Академія внутрішніх військ мвс україни

Вид материала

Документы

Содержание Рубежі блокування Аналіз останніх досліджень і публікацій. Метою статті Виклад основного матеріалу. Нормативно-правове забезпечення заходів органів внутрішніх справ А © С. А. Буткевич, Я. І. Євсюкова наліз останніх досліджень і публікацій. Метою статті Виклад основного матеріалу. Російської Федерації Республіці Узбекистан Республіки Білорусь Республіці Казахстан Киргизькій Республіці Республіки Молдова

Подобный материал:

• Міністерство внутрішніх справ україни академія внутрішніх військ мвс україни Збірник, 5737.51kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1092.32kb.
• Міністерство внутрішніх справ україни Академія внутрішніх військ мвс україни науково-дослідний, 5166.67kb.
• Історична довідка про Академію внутрішніх військ мвс україни, 51.69kb.
• 20 років на варті правопорядку. Створення, становлення та розвиток внутрішніх військ, 164.03kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 871.49kb.
• Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1634.85kb.
• Фальсифікованих алкогольних напоїв, 424.14kb.
• Одеська національна юридична академія марцеляк олег Володимирович, 600.88kb.

1. Городнов В. П. Методи кількісної оцінки рішень і моделювання службово-бойових дій частин і підрозділів внутрішніх військ / В. П. Городнов. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2008. – 265 с.

2. Про внутрішні війська МВС України : закон України від 26.03.1992 р. № 2236-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – Ст. 397.

3. Єрмошин М. О. Пропозиції щодо рішення командира військової частини внутрішніх військ на участь у припиненні масових заворушень / М. О. Єрмошин, І. Ю. Бірюков, С. П. Купін // Честь і закон. – 2010. – № 1. – С. 31–38.

4. Томкив И. О. Оперативно-тактические расчеты, применяемые в соединениях, частях и подразделениях внутренних войск / И. О. Томкив. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2008. – 116 с.

5. Синтез адаптивних структур системи зенітного ракетно-артилерійського прикриття об’єктів і військ та оцінка її ефективності : моногр. / [А. Я. Торопчин, І. О. Кириченко, М. О. Єрмошин, Г. А. Дробаха, М. П. Долина]. – Х. : ХУ ПС, 2006. – 348 с.


Стаття надійшла до редакції 15.02.2011 р.

П
УДК 355.4


В. В. Обрядін, В. Ю. Панченко, Л. В.Розанова


Визначення району РОЗПОДІЛУ ЙМОВІРНОСНИХ МІСЦЬ ЗНАХОДЖЕННЯ НЕЗАКОННОГО ЗБРОЙНОГО ФОРМУВАННЯ ПІСЛЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО КОНТАКТУ З НИМ НА ЗОВНІШНЬОМУ РУБЕЖІ БЛОКУВАННЯ


Запропоновано математичну модель визначення району розподілу ймовірнісних місць знаходження групи незаконного збройного формування (НЗФ), що висувається в район збройного конфлікту після встановлення попереднього контакту з ним на зовнішньому рубежі блокування.
остановка проблеми. Протягом майже десяти років солдатами та офіцерами 40-ї армії в Афганістані накопичувався безцінний бойовий досвід, який знайшов своє відображення у пам’ятках та інструкціях щодо застосування військ в умовах гірсько-пустельної місцевості, але, на жаль, до рівня офіційного документа цей матеріал довести так і не вдалося. Дійсно, хоча досвід афганської війни і став приводом для переписування бойових статутів та підручників з тактики, проте нічого в цьому відношенні конкретного зроблено не було. Це підтверджує той факт, що російським командуванням у ході проведення контртерористичної операції на Північному Кавказі було допущено низку прорахунків. По-перше, були скорочені строки підготовки до проведення операції [1]. По-друге, у більшості випадків під час планування бойових дій спостерігалася тенденція копіювання замислу операцій, успішно проведених раніше, що негативно позначалося на кінцевих результатах [2]. Повстанці оперативно реагували на всі зміни у тактиці військ, що призвело до появи такого способу протидій, як реалізація розвідувальних даних аеромобільними підрозділами і підрозділами артилерії та авіації. По-третє, − це відсутність надійної ізоляції району контртерористичної операції, у результаті чого незаконні збройні формування (НЗФ) протягом усього збройного конфлікту мали змогу отримувати матеріальну допомогу ззовні. Іншими словами, неспроможність федеральних сил своєчасно встановити розвідувальний контроль над усією зоною конфлікту зумовила те, що надходження з-за кордону матеріальних та людських ресурсів продовжувалося [3].

Т
© В. В. Обрядін, В. Ю. Панченко,

Л. В. Розанова
аким чином, проблема отримання достовірних та оперативних розвідувальних даних про противника з метою вжиття адекватних своєчасних заходів щодо запобігання можливим терористичним актам залишається не вирішеною і потребує проведення відповідних науково-теоретичних розробок. Останнє, на наш погляд, передбачає формалізацію процесу виявлення НЗФ, проведення з використанням математичного апарату теорії ймовірностей аналізу пересування злочинців до об’єкта вчинення терористичного акту та визначення закону розподілу ймовірнісних місць знаходження незаконного збройного формування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У статті [4] наведено приклад оточення рухомої групи НЗФ, де зазначено, що район оточення описується колом певного радіуса, центр якого зміщений у напрямку дислокації НЗФ на визначену відстань. Розмір району оточення залежить від відстані між вихідним пунктом розвідувально-пошукової групи (РПГ) та точкою базування НЗФ і коефіцієнта швидкісної переваги (відношення швидкості групи перехоплення до швидкості НЗФ). Крім того, показано, що оточення рухомої групи НЗФ кількома РПГ, які висуваються з різних пунктів дислокації, за малих значень коефіцієнта швидкісної переваги дозволяє зменшити протяжність периметра району майже вдвічі. Логічний зміст цієї моделі полягає у тому, що командиру точно відомі місце знаходження та напрямок руху НЗФ у конкретному районі. Аналітичним шляхом із використанням аналітичної геометрії на площині знаходять полярні координати точки зустрічі РПГ з НЗФ.

Як свідчить досвід збройної боротьби [3], виникнення такої ситуації на практиці можливе, але трапляється не так часто. У зв’язку з цим, на думку авторів, рішенню командира щодо організації пошуку або блокування НЗФ у районі не завадять дані, що можуть бути отримані з використанням не лише детермінованої моделі процесу руху НЗФ, але й імовірнісної моделі, яка за допомогою математичного апарату теорії ймовірностей формалізує процес виявлення та пересування злочинців.

Метою статті є визначення району розподілу ймовірнісних місць знаходження незаконного збройного формування, яке висувається в район (до об’єкта) вчинення терористичного акту після встановлення попереднього контакту з ним на дальньому рубежі виявлення (патрулювання).

Виклад основного матеріалу. Розглянемо тактичну обстановку, яка може скластися під час організації патрулювання на дальньому рубежі виявлення (блокування).


Розвідувально-пошукова група отримала завдання − організувати розвідку на дальньому рубежі від об’єкта охорони з метою встановлення факту перетинання смуги спостереження НЗФ, а також визначення складу, озброєння групи, швидкості та напрямку руху, ймовірного району знаходження групи терористів через деякий час t. Огляд смуги спостереження пошукова група здійснює способом патрулювання “вісімкою” з використанням рухомих засобів виявлення (рис. 1).

Реалізовані під час патрулювання “вісімкою” параметри руху РПГ із засобами виявлення (а саме L_шл − довжина смуги розвідки, яка перпендикулярна до можливого напрямку руху НЗФ; L_см – ширина смуги розвідки;
V_РПГ – швидкість руху РПГ; V_НЗФ – швидкість руху НЗФ) забезпечують виконання умови




. (1)


У такому разі можна стверджувати, що безперервна випадкова величина дальності зустрічі (Y_з) об’єкта спостереження (НЗФ) рівномірно розподілена у межах інтервалу [α, β], тобто на ділянці L_см, яка перебуває під контролем засобів виявлення РПГ.

Тоді згідно з теоретичними посиланнями [8] функція щільності розподілу Φ1(Y_з) випадкової величини дальності зустрічі об’єкта спостереження набуває вигляду




(2)


Закон рівномірної щільності розподілу випадкової величини дальності зустрічі НЗФ під час організації спостереження РПГ на відстані 20 км від об’єкта охорони у смузі 2 км графічно подано на рис. 2.

Наведений закон рівномірної щільності розподілу випадкової величини Y_з дійсно описує лише процес встановлення тактичного контакту пошукової групи з НЗФ. Процес виявлення засобами розвідки пошукової групи НЗФ у смузі спостереження, а саме дальність виявлення (Y_в), буде здебільшого [6] підпорядкована круговому нормальному закону щільності розподілу випадкової величини Y_в, буде здебільшого вигляд якого у картинній площині наведено на рис. 3, а аналітичний вираз закону буде такий:




(3)


де m₀ − математичне сподівання випадкової величини дальності виявлення НЗФ;
σ_в – середнє квадратичне відхилення випадкової величини дальності виявлення НЗФ.

Далі доцільно припустити, що випадкові величини Y_з і Y_в незалежні, і знайти композицію двох законів розподілу цих величин, тобто закон розподілу суми двох незалежних величин. З теоретичних посилань [6] аналітичний вираз такого закону і графік функції (рис. 4) щільності розподілу дальності зустрічі-виявлення (Y_зв) незаконного збройного формування розвідувально-пошуковою групою матимуть такий вигляд:




(4)


Підінтегральна функція у виразі (4) є не чим іншим, як круговим нормальним законом щільності розподілу випадкової величини з центром розсіювання m₀ і середнім квадратичним відхиленням σ_в (ТТХ засобів виявлення), а інтеграл у виразі (4) є ймовірність знаходження випадкової величини, яка підпорядкована цьому закону на ділянці від α до β.

У подальшому за допомогою функцій сплайнової інтерполяції математичного програмного пакета Mathcad [9] та отриманих дискретних даних для значень функції на рис. 4 знаходимо нове значення функції Ф4(y) щільності розподілу дальності зустрічі-виявлення НЗФ (рис. 5).

Через проміжок часу t з моменту першочергового виявлення об’єкт спостереження, що має швидкість V₀, відійде від точки O на відстань V₀∙t. Припустимо, що НЗФ при цьому опиниться у випадковій точці А на відстані R від нашої РПГ (див. рис. 6).

Тоді значення поточної відстані R до об’єкта спостереження буде пов’язане з початковою

відстанню R₀ за допомогою виразу




. (5)


Розглянемо випадок, коли напрямок руху НЗФ у нову точку А відносно точки Ц (місця спостереження РПГ) складає з попереднім напрямком до точки О [помилка у визначенні місця знаходження об’єкта спостереження в якій відповідає виразу (4)] деякий кут у межах між φ і φ+dφ. При цьому НЗФ через деякий час буде знаходитися поблизу точки А в межах малої площини dА.

Щільність імовірності події “НЗФ знаходиться в межах площини dА” є добутком щільності ймовірностей двох незалежних подій.

1. НЗФ має напрямок руху, який складає з напрямком ЦА (див. рис. 6) кут у межах між φ і φ+dφ. Щільність імовірності цього випадку дорівнюватиме dφ/2π, якщо зумовити, що можливі напрямки руху НЗФ рівномірно розподілені у межах 2π радіан.
   
2. НЗФ у момент першочергового виявлення знаходилося у точці О на відстані R_o. Щільність імовірності цього випадку відповідає виразу (4).
   

Отже, щільність імовірності події “НЗФ знаходиться в межах площини dА” з урахуванням виразів (4) і (5) дорівнюватиме




. (6)


Щ
об отримати закон розподілу щільності ймовірності того, що НЗФ через час t буде знаходитися на відстані R від РПГ (Φ5(R,t)), потрібно інтегрувати вираз (6) за всіма можливими значеннями кута φ від 0 до 2π:


.. (7)


Аналітичний вираз закону розподілу щільності ймовірності зміниться, якщо вважати, що напрямок руху НЗФ рівномірно розподілений у межах деякого сектора, кутові кордони якого (θ₁ і θ₂) можуть бути визначені за допомогою математичного апарату аналізу інформаційних ознак, що наведений у статті [7]. Аналітичний запис закону розподілу щільності ймовірності набуває вигляду

. (8)


Крім можливого напрямку руху НЗФ потрібно також ураховувати ймовірнісний характер його швидкості, яка для нашого випадку нехай підпорядковується закону Релея. Відомо, що закон Релея описує розподіл випадкового вектора, проекції якого на координатні осі підпорядковуються нормальному закону. Для випадкових величин, розподілених за законом Релея, математичне сподівання (m_V) та дисперсія (D_V) залежать лише від одного параметра σ_V (середнього квадратичного відхилення) і не можуть змінюватися незалежно один від одного.

Таким чином, можна вважати, що помилка у визначенні вектора швидкості руху НЗФ є випадковою величиною, яка підпорядковується нормальному круговому закону. Наведемо функцію ΦV (V₀, σ_V) щільності розподілу випадкової величини вектора () швидкості руху НЗФ (9) та її графік (див. рис. 7):




(9)


де σV − середня квадратична помилка у визначенні вектора швидкості руху НЗФ.

За допомогою наступного виразу знаходимо значення математичного сподівання випадкової величини вектора швидкості руху НЗФ:




(10)





О
(11)
тримане значення математичного сподівання підставимо у вираз (8):

Вираз (11) описує щільність розподілу ймовірнісних місць знаходження НЗФ на відстані (R) через деякий час (t), що минув з моменту встановлення попереднього контакту з об’єктом пошуку з урахуванням прогнозу подальшого напрямку (θ₁ і θ₂ визначаються у радіанах) руху об’єкта та його середньої швидкості (m_V).

Результати значень функцій щільності розподілу ймовірнісних місць знаходження НЗФ у вигляді графіків для наведених значень аргументів (R, t, m_V, θ₂, θ₁) функції Φ7 подано на рис. 8.

На цьому рисунку пунктирними лініями зазначені місця розташування НЗФ відповідно через 2 та 4 години руху з моменту встановлення попереднього контакту з об’єктом пошуку (суцільна лінія).

За допомогою функцій щільності ймовірностей розподілу можливих місць знаходження НЗФ можна визначити такі характеристики району пошуку (ізоляції).

1. Положення центра m₁(D) району пошуку НЗФ через деякий час t з моменту встановлення попереднього контакту:
   

(12)


де D – значення відстані, у межах якої визначена функція сплайнової інтерполяції Φ4 для оцінювання показника щільності розподілу дальності зустрічі-виявлення НЗФ.


2. Розміри району L(D) пошуку (ізоляції) НЗФ через деякий час t з моменту встановлення попереднього контакту:




(13)


и

З наведеного матеріалу можна зробити такі висновки.

1. Організація розвідки на дальньому рубежі від об’єкта охорони відповідно до умов виразу (1) дає змогу за допомогою наведеного математичного апарату визначити район розподілу ймовірнісних місць знаходження незаконного збройного формування, що висувається в район (до об’єкта) вчинення терористичного акту.
   
2. За допомогою аналітичних виразів (12) і (13) можна визначити такі характеристики району знаходження НЗФ: положення центра m1(D) та розміри району L(D) пошуку (ізоляції) НЗФ через деякий час t з моменту встановлення попереднього з ним контакту.
   
3. За допомогою аналітичного виразу (11) командир (штаб) має можливість визначити ймовірність місця знаходження НЗФ у межах району (13) пошуку (блокування).
   
4. З використанням наведеного математичного апарату можливо розв’язувати обернену задачу, яка стосується визначення вимог до ТТХ систем спостереження та організації патрулювання на дальньому рубежі виявлення (спостереження).
   

Список використаних джерел

1. Колесніков В. О. Розвиток поглядів на підготовку та проведення спеціальних операцій у збройних конфліктах / В. О. Колесніков, А. М. Кривошеєв. – Суми : Мрія, 2004. − 280 с.
   
2. “Почему нас одолели дикие моджахеды?” Аналитический обзор по вопросам снабжения НЗФ Чечни / Агентство федеральных расследований России [Электронный ресурс]. − Режим доступа : ru.
   
3. Эволюция форм и способов ведения боевых действия. Исследование опыта ведения боевых действий 40-й А в Афганистане [Электронный ресурс]. − Режим доступа : ссылка скрыта.
   
4. Бірюков І. Ю. Визначення кордонів району блокування, в якому можлива зустріч розвідувально-пошукової групи з НЗФ противника / І. Ю. Бірюков, В. В. Обрядін, В. Ю. Панченко // Честь і закон. – 2010. – № 2. – С.  31–36.
   

5. Довбня В. В. Оцінка можливостей підрозділів спеціального призначення щодо проведення пошуку / В. В. Довбня, В. М. Бацамут // Честь і закон. – 2005. – № 4. – С. 11–16.
   
6. Абчук В. А. Поиск объектов / В. А. Абчук, В. Г. Суздаль. – М. : Сов. радио, 1977. – 336 с.
   
7. Городнов В. П. Модель визначення ймовірних маршрутів руху порушників кордону поза пунктами пропуску через державний кордон / В. П. Городнов, В. А. Кириленко, Р. Г. Коротаєв // Збірник наукових праць НАДПС. – 2008. – № 47/1. – Ч. 2. – С. 35–41.
   
8. Вентцель Е. С. Теория случайных процессов и ее инженерные приложения / Е. С. Вентцель, Л. А. Овчаров. – М. : Высш. шк., 2007. – 479 с.
   
9. Кудрявцев Е. М. MATHCAD 2000. Символьное и численное решение разнообразных задач / Е. М. Кудрявцев. – М. : ДМК Пресс, 2001. – 576 с.
   

Стаття надійшла до редакції 19.02.2011 р.

П
УДК 351.741:35.088


С. А. Буткевич, Я. І. Євсюкова


НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

І ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК ЩОДО ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ


Розглянуто нормативно-правове забезпечення службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ України та країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав щодо організації та проведення заходів у сфері територіальної оборони, а також визначено шляхи підвищення ефективності цієї діяльності у вказаному секторі національної безпеки.

остановка проблеми. Нині на законодавчому рівні закріплено, що одним із об’єктів національної безпеки є держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність; відповідно пріоритетами національних інтересів України є захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України [1]. Саме тому на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності у суспільстві є: посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність, територіальні претензії з боку інших держав, спроби втручання інших держав у внутрішні справи України, воєнно-політична нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України (у зовнішньополітичній сфері); розвідувально-підривна діяльність іноземних спеціальних служб, загроза посягань з боку окремих груп та осіб на державний суверенітет, територіальну цілісність, економічний, науково-технічний та оборонний потенціал України, прояви сепаратизму, намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України (у сфері державної безпеки) тощо.

Загальновідомо, що особливе місце у системі забезпечення національної безпеки держави посідають територіальна та цивільна оборона, мобілізація та мобілізаційна підготовка, а також сили охорони правопорядку, які є відповідальними за практичне втілення таких заходів. У цьому дослідженні розглянемо вказані специфічні напрями службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ України та країн – учасниць СНД, оскільки так зване “надзвичайне законодавство” на пострадянському просторі має загальні корні та першоджерела.

А
© С. А. Буткевич, Я. І. Євсюкова
наліз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання діяльності органів внутрішніх справ і внутрішніх військ в особливих умовах були предметом наукових досліджень О. М. Бандурки, О. Ф. Долженкова, Ю. В. Дубка, І. О. Кириченка, В. В. Конопльова, О. В. Копана, М. В. Корнієнка, Ю. Ф. Кравченка, С. О. Кузніченка, В. А. Лаптія, А. Ф. Майдикова, В. М. Плішкіна, Р. А. Калюжного, М. Б. Саакяна, О. П. Снігерьова, О. М. Шмакова тощо. Утім, незважаючи на значний науковий доробок та інтерес практичних працівників до цієї проблематики, нормативно-правові засади участі органів внутрішніх справ і внутрішніх військ у територіальній обороні не були предметом самостійних наукових розвідок, що й обумовило актуальність проведеного дослідження. Новизна статті полягає у дослідженні змісту заходів територіальної оборони у нормативно-правовій площині службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку.

Метою статті є дослідження особливостей нормативно-правового забезпечення заходів органів внутрішніх справ і внутрішніх військ країн-учасниць СНД стосовно територіальної оборони для розроблення пропозицій щодо вдосконалювання відповідної сфери національного законодавства.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оборону” територіальна оборона України є системою загальнодержавних і спеціальних заходів, що здійснюються в особливий період з такими завданнями, як охорона та захист державного кордону; забезпечення умов для надійного функціонування органів державної влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил); охорона та оборона важливих об’єктів і комунікацій; боротьба з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними озброєними формуваннями; підтримання правового режиму воєнного стану. Територіальну оборону на всій території України організовує Генеральний штаб Збройних Сил України, на території Автономної Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі – відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах своїх повноважень.

Безпосереднє керівництво територіальною обороною держави здійснює начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України. До виконання завдань територіальної оборони у межах їх повноважень залучаються Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи внутрішніх справ, органи управління у справах цивільного захисту, сили і засоби цивільного захисту, підрозділи Державної спеціальної служби транспорту та відповідні правоохоронні органи [2]. Отже, законодавець обмежується лише вказівкою на можливість залучення органів внутрішніх справ до виконання завдань територіальної оборони, але, на нашу думку, цього недостатньо. Крім того, враховуючи чисельні наукові диспути стосовно сутності та змісту службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ, далі пропонуємо розглянути відповідне законодавство деяких країн пострадянського простору.

Згідно зі ст. 2 закону Російської Федерації “Про оборону” організація оборони включає планування та здійснення заходів щодо цивільної і територіальної оборони, а також оперативне устаткування території Російської Федерації з метою оборони. Слід зазначити, що за класичною схемою Президент Російської Федерації як Верховний головнокомандувач збройних сил Російської Федерації затверджує Положення про територіальну оборону (ст. 4), а уряд Російської Федерації визначає організацію, завдання та здійснює загальне планування територіальної оборони (ст. 6) [3]. У статті 22 зазначеного закону вказується, що територіальна оборона організується з метою захисту населення, об’єктів і комунікацій на території Російської Федерації від дій противника, диверсійних або терористичних актів, а також запровадження і підтримання режимів надзвичайного та воєнного стану.

Аналіз положень ст. 9 федерального конституційного закону Російської Федерації “Про воєнний стан” дозволяє виокремити такі завдання органів внутрішніх справ щодо забезпечення режиму воєнного стану: підтримання особливого порядку в’їзду на територію, на якій введено воєнний стан, та виїзду з неї, а також обмеження свободи пересування по ній; охорона важливих державних і спеціальних об’єктів, об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, функціонування транспорту, комунікацій і зв’язку, об’єктів енергетики, а також об’єктів, що являють собою підвищену небезпеку для життя і здоров’я людей та навколишнього середовища; припинення діяльності незаконних збройних формувань, терористичної і диверсійної діяльності; охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; участь у проведенні інших заходів щодо забезпечення режиму воєнного стану [4].

Територіальна оборона у Республіці Узбекистан організується і здійснюється з метою прикриття й оборони державного кордону, захисту військових об’єктів і комунікацій від нападу противника, для боротьби з його десантами та диверсійними силами, а також для підтримання режиму воєнного стану. При цьому завдання, організація та порядок взаємодії сил, що залучаються для забезпечення територіальної оборони, визначаються у мобілізаційному плані збройних сил [5].

Територіальна оборона є складовою частиною оборонних заходів Республіки Білорусь; вона організується за територіально-зональним принципом (територія Республіки Білорусь поділяється на зони та райони територіальної оборони, межі яких збігаються з адміністративно-територіальними межами областей і районів) [6]. Завдання, організація територіальної оборони, порядок взаємодії її складових елементів визначаються Президентом Республіки Білорусь. При цьому для вирішення завдань територіальної оборони формуються територіальні війська, що призначені для виконання окремих бойових завдань, проведення організаційно забезпечувальних заходів і робіт в інтересах збройного захисту держави. Вказані війська організаційно складаються із військових частин і підрозділів; їх комплектування здійснюється у загрозливий період або з початком військових дій.

Крім того, ст. 20 закону Республіки Білорусь “Про воєнний стан” закріплює повноваження місцевих рад оборони, що створюються з уведенням воєнного стану в областях, районах, містах на підставі указу Президента України і підпорядковані Раді безпеки Республіки Білорусь. Безпосереднє керівництво місцевими радами оборони покладається на керівників відповідних місцевих виконавчих і розпорядчих органів. Керівник місцевого виконавчого і розпорядчого органу та його заступники, командири (начальники) місцевих органів військового управління, органів внутрішніх справ, державної безпеки, органів і підрозділів з надзвичайних ситуацій є членами місцевої ради оборони за посадами [7]. Зі службово-бойових завдань органів внутрішніх справ, що випливають зі змісту зазначеної статті, можна виокремити такі: здійснення заходів щодо посилення охорони громадського порядку, об’єктів, які підлягають державній охороні, та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення і функціонування транспорту; організація здійснення заборони чи обмежень на проведення зібрань, мітингів, вуличних проходів, демонстрацій, пікетування та інших масових заходів; установлення обмежень руху транспортних засобів та організація їх огляду, а у разі необхідності – затримання; організація заходів комендантського часу, перевірки документів, що посвідчують особу громадян, здійснення особистого огляду, огляду речей, огляд житлових та інших приміщень; організація затримання громадян у випадку порушення ними режиму воєнного стану на строк не більше трьох діб.

Територіальна оборона у Республіці Казахстан є сукупністю заходів, що здійснюються урядом з метою захисту населення, об’єктів і комунікацій на території Республіки Казахстан від дій противника, диверсійних або терористичних актів, а також запровадження і забезпечення режимів надзвичайного або воєнного стану. Загальні завдання та організація територіальної оборони визначаються Президентом Республіки Казахстан [8]. При цьому виконання окремих завдань та обов’язків у системі територіальної оборони Республіки Казахстан у воєнний час законодавцем віднесено до компетенції органів внутрішніх справ і внутрішніх військ [9; 10]. Водночас органи внутрішніх справ районів (міст обласного значення) здійснюють підбір, розстановку кадрів, проводять атестацію, заохочують, накладають стягнення, а також проводять заходи мобілізаційної підготовки та цивільної оборони у межах своїх повноважень. Органи внутрішніх справ відповідно до поставлених перед ними завдань й у межах компетенції зобов’язані розробляти та здійснювати заходи з військово-мобілізаційної підготовки органів внутрішніх справ, підвищення стійкості їх роботи у разі виникнення надзвичайних ситуацій та в умовах воєнного часу, забезпечення постійної готовності до повного та своєчасного відмобілізування спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ [9].

Під час забезпечення режиму воєнного стану Міністерство внутрішніх справ Республіки Казахстан може залучатися до виконання таких завдань, як: підтримання особливого режиму в’їзду на територію, де запроваджено воєнний стан, та виїзду з цієї території, а також обмеження свободи пересування по ній; охорона державних об’єктів, таких об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, функціонування транспорту та комунікацій, а також становлять підвищену небезпеку для життя, здоров’я людей та навколишнього середовища; охорона громадського порядку та безпеки, участь у вжитті заходів із забезпечення режиму воєнного стану; припинення діяльності незаконних збройних формувань, терористів, а також громадських і релігійних об’єднань, іноземних і релігійних організацій, стосовно до яких правоохоронні органи й органи військового управління мають достовірні відомості про те, що їх діяльність спрямована на підрив оборони і безпеки Республіки Казахстан [11].

У Киргизькій Республіці територіальна оборона організується та здійснюється з метою захисту об’єктів і комунікацій на території Киргизької Республіки від дій противника, диверсійних і терористичних актів та інших видів загроз, а також запровадження та підтримання воєнного стану [12]. Конституційний закон Киргизької Республіки “Про воєнний стан” дещо деталізує зазначені положення стосовно територіальної оборони, зокрема визначає, що силами і засобами територіальної оборони є з’єднання, частини, установи збройних сил Киргизької Республіки, державні органи, органи місцевого самоврядування, підрозділи правоохоронних органів, що призначені для захисту населення, об’єктів і комунікацій на території Киргизької Республіки від дій противника, диверсійних і терористичних актів, а також запровадження та підтримання воєнного стану [13]. Слід зазначити, що на відміну від загальноприйнятої концепції керівництво територіальною обороною здійснює не голова держави, а уряд Киргизької Республіки. Проте Прем’єр-міністр Киргизької Республіки не має права подавати Президенту Киргизької Республіки пропозиції щодо структури державних органів, до компетенції яких віднесені питання оборони, національної безпеки, внутрішніх справ, закордонних справ.

Участь у заходах територіальної оборони в системі Міністерства внутрішніх справ покладено на внутрішні війська [14], але при введенні воєнного стану органи та підрозділи внутрішніх справ забезпечують: підтримання особливого режиму в’їзду на територію, на якій запроваджено воєнний стан, та виїзду з неї, а також обмеження свободи пересування по ній; охорону важливих державних і спеціальних об’єктів, таких об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, функціонування транспорту, комунікацій і зв’язку, об’єктів енергетики, а також об’єктів, що становлять підвищену небезпеку для життя і здоров’я людей та для навколишнього середовища; припинення діяльності незаконних збройних формувань, розвідувальної, терористичної та диверсійної діяльності; охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; участь в інших заходах із забезпечення воєнного стану.

Відповідно до ст. 31 закону Республіки Молдова “Про національну оборону” департамент прикордонних військ і департамент військ карабінерів Міністерства внутрішніх справ здійснюють керівництво підпорядкованими їм частинами (підрозділами) з виконання покладених на них завдань згідно із законом про державний кордон Республіки Молдова та законом про війська карабінерів (внутрішні війська) Міністерства внутрішніх справ і забезпечують підготовку цих частин (підрозділів) для участі в оборонних операціях (діях) відповідно до плану застосування збройних сил. При цьому слід зазначити, що з моменту оголошення стану облоги або воєнного стану частини (підрозділи) прикордонних військ і військ карабінерів беруть участь в оборонних операціях (діях) під керівництвом Генерального штабу збройних сил [15].

Територіальна оборона у Республіці Молдова є комплексом заходів, що проводяться у разі оголошення надзвичайного, воєнного стану та стану облоги з метою планування, організації і координації заходів у зазначеній сфері органами місцевого публічного управління. Її основними завданнями визначені такі: участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного, техногенного або екологічного характеру; надання допомоги територіальним структурам Міністерства внутрішніх справ у забезпеченні конституційного порядку у разі оголошення стану облоги та воєнного стану; забезпечення потреб частин збройних сил, що задіяні у бойових заходах; охорона об’єктів національного та місцевого значення, що розташовані на території [16]. При цьому останнє завдання віднесено виключно до компетенції Міністерства внутрішніх справ.

Водночас підготовка формувань територіальної оборони організується та здійснюється органами місцевого публічного управління другого рівня, автономно-територіального утворення Гагаузія (Гагауз-Ері) тощо за допомогою спеціалізованих структур Міністерства внутрішніх справ відповідно до планів підготовки цих формувань. Також Міністерство місцевого публічного управління спільно з Міністерством внутрішніх справ систематично перевіряє у зазначених органах стан робіт у сфері територіальної оборони, порядок забезпечення формувань територіальної оборони людськими і матеріально-технічними ресурсами, майном та необхідними приміщеннями, а також порядок їх розподілу з метою забезпечення нормальних умов для проживання й організації внутрішньої служби, а також харчуванням на випадок їх розгортання з наданням результатів перевірки уряду [16].

До завдань поліції відповідний закон [17] участь у заходах територіальної оборони прямо не відносить, але Міністерство внутрішніх справ забезпечує підтримання режиму стану облоги (аналог адміністративно-правового режиму воєнного стану), розгортання формувань, що перебувають у їх підпорядкуванні, та несе відповідальність за їх спеціальну, бойову та мобілізаційну готовність [18]. Разом з тим обов’язками військ карабінерів (внутрішніх військ) Міністерства внутрішніх справ є: участь у забезпеченні правового режиму надзвичайного або воєнного стану, стану облоги; з моменту оголошення стану облоги або воєнного стану – спільна з національною армією та прикордонними військами участь в оборонних операціях (діях) під керівництвом Генерального штабу збройних сил, головним чином, у попередженні дій, спрямованих проти незалежності і цілісності Республіки Молдова, в охороні шляхів сполучення, евакуації населення із місць, що зазнали нападу, боротьбі з диверсійно-розвідувальними групами та ін.; у випадку війни – спільно з військами Служби інформації та безпеки Республіки Молдова, Департаменту прикордонних військ та іншими силами також залучаються до виконання вказаних вище заходів [19].

Отже, для виконання заходів територіальної оборони на сили охорони правопорядку покладаються специфічні завдання, причому основними принципами цієї діяльності мають бути централізація, завчасність, плановість і контроль. Проте цікавим є той факт, що завдання органів внутрішніх справ у сфері територіальної оборони передбачені лише у законодавстві Республіки Казахстан. Законодавство Республіки Білорусь у цій сфері також вирізняється комплексністю, системністю й узгодженістю: її законодавець єдиний серед країн – учасниць СНД визначає правовий статус Міністерства внутрішніх справ у заходах щодо забезпечення надзвичайного адміністративно-правового режиму воєнного стану, а також оборони країни.