Академія внутрішніх військ мвс україни

Вид материала

Содержание

Деякі аспекти щодо створення підрозділу внутрішніх військ
Мета статті
Виклад основного матеріалу.
Список використаних джерел
Підвищення прогностичних можливостей тестів
Мета дослідження

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12

Р. А. Ровішен, О. Д. Черкашин, О. Є. Чернишенко, Є. Г. Башкатов

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЩОДО СТВОРЕННЯ ПІДРОЗДІЛУ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК

МВС УКРАЇНИ ДЛЯ УЧАСТІ У МІЖНАРОДНИХ МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЯХ

Розглянуто досвід деяких країн світу щодо залучення до миротворчих операцій правоохоронних формувань з військовим статусом, а також можливий варіант створення у внутрішніх військах МВС України миротворчого підрозділу.

© Р. А. Ровішен, О. Д. Черкашин,

О. Є. Чернишенко, Є. Г. Башкатов

остановка проблеми. Протягом усього існування людства на землі виникали і виникають збройні конфлікти. Завдяки створенню ООН стало можливим використання потужного інструменту для вирішення міжнародних та міжнаціональних конфліктів – застосування сили у формі міжнародних миротворчих операцій. Кількість збройних конфліктів по всьому світу продовжує зростати, тому світова спільнота має реагувати шляхом проведення складних операцій із забезпечення безпеки з метою досягнення стабільності, політичного, економічного і соціального прогресу в проблемних регіонах.

Досвід участі військових контингентів різних держав у розв’язанні криз та конфліктів свідчить про те, що після закінчення активної фази бойових дій виникають інші проблеми, вирішення яких не притаманне збройним силам.

Мандат ООН надає право вводити в зону конфлікту спочатку військові сили, а на наступних етапах – правоохоронні миротворчі контингенти.

На тлі збільшення кількості складних миротворчих операцій у всьому світі бракує добре навчених та забезпечених підрозділів, які здатні відповідати зростаючим потребам. Таким підрозділам необхідно підтримувати рівень своєї підготовки безпосередньо до їх відправлення для проведення миротворчих операцій.

У багатьох країнах питання стосовно участі правоохоронних формувань з військовим статусом у миротворчих місіях вирішено на законодавчому рівні. Причиною такої політики є підтримання престижу держави на міжнародній арені та боротьба за фінансові ресурси, які надає міжнародна спільнота для проведення миротворчих операцій.

У ході нещодавніх миротворчих операцій сили, створені за зразком жандармерії і карабінерів, продемонстрували свої унікальні можливості. Ці підрозділи можуть заповнити прогалину, що виникає у сфері безпеки між військовими підрозділами і цивільною поліцією. Унаслідок цього знижується навантаження на військові сили і формуються умови, у яких цивільна поліція може діяти ефективно. Для участі у миротворчих операціях, а також у пов’язаних з їх проведенням заходах потрібні більша кількість подібних підрозділів та їх взаємосумісність.

Внутрішні війська МВС України (ВВ) є правоохоронним формуванням з військовим статусом, подібним за структурою, завданнями, підпорядкованістю до національної жандармерії Французької Республіки та військ карабінерів Італійської Республіки, але як окремі підрозділи у міжнародних миротворчих місіях участі не беруть. Тільки окремі представники ВВ виконують обов’язки на посадах у цивільній поліції ООН.

На сучасному етапі в організаційно-штатній структурі внутрішніх військ МВС України не передбачено підрозділу миротворчого спрямування, але фактично військовослужбовці ВВ беруть участь у міжнародній миротворчій діяльності. Це зумовлено розбіжностями між чинним законодавством та вимогами сьогодення. Вирішення цієї проблеми є актуальним у процесі реформування ВВ.

Мета статті – розглянути миротворчу діяльність деяких країн ближнього та дальнього зарубіжжя в контексті залучення до неї правоохоронних структур з військовим статусом; визначити можливі напрями розширення участі внутрішніх військ у миротворчій діяльності, підготовки військ до завдань такого типу.

Виклад основного матеріалу. В Італійській Республіці питання міжнародної діяльності покладені на 2-гу мобільну бригаду військ карабінерів [1]. Причому це правоохоронне формування з військовим статусом виділяє миротворчі контингенти не тільки під егідою ООН, а й ЄС, НАТО. Такий вибір Італійської Республіки очевидний. Карабінери відповідають усім вимогам цих організацій: вони є військовою структурою, мають відповідне матеріально-технічне забезпечення, здатні виконувати всі поліцейські функції за спеціальними призначеннями сумісно з іншими багатонаціональними підрозділами. 2-га мобільна бригада карабінерів Італійської Республіки акумулює у собі весь досвід, що накопичується під час місій та перебування підрозділів за кордоном. На базі цієї бригади проходить тренування персонал, який буде направлений за кордон, а також військовослужбовці цього підрозділу проводять тренування за кордоном для іноземних поліцейських сил. На цей час військовослужбовці 2-ї мобільної бригади військ карабінерів Італійської Республіки у складі підрозділів беруть участь у місіях у Грузії, Боснії і Герцеговині, Косові, Гаїті, Конго, Іраку, Афганістані, Йорданії, Лівані, Секторі Газа.

Таким чином, 2-га бригада військ карабінерів Італійської Республіки є правоохоронним формуванням з військовим статусом, яке призначене для виконання миротворчих місій, має центр підготовки особового складу підрозділів до застосування у миротворчих операціях.

У Французькій Республіці миротворчими питаннями займається національна жандармерія [2, 3]. Це збройне правоохоронне формування з військовим статусом. Специфіка національної жандармерії дозволяє функціонувати у таких ситуаціях: мир – криза – війна. Участь національної жандармерії Франції у багатонаціональних миротворчих операціях розглядається як військове завдання. Участь у миротворчих операціях покладена конкретно на мобільну жандармерію. Ескадрон мобільної жандармерії – це типовий підрозділ, здатний входити у зону конфлікту швидко, у відриві від пункту постійної дислокації, з високою автономією тилового забезпечення. На сьогодні більш ніж тисяча жандармів задіяна у проведенні міжнародних операцій, які проходять, в основному, під егідою ООН (Гаїті, Ліван,
Кот-д’Івуар), НАТО (Косово, Афганістан), Європейського Союзу (Боснія і Герцеговина), а також у гуманітарних операціях (усунення наслідків цунамі у Таїланді).

У Російській Федерації проблеми, пов’язані з підтриманням національної безпеки та збереженням цілісності держави, суттєво вплинули на застосування ВВ. Наразі внутрішні війська Російської Федерації складаються на 60 % з військових частин оперативного призначення, 80 % усієї техніки та озброєння є новими. Війська вивільняються від виконання завдань з охорони об’єктів, які втратили державну значущість, ведуть активну боротьбу з тероризмом і незаконними збройними формуваннями [4, 5]. Наявність проблем у національній безпеці всередині країни, стратегічні міркування обумовлюють стриманість російського керівництва від направлення контингенту в миротворчу місію. Однак, згідно із наказом Міністра внутрішніх справ Російської Федерації № 914, для цього створена і відповідна база [6]. Центр підготовки працівників органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації для участі у миротворчих місіях Всеросійського інституту підвищення кваліфікації, що знаходиться неподалік від Москви, уже протягом кількох років готує миротворчий персонал для виконання завдань у різних куточках планети. У програмі тренінгів: поглиблення знань з англійської мови (для місії у Конго – ще й французької) з урахуванням миротворчих особливостей, вивчення традицій, культури країн, до яких направляють офіцерів, удосконалення навичок володіння повнопривідним автомобілем, вивчення психології поведінки у миротворчій місії. Центр проводить семінари та зустрічі, на яких майбутні миротворці можуть поспілкуватися з представниками ООН. Центром уже підготовлено для участі у миротворчих місіях понад 1 500 працівників внутрішніх справ Росії і більш ніж 150 іноземних слухачів з 18 країн світу [7]. Центр також навчає африканських спеціалістів – кандидатів у миротворці.

Стає зрозумілим, що у разі необхідності та відповідних політичних поглядів РФ здатна направити миротворчий контингент внутрішніх військ для виконання правоохоронних функцій.

У Республіці Білорусь питання про можливість участі білоруських сил у миротворчих операціях виникло ще у 2002 р. Було прийнято пакет документів, що регламентують участь білоруських громадян у миротворчих операціях, зокрема, закони про затвердження воєнної доктрини Республіки Білорусь, про оборону (нова редакція), про збройні сили Республіки Білорусь (нова редакція). У 2003 р. правова база була доповнена законом Республіки Білорусь про порядок направлення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, органів фінансових розслідувань Комітету державного контролю Республіки Білорусь, органів і підрозділів з надзвичайних ситуацій, прокурорських працівників, а також цивільного персоналу за межі Республіки Білорусь для участі у діяльності щодо підтримання міжнародного миру і безпеки [8]. Для розвитку цих положень було прийнято постанову Кабінету міністрів Республіки Білорусь про створення системи підготовки військовослужбовців і миротворчих підрозділів. Вона включає в себе три етапи:

перший – теоретична підготовка у ході навчання на курсах з вивчення основ миротворчої діяльності;

другий – практична підготовка військовослужбовців, що пройшли підготовку на курсах, а також злагодження сформованих підрозділів і взводів;

третій – підготовка у складі сформованого підрозділу перед направленням до району виконання завдання.

Наразі Республіка Білорусь готується до направлення першого військового контингенту для участі у миротворчій операції у Лівані.

Отже, правова база для участі у миротворчих операціях військовослужбовців та працівників Міністерства внутрішніх справ у Республіці Білорусь створена, готовий до відправлення перший миротворчий контингент військових сил Міністерства оборони.

Стосовно внутрішніх військ Республіки Білорусь також необхідно зазначити, що на них покладається нове завдання, яке не має аналогу в інших правоохоронних структурах з військовим статусом на теренах СНД, – це завдання із знешкодження і знищення авіаційних боєприпасів, які не розірвалися, інших боєприпасів, що не розірвалися у населених пунктах, проведення робіт з перевірки повідомлень про установку вибухових пристроїв, їх виявлення, знищення на всій території країни [9].

Таким чином, потенціал внутрішніх військ Республіки Білорусь як функціонера миротворчих операцій дуже великий.

Як бачимо, проведення миротворчих операцій має неабияку підтримку з боку багатьох країн. Це може бути у вигляді направлення миротворчих поліцейських контингентів (Франція, Італія, Румунія, Польща, Бангладеш, Пакистан). Причому деколи це може здійснюватися навіть за кошти самих країн для підтримання їх іміджу. Як приклад – місія з підтримання правопорядку в Косові (EULEX), що проводиться під егідою ЄС. Інший шлях – створення умов для підготовки миротворців з різних країн світу (миротворчі центри у Росії, Італії).

Внутрішні війська МВС України є силовою структурою, яка могла б виділити контингент, що повністю відповідатиме вимогам міжнародних організацій. Адже виконання службово-бойових завдань – це компетенція внутрішніх військ. Дії у бойових порядках із спеціальною тактикою не є специфікою міліцейських підрозділів, навіть спеціальних. Причому під час виконання бойових завдань може використовуватися бойова техніка, яка є у внутрішніх військах. За словами О. В. Заросила, наприклад, у процесі комплектації миротворчого підрозділу до Косова виникла низка проблем щодо комплектування професійними механіками, ремонтниками різної техніки, лікарями, електриками-дизелістами, тому їх залучали з ВВ [10, с. 73].

Завдання, які виконують спеціальні поліцейські підрозділи та окремі поліцейські підрозділи у різних миротворчих місіях, подібні до завдань внутрішніх військ, наприклад:

забезпечення порядку (сприяння нормальному проведенню ненасильницьких акцій);
підтримання порядку (спеціальна операція з підтримання порядку проти агресивно налаштованого натовпу);
несення служби на блокпості;
відновлення порядку (відновлення порядку у разі бунту чи повстання);
бойові дії (силові дії, під час яких можливе знищення противника).

На сьогодні місії ООН в Африці дають уявлення про миротворчі місії майбутнього. Тактика дій у природних умовах Африки, де погані дороги та великі за площею території, не дозволяє ефективно використовувати автомобільну техніку так, як це було у місії ООН у Косові (UNMIK). Необхідними є використання гелікоптерів та відповідна підготовка особового складу для цього. Природні умови також можуть виявлятися небезпечними для здоров’я військовослужбовців, якщо вони не будуть підготовлені та адаптовані планомірно і заздалегідь. При цьому африканські хвороби є однаково загрозливими для всіх військовослужбовців незалежно від їх посади і військового звання.

Гострим стає питання стосовно знання особовим складом іноземної мови, зокрема англійської. На сьогодні у ВВ існують програми з вивчення іноземних мов. В Академії внутрішніх військ МВС України готують перекладачів, проводять збори за різними тематиками для різних категорій військовослужбовців. На нашу думку, кількість особового складу, що володіє іноземною мовою, недостатня. Багато випускників іноземну мову “втрачають”. Звісно, як виняток є деякі військовослужбовці, які працюють над собою і знають кілька іноземних мов, але ця робота не є масовою і системною. Свого часу відомий князь Володимир Мономах у “Повчаннях дітям” звертав увагу на важливість вивчення іноземних мов.

У рамках співробітництва силові правоохоронні відомства з інших країн, зокрема Франції та Італії, готові надати допомогу в підготовці підрозділів, яким доведеться брати участь у миротворчих операціях.

У роботі [11] автор запропонував низку змін до законодавства та керівних документів щодо порядку комплектування та підготовки особового складу ВВ до участі у миротворчих місіях. Дійсно, внутрішнім військам потрібен центр підготовки до миротворчих операцій з повним циклом навчання. Як варіант центр може бути створений на базі Академії внутрішніх військ, де є можливість підготовки особового складу миротворчого підрозділу викладачами-спеціалістами високого класу у спеціально обладнаних лінгафонних класах, навчальному центрі.

Також у [12] розглянуто формування миротворчого підрозділу шляхом комплектування військовослужбовцями з підрозділів спеціального призначення та патрульних підрозділів ВВ. Так, військам з урахуванням умов сьогодення потрібен миротворчий підрозділ з якісно новими типами комплектування та рівнем підготовки особового складу. Миротворчий підрозділ має бути своєрідною моделлю майбутніх професійних внутрішніх військ, яка дає змогу випробовувати новітні концепції та технології комплектування, підготовки та застосування військ відповідно до сучасних вимог. Тому комплектування миротворчого підрозділу має здійснюватись на постійній основі. У цьому сенсі дискусійним є питання про доцільність комплектування миротворчого підрозділу тільки військовослужбовцями внутрішніх військ. Потрібні також спеціалісти з МВС, МО, МНС та інших міністерств і відомств (сапери, спеціалісти РХБ, зв’язківці тощо).

Концепцією розвитку внутрішніх військ на період до 2015 року передбачається комплектування військ військовослужбовцями за контрактом. У науково-дослідній роботі “Чисельність” (2010 р.) [12], яка виконана у науково-дослідному центрі Академії внутрішніх військ, розраховано, що для виконання визначеного обсягу завдань загальна штатна чисельність внутрішніх військ повинна складати 29 837 осіб при 100 % комплектуванні відповідних посад військовослужбовцями за контрактом. Згідно із Законом України [13] гранична чисельність внутрішніх військ становить 33 300 осіб, тобто 3 463 військовослужбовців за контрактом вивільняються для виконання інших завдань, що дає можливість створити миротворчий підрозділ.

Висновки

Для уточнення участі внутрішніх військ МВС України у миротворчій діяльності необхідно законодавчо визначити порядок застосування військ у миротворчих операціях.

Розв’язання цієї проблеми дає змогу вирішити такі завдання:

підвищення ролі і місця внутрішніх військ, а також МВС у цілому у поліпшенні міжнародного іміджу України;
участь контингенту ВВ у міжнародних миротворчих операціях, що дає широкі можливості апробації моделі професійних внутрішніх військ;
ознайомлення та подальше впроваджування досвіду інших держав у процес розбудови внутрішніх військ;
розвиток взаєморозуміння та взаємовигідних відносин з іншими країнами на двосторонній та багатосторонній основах.

Розгляд питання щодо створення миротворчого підрозділу на постійній основі у ВВ, а також центру підготовки до участі у миротворчих операцій є предметом подальших перспективних наукових досліджень.

Список використаних джерел

Звіт про службове відрядження заступника начальника Головного управління – командувача внутрішніх військ МВС України генерал-лейтенанта Конопляника С. В., заступника начальника Кримського територіального командування ВВ МВС України полковника Шивікова В. М., начальника науково-дослідної лабораторії будівництва внутрішніх військ науково-дослідного центру Академії внутрішніх військ МВС України підполковника Черкашина О. Д.
Правоохоронні структури з військовим статусом держав світу : підруч. / [Б. І. Пилипів, В. М. Кухар, О. В. Астахов, І. А. Свищ]. – К. : ГУ ВВ МВС України, 2004. – 266 с.
Основные функции, задачи и принципы служебной деятельности национальной жандармерии Франции по обеспечению общественной безопасности [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.yurclub.ru/docs/pravo/0503/18.phpl.
МВД России. Внутренние войска [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.vvmvd.ru.
Пресс-конференция главнокомандующего внутренними войсками МВД России генерала армии Николая Рогожкина [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.mvd.ru.
Об организации участия сотрудников органов внутренних дел и военнослужащих внутренних войск МВД России в миротворческих миссиях : приказ Министра внутренних дел РФ от 30 августа 2000 г. № 914 [Электронный ресурс]. – Режим доступа : ссылка скрыта

Федерации для участия в миротворческих миссиях Всероссийского института повышения квалификации [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.vipkmvd.ru.
Белорусские миротворцы [Электронный ресурс]. – Режим доступа : news/express/2738.phpl
Интервью командующего ВВ Белоруссии [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.redstar.ru.
Заросило В. О. Спеціальний підрозділ МВС України у Косово – один із шляхів службово-бойового застосування сил охорони правопорядку / В. О. Заросило // Проблемні питання службово-бойового застосування сил охорони правопорядку на сучасному етапі : зб. тез доп. наук.-практ. конф., 4–5 берез., м. Харків. – Х. : Акад. ВВ МВС України, 2008. – С. 72–73.
Башкатов Є. Г. Розроблення пропозицій щодо тактики дій поліцейських миротворчих підрозділів під час виконання міжнародних миротворчих завдань : магістерська робота / Акад. ВВ МВС України. – Х., 2009. – 106 с.
Визначення оптимальної штатної чисельності внутрішніх військ МВС України з урахуванням останніх змін у військовому законодавстві України : звіт про НДР (шифр – “Чисельність”) / Акад. ВВ МВС України; кер. В. М. Бацамут; Інв. № 178. – Х., 2010. – 37 с.
Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України : закон України від 10 січ. 2002 р. № 2925-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16.

Стаття надійшла до редакції 28.01.2011 р.

П
УДК 159.9.072.43-355.33

Я. В. Мацегора

ПІДВИЩЕННЯ ПРОГНОСТИЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТЕСТІВ

ІНТЕЛЕКТУ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ

ВІДБОРІ НА НАВЧАННЯ ДО ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Розглянуто сучасні дослідження щодо взаємозв’язку рис особистості з інтелектом. Наведено результати власного емпіричного дослідження взаємозв’язку інтелекту з акцентуаціями характеру у курсантів Академії внутрішніх військ МВС України з різною успішністю навчання.
остановка проблеми. Служба у внутрішніх військах ставить багато вимог щодо здібностей людини, що потребує ретельного відбору осіб, які поступають на службу. У системі органів сил охорони правопорядку нашої країни психологічний відбір, що ґрунтується на експериментальному психологічному методі дослідження здібностей, почав застосовуватися у 70-х роках. З того часу накопичено значний досвід, що підтвердив його життєву необхідність. Разом з тим є ще багато аспектів професійного відбору, які потребують подальшого вдосконалювання.

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовця внутрішніх військ (ВВ) і кандидата на службу у ВВ здійснюється з метою індивідуалізації навчально-виховного процесу, підвищення ефективності навчально-бойової та службової діяльності, раціонального комплектування підрозділів, формування кадрового резерву, оптимізації процесу адаптації військовослужбовця до умов несення служби, профілактики нервово-психічних зривів і суїцидальної поведінки тощо.

Для військовослужбовців ВВ, що здобувають спеціальну середню та вищу освіту, крім усього іншого важливою є здібність до засвоєння знань. Традиційно цю здібність визначають за допомогою тестів інтелекту.

Зв’язок інтелекту з успішністю навчання є експериментально доведеним і визнаним, у результаті чого у професійний відбір до ВВНЗ системи МВС включено тести інтелекту. Однак уже з самого початку їх застосування стало зрозумілим, що високі показники інтелекту є необхідною, проте недостатньою умовою успішності навчання у вищому навчальному закладі. Унаслідок цього актуальними стали дослідження взаємозв’язку інтелекту з особистісними особливостями як спроба підвищити надійність передбачення успішності професійного навчання у вищому навчальному закладі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основні спроби сучасних психологів щодо підвищення прогностичних можливостей тестів інтелекту пов’язані з виявленням кореляцій між базовими властивостями особистості та основними інтелектуальними факторами.

Так, найбільш популярними є дослідження взаємозв’язку екстраверсії, або інтроверсії (за Айзенком) з успішністю вирішення вербальних і невербальних інтелектуальних завдань. Для пояснення отриманих взаємозв’язків нерідко використовують змінні статі та віку.

Є і більш масштабні дослідження. Зокрема, дослідження Р. Кетела було спрямовано на виявлення залежностей між інтелектом та особистісними рисами, досліджуваними за допомогою питальника 16 РF [3].

Були встановлені дуже незначні позитивні кореляції між інтелектом і фактором Q “сила суперего” (0,18), фактором I “сензитивність” (0,12) і фактором Q₃ (0,22). Крім того, під час тестування університетських студентів були виявлені кореляції інтелекту з радикалізмом (фактор Q), домінантністю (фактор Е) та інтенсивністю внутрішнього духовного життя (фактор М). Проте є й інші дані. Так, у дослідженні військовослужбовців армії США виявилися негативні кореляції вербального інтелекту з факторами А (–0,25), F (–0,35) та I (–0,35). Отримано негативну кореляцію екстраверсії (фактори А і F) та інтелекту [3].

Ще одним напрямком досліджень є вивчення взаємозв’язків інтелекту з емоційними особливостями особистості або їх переживаннями.

У
© Я. В. Мацегора
1987 р. В. В. Пєчєнков [3] виявив зв’язок між рівнями вербального, невербального і загального інтелекту, успішністю навчання у школі та емоційними переживаннями. Він показав, що переважання негативних емоцій у школяра позитивно корелює як з успішністю, так і з показниками інтелекту. Причому у хлопчиків переважає тривога: її рівень позитивно корелює з лівопівкульним домінуванням і вербальним інтелектом. У дівчат переважає страх, який пов’язаний з невербальним інтелектом і лівопівкульним домінуванням.

Як встановив А. Кепалайте у 1982 р., оптимістичні студенти краще вирішують вербальні завдання тестів інтелекту, а песимістичні – невербальні [4].

У дослідженнях В. М. Русалова і С. А. Дудіна успішність вирішення тестів у дорослих залежала від їх емоційної стійкості, а у дітей – від їх емоційної чутливості [11].

Е. Л. Носенко, вивчаючи взаємозв’язок емоційності та інтелектуальних здібностей, вводить опосередковану ланку – самооцінку. У своєму дослідженні 1998 р. він дійшов такого висновку: рівень самооцінки підлітків істотно впливає як на якісні показники ефективності інтелектуальної навчальної діяльності, так і на час виконання, якщо в структурі її ситуації є емоційні фактори (наприклад, страх неуспіху, підвищена відповідальність за якість діяльності та ін.). У підлітків з низькою самооцінкою показники якості діяльності в емоціогенних ситуаціях нижчі на статистично значущому рівні, ніж у підлітків з високою самооцінкою, а час виконання діяльності більший. Пояснюючи цей результат, Е. Л. Носенко вказує, що вплив самооцінки на ефективність навчальної діяльності опосередкований гіршою адаптацією підлітків з низькою самооцінкою до емоціогенних ситуацій. Це призводить до виникнення емоційної напруженості, що негативно позначається на якісних характеристиках діяльності та часу її виконання [9, с. 24].

Дослідження дитячої обдарованості показали, що талановиті діти від своїх однолітків відрізняються високою активністю і наполегливістю [3].

Т а б л и ц я 1

Частота зустрічальності різних рівнів інтелекту у курсантів

з різним рівнем навчальної успішності, %

Рівень інтелекту	Група			Показник значущості розбіжностей між досліджуваними групами
Рівень інтелекту	відмінники	хорошисти	трієчники	φ_1-2	φ_1-3	φ_2-3
Високий	0,00	2,27	0,00	0,96	0,00	0,87
Вищий за середній	84,62	68,18	80,00	1,24	0,29	0,77
Середній	15,38	27,27	20,00	0,93	0,29	0,49
Нижчий за середній	0,00	2,27	0,00	0,96	0,00	0,87
Дефект	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00

Попри загальну розробленість проблеми взаємозв’язку інтелекту з особистісними рисами, прикладних досліджень впливу особливостей взаємозв’язків інтелекту з особистісними особливостями на успішність навчання вітчизняних військовослужбовців внутрішніх військ, які б дозволили скоректувати процедуру професійного відбору на навчання у ВВНЗ, майже немає.

Мета дослідження – проаналізувати взаємозв’язки акцентуацій особистості з інтелектуальними здібностями у курсантів з різною навчальною успішністю.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до мети дослідження було застосовано такі методики: “Визначення акцентуацій характеру К. Леонгарда” (Шмішек), “Прогресивні матриці” (Равен).

Мета дослідження визначила принцип формування груп:

група 1 – відмінники, до якої увійшли курсанти першого курсу Академії внутрішніх військ, що склали літню сесію (з профілюючих предметів) лише на одні п’ятірки (14 осіб);

група 2 – хорошисти, до якої увійшли курсанти першого курсу Академії внутрішніх військ, що склали літню сесію переважно на четвірки (49 осіб);

група 3 – трієчники, до якої увійшли курсанти першого курсу Академії внутрішніх військ, що склали літню сесію переважно на трійки (12 осіб).

Відповідно до мети та завдань дослідження були використані такі методи математичної статистики: t-критерій Стьюдента-Фішера,
φ-критерій кутового перетворення Фішера, рангова кореляція Спірмена.

Традиційно тести інтелекту використовуються для визначення того, наскільки рівень розвитку розумової діяльності особистості забезпечує їй можливість здобувати максимум нових знань й ефективно застосовувати їх у життєдіяльності.

Результати дослідження рівня інтелекту у курсантів з різною навчальною успішністю подано у табл. 1.

Як бачимо з даних, наведених у цій таблиці, у всіх досліджуваних групах, незалежно від навчальної успішності, найчастіше діагностується рівень інтелекту, вищий за середній. Так, у відмінників він діагностовано у 84,62 % обстежуваних, у хорошистів – у 68,18 %, а у трієчників – у 80,00 %. Крім того, у всіх досліджуваних групах також було діагностовано середній рівень інтелекту. У відмінників цей рівень інтелекту діагностується у 15,38 %, у хорошистів – 27,27 %, у трієчників – 20,00 %. Співвідношення цих рівнів інтелекту у всіх досліджуваних групах практично однакове. Наприклад, на цьому етапі дослідження не було виявлено значущих розбіжностей між досліджуваними групами за частотою цих двох рівнів інтелекту. Зазначимо, що у найбільшій за чисельністю групі – у групі хорошистів також були діагностовані високий (2,27 %) і нижчий за середній (2,27 %) рівні інтелекту.

Такі однорідні результати пов’язані не в останню чергу з тим, що у ВНЗ системи ОВС існує жорсткий відбір, і рівень інтелекту – це один із критеріїв відбору. Наприклад особи, що мають інтелект, нижчий за середній, не проходять відбір.

Крім того, ці дані підтверджують, що навчальна успішність у ВНЗ не повною мірою залежить від рівня інтелекту, а деякою мірою є наслідком того, наскільки курсант може реалізувати свої здібності, наскільки він пристосувався, адаптувався до умов життєдіяльності.

У подальшому аналіз результатів дослідження проводився відповідно до запропонованого Ю. В. Кортнєвою [6] інтерпретаційного підходу, в основі якого лежить принцип використання психометричного парадоксу, що дає змогу успішно працювати з нестійкими даними, високо навантаженими за фактором соціальної бажаності. Таким чином, аналіз сполучень шкал акцентуацій особистості дозволяє з’ясувати актуальні проблеми тих, кого обстежують, що належать до соціально-адаптивної групі.

Запропонований Ю. В. Кортнєвою підхід є сучасним і таким, що відображає глибоке проникнення психометричних засад у психодіагностику. Однак і в традиційному підході [7; 8] існують вказівки на зв’язок акцентуацій з особливостями життєдіяльності, адаптації. Згідно з усталеними поглядами до психологічних та соціальних факторів виникнення акцентуацій належать:

особливості та зміни умов соціалізації (наприклад, розставання з родиною і вступ на навчання до ВНЗ зі своїми традиціями може призводити до ослаблення одних і посилення інших рис);
особливості провідної, у тому числі й навчальної, діяльності (зокрема, проблеми, що виникають у процесі навчання, можуть призвести до депресивних станів, появи тривожності, емоційної напруженості);
вікові кризи (зокрема, процеси, пов’язані з переходом дитячого “Я” у доросле “Я”, за Е. Еріксоном, і його професіоналізація).

Усе це зумовлює актуальність дослідження акцентуацій особистості у курсантів молодших курсів як індивідуальних особливостей, що тісно пов’язані з навчанням у ВНЗ та певними проблемами цього навчання.

Т а б л и ц я 2

Показники акцентуації особистості у курсантів

з різною навчальною успішністю, умов. бали

Шкала акцентуації особистості	Група			Показник значущості розбіжностей між досліджуваними групами
Шкала акцентуації особистості	відмінники	хорошисти	трієчники	t_1-2	t_1-3	t_2-3
Гіпертимність	18,00±4,07	16,96±4,77	17,00±7,60	0,81	0,41	0,02
Застрягання	13,14±3,39	12,16±2,71	11,67±2,22	0,99	1,32	0,65
Емотивність	10,50±5,49	9,85±5,01	10,50±5,35	0,39	0,00	0,38
Педантичність	9,71±3,83	11,02±4,38	10,83±5,22	1,09	0,61	0,12
Тривожність	4,07±4,01	4,35±4,82	5,25±3,65	0,22	0,79	0,72
Циклотимічність	8,14±2,98	10,96±3,80	10,75±4,52	2,92*	1,71	0,15
Демонстративність	15,71±3,83	15,14±3,24	13,33±4,69	0,51	1,40	1,27
Неврівноваженість	5,57±3,08	6,91±4,63	6,25±3,72	1,26	0,50	0,52
Дистимічність	9,64±2,92	9,43±3,97	11,00±2,66	0,22	1,24	1,64
Екзальтованість	11,57±4,97	12,92±4,51	12,00±4,43	0,91	0,23	0,64

П р и м і т к а. * р ≤ 0,05.

Результати дослідження особливостей акцентуацій особистості у курсантів з різною навчальною успішністю подано у табл. 2.

Як бачимо з даних, наведених у табл. 2, досліджувані групи практично не мають значущих відмінностей за показниками вираженості акцентуацій особистості. Єдина зафіксована значуща відмінність стосується шкали блоку активності – циклотимічності. Розглянемо цей блок більш докладно.

До шкал активності належать гіпертимність, дистимічність, циклотимічність.

За шкалою гіпертимності у всіх досліджуваних групах одержано високі бали, які є нормою для юнаків і тому не вважаються акцентуацією. У групі відмінників найвищі і щільні показники за гіпертимністю (18,00 ± 4,07), однак відмінності з показниками хорошистів, у яких вони найнижчі серед досліджуваних груп (16,96 ± 4,77), і показниками трієчників, у яких найбільший діапазон даних за розглянутою шкалою (17,00 ± 7,60), не досягають рівня статистичної значущості.

На думку Ю. В. Кортнєвої [6], гіпертимність розуміється як показник, що відповідає за те, наскільки той, хто обстежується, віддає себе діяльності (навчанню).

Отримані високі показники гіпертимності можуть свідчити як про загальну енергійність і діяльну роль людини, так і про напруження сил і самовіддачу в одній значущій галузі. Крім того, інтерпретуючи цей показник у курсантів, ми також ураховуємо його навантаженість за параметром соціальної бажаності. Тому одержані результати можуть свідчити не стільки про рівень активності, скільки про сприйняття своєї позиції або ролі як активної, діяльної, домінуючої. Підвищення гіпертимності часто посилює позитивний, енергійний настрій, позитивну оцінку своєї ролі, відчуття здоланності перешкод, проблем.

За шкалою дистимічності бали у всіх досліджуваних групах належать до середніх показників і не дають акцентуації. Однак у трієчників отримані граничні з акцентуацією показники. Результати за шкалою дистимічності у цій групі найбільш високі і щільні (11,00 ± 2,66). У групі відмінників (9,64 ± 2,92) і хорошистів (9,43 ± 3,97) бали за цією шкалою дещо нижчі. Використовувані нами методи математичної статистики не виявили за шкалою дистимічності значущих відмінностей між досліджуваними групами.

Досить високі показники за шкалою дистимічності дозволяють припустити критичність курсантів до своїх ресурсів, а також сформовану етичну позицію.

У психологічних дослідженнях дистимічний тип нерідко описують як такий, що протилежний гіпертимному. Однак результати нашого дослідження дають змогу протиставити гіпертимність і дистимічність тільки у групі відмінників, що характеризує їх як активних, таких, що прагнуть віддавати себе діяльності. Це поєднання вказує на ресурсний стан, при якому суб’єкт має значно більші можливостями, ніж ті, які він актуально використовує. У групі трієчників високі показники гіпертимності у поєднанні з досить високими показниками дистимічності дозволяють описати їх як напружених, як таких, що віддають усі сили для досягнення поставленої мети, що призводить до виснаження їх ресурсів.

За шкалою циклотимічності у відмінників отримані бали належать до середнього, такого, що не дає акцентуації, рівня (8,14 ± 2,98). У групі хорошистів і трієчників одержані діапазони даних частково перетинаються з рівнем акцентуацій. Так, у групі хорошистів середні показники за шкалою циклотимічності найбільш високі серед усіх досліджуваних груп – 10,96 ± 3,80. За цими показниками вони значуще відрізняються від відмінників (t = 2,92, р ≤ 0,05). У групі трієчників отримано показники, подібні до показників хорошистів (10,75 ± 4,52). Однак відмінності між показниками відмінників і трієчників залишаються лише на рівні тенденції до статистичної значущості (t = 1,71, р ≤ 0,1).

К. Леонгард [7] розумів під циклотимічністю зміну гіпертимних та дистимних станів. Особам з такою акцентуацією характерна схильність до депресивного реагування. Виділяють кілька видів циклотимічності (поведінкову, емоційну, когнітивну і фазову). Так, деяке підвищення балів за шкалою циклотимічності у трієчників є відображенням підвищення у них дистимічності, наявності депресивних фаз. Зниження балів у відмінників відображає збалансовану врівноваженість у бік оптимізму шкал гіпертимності і дистимічності. Підвищення балів у хорошистів, поряд з досить високими показниками за екзальтованістю, дозволяє говорити про наявність у них емоційної циклотимічності, для якої характерні висока залежність емоційного стану від зовнішніх подій, легка зміна у ставленні до будь-яких подій, предметів або людей як наслідок низької внутрішньої мотивації.

Розглянемо шкали реактивності. До них належать застрягання і неврівноваженість. Ці шкали дозволяють зробити висновок про особливості реагування тих, кого обстежують, на події, які відбуваються.

Умовно “нормальне” реагування означає відсутність реагування людиною на слабкий стимул, адекватне реагування на стимул середньої сили і сильне реагування на стимул значної сили.

У всіх досліджуваних групах показники застрягання сягають діапазону акцентуації. Найбільш високі бали діагностовано у відмінників (13,14 ± 3,39), дещо нижчі – у хорошистів (12,16 ± 2,71) і трієчників (11,67 ± 2,22). Відмінності за показниками застрягання між досліджуваними групами не досягають рівня статистичної значущості.

Застрягання характеризується стійкістю афекту. У молодих людей воно може сприяти видатним досягненням у різних галузях, тому що вони щиро і з захопленням шукають задоволення у здійсненні своїх честолюбних задумів. Підвищення за шкалою застрягання вказує на вибірковість щодо всіх подій сьогодення. Очевидно, можна говорити про формування спрямованості у досліджуваних групах.

За шкалою неврівноваженості у всіх досліджуваних групах отримані низькі бали. Так, найменші середні бали за цією шкалою діагностовано у відмінників (5,57 ± 3,08), дещо більші – у трієчників (6,25 ± 3,72) та хорошистів (6,91 ± 4,63).

Шкала неврівноваженості є негативно навантаженою за соціальною бажаністю. У разі знижених балів за шкалою неврівноваженості можуть спостерігатися прагнення до точного додержання навіть незначних соціальних норм, підлеглість груповому натиску. Разом з тим такий показник може свідчити про спробу досягти бажаного враження (враження спокійної, керованої особи). Імовірно, що обидві описані тенденції характерні для курсантів. З одного боку, для них на першому курсі актуальним є навчитися підкорятися вимогам, а з іншого, – вони прагнуть не лише знати норми соціальної бажаності, але й відповідати їм.

Таким чином, аналізуючи шкали реагування у досліджуваних групах, можемо зазначити, що курсанти незалежно від успішності навчання реагують на події вибірково і є передбачуваними.

До шкал емоційної сфери належать: емотивність, екзальтованість, тривожність. Шкали емоційної сфери не рівнозначні. Найбільше навантаження припадає на шкали екзальтованості й емоційності, у той час як шкала тривожності відрізняється від них за низкою параметрів.

Емотивність та екзальтованість дозволяють скласти враження про глибину переживання людини. Екзальтованість указує на співвідношення переживання із зовнішніми подіями, а емотивність – з особистісними смислами. Найбільш високі показники у цій тріаді у всіх досліджуваних групах припадають на екзальтованість, найменші – на тривожність. Так, за шкалою екзальтованості найбільш високі показники діагностовано у хорошистів (12,92 ± 4,51), дещо менші – у трієчників (12,00 ± 4,43) та відмінників (11,57 ± 4,97). Значущих відмінностей за показниками шкали екзальтованості між відмінниками, хорошистами і трієчниками встановлено не було.

Під екзальтацією у цілому прийнято розуміти яскравість переживання, співвіднесеного із швидкоплинними враженнями. Проте у нашому дослідженні у всіх трьох групах діагностовано профілі, в яких висока екзальтація поєднується з дуже низькою тривожністю і зростанням застрягання та демонстративності. Такий профіль, за даними Ю. В. Кортнєвої [6], свідчить про прагнення безпосередніх, тимчасових переживань, які мають на меті витіснити травматичні переживання, тобто всі першокурсники (більшою чи меншою мірою) мають труднощі в адаптації, і прагнення відволіктися від них – це типовий для юнацького віку спосіб їх переживання.

За шкалою емотивності найменші показники діагностовано у хорошистів (9,85 ± 5,01). У відмінників і трієчників середні бали емотивності однакові – 10,50. Між показниками досліджуваних груп значущих відмінностей встановлено не було.

Під емотивністю розуміють глибину переживання, співвіднесеного з особистісними смислами людини. У нашому дослідженні привертає на себе увагу той факт, що у хорошистів порівняно з іншими курсантами найбільш виражена дихотомія “екзальтованості – емотивності”. Таке сполучення може свідчити не тільки про високу спонтанність, гарну інтуїцію, емпатію, а й про слабо побудовану систему пріоритетів у своїх думках, ціннісних диспозиціях, а також про конформність.

За шкалою тривожності найменші показники діагностовано у відмінників (4,07 ± 4,01), найбільш високі – у трієчників (5,25 ± 3,65).

Тривожність є складовою шкалою; вона, по-перше, пов’язана з показниками депресії, по-друге, є перехідною до шкал контролю. Низькі показники тривожності можуть свідчити про витіснення тривоги. Знижені показники характерні для поведінкового патерну людини, що насолоджується “свободою від будь-якої відповідальності”. Отримані у нашому дослідженні сполучення шкал підтверджують більший вплив на показники тривоги соціальної бажаності та депресивності, ніж шкал контролю. У всіх досліджуваних групах діагностовано високі показники за обома шкалами контролю. Майбутньому правоохоронцю суспільством нав’язується образ безстрашної людини, тому зниження показників тривоги (її витіснення) може бути непрямою ознакою професійної соціалізації. Підвищення балів за шкалою тривожності у трієчників, яке, проте, не досягає рівня статистичної значущості, можливо, є відображенням їх більшої дистимічності (депресивності).

До шкал контролю Ю. В. Кортнєва відносить педантичність і демонстративність [6].

Отримані за шкалою педантичності у досліджуваних групах показники частково потрапляють у діапазон акцентуації. Так, найменші показники діагностовано у відмінників (9,71 ± 3,83), дещо більші – у трієчників (10,83 ± 5,22) та хорошистів (11,02 ± 4,38). Між досліджуваними групами за показниками шкали педантичності не були встановлені відмінності, що досягають рівня статистичної значущості.

За шкалою демонстративності показники всіх досліджуваних груп потрапляють у зону вираженої акцентуації. За цією шкалою у відмінників діагностовано найвищі показники (15,71 ± 3,83), дещо менші – у хорошистів (15,14 ± 3,24) та трієчників (13,33 ± 4,69). Між досліджуваними групами за шкалою демонстративності не були встановлені значущі відмінності.

Як бачимо, у всіх досліджуваних групах шкали контролю мають високі показники. Таке поєднання, на думку Ю. В. Кортнєвої [6], свідчить про прагнення справити на оточення враження більшої значущості, професійності, відповідальності, сприятливо вразити власною компетентністю. Це поєднання має підвищену соціальну бажаність у ситуаціях, пов’язаних з прийманням на роботу. Шкала демонстративності може розглядатися у ролі одного з полюсів “центральної осі”, на якому ґрунтується інтерпретація профілю акцентуацій особистості. Наприклад, поєднання високих показників демонстративності та гіпертимності у нашій вибірці можна описати так: “Дивись, який я енергійний”.

Деяке зниження за обома шкалами контролю у групі трієчників є захисною реакцією на травмуючу дію іспитів, випробувань першим роком навчання.

Проведене нами дослідження актуальних проблем у курсантів молодших курсів з різною навчальною успішністю за допомогою методики Леонгарда-Шмішека показало таке.

1. Аналіз шкал активності свідчить про те, що відмінники мають явну дихотомію “гіпертимність – дистимічність”, що характеризує їх як активних, як таких, що прагнуть віддавати себе діяльності. У трієчників – інше поєднання шкал активності. Висока гіпертимність поєднується з високою дистимічністю, що характеризує їх як емоційно напружених. У хорошистів високі показники циклотимічності поєднуються з високою екзальтованістю, що дозволяє говорити про емоційну циклотимічність. Для неї характерна висока залежність емоційного стану від зовнішніх подій, легка зміна у ставленні до будь-яких подій, предметів або людей, що може бути наслідком низької внутрішньої мотивації і залежності від зовнішніх вражень, зовнішніх умов діяльності.

2. Аналіз шкал реагування у досліджуваних групах свідчить про те, що курсанти незалежно від успішності навчання реагують на події вибірково і є передбачуваними.

3. Аналіз шкал емоційної сфери показав, що у всіх досліджуваних групах більш виражена залежність від зовнішніх вражень (екзальтованість), ніж від внутрішніх, глибинних, пов’язаних зі смисловими структурами переживань (емотивність). Ця дихотомія (“екзальтованість – емотивність”) найбільш характерна для хорошистів. Зниження показників тривоги у всіх групах може бути непрямою ознакою їх професійної соціалізації. Так, майбутньому правоохоронцю суспільством нав’язується образ безстрашної людини. Деяке підвищення балів за шкалою тривожності у трієчників є відображенням їх більшої емоційної напруженості.

4. Аналіз шкал контролю свідчить про те, що у курсантів молодших курсів виражені прагнення справляти на оточення враження більшої значущості, професійності, відповідальності, а також сприятливо вражати з приводу своєї компетентності. Деяке зниження за обома шкалами контролю у групі трієчників є захисною реакцією на травмуючу дію іспитів, випробувань першим роком навчання.

Як бачимо, у курсантів з різною навчальною успішністю діагностовано специфічні проблеми адаптації до нових умов життєдіяльності та навчання.

Розглянемо, як описані актуальні проблеми впливають на реалізацію інтелектуальних здібностей.

Результати зазначеного етапу дослідження подано у табл. 3. Із даних, наведених у цій таблиці, виходить, що у всіх трьох досліджуваних групах коефіцієнт інтелекту й акцентуації особистості пов’язані дуже вибірково. Так, більшість зв’язків, особливо у групі відмінників і хорошистів, практично дорівнюють нулю, належать до рівня дуже незначущих. У групі відмінників рівня значущості досягає тільки кореляційний взаємозв’язок між коефіцієнтом інтелекту та гіпертимністю. Цей зв’язок є прямим, щільним (r_s = 0,77, р ≤ 0,01).

Таким чином, можемо припустити, що у групі відмінників успішність вирішення інтелектуальних завдань пов’язана з високою активністю, жагою діяльності, підприємливістю, працездатністю, можливістю бути завжди у тонусі, що, зрештою, і визначає високу успішність.

У групі хорошистів рівня значущості досягає кореляційний зв’язок між коефіцієнтом інтелекту та циклотимічністю. Цей зв’язок є зворотним, помірним (r_s = – 0,32, р ≤ 0,05). Зауважимо: як і шкала гіпертимності, ця шкала належить до блоку активності, однак має дещо інше значення. Можемо припустити, що нестійкість, відволікання на зовнішні подразники знижують успішність вирішення інтелектуальних завдань у цій групі.

У групі трієчників рівня значущості досягає зв’язок між коефіцієнтом інтелекту і шкалою емотивності. Цей зв’язок є зворотним і сильним (r_s = –0,74, р ≤ 0,05). Так, у цій групі глибина переживань, співвіднесених з особистісними смислами, знижує успішність вирішення інтелектуальних завдань. Можливо, що для курсантів цієї групи іспити є значною подією, і саме таке до них ставлення і дезорганізує їх інтелектуальну діяльність. Дослідженнями давно доведено, що значущість події є одним із психотравмуючих факторів.

Blog

Академія внутрішніх військ мвс україни

Содержание