Студентка групи урп-04-1д Літвінова Ю. П
| Вид материала | Документы |
- Студентка проходила педагогічну практику, 130.14kb.
- План роботи студентської наукової проблемної групи на 2011 / 2012 навчальний рік назва, 33.56kb.
- План Соціальні групи як суб’єкти політики. Соціально-політична структура суспільства:, 126.01kb.
- План: Вступительное слово Шалашная В. М., преподаватель; Философские идеи П. Я. Чаадаева, 352.23kb.
- План: Організація процесу фізичного виховання студентів з послабленим здоров’ям в вищих, 385.43kb.
- Методи теорії груп у фізиці елементарних частинок лектор, 178.71kb.
- Потрібен конкурс На зборі-поході народився студентський Гімн Університету "Україна", 47.91kb.
- Засідання динамічної групи вчителів, 300.29kb.
- Програма семінару: Консолідація фінансових звітів групи підприємств, 24.17kb.
- Протокол №4 засідання Робочої групи з підготовки пропозицій щодо зниження ставки єдиного, 66.27kb.
1.3. Детермінанти як самостійні поширювачі речення, їх семантичні та морфологічні особливості
Узагальнені граматичні особливості детермінантних членів, що визначають їх специфіку як самостійної семантико-синтаксичної категорії рівня речення, систематизовано у вигляді таких релевантних ознак:
- поєднання з предикативною основою за допомогою зв’язку “вільного приєднання”;
- визначення предикативного центру разом із його прислівними поширювачами;
- переважальна синтаксична позиція на початку речення;
- здатність до перетворення в реченнєву структуру;
- придатність до поєднання із структурами різної граматичної будови.
Різноманітність синтаксичних структур речення зумовлює виникнення контекстуальних або часткових ознак детермінантних членів:
- здатність поширюватися на підставі прислівних зв’язків;
- можливість утворювати детермінантні ряди.
Прийменниково-відмінкові форми виступають домінантним засобом передачі локальної детермінуючої семантики. Вони репрезентуються кількома семантико-синтаксичними моделями, а саме: «прийменник + іменник» у родовому відмінку: Недалеко од хати під грушею Мотря терла коноплі (І. Нечуй-Левицький).; у знахідному відмінку: У село непомітно швидко і раптово надійшла ніч (Ю. Смолич); в орудному відмінку: Над полем стояла густа задуха, і хлібом пахло так солодко-солодко (В. Земляк); та у місцевому: В небі осіннім хрести (В. Сосюра).
Детермінантними обставинами локальної семантики виступають також прислівники — морфологізовані форми, якими градуються різні розміщення предметів щодо просторового орієнтира. Найактивніше заявляють про себе прислівники, утворені прийменниково-іменниковим способом (збоку, усередені, згори, попереду, вздовж: тощо): Попереду сильний відряд озброєної молодежі, котрий лавою в три ряди став у долині... (І. Франко); Де-не-де у вікнах світло янтаріє (В. Сосюра).
Продуктивні в цій функції також складні прислівники (праворуч, ліворуч) та прислівники займенникового походження (там, тут): Праворуч тяглися густі темні ліси (Ю. Збанацький); Але там його упізнали й осудили на вічну самотність (В. Земляк).
Частина відіменних варіантів локальних детермінантів позначена певними функціонально-семантичними обмеженнями. Безприйменникові форми детермінантних членів виражаються тільки орудним відмінком. Такі форми спеціалізувалися як засоби вираження дистантної локалізації в напрямку довжини просторового орієнтира, становлячи номінації переважно предметів лінійного характеру (долом, долиною, ходом тощо): Назустріч вулицею тупцяє якась тітка (Є. Гуцало); Вузькою зарослою стежиною просувалися ми уперед (П. Усенко).
Отже, категорія простору в текстах різних функціональних стилів переважно виражається прийменниковими конструкціями, іноді орудним безприйменниковим відмінком чи прислівниками, які означають загальне розташування у просторі, шлях руху, дистрибутивне поширення тощо.
Словоформи з часовим значенням також належать до семантичного типу фонових детермінантів. Ними створюється темпоральний фон для події, позначеної рештою синтаксичного складу висловлювання. В українському мовознавстві здавна приділялась увага самостійності родового часу. Детермінантом він буває справді часто: Ще з ночі почав він свою роботу (Г. Демченко); До пізньої ночі кипіла на греблі робота (А. Головко).
Детермінантна позиція характерна також для прийменникових конструкцій, а саме «прийменник + іменник» у знахідному відмінку: На жнива Архип взявся до праці (Улас Самчук).
Темпоральні детермінанти часто виражаються прислівниками часу. Найпродуктивніше серед них вживаються такі прислівники, як улітку, восени, удень, уночі, учора, сьогодні, завтра, рано, пізно, колись, завжди, тепер, потім тощо. Наприклад: Взимку Леся майже не виходила з дому - читала, писала бабуні листи і через день відвідувала уроки музики (М. Олійник).
Для відмінкових морфолого-синтаксичних варіантів темпоральних детермінантів характерне деяке функціональне обмеження. Безприйменникові форми виражаються трьома відмінками: родовим: Одного ясного дня зібралися ми з друзями на полювання (О. Вишня).
Детермінанти з часовим значенням можуть також виражатися одиничними дієприслівниками чи дієприслівниковим зворотом: Ледве плентаючись додому, він наспівував собі під носа якусь невеселу пісеньку (П. Загребельний).
1.4. Номінативні детермінанти
Номінативні детермінанти – це формуючі елементарні семантичні компоненти речення: суб'єкт, об'єкт, виражаються формами непрямих відмінків або (рідко, тільки семантично складні компоненти) прислівниками, головним чином займенниковими із просторовим значенням. Такі детермінанти позначають того, хто діє, хто відчуває стан, того, від кого виходить, ким породжується або з ким пов'язана яка-небудь ситуація (суб'єктні детермінанти), або того, на кого спрямована дія, до кого звернене чи відношення, чи емоційний стан, чи оцінка (об'єктні детермінанти).
Суб'єктно-об'єктні детермінанти пов'язані з предикативною основою речення за допомогою зв'язку “вільного приєднання” i визначають предикативний центр із його прислівними поширювачами в цілому.
1.4.1. Суб'єктні детермінанти.
Суб'єктні детермінанти — один з основних видів розповсюджувачів речення. Вони виражаються рядом відмінкових форм без прийменників і з прийменниками. При цьому в одних випадках ці форми виражають суб'єктне значення без яких-небудь семантичних ускладнень (Йому весело; У нього бадьорий настрій, З жінкою лихо, Між нами все кінчено), в інших же випадках детермінант формально ускладнює це значення, тобто накладає на значення суб'єкта своє власне значення як форми слова. Тому, наприклад у таких випадках, як У мене немає грошей і Із мною немає грошей при загальному значенні суб'єкта що володіє, детермінуючі члени явно розрізняються тими значеннями, які йдуть від їхньої формальної організації: у формі в мене значення власника виявляється нічим не ускладненим (я не маю грошей), у формі із мною це значення ускладнене елементом значення ситуативної (у цей момент) співприсутності (із мною = при мені).
Суб'єктні детермінанти в одних випадках не взаємодіють із іншими фірмами, що детермінують, тобто є єдино можливою формою для вираження суб'єкта в реченнях даної граматичної й семантичної структури, в інших випадках можливий вибір детермінанта. Цей вибір диктується взаємною дією семантичної структури речення й граматичного значення самої форми, що детермінує, а іноді й лексичним значенням слів. При цьому детермінанти утворять ряди взаємозамінних форм.
Спільною й одночасною дією всіх, названих факторів порозумівається те, що не завжди виявляється можливо сформулювати строге правило вибору саме тієї, а не іншої детермінуючої форми. Нерідко таке правило взагалі не може бути виведено, і при описі доводиться обмежуватися констатацією сформованих у мові вживань.
Визначення правил вибору суб'єктного детермінанта з ряду можливих утрудняється ще й тим, що сама семантична категорія суб'єкта по своїй внутрішній організації надзвичайно складна. Визначення «суб'єкт дії», «суб'єкт стану», «суб'єкт носій ситуації» - дуже загальні. У реальній дійсності існує широкий діапазон різних станів, про які повідомляється і які не завжди можуть бути визначені засобами граматичних і лексико-семантичних характеристик; тим часом, саме специфікою того або іншого стану найчастіше й визначається вибір суб'єкта детермінуючої форми, з ряду можливих. Крім того, суб'єктне значення в мові в деяких випадках строго не протипоставлено значенням означальному й об'єктному, взаємодіє й зливається з ними.
Як детермінанти, що суб'єктно-детермінують, не взаємодіючі з іншими формами, тобто не вхідні у ряд взаємозамінних розповсюджувачів речення, можуть виступати форми для кого, від кого, з кого, з ким, у деяких випадках, у не строго нормованому мовленні, - також кого (займенником показана відмінкова форма імені; особистий займенник говорить про переваги тут одушевленого іменника). Нижче перераховуються найбільш характерні випадки такої детермінації.
Давальний відмінок — кому.
1) Зі значенням суб'єкта вікового, тимчасового стану: Синові рік, Хлопчикові ще немає року; Їй немає й двадцяти.
2) Зі значенням суб'єкта бажання, волевиявлення: Любці хотілося потонути в тихнув Богданових очах (Н. Ковалик).
3) Зі значенням того, хто повинен, може, хто змушений до чого-небудь: Тобі не вдасться виїхати; Йому варто погодитися.
4) Зі значенням суб'єкта внутрішнього – інтелектуального, емоційного стану: Мені цікаво це знати; Йому такі розмови не по душі; Мар’яні стало легко, наче найважчі хвилини прощання вже минули (Н. Ковалик).
5) Зі значенням суб'єкта фізичного, зовнішнього (ситуативного) стану або суб'єкта сприймання: Підліткові пощастило із учителями; Нікому не дано бути пророком; Нам не видно зірок.
6) Зі значенням суб’єкту модальної характеристики, наприклад: Просто людині для перемоги потрібне, крім сили, бажання (Н. Ковалик).
Родовий відмінок — у кого.
1) Зі значенням суб'єкта що володіє: У нас є час; У батька три сини; У нас кращий у світі читач.
2) Зі значенням суб'єкта - носія властивості, якості, власника постійної ознаки: У дівчинки приємна зовнішність; У неї поганий характер.
3) Зі значенням суб'єкта внутрішнього або зовнішнього стану: У хворого туга, байдужість, поганий настрій; У матері потеплішало на серці.
4) Зі значенням суб'єкта дії, діяльності: У хлопців тільки й розмов, що про поїздку; У вчителя сьогодні немає занять; У князя сьогодні пишний банкет (Л. Забашта).
5) Зі значенням суб'єкта стану й, одночасно, суб'єкта дії: У господарки накрито на стіл; У нас зі справами покінчено.
6) Зі значенням суб'єкта ситуації: У волейболістів перемогли чоловіки; У мене цей тиждень як тиждень.
Для кого.
1) Зі значенням суб'єкта сприймаючого й оцінюючого: Для чемної людини читати чужі листи — однаково, що підслухувати; Для спортсмена дисципліна — це контролювати себе.
2) Зі значенням суб'єкта діючого й одночасно кваліфікуємого, з елементом значення поступку: Для початківця в тебе непогано виходить.
Від кого.
1) Зі значенням носія властивості, стану, ознаки: Від його фігури віє міццю; Від стін віддає холодом.
2) Зі значенням того, від кого виходить ситуація, хто її стимулював, створив: Від батька прийшов лист; Від геологів немає звісток.
З кого-чого – зі значенням суб'єкта виникаючого стану: З нього виріс учений; З мене не вийде оратор.
Орудний відмінок з ким-чим — зі значенням суб'єкта внутрішнього або зовнішнього стану: Із серцем погано; Зі здоров'ям неважно.
1.4.2. Об'єктні детермінанти.
Об'єктними детермінантами виражається семантичний об'єкт, тобто той (те), на кого (що) спрямована дія, то до кого (чого) звернене відношення, емоційний, інтелектуальний стан або вся ситуація в цілому. Об'єктні детермінанти репрезентовано моделями відмінкових та прийменниково-відмінкових конструкцій.
Об'єктні детермінанти залежно від семантики поділяються на кілька груп, де виявлено:
а) об’єкт-адресат, наприклад: Тобі два листи і телеграма (О. Зими);
б) об’єкт кількісної вичерпаності, наприклад: Хто прийде, сяде за стіл, місця для всіх вистачить (З. Легкий);
в) об’єкт думки, знання, мовлення, відношення, наприклад: Зі мною, мабуть, важко (Н. Ковалик);
г) об’єкт вимоги, бажання, наприклад: Від нього (вимагає праці), може, особливо винахідливої (Н. Ковалик);
д) об’єкт спрямованої діяльності, наприклад: Треба вміти з ними боротися (Н. Ковалик);
е) об’єкт спрямованого ставлення, наприклад: Перед сусідами навіть соромно (Б. Харчук).
Об'єктні детермінанти можуть або організуватися в ряди взаємо-заміщуємих форм, або не мати можливості взаємного заміщення.
Взаємозамінні об'єктні детермінанти організуються в наступні ряди:
- кому – для кого, на кого, від кого, з боку кого
- з ким – стосовно кого, у кого, серед кого
- з ким-чим – у відношенні кого-чого, щодо кого-чого, відносно кого-чого
- про кого-небудь – щодо когось-чогсьо, відносно когось-чогось,
- на що – для чого
- перед ким – кого, від кого (спрощено)
- від кого – з кого (спрощено)
Нижче розглядаються ці типи рядів.
Ряди, що відкриваються детермінантом у формі давального відмінка без прийменника.
Кому – для кого – зі значенням об'єкта-адресата: Синові/для сина він хоче тільки добра; Тобі/для тебе подарунок.
Кому – для кого – на кого – зі значенням об'єкта-адресата, що входить у множину (об'єкт впливу, що розподіляє): Усім/для всіх/на всіх є їжа; Дітям/на дітей/для дітей отримані путівки. При фразеологізмах ряд двохчленний: Йому/на нього найдеться управа.
Кому – від кого – з боку кого – зі значенням того, до кого звернена вимога, бажання: Свідкові/від свідка/ з боку свідка потрібно сказати правду.
Ряди, що відкриваються детермінантом у формі орудного відмінка із прийменником з.
З ким – стосовно кого – зі значенням того, до кого звернене відношення або стосовно кого зроблений вчинок, що виявляє відношення: Зі старимо фахівцем/ стосовно старого фахівця допустили безтактність.
З ким-чим – у відношенні кого-чого – щодо кого-чого – щодо кого-чого – відносно кого-чого – зі значенням об'єкта стосунку, думки, знання: З тобою/у відношенні тебе/ щодо тебе/щодо тебе я ще нічого не вирішив; З поїздкою/відносно поїздки/щодо, відносно поїздки ще є неясності.
З ким – у кого – серед кого – зі значенням множинного об'єкта дії: У хлопців/серед хлопців/із хлопцями вона командир.
Ряди, що відкриваються детермінантами у формах місцевого відмінка із прийменником про, орудний відмінок із прийменником перед, знахідний відмінок із прийменником на, родовий відмінок із прийменником від. Про кого-небудь (і про кого-що) – на рахунок – щодо когось-чогось – зі значенням об'єкта мовлення, думки, знання, відносини: Про лист/щодо листа/щодо листа мені відомо; Про поїздку/щодо поїздки/ щодо поїздки - нічого нового.
Перед ким – кого – від кого – зі значенням об'єкта відносини, при предикативах соромно, совісно: Мені совісно сусідів/перед сусідами/ від сусідів.
На кого-що – для кого-чого – зі значенням об'єкта додатка діяльності: На театри/для театрів не залишається часу.
Від кого – з кого – зі значенням того, від кого щось виходить, стягується: З нього, з дозволу сказати, як з козла, немає ні молока, ні вовни.
До об'єктних детермінантів, що не заміщаються, відносяться наступні.
Кому-чому – у фразеологізмі: У руках ніяких документів, довідок, а якщо і є вони, так віри їм мало (П. Вершигора).
Кого(-чого) – при предикативі страшно: Уже зараз страшно стало своєї швидкої самітності.
Від кого – зі значенням об'єкта відносини, вимоги: Що тобі треба від мене?; Чого ви від нього хочете?
На кого-що – зі значенням об'єкта відносини, при предикативах смішно, дивно: Мені на тебе смішно дивитися. З ким-чим – зі значенням об'єкта безпосереднього додатка діяльності: З дітьми багато турбот; З городом маса метушні, турботи.
1.4.3. Кілька номінативних детермінантів в одному реченні.
У тому самому реченні можуть бути присутнім два детермінанти із суб'єктним значенням. Це наступні основні випадки.
1) Подвійна суб'єктна детермінація має місце при введенні форми давального відмінка зі значенням суб'єкта стану (кому) у речення, уже детерміноване тією же формою з тим же значенням: Голові незручно лежати – Мені голові незручно лежати; Вухам холодно – Йому вухам холодно.
2) У речення може бути уведений другий детермінант зі значенням суб'єкта відносини, що оцінюють, сприймаючого: У людей – одні тільки слабості. – Для тебе в людей – одні тільки слабості.
3) Речення, уже розповсюджене детермінантом зі значенням суб'єкта дії або стану, вільно приймає розповсюджувач зі значенням суб'єкта всієї ситуації (у кого): З батьком погано – У нього з батьком погано; У дочки вже є син. – У неї в дочки вже є син. У так розповсюджених реченнях може здійснюватися подальше нарощування розповсюджувачів: у розмовному мовленні фіксуються побудови типу: У мене в сусідки була така ж історія; У мене в дочки на роботі в директора сьогодні ювілей.
У реченні можуть різноманітно сполучатися детермінанти із суб'єктним й об’єктним значеннями: У нашого начальника для підлеглих— ні доброго слова, ні підтримки; Сім'ї від нього— ні копійки.
1.5. Обставинні детермінанти
Існування обставинних детермінантів має цілий ряд вагомих властиво язикових підтверджень; сюди відносяться:
- повторюваний комплекс своїх власних язикових характеристик;
- такі вживання, у яких вільне приєднання детермінанта до речення в цілому самоочевидно й не може бути спростовано граматичною можливістю прикріплення такого розповсюджувача до окремого слова;
- дія «сили позиції», що тягне обставинний визначник у початок текстового відрізка й визначник, що робить такою, одиницею, що практично володіє повною окремістю.
Обставинні детермінанти виражаються прислівниками, різними формами непрямих відмінків із прийменниками й без прийменників, компаративом, дієприслівником, введеннями зі сполучником як, немов. Форми непрямих відмінків у своїй переважній більшості тут збігаються з тими, які в системі присловних зв'язків є такими, що примикають або слабокерованими.
У реченнях, у яких є присутнім дієслово, завжди є можливість побачити наявність безпосереднього підрядного зв'язку між цим дієсловом й обставинним детермінантом. Одним з ознак незалежності детермінанта від дієслова в цих випадках може служити те, що зв'язок, що виникає в результаті поєднання детермінанта з таким дієсловом не є семантично передбачуваним зв'язком. Так, наприклад, у реченні Толстой в щоденнику дуже хвилювався через цей лист. зв'язок хвилювався в щоденнику граматично правильний, але семантично випадковий (несистемний): він не тільки не передвіщається лексичними значеннями слів, але явно із цими значеннями не сполучається. Точно так само у випадках: По совісті директор повинен був би сам піти із заводу; Разом з виконанням плану створюється впевненість в успіх? – конструюємі сполучення піти із заводу по совісті, створюватися разом з виконанням плану граматично правильні, але семантично оказіональні. У подібних випадках перед нами - не підрядний зв'язок слів, а обставинна детермінація речення відмінковою формою імені.
З урахуванням функціонально-семантичної єдності (наявності загальної семи) i ролі в реченні обставинні детермінанти об’єднано в певні типи. Виділено такі семантичні типи обставинних детермінантів - це детермінанти зі значенням: 1) часовим (включаючи кількісно-часові значення); 2) просторовим; 3) причинно-наслідковим, підстави, стимулу, приводу і результату; 4) мети; 5) умови і поступки; 6) включення і виключення; 7) видільно-обмежувальним і заміщення; 8) супуття, співвідношення; 9) способу, якісної і кількісної характеристики; 10) співставлення, порівняння.
Обставинні детермінанти з часовим і кількісно-часовим значенням відповідають на питання: коли? в який час? скільки часу? з якого по який час? з якого часу? до якого часу? як часто? в котрий paз? за який час? У плині якого часу? починаючи з якого часу? до якого часу? після чого? перед чим? Одночасно з чим?
Вечорами вони збиралися у Петра Якименка (Панас Мирний); О другій годині небо задзвеніло тонким комариним гулом (Ю. Бедзик).
Обставинні детермінанти з просторовим значенням відповідають на питання: де? в якому місці? на якому просторі? з якої сторони? куди? в яку сторону? в якому напрямі? яким шляхом? мимо чого? коло чого? в стороні від чого? назустріч кому? між чим і чим?
За вікном сутеніло (О. Довженко); Ліворуч і праворуч гримить кам'яний Будапешт (О. Гончар); Через ліси й поля, побіля сіл тече маленька річка, прозора й чиста (Є. Гуцало).
Обставинні детермінанти зі значенням причини, наслідку, стимулу, підстави, поводу, результату відповідають на питання: чому? з-за кого? з-за чого? з якого приводу? з якої причини? внаслідок чого? в результаті чого? завдяки чому, кому?
Через тую бандуру бандуристом став (Нар. творчість); Спросоння Андрій не міг нічого второпати (В. Лисенко); За наказом капітана шхуна мала увійти до бухти перед самим заходом сонця (М. Трублаші); Згідно його міркуванням, дівчина повинна прийти до Троянівки цим вечором (Ю.Мушкетик); На честь старенького дідуся Мирона було названо мого наймолодшого братика (Г. Тютюнник).
Обставинні детермінанти зі значенням мети відповідають на питання: навіщо? для чого? заради чого? с якою метою? с якими намірами? в ім’я чого?
Для підвищення свого авторитету Андрій вирішив виконати цю нелегку справу (А. Коваль); Тільки заради дитини Степан пішов на крадіжку (В. Барка).
Обставинні детермінанти зі значенням умови і поступки відповідають на питання: при якій умові? в яких умовах? в залежності від чого? Незалежно від чого? не дивлячись на що?
У результаті підвищення авторитету України у міжнародних стосунках вона все більшою мірою посідає належне їй місце у світовій інтеграції фінансових і підприємницьких зв'язків (3 газ.); При всіх своїх фізичних недоліках Яків був красивою людиною (Л. Смілянський); Не дивлячись на постійні перешкоди, шхуна «Колумб» прибула до порту своєчасно (М. Трублаїні).
Обставинні детермінанти зі значенням включення і виключення відповідають на питання: включаючи кого-що? виключаючи кого-що? за виключенням кого-чого? окрім кого-чого? зверх кого-чого?
Без допомоги діда Максима Михайлик не дав би поради обледенілим птахам (В. Грінчак); Замість похмурої жінки похилого віку, я побачив приємну молоду особу (А. Камінчук).
Обставинні детермінанти зі значенням видільно-обмежувальним і заміщення відповідають на питання: в якому відношенні? с якої точки зору? з якого боку? в якому смислі? в якій області? за якою ознакою? по якій лінії? замість кого-чого?
Обставинні детермінанти зі значенням супроводу, супуття, відповідності відповідають на питання: разом з чим? супроводжуючи що чим? керуючись чим? у супроводі чого? з додаванням чого? основуючись на чому? згідно з чим? у співвідношенні з чим? на основі чого?
Віддав дачу у розпорядження міської ради з проханням використати її під дитячий садок (3 газ.).
Обставинні детермінанти зі значенням способу, якісної або кількісної характеристики відповідають на питання: в якому стані? в якій кількості? у який спосіб? маючи що? не маючи чого? роблячи, зробивши що? поступаючи, поступив як, яким чином?
3 його підтримкою увійшов у літературу талановитий казкар (І. Франко); Дико і дзвінко лунали тоді крики ранньої іриці (3. Тулуб).
Обставинні детермінанти зі значенням порівняння, співставлення відповідають на питання: у порівнянні з ким-чим? нагадуючи собою кого-що? подібно кому-чому? в відмінності від кого-чого?
Поруч із Якименком він виглядав дуже маленьким (Ю. Мушкетик); На відміну від Мотрі, Мелашка була занадто тихою і сором'язливою (І. Нечуй-Левицький).