Кримінально-виконавчий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбав­лення волі за злочини, вчинені з необережності.

Подобный материал:

• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3072.32kb.
• Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. Семаков Г. С, Гель А. П., Київ, 2000, 2338.08kb.
• Кримінально-процесуальний кодекс України, 3338.56kb.
• Президента України Віктора Януковича Андрій Портнов: Ухвалення нового Кримінально-процесуального, 429.21kb.
• Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень, 321.79kb.
• Кримінально-виконавче законодавство україни, 1221.59kb.
• 12. 00. 09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова, 67.92kb.
• О. В. Новіковим закон україни про внесення змін до Кримінально-процесуального кодекс, 52.38kb.
• Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести до Кримінального ( 2341-14 ) та Кримінально-процесуального, 182.04kb.
• Верховна Рада України [Електронний ресурс] . - режим доступу до сайту : www zakon rada, 134.86kb.

без відповідного наряду тощо).

У таких випадках адміністрація колонії, куди надійшов засу­джений, складає про відмову у прийняття відповідний акт у чоти­рьох примірниках (один залишається в установі; другий приєдну­ється до особової справи засудженого; третій направляється до регіонального управління тієї області, де розташована установа-відправник; четвертий направляється до управління за місцем дислокації даної установи), а засуджений етапується до місця призначення відповідно до встановленого порядку або, у разі не­можливості, — назад до установи-відправника.

У тих випадках, коли щодо засудженого, що надійшов на під­ставі персонального наряду, допущено випадок невірного визна­чення рівня безпеки або інші помилки, він приймається в установу та утримується окремо він інших осіб до остаточного вирішення ре­гіональним управлінням цього питання через Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Відповідно до вказівки Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань від 24.07.2000р. № 17-3273, проприбут-тя-вибуття засуджених на підставі персональних нарядів адміні­страція установи виконання покарань негайно повідомляє до Де­партаменту у письмовій формі.

4. Під час приймання засуджених до установ виконання пока­рань вони підлягають повному обшуку, а їх речі — догляду. Пред­мети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено, вилучаються і здаються на склад для зберігання, повертаються особам після відбуття ними строку покарання.
   
5. Всі засуджені, які прибули в установу, обов'язково підляга­ють медичному огляду і санітарній обробці, розміщуються у відді-
   

288

289

ленні карантину діагностики і розподілу до 14 діб. Вони тримають­ся в окремих ізольованих приміщеннях, залучаються до праці окремо від інших. У цей період адміністрація колонії, і передусім психолог, вивчає особу засудженого, представники різних служб проводять бесіди, заняття, розраховані на знайомство з правилами внутрішнього розпорядку установи, правами і обов'язками засу­джених, з порядком матеріально-побутового забезпечення тощо. Цей період найбільш важливий для розподілу засуджених за відді­леннями соціально-психологічної служби.

6. Прийом засуджених до установ виконання покарання — це
не просто певний організаційно-технічний акт. Це важливий етап
виконання покарання, який має досить велике виховне значення,
насамперед через те, що стає початком роботи у досягненні цілей
покарання.

7. У разі прибуття до установ виконання покарань засуджених
іноземних громадян адміністрація письмово роз'яснює їм їхні пра­
ва та обов 'язки і не пізніше трьох діб направляє відповідне повідом­
лення до Державного департаменту України з питань виконання
покарань. Після отримання такої інформації відділ спеціального
обліку Департаменту не пізніше триденного строку надсилає до
Державної консульської служби МЗС України повідомлення вста­
новленої форми (Інструкція про порядок інформування органами
та установами виконання покарань стосовно узятих під варту та
засуджених іноземців).

Водночас, згідно із п. 44.1 та 44.2 Європейських в'язничних правил та Методичних рекомендацій Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо особливостей пово­дження із засудженими, які є громадянами іноземних держав, та проведення з ними соціально-виховної роботи, затверджених 26.10.2004 р., іноземні громадяни негайно інформуються щодо їх права звертатися до дипломатичних та консульських представни­ків держав, до якої вони належать.

8. Одразу після прибуття до установи виконання покарань за­суджені беруться на облік, який регламентований спеціальними відомчими актами. Правильна організація обліку засуджених має важливе значення для організації виконання покарання і для за­безпечення всебічної інформації про осіб, які вчинили злочини і засуджені до позбавлення волі. Вирізняють облік персональний і кількісний. Персональний проводиться за журналом обліку руху засуджених і реєстрації особових справ, за обліковою карткою, за особовою справою засудженого.

Журнал обліку засуджених — це, власне, офіційний документ, де фіксується щоденна кількість засуджених в установі, персо­нально перелічуються засуджені, які прибули, і ті, які вибули і куди саме. Крім журналу обліку в колоніях є картотека: алфавіт­на, архівна і контрольно-строкова.

Алфавітна картотека заповнюється за даними особової справи засудженого (прізвище, ім'я, по батькові, стаття КК, за якою за­суджений, строк призначеного покарання, чи був засуджений ра­ніше тощо). Якщо засуджений вибув з колонії, його знімають з об­ліку, і алфавітну картку переносять до архівної картотеки.

Контрольно-строкова картотека потрібна для контролю за своє­часним звільненням засудженого та застосування до нього умовно-дострокового звільнення, заміни покарання більш м'яким, пере­ведення до установи іншого виду чи дільниці соціальної ресоціалі-зації- Вона містить всі відомості про початок і закінчення строку покарання, дату відбуття засудженим частини строку покарання, передбаченої у ст. 81, 82 КК України та ст. 101 КВК України, ін­формацію про розгляд цих питань на засіданні установи. Якщо за­суджений вибуває з колонії або його переводять до іншої колонії, цю картку слід залучити до особової справи.

9. Особова справа є основним обліковим документом. Існують
спеціальні правила роботи з особовою справою. Особова справа на
кожного заарештованого заводиться за місцем попереднього
ув'язнення. Вона складається з двох частин. Перша частина — це
анкета, дактокарта, пізнавальне фото, копія вироку суду, розпо­
рядження про його вступ в законну силу, протокол затримання,
копії судових ухвал і постанов, довідка про попередні судимості
тощо. У другій частині містяться довідка-характеристика слідчо­
го, персональний або індивідуальний наряд на етапування, ме­
дична картка, копії характеристик із слідчого ізолятора, доку­
менти про заходи заохочення і стягнення.

Слід зазначити також, що кожна служба установи виконання покарань також веде облік засуджених відповідно до своїх завдань і функцій. Наприклад, оперативна частина веде облік осіб, які схильні до порушення режиму, до втечі, до вчинення тяжких зло­чинів тощо. Кожна служба складає звіт про свою діяльність за пев­ний період часу (квартал, півріччя, рік), який містить відомості і відбиває специфіку її роботи.

10. Поряд з цим, адміністрація установи виконання покарань
(зокрема, служби по контролю за виконанням судових рішень) на­
правляє до органів, які здійснюють облік осіб, притягнутих до кри­
мінальної відповідальності, відповідні повідомлення. За Інструкці­
єю про порядок формування, ведення та використання оперативно-
довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ
та органах (установах) кримінально-виконавчої системи централі­
зований облік здійснюється Департаментом інформаційних техно­
логій при МВС України (далі — ДІТ при МВС), а регіональний (міс­
цевий) облік — управліннями (відділами) оперативної інформації
при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управ­
ліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області
алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС


290

291

України, а в місті Севастополі — управліннями (відділами) опера­тивної інформації (далі — УОІ-ВОІ) при ГУМВС України в Авто­номній Республіці Крим.

До вказаних установ направляються: а) на осіб, прибулих в установу виконання покарань для відбування покарання з інших областей або Автономної Республіки Крим, а також з-за меж Укра­їни, — облікові документи в одному примірнику для УОІ-ВОІ за те-риториальністю, а також сповіщення для ДІТ при МВС (інформа­ційного центру — в інших державах), УОІ-ВОІ за місцем засуджен­ня; б) на осіб, засуджених судами областей або Автономної Респуб­ліки Крим, які направлені відбувати покарання в їх межах, — спо­віщення для УОІ-ВОІ за територіальністю; в) у разі переведення до інших ВТУ, звільнення або смерті засудженого — сповіщення для УОІ-ВОІ за територіальністю та за місцем засудження. На засу­джених, померлих під час етапування, сповіщення складаються установами, з яких вони вибули, і тільки на підставі акта про смерть; г) у разі зміни судового рішення, звільнення на підставі амністії чи помилування — сповіщення для УОІ-ВОІ за місцем за­судження та за територіальністю для опрацювання та подальшого направлення до ДІТ при МВС; ґ) на осіб, засуджених у період від­бування покарання, — сповіщення для УОІ — ВОІ за територіаль­ністю; д) на заарештованих і засуджених осіб, що вчинили втечу і не затримані, до ДІТ при МВС та УОІ-ВОІ за територіальністю на­правляється термінове спецповідомлення; є) на осіб, щодо яких виконані акти Президента України про помилування, до ДІТ при МВС і УОІ-ВОІ за місцем засудження направляються повідомлен­ня у терміни, встановлені відомчими нормативно-правовими акта­ми ДДУПВП; є) у разі поповнення відомостей картотек, уточнення установчих даних тощо за вмотивованим запитом ДІТ при МВС і УОІ-ВОІ уточнюються розбіжності в облікових документах.

11. Адміністрація колонії протягом трьох діб з моменту прибут­тя особи повідомляє суд, який виніс вирок про приведення його до виконання, про місце відбування засудженим покарання відповід­но до ст. 404 КПК України, і на протязі цього ж строку направляє повідомлення його рідним (за вибором засудженого, що здійсню­ється шляхом подання відповідної заяви), в якому називає адресу установи, регіонального управління, роз'яснює права засудженого на листування, одержання посилок, передач, бандеролей, корис­тування побаченнями та телефонними розмовами тощо.
    
12. Звернення вироку до виконання — це початок виконання вироку. Фактичне ж виконання вироку починається з моменту приведення вироку до виконання.
    

Вирок до установи виконання покарань надходить разом із за­судженим. Говорячи про приведення вироку до виконання, законо­давець мав на увазі перш за все цей момент. Практично адміністра­ція виправної установи направляє до суду письмове повідомлення.

292

13. Суду необхідно знати, що виправна установа приступила до виконання покарання, оскільки це входить до змісту судового контролю за виконанням вироку. Крім того, суду потрібно мати ін­формацію про місце відбування покарання засудженим, оскільки часто виникає необхідність направити до установи виконання по­карань виконавчий лист, контролювати регулярність та правиль­ність відрахувань тощо.
    
14. Про дії адміністрації установи у разі виявлення помилок та неточностей у вироку суду та інших документах дивись коментар до ст. 4 КВК України.
    

Стаття 92. Роздільне тримання засуджених до

позбавлення волі у виправних і виховних колоніях

1. У колоніях встановлюється роздільне тримання: чоловіків і жінок, неповнолітніх і дорослих.
   
2. Вперше засуджені до позбавлення волі тримаються окремо від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
   
3. Ізольовано від інших засуджених, а також роздільно трима­ються:
   

засуджені до довічного позбавлення волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари замінено довіч­ним позбавленням волі;

засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.

4. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбав­лення волі за злочини, вчинені з необережності.
   
5. Окремо тримаються засуджені, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах.
   
6. Установлені цією статтею вимоги роздільного тримання за­суджених не поширюються на лікувальні заклади місць позбав­лення волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфек­ційних хворих засуджених. Порядок тримання засуджених у ліку­вальних закладах і цих колоніях визначається нормативно-пра­вовими актами Державного департаменту України з питань вико­нання покарань.
   

1. Роздільному триманню в установах виконання покарань різ­них категорій засуджених надається великого значення, оскільки Це є важливим для виправлення засуджених.
   
2. Законодавець класифікував засуджених (про поняття класи­фікації дивись коментар до статті 86 КВК України) з урахуванням статі, віку, характеру та ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, від особи правопорушника та його громадянства. Залеж-
   

293

но від належності злочинців до тієї чи іншої класифікаційної гру­пи встановлюється їх роздільне тривання в установах виконання покарань.

3. Класифікація засуджених в місцях позбавлення волі необ­хідна і для розподілу їх у межах кожної установи — за відділення­ми, бригадами тощо. Вона створює сприятливі умови для організа­ції та проведення індивідуальної виховної роботи, організації тру­дового процесу у кожному підрозділі, встановлення відповідного режиму тримання у кожній конкретній колонії тощо.

Окрім того, необхідність індивідуалізації виконання покаран­ня передбачає обрання індивідуальних засобів і методів впливу, вибір необхідних саме конкретному засудженому заходів виховно­го характеру.

4. Індивідуалізація покарання при його виконанні означає ін­дивідуалізацію всього карально-виховного процесу. Це потребує встановлення загальних вимог не для всіх засуджених у цілому, а безпосередньо для конкретної, однорідної групи, категорії засу­джених, і робиться для того, щоб забезпечити диференційний під­хід до процесу виконання покарання, надає можливість працівни­кам різних служб установ виконання покарання більш ефективно взаємодіяти між собою у визначенні оптимальних заходів вихов­ного впливу на засуджених.

У літературі традиційно виділяють дві класифікаційні систе­ми: 1 — юридична (яка має правове значення), 2 — психологічна (яка має педагогічне значення). Іноді їх ще називають зовнішньою і внутрішньою, первинною і вторинною. Оскільки головним за­вданням класифікації засуджених до позбавлення волі є, як ре­зультат, досягнення максимальної ефективності виконання пока­рання, то в основу юридичної класифікації покладені дві тісно пов'язаних між собою групи ознак, які визначають: а) особу засу­дженого; б) характер і тяжкість вчиненого злочину.

До першої групи ознак слід віднести соціально-демографічні (вік, стать, стан здоров'я, ступінь непрацездатності) і правові (гро­мадянство, попереднє відбування покарання у вигляді позбавлен­ня волі тощо).

5. Згідно з законом і вказаними критеріями засуджені до по­збавлення волі поділяються:

— за віком: на дорослих і неповнолітніх. Дорослі засуджені тримаються у виправних колоніях мінімального, середнього та максимального рівня безпеки (ст. 18 КВК України), неповнолітні засуджені — у виховних колоніях (ст. 19 КВК України). Виокрем­лення із загальної кількості засуджених неповнолітніх обумовле­но тим, що психіка і інтелект засудженого на час вчинення ним злочину ще недостатньо сформовані і розвинуті. При відбуванні покарання таким засудженим на перший план як найважливіші висуваються виховні завдання, тому і колонії, де вони тримають-

294

ся, мають назву виховних. Крім того, ці спеціальні колонії для не­повнолітніх засуджених існують для ізоляції від їх шкідливого впливу дорослих злочинців;

— за статтю, що зумовлює окреме тримання осіб жіночої статі і чоловічої. Ця вимога поширюється і на неповнолітніх засуджених. При цьому законодавець по суті вказує на ізольоване, а не тільки окреме тримання даної категорії.

Засуджені іноземні громадяни та особи без громадянства повин­ні триматися окремо від засуджених громадян України. Для таких засуджених раніше, за часів існування Радянського Союзу, створю­валися спеціальні установи виконання покарань. Нині дана катего­рія засуджених утримується в колоніях, що визначаються Держав­ним департаментом України з питань виконання покарань.

За станом здоров'я засуджені поділяються на працездатних, не­працездатних, хворих на тяжкі та хронічні захворювання. Напри­клад, засуджені, хворі на туберкульоз, утримуються в окремих, спеціальних виправних установах на правах лікувальних. Засу­джені особи пенсійного віку, а також засуджені інваліди 1 і 2 груп мають певні пільги щодо працевлаштування, оплати праці, обов'яз­кового навчання тощо. Окремо розміщуються засуджені, які зали­шені в слідчому ізоляторі для робіт по господарському обслугову­ванню цієї установи, вагітні жінки і жінки з немовлятами, при де­яких установах виконання покарання створені будинки дитини.

6. Серед даних, які характеризують особу засудженого, важли­ве значення має його минула злочинна діяльність, тобто дані про його попередні судимості. Згідно з названими підставами, кримі­нально-виконавче право вирізняє такі групи засуджених: 1) засу­джені уперше; 2) особи, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі (про перелік даних категорій дивись коментар до статті 86 КВК України). Ці засуджені ізольовані між собою і три­маються в спеціально створених для них установах виконання по­карань різного рівня безпеки.

7. До другої групи ознак належать характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Виходячи з цього критерію, окрім осіб, зазначених у ст. 92, кримінально-виконавчий кодекс вио­кремлює такі групи засуджених: 1) які вчинили злочини невели­кої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини; 2) чоло­віки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжко­сті, умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі.

Окреме тримання засуджених за названими ознаками здійсню­ється з урахуванням інших підстав класифікації (стать, вік, особа засудженого, громадянство і т. д.).

8. Принцип роздільного тримання засуджених в установах вико­нання покарань на практиці здійснюється відповідно до ст. 92 КВК України. Так, уперше засуджених до позбавлення волі чоловіків

295

тримають окремо від тих, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі; уперше засуджених за злочини, що не є тяжки­ми, тримають окремо від уперше засуджених за тяжкі злочини.

Ізольовано від інших засуджених, а також окремо тримаються засуджені до довічного позбавлення волі, засуджені, яким пока­рання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі, засуджені, яким покарання у виді смертної кари або довічного по­збавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у по­рядку помилування або амністії. Окремо тримаються чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з не­обережності, а також засуджені, які раніше працювали в суді, ор­ганах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах (про пере­лік цих осіб дивись коментар до статті 51 КВК України).

9. У науковій літературі вказується, що класифікація засудже­
них до позбавлення волі передбачає передусім ізоляцію і роздільне
тримання в'язнів. Але під ізольованим і роздільним триманням
слід мати на увазі таке їхнє перебування не тільки на території
житлових секцій та інших приміщень установи виконання пока­
рання, а й на виробництві.

10. Вимоги роздільного тримання засуджених, як випливає з да­
ної статті, не поширюються на лікувальні заклади місць позбавлен­
ня волі і колонії, призначені для тримання і лікування інфекцій­
них хворих засуджених. Однак певні вимоги окремого тримання
засуджених в лікувальних закладах кримінально-виконавчої сис­
теми випливають з Переліку установ кримінально-виконавчої сис­
теми, які виконують покарання у виді арешту, обмеження волі, по­
збавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

За цим нормативним документом у лікувальних закладах за­безпечується тримання у різних установах наступних категорій засуджених:

• лікувальний заклад при Стрижавській виправній колонії Вінницької області (№ 81) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні, ендокринологічні і офтальмологічні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Дніпропетровському слідчому ізо­ляторі Дніпропетровської області (№ 3) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворю­вання;
  
• лікувальний заклад при Дніпродзержинській виправній ко­лонії Дніпропетровської області (№ 34) — особи жіночої статі, вперше засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на дерматовенерологічні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Софіївській виправній колонії Дні­пропетровської області (№ 45) — чоловіки, засуджені до позбав­лення волі на певний строк, які визнані інвалідами 1 або 2 групи та потребують постійного медичного нагляду та реабілітації;
  

296

• лікувальний заклад при Дніпропетровській виправній коло­нії Дніпропетровської області (№ 89) — чоловіки, засуджені до по­збавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз;
  
• Жданівська виправна колонія Донецької області (№ 3) — лі­кувальний заклад — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз (установа середнього рівня безпеки);
  
• лікувальний заклад при Донецькій виправній колонії Доне­цької області (№ 124) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні та отоларингологічні за­хворювання;
  
• лікувальний заклад при Райківській виправній колонії Жи­томирської області (№ 73) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на дерматовенерологічні захворю­вання;
  
• лікувальний заклад при Вільнянській виправній колонії За­порізької області (№ 20) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на психічні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Софіївській виправній колонії Запо­різької області (№ 55) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз;
  
• лікувальний заклад при Бучанській виправній колонії Київ­ської області (№ 85) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні, гастроентерологічні та уро­логічні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Луганському слідчому ізоляторі Лу­ганської області (№ 17) — чоловіки та жінки, засуджені до позбав­лення волі на певний строк, які хворі на соматичні, травматологіч­ні та психічні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Алчевській виправній колонії Лу­ганської області (№ 13) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз;
  

— лікувальний заклад при Львівському слідчому ізоляторі
Львівської області (№ 19) — чоловіки та жінки, засуджені до по­
збавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні і онколо­
гічні захворювання;

• Снігурівська виправна колонія Миколаївської області (№ 5) — лікувальний заклад — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз (установа середнього рівня безпеки);
  
• лікувальний заклад при Кременчуцькій виправній колонії Полтавської області (№ 69) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз;
  
• лікувальний заклад при Збаразькій виправній колонії Тер­нопільської області (№ 63) — жінки, засуджені до позбавлення ^волі на певний строк, які хворі на туберкульоз та дерматовенеро­логічні захворювання;
  

297

• Жовтневська виправна колонія Харківської області (№ 17) — лікувальний заклад — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз (установа середнього рівня безпеки);
  
• лікувальний заклад при Темнівській виправній колонії Хар­ківської області (№ 100) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання;
  
• лікувальний заклад при Дар'ївській виправній колонії Хер­сонської області (№ 10) — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання, або з ще­лепно-лицьовою чи легенево-хірургічною патологією;
  
• Херсонська виправна колонія Херсонської області (№ 61) — лікувальний заклад — чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, які хворі на туберкульоз (установа максимального рівня безпеки);
  
• лікувальний заклад при Шепетівській виправній колонії Хмельницької області (№ 78) — чоловіки, засуджені до позбавлен­ня волі на певний строк, які хворі на соматичні захворювання.
  

11. Принцип роздільного та ізольованого тримання в місцях по­збавлення волі одного й того ж рівня безпеки поширюється і на за­суджених, які тримаються в колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Це полегшує роботу з особами, засудженими за злочини, вчинені з необережності; вперше засу­дженими до позбавлення волі та дозволяє уникнути негативного впливу на них з боку неодноразово судимих осіб.