Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание У дільниці посиленого контролю виправних колоній макси­мального рівня безпеки засуджені тримаються в приміщеннях ка­мерного типу

Подобный материал:

• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3072.32kb.
• Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000, 2338.08kb.
• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
• Президента України Віктора Януковича Андрій Портнов: Ухвалення нового Кримінально-процесуального, 429.21kb.
• Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, 321.79kb.
• Кримінально-виконавче законодавство україни, 1221.59kb.
• 12. 00. 09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова, 67.92kb.
• О. В. Новіковим закон україни про внесення змін до Кримінально-процесуального кодекс, 52.38kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести до Кримінального ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуального, 182.04kb.
• Верховна Рада України [Електронний ресурс] . - режим доступу до сайту : www zakon rada, 134.86kb.

та стягнення засудженого; інші документи, що стосуються вказа­ного питання; витяг з рішення засідання педагогічної ради вихов­ної колонії.

13. Організація роботи дільниць виправних та виховних коло­ній регламентована цим кодексом, Правилами внутрішнього роз­порядку установ виконання покарань, а також Методичними реко­мендаціями Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в кримінально-вико­навчих установах.
    
14. Про порядок переводу до дільниці реабілітації дивись ко­ментар до статті 100 КВК України.
    

Стаття 95. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу

1. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу, протягом чотирнадцяти діб піддаються повному ме­дичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педаго-гічному та іншому вивченню.
   
2. За результатами медичного обстеження, первинної псиході­агностики і психолого-педагогічного вивчення та на підставі кри­мінологічної, кримінально-правової характеристики на кожного засудженого складається індивідуальна програма соціально-ви­ховної роботи, яка затверджується начальником колонії.
   

1. Дільниця карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) створюється в установі виконання покарань з метою первинного психолого-педагогічного вивчення особистості всіх новоприбулих ^3асУДЖених, медичного нагляду за ними, сприяння в адаптації до Умов позбавлення волі та класифікації засуджених в межах уста­нови для визначення оптимальних умов відбування покарань.
   
2. Засуджені у дільниці КДіР тримаються у звичайних жилих приміщеннях протягом 14 діб з моменту прибуття до установи.
   

306

307

Гуртожитки забезпечуються інвентарем та іншими предметами за встановленими нормами. У приміщеннях гуртожитків, крім спальних кімнат, з розрахунку на кожне відділення обладнуються кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати виховної роботи, приміщення для зберігання особистих речей засуджених, сушильні для одягу та взуття, приміщення для приймання їжі та збереження продуктів харчування з холодильниками, туалетні кімнати та додатково обладнується кімната для приймання ліка­рем. У виправних колоніях для тримання засуджених жіночої ста­ті — кімнати особистої гігієни.

3. Дільницю КДіР очолює начальник, який призначається на
посаду за рахунок штатної чисельності соціально-психологічної
служби з числа найбільш досвідчених працівників. Він користу­
ється правами та обов'язками начальника відділення соціально-
психологічної служби з урахуванням специфіки завдань, покладе­
них на відділення КДіР. Загальне керівництво дільницею КДіР
здійснює начальник установи, який забезпечує залучення до робо­
ти з новоприбулими засудженими представників відповідних
служб установи.

Безпосередньо роботу начальника дільниці КДіР організовує заступник начальника установи із соціально-виховної роботи зі спецконтингентом. Заступники начальника установи та началь­ники служб, які за функціональними обов'язками мають відно­шення до роботи із новоприбулими засудженими, повинні відві­дувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень, про що робиться відмітка у відповідному журналі.

Для організації роботи із новоприбулими засудженими створю­ється робоча група, до складу якої обов'язково входять психолог та медичний працівник.

4. Тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину) перед­бачає: а) виявлення у засуджених гострих хвороб, у тому числі ін­фекційних захворювань, попередження їх розповсюдження серед інших засуджених; б) первинне вивчення даних про особу засу­джених та їх психологічну діагностику; в) виконання програм ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування по­карання; г) забезпечення особистої безпеки засуджених в період адаптації до умов позбавлення волі.
   
5. Первинне вивчення даних про засудженого передбачає з'ясу­вання: а) соціально-демографічних даних (вік, стать, стан здо­ров'я, ступінь непрацездатності тощо); б) кримінально-правових даних (відомості про вчинений злочин, попередню злочинну діяль­ність тощо); в) відомостей про окремі нахили, здібності та фізичні особливості.
   
6. Психодіагностика проводиться шляхом вивчення психоло­гічних властивостей, процесів та станів засуджених з метою: по­ліпшення адаптаційних можливостей засуджених до умов відбу
   

рання покарання, надання їм своєчасної психологічної допомоги; складання психологічної характеристики на кожного засуджено­го та розробка рекомендацій щодо особливостей організації індиві­дуальної роботи з ними; виявлення та постанови на профілактич­ний облік засуджених, які можуть бути віднесені до групи «ризи­ку» (схильні до нападу на персонал, до втечі, самогубства або членоушкодження, гри «під інтерес», до вживання спиртних на­поїв, наркотичних речовин та інші групи, виходячи з особливостей засуджених).

7. Психодіагностика може проводитись у формі: діагностичних бесід; анкетування; тестування; психологічного спостереження; психологічного експерименту. На підставі психологічної діагнос­тики та узагальнення даних про особистість засуджених психоло­гом розробляються психологічні характеристики, надаються ре­комендації щодо організації індивідуально-виховної роботи з ними, які відображаються в Індивідуальній програмі соціально-психологічної роботи кожного засудженого.
   
8. Деякі особливості організації роботи психолога з новоприбу­лими засудженими викладені у відповідних Методичних рекомен­даціях Державного департаменту України з питань виконання по­карань. Зокрема, у них передбачається порядок проведення бесід (первинних та повторних), первинного заповнення психологічної картки, психодіагностичного вивчення особи та психотерапевтич­них сеансів.
   
9. При надходженні до виправних колоній засуджені в обов'яз­ковому порядку проходять медичний огляд та санітарну обробку в порядку, встановленому п. 98 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, і санітарно-епідеміологічними нор­мами. З метою попередження проникнення інфекційних захворю­вань щодо всіх засуджених, які прибули до установи виконання покарань та після комплексної санітарної обробки та медичного огляду розміщені у дільниці КДіР, профілактичний карантин та медичний нагляд здійснюються протягом всіх 14 діб.
   

При виявленні протягом медичного обстеження інфекційних хворих серед засуджених проводиться комплекс протиепідеміч­них заходів. Тривалість медичного нагляду в даному випадку ви­значається максимальним інкубаційним періодом від дня ізоляції останньої особи, яка захворіла.

10. До програми ознайомлення новоприбулих засуджених з по­
рядком та умовами відбування покарання включаються питання:
^а) правила поведінки засуджених; б) розпорядок дня установи;

^в) порядок придбання засудженими продуктів харчування та пред­
метів першої потреби, одержання посилок, передач та бандеролей;

^г) Порядок надання побачень з родичами та іншими особами; д) по­
рядок звернення зі скаргами, заявами та пропозиціями; є) норми
та умови забезпечення речовим майном, харчуванням; ж) порядок


308

309

надання медичної допомоги, дотримання правил особистої гігієни уникнення захворювання на ВІЛ (СНІД); з) порядок залучення до праці, умови праці та її оплати; і) підстави та порядок застосуван­ня передбачених законом заходів заохочення та стягнення, пільг-к) порядок надання консультативної та психологічної допомоги.

Залежно від виду установи виконання покарань до програми ознайомлення новоприбулих засуджених можуть включатися й інші питання, які дають їм змогу в повній мірі усвідомлювати свої права та обов'язки. Для проведення занять з новоприбулими засу­дженими за окремим графіком залучаються представники відпо­відних служб установи.

11. По закінченні 14 діб щодо засудженого приймається рішен­ня про направлення : а) до дільниці ресоціалізації; б) до дільниці посиленого контролю.

Стаття 96. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації

Засуджені, які тримаються в дільниці ресоціалізації, розподі­ляються по відділеннях соціально-психологічної служби і розмі­щуються в жилих приміщеннях з локальним сумісним проживан­ням членів відділення.

1. Дільниці ресоціалізації виправних колоній мінімального рів­ня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та макси­мального рівня безпеки (з триманням у звичайних жилих примі­щеннях) для тримання засуджених чоловіків, поділяються на ло­кальні, ізольовані один від одного сектори, які обладнуються відповідно до встановленого переліку.

Так, ізольовані локальні сектори дільниць ресоціалізації ви­правних колоній зі сторони внутрішньої забороненої зони та між собою огороджуються парканом суцільного заповнення висотою не менше 3 метрів, а з боку внутрішньої території житлової зони облаштовуються, як правило, загорожею з металевих ґрат або сіт­ки. Паркани ізольованих локальних секторів дільниць ресоціалі­зації зверху обладнуються «єгозою» або іншими засобами, що пе­решкоджають їх подолання засудженими.

У майданчиках локальних секторів дільниць ресоціалізації об­ладнується: перекладина та брусся; місце для паління засуджених з лавками та столом, які прикріплені до землі; місце для шикуван­ня та проведення поіменних перевірок засуджених. Забороняється обладнувати у локальних секторах дільниць ресоціалізації будь-яке інше приладдя, у тому числі спортивне.

2. Засуджені в дільниці ресоціалізації тримаються у звичайних жилих приміщеннях, а гуртожитки обладнуються на загальних підставах. При цьому у кожному жилому приміщенні тримаються

засуджені одного відділення соціально-психологічної служби. Гур­тожитки обладнуються: ліжками металевими одно- або двоярусни­ми з жорсткою сіткою за чисельністю засуджених; приліжковими тумбочками (одна на двох засуджених); столом на 10-12 посадко­вих місць; табуретами на кожного засудженого; гучномовцем; ба­ком для питної води з кухлем і тазом; годинником настінним на кожну житлову секцію; фіранками на вікнах; телевізором чорно-білого або кольорового зображення на кожне відділення; холодильни­ками; столовими і консервними ножами (два на житлову секцію), ножицями (одні на 50 засуджених); вішалкою для верхнього одягу.

Умивальники для засуджених обладнуються в окремих примі­щеннях з розрахунку один кран на 10 засуджених. Столові та кон­сервні ножі маркуються, зберігаються у приміщеннях для вжи­вання їжі засудженими та міцно прикріплюються на ланцюзі до столу. Ножиці маркуються і видаються засудженим за підписом у спеціальному журналі старшим днювальним, який забезпечує їх щоденне повернення.

Двері усіх приміщень гуртожитків в обов'язковому порядку об­ладнуються вікнами для здійснення нагляду за поведінкою засу­джених розміром 250x250 см. Категорично забороняється вста­новлювати на цих дверях внутрішні замки або запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються ззовні. Дана нор­ма не поширюється на службові кабінети працівників адміністра­ції колонії.

3. У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати: засоби особистої гігієни, бритви, запальнички разового викорис­тання, електрокип'ятильники, підручники і учбове приладдя, лі­тературу та періодичні видання, у т.ч. релігійного змісту, письмо­вий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки у кількості, яка встановлена Правилами вну­трішнього розпорядку установ виконання покарань.
   
4. Згідно з Положеннями, що регламентують діяльність соці­ально-психологічної служби установи виконання покарань, відді­лення соціально-психологічної служби — як основна організаційна ланка в структурі установи виконання покарань — створюється Для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-психологічної роботи, спрямованої на фор­мування у них правослухняної поведінки і стимулювання станов­лення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.
   

5. У Методичних рекомендаціях Державного департаменту
України з питань виконання покарань щодо класифікації засудже­
них та її врахуванні при формуванні відділень соціально-психоло-
гічної служби та організації індивідуально-профілактичної роботи
з Різними категоріями засуджених вказується, що при формуванні
віДДІлень доцільно виходити з наступних класифікаційних крите-


310

311

ріїв: кримінально-правові; особистісні, тобто психолого-педагогіч-ні; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положен­ня, рід занять до засудження тощо); медичні. При цьому визна­чальним критерієм повинен бути особистісний, оскільки поведінка засуджених визначається насамперед типом особистості, виразніс­тю особистісних якостей. При розподілі засуджених рекомендуєть­ся знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, напри­клад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним ми­нулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та фор­мування серед них негативних ціннісних орієнтацій.

В залежності від наявності у засудженого певних класифікацій­них ознак складається індивідуальна програма соціально-вихов­ної роботи та визначаються форми і методи виховної роботи.

6. За вказаними Методичними рекомендаціями відповідно до кримінально-правової характеристики слід враховувати характер вчиненого злочину та криміногенну зараженість особистості (тоб­то глибину і стійкість антисуспільної спрямованості особистості). Залежно від характеру вчиненого злочину (склад, мотив та засоби вчинення) пропонується виділяти групи осіб, засуджених за:

а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші
кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування
насильства.

б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — це усі види
кримінальної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу
мету. Серед них в першу чергу виділяються: агресивні злочини
проти життя, здоров'я та статевої недоторканності, честі та гіднос­
ті особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхан­
ня на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок
управління. Агресивна поведінка може здійснюватись без фізич­
ного або психічного насильства (вандалізм, посягання на честь,
гідність, волю та інші права людини).

в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі,
розбої, вимагання тощо.

г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно,
які проявляються в розкраданні цього майна шляхом привласнен­
ня, розтрати та зловживання службовим становищем, а також
інші корисливі злочини службовців та підприємців.

д) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя,
порядку управління, громадського порядку та громадської безпе­
ки тощо. До цієї ж групи злочинів відносяться злочини, вчинені з
необережності.

7. Залежно від криміногенної зараженості засуджених реко­мендується виділяти:

а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередо-вищі, де норми моралі і права систематично порушуються. Злочин

312

витікає зі звичного стилю поведінки і обумовлюється стійкими ан--тисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями суб'єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину активно створюється таки­ми особами. У відношенні цих осіб можна з більшою долею достовір­ності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених.

б) ситуативно-криміногенний тип характеризується порушен­
ням моральних норм та вчинення правопорушень не злочинного
характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі.
Злочин в значній мірі обумовлений несприятливою соціально-еко­
номічною, моральною та правовою ситуацією (знаходження в зло­
чинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До зло­
чину таку особу призводить його мікросередовище та попередній
спосіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення
злочину. Поведінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в
основному стихійно. У даному типі переважають особи, які зло­
вживають алкоголем, наркотичними засобами.

в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під ви­
рішальним впливом ситуації, у деякій мірі для них незвичної і у
якій іншими суб'єктами порушуються встановлені норми поведін­
ки. Аморальні елементи свідомості і поведінки такої особистості
виражені незначно. У той же час такі засуджені можуть виправдо­
вувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають
правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.

8. При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-пси­хологічною (особистісною) характеристикою, Державним депар­таментом України з питань виконання покарань пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сфор-мованість правосвідомості та рівень моральної занедбаності; став­лення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи зі ступеня виразності в особистості засудженого вказаних властивостей, умовно виділяють шість кла­сифікаційних груп засуджених і, відповідно, пропонуються реко­мендації щодо диференційованого виправного впливу на них.

До першої групи ним відносяться засуджені з позитивною соці­альною установкою, сильним типом особистості, лідерськими якос­тями. Характерними рисами даного типу особистості називаються: Достатньо високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати на­дійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особис­тості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мо­тивації, спрямованої на досягнення цілі; відсутність виражених ^агресивних тенденцій; розвинуте почуття соціальної чуйності; това­риськість; спроможність до швидкого пристосування до навколиш­нього середовища та оточуючих; позитивне ставлення до праці.

Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно позитивні соціальні установки, слабкий тип особистості. Вони Конформні, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них

313

відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збіга­ються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю таких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.

Третя класифікаційна група включає засуджених, які не мають виражених особистісних якостей (так зване «болото»). Приблизно кожний третій представник даної групи характеризується наявніс­тю стійко виражених психічних відхилень від норми. Вони можуть виявлятися в перекрученому сприйнятті дійсності, виникненні ідеї переслідування, що за певних умов може супроводжуватися не­адекватними поведінковими реакціями аж до криміногенних.

У четверту групу об'єднуються засуджені, які мають асоціальні установки, слабкий конформний тип особистості, без чітко вираже­них задатків лідерства. Для представників даного типу характер­ною називається наявність психічних відхилень, що ускладнюють­ся наявністю таких якостей: схильність до вживання алкоголю, що нерідко призводить до значної алкогольної зміни особистості; по­гано стримуваної імпульсивності в поведінці; неприйняттям і воро­жим відношенням до існуючих соціальних норм; нездатністю регу­лювати конфліктні ситуації примирливо; цинізмом, упередженим відношенням до оточуючих.

П'яту класифікаційну групу складають засуджені з асоціальни­ми установками, сильним типом особистості. Характерними риса­ми представників даної групи вважаються: егоцентризм; стійка схильність до порушення вимог; злочинність; низька соціальна чуйність; упереджене ставлення до оточуючих. Засуджені цієї гру­пи, як правило, рідко допускають грубі порушення режиму, ведуть дещо відокремлений спосіб життя, піддаються впливу неформаль­них лідерів як позитивної, так і негативної спрямованості.

Шоста класифікаційна група включає засуджених, які мають асоціальні установки, сильний тип особистості з об'єктивними за­датками лідерських якостей та прагнуть до заняття високого соці­ального статусу в неформальних групах. Домінуючими рисами представників даного типу називаються: занепокоєність пробле­мою власного авторитету; крайній егоцентризм; стійка схильність до порушення існуючих соціальних норм; злочинність; підвищена збуджуваність; імпульсивність; низька соціальна чуйність.

Працівникам соціально-психологічної служби рекомендується прагнути до об'єктивної та всебічної оцінки індивідуальних особ­ливостей засудженого, використовувати для цього повсякденне і цілеспрямоване спостереження, включаючи виявлення його соці­ального оточення.

Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волі

в дільниці посиленого контролю 1. У дільниці посиленого контролю виправних колоній міні­мального рівня безпеки із загальними умовами тримання і ви

правних колоній середнього рівня безпеки засудженим встанов­люється режим, передбачений для тримання засуджених у ви­правній колонії максимального рівня безпеки.

2. У дільниці посиленого контролю виправних колоній макси­мального рівня безпеки засуджені тримаються в приміщеннях ка­мерного типу.