Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Вид материала

Содержание

Друга іноземна мова (французька) 4 курс
Зміст навчання
Зміст перекладацької практики
НЕ 1.2 Особливості перекладу навчального тексту
НЕ 2.1 Переклад публіцистичного тексту
НЕ 2.2 Переклад тексту економічного характеру
5 курс, 9 семестр
Дисципліна: «ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРАКТИКА» (5 курс)
Зміст перекладацької практики
НЕ 1.2 Особливості перекладу наукового тексту
НЕ 2.1 Переклад тексту медичного характеру
НЕ 2.2 Переклад тексту юридичного характеру
НЕ 3.2 Усний переклад
Актуальні проблеми теорії і критики перекладу
Основи перекладу та редагування художніх текстів
Мета курсу
Завдання курсу
Змістовий модуль 1. Особливості перекладу художніх текстів.
НЕ 2 Засоби лексикосемантичної когезії художнього тексту (повтори, парафраз, кореференція, субституція, еліпсис) та способи їх
НЕ 3. Стилістична семасіологія прозового художнього тексту.
...
Полное содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Друга іноземна мова (французька) 4 курс

7 сем – 126 год./3,5 кр. (55 ауд./71 СРС) – іспит

8 сем – 126 год./ 3,5 кр. (85 ауд./41 СРС) – іспит

Програма розрахована на студентів, які пройшли перший і другий курси навчання другої іноземної мови, володіють певним лексичним запасом і знайомі з основами граматики французької мови.

Методи і способи навчання на четвертому курсі повинні відповідати тим завданням, які визначені для даного курсу програмою, і сприяти розвитку у студентів мислення, уваги і пам'яті.

Навчальний матеріал, трактовка його змісту, тематика і процес навчання сплановані так, щоб виховувати у студентів не лише професійні якості, але сприяли б засвоєнню загальнолюдських норм, виховували б почуття патріотизму, громадянської та національної гідності, прищеплювали б глибоку повагу до народу, мову якого вивчається.

У процесі навчання використовуються підручники і посібники для другого курсу, художня, література, технічні засоби (відеофільми, телепередачі, магнітофонні записи, комп'ютерні технології), словники і довідники.

Зміст навчання:

На 4 курсі дається узагальнюючий курс фонетики та виділяється аспект нормативної граматики: проходиться систематичний курс морфології.

Особлива увага приділяється розвитку навичок усного мовлення, зокрема діалогічного мовлення. Для цього використовується тематика, передбачена в підручниках і посібниках, а також тематика, яка рекомендується програмою.

Тематика і зміст практичних занять з розмовної мови для другого курсу періодично переглядаються і уточнюються кафедрою.

Викладання фонетики, граматики і лексики ведеться в тісному взаємозв'язку з аполітичним читанням текстів.

Вивчається усна і письмова форма французької мови. Тому паралельно з розвитком розмовних навичок і засвоєнням студентами французької орфоепічної норми повинна проводитись робота по засвоєнню орфографічне правильного письма.

Для контролю над засвоєнням студентами орфоепічної норми і орфографічних навичок передбачається проводити фонетичні і орфографічні диктанти.

Значна увага приділяється питанням перекладу. Для контролю проводяться усні і письмові вправи.

Завдання практичного курсу полягає в тому, щоб студенти активно оволоділи всіма аспектами мовленнєвої діяльності.

Студенти повинні активно засвоїти не менше 1500 основних лексичних і фразеологічних одиниць і вміти користуватись ними в усній і письмовій мові.

Необхідним елементом навчального процесу є домашнє читання текстів, яке впроваджується після корективного фонетичного курсу.

Норма домашнього читання на тиждень - 20 сторінок.

Домашнє читання контролюється шляхом подання студентами словників до прочитаних текстів, складання плану письмових або усних резюме і переказів прочитаних текстів. Список літератури визначається кафедрою.

Значне місце в процесі навчання займають письмові роботи. Вони проводяться регулярно в залежності від навчального матеріалу і його засвоєння студентами. Диктанти пишуться на всіх курсах. Розмір диктанту не менше 1 300 знаків при триразовому читанні: для ознайомлення студентів з текстом, пофразове для написання і контрольне.

Письмові переклади теж проводяться на всіх курсах і включають як переклади окремих фраз на граматичні правила, так і суцільних текстів з французької мови на рідну і з рідної на французьку.

Крім поточних навчальних письмових робіт проводяться на кожному курсі контрольні роботи, а в кінці кожного семестру - модульні контрольні.

По закінченні курсу навчання студенти повинні володіти практичними навичками правильної французької мови, вміти усно і письмово висловлювати свої думки французькою мовою, вільно користуватись розмовною мовою в різних ситуаціях.

У результаті вивчення дисципліни майбутній фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

писемною компетенцією, яка передбачає фонетично й орфографічно правильне відтворення на письмі почутого
граматичною компетенцією, яка передбачає активне використання базової граматики й пасивне використання нормативних граматичних явищ французької мови
синтаксичною компетенцією, яка передбачає вміння побудови складних речень різних типів (складносурядних і складнопідрядних)
соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також в умінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах, а саме: правила ввічливості, правила поведінки, правила підтримки бесіди в різних комунікативних ситуаціях;
навчальною компетенцією, яка полягає у вмінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.

На 4 курсі у студентів створюються вміння і навички правильної вимови звуків французької мови як ізольовано, так і в потоці мовлення, виробляються автоматичні навички вимови і використання передбачених для 2-3 курсів лексичних елементів і граматичних правил. Постановка вимови проводиться в порівнянні з вимовою звуків рідної мови.

Словниковий мінімум охоплює найбільш вживану побутову лексику і окремі загальновживані фразеологічні вирази.

Граматичний матеріал вивчається комплексно, подається концентричне і закріплюється шляхом виконання тренувальних усних і письмових лексико-граматичних вправ.

З.М. 1. Le Petit Prince” (А. de Saint-Exupéry). “Jacques est reçu” (R. Martin du Gard). “Tous les matins” (M. Aymé et J.-P. Le Chanois).

НЕ 1.1.

1. Текст “ Le Petit Prince” (А. de Saint-Exupéry)

2. Питальна форма речення: підмет; прямий додаток, непрямий додаток; обставина; питальний рикметник quel та прислівник comment

3. Вирази з дієсловом voir та іменником fois

4. Вживання прислівників tant і si

5. Вирази з дієсловом manquer

НЕ 1.2.

1. Текст “Jacques est reçu” (R. Martin du Gard)

2. Повторення узгодження часів дійсного способу

3. Повторення відмінювання дієслів типу “partir”

4. Вираження наказового способу в непрямій мові

5. Вирази з прикметником plein та дієсловами declarer і cesser

6. Вживання конструкції avoir à + Infinitif

7. Вживання дієслів paraître – disparaître

3. Вживання конструкції faire + infinitif

НЕ 1.3.

1. Текст “Tous les matins” (M. Aymé et J.-P. Le Chanois)

2. Утворення та вживання Conditionnel présent

3. Вживання Conditionnel présent

4. Особливий випадок вживання Imparfait

5. Місце двох займенників додатків

6. Повторення вживання артиклів

7. Вирази з дієсловом se mettre, servir i partir

З.М. 2. “La nouvelle bonne” (M. Aymé et J.-P. Le Chanois). “Le médecin de campagne” (P. Courtade). “Tout l’or du monde” (R. Clair).

НЕ 2.1.

1. Текст “La nouvelle bonne” (M. Aymé et J.-P. Le Chanois)

2. Прості відносні займенники qui, que, quoi, dont, où

3. Складні відносні займенники типу lequel

3. Особливості вживання займенників dont i duquel

4. Видільні звороти

5. Повторення відмінювання дієслів на –endre та дієслів типу mettre

6. Вирази з дієсловами prévenir, tourner

7 Лексичні особливості вживання дієслів prendre і boire

8 Вирази з іменниками âge i fois

9. Лексичні особливості вживання дієслів savoir i connaître

НЕ 2.2.

1. Текст “Le médecin de campagne” (P. Courtade)

2. Утворення та вживання Conditionnel passé в складному реченні

3. Вживання Conditionnel passé в простому реченні

4. Повторення відмінювання дієслів типу battre та дієслів на -uire

5. Вживання tout як неозначеного прикметника та займенника

6. Вирази з дієсловом tomber, suivre та іменником chance

7. Повторення відмінювання дієслів на –eindre, -aindre

8. Лексичні особливості вживання дієслів prier – demander та approcher – s‘approcher

НЕ 2.3

1. Текст “Tout l’or du monde” (R. Clair)

2. Придієслівні займенники en i y

3. Gérondif i Participe présent

3. Вживання tout як прислівника

4. Повторення відмінювання дієслова croire

5. Вирази з дієсловом mener, tenir, croire

6. Вирази на позначення просторових відношень

IV семестр

З.М. 1. “J‘ai soif d‘innocence” (R. Gary). “On se voit d‘un autre œil” (A. Maurois)

НЕ 1.1.

1. Текст “J‘ai soif d‘innocence” (R. Gary)

2. Прості вказівні займенники

3. Складні вказівні займенники

4. Особливості вживання вказівних займенників cela, ceci, ce, ça

5. Реприза

6. Вирази з дієсловами décider, proqurer, rêver

7. Повторення відмінювання дієслів типу “courir”, “venir”

8. Вирази з іменником point та дієсловами obtenir, représenter

9. Утворення іменників на позначення приблизної кількості

НЕ 1.2.

1. Текст “On se voit d‘un autre œil” (A. Maurois)

2. Утворення Subjonctif présent

3. Вживання Subjonctif présent у додаткових реченнях

4. Відмінювання дієслова s‘asseoir

5. Вирази з дієсловом devenir, juger, ressembler

6. Особливості вживання прислівників tant – autant

7. Вирази з іменником milieu

8. Вирази з дієсловами permettre, refuser

З.М. 2. “Antonio” (L. Aragon). “On embauche du personnel” (J. Dutourd).

НЕ 2.1.

1. Текст “Antonio” (L. Aragon)

2. Вживання Subjonctif présent в обставинних реченнях

3. Вживання Subjonctif présent в proposition indépendante

4. Утворення Subjonctif passé

5. Вирази з іменниками ordre – désordre

6. Особливості лексико-граматичного вживання дієслів sortir, monter, descendre у комбінації з прямим додатком

7. Відмінювання дієслова se taire

8. Вирази з дієсловами garder, offrir, entendre

9. Вирази з іменником part

10. Повторення відмінювання дієслів на –frir, –vrir

НЕ 2.2.

1. Текст “On embauche du personnel” (J. Dutourd)

2. Утворення Imparfait du Subjonctif

3. Утворення Plus-que-parfait du Subjonctif

4. Узгодження часів Subjonctif

5. Вживання артикля і прийменника de

6. Вирази з дієсловами fixer, compter, gagner

7. Вирази з дієсловом profiter і прикметником actuel

8. Повторення відмінювання дієслова plaire

НЕ 2.3.

1. Вживання Participe présent i Participe passé

2. Присвійні займенники

3. Вживання même як прикметника та прислівника

4. Вирази з дієсловами perdre, remarquer, tendre

5. Вирази з іменником bout

Основна література

Література до першого семестру

Грегуар М., Тьєвеназ О. Прогрессивная грамматика французского языка. – К.: Методика, 1997.
Поглиблений курс французької мови / Г.Г. Крючков, В.С. Хлопук, С.Г. Варламова, П.В. Студенець – К.: Вища школа, 2000.
Попова И.Н., Какакова Ж.А. Грамматика французского языка. Практический курс. – М.: Нестор Академик Паблишерз, 1999.
Потушанская Л.Л., Котова Г.М., Шкунаева И.Д. Практический курс французского языка В 2-х ч. – М.: Мирта-Принт, 2001.
Штейнберг Н.М. Грамматика французского языка. Часть 1. Морфология и синтаксис частей речи. – Л.: Просвещение, 1972. – 344 с.
Штейнберг Н.М. Грамматика французского языка. Часть 2. Синтаксис простого и сложного предложения. – Л.: Просвещение, 1972. – 344 с.
Maupassant Guy de Nouvelles choisies.
Saint-Exupéry Petit Prince. –

Література до другого семестру

Грегуар М., Тьєвеназ О. Прогрессивная грамматика французского языка. – К.: Методика, 1997.
Поглиблений курс французької мови / Г.Г. Крючков, В.С. Хлопук, С.Г. Варламова, П.В. Студенець – К.: Вища школа, 2000.
Попова И.Н., Какакова Ж.А. Грамматика французского языка. Практический курс. – М.: Нестор Академик Паблишерз, 1999.
Потушанская Л.Л., Котова Г.М., Шкунаева И.Д. Практический курс французского языка В 2-х ч. – М.: Мирта-Принт, 2001.
Штейнберг Н.М. Грамматика французского языка. Часть 1. Морфология и синтаксис частей речи. – Л.: Просвещение, 1972. – 344 с.
Штейнберг Н.М. Грамматика французского языка. Часть 2. Синтаксис простого и сложного предложения. – Л.: Просвещение, 1972. – 344 с.

Mérimée P. Nouvelles. – Buçuresti: Editura didactică ci pedagogică, 1966. – 226 p.

Дисципліна: «ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРАКТИКА» (4 курс)

Мета викладання дисципліни:

- підготовка студентів до здійснення діяльності в галузі перекладу;

- удосконалення досвіду перекладу текстів різних стилів з французької мови на українську,

-вдосконалення вміння користуватись довідковою літературою та словниками різних типів під час перекладу (двомовними, тлумачними, синонімічними, спеціалізованими, енциклопедичними тощо)

- продовження розширення словникового запасу.

Завдання викладання дисципліни:

у ході практичної перекладацької діяльності реалізувати отримані раніше, впродовж попередніх курсів, знання перекладацького напрямку та практичні знання іноземної мови;
розвинути здатність до усвідомленого відбору мовних засобів із врахуванням структурних, семантичних, стилістичних та прагматичних особливостей і норм побудови тексту-оригіналу і перекладацького тексту;
розвиток навичок з організації роботи перекладача;
закріпити навички самостійної перекладацької діяльності.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен:

володіти навичками перекладу, демонструючи відповідні практичні знання французької мови;
усно та письмово аналізувати матеріал для перекладу з джерел використовувати соціокультурні знання і вміння в іншомовній комунікації в процесі перекладу;
удосконалювати мовленнєву перекладознавчу підготовку шляхом використання автентичних іншомовних матеріалів;
перекладати франкомовні спеціалізовані тексти рідною мовою.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, що передбачають розвиток навичок адекватного перекладу французьких автентичних різностильових текстів;
соціокультурною компетенцією, яка полягає в знанні національних та культурних особливостей франкомовних країн та правильно їх застосовувати при перекладі;
навчальною компетенцією, яка полягає в умінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом та вміти в подальшому правильно його застосовувати у певних ситуаціях, у здібності приєднувати нові знання до вже існуючих та застосовувати нові отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою та навчальною літературою.
мовленнєвою компетенцією, яка дозволяє правильно сприймати автентичну франкомовну інформацію та виконувати адекватний переклад;
писемною компетенцією, яка полягає в умінні демонструючи міжкультурне розуміння та попередні знання в конкретному контексті, перекладати різностильові тексти.

Зміст перекладацької практики

НЕ 1.1 Особливості художнього перекладу

Виконання перекладу неадаптованого художнього твору французького автора (цілісного твору або його частини)

за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 10 друкованих сторінок.

НЕ 1.2 Особливості перекладу навчального тексту

Виконання перекладу частини навчального тексту лінгвістичного спрямування французького автора (цілісного твору, один чи кілька розділів) за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

НЕ 2.1 Переклад публіцистичного тексту

Виконання перекладу статті з сучасного франкомовного автентичного джерела (газета, журнал, Інтернет-видання тощо)

за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

НЕ 2.2 Переклад тексту економічного характеру

Виконання перекладу однієї статті або кількох статей (залежно від розміру), що розглядає економічні питання з сучасного франкомовного автентичного джерела (газета, журнал, Інтернет-видання тощо) за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

Література

Основна література

Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. – СПб.:Союз, 2001.
Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу. – Чернівці, 2003.
Виноградов В.С. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. – М.:ИОСО РАО, 2001. – 223 с.
Гайнічеру О.І. Поезія та мистецтво перекладу. – К.: Дніпро, 1990. – 216 с.
Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – Л.: В-во Львівського ун-ту, 1989. – 216 с.
Кириленко К.І., Сухаревська В.І. Теорія і практика перекладу французької мови: Навчальний посібник. – Вінниця, Нова Книга, 2003. – 148 с.
Ковганюк С. Практика перекладу. – К.: Дніпро, 1968. – 276 с.
Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: В-во Київського ун-ту, 1971, 129 с.
Коптілов В.Н. Першотвір і переклад. К., 1972.
Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методика перевода. М.: Москов. Лицей, 1996, 201 с.
Михайленко В.В. Алгоритми перекладу. – Чернівці: Рута, 1994. – 120 с.
Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця, Нова Книга, 2000. – 448 с.
Основи перекладознавства: Навчальний посібник / За редакцією А.Є.Нямцу – Чернівці:Рута, 2008. 321 с.
Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отношения, 1974.
Перекладацька практика в системы кредитно-модульного навчання /Укл. Нямцу А.Є., Гураль М.І., Дащенко О.І., -- Чернівці: Рута, 2008, 40 с.
Чередниченко О. Теорія перекладу. – К.: Либідь, 1993. – 318 с.

Додаткова література

Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. М., ВШ, 1990.
Радчук В. На жертовнику мистецтва.// «Хай слово мовлено інакше...». Проблеми художнього перекладу. – К., 1982
Сдобников В.В., Петрова О.В. Теория перевода. – М.:АСТ:Восток – Запад, 2006. – 448 с.
Федоров А. Основы общей теории перевода. – М.:1983. – 303 с.

Структура спеціальності

“Французько-український переклад”

кваліфікація “спеціаліст”

5 курс, 9 семестр
Цивільна оборона	7.030507/00/1.01	О	54	2
Основна іноземна мова – практичний курс	7.030507/21/1.0		216	6
Переклад художнього тексту	7.030507/21/1.02	О	252	7
Практика другої іноземної мови	7.030507/21/1.03	О	180	5
Основи міжкультурної комунікації та комунікативні стратегїї	7.030507/21/1.0		54	1,5
Лінгвальні та екстралінгвальні аспекти перекладу	7.030507/21/1.0	В	90	2,5
Синхронний переклад	7.030507/21/1.0		90	2,5
Основи перекладу та редагування художніх текстів	7.030507/21/1.0		36	1
Перекладацька практика	7.030507/21/0.00		1/д тиж.	2,5
				30
5 курс, 10 семестр
Перекладацька практика	7.030507/21/0.00		1/д тиж.	6,5
Переддипломна практика (дипломний проект)	ДЕК		5 тиж.	9
Інтелектуальна власність	7.030507/00/1.01	В	36	1
Педагогічна практика	7.030507/21/1.0		8 тиж.	12
Дипломатичний протокол і етикет	7.030507/21/1.0	О	54	1,5

Дисципліна: «ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРАКТИКА» (5 курс)

Мета викладання дисципліни:

- завершення підготовки студентів до здійснення самостійної діяльності в галузі перекладу;

- удосконалення досвіду перекладу текстів різних стилів з французької мови на українську,

- вдосконалення вміння користуватись довідковою літературою та словниками різних типів під час перекладу (двомовними, тлумачними, синонімічними, спеціалізованими, енциклопедичними тощо)

- продовження розширення словникового запасу.

Завдання викладання дисципліни:

у ході практичної перекладацької діяльності реалізувати отримані раніше, впродовж попередніх курсів, знання перекладацького напрямку та практичні знання іноземної мови;
розвинути здатність до усвідомленого відбору мовних засобів із врахуванням структурних, семантичних, стилістичних та прагматичних особливостей і норм побудови тексту-оригіналу і перекладацького тексту;
закріплення навичок з організації роботи перекладача;
удосконалення навичок самостійної перекладацької діяльності.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен:

володіти навичками перекладу, демонструючи відповідні практичні знання французької мови;
усно та письмово аналізувати матеріал для перекладу з джерел використовувати соціокультурні знання і вміння в іншомовній комунікації в процесі перекладу;
удосконалювати мовленнєву перекладознавчу підготовку шляхом використання автентичних іншомовних матеріалів;
перекладати франкомовні спеціалізовані тексти рідною мовою.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, що передбачають розвиток навичок адекватного перекладу французьких автентичних різностильових текстів;
соціокультурною компетенцією, яка полягає в знанні національних та культурних особливостей франкомовних країн та правильно їх застосовувати при перекладі (усному та письмовому);
навчальною компетенцією, яка полягає в умінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом та вміти в подальшому правильно його застосовувати у певних ситуаціях, у здібності приєднувати нові знання до вже існуючих та застосовувати нові отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою та навчальною літературою.
мовленнєвою компетенцією, яка дозволяє правильно сприймати автентичну франкомовну інформацію та виконувати адекватний переклад;
писемною компетенцією, яка полягає в умінні демонструючи міжкультурне розуміння та попередні знання в конкретному контексті, перекладати різностильові тексти.

Зміст перекладацької практики

НЕ 1.1 Особливості художнього перекладу

Виконання перекладу неадаптованого художнього твору французького автора (цілісного твору або його частини)

за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 10 друкованих сторінок.

НЕ 1.2 Особливості перекладу наукового тексту

Виконання перекладу частини наукового тексту лінгвістичного спрямування французького автора (цілісного твору, один чи кілька розділів) за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

НЕ 2.1 Переклад тексту медичного характеру

Виконання перекладу однієї статті або кількох статей (залежно від розміру), що розглядає питання медицини з сучасного франкомовного автентичного джерела (газета, журнал, Інтернет-видання тощо) за вибором практиканта.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

НЕ 2.2 Переклад тексту юридичного характеру

Виконання перекладу контракту.

Обсяг перекладу – 5 друкованих сторінок.

НЕ 3.1 Переклад документів

Виконання перекладу типових документів (свідоцтво про народження, атестат про середню освіту, диплом бакалавра, диплом спеціаліста/магістра, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, трудова книжка, медична картка, посвідчення водія, пенсійне посвідчення)

Обсяг перекладу – 10 документів.

НЕ 3.2 Усний переклад

Практика в одній з установ міста, що працює з франкомовними партнерами.

Література

Основна література

Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. – СПб.:Союз, 2001.
Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу. – Чернівці, 2003.
Виноградов В.С. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. – М.:ИОСО РАО, 2001. – 223 с.
Гайнічеру О.І. Поезія та мистецтво перекладу. – К.: Дніпро, 1990. – 216 с.
Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. – Л.: В-во Львівського ун-ту, 1989. – 216 с.
Кириленко К.І., Сухаревська В.І. Теорія і практика перекладу французької мови: Навчальний посібник. – Вінниця, Нова Книга, 2003. – 148 с.
Ковганюк С. Практика перекладу. – К.: Дніпро, 1968. – 276 с.
Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. – К.: В-во Київського ун-ту, 1971, 129 с.
Коптілов В.Н. Першотвір і переклад. К., 1972.
Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методика перевода. М.: Москов. Лицей, 1996, 201 с.
Михайленко В.В. Алгоритми перекладу. – Чернівці: Рута, 1994. – 120 с.
Казакова Т.А. Практические основы перевода. – СПб.: Союз, 2000.
Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. – Вінниця, Нова Книга, 2000. – 448 с.
Основи перекладознавства: Навчальний посібник / За редакцією А.Є.Нямцу – Чернівці:Рута, 2008. 321 с.
Попович А. Проблемы художественного перевода. – М.: Высш. школа, 1980. – 199 с.
Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отношения, 1974.
Перекладацька практика в системы кредитно-модульного навчання /Укл. Нямцу А.Є., Гураль М.І., Дащенко О.І., -- Чернівці: Рута, 2008, 40 с.
Флорин С. Муки переводческие: практика перевода. – М.: Высш. школа, 1983. – 183 с.
Чередниченко О.І. Про мову і переклад. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.
Чередниченко О.І. Теорія перекладу. – К.: Либідь, 1993. – 318 с.

Додаткова література

Алимов В.В. Теория перевода. – М.: 2004.
Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. М., ВШ, 1990.
Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. – К.: Дніпро, 1973. – 264 с.
Ложные друзья переводчика / Сост. В.Л. Муравьев. – М, 1969.
Радчук В. На жертовнику мистецтва.// «Хай слово мовлено інакше...». Проблеми художнього перекладу. – К., 1982
Рильський М.Т. Мистецтво перекладу. – Київ, 1975.
Сдобников В.В., Петрова О.В. Теория перевода. – М.:АСТ:Восток – Запад, 2006. – 448 с.
Федоров А. Основы общей теории перевода. – М.:1983. – 303 с.
Циткина Ф.А. термінологія и перевод. Львов, 1988.
Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука,1988. – 215 с.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І КРИТИКИ ПЕРЕКЛАДУ

Форма навчання	Сем	Всього годин	К-сть кредитів	Л	П	СРС	Зал	Екз
Денна	ІХ	27	1	17	-	10	ІХ	-

Курс актуальні проблеми теорії та практики перекладу є одним з основних навчальних дисциплін в системі професійної підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, які володіють знаннями, вміннями й навичками в галузі письмового і усного перекладу в обсязі, який є необхідним для того, щоб:

здійснювати письмовий переклад політичних, соціально-економічних, науково-популярних, технічних і ділових текстів та інших матеріалів, а також офіційних документів міжнародного дипломатичного характеру;
перекладати усно на слух (послідовно і синхронно) виступи і бесіди з французької українською і з української французькою;
редагувати переклади матеріалів згаданих вище типів;

ЗМ 1.

НЕ.1.1

Складові професійної компетенції перекладача. Мовна компетенція. Стилістична компетенція. Референційна компетенція. Основні види перекладацької діяльності.

НЕ.1.2

Проблеми загальної теорії перекладу. Проблема визначення перекладу. Класифікації видів перекладу. Функції мовного повідомлення і функції перекладача.

НЕ.1.3

Проблема можливості/неможливості перекладу. Різні точки зору від історії до сучасності на проблему неможливості перекладу. Концепція неможливості перекладу. Роль контексту у вирішенні проблеми.

НЕ.1.4

Прагматичні аспекти перекладу. Поняття прагматики перекладу. Прагматичний потенціал тексту. Класифікация вихідних текстів.

НЕ.1.5

Герменевтичні аспекти перекладу. Визначення герменевтики як науки про розуміння та інтерпретацію тексту. Класифікація інформаційного запасу. Види інформації. Інформаційна неповнота тексту. Інформаційна визначенність.

НЕ.1.6

Проблема оцінювання якості перекладу. Поняття еквівалентності.

НЕ.1.7

Нормативні аспекти перекладу. Поняття норми перекладу. Визначення норми еквівалентності перекладу.

НЕ.1.8

Проблема моделювання перекладу. Класифікація методів та моделей перекладу.

НЕ.1.9

Способи, прийоми та методи перекладу

ЗМ 2.

НЕ.2.1

Складові професійної компетенції перекладача. Мовна компетенція. Стилістична компетенція. Референційна компетенція. Основні види перекладацької діяльності.

Проблеми загальної теорії перекладу. Проблема визначення перекладу. Класифікації видів перекладу. Функції мовного повідомлення і функції перекладача.

НЕ.2.2

Проблема можливості/неможливості перекладу. Різні точки зору від історії до сучасності на проблему неможливості перекладу. Концепція неможливості перекладу. Роль контексту у вирішенні проблеми.

Прагматичні аспекти перекладу. Поняття прагматики перекладу. Прагматичний потенціал тексту. Классификация исходных текстов.

НЕ.2.3

Герменевтичні аспекти перекладу. Визначення герменевтики як науки про розуміння та інтерпретацію тексту. Класифікація інформаційного запасу. Види інформації. Інформаційна неповнота тексту. Інформаційна визначенність.

НЕ.2.4

Проблема моделювання перекладу. Класифікація методів та моделей перекладу.

Способи, прийоми та методи перекладу

основна Література до дисципліни

Актуальные проблемы теории художественного перевода, т. 1-2. - Москва, 1967.
Алимов В.В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации: Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. – М., 2004.
Бархударов Л. Язык и перевод. - Москва, 1975.
Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. -Москва, 1986.
Вопросы теории художественного перевода. - Москва, 1971.
Вопросы теории художественного перевода. - Москва, 1971.,
Вопросы художественного перевода. - Москва, 1955.
Галь Н. Слово живое и мертвое. - Москва, 1987.
Зорівчак Р. Реалія і переклад. - Львів: ЛДУ, 1989.
Зорівчак Р. Фразеолопчна одиниця як перекладознавча категорія. - Львів: Вища школа, 1983.
Ковганюк С. Практика перекладу. - К.: Дніпро, 1968.
Коломієць Л. Концептуально методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу. - К.: ВПЦ «Київський ушверситет», 2004.
Комиссаров В. Лингвистика перевода. - Москва, 1980.
Комиссаров В. Слово о переводе. - Москва, 1973.
Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. – М., 1999.
Коптілов В. Актуальні питания українського художнього перекладу. - К.: КДУ,1971.
Коптілов В. Першотвір і переклад. - К.: Дніпро, 1972.
Коптілов В.. Теорія і практика перекладу: Навч. посібник. - К.: Перун, 2003.
Корунець І.В.. Теорія і практика перекладу. - К.: Вища школа, 1986.
Мастерство перевода. В 12 томах. - Москва, 1959-1981.
Кочур Г. Український переклад. - Київ-Ірпінь: Перун, 2004.
Крюков А.Н. Антиномии в теории перевода и их разрешение // Язык. Поэтика. Перевод. – М., 1996.
Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. - К.: Дніпро, 1973.
Левый И. Искусство перевода. - Москва, 1872.
Лилова А. Введение в общую теорию перевода. - Москва, 1985.
Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. – М., 1985.
Марчук Ю.Н. Основы компьютерной лингвистики. – М., 1999.
Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. – М., 1980.
Нелюбин Л.Л., Хухуни Г.Т. Наука о переводе (история и теория с древнейших времен до наших дней): учеб. пособие. – М.: Флинта: МПСИ, 2006.
Новикова М. Прекрасен наш союз. - К.: Рад. пис, 1989.
Перевод - средство взаимного сближения народов. - Москва, 1987.
Попович А. Проблемы художественного перевода. - Москва, 1980.
Рагойша В. Проблемы перевода с близкородственных языков. - Минск, 1980.
Ревзин И.И., Розенцвейг В.Ю. Основы общего и машинного перевода. – М.: Высшая школа, 1964.
Рецкер Я. Теория перевода и переводческая практика. - Москва. 1974.
Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М., 1974.
Рильський М.. Мистецтво перекладу. -К.: Рад. пис. 1975.
Сдобников В.В. Теория перевода (учебник для студентов лингвистических вузов и факультетов иностранных языков) / В.В. Сдобникова, О.В. Петрова. – М.: АСТ: Восток – Запад, 2006.
Стрелковский Г.М. Теория и практика военного перевода. – М.: Воениздат, 1979.
Тетради переводчика. 22 випуска. - Москва, 1963-1987.
Федоров А. Искусство перевода и жизнь литературы. - Москва, 1983.
Федоров А. Основы общей теории перевода. Изд. 4-е. - Москва, 1983.
Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М., 1983.
Фінкель О. Теорія і практика перекладу. - Харків, 1929.
Флорин С. Муки переводческие. -Москва, 1983.
Художественный перевод: проблемы и суждения. - Москва, 1986.
Чередниченко О.І. Про мову і переклад. – К.: Либідь, 2007. – 248 с.
Чуковский К. Высокое искусство. - Москва, 1988.
Швейцер А. Перевод и лингвистика. - Москва, 1973.
Швейцер А.Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. – М., 1988.
Ширяев А.Ф. Синхронный перевод. – М.: Международные отношения, 1979.
Эткинд Е. Поэзия и перевод. - Москва, 1963.

ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДУ ТА РЕДАГУВАННЯ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ

Нормативні

дані

Форма

навчання

Курс

Семестри

Всього годин

К-сть кредитів

Лекції (год)

Практичних

(семінарських) (год)

Лабораторних

(год)

Індивідуальна робота (год)

Самостійна

робота (год)

Розрахункові, графічні роботи (сем)

Курсові роботи (сем)

Заліки

(семестр)

Денна

ІХ

Навчання студентів перекладу як фаху не вичерпується вивченням методів, способів і техніки перекладу тексту як комунікативної одиниці, що нею передається змістова сторона повідомлення. Переклад вимагає знань особливостей композиційної будови та прагматики текстів різних жанрів і стилів, зокрема текстів художньої прози, а також вмінь і навичок досягнення максимальної адекватності змісту та інформації при перекладі задля збереження авторського задуму, інтенційної настанови прозового твору, художніх образів та образності тексту і задля коректного відтворення соціокультурної ситуації художнього твору.

Курс «Основи перекладу та редагування художніх текстів» пропонується для вивчення на 5 курсі після опанування студентами основ дисциплін «Порівняльна лексикологія», «Порівняльна граматика» та спирається на знання студентів з таких дисциплін перекладацького циклу, як «Вступ до перекладознавства», «Загальна теорія перекладу», « Аспектний переклад». Курс, що пропонується, викладається у взаємозв’язку з курсами філологічного профілю: «Лінгвістика тексту», «Лінгвістична інтерпретація тексту»

Мета курсу полягає у тому, щоб закласти теоретичні основи перекладу художнього тексту та сформулювати навички виконання літературного адекватного перекладу фрагментів прозового, поетичного та драматургічного текстів першотвору, а також ознайомити студентів з основними принципами редагування перекладів, прищепити навички та вміння самостійного цілеспрямованого редагування шляхом співставлення перекладу з оригіналом з метою оцінки перекладу та виявлення помилок, відхилень, а також невідповідностей семантичного та семантико-стилістичного характеру, пов’язаних з порушенням норм мови, на яку зроблено переклад.

Завдання курсу:

– виробити у студентів уміння виявляти жанрові, стильові, структурні і тематичні складові художнього тексту першотвору, що підлягають відтворенню при перекладі;

– домогтися усвідомлення студентами концептуальних відмінностей текстів і необхідності застосування перекладацьких;

– навчити студентів розпізнавати стилістичні прийомі і засоби виразності художньої сови тексту оригіналу; коментувати доречність перекладацьких трансформацій для збереження образності у мові перекладу;

– практикувати виконання літературних перекладів текстів чи фрагментів текстів художніх творів (прози та поезії);

Студент повинен знати:

– базові поняття та категорії лінгвістики тексту;

– рівні нагромадження та актуалізації інформації в тексті;

– особливості композиції прозового, драматургічного та поетичного тексту;

– стилістичні засоби та прийоми, що застосовуються ля досягнення образності художнього тексту;

– перекладацькі трансформації, що застосовуються при перекладі тексту художнього твору.

Студент повинен вміти:

– зробити лінгвістичний та перекладацький аналіз тексту;

– виділити сюжетну лінію, сильні позиції, інформаційні вузли та визначити ступінь необхідності збереження їх у тексті перекладу.

– визначити стилістичні засоби, що відтворюють образність тексту;

– застосувати доречні семантичні трансформації при перекладі для збереження образності тексту оригіналу;

– добирати влучні методи відтворення ідейного змісту твору, збереження етнонаціонального забарвлення твору оригіналу у перекладній версії.

Змістовий модуль 1. Особливості перекладу художніх текстів.

НЕ 1. Текст як одиниця макрорівня.

• Структурна композиція та змістова організація тексту художнього твору.

• Основні текстові категорії – когезія, когерентність, цілісність,

модальність, дейксис, антропоцентризм, авторська інтенція, адресатність.

• Базові ознаки художнього тексту – ідейність, концептуальність, образність, виразність та інтратекстуальність.

•Утілення категорії суб’єкта у текстових парадигмах автора, персонажа та читача.

•Адресантноадресанті відношення у художньому творі.

НЕ 2 Засоби лексикосемантичної когезії художнього тексту (повтори, парафраз, кореференція, субституція, еліпсис) та способи їх відтворення в тексті перекладу.

• Маркери лексикосемантичних зв’язків у тексті.

• Поняття “центральних” та “маргінальних” речень у тексті.

• Застосування методики компресії змісту при перекладі.

• Лексичні труднощі перекладу художнього тексту: відтворення

власних назв, назв культурних та національних реалій, aвторських неологізмів та оказіоналізмів, стилістично маркованої лексики, етнофразеологізмів та усталених виразів, семантичного потенціалу синонімів.

• Граматичні труднощі перекладу художнього тексту: способи передачі лексично значущих артиклів, видочасових форм дієслова, граматичної та суб’єктивної модальності, структур у пасивному стані, мовних одиниць змісту на рівні диктем, синтаксичноускладнених та розгалужених предикативних одиниць, часток, вигуків, сполучників, синдетичного та безсполучникового типів синтаксичного зв’язку.

НЕ 3. Стилістична семасіологія прозового художнього тексту.

• Рівні стилізації інформації в прозовому художньому творі.

•Роль морфеми, слова, речення, контексту у створенні образності та виразності.

• Лексичні та лексикостилістичні засоби та прийоми виразнення змісту: метафора, метонімія, синекдоха, епітети, гра слів, каламбур, гіпербола, оксиморон, художнє порівняння, літота, антитеза, парафраз.

• Синтаксичні засоби стилізації змісту художнього тексту: риторичні питання, повтори, паралельні конструкції, хіазма, відокремлення, еліпсис, апосіопея, парцеляція у мові оригіналу та способи відтворення у мові перекладу.

• З’ясування текстових конотацій.

• Трансформації додавання, упущення, паралельного найменування (експлікації), контекстуальних замін/ розгортання, компресії.

• Перекладацький аналіз стилістики текстів першотвору та перекладу.

НЕ 4. Переклад поетичного художнього твору.

• Ознаки віршованих творів з точки зору силаборитмічної та метричної організації. Функції поетичного твору через призму завдань перекладача.

• Лексика поетичного тексту з погляду стилістичної стратифікації словника: поетизми, ліризми, урочиста та церемоніальна лексика, архаїзми, фольклоризми, просторіччя та діалектизми, авторські оказіоналізми.

• Проблема пошуку відповідників для збереження стилістичного регістру віршованого художнього твору.

• Фонографічні засоби увиразнення змісту поетичного першотвору: графон, асонанс, евфемія, алітерація.

Змістовий модуль 2: Основи редагування перекладів. Синхронний переклад.

НЕ 1. Жанрово-стилістичний підхід до редагування перекладів.

• Особливості редагування перекладеного тексту художньої літератури.

• Зіставлення перекладу з оригіналом – основний принцип і метод редагування перекладу.

НЕ 2. Критерії оцінки якості перекладу.

• Розгляд мовних і композиційно-структурних особливостей оригіналу і перекладу з метою визначення адекватності перекладу як цілого тексту.

• Виявлення відхилень від оригіналу: пропусків, додатків, зміщень тощо. Суттєвий чи несуттєвий , вмотивований чи невмотивований характер цих відхилннь та невідповідностей, їхній вплив на збереження змісту та стилю оригіналу в перекладі

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ

Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М., 1973.
Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сб. статей. – М., 1978.
Гак В.Г. Русский язык в сопоставлении с французским. – М., 1978.
Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. – М., 1989.
Коптилов В.В. Актуальные теоретические вопросы зудожественного перевода. – Киев, 1971.
Коптилов В.В. Теорія та практика перекладу. – К., 1982.
Рильський М.Т. Мистецтво перекладу, – К., 1975.
Федоров А.В. Очерки общей и сопоставительной стилистики. – М., 1971.
Чередниченко О.І., Коваль Я.Г. Теорія і практика перекладу, Франукзька мова. – К., 1995.
Чередниченко О.І. Теоретичні основи удосконалення практики перекладу та двомовної лексикографії. – ТПП, Вип. 14., К., 1987.

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

«ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

108 год (3 кредити)

Форма контролю - екзамен

Навчальна дисципліна „Педагогіка та психологія вищої школи” є нормативною у підготовці фахівців усіх напрямів ОКР «Магістр».

Мета дисципліни - формування у студентів психолого-педагогічних знань і вмінь необхідних як для професійної викладацької діяльності у ВНЗ, так і для підвищення загальної компетентності в міжособистісних відносинах, на їх розвиток, саморозвиток, самореалізацію та особистісне зростання.

Компетенції, яких має набути студент у процесі вивчення дисципліни.

Знання - соціально-історичної характеристики сучасної системи вищої освіти в Україні, методів визначення рівня підготовки випускників ВНЗ, методів вхідного контролю знань і умінь, методів оцінки індивідуальних особливостей студентів (психологічних, психофізіологічних, соматичних та інших), методів визначення рівня професійної підготовки викладача, методів навчання і виховання, підготовки і перепідготовки викладача; психологічних закономірностей і умов ефективності організації процесу навчання і виховання у вищій школі; соціально-психологічних закономірностей формування студентського і викладацького колективів, основних психологічних аспектів педагогічного спілкування; механізмів переходу від кінцевих цілей освіти до проміжних, що досягаються за допомогою конкретних (предметів) дисциплін і окремих видів навчальної діяльності.

Уміння - враховувати вікові психічні і психофізіологічні особливості студентів при організації навчально-виховного процесу ВНЗ; давати диференційно-психологічні характеристики студентів, які необхідно враховувати в процесі навчання і виховання.

Структура навчальної дисципліни

Модуль «Педагогіка вищої школи»

Змістовий модуль 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука

Предмет педагогіки вищої школи. Основні категорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педагогічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження.

НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні

Структура вищої освіти в Україні. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. Управління вищою освітою в Україні.

Змістовий модуль 2

Педагогічний процес у вищій школі

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі

Сутність і структура процесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Функції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу.

НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації

Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи.

Н.Е. 2.3. Методи та засоби навчання у вищій школі.

Особливості використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів навчання за Ю.К. Бабанським . Засоби навчання у вищій школі. Сутність і зміст інтерактивних методів у сучасній вищій школі.

НЕ 2.4. Форми організації навчання у вищій школі

Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і проведення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Організація самостійної роботи студентів. Навчальна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців.

НЕ 2.5. Сучасні технології навчання у вищій школі

Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій школі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформаційні технології навчання у ВНЗ.

НЕ 2.6. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів

Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Міжсесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмовий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Методи самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індивідуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оцінювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

НЕ 2.7. Виховна робота зі студентською молоддю

Суть процесу виховання у ВНЗ. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання студентів. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання студентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

Змістовий модуль 3

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу

Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ

Модуль «Психологія вищої школи»

Змістовий модуль 1

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологічних досліджень.

Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психології вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

Blog

Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича факультет іноземних мов european Credit Transfer System

Содержание