Особливості ведення підприємницької діяльності в сільськогосподарській сфері

Вид материала

Документы

Содержание Гуртовий продаж. Роздрібний, або рітейловий, продаж. Цільове постачання. Біржові контракти. Продаж з поля. Виставки та ярмарки.

Подобный материал:

• План занять та самостійної роботи Тема Поняття підприємництва, суб'єктів підприємницької, 81.63kb.
• Вступ 3 теоретичні основи регулювання підприємницької діяльності 7 Поняття підприємницької, 147.27kb.
• Назва реферату: Особливості внутрішнього аудиту Розділ, 114.02kb.
• Започаткування та ведення підприємницької діяльності Вступ Мале підприємництво, 695.71kb.
• Особливості ведення бухгалтерського обліку при здійсненні благодійної діяльності, 53.74kb.
• Заходи щодо дерегуляції підприємницької діяльності, 51.95kb.
• Рної політики у сфері господарської діяльності, Методики проведення аналізу впливу, 39.73kb.
• Постанова Кабінету Міністрів України від 15. 03. 2006 р. №328 "Про затвердження Положення, 144.91kb.
• Створення І установчі документи господарського товариства, 342.32kb.
• Науково-дослідний інститут фінансового права, 802.71kb.

Які є обмеження в страхуванні тварин?

Здебільшого страховики погоджуються страхувати за всіма ризиками не всіх тварин, а лише тих, котрі досягли «страхового віку». Зокрема, свиней, хутрових звірів страхують з чотиримісячного віку, домашню птицю яйценос­них порід — з п'ятимісячного, птицю м'ясних порід — з місячного, велику рога­ту худобу, овець і кіз — з шестимісячного віку.

Тварин, що не досягли «страхового віку», страховики не погодяться страхувати від інфекційних хвороб та нещасних випадків.

Якщо у вашому регіоні склалася несприятлива епізоотична ситуація (скажімо, 30% перевірених особин виявляють позитивну реакцію на лейкоз), то страховик, найімовірніше, не надасть Вам страхового захисту на випадок захворювання тварин на цю хворобу.

Якщо тварини, яких Ви хочете застрахувати, вже захворіли, то страхо­вик у кращому разі застрахує їх лише від пожежі.


Які є обмеження у виплаті страхового відшкодування?

Коли Ви укладаєте договір про страхування тварин, зверніть увагу на ті обставини, за яких страховик не виплачуватиме Вам відшкодування. Йдеть­ся, зокрема, про такі випадки:

• ви порушили зооветеринарні вимоги щодо утримання тварин і їх годівлі, а також протипожежні правила;
  
• ви надали неправдиву чи неповну інформацію про об'єкт страхування та страховий випадок;
  
• ви передали тварин на забій з господарських міркувань, а не через те, що настав страховий випадок;
  
• особи, пов'язані з вами родинними чи трудовими відносинами, навмисно вчинили дії, які призвели до каліцтва або загибелі тварин;
  
• ви не повідомили вчасно про настання події, яка впливає на здоров'я, продуктивність, фізіологічний стан тварин.
  

Що таке франшиза?

Укладаючи договір про страхування тварин, страховик запропонує Вам погодитися на франшизу — частку збитків, якої він не відшкодовуватиме (втім, Ви маєте право відмовитися від франшизи). Зазвичай франшиза стано­вить певні відсотки від страхової суми.


Що потрібно зробити, щоб вчасно отримати страхове відшкоду­вання?

По-перше, належить вчасно звернутися до страховика із заявою про настання страхового випадку. Такий термін становить 2-3 дні.

По-друге, стра­ховій компанії потрібно надати всі документи, що підтверджують факт настан­ня страхового випадку й засвідчують суму збитку. До цих документів, що їх вказують у договорі страхування, здебільшого зараховують такі:

• акт перевірки причин загибелі тварин, який складають за участю представника страхової компанії;
  
• довідки уповноваженої установи, що може засвідчити факт страхового випадку (довідка фахівця у сфері ветеринарної медицини про загибель чи вимушений забій тварин; довідка метеослужби про стихійне лихо; копія постанови про порушення кримінальної справи в разі крадіжки);
  
• бухгалтерські чи експертні довідки, які підтверджують вартість, кількість і вікову групу загиблих тварин.
  

До речі, деякі документи страховик може вимагати від вас ще перед ук­ладанням страхового договору. Зокрема, страхову компанію цікавитимуть до­відки про проведення профілактичних щеплень ваших тварин.

Отримавши всі потрібні документи, протягом встановленого в угоді терміну, страховик має сплатити Вам страхове відшкодування згідно з умовами договору.


Обов'язкове страхування врожаю в Україні.

Що означає обов'язкове страхування врожаю?

11 липня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1000 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового стра­хування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень дер­жавними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм влас­ності».

Ця постанова висуває вимогу, щоб державні сільськогосподарські під­приємства (до них сьогодні належать практично тільки науково-дослідні уста­нови сільськогосподарського профілю) страхували врожай усіх культур. Під­приємства всіх інших форм власності мають страхувати врожай озимих зерно­вих культур, ярих зернових та зернобобових культур, а також цукрових буря­ків.

Нагадаємо, що про доконечну потребу страхування майбутнього вро­жаю зернових культур, а також готової продукції на складі йдеться й у Законі України «Про зерно та ринок зерна в Україні» № 37-ІУ від 4 липня 2002 року.

Послуги з обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур надають ті страхові компанії, котрі отримали відповідну ліцензію на цей вид страхування.


Від яких втрат забезпечує обов'язкове страхування врожаю?

За цим видом Ви маєте змогу застрахувати свій майбутній врожай на випадок його загибелі чи пошкодження внаслідок настання таких подій: ви­мерзання, граду, зливи, бурі, урагану, зсуву, повені, селю, землетрусу, посухи, пожежі, повного раптового знищення посівів від карантинних шкідників. Зас­трахувавши врожай від останнього з перелічених ризиків, Ви зможете отрима­ти страхове відшкодування лише в тому разі, якщо на ваше поле налетить «хмара» таких комах і швидко знищить весь посів. При цьому шкідники мають бути занесені до списку карантинних. В Україні випадків проникнення шкід­ників на посіви поки що не зафіксовано.

Як бачимо, перелік ризиків — досить великий. Досвідчені агрономи стверджують, що такі події, як зсув, сель, землетрус, повінь, пожежа на полях, трапляються не часто. Натомість вимерзання, град і посуха дійсно здатні запо­діяти чималої шкоди посівам.


Чи є особливості страхування врожаю за обов'язковою формою?

В разі обов'язкового страхування, на відміну від добровільного, всі страхові компанії мусять виконувати вимоги, затверджені в урядовій постано­ві, тобто дотримувати визначених умов страхування і укладати типовий дого­вір. Не дотримуючи цих правил, страховик порушує законодавчі норми. Щоп­равда, одна зміна такого роду може бути для вас корисною: йдеться про зни­ження страхового тарифу.

За обов'язковою формою потрібно страхуватися від усіх ризиків відра­зу. Обирати окремі ризики не можна.

Звертаємо вашу увагу на те, що в договорі обов'язкового страхування врожаю не передбачають франшизи (частини збитків, якої страховик не від­шкодовуватиме).

Страхове покриття становить 70%. Ця цифра означає, що страховик компенсує Вам не більше як 70% реальних втрат від стихії. Якщо ваш врожай загине цілком, Ви отримаєте лише 70% його вартості, визначеної в договорі. Такий самий показник встановлено і для страхового внеску: за страхування Ви маєте сплатити на 30% менше, ніж у разі страхування повної вартості врожаю.

Які страхові тарифи?

В постанові про обов'язкове страхування врожаю страхові тарифи виз­начено як максимальні, тобто такі, які страховики не мають права підвищува­ти. Величина тарифу залежить від сільськогосподарської культури, що фігурує в договорі про страхування, та регіону, в якому розміщено посіви.

За найниж­чим тарифом (6,5%) страхують культури закритого ґрунту. І не дивно, бо такі насадження частково захищено від дії природної стихії стінами та дахом теп­лиць. Найвищий тариф (9,5%) визначено для цукрових буряків та картоплі. Аналогічні показники для озимих зернових культур становлять 7,5-8%, для ярих зернових та зернобобових — 7-7,5%.

Безумовно, рівень тарифів є досить високий. Ці показники було визна­чено на підставі даних багаторічної статистики страхової компанії та з огляду на ймовірність настання всіх перелічених ризиків. Встановлений рівень тари­фів дає змогу страховикам зібрати таку суму страхових внесків, яка є достат­ньою для формування страхових резервів. Страхові резерви потрібні для того, щоб покрити всі заподіяні збитки.

Аби привабити клієнтів, страхові компанії вдаються до зниження цих тарифів, однак при цьому часто намагаються різними способами зменшити ве­личину відшкодування.


Як визначають страхову суму та страховий внесок?

Страхова сума — це сума, в межах якої страховик мусить виплатити Вам страхове відшкодування. Фактично страхова сума — це вартість вашого майбутнього врожаю. Для обчислення цієї вартості належить визначити серед­ній показник врожайності певної культури у вашому господарстві за останні п'ять років. Якщо Ви вирощуєте культуру менше ніж п'ять років, то потрібно відштовхуватися від середнього показника врожайності у вашому районі (ці дані Ви можете одержати в управлінні статистики чи управлінні сільського господарства). Середній показник врожайності множать на ціну одиниці про­дукції (тонни чи центнеру зерна), за якою Ви продавали цю продукцію мину­лого року, або на ціну, визначену іншим способом за домовленістю зі страхови­ком. Отриманий результат множать на фактичну площу, на якій посіяли відпо­відну культуру.

Обов'язкове страхування тварин в Україні.

23 квітня 2003 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 590 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страху­вання тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків».


Яких тварин обов'язково потрібно страхувати?

Обов'язковому страхуванню підлягають не всі тварини, а лише цирко­ві, племінні (велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні) й тварини для зоо­парків. До племінних належать чистопорідні особини, а також тварини, яких виведено за затвердженою програмою породного вдосконалення і які мають племінну (генетичну) цінність, тобто є придатні для використання в селекцій­ному процесі. Страхувати можна тих тварин, котрі досягли щонайменше річ­ного віку.


Від чого забезпечує обов'язкове страхування тварин?

За обов'язковою формою Ви можете застрахувати племінних тварин на випадок загибелі, травмування, вимушеного забою, що їх спричинили страхові ризики. До таких ризиків належать інфекційні хвороби, пожежа, вибух, ураган, блискавка, дія електричного струму, сонячний або тепловий удар, землетрус, повінь, обвал, буря, буревій, град, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укуси гадюки або отруйних комах, потоплення, падіння в ущелину, наїзд транспортного засобу.


Скільки коштує страхування тварин за обов'язковою формою?

За обов'язкове страхування тварин їхній власник має сплатити 5% від вартості особин. Такий страховий тариф у постанові № 590 визначено для всіх тварин, незалежно від їх виду та регіону перебування. Ця ставка є максималь­ною: страховики не мають права її перевищувати. Натомість дозволено засто­совувати менші тарифи. Зокрема, той господар, який страхував своїх тварин протягом двох років і жодного разу не отримував страхового відшкодування, може одержати 10-відсоткову знижку на тариф.


Як визначають страхову суму?

Страхова сума — це та сума, в межах якої страховик мусить виплатити Вам страхове відшкодування. Величина цього показника дорівнює балансовій вартості застрахованих тварин. Якщо у вашому господарстві не ведуть бухгал­терського обліку, то Ви можете подати страховикові накладну, за якою Ви ку­пили тварин, або довідку про середню ринкову вартість тварин певного виду у вашому районі. Вказана в одному з таких документів вартість правитиме за ос­нову для обчислення страхової суми. В будь-якому разі страхова сума не може перевищувати дійсної ринкової вартості тварин, яких страхують.


Чи є обмеження в обов'язковому страхуванні тварин?

Страховики не погоджуватимуться страхувати хворих, виснажених тварин, а також особин, що перебувають у стані залежування перед появою приплоду чи після неї. Велику рогату худобу не страхуватимуть у тому разі, якщо в неї під час останніх досліджень виявлено позитивну реакцію на бру­цельоз, лейкоз та туберкульоз. Договорів обов'язкового страхування тварин не укладатимуть у тій місцевості, де запроваджено карантинні обмеження що­до певних інфекційних хвороб.

Зауважимо, що в разі захворювання тварини страхове відшкодування Вам виплатять лише за інфекційні недуги (тобто ті, що їх викликають пато­генні мікроорганізми).

Як відомо, тварин можуть уражувати й фі­зіологічні хвороби, наприклад, міокардит, ендокардит, мастит та інші. За такі недуги страховик не несе відповідальності. Щоб уникнути непорозумінь, ви­магайте, щоб страховик подав Вам список інфекційних хвороб тих видів тва­рин, яких Ви хочете застрахувати. Одержавши такий перелік, Ви матимете до­кумент, що засвідчує відповідальність страховика в разі настання таких стра­хових випадків.


Які права й обов'язки страхувальника та страховика?

Вашим найголовнішим правом як страхувальника є можливість обира­ти компанію, з якою Ви укладатимете угоду обов'язкового страхування тварин. Попри те, що в постанові № 590 затверджено єдині умови обов'язкового стра­хування тварин і єдину форму договору, якість обслуговування таких догово­рів може виявитися різною. Пам'ятайте: укладати такі угоди варто лише з ти­ми компаніями, котрі, по-перше, одержали відповідну ліцензію, по-друге — мають досвід у сфе­рі добровільного страхування сільськогосподарських тварин.

Застрахувавши тварин, Ви мусите вчасно сплачувати страхові премії, утримувати тварин відповідно до зооветеринарних вимог, вживати заходів для запобігання та зменшення збитків, що їх може Вам заподіяти нещасний випадок, визначений як страховий. В іншому разі страхувальник матиме привід відмовити Вам у виплаті відшкодування.

Якщо настав страховий випадок, Вам належить повідомити про нього страховикові протягом 3 днів і нічого не змінювати на місці події, аж поки ту­ди не приїде представник страхової компанії.

Натомість страховик мусить ознайомити вас із порядком і правилами обов'язкового страхування тварин, вчасно виплатити відшкодування, тримати в таємниці відомості про вас як страхувальника.


Який обсяг страхового відшкодування?

Якщо Ви виявили, що ваша худоба занедужала на невиліковне інфек­ційне захворювання або внаслідок нещасного випадку одержала смертельну травму, то будете змушені відіслати її на забій. При цьому за м'ясо та шкіру, які Ви здасте на м'ясокомбінат (чи м'ясозаготівельний пункт), Ви отримаєте пев­ні кошти. Якщо таку худобу Ви застрахували за договором обов'язкового стра­хування, то зможете претендувати на страхове відшкодування. Сума компенса­ційної виплати становитиме різницю між страховою сумою, коштами, вируче­ними за здане м'ясо та шкіру, і сумою франшизи. Різницю між страховою су­мою і вартістю зданого м'яса вважають сумою заподіяних Вам прямих збитків. Нерідко м'ясо та шкіру забитої чи загиблої тварини ветеринарний лікар оці­нює як непридатні для вживання чи використання. За таких обставин для виз­начення суми відшкодування від страхової суми віднімають лише суму фран­шизи.

Треба додати, що до прямих збитків можуть зараховувати витрати власника тварин на ліки для хворої худоби, на розтин туші, а також видатки під час транспортування тварини на м'ясозаготівельний пункт. Тому радимо Вам зберігати всі квитанції та інші документи, що підтверджують такі видатки.


Що треба зробити, щоб вчасно отримати страхове відшкодування?

Насамперед належить вчасно сплачувати страхові премії за договором про страхування. Не пізніше як за 3 дні після настання страхового випадку потріб­но повідомити про цей факт страховикові. Чекаючи на приїзд представника страхової компанії, належить отримати довідку про настання страхового ви­падку, яку видає уповноважений державний орган. Наприклад, довідку про стихійне лихо можна одержати в гідрометеоцентрі. Факт виникнення пожежі підтверджують органи державного пожежного нагляду. А документ про поши­рення інфекційних хвороб Вам видадуть в органі ветеринарної служби.

Виїхавши на місце страхового випадку, представник страхової компанії проводить експертизу й складає відповідний акт. До такого обстеження вас мо­жуть і не залучити, зате мусять Вам видати копію акту експертизи. Цей доку­мент є однією з підстав для виплати страхового відшкодування.

Крім вже згаданих документів, до страхової компанії належить подати довідку про вимушений забій тварини та довідку, що засвідчує отриману при цьому суму компенсації. Якщо м'ясо та шкіра виявилися непридатними для вживання чи переробки, то потрібно подати документ, що підтверджує такий факт. Якщо Ви претендуєте на повернення Вам додаткових витрат, то мусите показати страховикові квитанцію або прибутковий касовий ордер про сплату за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини чи дорож­ній лист.

Маючи всі перелічені документи, Вам потрібно визначити приблизну суму страхового відшкодування і написати заяву щодо виплати страхового від­шкодування.

Весь пакет документів для отримання такого відшкодування Ви підго­туєте набагато швидше, якщо консультуватиметеся з представником страхової компанії.


З яких причин Вам можуть відмовити в страховому відшкодуванні?

Страховик не виплачуватиме страхового відшкодування, якщо буде доведено, що власник тварин вдався до навмисних дій (чи скоїв злочин), які призвели до загибелі тварин. Відмовити можуть тому страхувальникові, кот­рий свідомо подав неправдиву інформацію про застрахованих тварин (наприк­лад, приховав наявні хвороби тварин), не повідомив вчасно про настання стра­хового випадку, створював перешкоди страховикові у визначенні обставин страхового випадку, не виконував інших умов договору про страхування.

Пам'ятайте: відмову виплатити Вам відшкодування страховик мусить вмотивувати в письмовій формі. Тож за будь-яких обставин вимагайте такого пояснення. Якщо Ви вважаєте рішення страховика несправедливим, то може­те оскаржити його дії в господарському суді.

4. МАРКЕТИНГ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІЙ СФЕРІ 4.1. Збут сільськогосподарської продукції.

Більшість фермерів з різних країн світу вміють вирощувати добрі вро­жаї сільськогосподарських культур, але не вміють вигідно продавати свою про­дукцію. Користь з цієї недосвідченості землеробів мають трейдери зерна (осо­би, що купують і продають зерно) заробляючи на своїх операціях величезні гроші. А селяни, які тяжко працюють, одержують за своє збіжжя мало не копій­ки.

Далі розміщуємо кілька порад фермерам щодо збуту їхньої продукції.

Особливості сільськогосподарської продукції.

Насамперед Вам потрібно завжди пам'ятати, що з одного боку, зерно пшениці чи картопля, м'ясо чи молоко є товаром з високим рівнем попиту. Тож Ви не мусите шукати покупців так, як шукають їх, наприклад, продавці телеві­зорів чи косметики. Вам досить правильно організувати процес продажу й не поступатися в ціні.

З іншого боку, саме м'ясо, молоко чи фрукти швидко псуються, отже, потребують термінового збуту. Тому важливо мати декілька постійних покуп­ців, щоб заздалегідь домовлятися з ними про продаж.

Зазвичай ціна на сільськогосподарську продукцію залежить від ринко­вої ситуації та якості продукції. Звісно, ситуація на ринку Вам не підвладна. Натомість Ви спроможні запропонувати на продаж добротні товари. Щоб ви­робити продукцію високої якості і продавати її за найвищими цінами, потріб­но ретельно добирати сорти рослин та породи тварин і точно дотримувати тех­нології. Втім, у зібраному врожаї Ви завжди виявите якусь частину низькоякіс­ної продукції. В такому разі, скажімо, зерно можна продати як корм для худо­би чи як сировину для виробництва спирту, а ягоди та фрукти — реалізувати для переробки на джеми, соки тощо.

Оскільки виробництво сільськогосподарської продукції має характер сезонності, ціни на неї протягом року відчутно коливаються. Здебільшого най­нижчою є закупівельна ціна відразу по закінченні збирання врожаю чи в пері­од найвищої продуктивності худоби. В цей час пропозиція перевищує попит. Саме з цієї обставини користають трейдери, що майже за безцінь скуповують з поля зерно чи іншу продукцію і згодом продають її за набагато вищою ціною.

Тому краще планувати виробництво так, щоб реалізовувати вирощене у влас­ному господарстві саме тоді, коли закупівельні ціни зростають. В такому разі належить обладнати відповідне місце для зберігання продукції і подбати про альтернативне джерело фінансування виробничих витрат. Йдеться, зокрема, про видатки на посівну кампанію озимих культур, що починається відразу піс­ля жнив. Щоб не продешевити під час продажу, потрібно дуже добре знати стандартні вимоги до якості продукції: так Ви зорієнтуєтеся, наскільки ваші товари відповідають цим вимогам.

Шляхи збуту продукції

В агробізнесі налагоджено багато шляхів (каналів) продажу, кожен з них має свої переваги й недоліки. Вам варто обрати один або кілька каналів збуту, зважаючи на місце положення вашого виробництва, наявність транспор­ту чи складу, сезонні особливості та інші чинники.

Гуртовий продаж. За браком часу та транспорту Ви можете реалізува­ти всю продукцію за одним заходом або декількома великими партіями. Так Ви заразом одержите чималу суму коштів і, скажімо, інвестуєте їх у нову техноло­гію чи обладнання. Зазвичай гуртова закупівельна ціна є нижчою, ніж роздріб­на.

Проте, наприклад, велику «вагонну» партію зерна, відвезеного на елеватор, трейдер оцінить краще за малу «машинну» партію, що її зберігає на своєму то­ку виробник.

Роздрібний, або рітейловий, продаж. Цей шлях доцільно обрати тим фермерам, котрі не тільки виробляють, а й переробляють продукцію, зокрема, виготовляють ковбаси чи кисломолочні харчі. За таких обставин варто налаго­дити збут через мережу роздрібної торгівлі: магазини, намети, лотки на база­рах. Такі торгові точки Ви можете купити або взяти в оренду. Не завадить і до­мовитися про постійне постачання. З іншими власниками крамниць. За пев­ний час Ви добре вивчите попит у таких місцях і плануватимете кількість та асортимент продукції, яку туди потрібно завозити. Ретельно дотримуючись графіку завезення і гарантуючи високу якість продукції, Ви матимете постій­них покупців.

Зазначимо, що такий шлях продажу потребує додаткових витрат на транспортування продукції.

Цільове постачання. Деякі фермери вирощують певну продукцію «на замовлення» перероблювачів, наприклад, помідори — для виготовлення кетчу­пу, ячмінь — для варіння пива. Завезення молока на молокозаводи чи м'яса на м'ясокомбінати теж можна вважати цільовим постачанням. У такому разі нале­жить заздалегідь укласти угоди про постачання з відповідними підприємства­ми. Між іншим, підприємства-перероблювачі можуть навіть інвестувати кош­ти в сільськогосподарське виробництво. Зокрема, фермерам надають кредити для закупівлі насіння, засобів захисту рослин, зрошувального обладнання.

Описаний спосіб продажу зручний для вас тим, що Ви не мусите вит­рачати час і докладати зусиль, шукаючи покупців після збирання врожаю. Проте пам'ятайте й про притаманний цільовому постачанню ризик: вказана в угоді ціна на продукцію може виявитися набагато нижчою за ту ціну, котра складається на ринку після збирання врожаю.

Біржові контракти. Операції купівлі-продажу сільськогосподарської продукції можна здійснювати і на спеціальних аграрних біржах — регіонально­го значення (районні, обласні) та загальнонаціонального масштабу (Україн­ська аграрна біржа).

Розрізняють декілька видів біржових контрактів: спот, форвардні, деривативи.

Продаж з поля. До цього способу збуту продукції рослинництва, досить поширеного за кордоном, вдаються лише поодинокі українські господарі. Щоб заощадити ресурси на процесі збирання ягід та фруктів, який потребує ручної праці, фермери запрошують потенційних клієнтів на поле чи до саду. Покупці збирають певну частину врожаю (або й увесь урожай) і можуть купити її за ці­ною, нижчою за ринкову. Власники розраховуються із збирачами за їхню пра­цю тією ж таки продукцією. Наприклад, за нарвані для виробника дві коробки яблук покупець отримує третю коробку для себе.

Якщо Ви плануєте в такий спосіб продавати свій врожай, то подбайте про дрібні зручності для збирачів: туалет, воду, місце для обіду, сам обід тощо.

Виставки та ярмарки. У більшості населених пунктів восени, після збирання врожаю, відбуваються ярмарки. В інші періоди року працюють спеці­алізовані сільськогосподарські виставки, де можна придбати саджанці, засоби захисту рослин, добрива, сільськогосподарську техніку, спеціалізоване облад­нання, племінних тварин та ін. Під час таких виставок і ярмарків можна не ли­ше продати свою продукцію, а й знайти постійних покупців чи домовитися про вигідні умови обміну потрібної Вам техніки на вашу сільськогосподарську продукцію.