Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені

Подобный материал:

• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3072.32kb.
• Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000, 2338.08kb.
• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
• Президента України Віктора Януковича Андрій Портнов: Ухвалення нового Кримінально-процесуального, 429.21kb.
• Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, 321.79kb.
• Кримінально-виконавче законодавство україни, 1221.59kb.
• 12. 00. 09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова, 67.92kb.
• О. В. Новіковим закон україни про внесення змін до Кримінально-процесуального кодекс, 52.38kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести до Кримінального ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуального, 182.04kb.
• Верховна Рада України [Електронний ресурс] . - режим доступу до сайту : www zakon rada, 134.86kb.

Стаття 89. Залишення в слідчому ізоляторі чи направлення у виправну колонію максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування

1. Осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини не­великої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, може бути за їх­ньою згодою залишено у слідчому ізоляторі чи направлено у ви­правну колонію максимального рівня безпеки для роботи з госпо­дарського обслуговування.
   
2. Залишення засуджених для виконання роботи з господар­ського обслуговування проводиться наказом начальника слідчого ізолятора, а направлення їх у виправну колонію максимального рівня безпеки — Державним департаментом України з питань ви­конання покарань за наявності письмової згоди засуджених.
   
3. Засуджені, які залишені в слідчому ізоляторі чи направлені у виправну колонію максимального рівня безпеки для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених цим Кодексом для виправних коло­ній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.
   

1. У колонії максимального рівня безпеки, як правило, утриму­ються засуджені, вказані у ст. 140 КВК України.

Стаття, що коментується, передбачає виняток. Коли засудже­них інших категорій залишають в колонії максимального рівня безпеки або слідчому ізоляторі у зв'язку з господарською необхід­ністю (прибирання житлових та виробничих приміщень, приготу­вання та роздавання їжі тощо).

При цьому забезпечити абсолютно однакові умови тримання та­ких засуджених в слідчому ізоляторі чи колонії максимального рівня безпеки та колоніях мінімального та середнього рівня без­пеки практично неможливо через обмеженість території, характе­ру вказаних установ тощо. Ось чому порядок залишення засудже­них суворо регламентований.

2. Нормативно врегульовані цілі залишення засуджених в ко­
лонії максимального рівня безпеки та слідчому ізоляторі, коло та­
ких осіб та гарантії їх прав.

Виконання засудженими господарських робіт досить часто пов'язане зі спілкуванням між собою та особами, що ними обслуго­вуються (слідчо-заарештованими). Щоб не допустити заборонені зв'язки, порушення правил ізоляції, в законі передбачено, що в колонії максимального рівня безпеки (слідчому ізоляторі) для гос­подарського обслуговування можуть бути залишені тільки засу­джені, які: а) вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини (про поняття особи, вперше засудженої до позбавлення волі дивись коментар до статті 86 КВК України); б) дали згоду на залишення їх у колонії максимального рівня безпеки (слідчому ізоляторі). Недотримання хоча б однієї з перелічених вимог тягне негативне вирішення пи­тання про залишення засудженого в колонії максимального рівня безпеки чи слідчому ізоляторі.

3. Порядок відбору засуджених до роботи у господарчій обслузі
регламентований Правилами внутрішнього розпорядку установ
виконання покарань та нормативно-правовими актами з питань
тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слід­
чих ізоляторах Державного департаменту України з питань вико­
нання покарань.

Відповідно до цих нормативно-правових актів, можуть бути за­лучені до робіт з господарського обслуговування тільки засуджені, які характеризуються позитивно. Відбір засуджених для виконан­ня робіт з господарського обслуговування установ виконання по­карань, а також для заміщення майстрів, бригадирів та нарядни­ків проводиться начальниками відповідних служб, за погоджен­ням з відділами нагляду і безпеки, оперативними службами та відділами по контролю за виконанням судових рішень, після їх медичного обстеження. При цьому відбір того чи іншого засудже­ного є правом адміністрації установи, а не її обов'язком (тобто від­бір здійснюється виходячи з потреб установи, а не бажання засу­дженого).

4. При відборі засуджених для господарського обслуговування
в колонії максимального рівня безпеки чи слідчому ізоляторі вра­
ховується і реальність виконання рішення суду про стягнення алі­
ментів та матеріальної шкоди, що спричинена злочином. Викорис­
тання на господарських роботах засуджених, які мають виконавчі

листи, недоцільно. Вони зазвичай направляються для відбування покарання в колонію.

5. Залишення засудженого для роботи з господарського обслу­
говування чи благоустрою оформлюється наказом начальника
слідчого ізолятору. Копія наказу і заява засудженого долучаються
до його особової справи.

Саме з моменту видання наказу засуджений вважається таким, який зарахований до господарської обслуги. Оскільки у ст. 87 КВК України встановлено загальний строк направлення засудженого до місця відбування покарання — 10 діб, це положення поширю­ється і на осіб, відносно яких вирішується питання про зарахуван­ня до господарської обслуги. Тобто, остаточне його вирішення (ви­дання наказу про зарахування) повинно відбуватися також не піз­ніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження з суду розпорядження про його виконання.

6. Для вирішення питання про зарахування засуджених в госпо­дарську обслугу колонії максимального рівня безпеки закон вста­новлює дещо іншу процедуру — такі особи направляються не за на­казом начальника установи, а виключно за відповідною вказівкою державного департаменту України з питань виконання покарань. У той же час на них поширюються загальні правила відбору.
   
7. Крім зазначених в законі категорій засуджених не дозволяєть­ся залишати для роботи з господарського обслуговування: а) інозем­них громадян (як дальнього, так і ближнього зарубіжжя) та осіб без громадянства; б) колишніх військовослужбовців, засуджених за самовільне залишення частини та дезертирство; в) колишніх співробітників правоохоронних органів (про їх перелік дивись ко­ментар до статті 51 КВК України), але не всіх, а лише засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини; г) осіб, засуджених за злочи­ни, пов'язані з незаконним обігом наркотиків; д) засуджених за розкрадання зброї, боєприпасів; є) осіб, які не мали постійного міс­ця проживання.
   
8. Штатна чисельність засуджених, які залишаються для робо­ти з господарського обслуговування слідчих ізоляторів, не може перевищувати 7 % від загальної кількості місць у слідчих ізолято­рах (а не числа утримуваних).
   
9. Для благоустрою, проведення поточного і капітального ре­монту, на підставах, згідно з якими засуджені залишаються для роботи з господарського обслуговування, створюються ремонтно-будівельні бригади. Праця засуджених оплачується за рахунок ко­штів, виділених для проведення ремонтних робіт.
   

10. Засуджені, залишені для роботи з господарського обслугову­
вання чи благоустрою слідчого ізолятора, працюють за розпоря­
дженням адміністрації під постійним наглядом і охороною. Виве­
дення цієї категорії засуджених за межі території слідчого ізолято­
ра може здійснюватись у виняткових випадках тільки під конвоєм


282

283

і на роботи, пов'язані з матеріальним забезпеченням, упорядкуван­ням і підтриманням у належному технічному стані будинків і спо­руд слідчого ізолятора. Виведення цих засуджених на роботи у ніч­ний час (крім аварійних випадків) забороняється.

11. Зарахування засудженого до господарської обслуги не утво­рює в адміністрації слідчого ізолятора чи колонії максимального рівня безпеки обов'язку тримати таку особу в даній установі до звільнення. Вона може (наприклад, при скороченні обсягу робіт, зміні поведінки тощо) бути відправлена адміністрацією в колонію для подальшого відбування покарання. Відправлення до колонії може мати місце і тоді, коли засуджений, що раніше дав згоду пра­цювати в слідчому ізоляторі чи колонії максимального рівня безпе­ки, побажає відбувати покарання в виправній установі визначеного Регіональною комісією рівня. Прохання засудженого про це повин­но бути викладено у письмовій формі та підлягає задоволенню.

Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодек­сом України (1001-05,1002-05,1003-05), засуджений при необхід­ності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений ін­шою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово зали­шений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, ви­правного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слід­чого ізолятора.

1. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і пе­
реведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дис­
циплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора може
мати місце у випадках:

а) необхідності провадження за участю цього засудженого слід­
чих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою;

б) необхідності провадження за участю цього засудженого слід­
чих дій у справі про злочин, вчинений цією ж особою (за умови, що
за вчинення даного злочину особа ще не була засуджена);

в) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений ін­
шою особою;

г) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений
цією ж особою (за умови, що за вчинення даного злочину особа ще
не була засуджена).

2. У коментованій статті встановлено, що тимчасове залишення
засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з

арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора, здійснюється в порядку, перед­баченому КПК України.

у ст. 410-1 КПК України встановлено лише одну підставу для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятору — необхідність прова­дження слідчих дій у справах інших осіб (тобто як свідки, потерпі­лі тощо).

Однак необхідність участі засудженого у провадженні процесу­альних дій по іншій кримінальній справі може виникнути не тіль­ки в період попереднього слідства цієї справи, а й після направлен­ня її до суду. Тому цілком закономірним є те, що зі змісту ст. 410-1 КПК України випливає ще одна підстава для тимчасового зали­шення або переведення засудженого з установи виконання пока­рань до слідчого ізолятора — необхідність його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою.

3. Питання тимчасового залишення засудженого або його пере­
ведення до слідчого ізолятора вирішуються слідчим або органом
дізнання.

При цьому воно може мати місце тільки з санкції прокурора чи постанови суду, залежно від того, якою необхідністю викликана потреба у тимчасовому залишенні засудженого або його переведен­ні до слідчого ізолятору.

Санкцію на тимчасове залишення засудженого або його переве­дення до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю провадження слідчих дій у справах інших осіб може дати прокурор Автономної Республіки Крим, області, прокурор міста Києва, а також прирів­няні до них прокурори, заступник Генерального прокурора Украї­ни та Генеральний прокурор України.

Залишення засудженого або його переведення з установи вико­нання покарань до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою, може мати місце за постановою суду.

4. Закон обмежує строки, на які засуджений з вищевказаних
підстав може бути тимчасово залишений або переведений до слід­
чого ізолятора.

Якщо підставою залишення або переведення засудженого до слідчого ізолятора є необхідність провадження слідчих дій у спра­вах інших осіб, то засуджений може бути залишений чи переведе­ний до слідчого ізолятора на строк:

• до двох місяців — з санкції прокурора Автономної Республі­ки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів;
  
• до чотирьох місяців — з санкції заступника Генерального прокурора України;
  

— до шести місяців — з санкції Генерального прокурора
України.


284

285

Після закінчення вказаних строків засуджений повинен бути направлений до місця відбування покарання та подальше продов­ження його тримання у слідчому ізоляторі не допускається.

5. У випадках, коли підставою залишення або переведення за­судженого до слідчого ізолятора є необхідність провадження за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчине­ний цією ж особою та у зв'язку з розглядом в суді справи про зло­чин, вчинений цією ж особою, таке залишення чи переведення здійснюється на загальних підставах. Тобто, шляхом обрання щодо такого засудженого міри запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про попе­реднє ув'язнення» в слідчому ізоляторі тримаються лише особи, відносно яких обрано тільки цей запобіжний захід.

Така особа спочатку у встановленому законом порядку притягу­ється до кримінальної відповідальності, а потім щодо неї обираєть­ся міра запобіжного заходу, в тому числі і взяття під варту (КПК України (ст. 148,155,165-2) передбачає обрання цієї міри запобіж­ного заходу в разі порушення кримінальної справи за новий злочин відносно особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі).

При цьому дане питання може вирішуватись і без безпосеред­ньої присутності особи, оскільки, виходячи із змісту ч. 4 ст. 165-2 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова № 4 від 25.04.2003 р.), присутність обвинуваченого, підозрюваного при розгляді питання щодо обрання відносно нього міри запобіжного заходу у виді взяття під варту є обов'язковою лише у тому випадку, коли така особа перебуває на волі.

Іншого порядку (без обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту) переведення чи залишення засудженого у слідчо­му ізоляторі діючим законодавством не передбачено.

6. Аналогічно (тобто через слідчий ізолятор після обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту) зазвичай здійснюється і доставка засуджених, вирок відносно яких вступив в законну силу, з установ виконання покарань до суду. їх затримання на те­риторії виправних колоній або вивезення до суду безпосередньо з них законодавством не передбачені.
   
7. За встановленим порядком конвоювання підсудних (засудже­них) здійснюється військовими частинами і з'єднаннями внутріш­ніх військ Міністерства внутрішніх справ України за місцем їх дислокації залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.
   

Однак у окремих випадках (зокрема, коли у даному пункті не­має військових частин (підрозділів) внутрішніх військ, що здій­снюють конвоювання підсудних (засуджених), ці завдання вико­нуються силами органів внутрішніх справ або службою охорони виправної колонії, оскільки подібний механізм прямо передбаче­ний Інструкцією про порядок конвоювання та тримання в судах

підсудних (засуджених) за вимогою судових органів. Крім цього, у «Службовій книжці молодшого інспектора відділу охорони ви­правної колонії» зазначається, що ця служба у подібних випадках здійснює перевезення засуджених до позбавлення волі спеціаль­ним транспортом або супроводження їх пішки до місць відбування покарання або для проведення судових дій.

7. У випадку, коли підставою залишення або переведення засу­
дженого до слідчого ізолятора є притягнення його до кримінальної
відповідальності та обрання щодо нього міри запобіжного заходу у
виді взяття під варту (з огляду на необхідність провадження за
участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчине­
ний цією ж особою чи у зв'язку з розглядом в суді справи про цей
злочин), строки тримання у слідчому ізоляторі визначаються КПК
України.

У ст. 156 КПК України встановлено, що тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.

У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:

1. до чотирьох місяців — за поданням, погодженим з прокуро­ром, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізна­ння і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
   
2. до дев'яти місяців — за поданням, погодженим з заступни­ком Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівня­них до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;
   
3. до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Гене­ральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі зло­чини, суддею Верховного Суду України.
   

8. У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжно­го заходу, передбаченого частинами першою і другою вищевказа­ної статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Ко­дексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти. Начальник місця досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинува­ченого, щодо якого постанова судді про продовження строку три­мання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою ст. 156 КПК України, не надійшла.
   
9. При залишенні засудженого у слідчому ізоляторі у зв'язку з необхідністю його участі в судовому розгляді справи про злочин,
   

286

287

вчинений іншою особою, він може бути залишений на період роз­гляду справи в судовій інстанції, та період вступу вироку в закон­ну силу. Інше вирішення питання могло б привести до того, що за­судженого, що тільки-но був направлений в колонію, прийшлося б етапувати назад до слідчого ізолятора, оскільки апеляційна чи ка­саційна інстанція відмінила вирок та направила' справу на новий розгляд.

10. Про режим тримання засуджених, які тимчасово залишені або переведені у слідчий ізолятор, дивись коментар до статті 102 КВК України.

Стаття 91. Порядок прийняття засуджених до

позбавлення волі до виправних і виховних колоній

1. Прийняття засуджених до виправних і виховних колоній проводиться адміністрацією колоній у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Державного департаменту Украї­ни з питань виконання покарань.
   
2. Адміністрація колонії протягом трьох діб повідомляє суд, який постановив вирок, про приведення його до виконання і про місце відбування покарання засудженим. Одночасно направля­ється повідомлення одному із членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого, у якому вказується адреса колонії і роз'яс­нюються права засудженого.
   
3. На кожного засудженого до позбавлення волі ведеться осо­бова справа, а також інформаційна картка, до якої заносяться ві­домості: стосовно його особи; про вчинений ним злочин і назву суду, який постановив вирок; про день і час його прибуття і звіль­нення з колонії.
   

1. Порядок прийому засуджених до установи виконання пока­
рання залежить від того, прибувають вони групою чи поодинці.

У першому випадку прийом здійснюється комісією під керівни­цтвом начальника установи. До складу комісії входять заступни­ки начальника установи, працівники відділів: оперативного, на­гляду і безпеки, по контролю за виконанням судових рішень, со­ціально-психологічної роботи, охорони, інтендантської і медичної служб.

Прийняття засуджених, які доставлені в індивідуальному по­рядку здійснюється начальником установи разом з працівником відділу по контролю за виконанням судових рішень. У неробочий час засуджених приймає черговий помічник начальника установи і начальник варти.

2. Основне навантаження при прийманні засуджених поклада­
ється на працівників відділу по контролю за виконанням судових

рішень, які повинні перевірити наявність особових справ на кож­ного прибулого засудженого, встановити належність особової спра­ви конкретному засудженому шляхом опитування і перевірки його відповідей з анкетними та іншими даними особової справи, фото­графією і особливими прикметами, звірити кількість прибулих за­суджених з числом, вказаним у попутному списку.

3. Не повинні прийматися до колонії засуджені, якщо:

• не визначений вид рівня безпеки установи, або той, що вка­заний у витягу з протоколу, не відповідає рівню безпеки даної ко­лонії;
  
• до виправної колонії направлений неповнолітній;
  
• особова справа містить документи з суперечливими даними, які не дозволяють встановити особу засудженого, статтю, за якою він засуджений або у інший спосіб перешкоджають виконанню ви­року;
  
• до колонії направлений засуджений, який відповідно до ме­дичного висновку повинен бути етапований в лікарню;
  
• засуджений направлений в колонію з грубими порушеннями встановленого порядку (наприклад, до набрання вироком чиннос­ті,