Композитор Віталій Губаренко: формула індивідуальності

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

1 Берлиоз Г. Избранные письма. – В 2-х кн. Кн. 1: 1819 – 1852. – Ленинград: Музыка, 1981. – С. 192.

1 Каганский В. Методологические основания регионального анализа как культурной практики // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения. – Вып. 3. – Москва: РГБ, 1997. – С. 6.

2 Там само. – С. 17.

1 Див.: Бунин И. Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 6. – Москва: Художественная литература, 1988. – С. 551.

2 Хвильовий М. Сині етюди. – Київ: Радянський письменник, 1989. – С. 41, 43.

3 Там само. – С. 34.

4 Там само. – С. 30.

1 Моренець В. Володимир Сосюра. – Київ: Дніпро, 1990. – С. 155.

2 Див.: Драч І. Харківська композиторська школа: доля і позиція в культурі // Зелёная лампа. – 1999. – № 1–2. – С. 61–62.

1 Аспекти історичного музикознавства. – Харків: Прапор, 1998 – С. 6.

2 Див: Личность. Нация. Общение // Музыкальная академия, 1992, № 2. – С. 63.

1 Див.: Музыкальная жизнь Петрограда – Ленинграда. Краткий хронограф // Вопросы теории и эстетики музыки. – Вып. 6–7. – Ленинград: Музыка, 1967. – С. 306–347.

1 Фруміна І. Симфонічні твори // Соціалістична Харківщина, 1957. – 15 листо­пада.

1 Красное знамя. – 1960. – 23 марта.

2 Там само.

1 Станішевський Ю. Зазвучали нові мелодії // Соціалістична Харківщина. – 1960. – 5 серпня.

2 Михайлов М. Харківські композитори до Декади // Мистецтво. – 1960. – Травень. – С. 3.

1 І в подальшій творчості Губаренко прагнув опанувати складні поліфонічні прийоми письма. Назвемо хоча б фінальну фугу Другої симфонії, спочатку написану як студентська вправа на іспиті з поліфонії. Нову сторінку у сучасній українській поліфонії згодом відкриє, до речі, ще один учень Клебанова – Валентин Бібик, який напише цікавий фортепіанний цикл прелюдій і фуг.

1 Штогаренко А. Смотр украинской музыки // Советская музыка. – 1967. – № 11. – С. 37.

2 Мазель Л. Заметки о музыкальном языке Д. Шостаковича // Черты стиля Дмитрия Шостаковича. – Москва, 1962.

3 Сабинина М. Шостакович-симфонист. – Москва: Музыка, 1976. – С. 284.

4 Григорьева Г. Стилевые проблемы русской советской музыки второй половины ХХ века. – Москва: Советский композитор, 1989. – С. 31.

1 Беленкова И. Первый успех // Красное знамя. – 1961. – 5 декабря.

2 Юрко Ю. Звучить симфонія молодого композитора // Соціалістична Харківщина. – 1961. – 28 листопада.

1 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 333–334.

1 Малишев Ю. Надійна зміна, але… // Мистецтво. – 1962. – Травень. – С. 5.

1 Див.: Гинзбург Л. Избранное: Дирижёры и оркестры. Вопросы теории и практики дирижирования. – Москва: Музыка, 1982. – С. 48.

2 Сидельников Л. Симфоническое искусство. – Москва: Советский композитор, 1991. – С. 93.

3 Светланов Е. Музыка сегодня. – Москва: Советский композитор, 1985. – С. 206.

1 Есть такой дирижёр! // Музыкальная академия. – 1993. – № 2. – С. 77.

2 Рукопис цього листа, як і всіх цитованих у подальшому листів до В. Гу­ба­рен­ка, зберігається в особистому архіві композитора. Усі російськомовні листи та матеріали даються автором дослідження у власному перекладі українською.

1 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 390–391.

2 Тишко Н. Композитори – народові // Соціалістична Харківщина. – 1962. – 18 вересня.

3 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 391.

4 Шокальский П. Композиторы отчитываются // Музыкальная жизнь. – 1964. – № 9. – С. 5.

5 Там само.

6 Там само.

7 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 391.

1 Див.: Грабович Г. Шевченко як міфотворець. – Київ: Радянський письменник, 1991. – С. 8–23.

1 Краснопольська Т. Роздуми про творчість харківських композиторів // Радянська культура. – 1964. – № 67. – 23 серпня.

2 Там само.

1 Мандельштам О. Разговор о Данте // Сочинения в 2-х т. – Т. 2. – Москва: Худо­же­ствен­ная литература, 1990. – С. 241.

2 Там само.

1 Гордійчук М. Збагачення традицій // Мистецтво. – 1967. – № 4.

1 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 334.

2 Золочевський В. На піднесенні // Мистецтво. – 1964. – № 3.

3 Переклад М. Бажана.

1 Скуратівський В. Майстер та його метод // Дух і Літера. – 1998. – № 3–4. – С. 270.

2 Про феномен “шістдесятництва” в українській культурі див.: Пахльовська О. Українські шістдесятники :філософія бунту // Сучасність. – 2000. – № 4. – С. 65–84.

1 Битов А. Книга путешествий. – Москва: Известия, 1986. – С. 120.

2 Вайль П., Генис А. 60-е. Мир советского человека // Театр. – 1992. – № 4. – С. 148.

3 Там само. – С. 147.

4 Жиленко І. Homo fariens // Сучасність. – 1997. – № 11. – С. 19.

1 Про ставлення “шістдесятників” до Вагнера докладніше див.: Драч І. Вагнерівські алюзії в сучасній українській культурі // Зелёная лампа. – 1999. – № 3–4. – С. 20–21.

2 Драч І. Київський оберіг. – Київ: Молодь, 1983. – С. 167.

3 Саган Ф. Чи любите ви Брамса? – Київ: Молодь, 1983. – С. 37–38.

1 Лист зберігається в особистому архіві композитора.

1 Анненский И. Избранное. – Москва: Правда, 1987. – С. 430.

2 Про “етюдну” жанрову специфіку вокального циклу див.: Драч І. Барви чи настрої? // Проблеми історії музики: від бароко до сьогодення. – Житомир: Волинь, 1998. – С. 67–72.

1 Вайль П., Генис А. 60-е. Мир советского человека // Театр. – 1992. – № 4. – С 148.

1 Лист від 21 червня 1966 року зберігається в архіві композитора.

2 Лист від 3 червня 1966 року зберігається в архіві композитора.

3 Павлишин С. Харьковчане выходят вперед // Советская музыка. – 1967. – № 5. – С. 26.

4 З анотації, що вміщена у програмці донецького концерту (зберігається в архіві композитора).

1 Зростає зміна // Мистецтво. – 1968. – № 3. – С. 4.

2 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 340.

1 Див.: Драч І. “Образ часу” в музиці українських шістдесятників (на прикладі Другої симфонії В. Губаренка) // Історія музики в минулому і сучасності. – Київ: НМАУ, 2000. – С. 117–124.

2 Вайль П., Генис А. 60-е. Мир советского человека // Театр. – 1992. – № 4. – С. 148.

3 Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. – Київ: Музична Україна, 1969. – С. 340.

1 Там само. – С. 342.

2 Там само.

1 Там само.

2 Медушевский В. Интонационная теория в исторической перспективе // Советская музыка. – 1985. – № 7. – С. 67.

1 Лист С. Турчака зберігається в особистому архіві композитора.

1 Горький М. Собрание сочинений: В 30 т. – Т. 26. – Москва: Гослитиздат, 1953. – С. 420.

2 Таке вирішення теми, можливо. було інспіроване Л. Курбасом, який свого часу звертався до п’єси Е. Толлєра “Людина-маса”.

1 Докладніше про це див.: Драч І. Риси “суворого стилю” // Мистецькі обрії. – Київ: Академія мистецтв України, 2000. – С. 116–122.

1 Битов А. Книга путешествий. – Москва: Известия, 1986. – С. 100.

1 Бялик М. Действительно новое // Советская музыка. – 1968. – № 6. – С. 68.

2 Однак, за власним зізнанням, Губаренко ніколи не був особливо палким прихильником творчості Р. Вагнера.

1 Працюючи на той час третій сезон у харківській філармонії, І. Шпіллер неодноразово виконував музику В. Губаренка. Музикант широкого кругозору, ерудит, тонкий аналітик, справжній інтелектуал, він зовсім по-іншому інтерпретував (на відміну, скажімо, від С. Турчака) Другу симфонію В. Губаренка, демонструючи віртуозний диригентський аналіз партитури, акцентуючи насамперед її раціо.

1 Докладніше про композиційні особливості ренесансної павани див.: Чарная Н. Из истории английской верджинальной музыки // Из истории зарубежной музыки. – Вып. 4. – Москва: Музыка, 1980. – С. 81–118.

1 Леся Українка. Зібрання творів: У 12 т. – Т. 12. Листи. – Київ: Наукова думка, 1979. – С. 396.

1 Там само. – С. 462.

1 Там само.

2 Там само. – С. 461.

3 Там само. – С. 397.

4 Там само. – С. 461.

1 Губаренко В. Камінний господар: Балет на три дії сім картин: Клавір / Короткий зміст. – Київ: Музична Україна, 1974. – С. 5.

2 Леся Українка. Зібрання творів: У 12 т. – Т. 6. – Київ: Наукова думка, 1977. – С. 162.

1 Тут виникає певна аналогія з агресивно наступальним урочистим “Танцем лицарів” з балету “Ромео і Джульєтта” С. Прокоф’єва.

1 Цит.: Драч И. Идеалы Ференца Листа на пороге “послеполуденного периода” жизни // Зелёная лампа. – 1999. – № 3–4. – С. 11.

1 Мар’янівська Т. Дух і зміст вистави // Радянська Україна. – 1969. – 23 вересня.

2 Добрынина Е. “Каменный властелин” // Музыкальная жизнь. – 1970. – № 2 . – С. 5.

3 Там само.

4 Загайкевич М. Драматургія балету. – Київ: Наукова думка, 1978. – С. 196 – 207.

1 Там само. – С. 202.

2 Гуляєва Л. Балет “Камінний господар” // Радянська Україна. – 1969. – 3 липня.

3 Гордійчук М. Щоб розквітли усі барви // Культура і життя. – 1969. – 20 липня.

1 Конькова Г. О стойкости и мужестве // Музыкальная жизнь. – 1986. – № 7. – С. 5.

2 Юнгвальд-Хількевич Г. Символ і живе серце // Культура і життя. – 1985. – 29 грудня.

1 Лист зберігається в особистому архіві композитора.

2 Юнгвальд-Хількевич Г. Символ і живе серце // Культура і життя. – 1985. – 29 грудня.

1 Про еволюцію у творчості Губаренка “фінальних підсумків” докладніше див.: Драч И. Феномен “шестидесятников” в современной украинской музыке // Аспекти історичного музикознавства. – Харків: Прапор, 1998. – С. 154–160.

1 Вышеславцев В. Этика преображённого Эроса. – Москва: Республика, 1994. – С. 323.

1 Бугайко Т., Бугайко Ф., Мисник П. Українська радянська література: Підручник для 10 класу загальноосвітній школи. – Київ, 1976. – С. 170.

1 Гордійчук М. Дума про безсмертя // Музика. – 1970. – № 2. – С. 3.

1 Підтвердженням цього може бути, зокрема, факт неодноразового повернення композитора до цієї теми у наступних творах: балеті “Комуніст”, симфонічній поемі “In modo romantico”, Четвертій камерній симфонії. У нових контекстах вона помітно оновлюється, поглиблюється її рефлективність, порушується кантиленна врівноваженість, загострюється ритмічна імпульсивність, але недоторканим лишається інтонаційний обрис, ладова спрямованість, сольно-монологічний виклад, де приховане багатоголосся стає підставою для розгортання реальної поліфонії.

1 Киркегор С. Наслаждение и долг – Київ, 1994. – С. 355 – 356.

1 Набоков В. Весна в Фиальте // Набоков В. Собрание сочинений в 4-х томах. – Т. 3. – Москва, 1990. – С. 306.

2 У наступних сценічних творах Губаренка ця ідея набуде провідного значення. Сюжети опер “Пам’ятай мене” (1977), “Вій”, (1980), “Альпійська балада” (1984), ліричні сцени з опери-ораторії “Згадайте, братія моя…” вирішуються саме у цьому ракурсі. А остання симфонія-балет Губаренка прозвучала у концертному виконанні також під назвою “Liebestod” (1997).

1 Фахми Ф. “Британка” в огненном кольце // Советская культура. – 1970. – 30 июля.

1 Очеретовская Н. Восхождение // Советская музыка. – 1984. – С. 28.

2 Там само.

3 Лист Н. Кузякіної зберігається в особистому архіві композитора.

1 Див.: Драч І. Вокальна творчість Віталія Губаренка // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету / Серія мистецтвознавство. – Вип. 1 (2). – 1999. – С. 37–40.

1 Цит.: Дунаев М. М. Православие и русская литература. – Ч. 2. – Москва: Крутицкое Патриарше подворье, 1997. – С. 171.

1 Уже згодом у Москві трактування Українського капричіо випускницею професора Б. Ямпольського Ніною Бєйліною та диригентом Іваном Шпіллєром дозволили виявити ще й велике вольове начало губаренківських образів, їх значний інтелектуальний потенціал.

1 Шурова Н. Без сенсаций // Советская музыка. – 1987. – № 6. – С. 42–43.

2 Особистий архів композитора.

1 Див.: Берченко Р. Болеслав Яворский о “Хорошо темперированном клавире” // Музыкальная академия. – 1993. – № 2. – С. 117–124.

1 Юнг К. Г. Психология бессознательного. – Москва, 1995. – С. 117.

1 Див.: Драч І. Під тиском “гравітації” сонета // Зелёная лампа. – 1999. – № 1/2. – С. 68–69.

1 Як відомо, сонет – це тверда віршована форма з чітким розподілом строф на два катрена та дві терцини, поєднаних спільними римами. Жодне змістовне слово не може бути повторене у суворо регламентованому процесі викладу теми від тези через її заперечення (антитеза) до сходження у сферу вищого синтезу. При цьому останнє слово або рядок стає змістовним ключем (“сонетним замком”). Характерними жанровими ознаками сонету крім його сталої конструкції є його інтелектуально-пізнавальний пафос, напружений перебіг думки – те, що свого часу Лоренцо Медичі у коментарі до деяких сонетів про любов узагальнив двома поняттями – gravità (сталість, поважність) і varietà (різноманітність як поєднання різного в одному).

1 Конькова Г. На пути к подлинным открытиям // Советская музыка. – 1986. – № 3. – С. 19–20.

1 Драч І. Сонце і слово. – Київ: Дніпро, 1978. – С. 50.

2 Халецкий Я. О, если б вы знали… // Стихи о музыке. – Москва: Советский композитор, 1986. – С. 111.

1 Некрасова Н. Сцени життя // Музика. – 1994. – № 3. – С. 3.

2 Там само.

3 Драч І. Ніжне серце Віталія Губаренка // День. – 1998. – 11 лютого.

1 Некрасова Н. Сцени життя // Музика. – 1994. – № 3. – С. 3

1 Бобровский В. П. Тематизм как фактор музыкального мышления. – Москва: Музы­ка, 1989. – С. 202.

1 Див.: Гармаев А. Обрести себя // Свет православия. – 1999. – Вып. 49.

2 Некрасова Н. Сцени життя // Музика. – 1994. – № 3. – С. 3

1 Див.: Словник іншомовних слів. – Київ: Українська радянська енциклопедія, 1975. – С. 275.

2 Музиль Р. Человек без свойств. – Кн. 1. – Москва: Ладомир, 1994. – С. 300.

3 Не плутати з галюцинаціями, які на відміну від перших не мають об’єкта сприйняття.

1 Вышеславцев Б. П. Этика преображенного эроса. – Москва: Республика, 1994. – С. 45.

1 Цит.: Гречанюк С. Сонце і слово Івана Драча // Дзвін. – 1990. – № 9. – С. 132.

1 Таленко В. Ещё одна творческая удача // Красное знамя. – 1972. – 3 января.

1 Токарева В. Крізь димку печалі // Театрально-концертний Київ. – № 20. – 1972.

2 Там само.

3 Там само.

1 Гордійчук М. Народження жанру // Культура і життя. – 1972. – 10 грудня.

2 Там само.

3 Лист зберігається в особистому архіві композитора.

4 Фрумина И. Л. На авторском вечере В. Губаренко // Советская музыка. – 1976. – № 4.

1 Зарудко В. Большие возможности малого жанра // Музыкальная жизнь. – 1979. – № 13.

1 Там само.

2 Там само.

3 Рихтер С. Записные книжки о музыке // Музыкальная жизнь. –2000. – № 5. – С. 27.

1 Там само.

1 Драч І. Ніжне серце Віталія Губаренка // День. – 1998. – № 25. – 11 лютого.

1 Віталій Губаренко “Ніжність”: Програма вистави 18 жовтня 2001 року / Національна філармонія України. – Київ, 2001.

2 Там само.

1 Бажан М. Твори у 4-х т. – Т. 3. Переклади. – Київ: Дніпро, 1975. – С. 378.

1 Про функції листа в оперній драматургії див.: Драч І. С. Лист як міфологема в оперному контексті // Чотири століття опери. – Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чай­ков­ського. – Вип. 13. – Київ, 2000. – С. 117–124.

1 Яворский Э. Май возвращенный // Советская музыка. – 1975. – № 5. – С. 57.

1 Черкашина М. Проблема соотношения слова, музыки и действия в современной украинской опере (на примере оперного творчества В. Губаренко). – Сумы: СДПИ им. А. С. Макаренко, 1996. – С. 10.