Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Вид материала

Содержание

Завдання курсу
Набуті знання і вміння покликані розвивати такі компетенції
«основи міжкультурної комунікації ”
3. Комунікативний акт як сфера взаємодії мови й культури
4. Етнолінгвокультурна свідомість мовця та її структури
5.Міжкультурна комунікація як особливий вид людського спілкування
6.Лінгвокогнітивна база етнокультурної спільноти та її вплив на міжкультурне спілкування
7. Прецедентні феномени
8. Прецедентні феномени
Зміст дисципліни
Поняття адекватності перекладу. Різні типи перекладу.
Переклад як контакт мов /переклад і білінгвізм/.
НЕ 2.1.2 Типи міжмовних лексичних відповідностей.
Відтворення власних імен та географічних назв.
2.2.4 Деякі особливості перекладу суспільно-політичних термінів.

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Мета цієї навчальної дисципліни полягає насамперед в тому, щоб показати, що складовою частиною комунікативної компетенції є культурна компетенція учасників комунікативного акту, і що, незважаючи на універсальний характер механізмів людського мислення, процес вербалізації думок є національно і культурно детермінованим, що нерідко приводить до комунікативних невдач в міжкультурному спілкуванні.

Завдання курсу – поглибити й систематизувати набуті студентами продовж чотирьох курсів знання та вміння будувати свою іншомовну лінгвальну діяльність з урахуванням різних чинників мовно-культурного змісту, які можуть впливати на результативність протікання міжкультурного спілкування, на успішну реалізацію заданої комунікативно-прагматичної мети.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен з н а т и :

Якими є базові засади успішної комунікативної діяльності.
Як поєднані між собою мова, свідомість і культура.
Що являє собою мовна картина світу і як вона виражається в комунікативних актах.
Як культурна компетенція мовця доповнює мовну компетенцію.
У чому полягає трудність міжкультурного спілкування. Яка природа перешкод, що заважають нормальному мовному спілкуванню людей.
Які чинники впливають на успішне протікання міжкультурного комунікативного акту.
Які когнітивно-прагматичні чинники можуть мати вплив на вираження тієї чи іншої комунікативної стратегії.

Підготовлений студент повинен в м і т и :

Ефективно використовувати набуті лінгвістичні знання в практиці іншомовного спілкування, правильно вибирати потрібні стратегії мовного спілкування у мовленнєвих актах, учасником яких він стає, зокрема: граматично коректно й логічно формулювати свої думки відповідно до своїх комунікативних інтенцій, умотивовути належним чином їхнє семантико-прагматичне спрямування, враховувати різні позамовні чинники, які сприяють або заважають успішній реалізації відповідної комунікативної стратегії, вирішувати проблеми комунікативних перешкод, що діють всупереч обраній стратегії спілкування.

Набуті знання і вміння покликані розвивати такі компетенції: мовно-дискурсивну, соціокультурну, семантико-референційну та комунікативно-стратегічну.

Програма розрахована на 17 год. лекційних занять і 37 год самостійної роботи студентів. Самостійна робота студента передбачає опрацювання і засвоєння того теоретичного матеріала, який висвітлюється в лекціях; знайомство і конспектування базових для даної дисципліни науково-теоретичних джерел; написання рефератів на задані в курсі теми; опрацювання і засвоєння ряду тем міжособистісного спілкування як-то когнітивна база мовця, пресупозиція, конситуація, соціальний статус комунікантів, прагматична мета спілкування, виконання письмових завдань за питаннями модульного контролю . і ін.

Зміст дисципліни

«ОСНОВИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ”

1. Сутність людського спілкування та його суспільна значущість

1. Спілкування як різновид людської діяльності.

2. Лінгво-філософський погляд на природу мовної комунікації.

3. Базові засади успішної комунікативної діяльності.

4. Національно-культурна специфіка побудови дискурсу

4.1. Вербальна специфіка.

4.2. Невербальна специфіка.

5. Сфери і засоби людського спілкування.

2. Іноземна мова як засіб міжкультурного спілкування

1. Стратегії оволодіння іноземною мовою.

2. Стратегії розвитку компетенцій іншомовного спілкування.

2.1. Лінгвістична компетенція.

2.2. Дискурсна компетенція.

2.3. Соціокультурна компетенція.

2.4. Прагматична компетенція.

3. Комунікативний акт як сфера взаємодії мови й культури

1.Поняття “мова” та його наукові тлумачення.

2.Поняття “культура” та його наукові тлумачення.

3. Форми взаємозв’язку мови й культури.

4. Історія вчень про взаємозв’язок мови й культури.

4. Етнолінгвокультурна свідомість мовця та її структури

1. Розумово-пізнавальна діяльність людини.

2. Мова і мислення як інструменти формування свідомості людини.

3. Свідомість людини і мовна картина світу.

4. Розмаїття мовних картин світу.

5. Мовна особистість як носій етнолінгвокультурної свідомості .

5.Міжкультурна комунікація як особливий вид людського спілкування

1. Лінгвокультурна спільнота та її мовна свідомість.

2. Знання комунікантів як основа міжкультурної комунікації.

3. Модель міжкультурного спілкування .

4. Причини невдач в міжкультурній комунікації.

4.1. Причини мовного характеру.

4.2. Причини соціокультурного характеру.

4.3. Причини комунікативно-прагматичного характеру.

6.Лінгвокогнітивна база етнокультурної спільноти та її вплив на міжкультурне спілкування

1. Когнітивні одиниці ментального простору.

2. Когнітивна база та її ментальні складники.

3.Теорія пресупозицій. Типи пресу позицій.

7. Прецедентні феномени

1. Визначення поняття “прецедентний феномен”.

2. Види прецедентних феноменів.

2.1. Соціумно-прецедентні феномени.

2..2. Національно- прецедентні феномени.

2.3. Універсально- прецедентні феномени

8. Прецедентні феномени

1. Прецедентні імена.

2. Прецедентні ситуації.

3. Прецедентні висловлювання.

4. Прецедентні тексти.

5. Роль процентних феноменів в міжкультурній комунікації

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА з дисципліни

1. Ф.С.Бацевич. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник.- К.: Видавничий центр “Академія”, 2004.- 344 с.

Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации.- М.: ИТДГК “Гнозис”, 2003.- 288 с.
Красных В.В. Этнолингвистика и лингвокульторология: Курс лекций – М.:ИТДГК “Гнозис, 2003.– 284 с.
”Основи теорії мовної комунікації: Конспект лекцій/ Укл. М.М.Попович.- Чернівці: Рута, 2008.– 151 с.
Основы теории коммуникации: Учебник/ Под ред. Проф. М.А.Василика.- М.: Гардарики, 2006.- 615 с.
Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций.- М.: ИТДГК “Гнозис”, 2001.- 270 с.
Почепцов Г.Г. Теория коммуникации.- М.: “Реал-бук”, К.: “Ваклер”- 2003.- 656 с.
Привалова О.П. Интеркультура и вербальный знак (лингвокогнитивные основы межкультурной коммуникации): Монография. – М.: Грозис, 2005. – 472 с.
Baylon Chr., Mignot X. La communication.- 2-ième éd revue et augmentée.- P. : Armand Colin, 2006.- 416 p.

Дисципліна: АСПЕКТНИЙ ПЕРЕКЛАД (3 курс)

Мета викладання дисципліни:

Закріплення навичок роботи студентів із основними труднощами, що виникають у процесі перекладу різностильових текстів та перекладу спеціалізованих текстів з французької мови на українську.

Крім цього, метою є продовження розширення словникового запасу, та удосконалення навичок перекладу різностильових текстів та перекладу спеціалізованих текстів з іноземної мови на рідну.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен:

володіти навичками перекладу, демонструючи відповідні практичні знання французької мови;
вміти виділити проблемні аспекти перекладу;
перелічити можливі варіанти перекладу і їх переваги або недоліки;
запропонувати відповідники та пояснити їх вибір;
усно та письмово аналізувати матеріал для перекладу з іншомовних джерел;
використовувати соціокультурні знання і вміння в іншомовній комунікації в процесі перекладу;
удосконалювати мовленнєву перекладознавчу підготовку шляхом використання автентичних іншомовних матеріалів;

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, що передбачають розвиток навичок адекватного перекладу французьких автентичних різностильових текстів;
соціокультурною компетенцією, яка полягає в знанні національних та культурних особливостей франкомовних країн та правильно їх застосовувати при перекладі;
навчальною компетенцією, яка полягає в умінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом та вміти в подальшому правильно його застосовувати у певних ситуаціях, у здібності приєднувати нові знання до вже існуючих та застосовувати нові отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з літературою.
мовленнєвою компетенцією, яка дозволяє правильно сприймати автентичну франкомовну інформацію та виконувати адекватний переклад;
писемною компетенцією, яка полягає в умінні демонструючи міжкультурне розуміння та попередні знання в конкретному контексті, перекладати різностильові тексти.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

«АСПЕКТНИЙ ПЕРЕКЛАД» (3 курс)

1 семестр

НЕ 1.1. Аспекти перекладацьких трансформацій.

Граматичні трансформації

1.Синтаксичне уподібнення

2. Членування речення

3. Об’єднання речень

4. Граматичні заміни

5. Опущення/Доповнення

НЕ 2.1. Аспекти перекладацьких трансформацій.

Лексичні трансформації

Транскрипція. Транслітерація
Калькування
Лексико-семантичні заміни
Конкретизація
Генералізація
Модуляція

НЕ 2.2. Аспекти перекладацьких трансформацій.

Лексико-граматичні трансформації

1. Лексико-граматичні трансформації

2. Експлікація (описовий переклад)

3. Компенсація

2 семестр

НЕ 1.1. Стилістичні особливості при перекладі

Стилі та типи текстів, їх ознаки
Художній текст та особливості його перекладу
Публіцистичний текст
Тексти адміністративних документів
Переклад технічних текстів
Переклад тропів та стилістичних фігур
Відтворення при перекладі особливостей розмовної мови

НЕ 1.2. Нормативні аспекти перекладу

Норма еквівалентності перекладу
Жанрово-стилістична норма
Норма перекладацької мови
Прагматична норма
Конвенційна норма

НЕ 2.1. Рівні еквівалентності перекладу

Еквівалентність на рівні мовних знаків
Еквівалентність на рівні висловлювання
Еквівалентність на рівні структури повідомлення
Еквівалентність на рівні опису ситуації
Еквівалентність на рівні цілі комунікації.

НЕ 2.2. Аспекти неперекладності

Неперекладність конструкції твору
Неперекладність мовного прийому
Неперекладність графічного прийому
Неперекладність цитати

Література

Основна література

Кириленко К.І., Сухаревська В.І. Теорія і практика перекладу французької мови: Навчальний посібник. – Вінниця, Нова Книга, 2003. – 148 с.
Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: В-во Київського ун-ту, 1971, 129 с.
Коптілов В.Н. Першотвір і переклад. К., 1972.
Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця, Нова Книга, 2000. – 448 с.
Основи перекладознавства: Навчальний посібник/ За редакцією А.Є.Нямцу – Чернівці:Рута, 2008. 321 с.
Попович А. Проблемы художественного перевода. – М.: Высш. школа, 1980. – 199 с.
Флорин С. Муки переводческие: практика перевода. – М.: Высш. школа, 1983. – 183 с.
Чередниченко О.І. Про мову і переклад. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.
Чередниченко О. Теорія перекладу. – К.: Либідь, 1993. – 318 с.
Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука,1988. – 215 с.

Додаткова література

Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. М., ВШ, 1990.
Ложные друзья переводчика / Сост. В.Л. Муравьев. – М, 1969.
Радчук В. На жертовнику мистецтва.// «Хай слово мовлено інакше...». Проблеми художнього перекладу. – К., 1982
Сдобников В.В., Петрова О.В. Теория перевода. – М.:АСТ:Восток – Запад, 2006. – 448 с.
Федоров А. Основы общей теории перевода. – М.:1983. – 303 с.

Теорія перекладу

7 сем – 54 год./1,5 кр. (33 ауд./21 СРС) – іспит

1.1 Мета викладання дисципліни

Мета курсу полягає в ознайомленні студентів з основними положеннями реалістичної теорії перекладу, специфікою перекладу текстів, які належать до різних функціональних стилів, з основними тенденціями в розвитку зарубіжної і української теорії перекладу. Курс переслідує також мету, спрямовану на збагачення студентів навичками самостійної роботи над перекладом художніх текстів /як прози, так і поезії/, наукових, технічних тестів, документів. Курс знайомить з теоретичними проблемами у галузі як усного так і письмового перекладу.

1.2 Завдання вивчення дисципліни

Курс теорії та практики перекладу покликаний виробити у студентів уміння віднайти функціональні відповідники, які часто бувають різнорівневі /напр. граматичні явища перекладаються лексичними і навпаки/. Так, зв’язок із лексикологією здійснюється за допомогою лексичних трансформацій; граматика підключається тоді, коли є необхідність в лексико-граматичних трансформаціях. При трансформаціях стилістичного плану виникає необхідність звертатися до стилістики. Теорія і практика перекладу озброює студентів основами знань і умінь теоретичного і практичного плану. Теорія даної дисципліни дає можливість привести у відповідність дві мовні системи, що допомагає в практиці перекладу досягти того чи іншого ступеня адекватності передачі оригінального тексту.

1.3. У результаті вивчення даної дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, які передбачають розвиток уміння адекватно спілкуватися у романомовних країнах, а саме: правильно вибрати тематику, форму комунікації та ін.;
соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також в умінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах, а саме: правила ввічливості, вирази народної мудрості, реєстрові відмінності, діалект і говори;
дискурсивною компетенцією, яка передбачає володіння дискурсивною стратегією;
навчальною компетенцією, яка полягає у вмінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен з н а т и :

Основні положення сучасної перекладознавчої теорії, основні закономірності перекладу, головні етапи перекладацьких відповідників, особливості перекладацьких трансформацій в залежності від функціонального стилю, до якого належить текст, проблематику сучасної перекладознавчої науки.

Підготовлений фахівець повинен

в м і т и :

робити адекватний переклад текстів будь-якого функціонального стилю мови;
проаналізувати переклад, вказавши на його сильні та слабкі сторони.

Змістовий модуль 1.

НЕ 1.1.1. Переклад як наука, предмет її дослідження і зв’язки з іншими галузями лінгвістики.

Роль перекладу у житті суспільства. Лінгвістична база – основа будь-якої перекладацької практики. Зв’язки перекладу з іншими галузями науки. Загальна теорія і часткові теорії перекладу.

1.1.2 Поняття адекватності перекладу. Різні типи перекладу.

Різні визначення перекладу та його адекватність. До питання про визначення інформаційного об’єму / інформаційної структури/.Два типи інформації, які містяться в посиланні. Різні типи і види перекладу. Шляхи досягнення адекватності перекладу

1.1.3 Поняття еквівалентності перекладу

Розмежування понять “еквівалентність”, “адекватність”, “тотожність” Наслідки буквалізму в перекладі.

Принципи теорії перекладу.

Лінгвістична теорія перекладу як частина загальної теорії перекладу. Проблема перекладності. Переклад на різних рівнях мовної системи. Основні лінгвістичні труднощі перекладу.

НЕ 1.1.5 Основні галузі теорії перекладу.

Загальна, часткова і стилістична теорії перекладу. Теорія перекладу. Історія перекладу. Критика художнього перекладу.

1.1.6 Основні етапи перекладацького процесу. Аналіз тексту оригінального твору. Пошук в тексті перекладу еквівалентних засобів відтворення оригіналу. Синтез в нове художнє ціле лексико-стилістичних засобів оригіналу.

1.1.7 Переклад як контакт мов /переклад і білінгвізм/. Білінгвізм і інтерференції двох мов. Дослідження білінгвізму – як лінгвістична реальність. Різні типи білінгвізу /субординативний, медіальний, (середній), координативний/.

1.1.8. Інформативна структура мови Введення поняття “інформативного об’єму” слова замість терміну “значення” слова.

Змістовий модуль 2

НЕ. 2.1.1. Різні види інформації /денотативна, конотативна, соціолокальна, хронологічна, часова, соціокультурна/ Переклад як компаративний аналіз. Теорія закономірних відповідностей. Три типи відповідників /еквіваленти, аналоги, адекватні заміни/. Недоліки методологічного плану такої класифікації.

НЕ 2.1.2 Типи міжмовних лексичних відповідностей. Класифікація міжмовних лексичних відповідностей за формою. Відповідності, що діляться за об’ємом значимої інформації. Два типи відповідностей /константні і окказіональні/.

НЕ 2.1.3. Лексичні трансформації при перекладі. Диференціація та генералізація значень, конкретизація значень. Прийом розвитку значення. Прийом антонімічного перекладу. Прийом цілісного переосмислення, прийом компенсації.

НЕ 2.2.1. Слова-реалії та їх переклад. До питання про так звану безеквівалентну лексику. Визначення поняття “слово-реалія”, різні типи таких слів. Деякі закономірності перекладу так званих об’єктивних слів-реалій. Прийоми транслітерації та транскрипції, калькування, описовий переклад.

2.2.2 Відтворення власних імен та географічних назв. Роль традиції в адаптації власних назв при перекладі. Переклад назв періодичних видань, фірм, закладів та організацій. Засоби перекладу експресивних власних назв.

НЕ 2.2.3. Переклад інтернаціональної лексики. До питання про так звані “фальшиві друзі” перекладача. Псевдоінтернаціональні слова і їх переклад. П’ять факторів диференціації інтернаціоналізмів.

2.2.4 Деякі особливості перекладу суспільно-політичних термінів. Вибір слова при перекладі. Полісемія і омонімія слова і переклад.

НЕ 2.3 Творчі індивідуальності авторів оригіналу і перекладу та складна взаємодія між ними. Поетичний переклад. До проблеми літературних адаптацій. Складна взаємодія між авторами першотвору і перекладу. Особливості поетичного перекладу.

Основна література

Література до першого змістового модуля

Алексеева И.С. Введение в переводоведение. – М.: Академия, 2004.
Бархударов Л. С. Язык и перевод. М., 1975.
Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). – М.: РАО, 2001.
Гак В.Г., Львин Ю.И. Практический курс перевода: Французский язык. – М.: ИМО, 1962.
Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. К., 1982.
Львовская З.Д. Современные проблемы перевода. – М.: Изд-во ЛКИ, 2008.
Модестов В.С. Художественный перевод: История, теория, практика. – М., 2006.
Основи перекладознавства / А.Э. Нямцу. – Чернівці: Рута, 2008.
Попович А. Проблемы художественного перевода / Пер. со словац. М., 1980.
Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. М., 1974.
Сдобников В.В., Петрова О.В. Теория перевода. – М.: АСТ: Восток – Запад, 2007.
Теория и практика перевода с французского языка на русский / С.М. Батура, М.И. Захаркевич. – Минск: Выш. шк., 1987.
Федоров А. В. Основы общей теории перевода. 4-е изд. М., 1983.
Швейцер А. Д. Теория перевода. М., 1973.
Cary E. La traduction dans le monde moderne. Genève, 1956.
Ladmirale J.-R. Traduire : Théorèmes pour la traduction. Paris, 1994.
Ledere M. Traduction simultanée. P. : Minard, 1981.
Mounin G. Les problèmes théoriques de la traduction. Paris, 1963.
Retour la Traduction. Recherches et applications // Le français dans le monde, n^o spécial, 1987, août-septembre.
Tcherednitchenko A. I., Koval Y. Théorie et pratique de la traduction. – Kiev, 1995.

Література до другого змістового модуля

Алексеева И.С. Введение в переводоведение. – М.: Академия, 2004.
Виноградов В.С. Введение в переводоведение (общие и лексические вопросы). – М.: РАО, 2001.
Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М., 1980.
Гак В.Г., Львин Ю.И. Практический курс перевода: Французский язык. – М.: ИМО, 1962.
Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу. К., 1982.
Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. М., 1974.
Теория и практика перевода с французского языка на русский / С.М. Батура, М.И. Захаркевич. – Минск: Выш. шк., 1987.
Федоров А. В. Основы общей теории перевода. 4-е изд. М., 1983.
Швейцер А. Д. Теория перевода. М., 1973.
Tcherednitchenko A. I., Koval Y. Théorie et pratique de la traduction. – Kiev, 1995.

Blog

Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Содержание