Оподаткування та податкова політика в сучасних умовах. Основні напрями податкової реформи в Україні
| Вид материала | Закон |
- Рекомендації науково-практичної конференції "Стратегія економічного І соціального євроінтеграційного, 324.2kb.
- І податкова політика, 1135.75kb.
- Указом Президента України "Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005, 357.33kb.
- Назва модуля: Податки та система оподаткування підприємств Код модуля: епі 6014 С01, 19.61kb.
- Сучасний стан та напрями розвитку інноваційно – інвестиційної діяльності в україні, 560.75kb.
- Державна інформаційна політика. Основні напрями, 214.08kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 45.33kb.
- Удк 658. 56+Ч30 О. А. Курносова,, 134.43kb.
- Бюджетно-податкова політика. Проблема дефіциту державного бюджету та державний борг, 35.68kb.
- Державна податкова адміністрація україни державна податкова адміністрація, 642.51kb.
Обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів) (стаття 9 ЗУ № 1251-XII )
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами;
2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);
3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни;
4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.
Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням, а також у разі смерті платника.
-
Права платників податків і зборів (обов'язкових платежів) (стаття10 ЗУ № 1251-XII )
Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право:
1) подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;
2) одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;
3) оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.
Нижче приводиться перелік законодавчих та нормативних актів, що регламентують права платників податків у взаємовідносинах з податковими органами.
- Конституція України (ст.40);
- Закон України від 02.10.96р. №393/96-ВР “Про звернення громадян” (із змінами і доповненнями);
- Закон України від 24.12.93 р. № 3813-XII “Про державну податкову службу в Україні” зі змінами і доповненнями (статті 12, 13,14,25);
- Указ Президента України від 23.07.98 р. № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”;
- Кодекс України про адміністративні правопорушення;
- Наказ Державної податкової адміністрації від 03.03.1998 № 93 "Про внесення змін до Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями";
- Лист Головної державної податкової інспекції від 22.03.1994 № 04-115/10-1018 "Щодо застосування адміністративних стягнень за порушення законодавства про оподаткування".
6. Податкова реформа та створення моделі ефективної податкової системи в Україні.
У зв’язку з недосконалістю та неефективністю чинної податкової системи, яка сприяє поглибленню економічної кризи, виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплюватиме всі без виключення питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.
При цьому, проблема побудови ефективної податкової системи – одна з найбільш актуальних проблем в процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання основ для економічного зростання.
Створення нової законодавчої бази в сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, направлену на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб’єктів господарювання.
Реформа оподаткування в Україні, що має за мету побудову ефективної та справедливої податкової системи шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є в даний час однією з найважливіших умов підвищення підприємницької та інвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи та інтеграції її в світовий простір.
Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності як система. Серед основних причин такого стану – недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обґрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв’язку між окремими складовими при внесенні у них змін та уточнень.
Ефективна податкова політика – це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри в сфері відносин між суб’єктами господарювання і т.п.).
Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.
Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:
* рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;
* визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;
* зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;
* стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.
У цілому підвищення ефективності податкової системи України можливо лише при наявності сучасної наукової концепції удосконалювання податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.
Система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції. Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому. При цьому, слід зазначити, що окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб’єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність, податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб’єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.
Застосування відносно невисоких та уніфікованих ставок оподаткування, обмеження звільнень від податків це стратегія, що забезпечить ефективність оподаткування. Однак, у перехідних умовах, коли ринкові відносини недостатньо сприяють зростанню, резервом вдосконалення механізму впливу держави на подолання кризових явищ може стати використання моделі, що дає змогу задавати певні інтервали основним параметрам податкової системи в залежності від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Тобто, має існувати і нижня межа податкових вилучень в залежності від необхідності зміни ключових показників діяльності. Вона визначатиме обґрунтованість рішень щодо диференціації податкових ставок, встановлення податкових пільг.
Серед основних факторів ефективності оподаткування – ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв’язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим, сьогодні в теорії та на практиці такий підхід до розв’язання протиріч національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перепони економічному розвитку та суспільному добробуту.
Концептуально реформування податкової системи в Україні повинно бути спрямовано на створення організаційно–правових основ оподаткування ринкового типу, формування в країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України повинно привести до побудови стабільної та прозорої податкової системи, до встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.
Податки впливають на відносні ціни в економіці і, таким чином, відображуються на структурі виробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і, в результаті, обумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, в свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.
Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності.
Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов’язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинутих країнах. В цілому система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.
На нинішньому етапі розвитку нашої країни, коли основним мотивом економічної політики повинна бути безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, активізацію інвестиційної і підприємницької діяльності, є нагальна необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства.
Побудова ефективної податкової системи можлива тільки після виконання відповідних вимог, а саме – системності, встановлення визначальної бази системи, формування правової основи і вихідних принципів.
Суть вимоги системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємозв’язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та окремими її елементами.
Визначальною базою побудови податкової системи є потреба у джерелах фінансування, які необхідні державі для виконання покладених на неї функцій.
Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності між суб’єктами господарювання.
Вихідними принципами побудови податкової системи є:
- обов’язковість;
- рівнозначність і пропорційність;
- соціальна справедливість;
- економічна обґрунтованість;
- рівномірність сплати;
- єдиний підхід;
- доступність.
Податки відображають складні економічні відносини, а тому мають бути адекватними цим відносинам. У противному разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції. Це – основна вимога, яка ставиться перед побудовою ефективної податкової системи.
Актуальні проблеми правового регулювання податкових відносин, передусім визнання прав, обов’язків і відповідальності основних суб’єктів, є першочерговою проблемою реформування податкової системи України. Реформування податкової системи повинно проводитися згідно з пріоритетами державної політики щодо соціально-економічного розвитку, сприяти сталому економічному зростанню шляхом лібералізації податкової системи на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечувати достатній обсяг сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів, встановити ліберальне ставлення до платників, які сумлінно виконують свої податкові зобов’язання, і посилити відповідальність за несплату податків.
Отже метою реформування податкової системи України є створення більш ефективної та раціональної податкової системи, яка забезпечить сприятливі умови для ведення бізнесу, реалізації інвестиційно-інноваційної політики, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку за одночасного динамічного збільшення обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів та оптимальний рівень перерозподілу ВВП через податкову систему.
З цією метою урядом була розроблена Концепція реформування податкової системи України, в якій визначено стратегічні цілі податкової реформи:
- підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;
- легалізація тіньового сектора;
- активізація інвестиційних процесів в економіці;
- простота і зрозумілість податкових норм для суб'єктів господарювання;
- скорочення витрат платників на нарахування та сплату податків і держави — на їх адміністрування;
- адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС;
- забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків;
- запровадження інформаційно-аналітичної системи державної податкової служби в національному масштабі;
- автоматизація процесів оподаткування із застосуванням сучасних технологій.
Отже, реалізація пріоритетних напрямів реформування податкової системи передбачає:
- удосконалення структури системи оподаткування шляхом скасування неефективних (затратних) податків і зборів та ослаблення фіскального тиску шляхом зниження нарахувань на фонд оплати праці, а також ставок податків на прибуток підприємств і додану вартість.
- забезпечення подальшого поступового зменшення частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет на рівні близько 30%;
- відмова від податкових пільг. При цьому фіскальна ефективність пільг є високою. Форми підтримки інноваційного підприємництва можуть бути різними: фінансування частини науково-прикладних досліджень суб'єктів господарювання за рахунок бюджету чи позабюджетних фондів, державне замовлення інноваційної продукції тощо. Проте оптимальний період дії податкової пільги повинен становити чотири роки. За менший час пільга не спрацьовує, а за більший — виникають можливості зловживань і втрати ефективності. Крім того, інвестиційно-інноваційні процеси можна стимулювати шляхом запровадження збільшення ставок амортизації та залікового податку на основні фонди;
- вдосконалити спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва та узгодити її з вимогами сучасності. Поступова відмова від паралельного функціонування стандартної та спрощених систем оподаткування за єдиним податком, фіксованим сільськогосподарським податком, особливої системи оподаткування страхової діяльності дасть змогу не допустити їх використання з метою спотворення нормального конкурентного середовища та схем оптимізації податкових зобов'язань підприємств, які працюють на загальній системі оподаткування;
- удосконалення системи адміністрування шляхом удосконалення процедури реєстрації платників ПДВ, у т.ч. правил добровільної реєстрації; розробки нової системи моніторингу сплати ПДВ як передумови для удосконалення контролю за сплатою податку та податкового законодавства щодо ПДВ.
Згідно з Постановою Верховної Ради від 04.12.1996 № 561/96-ВР "Про Основні положення податкової політики в Україні" основною метою реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності і на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу. Граничний рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет України, включаючи відрахування до Пенсійного фонду України, не повинен перевищувати 40-45 відсотків. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, методи, механізми регулювання і встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів (далі - податки, інші обов'язкові платежі), необхідних державі для виконання її функцій. Перебудова податкової системи провадиться з урахуванням вимог щодо надання більш широких і стабільних джерел для формування місцевих бюджетів. Нормативи і порядок зарахування податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів регулюються законодавством України про податки та бюджетну систему. Впровадження порядку децентралізації податків та інших обов'язкових платежів проводиться з урахуванням посилення ролі бюджету в реалізації радикальних реформ по стабілізації фінансово-грошової системи. Передбачається забезпечити розробку податкових законів прямої дії, створення умов для прийняття Податкового кодексу України. З метою зниження розмірів ставок податків та інших обов'язкових платежів передбачити розширення бази для нарахування податків та інших обов'язкових платежів за рахунок скорочення і скасування пільг при визначенні об'єктів оподаткування, забезпечивши при цьому справедливий підхід держави до суб'єктів підприємницької діяльності.
 |
|
Тестові завдання згідно модуля