора-акселератора. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз ек циклу. Основні теорії економічного циклу. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держав 67.Державний бюджет: сутність, складові частини. Бюджетне сальдо. Концепції балансування державного бюджету. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет. Автоматична фіскальна політика. Зв'язок автоматичних податків та автоматичних трансфертів з ВВП. Ефект гальмування динаміки ВВП. Дефіцит бюджету та джерела його покриття. Економічні наслідки емісійного та боргового фінансування дефіциту бюджету. Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому пе 68.Сутність, цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики. Операції на відкритому ринку

Подобный материал:

• Перелік питань до іспиту з курсу "Макроекономіка", 43.3kb.
• Економіка підприємства (0804), 184.77kb.
• Предмет І методи економічної теорії, 205.08kb.
• Тема макроекономіка як наука, 540.79kb.
• План. Предмет макроекономіки. Методи макроекономічного аналізу. Функції макроекономіки, 118.9kb.
• Назва модуля: Математичні моделі мікро та макроекономіки Код модуля, 16.96kb.
• Курс загальної лінгвістики. К., 1998. 34-36 Зв’язок мовознавства з різними науками, 56.81kb.
• З м І с т вступ С. 3 Розділ 1 Об'єкт І предмет пошкодження об'єктів магістральних нафто-,, 232.92kb.
• План. Б. М. Визначення, предмет, об’єкт,суб’єкт органи управління бюджетом. Структура, 492.75kb.
• Назва реферату: Предмет, методи та функції макроекономіки. Економічна система Розділ, 445.66kb.

Джерела економічного зростання у моделі Солоу. Внесок факторів виробництва в економічне зростання. Залишок Солоу.

У макроекономічному аналізі велика увага приділяється ви­значенню джерел економічного зростання, тобто обчисленню внеску кожного фактора виробництва у загальний приріст продук­ту. Для цього використовується метод, який називається обліком економічного зростання. Згідно з цим методом зв'язок між про­дуктом і факторами виробництва визначається за допомогою ви­робничої функції. Використовуючи просту (двофакторну) вироб­ничу функцію, приріст продукту можна визначити так:∆Y == МРК *∆К + МРL*∆L,де МРК, МРL — гранична продуктивність відповідно капіталу і праці.

Для вимірювання впливу технічного прогресу на зростання продукту Солоу запропонував застосувати показник сукупної продуктивності факторів (А). Тому з урахуванням усіх факторів темп приросту продукту визначається за формулою: ∆Y/Y=a*∆K/K+(1-a)* ∆L/L+∆A/A,де ∆Y/Y темп приросту продукту; ∆K/K, ∆L/L — темп приросту капіталу і праці; ∆A/A -темп приросту сукупної продуктивності факторів; а — частка капіталу в продукті; [1 - а) — частка праці в продукті.

Отже, темп приросту продукту ∆Y/Y дорівнює сумі трьох складових наведеного рівняння:—темпів приросту капіталу, помножених на частку капіталу у виробленому продукті: a*∆K/K; —темпів приросту праці, помножених на частку праці у виро­бленому продукті: (1-a)* ∆L/L; —темпів приросту сукупної продуктивності факторів вироб­ництва, які відображають внесок технічного прогресу у приріст продукту.

Внесок сукупної продуктивності факторів виробництва у приріст продукту визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального темпу приросту продукту тієї частки, яка припадає на капітал і працю: ∆A/A=∆Y/Y- a*∆K/K+(1-a)* ∆L/L Приріст сукупної продуктивності факторів виробництва, обчислений у такий спосіб, дістав назву «залишок Солоу». Незважаючи на те, що макроекономісти інтерпретують залишок Солоу як частку економічного зростання за рахунок технічного прогресу, насправді на сукупну продуктивність факторів вир-ва впливає багато інших чинників. До них слід віднести освіту, організацію вир-ва, державне регулювання….Тому можна стверджувати,що залишок Солоу відображує ту частку в ек зрост,яка зумовлена чинниками,що не піддаються прямому вимірюванню.

62.Модель мультиплікатора-акселератора.

Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора, економічні коливання виникають за умов певного співвідношення між мультиплікатором інвестицій та акселератором. Основне рівняння цієї моделі має такий вигляд: де I — автономні інвестиції, с — гранична схильність до спожи­вання, а — коефіцієнт акселерації, У—дохід (ВВП).Залежно від співвідношення між мультиплікатором витрат, який прямо залежить від граничної схильності до споживання, та акселератором дохід може змінюватися рівномірно або у формі циклічних коливань. Циклічні коливання виникають за співвідношення (с + а)² < 4а, тобто коли квадрат суми граничної схильності до споживання і коефіцієнта акселерації менший за суму 4 коефіцієнтів акселерації. Протилежне співвідношення цих величин, тобто (с + а)² > 4а, відображує умови, за яких забезпечується рівномірна динаміка доходу

43. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз ек циклу.
    

Економ.цикл – це послідовність піднесень і спадів активності протягом кількох років, тобто це рух сусп. вир-ва.від одного криз.явища до іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну послідовність з альтернатив.фаз, які повтор.одна за одною. Це означає, що кожна з його поперед.фаз повинна мати здатність до відтвор.наступних. У підсумку економ.цикл набуває здатності до самовідтворення.

Цикли мають таку структуру : пік, спад, дно і піднесення.

В піку обсяг вир-ва сягає максимального рівня. В цій фазі досягається повне використання наявних ресурсів і тому вир-во працює наповну, ціни зростають. За піком настає фаза спаду, протягом якої вир-во зменшується. Спад фіксуються, якщо зменшення йде протягом 3 кварталів. Спад порушує довгостроковий тренд ек зростання. Всі наступні фази відновлюють його. Характерні риси: попит зменшується, зростають запаси, падає зп і ціни, зменшується прибутковість. Дно відображує найнижчу точку спаду. Ця фаза може бути корокто або довгостроковою. Все залежить від причин спаду. Піднесення – фаза,протягом якої обсяг вир-ва спочатку відновлюється,а потім продовжує збільшуватись допоки не досягне нового максимального значення.

Осн. Відмінними ознаками, які характер.економ.цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумов.генезис і механізм його проходження. З цьогопогляду всі економ.цикли поділяються таким чином: 1)корокосторокові цикли ( цикли Китчина) 3-5 років, причини пов’язують зі збуренням на фін ринках; 2)середньострокові (цикли Джаглера і Кузнеця) 10-20 р. їх пов’язують із структурними зрушеннями в економіці і міжгалузевими переливами капіталу; 3) довгострокові ( цикли Кондратьєва) 50 років, головною рушійною силою є радикальні зміни в технологічній базі економіки.

63. Основні теорії економічного циклу.
    

Усі теорії економічних циклів можна об’єднати за двома напрямами: одні теорії пояснюють циклічні коливання в економіці зовнішніми чинниками, інші — внутрішніми чинниками. Теорії, що віддають перевагу зовнішнім чинниками, убачають причини циклічних коливань в імпульсах, які породжуються за межами економічної системи. Серед усіх теорій ек коливань можна виділити найважливіші:

1. Інноваційні теорії — пов’язують економічні цикли з великими технічними нововведеннями, які з’являються нерегулярно і зумовлюють коливання ділової активності. 2. Монетаристська теорія — її прихильники вважають, що головною причиною циклічних коливань в економіці є нестабільні темпи грошової емісії. На їх думку, надлишок грошової маси може викликати інфляційне зростання, а дефіцит — спровокувати спад виробництва. 3. Теорія рівноважного ділового циклу — пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб’єктами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає найманих працівників до прийняття помилкових рішень щодо пропозиції робочої сили, а підприємців — щодо зміни обсягів виробництва.

Узагальнюючи можна вказати такі головні положення. Зазначу, що серед усієї сукупності теорій економічних коливань можна виділити найважливіші. Так, інноваційні теорії пов’язують економічні цикли з великими і нерегулярними технічними нововведеннями. Монетаристська теорія називає головною причиною економічних коливань нестабільні темпи грошової емісії. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора економічні цикли спричинюються певними співвідношеннями між мультиплікатором та акселератором. Теорія рівноважного ділового циклу пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб’єк­тами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає їх до помилкових рішень. За теорією реального економічного циклу, причиною економічних коливань є технологічні шоки.

63. Модель економічного кругообігу з урахуванням держави. Доходи і видатки держави. Перерозподільча та стабілізаційна функції держави.
    

Податки є основним джерелом доходів державного бюджету і стягуються із суб'єктів приватної економіки: податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, продуктові (не­прямі) податки тощо. Сума податкових платежів до державного бюджету — це валові податки. Але поряд із цим уряд має справу зі зворотними платежами приватному сектору економіки, які приймають форму трансфертних платежів. До них належать пен­сії, стипендії, виплати безробітним, дотації, субсидії тощо. Валові податки за мінусом трансфертних платежів назвемо чистими по­датками: Т=АТ-ТR, де T— чисті податки; АТ— валові податки; ТR — трансфертні платежі. У наведеній моделі ек кругообігу доходи уряду подано за допомогою чистих податків, оскільки лише вони хара­ктеризують дійсну величину коштів, які надходять у розпоря­дження уряду від приватного сектору економіки. Іншими слова­ми, чисті податки — це наявний дохід уряду. Державні видатки в моделі економічного кругообігу виступають у формі державних закупівель. Вони охоплюють платежі уряду за товари та послуги, які закуповуються у приватних підприємств на відповідних рин­ках і надаються суб'єктам приватного сек­тору економіки.

Згідно з моделлю економічного кругообігу держава виконує в економіці дві функції.

1) перерозподільну функцію. Змінюючи рівень податків і трансфертів, вона перерозподіляє до­ходи між приватним сектором і виробництвом суспільних благ, між заможними і незаможними домогосподарствами. 2) стабілізаційну функцію в економіці. Так, в умовах циклічного безробіття уряд може збільшити державні закупівлі. Це збільшить сукупний попит і ВВП, що зменшить безробіття. Цього ж ефекту можна досягти за рахунок зниження податків та збільшення трансфертних платежів. В умовах високої інфляції уряд може вдатися до протилежних заходів: зменшити державні закупівлі, підвищити податки або зменшити трансфертні платежі.


67.Державний бюджет: сутність, складові частини. Бюджетне сальдо. Концепції балансування державного бюджету.

Державний бюджет – баланс урядових доходів і видатків за певний рік.Бюджетна класифікація має такі складові частини:1) класифікація доходів бюджету;2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

Бюджетне сальдо – показник, який характеризує стан державного бюджету і визначається як різниця між чистими податками та державними закупівлями.

Концепція збалансування бюджету на щорічній основі. Прихильники концепції вважали, що метою державних фінансів є щорічно збалансований бюджет. Проте у разі поглибленого розгляду цієї концепції стає очевидним, що такий підхід до регулювання бюджету вступає у суперечність з фіскальною політикою, зорієнтованою на виконання стабілізаційної ф-ї. Концепція збалансування бюджету на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет має балансуватися не щорічно, а протягом економічного циклу, в межах якого виникають як бюджетні дефіцити, так і бюджетні профіцити. Логіка цієї концепції виглядає так. У роки падіння виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки та/або збільшує державні закупівлі, що спрямовує бюджет до дефіциту. В роки інфляційного зростання, щоб стримати економіку, держава дискреційно збільшує чисті податки та/або скорочує державні закупівлі, що викликає бюджетний профіцит.

63. Дискреційна фіскальна політика. Мультиплікатор витрат і податків. Вплив фіскальних інструментів на ВВП і державний бюджет.
    

Дискреційна фіск.політика (ДФП) – свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ.рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг вир-ва, безробіття та інфляцію. ДФП заст..два інструменти: а) держ.закупки, які є інструментом прямої дії ( збільшуючи або зменшуючи держ.закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і ВВП) б) чисті податки, які змін за рахунок зміни податк.ставок і трансфертів ( змінюючи чисті податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту). Зазначені фіск.засоби вплив.на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому вилучення в формі податків відб.автоматично в разі зміни доходу як податк.бази і вимір.через гран.коефіцієнт податків (t). При врахуванні заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільш.і стан.величину 1-c(1-t). Звідси – формула скл.мультиплікатора видатків: me= 1/1-c*(1-t) Мультиплікатор податків завжди менше мультиплікатора видатків пропорційно граничній схильності до споживання:m_t=m_e*c

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний вплив на дохід держ.закупівель або чистих податків, які можуть змін.за рахунок зміни податк.ставок або рівня трансфертів:Тут знаки свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T і Y – обернена. Оскільки m_е > m_t ,то це озн., що збільшення держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно:

63. Автоматична фіскальна політика. Зв'язок автоматичних податків та автоматичних трансфертів з ВВП. Ефект гальмування динаміки ВВП.
    

Отже, автоматична фіскальна політика — це така політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.Щоб показати як автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію в економіці, розглянемо два варіанти:

Перший — коли в ек-ці спостерігається «перегрів», т.б. відбувається інфляційне зростання ВВП, що свідчить про надмірність сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає так: 1) ВВП інфляційне збільшується, автоматично зростають чисті податки;2) зростання автоматичних чистих податків означає збільшення податкових вилучень з ек-ки; 3) внаслідок збільшення податкових вилучень зростання сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує зростання ВВП.Другий — коли в економіці намітився спад вир-ва, спостерігається дефіцит сукупних витрат. Стабілізаційний механізм автоматичної фіскальної політики виглядає таким чином:1) ВВП реально зменшується, автоматично зменшуються чисті податки; 2) зменшення автоматичних чистих податків означає зменшення податкових вилучень з економіки;3) внаслідок зм податкових вилучень скорочення сукупних витрат уповільнюється, що певною мірою гальмує падіння в-ва.

Отже, в міру інфляційного збільшення ВВП у періоди піднесення податкові вилучення автоматично збільшуються і завдяки цьому гальмують небажане економічне зростання. В міру скорочення реального ВВП у періоди падіння податкові вилучення автоматично скорочуються і завдяки цьому гальмують зменшення вир-ва. Щоб обчислити ефект гальмування ВВП з боку автоматичних чистих податків, потрібно акцентувати увагу на тому, що б.-я. автоматичні вилучення з ек-ки впливають на ВВП виключно через зміну м-ра. Іншими словами, автоматичні чисті податки, як і заощадження, — це такі фактори, вплив яких на ВВП опосередковується їхнім впливом на м-р. Внесемо зміни в модель м-ра витрат з урах-ням автоматичних чистих податків.В умовах застосування автоматичних чистих податків змінюється і формула мультиплікатора податків. Вище ми показали, що при застосуванні лише автономних чистих податків мультиплікатор податків нижчий від мультиплі­катора витрат рівно на одиницю: Мд = Мв - 1.

68. Дефіцит бюджету та джерела його покриття. Економічні наслідки емісійного та боргового фінансування дефіциту бюджету.
    

Бюджетний дефіцит— такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатки. Існує три основних джерела фінансування бюджетного дефіциту: внутрішні державні позики, зовнішні державні позики та грошова емісія.

Дефіцитне фінансування, яке спирається на державне запозичення, називається борговим фінансуванням. Відносна перевага боргового фінансування полягає в тому, що воно не є інфляційним. Але вадою боргового фінансування є те, що воно створює державний борг, який з часом необхідно повертати та ще й сплачувати проценти, що пов’язані з його обслуговуванням. Іншим джерелом фінансування бюджетних дефіцитів є грошова емісія. Саме тому такий спосіб дефіцитного фінансування називається емісійним або грошовим. За цим способом фінансування бюджетного дефіциту здійснюється за рахунок того, що уряд продає свої боргові зобов’язання не суб’єктам приватної економіки, а центральному банку, тобто іншій державній інституції. Для купівлі боргових зобов’язань центральний банк просто продукує (емітує) додаткові гроші, які не забезпечені товарною масою. Внаслідок емісійного фінансування бюджетного дефіциту сукупний попит починає випереджати сукупну пропозицію, що породжує інфляцію. За цих умов уряд отримує емісійний дохід, що дістав назву «сеньйораж», сума якого дорівнює реальній вартості грошей, емітованих центр банком.

68. Монетарна політика у моделі AD-AS та наслідки впливу на економіку монетарної експансії в короткостроковому та довгостроковому періодах.
    

Наслідки монетарної експансії в короткостроковому і довгостроко­вому періодах є різними. Для аналізу цих наслідків використову­ється модель АD-АS . Згідно з моделлю АD-АS у короткостроковому періоді монетар­на експансія спричиняє зниження процентної ставки і зростання Інвестицій. Це переміщує криву АD вправо, що збільшує реаль­ний ВВП та підвищує ціни. Але врахуємо, що збільшення реаль­ного ВВП підвищує попит на гроші. Це обмежує зниження про­центної ставки, що адекватно обмежує зростання інвестицій і ВВП. У підсумку в короткостроковому періоді монетарна експа­нсія зумовлює три наслідки: зниження процентної ставки (номі­нальної та реальної); збільшення ВВП (номінального і реально­го); зростання цін (інфляцію). Зазначені наслідки відповідають теоретичному інструментарію, згідно з яким зарплата є негнуч­кою, а крива сукупної пропозиції має додатний нахил. Особливість довгострокового періоду полягає в тому, що в межах цього періоду зарплата стає гнучкою. Унаслідок цього крива сукупної пропозиції набуває вигляду вертикальної лінії. За цих умов монетарна експансія може викликати лише зростання цін і не здатна збільшувати реальний ВВП, який утримається на потенційному рівні. У підсумку в довгостроковому періоді моне­тарна експансія викликає такі наслідки: ціни зростають пропор­ц номінальному зб пропозиції грошей; реальний ВВП не змінюється, а номін ВВП зб пропорц зростанню цін; реальна % ставка не змінюється, а но­мін підв пропорц зростанню цін. Ці на­слідки свідчать про нейтральність грошей у довгостр періоді.

68.Сутність, цілі, інструменти та передатний механізм монетарної політики.

Монетарна політика — це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зро­стання, стримування Інфляції та забезпечення стабільності гро­шової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та ви­рівнювання платіжного балансу. Усі цілі монетарної політики поділяються на кінцеві (основні, стратегічні) та проміжні (допоміжні, тактичні). До кінцевих цілей відносять такі макроекономічні змінні, як реальний ВВП, безро­біття та інфляція. Але безпосередньо впливати на кінцеві цілі мо­нетарна політика не в змозі. Для цього використовуються проміж­ні цілі. До проміжних цілей монетарної політики можна віднести такі змінні, як пропозиція грошей, процентна ставка, валютний курс...

Для досягнення цілей монетарної політики центральний банк використовує ряд інструментів. Головними серед них є такі: Операції на відкритому ринку — це купівля-продаж централь­ним банком державних цінних паперів. В Україні державними цінними паперами є облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), облігації зовнішньої державної позики (ОЗДП), депозит­ні сертифікати Національного банку. Операції на валютному ринку — це інтервенції центрального банку на валютному ринку, які здійснюються у формі купівлі-продажу іноземної валюти. Облікова ставка - процентна ставка, на базі якої центральний банк надає кредити комерційним банкам з метою їх рефінансу­вання. Нормативи обов'язкового резервування — це min нор­ми депозитів, які зобов'язані зберігати комерційні банки на без­процентних рахунках центрального банку.

Здатність змін у пропозиції грошей впливати на ділову активність не безпосередньо, а реалізується через відповідний передатний механізм. Передатний механізм – це ланцюг економічних змінних, завдяки яким центральний банк, змінюючи пропозицію грошей, цілеспрямовано впливає на ділову активність:

-традиційна кейнсіанська модель _

-канал «курс акцій-інвестиції»_

-канал «курс акцій-дохід від багатства-споживання»_

-Канал «процентна ставка-споживання»



-канал «процентна ставка-валютний курс-чистий експорт» _

68. Платіжний баланс: сутність та зміст його розділів.
    

Усі результати зовн-ек д-сті країни знаходять своє узагальнююче відображення в спец. статистичному документі, який називається платіжним балансом. Він охоплює всі ЗЕ операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період (рік, квартал, місяць) з резидентами ін країн. Платіжний баланс складається із великої кількості статей. Але всі вони можуть бути об'єднані в окремі розділи. В Україні всі статті платіжного балансу об'єднуються в два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій.Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакгорних послуг. До нефакторних віднос-ся такі послуги, які не пов'язані з використанням факторів вир-ва: транспортні перевезення, комунікаційні, туристичні, будівельні, страхові, фінансові, комп'ютерні тощо. Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, т.б. послуг, пов'язаних з використанням факторів вир-ва. Сюди відносяться чисті доходи від оплати праці працюючим за кордоном, інвестицій, боргових зобов'язань. Сальдо доходів, т.б. чистий доход від цих послуг, обчислюється як різниця між отриманими і сплаченими доходами.

Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо. В платіжному балансі сальдо поточних трансфертів, тобто чисті поточні трансферти, обчисл-ся як різниця між отриманими та переданими трансфертами. Отже, сальдо рахунку поточних операцій (РПО) можна обчислити за формулою: РПО = БТП + Д + ПТ.

Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін-вих операцій або скорочено — рахунок капітальних операцій (РКО). Він характеризує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з двох елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фінансовий раху­нок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів. Звідси випливає сальдо рахунку капітальних операцій: РКО = РОК + ФР.