Geum.ru

Назва реферату: Предмет, методи та функції макроекономіки. Економічна система Розділ

Вид материалаРеферат

Содержание


Ринок капіталів
Ринок ресурсів
Фірми домашні
Ринок продуктів
Фірми держава господарства
Подобный материал:
  1   2   3   4

Назва реферату: Предмет, методи та функції макроекономіки. Економічна система
Розділ: Макроекономіка

Предмет, методи та функції макроекономіки. Економічна система

1.Предмет макроекономіки.

2.Методи макроекономічного аналізу.

3.Функції макроекономіки.

4.Об'єкт макроекономічного аналізу - економічна система.

4.1.Поняття економічної системи та її типів.

4.2.Функціювання економічної системи.

4.2.1.Суспільне виробництво та його чинники.

4.2.2.Технологічний спосіб поєднання виробничих ресурсів.

4.2.3.Процес реалізації в економічній системі.

4.2.4.Процес споживання, відтворення економічної системи.

4.2.5.Регулювання макроекономічної системи.

4.3.Ринок як елемент економічної системи.

4.3.1.Ринок як економічна категорія.

4.3.2.Ринок трудових ресурсів.

4.3.3.Ринок інвестиційних ресурсів.

4.3.4.Ринок матеріальних ресурсів.

4.3.5.Ринок продуктів.

4.4.Економічний кругообіг.

4.4.1.Суб'єкти економічної системи.

4.4.2.Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів в ринковій

економіці.

4.4.3.Економічний кругообіг в системі змішаної економіки.

4.4.4.Рух продукту, ресурсів і доходу в системі планової

(етатичної) економіки.

1. Широковживаним і добре відомим є визначення макроеконо-

міки як науки, що вивчає економіку з точки зору її цілостнос-

ті. Макроекономіка - це той особливий погляд на економічні

відносини, яким на них має дивитись керівник уряду, держав-

ний діяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, коло заці-

кавлень якого не обмежується родинними проблемами.Іноді мак-

роекономіку називають теоритичною основою економічної полі-

тики держави. Таке визначення відображає той факт,що її вис-

новками керуються ті, хто формує і здійснює економічну полі-

тику.

Макроекономіка досліджує сутність, результати та нас-

лідки спільної економічної діяльності всіх учасників народ-

ного господарства.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, сис-

тематизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумов-

люються механізмом функціювання народного господарства в

цілому.Слід розрізняти макроекономіку як сферу народного гос-

подарства і макроекономіку як науку.М. як наука об'єктом сво-

го дослідження має економічну систему суспільства як су-

купність усіх елементів і сфер економіки і суспільних еко-

номічних відносин.Отже, предмет М. включає:

- національну економіку як єдине ціле, тобто макроекономічну

систему;

-окремі агрегати економіки,які охоплюють всі або великі групи

однорідних або подібних індивідуальних економічних суб'єктів

та їх економічні зв'язки(сфера матеріального і сфера нематер-

іального виробництва,державний і приватний сектори,сфера до-

машніх господарств тощо);

-сфери економічної системи(виробництво,розподіл,обмін і спожи-

вання суспільного продукту);

-економічні зв'язки між суб'єктами економічної системи (соці-

ально-економічні і організаційно-економічні відносини);

-стратегію економічної поведінки держави,тобто макро-

економічне регулювання і основи економічної політики.

Виходячи з цього,потрібно розмежувати дві сторони

предмету макроекономіки - позитивну і нормативну. Позитивна М.

це теоретична макроекономіка, специфічне завдання якої - при-

вести в систему,пояснити і узагальнити факти,що стосуються

механізму функціонування народного господарства як цілого.

Нормативна М. - це практичні рекомендації державі по прове-

денню певної економічної політики,пов'язаної з регулюванням

е.с. чи переходом до іншої е.с.

При цьому слід пам'ятати слова Дж.М.Кейнса щодо значення

економічної теорії взагалі:"Економічна теорія не є набором

уже готових рекомендацій,які застосовують безпосередньо в

господарській практиці.Вона є скоріше методом,ніж вчен-

ням,допомагаючи тому,хто оволодіє нею,приходити до правильних

висновків".

Необхідно виділяти і прикладну макроекономіку - кон-

кретну економічну науку,що розробляє конкретні моделі розвитку

економічної системи.

Ми вивчаємо теоретичний аспект макроекономіки.

Теоритична макроекономіка застосовує специфічний набір

методів і прийомів дослідження свого предмету.

Будь-яка наука,яка досліджує природу і суспільство,є

емпіричною у тому розумінні,що виходить із даних процесів і

явищ.М. також виходить із фактів життя.При цьому проводиться

різниця між відомими і невідомими даними -перші викорис-

товуються для наступних теоретичних узагальнень,а другі є ре-

зультатом теоретичного аналізу.

Ігнорування фактичних даних може привести до порушення

відповідності теорії реальній дійсності.Приклади такого роду

можна знайти в багатьох школах економічної на-

уки-зокрема,марксистсько-ленінському аналізі суспільних про-

цесів.Тому абсолютно неприпустимим є довільний відрив теорії

від відомих фактів,макроекономіка повинна забезпечувати

фактологічну коректність теоретичних формулювань.

2. Широке застосування в макроекономіці знаходять кількісні

методи,які допомагають йти від відомих фактів до неві-

домих.При цьому використання цих методів опирається на моде-

лювання макроекономічних процесів.

Аналіз макроекономічної системи на основі моделей прохо-

дить із застосуванням генетичного і функціонального підходів.

ex post- національне рахівництво;

ex ante - прогностичне моделювання.

Ex post(генетичний) аналіз базується на визначенні макро-

економічних параметрів минулого періоду з метою отримання ін-

формації про те, як національна економіка функціювала і які

результати досягла. На основі результатів ex post аналізу ро-

биться корегування макроекономічних концепцій та розробка но-

вих.

Аналіз ex ante(функціональний) - це прогнозне моделюван-

ня економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних

концепцій. Мета ex ante аналізу визначити,які фактори і яким

чином будуть впливати на значення макроекономічних показників

у майбутньому.

Макроекономіка - наука порівняно молода, дитя 20 стол-

іття.Вона оформилась як наука в 30-х роках, після світової

економічної кризи 1929-1932 рр., і на довгі десятиліття стала

центром економічних досліджень. Однак коріння макроекономіки

протягуються більш як на два століття назад.(Коротко з

історії розвитку М. в теоритичному аспекті В.М.Ковальчука

Макроекономіка с.12-13).

Теоретична М. застосовує специфічний набір методів і

прийомів дослідження свого предмету.

М. використовує діалектико-матеріалістичні методи, а

саме: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, абстракцію та інші.

Основним методом макроекономічного дослідження є економі-

ко-математичне моделювання.

Макромоделі - це математичні рівняння, в яких виражені

реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному виг-

ляді.

Створити модель - це означає знайти функцію, яка пов'я-

зує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Екзогенні величини - це величини, що знаходяться поза

макромоделлю ( як правило, це технологія виробництва та ха-

рактер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків).

Ендогенні величини - це величини, що визначаються в ре-

зультаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального

національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної за-

робітної плати, реальна ставка процента, рівень цін).

Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають

таку класифікацію:

1. Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в

суспільстві.Прикладом може бути функція споживання домашніх

господарств від доходу:

С = C(Y).

2. Технічні функції характеризують технічну залежність. Нап-

риклад, виробнича функція:

Q = f(Х1, X2 ,...., XN ).

3. Інституціональні функції зображають інституціонально уста-

новлені залежності між параметрами моделі.Наприклад, сума по-

даткових надходжень (T) є функцією від доходу (Y) та подат-

кової ставки Т(Y), яку встановлює відповідний інститут:

Т=f(T(Y),Y).

4. Дефініційні функції виражають залежності які виходять з

означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на рин-

ку благ (Y) складається із споживчого попиту домашніх гос-

подарств(C),інвестиційного попиту підприємницького сек-

тора(I), витрат держави (G) та закордону (E):

Y=C+I+G+E.

Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та ста-

тистичні. Статистичні моделі фіксують економічний процес на

початку та в кінці певного періоду і не зображають перехід

від одного стану до іншого. Динамічні моделі зображають еко-

номічні процеси з урахуванням фактора часу.

3. Функціональне призначення М. випливає із її предмету. До

основних функцій М. слід віднести: теоретичну або пізнавальну

(дослідження економічної системи та її агрегатів, побудова

моделей цих процесів); виховну (виховання макроекономічного

мислення); прогностичну(прогнозування розвитку економічної

системи); практичну(розробку рекомендацій для державної пол-

ітики і створення конкретних макроекономічних моделей); мето-

дологічну(М. як складова економічної теорії є теоретичним

фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних

дисциплін).

Теоретична М. - одна із базових економічних наук в струк-

турі економічної теорії, або " економікс". Окрім неї в "еко-

номікс" виділяють політичну економію, теоретичну мікро-

економіку.

М. в комлексі "економікс" є теоретичним фундаментом для

цілої системи економічних наук. М. як наука фундаментальна

разом з іншими теоретичними дисциплінами започатковує вив-

чення системи економічних наук.

4. Економічна система в цілому є об'єктом виввчення М.. Тому

важливо визначити суть і структуру економічної системи(е.с.).

Існування і розвиток людини і суспільства неможливо уяви-

ти без економіки. Економіка утворює ту сферу людської дія-

льності, в якій відбувається створення життєвих благ, їх роз-

поділ, обмін і споживання. В основі розвитку людської циві-

лізації лежить виробництво матеріальних і духовних благ,

культурних цінностей, без яких життя суспільства немислеме.

В процесі виробництва, а також роподілу, обміну і спожи-

вання життєвих благ між її учасниками виникають певні відно-

сини, які назвали економічними відносинами. Економічні відно-

сини поділяються на соціально-економічні і орган-

ізаційно-економічні.

Соціально-економічні відносини - це відносини між людьми

з приводу привласнення засобів виробництва і продукту

праці, тобто вони є відносинами власності. Суть соц-

іально-економічних відносин проявляється у власності, а па-

нуючий тип(форма) власності визначає тип соц-

іально-економічних відносин,а через них - тип економіки.

Організаційно-економічні відносини - це відносини між

людьми з приводу поділу, кооперації, комбінування, орган-

ізації праці, спеціалізації виробництва, його технології,

розподілу і обміну вироблених життєвих благ. Характер і тип

цих відносин визначається відносинами влас-

ності(соціально-економічними відносинами).

Рівень розвитку економічних відносин визначається рівнем

рзвитку продуктивних сил суспільства(Ковальчук В.М."М."с.14)

а також рівнем розвитку економічних відносин.

Взаємодія продуктивних сил і економічних відносин відбу-

вається в рамках певної економічної системи. Економічна сис-

тема - це сукупність усіх видів економічної діяльності людей

у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл,

обмін і споживання товарів і послуг, а також на регулювання

цієї діяльності у відповідності з метою суспільства.

Основними елементами економічної системи виступають: про-

дуктивні сили, організаційно-економічні і соц-

іально-економічні відносини,а також економічний механізм

суспільства  який є сукупністю форм, способів і методів регу-

лювання економічної діяльності людей. Усі елементи економіч-

ної системи діалектично взаємозв'язані, рівень розвитку

одного відповідає рівню розвитку інших. Ця взаємозалежність

має такий вигляд: розвиток продуктивних сил обумовлює еволюцію

відносин і форм власності, останні зумовлюють зміни в

організаційно-економічних відносинах, що веде до зміни в фор-

мах і методах економічного регулювання. Слід зазначити, що

єдність і взаємодія організаційно-економічних відносин і еко-

номічного механізму утворюють господарську систему сус-

пільства. Економічна система багатовимірна, її слід роз-

глядати як з боку елементів економічної структури

суспільства (економічних відносин), так і з боку фун-

кціональних сфер економіки(виробництво, розподіл, обмін і

споживання).

М. виявляє загальні зв'язки елементів економічної сис-

теми, закономірності її функціонування і розвитку в контексті

розвитку її окремих компонентів.

Принципове значення для характеристики економічних сис-

тем мають форми власності на засоби виробництва і економічний

механізм суспільства.Тобто відмінності між економічними сис-

темами визначаються, насемперед, відмінностями між цими їх

елементами.

Людству відомі два основних типи власності - спільна

(колективна) і особиста(приватна).

Колективна власність відображає відносини між асоцій-

ованими(об'єднаними) власниками з приводу володіння, роз-

порядження і використання засобів виробництва і виробленого

продукту. Приватна власність відображає відносини окремих

власників до об'єктів власності як своїх особистих.В основі

еволюції форм власності знаходиться механізм постійного онов-

лення економічного устрою суспільства(економічної системи).

Прогрес продуктивних сил вимагає удосконалення економічних

відносин. На певному етапі розвитку продуктивних сил існуючі

відносини власності(насамперед, відносини привласнення і роз-

поділу суспільного продукту) починають гальмувати його. Вини-

кає об'єктивна необхідність модифікації(удосконалення) або

заміни існуючих форм власності.

Історично першою була колективна власність родової общи-

ни.Вона виражала спільне привласнення результатів праці усіма

членами общини на грунті спільної власності на засоби вироб-

ництва.Потім відбулась поступова еволюція родової общини,а

разом з нею і форми власності.З'явилась колективна державна і

особиста приватна форми власності. Модифікація цих форм при-

вела до появи нових - корпоративної(акціонерної), державної і

інтегрованої власності.Корпоративна(акціонерна) власність є

специфічною формою приватної власності.

Еволюція організаційно-економічних відносин, яка відбу-

валась паралельно з розвитком продуктивних сил і форм влас-

ності, привела до створення двох принципово відмінних ме-

ханізмів регулювання економічної системи - ринкового і плано-

вого.

Ринковий економічний механізм - це механізм регулювання

економіки, що грунтується на приватній(корпоративній) влас-

тності і приватному підприємництві. Цю роль виконує ринок. В

оснсві ринкового механізму лежать об'єктивні закони попиту і

пропозиції, у взаємодії яких лежить ринкова ціна, яка і є ре-

гулятором обсягів виробництва і споживання суспільного про-

дукту. Рушійною силою і основою процесу ринкового ціно-

утворення є економічна конкуренція, яка створює потужні моти-

ви виробничої діяльності.

Плановий економічний механізм виникає в умовах,коли не

існує основи ринкового регулювання - приватної власності і

конкуренції.Цей тип регулювання характерний для суспільства з

монопольною державною власністю.Оскільки ринкове регулювання

тут не діє, держава бере на себе цю фунцію.Регулювання

здійснюється через суб'єктивне директивне регулювання,коли

державний план виробництва,розподілу і споживання суспільного

продукту стає законом.Тут відсутня приватна ініціатива,-

приватне підприємництво,а тому мотивація праці недостатня.

Отже,на грунті сказаного вище,можна зробити вис-

новок:існує два типи економічних систем - ринкова і планова,

або етатична(одержавлена,фр.etat-держава).

Ринкова економічна система характеризується переважно

приватними формами власності на засоби виробництва(насамперед

корпоративна власність) і специфічним ринковим механізмом по-

питу,пропозиції і ціни товару.У такій системі яскраво вираже-

ний особистий економічний інтерес,який є могутнім спонука-

льним мотивом економічної діяльності.Відповідно,і продуктивні

сили одержують простір для свого розвитку,виникають спе-

цифічні форми організації і технології виробництва.

Планова(етатична)економічна система грунтується на то-

тальній державній власності і суб'єктивному механізмі дер-

жавного планового регулювання,в якому на першому плані знахо-

дяться не економічні,а політичні засоби впливу(політичне

керівництво).Така система не має достатніх стимулів економ-

ічної діяльності,тому змушена широко застосовувати не-

економічні методи примусу до праці.Відсутність об'єктивного

механізму регулювання постійно порушує рівновагу такої сис-

теми,гальмує розвиток продуктивних сил,створює неефективні

форми організації і технології виробництва.Тому її називають

також командно-адміністративною,або тоталітарною.

Хоча в історичному плані ринкова економіка виявила свої

незаперечні переваги,вона має ряд недоліків(циклічний роз-

виток,безробіття,монополізація,яка руйнує ринковий механ-

ізм,тощо),а тому на сучасному етапі ринкова система вільного

підприємництва трансформувалась у змішану економіку.

Змішана економіка - економічна система,яка грунтується

на плюралізмі різних форм власності,багатоукладності економ-

іки з пріоритетом корпоративної власності і економічному ме-

ханізмі,що включає,як ринкові так і планові форми регулювання

пр провідній ролі перших. Співвідношення ринкового механізму

і державного регулювання таке,що останнє існує як засіб за-

безпечення свободи дії першого,а його розвиток диктується

потребами ринку.

Отже,змішана економіка - це регульована ринкова економ-

іка.Це - сучасна ринкова економіка.

Шлях України до ринкової системи господарювання лежить

через економіку перехідного типу,яка має риси планової сис-

теми,яка поступово відмирає,і риси змішаної економіки,що бу-

дуть проявлятись все більш рельєфно.Але.........

4.2.Будь-яка е.с. виконує кілька функцій:виробництво,розподіл

і обмін,споживання суспільного продукту,регулювання як самої

системи в цілому,так її складових.Через вироб-

ництво,розподіл,обмін і споживання здійснюється фун-

кціювання е.с.,її відтворення.

Для здійснення процесу виробництва необхідно мати певні

виробничі ресурси. До них відносять: природні ресур-

си(землю), засоби виробництва(капітал),працю(робочу силу)і

підприємництво.(Ковальчук В.М."Макроекономіка"с.20-22). Слід

підкреслити, що виробничі ресурси(чинники суспільного вироб-

ництва) - лише потенційні джерела вироблення продукту. В без-

посередньому процесі виробництва вони поєднуються,стаючи в

цій єдності прямими джерелами благ.

4.2.2.Технологія виробництва в економічному розумінні є спо-

собом поєднання матеріально-речового і особистого чинників

виробництва вєдиному процесі з метою виготовлення необхідних

життєвих благ.Технологічний спосіб поєднання факторів вироб-

ництва постійно розвивається,проходячи через багато

етапів.Він характеризує еволюцію економічної системи.Існуючі

стадії розвитку е.с. називають технологічними способами ви-

робництва.

Технологічні способи виробництва(Поняття технологічних

способів виробництва було введено в науку К. Мар-

ксом.т.50,с.89-90.)відрізняють різні стадії розвитку е.с. за

такими показниками:

- рівень розвитку продуктивних сил,тобто рівнем засобів і

предметів праці,робочої сили,технологій;

- рівень розвитку організаційно-економічних відносин,тобто

глибиною поділу і спеціалізації праці,масштабами її ко-

операції і комбінування,розвитком організаційних структур;

- форми власності засобів виробництв;

- зміни в економічному механізмі регулювання.

Розрізняють три типи технологічних способів виробницт-

ва: доіндустріальний (традиційна аграрна економіка), індуст-

ріальний і постіндустріальний.(В.М.Ковальчук"М."с.23-25)

В процесі розвитку е.с. технологічний прогрес веде до

зростання її ефективності(збільшення корисної віддачі вироб-

ничих ресурсів). Розгляд технологічного способу поєднання

факторів виробництва,що знаходиться в основі їх ефектив-

ності, дає змогу сформулювати закон спадної віддачі (відк-

риття якого веде походження з досліджень Т.Мальтуса - відомо-

го англійського економіста початку 19ст.).

Його суть полягає в тому,що кожний додатковий приріст

одного з виробничих ресурсів при незмінному обсязі інших веде

до зменшення приросту продукту.Графічно це відображає крива А

на рис.1(де y - обсяг продукту,х - обсяг виробничих ре-

сурсів).

Спадний приріст продукту викликається тим,

що зростаючий обсяг кожного зчинників(ресур-