Ингушский «Мемориал» Шамиль Ахушков неизвестное наследие

Вид материала

Документы

Содержание Квiтне алича Медвежа долина

Подобный материал:

• Ингушский «Мемориал» Марьям Яндиева Ингушская Атлантида: Шамиль Ахушков, 1344.18kb.
• Шамиль Сайт «Военная литература», 4933.55kb.
• Краснодарский Краевой Мемориал. Краснодарский Краевой Мемориал действует в рамках Конституции, 195.56kb.
• Введение, 846.81kb.
• Введение, 1543.96kb.
• «Мемориал», 1646.34kb.
• Бюллетень Правозащитного центра «Мемориал», 1057.27kb.
• Бокшицкий А. Неизвестное евангелие по Матфею // Нева, 2006, №2, с.  193-198, 116.29kb.
• Н. Абалакова между субъектом и телом, 186.55kb.
• Большой тур индия + непал, 146.12kb.

Ibraŋim i, Axmæd i.


Кеræма bhаrхеžуš vаghæ sо.

Теjšæ čоqij æ thæduvхæš, bes bännæ buх bolæ kij æ thætullæš vaghæ yz. Dunе čhоаghæ duqæ dezæ cunnæ. Cuduxæ duneno xælxetær æ dac cunnæ Mexo bærtæš doaxyš mo ghidælgæš doax txuņ joxmæræštæ. Šorttigæ kxælda velæ æ velyš vaghæ Кеræм… Lællæ ho æ xejnæ Keræmæg jax az, «xæbær duvcæ sonæ, dunen vaxærah».

Šortigæ ijlæ ju Keræmæz. Sonæ xov, cunnæ hælämæte duqæ ŋæmæ xovlgæ.

Yšttæ vaghæš cxæ хæ æ jaqqij xæbær dolædu Keræmæz. Duqæ ŋæmæ xov voaqqæčæ sægæ, hælämæte duqæ xov.

«Duqæ ахčæ хynnæd Ibraŋimæg, vhallæ æ čot æ joacyš duqæ. Sigælær setqhij hoču æ lijgä, yš xæguldičæ, yš æ xurgdacær Ibraŋimægæ dolčæ ахčæl duqax. Hælämæte doaqqij хæjbaj ulæš æ xynnæd cun.

Yš delqxijgæ xithæ dugæč xanæ jerrigæ jurt demo qhejlæ joaqqyš xynnæj. Ŋätæ lättæ cxæņ sægæg sel duqæ rucqhæ xylæra delæg latqhæš mo, qejkæš xynnæd. Cun rucqhæ bæxæn dolyš duqæ vezyš xynnuv yz naha. Mæssævæ æ cunnæ ghulæq de ghertyš xynnuv.

Šuņ dоахængæ voalčæ hunæ æ vezyš xynnuv Axmæd. Dalæ dennæd Ibraŋima, yz sov dikæ xylærax sellæ rucqhæ, ännæ xetyš xynnæd cunnæ.

Cqhæ chäххä cxæ ŋæmæ xynnæčul thexæx juxæ ijlæ je vännuv Ахmæd: Cqhæ Ibraŋimæ lоаlхоčo Ibraŋimgær juxælurg axčæ ijcä xynnæd. Cu axčax cun ze æ xynnæ qyņ æ čhoaghax qhe vennuv yz Thaqqæ šijņ deqærijnæ Ibraŋimo cungær cxæy maræ joacæ govr jäqqäj. Vaxæ jiš jij qhonæxčunnæ govr æ joacyš.

Dæggær dехær dičæ qyņ Ibraŋimo govr juxæ jælæ сæ æ tigä, äbærgex dhæ æ qijttæ, loam dhævæxav loalæxo.

Cul thexæx æ bhærgæ dejnæd Ахmædа Ibraŋim naxa xælxærčul duqax vezælgæ æ mäždæge yz mæghæ voaxyš æ.

Ŋätæ šijņ häržæčæ körtæ khažæræštæ juqhe setqhij æ luvcyś bijsæ thæječæ oalyš xynnæd Axmædo: «Boqhoncæ dolij xoax yz, cxænnegæ derrigæ rucqhæ æ dolyš» voqargæ cxæqqæ cæ xylær. Syņ fusæm dägæ mæ dij hælämæte duqæ rucqhæ. Yz vennæčul thexæx cun thexæ myčæ ghorgdæ cunnæ bulæš. Dalæ yz ghorgdæ jaxe, dälæx æ tešæc so äle.

Chæqqæ æ ŋæmæ ännædac Axmædæg bijsænno.

Duqæ xæ jalælex xæbær denæd gänærčæ loamærč doacæčæ, šijlæčæ, duqæ loa dolčæ, Örsi mexkæ uxkæčæ šæxæræškæ chaxxä joax æ jennæj, cigæ baxæčæ näxæ chij doax æ dennæ, carex qhonæxčul dolyš bolæ nax æ xynnæb, ännæ.

Šojņ pædčax dhæ æ väqqä mux mo mass jurtæštæ thæboaghæ yš, ännæ xæbær xynnæd Axmæd vaxæčæ jurtæ.

Qijttævac carex Axmæd. Cu joaqqæčæ šæxæræškær xæjoaghæ serdælo loamærčæ xæthix joalijtyš xynnæjac. Ŋätæ Ibraŋim qijttæ æ qijttæ, xæzæ juqhe šod bollä, šaltæthæ kilgæš däxkäd.

Sæbærde Ibraŋim! Šaltašthæ kilgæš dexkæ xæ ŋænz æ xæthæqäčäjac.

Bæghælghæ kes mo loacæ dæ hæ.

Bhästij dægæ läcäd Ibraŋimo šijņ joh märe jæxijtæ. Šijņ boaxæmæl duqax jezyš xynnæj cunnæ yz. Sixæ vennuv Ibraŋim, ŋænæ älčæ thæqačæ boaxkyš boaghæčæ mæjræčæ qhonæšæ dečæ tætajex loamære egæš xynda.

Duqæ xäšij gulæbennæb Ibraŋimæ chæghæ. Bæqhdæ xäšæš šojņ nyzax i mæjræl i doacyš, šojņ boaxæmex doaqqæl deš xynnæd. Yz zæ æ zijnæ ännæd Ibraŋimo: Köræš æ doacyš qhæjgæš xynnæj væjņ naxax. Qhonæxæšæ ustæghæšcæ bust šojŋ nyz! So qhæ vennuv. Siyņ johæ doal dergdolyš sæg vac ægarcæ.

Dhæ j, juxe j, qhästäb xäšij eghæz baxæ šojņ govrex jijttä šodæmæš æ xedæjä.

Mælvær Ibraŋimæ rucqhæ cæ dezyš.

Cu bus Axmædo, Ibraŋimæ hul lal bäxkä äbærgiš lelæxæ bäb. Yz xæzäča Ibraŋimo čhoaghghæ ijlæ æ jä, hurræ txirax Axmæd voalæve, ännæ govr bäreš bæxijtäb. Čhoaghæ govzæ sæg xynnuv Ibraŋim. Jer de dægæ läcäd co: khejčæ kinæšcæ oagædennæd loamære. Duqæ xæ jalælex xæthæ qoačærgbæ ghinbuxeræ boaghæ mæjræ bäreš. Axmæda še qhe væle æ, govri hul äbærgex khælxær doaqqæš mo syjņ joha doal de mogærgdæ.

Næhær säng secäv Axmæd chæghæ xæču cæ æ voalyš.

Læduvghælax Axmæd, ännæd Ibraŋimo. So qhæ vennuv syjņ joha æ syņ hulæštæ æ syņ axčæn æ dæ xylæ.

Dijšä, hälæm sæg xynnævac Axmæd.

Qhorax maræ qyņ kitab-žejņ dijšä xynnædac co. Loamærč qhejlæ jäqqä xynnæj joaqqæčæ šæxæræškær xæjoaghæ serdælo.

Ŋätæ æ jæ žop juxæ dennæd Axmædæz Ibraŋmæg: Xo vhäxij sæg væ, sonæ thæduvxær döxä čoqij dæ, ŋätæ æ xæ rucqhæ-xæ boaxæm bezæc sonæ.

Az duqæ ijlæ jaj, ŋænæ dolæ xoax jæ dune ysttæ cxænngæ co bhä šera diyčæ qoačælugdoacæ rucqhæ dæ, ŋätæ voqærgæ cxænden dææ ŋæmæ æ dac.

Yz yšttæ xylæ dezæ dalæ jaxe yz æ xarc luv, ännæ xet sonæ.

Cxæqqæ æ ŋæmæ, ännæ juxæ jist xynnævac Ibraŋim.

Ŋätæ Axmæd, šijņ govri hulæškæ loam juxæ xælæ væxav.

Ghalæt vannæ xynnuv Jbraŋim. Xynnæb naxa jvqhe qhonæxčul dolæ nax. Txirax govræš xäxkä bæxab yš Axmæd volčæ.

Hijrænnæ xæžäčæ mälxo sijrdæ bäxäb looamærč Gobäqqä dhæ j, juxe j xæžæ æ xæžä ännæd car šojlæ: chenæ æ dikæ æ jæ sigæle æ hujræ æ dikæ dæ loamærč æ bæqhdæ sego vaxær bijsæ jæ.

Sægæ vaxær æ siæle j, loamærč i, hjre mo dikæ de dezæ.

Yz dhæxezæčæ ghæd væxavæc Jbraŋim naxa juqhe mejræ qhonaxi xylæræx. Dhæqejdä top xæ æ ijcä dhæraæ iqqäv yz chæghær. Xhežæčæ thexæ bäreš æ boluš Axmæd bhargæ vhejnuv cun.

Duqæ xæ jäqqäj Jbraŋimo top xežæješ kæ egæš xynnæjac cun. Top jälčæ mettæx yz top qijttæ govra theræ hočuqijttuv Axmæd. Xäqhæl dolyš xynnv Jbraŋim. Dikæ dovzæš xumæd cun axčæ. Ŋätæ čhežæ hijræ bhargæ jeičæ bijsæ terjennæj cun, čoax. Thaqqæ choghærč töxäd loæmærčæ, bhærgæ chæcqhæmæš egæ dolædennæd car.

Foaqqijčæ šæxærškær mux mo massæ bäxkä xæ æ öttäčæ mæjræčæ khæntæškæ vennæ ulčæ æxmædægax yš dhæ æ xožæbä älyr nahæ: Yz vennuv näxæ ba xærex sigæle j, hujre j, loamærč i, mo xozæ ŋæmæ de volærax. Šeajnæ thæ kijnæš čæ toaxke æ txonæaxov šojņ khæntij dolgæ. Telat tužurkæ thæ juvxæčæ sægo šorttigæ juxæ žop dennæd: «txo æ ghert näxæ baxæræš iræz dolyš de, ännæ.

Šozzæ xæ a qijttæ ču bizäb malx æ, šozzæ delædennæd loamærč æ, qoalæxčæ dijnax khæntij I,raŋimæ chæghæ čulilxæčæ muqærgæ qaččælcæ näqæx šaltæ æ jæxa ulyš koræväv carnæ yz.

Märžæ Ibraŋim jæy! Sel xäqhæl dolyš volčæ xonæ yz mo loadæm boacyš dolæ doš qetæde mægynzær qyņ. Köræštæ bijsæ, jezyc. Malx xæqijttæčæ bhæ æ tæsyc car. Xæjņ došo serdælo maræ bhærgæ cæ jejnæčæ hæ lanzær mälxæ serdæl æ qetædænzær hæ dune æ hujræ æ…

Išttæ xæbær duvcar lomærč.

Jiuste välyr keræm. Sæjræn serdælax xaqælax mo xerč loamærč. Uqqæz xæxoz car sætijnoæ doaxyš dolæ sæ. Koaræ doaqhæš lattačæ qo xæž joaghæ. Keræm voghæ säg välčæ mo xæxozæčæ ghæræyæ æ tætaškæ æ læduvghæš.

Tætæ doačyš thæjoaghyš lattæ bijsæ juurtæ thæxyškæ cæ louš mo jiš xälä žhæleš nex.


Женщина


Я встречаю аул после долгих лет разлуки. Я блуждаю по вольным аульским улицам, за каждой саклей меня подкарауливают томительные воспоминания детства. Я слышу крик муэдзина, дребезжащий, надорванный крик муэдзина, и иду на площадь к мечети.

Июльский вечер курится на площади теплой грустью дымчатых сумерек. Мышиные зубы одиночества грызут меня. Я вспоминаю о Хасане, и вот я во дворе моего приятеля. Я вижу закрытую дверь сакли и замок на двери. Я вижу также конюшню без лошади и плетёные ясли без кукурузы. Больше я ничего не вижу и уже от Хасана узнаю, что к его хозяйству прибавилась теперь женщина.

Хасан приехал в арбе, нагруженной кукурузой. Он лежал на зелёной кукурузе, подперев руками голову. Лошадь его остановилась перед саклей. Я узнал эту лошадь. Красноармейцы ночевали когда-то в ауле.

Хасан выменял на кривую их лошадь свой железный кинжал. Лошадь остановилась перед саклей и, осев на задние ноги, застонала. Хасан не спеша слез с арбы и аж тогда увидел меня – я сидел в тени. Он обнял меня и рассказал о своей женитьбе. Он тяжело вздохнул и плюнул. Позже я понял, почему Хасан плюнул. Потом мой приятель подошёл к лошади. Острая губа лошади обвисла, и мухи пообседали ее загноенные глаза.

– Волла-ги, билла-ги, она к утру околеет. Даже скорее ночью она околеет, – сказал Хасан, пнул ногой в запавший живот лошади и повёл меня в саклю.

Мы сидим в сакле и перебираем чётки воспоминаний. Хасан снимает со стены свой чундырк и настраивает его. Керосиновая лампочка с разбитым стеклом, залепленным бумагой, дымится и попыхивает. И не видя жены Хасана, я спрашиваю о ней моего приятеля.

– Двоих довезти лошадь не годна, – говорит Хасан. – Час с поля ехать надо, два часа с поля идти надо. Она скоро дома будет…

Первый звук чундырк печальным криком рождается из-под хасановых пальцев. Он играет, сидя с ногами на низкой деревянной лавке. С суровым лицом он торжественно водит смычком по струнам, гордый тем, что умеет играть, а я не играю и завистливо слушаю печальные просторы его игры.

Дверь скрипит позади меня. Косой глаз лампочки, лукавый и огненный глаз, воровато подмигивает. Я оборачиваюсь и вижу женщину в дверях. Ростом она едва достает мне по пояс. Не ожидав увидеть чужого, карлица смущённо закрыла рот платком и, усмехнувшись боязливыми овечьими глазами, неслышно поздоровалась со мной. Тогда Хасан перестал играть. Он посмотрел на жену и отрывисто сказал ей:

– Распряги лошадь!

Карлица покорно пошла выполнять приказ. Длинный подол её юбки поднял пыль на пороге. Хасан пытливо взглянул мне в лицо и спросил голосом, в котором было желание сочувствия:

– Говорят, что ты женился, Заурбек?

И я ответил стеснительным признанием:

– Я был женат, Хасан, но жена бросила меня. У меня не было денег, и она ушла от меня, Хасан…

И он снова принялся играть, мой приятель.

– У меня тоже нет денег. За большую женщину надо большой калым платить. За эту – пусть будет она проклята, – Хасан показал смычком на дверь, – за эту я не платил калым. Её никто не хотел брать.

Мои веки наливаются оливой усталости. Одолеваемые дремотой звуки чундырка сонными котятами ползут ко мне. Воображение переносит меня на зелёный простор лощины. Женщины блуждают по этой лощине. Сок травы зеленит им перламутровые колена. Они бережно несут перед собой груди. Вино бурдюками набухших женских грудей пьянит меня. Я потягиваюсь и раскрываю глаза.

Хасанова жена, покачиваясь, входит в саклю. Она несёт хомут и сбрую и складывает их в уголке. Кожа на хомуте пообтёрлась, солома вылазит из него, как язык изо рта задушенного. Карлица, не садясь, снимает на пороге чувяки и вытряхивает из них пыль и сухую землю. Она стягивает шерстяные чулки, обнажая потрескавшиеся подошвы ног, на которых запеклась чёрная кровь. Потом хасанова жена моет ноги. Она кончает мыть ноги и, припадая на пятки, приносит от соседей жар и раздувает огонь в железной печке. Хасан вешает на место чундырк, мы идем взглянуть на лошадь. Ночь замыкает нас в успокаивающую прохладу своих объятий. На заснеженных подушках гор ночь разметала синеватые волосы и попереплетала их зарницами. Мы стоим во тьме перед лошадью. Лошадь распласталась на земле с протянутыми ногами, стройными и напряженными, как стволы сосен. В закруглённых, стеклянных её глазах танцуют звезды. Хасан пробует поднять лошадь за хвост. Он тяжкой силой отрывает от земли зад лошади.

– Пусть будет она проклята, я понапрасну привез кукурузу, – говорит мой приятель и старательно плюёт на лошадь.

– Эге-ж…, – говорю я ему, соглашаясь.


Квiтне алича¹


Арчак ввів жінку у свою саклю. Весілля скінчилося, гості поїхали, залишаючи у дворі смуток застиглих вогнищ і обгризені бара­нячі кістки.

Стара Зігнат з плачем прощалася з своєю дочкою – жінкою Арчака. Iї удавані скарги завмерли серед звуків гармонії та пострілів.

Весілля Арчака відбулося весною. Весною розквітла перед саклею алича, білими косами обвила тіло Арчака. Вона запалила його кров бажанням. Арчак поїхав до Зігнат, удови Мухтара й, передаючи їй до рук повода, сказав:

– Салам - алейкум! Мабуть тобі з дочкою господарювати без чоловіка важко?..

Зігнат проживала одна з дочкою й була головою аульського жін­відділу.

Закриваючи хусткою беззубу послужливість посмішки, Зігнат за­вела коня Арчака в повітку, і, зваживши на долоні срібну оздобу збруї, спіймала найкращу курку й понесла на заріз до сусіда².

– Яке вже то життя, – казала вона, поки дочка її, ловлячи в шовкові сіті вій погляд Арчака, ставила перед ним варену з запахом черемші³ курку – яке вже то життя, коли весною чужих чоловіків засіяти землю кукурудзою просити треба? А працюючи в жінвідділі, де багато жінок і нема чоловіків, чи можу ж я господаря знайти для дочки?!

І Зігнат невидимим кінжалом хитрощів обрізала волю Арчака. Він увів її дочку до своєї саклі.

І коли веселощі сховалися за поворотом дороги, і світанок молоде лоша із розпатланою вогняною гривою – перебіг по горах, роз­пустивши дзвінке іржання ранку, Арчак дізнався, що жінка його вагітна.

Арчак глянув у глиб її очей і побачив у них сторожке дожидання. Жінчине обличчя злилося з білою пошевкою подушки. Вона постара­лася скривити тремтячі губи в посмішку. Піт тяжкими краплинами виступив на iї чоло.

Арчак тремтячими руками натяг общиті золотим шнуром ногавиці – подарунок жінчин, вони обтягли його ноги сичущими чорними зміями.

– Встань і йди від мене, собако, – сказав Арчак. – Іди, доки я не
вбив тебе. Це не моя дитина!

Він назув чув’яки й неслухняною рукою відсунув двері. До саклі щасливою ходою дівчини увійшли весна й ранок.

На подвір’ї Арчак побачив брата – босого в подертому кожусі хлопчика, що пік у кізяках челпаш⁴, і сказав йому йти за собою.

– Одвези жінку назад – сказав, запрягаючи коня, Арчак.

Хлопчик, переставши гризти челпаш, здивовано глянув на брата. Арчак запріг коня й підвів його до ґанку саклі. Заслонена лякливою хмарою чадри, молодиця сіла в гарбу. Вони поїхали – хлопчик і мо­лодиця; грюкаючи колесами, гарба скрилася за ворітьми.

Увечері над аулом розходився мирний запах тлілого кізяку. Присунулись гори, й дівчата почали вертатися від криниці. Срібні глеки на їхніх плечах, як старечі лисі голови, сіяли в поцілунках вечірнього сонця.

У Арчакові ворота в’їхала гарба з Зігнат та дочкою. За гарбою спокійні у своїй величності ішли хаджі з дереновими дубцями в руках і в кольорових халатах. Вони суворо зустріли вийшлого проти них Арчака й, розсівшись під аличою, понесли до нього на сірих гострих віях важкий холод поглядів. Шукаючи допомоги, Зігнат обвела дідів покривдженими слізними очима. Вона не знехтувала звичаю і удала, ніби сховалася від зятя.

– Що діяти мені, люди? Він оганьбив дочку мою, а потім її від себе вигнав.

– Не моя це дитина, – тихо відповів Арчак. – Я ще не дотор­кався до її дочки…

– Кораном присягаюся, його це дитина, й жінвідділ велить йому назад жінку взяти, – казала, готуючись до боротьби, Зігнат. Іще гово­рила вона про свою безпорадність і з ніжною улесливістю виправдувалася перед хаджі за те, що старість – гнилу сапетку⁵ із залишками кукурудзи – довелося їй підперти жінвідділом. Хитра Зігнат скорила дідів свому бажанню.

Джантимир хаджі, найстарший із тих, що надійшли, погладив себе по кривавій од хни бороді:

– Раніше жінвідділу не було. Я кажу добре, що його не було. Цей жінвідділ не визнає звичаїв. Він каже «можна», коли звичай «неможна» каже, але на цей раз – Джантимир хаджі показав на Зіг­нат – жінвідділ як звичай каже. Якщо правдиві слова жінки, Арчак її дочку назад до себе взяти повинен…

Джантимир хаджі замовк, старість одягла його слова в облудні одежі мудрости. Він, Джантимир хаджі, помилився, бо надіявся перейти у брід там, де вода сягала до пояса. Коли він замовк, діди на знак згоди посхиляли голови. Ховаючи радість перемоги, Зігнат побігла до гарби і, стягши з неї дочку, повела назад до саклі. Діди пішли тою самою повільною ходою, стіжки білої матерії на їхніх капелюхах, попливли в темряву. Вони пішли задоволені тим, що Зігнат оцінила їхню довгобороду мудрість, а Арчак лишився стоючи під аличою.

Над саклею ніч розілляла зорі. З гір потекли молочні ріки туману. Так стояв він довго, обсипаний зорями, а потім пішов до саклі й на вбитому в стіну кілочку побачив блиск гвинтівки. Але Арчак не рушив ще гвинтівки. Підійшовши до Зігнат, він обіцяв подарувати їй коня, машинку до шиття, корову, коли вона піде від нього з дочкою. I Зі­гнат, усміхнувшись собачою посмішкою, відповіла, що жінвідділ урядили добрі люди і що не може жінвідділ учинити недобре.

Тоді Арчак зняв з стіни гвинтівку і розрядив її в голову Зігнат. Хлипнувши, Зігнат упала, голова її, вдарившись об глиняну долівку саклі, тріснула, як гарбуз, упавши з гарби. Перерізаний гіллямаличи, в вікно глянув місяць і, злякавшись оскаленого рота Зіґнат, поквапливо затулив його голубим запиналом. Побачивши це запинало, дочка Зіг­нат заломила над головою руки й під поглядом Арчака помалу почала назад одступатися й вийшла із саклі. Вона вийшла, Арчак опустився на лавку, обірвав шнурок з ноговиці і прив’язав до курка гвинтівки; зробивши петлю на другому кінці, він як у стремено простромив у його ногу. Потім устромив у рот дуло і, відчувши холодний подих смерти, швидко випростував зігнену ногу.

Це сталося на весні, коли алича не була вже біла; алича розплела тоді свої коси, вони впали дощем на землю.


Медвежа долина


Гори холодні й хмурі гранітними зубами суворо розірвали надії Баскова.

Ϊхали мовчки. Попереду Іналук, потім Басков з жінкою та сином, останній – Ахмет, брат Іналука.

Ϊхали шнурком, кинувши поводи. Коні ковзалися на спусках і обережно обмацували копитами землю. Кобила під хлопчиком, тиха й сторожка, неспокійно стригла вухами, на її іржання п’ятимісячне лоша відповідало весело й заспокійливо.

Басков обікрав кооператив. Кооператив одкрили в Назрані й Баскова прислали із міста на завідателя. Коли привезли партію ману­фактури, Іналук запросив Баскова до своєї саклі й поки баран зако­чував під кінжалом сумні, наповнені оксамитною покірністю очі, ко­паючи землю трипотливими ногами – Іналук запропонував Баскову пограбувати кооператив. Іналук, надхнений молодим, свіжим запахом ситцю, запропонував Баскову свій лукавий розум і хитрощі лисиці, беручись переправити його по той бік гір.

І червінці купами лягли перед очима Баскова. Не маючи сили подолати жадання, він сказав «добре», сказав – і через два дні гроші поділили нарівно. Ахмет на гарбі поїхав до міста за жінкою й сином Баскова.

Тепер надії Баскова рожевим шматтям повисли по скелях Медвежої долини. Надії Баскова безпорадно розтали, гори з кам’яними посмішками дивилися на їх загибіль. Іналук спинив коня й обернув­шись сказав:

– Лошаді устал, лошаді кушай хочет.

Коней рознуздали і прив’язані до передніх ніг повода уздечок пригнули їм голови.

Бурка Іналука покрила осипану іскрами вчорашнього дощу траву, Ахмет розклав на ній витягнені із худжінів⁶ сир та чуреки. І Басков тремтячими пальцями ломав золото кукурудзяного чурека, а від козячого сиру йшов дух барантй⁷ і віяло спокоєм та домовитістю. Жінка Бас­кова з несмілою посмішкою показала Іналукові місце на бурці. Та Іналук м’ягко відхилив рукою її посмішку і взявши кумган⁸, пішов легкою ходою, приземкуватий і стрункий, до струмка робити намаз.

Вітер холодними губами цілував зелені коси трави. З - під розір­ваної чадри хмар небо дивилося бірюзовим поглядом нареченої.

Стоячи на розстеляних худжінах Іналук ворушив губами молитву. Він кінчив молитву, і в його гострій, посрібленій бороді заплуталася незламність. Іналук наказав братові дожидати з кіньми біля потічка і, підійшовши, суворо сказав руському:

– Ходім… Говорити треба.

Там біля потічка він спитав Баскова:

– Скажи, добре ти зробив, що грабував кооператив.

I Басков поквапно відповів:

– Діло зроблене, і тепер годі вже про те говорити. Ми нарівно поділили гроші, Іналук. Хіба тобі мало твоєї половини Іналук?

Басков дістав з кешеві портсигар і довго не міг запалити папіросу.

– Ми нарівно поділили гроші, і мені стане половини, але далі їхати неможна – спокійно сказав, Iналук, – їхати далі не можна. Я ду­мав вранці, думав вдень, думав увечері. Ти не кооператив обікрав – більшовиків обікрав. Більшовик – це народ, народ – це ми.

Тоді Басков зблід і засміявся, але йому не хотілося сміятися.

– Ти сам загадав ограбувати кооператив і взяв гроші кунак Іна­лук. Тепер нам треба хутче їхати, кунак Іналук – погамувавши неспо­кій, сказав Басков, кинув папіросу в потічок і хотів іти до коней.

– Давай гроші – спинив руського Іналук, і під його холодним оглядом Басков тремтячими пальцями роздер підшивку пальта, дістав перев’язану пачку червінців і віддав їх Іналукові. А коли той кинув червінці на землю, Басков, скрикнувши, впав до ніг Іналука ловити гроші. Гори, придушивши крик, зробили його верескливим і жалібним.

– Я взяв гроші, щоб перевести тебе через гори. Вони дуже трудні, гори, отже я заробив гроші. А тепер я буду вбивати тебе, ку­наче, тільки ти не кричи, куначе, щоб не чула твоя марушка⁹. Іналук почав поволі виймати кінджал, а Басков застиглим поглядом дивився на клинок, строгий, як молодий місяць Байрама, що як вічність випов­зав з піхов, Iналук витяг кінджал і поклав руку на шию Баскову.

Тоді, не послухавши ради, вдруге закричав Басков. Побачивши смерть, Басков сховав голову в зігнені дугою плечі і закричав протяжно з тугою звіря, що вмирає. Іналук, не кваплячись, намацав жилавими пальцями горло Баскова і, як смичком по струнах чундирк¹⁰, ле­генько протяг назад і вперед кінджалом. Стараючися утриматися за повітря руками, Басков глухо впав на землю, трава сховала його підрізаний покрик.

Коні скоса кинули на Іналука переляканий погляд. Він побачив на животі в кобили олив’яну бризку крови і дбайливо витер її полою черкески. Ахмет, що з кам’яним обличчям слідкував за братом, мов­чки подав йому поводи. Іналук легко перевалився в сідло, намацав рукою червінці і, переконавшись, що зони цілі, рушив коня. Вони стовбурчили газирі, сховані під черкескою, білі папірці, калим Баскова за вабливий погляд життя по тім боці гір. Ведучи на поводі коней з порожніми сідлами, Іналук і Ахмет вибралися на стежку. Кобила неспокійно стригла вухами, допитливо повернула голову і, не бачучи лошати, заржала. Лоша щипало траву коло бурки. На бурці жінка з сином тривожно чекала Баскова. Лоша нащурило вуха, вохким тремтінням ніздрів втягло повітря і, сіпнувши ніжними оксамитними губами, відповіло радісно й повно.

Біля потічка лежали розстеляні худжіни. Біля потічка дереновий кущ плакав кривавими сльозами листя. Листя – прозорі й тонкі пальці дівчат, – падало, стогнучи, віддаючись бурхливим пестощам потічка.

Перевернений у траві кумган вилляв воду на пачку червінців, що залишив Іналук, червінців Баскова.