Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Виховний вплив на засуджених Програми диференційованого виховного впливу на засудже­них повинні враховувати можливості виховної функції режиму 2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педаг

Подобный материал:

• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3072.32kb.
• Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000, 2338.08kb.
• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
• Президента України Віктора Януковича Андрій Портнов: Ухвалення нового Кримінально-процесуального, 429.21kb.
• Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, 321.79kb.
• Кримінально-виконавче законодавство україни, 1221.59kb.
• 12. 00. 09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова, 67.92kb.
• О. В. Новіковим закон україни про внесення змін до Кримінально-процесуального кодекс, 52.38kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести до Кримінального ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуального, 182.04kb.
• Верховна Рада України [Електронний ресурс] . - режим доступу до сайту : www zakon rada, 134.86kb.

Глава 19

ВИХОВНИЙ ВПЛИВ НА ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

Стаття 123. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі

1. Соціально-виховна робота — цілеспрямована діяльність
персоналу органів і установ виконання покарань та інших соці­
альних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоціалі-
зації засуджених.

Соціально-виховна робота спрямована на формування та за­кріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корис­ною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання ви­мог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

2. Участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, враховується при визначенні ступеня їхнього виправ­лення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення.
   
3. Розпорядком дня колоній можуть бути передбачені виховні заходи, участь в яких для засуджених є обов'язковою.
   
4. Стимулювання правослухняної поведінки засуджених здій­снюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану і ступе­ня соціальної занедбаності.
   
5. Програми диференційованого виховного впливу на засудже­них повинні враховувати можливості виховної функції режиму ^В1дбування покарання, загальноосвітнього і професійно-техніч­ного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовують­ся До осіб, позбавлених волі, самодіяльних організацій засудже­них, громадських, благодійних і релігійних організацій, а також залучення засуджених до самовиховання.
   

410

411

1. У даній статті вперше на рівні закону закріплено поняття со­ціально-виховної роботи з засудженими як цілеспрямованої діяль­ності персоналу органів і установ виконання покарань та інших соціальних інституцій для досягнення мети виправлення і ресоці-алізації засуджених. Правове регулювання виховного впливу включає регламентацію виховної роботи з засудженими, діяльнос­ті самодіяльних організацій засуджених до позбавлення волі отримання засудженими, що тримаються в установах виконання покарань, загальної та професійної освіти, застосування до них за­ходів заохочення та стягнення.

Виховна робота є засобом духовного впливу на засудженого, спробою поліпшити його особистість за час відбування покарання шляхом цілеспрямованого виправного випливу, поновлення або прищеплювання засудженим навичок правильної орієнтації в сис­темі духовно-моральних цінностей, психологічної та іншої підго­товки до ведення морального, соціально-корисного образу життя після звільнення з місць позбавлення волі.

2. У ст. 6 КВК України виховна робота розглядається у якості одного з основних засобів виправлення і ресоціалізації. Норми, що регулюють виховну роботу (як і деякі інші), носять заохочуваль­ний, стимулюючий характер. Так, у ч. 2 ст. 123 КВК України вка­зується, що участь засуджених у здійснюваних виховних заходах враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення, а та­кож при застосуванні заходів заохочення та стягнення. Таким чи­ном, підкреслюється думка про те, що засуджені добровільно, за власним бажанням приймають участь у здійснюваних заходах.

Разом із тим, у тих же виховних цілях закон передбачає можли­вість проведення таких виховних заходів, у яких участь засудже­ного є обов'язковою: праця, ранкова фізична зарядка, загальноос­вітнє навчання засуджених молодіжного віку, які не мають серед­ньої освіти тощо). Слід відмітити, що такі заходи повинні бути передбачені розпорядком дня для конкретної виправної установи.

3. Відповідно до ч. 4 ст. 123 КВК України, стимулювання право-слухняної поведінки засуджених до позбавлення волі здійснюється за допомогою програм диференційованого виховного впливу. Реалі­зація цих програм є формою соціально-виховної роботи з засудже­ними, яка проводиться персоналом органів та установ виконання покарань у взаємодії з державними та громадськими інституціями для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених.
   
4. Виховна робота організується адміністрацією виправних установ на основі детальних планів, учбово-педагогічних рекомен­дацій та інших документів, які розробляються у відповідних структурах кримінально-виконавчої системи, покликаних зроби­ти процес виховного впливу на засуджених комплексним та ефек­тивним. У цих же цілях сприяння у проведенні виховних заходів можуть надавати громадські об'єднання та організації (дивись ко­ментар до статті 25 КВК України).
   

412

Начальники відділень соціально-психологічної служби здій­снюють індивідуальний облік засуджених, які приймають участь у програмах. Стосовно осіб, які беруть участь у психокорекційних програмах, індивідуальний облік здійснюється також психолога­ми та лікарями-психіатрами. Заступник начальника колонії з со­ціально-виховної та психологічної роботи веде облік засуджених, які приймають участь у програмах, щоквартально організовує роз­гляд на засіданні методично-виховної ради колонії стан та ефек­тивність реалізації програм.

5. Відповідно до Положення про порядок реалізації у виправ­
них та виховних колоніях програм диференційованого впливу на
засуджених до позбавлення волі, затвердженого наказом Держав­
ного департаменту України з питань виконання покарань, у коло­
ніях реалізуються такі типові програми: «Освіта», «Професія»,
«Правова просвіта», «Духовне відродження», «Творчість», «Фіз­
культура і спорт», «Подолання алкогольної та наркотичної залеж­
ності», «Підготовка до звільнення».

Адміністрація колоній може корегувати зазначені програми з урахуванням виду установ та контингенту засуджених та реалізо­вувати інші програми, що сприяють становленню засуджених на життєву позицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам су­спільно корисної діяльності.

6. Програми розробляються з урахуванням поведінки засудже­них, їх соціально-педагогічної занедбаності та враховуючи можли­вості виховної функції режиму відбування покарання, загально­освітнього та професійно-технічного навчання, заходів заохочення і стягнення, які застосовуються до осіб, позбавлених волі, самоді­яльних організацій засуджених, громадських, благодійних і релі­гійних організацій, а також залучення засуджених до самовихо­вання.
   
7. Завданнями програм є: стимулювання правослухняної пове­дінки засуджених, сприяння формуванню у них здорового способу життя й моральності; організація корисної зайнятості засудже­них; розвиток особистого потенціалу засуджених, корисної ініціа­тиви, творчих здібностей та професійних навичок, що сприятиме їх соціальній адаптації після звільнення; формування у засудже­них свідомого ставлення до цілей свого виправлення та розуміння ними залежності перспективи дострокового звільнення від відбу­вання покарання від своєї особистої поведінки.
   

Програми реалізовуються на основі принципів педагогіки спів­робітництва та сприяють формуванню взаємовідносин партнерства між персоналом і засудженими для досягнення мети виправлення й ресоціалізації останніх, дотримання їх законних прав в період відбування покарання.

413

Стаття 124. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі

1. У колоніях проводиться моральне, правове, трудове, есте­тичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а та­кож інші його види, що сприяють становленню їх на життєву по­зицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно ко­рисної діяльності.

2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів.

1. Персонал виправних установ у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі здійснює моральне, правове, трудове, есте­тичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а та­кож інші його види, що сприяють становленню їх на життєву по­зицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно ко­рисної діяльності. Якщо раніше у виправно-трудовому законодав­стві мова йшла про політико-виховну роботу з засудженими, при якій основними були трудове змагання, роз'яснення законодав­ства, агітаційна та пропагандистська, культурно-масова та фіз­культурно-спортивна, індивідуальна робота, то тепер такого поді­лу немає. Називаються лише види, напрямки виховання.

2. Моральне виховання засуджених у виправній (пенітенціар­ній) педагогіці розглядається як процес формування всієї особис­тості засуджених, їх життєвої позиції. Виховання позитивної жит­тєвої позиції є справою виключно важливою та складною, оскільки саме відсутність стійких моральних початків і привела засуджених до злочину. Потрібно зауважити, що духовність, моральність, мо­раль — це категорії не тільки релігійні. У виховному процесі суттє­ва роль належить освіті, науці, культурі, засобам масової інформа­ції, рівню розвитку суспільних відносин, системі ціннісних орієн­тацій та способу життя суспільства. Тому моральне виховання (в тому числі і засуджених) можливо лише в сукупності використан­ня всіх вказаних напрямків життєдіяльності суспільства, а не яко­гось одного з них (наприклад, релігійної просвіти).

3. Правове виховання має на увазі формування у засуджених пра­восвідомості, що включає знання принципів і норм права, а також переконання в тому, що дотримуватись їх необхідно. У виховній ро­боті перш за все слід звертати увагу не на знання засудженими право­вих норм (при всій значимості таких знань), а на формування у них поваги до закону, розуміння необхідності слідувати його приписам.
   
4. Трудове виховання засуджених представляє собою процес формування або закріплення трудових навичок і вмінь, психоло­гічної готовності до праці, морального до неї ставлення, усвідом­лення потреби працювати. Формування вказаних якостей у засу-
   

джених є важливим особливо у теперішніх умовах, коли пошире­ною є думка про можливість без особливих зусиль швидкого та легкого збагачення.

5. За заявою Державного департаменту України з питань вико­
нання покарань достатньо багато уваги у практиці установ вико­
нання покарань приділяється естетичному вихованню засудже­
них, оскільки в своїй більшості це малокультурні люди, що досить
часто мають викривлене уявлення про прекрасне, перекручені
смаки, погляди та ідеали. Всі ці якості найбільш наочно проявля­
ються у субкультурі засуджених зі своїм жаргоном та фольклором,
«злодійською романтикою» та блатними традиціями, табірними
піснями й іншими атрибутами. Тому перед персоналом установ ви­
конання покарань стоїть задача формування у засуджених здат­
ності сприймати прекрасне, розвитку потреб і здібностей до участі
у створенні прекрасного.

Державний департамент України з питань виконання покарань визначає, що нині в кожній виправній установі функціонують духо­ві оркестри, хори, вокально-інструментальні та ансамблі народної пісні, аматорські колективи сучасного та бального танцю, команди клубів веселих та кмітливих. Своєю майстерністю вони дарують лю­дям добро, радість пісні, танцю, музики, поетичного слова, підно­сять їх настрій, прищеплюють любов до мистецтва, до рідної землі. Великою популярністю у неповнолітніх правопорушників, які три­маються у виховних колоніях, користується фестиваль самодіяль­ної творчості «Червона калина». Цей масовий захід, який прохо­дить у два етапи, відкриває нові таланти, є поштовхом до подальшо­го вдосконалення цікавого та корисного дозвілля вихованців, їх культурного збагачення та виховання у дусі патріотизму та поваги до традицій, духовних цінностей українського народу.

6. У засобах масової інформації поширюються дані про те, що у
виправних колоніях достатньо багато уваги приділяється фізично­
му вихованню засуджених, для чого у кожній установі створюєть­
ся необхідна спортивна база (за виключенням приміщень камерно­
го типу колоній максимального рівня безпеки). Причому, у ряді
виправних установ, особливо у виховних колоніях, де дозволяє
площа, є обладнані спортивні майданчики та спортивні зали. Но­
вовведенням стало створення басейнів у деяких установах (напри­
клад, в Харківському СІЗО). Серед засуджених в основному куль­
тивуються силові та ігрові види спортивних занять; з точки зору
безпеки недоцільним є проведення занять з боротьби всіх видів,
боксу, метання диска, молота та списа, стрибки з жердиною та де­
яких інших видів спорту. Спортивні заходи служать не тільки
важливим фактором підтримання здоров'я засуджених та їх фі­
зичного стану, а й забезпечують зайнятість засуджених корисни­
ми справами (особливо в умовах відсутності роботи та інших не­
сприятливих факторів).


414

415

Державний Департамент України з питань виконання покарань рекомендує наступним чином забезпечити щоденне проведення у кожному відділенні соціально-психологічної служби виховної го­дини за тематикою: понеділок — інформаційна година (інформу­вання про найважливіші події у житті суспільства, держави); ві­второк — правове навчання (за участю працівників служб нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових вироків, оперативної роботи); середа — санітарно-просвітницька пропаганда (за участю медичних працівників); четвер — економічне навчання (за учас­тю працівників виробничих та економічних служб); п'ятниця, су­бота — морально-естетичне виховання.

Тематичний план проведення виховних годин складається що­місячно відділом соціально-психологічної роботи установи за по­годженням з методично-виховною радою та затверджується на­чальником установи. Щомісячно за графіком, що затверджується начальником установи за поданням методично-виховної ради на півріччя, проводити «День відділення», програма якого повинна передбачати, зокрема, інформування начальником відділення со­ціально-психологічної служби на загальних зборах засуджених відділення про стан справ та ефективність виховного процесу, зві­тування ради активу, бригадирів. До проведення «Дня відділення» залучаються члени методично-виховною ради, можуть запрошу­ватись рідні засуджених.

7. Виховна робота з засудженими організується диференційова­
но та індивідуалізовано, з урахуванням виду установи виконання
покарань, особистості, строку покарання та умов тримання.

Методи соціально-виховної роботи — це сукупність засобів педа­гогічного впливу на мислення, почуття, волю та поведінку засу­джених з метою формування і корекції їх свідомості та досвіду по­ведінки, позитивних особистісних рис і якостей. До методів форму­вання і корекції свідомості відносяться переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух; методи додаткової мотивації та сти­мулювання поведінки — заохочення, примус, змагання; методи формування та корекції позитивного досвіду поведінки — вправа, привикання, інструктаж; методи виявлення результатів виховного процесу — спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, ме­тод узагальнення незалежних характеристик, тестування.

8. Форми соціально-виховної роботи — певна організація педа­
гогічного процесу, яка відповідає змісту і цілям виховання. За­
лежно від об'єкта впливу форми соціально-виховної роботи поді­
ляються на індивідуальні, групові, масові; залежно від основних
напрямків формування особистості, виховання — на соціально-
світоглядні, фізичні, трудові, естетичні, моральні, правові; залеж­
но від видів діяльності — трудові, учбові, громадські, дозвільні
форми діяльності.

На думку Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань всі методи та форми впливу на особистість у виховній

роботі з засудженими є рівноцінними та повинні застосовуватись у сукупності та системі. На певному етапі педагогічного впливу той чи інший метод, засіб можуть висуватися на перше місце, але всі вони обов'язково повинні застосовуватись в єдиній системі педаго­гічних впливів.

9. З метою впровадження нових форм і методів у виховну роботу з засудженими до позбавлення волі, вивчення їх на основі індивідуальних програм психолого-педагогічного виливу, у систе­мі установ виконання покарань у 1991 р. була створена психоло­гічна служба — спеціальна структура, функціонування якої забез­печується психологами, які виконують завдання психологічного вивчення засуджених, надання їм допомоги під час відбування по­карання і в подальшому процесі соціальної адаптації після звіль­нення з місць позбавлення волі.

Основними функціями психологічної служби є: 1) психодіагнос-тична (спрямована на вивчення і узагальнення особистих та групо­вих характеристик засуджених); 2) прогностична (спрямована на оцінку перспектив розвитку особи, прогноз можливої індивідуаль­ної і групової поведінки засуджених); 3) виховна (спрямована на розробку індивідуальних та групових програм виховання засудже­них); 4) психопрофілактична (орієнтована на надання індивідуаль­ної психологічної допомоги засудженим, а також у разі необхідності персоналу установи); 5) консультативна (спрямована на надання до­помоги працівникам частин і служб у здійсненні індивідуального впливу на засудженого, попередження негативних психологічних явищ, соціальну адаптацію засуджених); 6) просвітницька (розра­хована на поширення психологічних знань і підвищення психоло­гічної культури працівників пенітенціарних установ); 7) дослід­ницька (спрямована на сприяння в проведенні наукових досліджень та впровадження їх результатів у практичну діяльність).

Психолог установи виконання покарань має широке коло обов'язків, зокрема: а) вивчає засуджених, які щойно прибули, використовуючи сучасні психологічні методики; б) розробляє ре­комендації начальникам загонів щодо організації індивідуальної виховної роботи з конкретними засудженими; в) виявляє осіб з підвищеною психологічною напруженістю, схильних до проявів внутрішньої та зовнішньої агресії; г) сприяє психіатру у виявленні засуджених з відхиленнями психічного розвитку; ґ) вивчає соці­ально-психологічні особливості серед засуджених, які впливають на оперативну обстановку в УВП (малі групи, їх структуру, соці­альні ролі, психологічні особливості лідерів, традиції та звичаї, настрої, мікроклімат); д) надає рекомендації персоналу щодо про­філактики міжособових та міжгрупових конфліктів серед засу­джених; є) проводить індивідуальні та групові заняття з психоло­гічної корекції психотравмуючих реакцій засуджених; є) бере участь у роботі щодо підготовки засуджених до життя на волі, ор-


416

417

ганізує психологічну підготовку засуджених, які звільняються; ж) взаємодіє з виробничими службами в добиранні засуджених на посади та професії, пов'язані з підвищеними вимогами до особи та ділових якостей; з) проводить заняття щодо підвищення психоло­гічної компетенції співробітників установ, консультує їх з окре­мих психологічних питань службового та сімейно-побутового ха­рактеру, займається профілактикою психотравмуючого стану співробітників; і) аналізує та узагальнює отримані результати з основних напрямків діяльності, координує свою діяльність з ке­рівниками установ та іншими співробітниками.

Дослідження, які узагальнюють досвід роботи даної служби, показують її досить високу ефективність. В установах виконання покарання створені кімнати психоемоційного розвантаження, роз­робляються спеціальні програми, нові методики вивчення особис­тості засудженого, надаються конкретні рекомендації щодо вдо­сконалення виховного процесу для засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне

навчання засуджених до позбавлення волі

1. У колоніях відповідно до законів України «Про освіту» (1060-12) і «Про загальну середню освіту» (651-14) для засудже­них забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти.
   
2. Засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвіт­ній рівень, незалежно від віку створюються умови для самоосвіти, надається можливість навчання в загальноосвітніх навчальних закладах колоній, які створюються місцевими органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до потреб у них і за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України.
   
3. У виховних колоніях утворюються середні загальноосвітні школи трьох ступенів. Засуджені, які навчаються в них, підручни­ками, зошитами та письмовим приладдям забезпечуються безо­платно.
   
4. Для засуджених, які не мають робітничої професії, за якою вони можуть бути працевлаштовані в даній колонії, обов'язковою є підготовка на курсах професійного навчання робітників на ви­робництві.
   

1. Значення загальноосвітнього та професійного навчання осіб, які позбавлені волі, визначається тим, що відповідно до ст. 6 КВК України воно є одним з основних засобів виправлення та ресоціалізації засуджених.

Загальноосвітнє навчання засуджених до позбавлення волі роз­виває їх загальний кругозір, підвищує рівень інтелекту та цивілі­зованості, перешкоджаючи таким чином вчиненню повторних зло­чинів. Важливе значення у справі виправлення засуджених має також і професійна підготовка. Відсутність трудової спеціальнос­ті суспільно корисних трудових занять є криміногенним факто­ром, який досить часто призводить до вчинення злочину.

2. Відповідно до Закону України «Про освіту», освітні програми поділяються на загальноосвітні та професійні. Загальноосвітні програми направлені на вирішення задач формування загальної культури особистості, адаптації особистості до життя в суспіль­стві. На створення основи для усвідомленого вибору та засвоєння професійних освітніх програм, а професійні — на підготовку спе­ціалістів відповідної кваліфікації. Обов'язковий мінімум змісту кожної основної освітньої програми встановлюється відповідним державним освітнім стандартом.
   
3. Відповідно до ч. 2 ст. 125 КВК України, засудженим, які ба­жають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від