Уть маркетингу його принципи, цілі, завдання
| Вид материала | Документы |
- Система та характеристики сучасного маркетингу, 332.06kb.
- План Сутність маркетингу та його визначення Методи прогнозування попиту, 208.37kb.
- Тема Предмет, завдання, зміст дисципліни. Сутність маркетингу, 802.67kb.
- Поняття маркетингу та історія розвитку маркетингу, 102.96kb.
- «Кирило-Мефодієвське братство», 466.23kb.
- З м І с т Вступ 5-7 Поняття, предмет та завдання криміналістики 8-17 Система криміналістики, 380.84kb.
- Буття людини як проблема філософії, 259kb.
- Опорний конспект 1998-1999 навчальний рік Тема 1 Маркетинг та його специфіка в банківській, 1207.18kb.
- Опорний конспект 1998-1999 навчальний рік Тема 1 Маркетинг та його специфіка в банківській, 1208.47kb.
- План І. Вступ 3 >ІІ. Особливості банківського маркетингу в Німеччині 4 Поняття банківського, 269.99kb.
Сутність маркетингових досліджень. Їх визначення згідно міжнародного кодексу ЄСОМАР. Маркетингові дослідження (МД) – систематичний збір і об’єктивний запис, класифікація, аналіз і презентація даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб та орг-цій в контексті їх економ, політ, сусп та повсякденної діяльності. МД являє собою систему. МД проводяться з якоїсь проблеми та носять комплексний хар-р.Структура маркетингових досліджень. Структура МД: 1) дослідження ринку; 2) дослідження суб’єктів; 3) дослідження фірми.Види маркетингових досліджень, їх переваги та недоліки. Види МД: 1) кабінетні дослідження: інф-ція – офіц друковані видання, мар-гові БД під-в (вторинна інф-ція); методи – ЕА в поєднанні з елементами економетрії та мат статистики; переваги – швидкість збору, відносно дешеві та постійні; недоліки – інф-ція може бути застарілою, неповною; 2) польові дослідження: інф-ція – первинна, отримана ч/з опитування, спостереження, експерименти; методи – ЕА; переваги – цільова інф-ція, конкретність; недоліки – вартість; 3) метод пробних продажів (пілотні дослідження): використов при недостатній інф-ції або неможливості її збору або узагальнення, поєднує конкретні маркетингові дії та дослідження за методом проб і помилок, існує великий ризик збитків; 4) ділові контакти – ярмарки, виставки, дні відкритих дверей, дружні зустрічі; 5) панельні дослідження – регулярне спілкування з однією й тією ж групою споживачів.Види маркетингової інформації. 1) За призначенням: вихідні дані; контрольні дані; 2) за рівнем: макропланові дані, мікропланові дані; 3) за власністю: власність власне фірми; власність інш фірм; 4) за мірою доступності: відкрита; приватна; секретна; 5) за роллю діяльності фірми: стратегічна; тактична; оперативна; 6) за видом отримання: первинна; вторинна; 7) за змістом: ідеї, гіпотези, поняття; підходи, методи, методики; стат дані; 8) за джерелами отримання: внутрішня; зовнішня; 9) за потребами фірми: про н/с; про наявні можливості впливу на рішеня; про наявні обмеження; про вплив різних маркетинг інструментів.
Знаряддя дослідження. Найбільш розповсюдженим знаряддям збирання первинних даних є анкета. Вона потребує ретельного розроблення, апробації і усунення виявлених недоліків до початку її широкого застосування. Відкрите запитання надає респондентові можливість відповідати своїми словами. Відповіді на них містять більше інформації, але їх складніше обробляти. Закрите запитання містить усі можливі варіанти відповідей і опитуваний просто вибирає один із них. Форми закритих запитань можуть бути різні. Найпоширенішими з них є альтернативні запитання (передбачають відповідь „так" або „ні") і запитання з вибірковою відповіддю. Доволі часто дослідники використовують усілякі шкали, зокрема:
• шкалу оцінок (від „незадовільно" до „відмінно");
• шкалу Лайкерта, де респондентові пропонують висловити ступінь згоди чи незгоди із суттю зробленої заяви;
• семантичний диференціал, тобто шкалу розрядів між двома біполярними поняттями, на якій респондент обирає точку, що відповідає його сприйняттю певної характеристики.
Окрім анкет, знаряддям дослідження іноді використовують механічні та електронні пристрої. Наприклад, тахистоскоп експонує респондентові рекламне оголошення в інтервалі витримок від однієї десятої секунди до декількох секунд. Після кожного показу опитуваний розповідає про все, що встиг побачити й запам'ятати. Електронний пристрій аудиметр, під'єднаний до телевізора в помешканнях респондентів, фіксує усі його вмикання та канали, на яких він працює.
Спосіб зв'язку з аудиторією. Складаючи план збирання первинних даних, слід визначити спосіб зв'язку з аудиторією. Це може бути: 1 Телефонне опитування — найбільш оперативний і дешевий спосіб збирання інформації. Проте опитати телефоном можна лише тих людей, які його мають. Окрім того, телефонне інтерв'ю має бути коротке і не надто особисте.
• Поштове опитування — найкращий метод контакту з респондентом, який не погоджується на особистий контакт або на відповідь якого може вплинути інтерв'юер. Поштова анкета потребує простих, чітко поставлених запитань. Ступінь її повернення, як звичайно, низький і надходять ці анкети повільно.
• Особисте опитування — найуніверсальніший, але й найдорожчий із трьох способів опитування. У разі необхідності інтерв'юер може ставити більшу кількість запитань, ніж передбачено анкетою, і доповнити інтерв'ю особистими спостереженнями.
18. Методи та алгоритм процесу маркетингового дослідження
Алгоритм процесу збору та інтерпретації маркетингової інформації. Алгоритм: 1) визначення проблеми, теми і мети, формулювання завдань; 2) аналіз вторинної інф-ції; 3) розробка анкети та її тестування; 4) визначення вибірки респондентів; 5) підготовка інтерв’юєрів; 6) опитування, експеримент тощо; 7) отримання і обробка даних; 8) аналіз отриманих даних; 9) формування звіту.
Методи проведення „польових" досліджень.
Спостереження — аналітичний метод, за допомогою якого дослідник вивчає поведінку споживачів, торговельного персоналу; іноді він поводиться як учасник подій (активне спостереження).
Опитування передбачає з'ясування позицій людей, їх поглядів на ті чи інші проблеми на підставі їх відповідей на заздалегідь підготовлені запитання.
Часом буває недостатньо провести вивчення ринку один раз. Тоді застосовують „Панель" — неодноразове збирання даних в однієї групи досліджуваних через рівні проміжки часу. Найчастіше використовують:
а) торговельну панель (особливо панель роздрібної торгівлі);
б)споживчу панель (кінцевих споживачів або організацій-споживачів).
Експеримент — метод, за допомогою якого можна з'ясувати реагування досліджуваної сукупності людей на певні фактори чи їх зміну. Мета експерименту — встановити причинно-наслідкові зв'язки між досліджуваними змінними через перевірку робочої гіпотези.
Імітація — метод, який ґрунтується на застосуванні ЕОМ і дослідженні зв'язків між різними маркетинговими змінними на відповідних математичних моделях, а не в реальних умовах. Застосовують доволі рідко.Найпоширенішим методом є опитування, яке використовують приблизно у 90% маркетингових досліджень (іноді в поєднанні з іншими методами). Етап 1. Виявлення проблеми і формування цілей дослідження. Даний етап включає:визначення проблеми; Проблема – суперечлива ситуація, складне питання, яке потребує вирішення. Алгоритм визначення проблеми:
- виявлення проблем-симптомів (проблем-наслідків); до них можна віднести: зменшення прибутку, скорочення частки ринку, скарги споживачів, зменшення кількості замовлень.
- визначення базових проблем або причин ситуації, що склалася; до них належать: дії конкурентів, зміни зовнішнього середовища, поведінка споживачів, зміни в діяльності самої компанії.
визначення потреби у проведенні маркетингового дослідження;
визначення цілей дослідження; Етап 2. Розробка плану дослідження. На даному етапі необхідно: визначити метод дослідження.Етап 3. Реалізація плану дослідження. Даний етап передбачає збір інформації і включає:організацію дослідження;проведення дослідження;контроль збору даних; документування отриманих даних.Етап 4. Обробка та аналіз даних. Даний етап передбачає:перевірку даних;підготовку даних до обробки на ЕОМ;обробку даних;аналіз даних. Етап 5. Підготовка звіту та розробка рекомендацій, передбачає: підготовку звіту;презентацію результатів;передачу звіту особам, які приймають рішення.
19. МІнформаційнаСистема
Система маркетингової інформації (СМІ) – це сукупність дій по збору, обробці, аналізу, оцінці та розповсюдженні актуальних, точних і своєчасних даних для інформаційного забезпечення маркетингових рішень, а також необхідні для цього процесу людські і матеріальні ресурси.
Інформацію збирають і аналізують за допомогою 4 допоміжних систем:
1.Система внутрішньої звітності - відображає показники збуту, затрат, обсягу матеріальних запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості та ін.
2.Система збору зовнішньої поточної маркетингової інформації - система за допомогою якої управляючий по маркетингу постійно отримує інформацію про події, що відбуваються в навколишньому середовищі. Джерела інформації: газети і журнали, в т.ч. професійні; торгові агенти; сторонні постачальники (спеціалізовані інформаційні підприємства); відділ підприємства по збору і розповсюдженню інформації.
Додаткові заходи для одержання додаткової інформації:
а) навчання і заохочення власних продавців (продавці фіксують всі події при продажі
товарів);
б) заохочення посередників (вивчення конкурентів через посередників);
в) купівля інформації у спеціалізованих фірм;
г) створення системи аналізу маркетингової інформації (спеціальний відділ по збору
маркетингової інформації)(аналіз маркетингової інформації проводиться за допомогою
методів статистичного аналізу і розробки різного роду моделей).
Підсистема збирання інформації — це набір процедур та перелік джерел для отримання даних про поточні події, які відбуваються в навколишньому бізнес-середовищі.
Р
ис. 10. Концепція маркетингової інформаційної системиПідсистема маркетингових досліджень — це спеціальні підрозділи підприємства, які організують систематичний збір, аналіз інформації, а також її обробку з метою знаходження конкретних рішень щодо вирішення конкретних маркетингових проблем.
Маркетингова аналітична підсистема — це взаємопов’язаний набір систем даних, інструментів та методик, підтриманих відповідним програмним забезпеченням, за допомогою якого підприємство збирає та інтерпретує внутрішню та зовнішню ділову інформацію для обґрунтування маркетингових дій.
Підсистема внутрішньої інформації містить дані про обсяги замовлень та продажу, наявніст ь товарів на збутових складах підприємства тощо.
2 0. Класифікація маркетингової інформації.
Маркетингова інформація — це вихідний елемент маркетингових досліджень і найцінніший ринковий продукт. Цінність маркетингової інформації полягає в тому, що вона створює передумови для здобуття конкурентних переваг, допомагає знизити рівень комерційного ризику, визначити й урахувати зміни в навколишньому бізнес-середовищі. Належна інформація сприяє опрацюванню та координації стратегій, підтримці і обґрунтуванню відповідних рішень, підвищенню іміджу підприємства, дає можливість аналізувати його діяльність з метою підвищення її ефективності.
Ознаки класифікації:1. Призначення: Види інформації: Вихідна(Для визначення проблеми та її розв’язання); Контрольна (Для оцінки ефективності розв’язання проблеми). 2. Рівень: Макропланова(Інформація про державну фінансову систему, політику економічного регулювання цін, доходів, податків, позик тощо);Мікропланова(Інформація про величину попиту і пропонування, про показники діяльності підприємства, його конкурентів, споживачів). 3. Власність:Власна (Інформація, яка зібрана підприємством і належить йому);Чужа(Власність інших підприємств чи держави). 4Доступність:Відкрита (Доступна всім)Приватна(Доступна лише для службового користування);Таємна(Доступна для обмеженого кола осіб). 5Термін отримання Вторинна(Зібрана раніше для розв’язання інших проблем);Первинна(Зібрана спеціально для розв’язання конкретної проблеми).
6. Роль у діяльності фірми:Стратегічна(Для розв’язання стратегічних завдань);Тактична (оперативна)(Для розв’язання тактичних і (оперативних) завдань). 7.Зміст:Аналітична
(Ідеї, гіпотези, поняття);Методологічна(Методи, підходи, методики);Фактична(Статистичні дані).8.Джерела отримання:Внутрішня(Звіти фірми, списки покупців, постачальників, посередників);Зовнішня(Звіти підприємств і торговельних організацій, періодичні видання, дані опитувань).9. Інформаційні потреби підприємства:Навколишня(Дані про суб’єкти, сили, умови навколишнього бізнес-середовища)Проміжна (Дані про наявні можливості підприємства щодо впливу на суб’єктів ринку)Орієнтувальна(Дані щодо обмежень впливу маркетингового інструментарію за різних умов навколишнього бізнес-середовища)10. Маркетингові аспекти:Попит(Що користується попитом, коли і де він є, хто його носії, яка їхня поведінка, еластичність попиту)Пропонування (Які продукти пропонуються на ринку, коли, де, хто, в яких обсягах пропонує, еластичність пропонування)Співвідношення попиту і пропонування (В якій мірі і за яких умовах відбувається врівноважування попиту і пропонування)Стан ринку(Ринковий потенціал, реальний обсяг ринку, частки ринку)
Споживачі (Характерні ознаки, ринкові сегменти)Ціни(Рівень, динаміка)Конкуренція (Стан, форми, характерні ознаки конкурентів)Макросистема(Економічна, податкова, фінансова політика держави, система розподілу доходів, зовнішньоекономічні відносини, закони, норми і правила господарювання). Найціннішою для маркетингових досліджень є первинна інформація.
21. Маркетингове середовище фірми
Ф.Котлер визначає маркетингове середовище як сукупність факторів, які впливають на спроможність підприємства розвивати й підтримувати взаємовідносини з цільовим ринком.Маркетингове середовище постійно змінюється: ринкові можливості й загрози виникають, змінюються й зникають, тому для підприємства є дуже важливим, вчасно розпізнавши ринкові можливості й загрози, розвивати можливості та знешкоджувати загрози.Маркетингове середовище підприємства – сукупність факторів, які впливають на процес управління маркетингом підприємства, його маркетинговий розвиток та взаємовідносини із споживачами.
Основне завдання аналізу маркетингового середовища в тому, щоб взаємоузгодити вплив середовища, потреби цільового ринку, мету та можливості підприємства. Проведення аналізу маркетингового середовища забезпечує: розуміння конкуренції та інших факторів середовища; адекватне розуміння бізнесу, в якому працює підприємство; основи для вироблення чіткої стратегії; прийняття правильних тактичних рішень, що, у свою чергу, означає забезпечення стійких ринкових позицій підприємства та сприятливих перспектив його розвитку.Ігнорування аналізу маркетингового середовища призводить до: прийняття необґрунтованих рішень; стратегії пасивного реагування на ринкові зміни; непослідовних рішень; запізнень введення інновацій; ринкової вразливості підприємства, що призводить до послаблення ринкових позицій підприємства та втрати ним ринкових орієнтирів.
Н.В.Куденко у своїй праці "Стратегічний маркетинг" розрізняє маркетингове мікросередовище й макросередовище.Маркетингове мікросередовище – частина середовища, в якому фірма безпосередньо функціонує в процесі маркетингової діяльності. До складових мікросередовища належать: безпосередньо підприємство, постачальники, маркетингові посередники, споживачі, конкуренти, громадськість.Маркетингове макросередовище – це ті фактори, якими фірма не може безпосередньо керувати, але які впливають на її маркетингову діяльність. До маркетингового макросередовища належать: економічне середовище, демографія, політичне середовище, НТП, культура, природне середовище.
Розрізняють також керовані та некеровані фактори маркетингового середовища.
Керовані фактори – такі фактори, якими підприємство безпосередньо управляє, тобто формує, змінює, контролює їх. До них належать елементи маркетингового комплексу (товар, ціна, збут, просування) та фактори, пов’язані з процесом управління маркетингом (система управління маркетингом, організаційна структура маркетингу, кадри).
Некеровані фактори – ті фактори, на які фірма не може безпосередньо впливати. До них належать такі фактори, як економіка, політика, законодавство, демографія, культура, технологія, екологія.
У літературі також зустрічається трохи відмінна від наведеної класифікація факторів маркетингового середовища. За нею всі фактори маркетингового середовища поділяють на внутрішні та зовнішні.
До зовнішніх відносяться фактори, що генеруються макрооточенням (політика, економіка, суспільство, екологія, випадок) та безпосереднім оточенням підприємства (конкуренти, постачальники, споживачі, кредитори, ринок робочої сили).
До внутрішніх відносяться ті фактори, які залежать від підприємства (підприємство, стратегічний потенціал, маркетингова служба).
21. Фактори та показники маркетингового мікросередовища фірми
Фактори мікросередовища:Безпосередньо фірма,Маркетингові посередники, Постачальники, Споживачі, Конкуренція, Громадськість.
Розглядаючи безпосередньо підприємство як фактор маркетингового середовища, необхідно передусім звернути увагу на ту роль, яку відіграє служба маркетингу в загальній структурі підприємства, на її організаційну структуру, зв’язки з іншими службами. Рівень професійної підготовки та набутого досвіду фахівців-маркетологів також відіграє значну роль як фактор мікросередовища.
Маркетингові посередники – це ті фірми й організації, які беруть участь у тому чи іншому етапі процесу маркетингу підприємства (маркетингові дослідження, збут, просування тощо). До них належать:-торгові посередники – сприяють доведенню товару до кінцевого споживача;-маркетингові фірми – здійснюють маркетингові дослідження на замовлення фірми;-рекламні агентства – виступають суб’єктами маркетингових комунікацій фірми.
Роль постачальників як фактора маркетингового мікросередовища визначається тим, що матеріально-технічні ресурси та комплектуючі вироби є вхідними елементами процесу виробництва товарів. У розвиненій ринковій економіці майже не існує проблеми постачання ресурсів. Підприємство має змогу вибирати постачальників за тими чи іншими критеріями (ціна, рівень обслуговування тощо).
Вивчаючи споживача як фактор маркетингового середовища, необхідно звернути увагу на два основні питання: дослідження факторів, які впливають на поведінку споживача; прийняття споживачем рішення про купівлю товару.
Громадськість – це люди та організації, які становлять реальний чи потенційний інтерес для фірми або впливають на можливість досягнення їх цілей.Громадськість може як сприяти, так і перешкоджати підприємству в реалізації його цілей. Наприклад, якщо у фінансових колах (банки, страхові компанії) склався негативний імідж підприємства, йому буде досить важко реалізувати можливість отримання фінансових ресурсів.
Конкуренція – це боротьба за ринкову частку між фірмами, споживачі яких мають ідентичні або схожі потреби. Аналіз конкуренції дає можливість виявити ринкове положення фірми, конкурентоспроможність її товарів. Конкуренти можуть бути класифіковані за різними ознаками. Ф.Котлер розподіляє їх за ознакою конкурентних дій на активні, селективні, стохастичні та пасивні.Активні (агресивні) конкуренти – реагують швидко й агресивно на ринкові події, незважаючи на напрями розвитку конкуренції.Селективні – конкурують лише у вибіркових показниках (наприклад, вони лідери у зниженні ціни, але не підвищують ефективність рекламної діяльності).Стохастичні – характеризуються непередбачуваними діями: іноді протидіють агресивно, а інколи ігнорують напади конкурентів.Пасивні – майже не реагують на конкурентні напади.Під час аналізу конкурентів важливе значення має розроблена М.Портером модель п’яти сил конкуренції:Конкуренція між виробниками даної галузі.
Загроза появи нових конкурентів.-Економічні можливості постачальників.-Економічні можливості споживачів.-Товари-замінювачі.
Конкуренція між виробниками даної галузі, яка утворює центральний "ринг" конкурентної боротьби, називається прямою конкуренцією. Рівень інтенсивності прямої конкуренції зростає, коли:
– збільшується кількість фірм-конкурентів,
– попит на товари галузі стабілізується і починає зменшуватися (тобто товар перебуває на стадії спаду свого життєвого циклу),
– існують бар’єри виходу з даної галузі (тобто коли припинення діяльності в даній галузі коштує дорожче, ніж продовження конкурентної боротьби).
Вплив товарів-замінників на конкуренцію здійснюється у двох основних аспектах: через ціну та рівень інновації.-Ціна товару-замінника як фактор конкуренції виявляється тоді, коли ціни фірм центрального рингу перевищують певну межу, і це примушує споживача звернути увагу на товар-замінник.-Рівень інновації товару-замінника як фактор конкуренції виявляється в тому разі, коли виробнику товару-замінника вдається підвищити його якість настільки, що стає можливим відвернути увагу деяких споживачів від товарів фірм центрального рингу.
Загроза з боку потенційних конкурентів виникає в тому разі, коли:
– відсутні або низькі бар’єри входу на даний ринок,
– зменшується спроможність прямих конкурентів протидіяти потенційним конкурентам.
До бар’єрів входу на певний ринок належать такі:
– економія на масштабах виробництва, яка забезпечує конкурентам центрального рингу переваги у витратах на виробництво,– правовий захист, який забезпечують патенти,– імідж товарних марок, який створює прихильність споживачів,– необхідні капіталовкладення,
– доступ до збутових мереж,– ефект досвіду, який мають уже діючі на ринку фірми та який може бути досить вагомим, особливо у сферах з високим відсотком ручної праці.
Сутність споживачів як конкурентної сили полягає в їхній спроможності торгуватися з постачальниками, що може привести до зниження ціни, надання дорожчих послуг. Сила споживачів як фактора конкуренції зростає, коли:– товари стандартні й рівень диференціації низький, – споживачів небагато й вони купують товар у великій кількості.
Сутність постачальників як сили конкуренції полягає в їхній можливості підвищити ціни, знизити якість товарів або зменшити обсяг їх поставки. Так, зростання цін на базові матеріально-технічні ресурси зумовлює зменшення рентабельності в матеріаломістких галузях. Сила постачальників як фактора конкуренції зростає, коли:
– товари постачальників диференційовані і покупцю важко замінити постачальника;
– покупці не є важливими клієнтами для постачальника;
– продукція постачальника посідає важливе місце у виробництві даної галузі.
Потенційні конкуренти та товари-замінники становлять пряму конкурентну загрозу для центрального рингу, а споживачі й постачальники – непряму загрозу, яка залежить від їхньої спроможності диктувати свої умови підприємствам центрального рингу.
23. Фактори макросередовища:
Економіка, Демографія, Політико-законодавчий, Соціально-культурний, Науково-технічний прогрес, Природне середовище.
Економічне середовище утворюють ті фактори, які впливають на купівельну спроможність населення, рівень його доходів і витрат.
До таких факторів належать макроекономічні показники: фаза економічного циклу країни, рівень інфляції, рівень зайнятості населення, обсяг валового національного продукту та його динаміка, рівень купівельної спроможності та доходів населення, рівень цін, наявність та обсяг товарного дефіциту. Так, німецький статистик Ернст Енгель в результаті досліджень сформулював наступний закон: за зростання рівня сімейного доходу структура витрат сім’ї змінюється таким чином:-відносний рівень витрат на їжу зменшується,-відносний рівень витрат на житло та будівництво стабілізується,-відносний рівень витрат на інші цілі (одяг, транспорт, освіта, заощадження, розваги) збільшується.
Демографічний фактор передбачає дослідження таких показників, як чисельність населення, географічне розміщення населення, міграція, віковий склад населення, рівень народжуваності та смертності, сімейний стан.
Політико-законодавчий фактор охоплює: політичну структуру країни, урядову, політичну та законодавчу стабільність, політичну орієнтацію країни, податкову політику уряду, вплив професійних спілок, міжнародну орієнтацію та державне регулювання міжнародних відносин, державне регулювання конкуренції.
Соціально-культурне середовище включає такі фактори, як соціальні групи, базові цінності, переваги світосприйняття, поведінку, системи поглядів, цінностей, моралі, звичок, мови, стилю життя.
Причому серед зазначених факторів система цінностей настільки важлива, що аналітики компанії "Дженерал Електрик" охарактеризували як найважливіший елемент бізнесового середовища. На відміну від швидких змін у технологічному середовищі зміни в культурному середовищі досить повільні, а деякі цінності залишаються стабільними й незмінними (наприклад, чесність, порядність, відповідальність за своїх дітей, повага до батьків тощо).
Природне середовище як фактор маркетингового макросередовища останнім часом набуває дедалі більшого значення у зв’язку зі зростанням рівня забруднення навколишнього середовища.
Екологічні проблеми були головною причиною виникнення концепції соціально-етичного маркетингу. Її суть у тому, що, задовольняючи потреби окремих споживачів, фірми повинні враховувати інтереси суспільства в цілому. Наприклад, у багатьох країнах виникла проблема утилізації металевих баночок з-під напоїв, яка знайшла своє втілення в маркетинговій стратегії щодо упаковування товару.
Науково-технічний прогрес, технологічні зміни справляють значний вплив на спосіб життя, поведінку, потреби та переваги споживача. Вони впливають на всі елементи маркетингового комплексу, але більш за все проявляється в аспекті інноваційної діяльності.Наслідки впливу науково-технічного прогресу на елементи маркетингового комплексу:– розроблення нового товару, модифікація товару, пристосування до споживчих потреб, що змінюються;– зниження витрат виробництва, можливість зіставлення цін, можливість контролю за цінами;– підвищення швидкості збуту, зростання обсягів збуту, оптимізація контролю за збутом;– підвищення комунікаційних можливостей, скорочення строків просування, оптимізація планування просування.
24. Суть та види конкуренції
Суттєве значення в системі маркетингових досліджень має аналіз конкурентного середовища і конкурентів.
Конкуренція — властиве товарному виробництву змагання між окремими економічними суб’єктами (конкурентами), заінтересованими у створенні найвигідніших умов виробництва та збуту товарів. Класифікацію основних видів конкуренції наведено в табл.
Згідно з теорією М. Портера аналіз конкурентного середовища доцільно проводити через вивчення дії п’ятьох його сил (рис. 14), як-от:
потенційних конкурентів — підприємців, які можуть з’явитись на даному ринку і розпочати боротьбу за споживачів із діючими тут підприємствами; постачальників — підприємств, що продають підприємствам-споживачам продукцію промислово-технічного призначення, необхідну для виробництва продукції цими споживачами;
покупців — підприємств і кінцевих споживачів, які виявляють інтерес до придбання товарів (послуг);
товарів-субститутів — продукції інших галузей, яка може замінити товари підприємства, оскільки виконує ті самі функції для тих самих груп споживачів;
конкуренцію в галузі — наявну на даному ринку загальну конкурентну ситуацію, що визначається кількістю підприємств-конкурентів, співвідношенням їхніх сил, темпами зростання галузі, умовами диференціації діяльності тощо.
25. Конкурентне середдовище
Автор сучасної теорії конкуренції М. Портер визначив п’ять конкурентних сил, що створюють відповідне конкурентне середовище і визначають привабливість галузі:-потенційні конкуренти;-товари замінники;
постачальники;-споживачі;-конкуренція між діючими фірмами в галузі.
Таким чином, конкурентне середовище створюють не тільки фірми, які вже діють в галузі.
Потенційні конкуренти представляють загрозу для фірми також. Зменшити її можна шляхом створення „бар’єрів входу в галузь”.
Висота бар’єра визначається наступними факторами:
1.економікою масштабів;
2.звичність торгової марки;
3.фіксованими затратами, пов’язаними з входом в нову галузь;
4.затратами на нові основні фонди;
5.доступом до системи товароруху;
6.доступом до галузевої системи постачання;
7.відсутністю досвіду виробництва даного виду товару;
8.можливими відповідними діями підприємств галузі.
При оцінці загрози заміни даного продукту необхідно враховувати характеристики і ціну продукту-замінника по відношенню до традиційних продуктів, ціну переключення на використання нового продукту.
Сила позиції постачальників визначається наступними факторами:
1.різноманітністю та високою якістю продуктів, що постачаються;
2.наявністю можливості заміни постачальників;
3.величиною затрат переключення споживачів на використання продукції інших постачальників;
4.величиною об’ємів продукції, яка закуповується у постачальників.
Сила позиції покупців визначається наступними факторами:
1.можливістю переключитися на використання інших продуктів;
2.затратами, пов’язаними з цим переключенням;
3.об’ємом продуктів, що закуповуються.
Дослідження, проведені в названих напрямах, дадуть фірмі можливість визначити конкурентний „клімат”, інтенсивність змагання і тип конкурентної переваги, яким володіє кожний з конкурентів.
Виявлення пріоритетних конкурентів та визначення сили їх позиції.
Для кожного ринку повинні бути ідентифіковані найбільш пріоритетні конкуренти. З цією метою на основі обраного підходу здійснюється класифікація конкурентів.
Використовують наступні підходи до класифікації:
за товарним принципом:
- фірми, які виготовляють і реалізують абсолютно аналогічний товар;
- фірми, які пропонують аналогічний товар, але інших марок, сортів, модифікацій;
- фірми, які виготовляють товари-замінники;
залежно від ролі в конкурентній боротьбі:
- ринковий лідер – фірма, яка має найбільшу частку ринку;
- ринковий претендент („челенджер”) – фірма, яка виборює право ввійти до числа лідерів, збільшуючи свою торгову частку;
- ринковий послідовник – фірма, яка наслідує стратегію і тактику ринкового лідера, обороняючи свою частку ринку;
- фірми-нішери, які діють у ринковій ніші – фірми, які обслуговують невеликі ринкові сегменти;
за типом обраної стратегії:
- фірми, які використовують стратегію низьких витрат;
- фірми, які застосовують стратегію диференціації;
- фірми, які використовують стратегію диверсифікації.
26. Методи конкурентної боротьби – це передусім поліпшення якості товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Водночас використовуються й такі “мирні” методи обмеження конкуренції, як укладення концернами таємних угод про єдину політику. Згідно з теорією Портера існують три типи стратегій конкурентної боротьби:
ь лідерство у знижуванні: намагання будь – що знизити витрати, в тому числі за рахунок розширення виробництва (ефект масштабності);
ь диференціація: намагання досягти неповторності в якомусь аспекті, котрий видається важливим великій кількості споживачів;
ь фокусування: концентрація уваги на якомусь сегменті ринку і обслуговування його краще і ефективніше, ніж це роблять конкуренти.
Виходячи з ролі фірми в конкурентній боротьбі, визначають такі чотири групи стратегій конкуренції.
I Стратегія лідера (захист позицій):
Ш фронтальна оборона – створення цінових, ліцензійних ті інших захисних бар’єрів;
Ш флангова оборона – захист позицій і контракти на головних напрямках;
Ш активна оборона – дії, які випереджають дії конкурентів;
Ш контрнаступ – дії у відповідь на дії конкурентів;
Ш мобільна оборона – розширення зони дії за рахунок диверсифікації, виявлення більш суттєвих потреб споживачів;
Ш стиснена оборона – відсутп на другорядних напрямках з одночасними посиленням дій на головних напрямках.
II Стратегії претендентів на лідерство (атака):
Ш фронтальна атака – комплексний наступ на багатьох напрямках;
Ш флангова атака – наступ на якомусь сегменті ринку;
Ш оточення – атака на чистому ринку, сподіваючись на “бліцкріг”;
Ш обхід – випуск товарів – новинок, освоєння нових ринків;
Ш “атака горили” – невеликі атаки з метою деморалізувати противника, у тому числі із застосуванням не дуже коректних методів.
III Стратегія веденого (йти услід за лідером, економити за рахунок часу і засобів). В основі стратегії – мирне співіснування, укладання угод, створення картелів.
Як відомо, конкуренція – це певний механізм координації виробництва, який діє через систему цін і ринків.
В аграрному секторі координація виробництва не може здійснюватися тільки через врахування коливання цін під впливом попиту та пропозиції.
Роль конкуренції як рушійної сили розвитку економіки особливо яскраво виявляється в тому, що вона містить в собі могутні стимули для науково – технічного прогресу. У сільському господарстві держава бере на себе значну частину витрат на розвиток і застосування новітніх досягнень науки і техніки. По суті за рахунок держави здійснюються основні роботи з меліорації земельних угідь, підготовка кадрів, проведення наукових досліджень.
27. Маркетингові конкурентні стратегії
Маркетингові конкурентні стратегії класифікують за різними ознаками. Розглянемо маркетингові стратегії ринкового лідера.
Ринковий лідер існує в кожній галузі, у кожній сфері бізнесу, у кожній країні. Крім того, існують світові лідери – фірми, які досягли лідируючого положення на міжнаціональних ринках (Проктер енд Гембел, Кока-кола, Майкрософт та ін.). Бути ринковим лідером – і вигідно, і складно. Вигідно тому, що найбільша ринкова частка означає високі прибутки, складно – тому що завжди існують фірми, які намагаються посунути лідера з його позицій, крім того, існують фірми, які намагаються скопіювати стратегію лідера, що може призвести до негативного впливу на імідж лідера.
З метою утримання першості, ринковий лідер має використовувати три основні різновиди маркетингових стратегій:-розширення місткості ринку;-захисту позицій;-підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку.
Маркетингова стратегія розширення місткості ринку може бути реалізована трьома шляхами.1-й шлях. Пошук нових споживачів, заснований на положенні, що кожен товар має своїх потенційних споживачів, які не знають про його існування.2-й шлях. Пошук нових потреб – орієнтує фірму на виявлення нових сфер та засобів застосування свого товару. Виявлення нових сфер застосування товару може відбуватися як за ініціативою самих споживачів, так і через розвиток потреби у споживачів.3-й шлях. Збільшення обсягів споживання товару – реалізується через активну рекламну діяльність, коли реклама спонукає до збільшення частоти та обсягу використання товару. Приклад – випуск карт з описом історичних місць фірмою-виробником автопокришок.
Якщо провести паралель між різними класифікаціями, то пошук нових споживачів та нових потреб є відтворенням стратегії розвитку ринку (одна із стратегії інтенсивного росту), а збільшення обсягів споживання – це стратегія глибокого проникнення на ринок (також одна із стратегій інтенсивного росту). Стратегія захисту позицій – дуже важливий напрям стратегічної діяльності фірми-лідера, оскільки на ринку завжди є фірми, які прагнуть зайняти позиції лідера, а враховуючи, що лідер має значну кількість товарів та ринків, стратегії захисту позицій є дуже складними. Принципи утримання ринкових позицій наступні: -активна інноваційна політика, інакше першість може бути усунена;-увага товарно-ринковій матриці – ринковий лідер, оцінюючи той чи інший сегмент, дуже часто має орієнтуватися не на найвищий прибуток, а на утримання позицій на даному сегменті. Приклад – стратегія "лазерного променя" японських автомобільних компаній на американському ринку;-кореляція цінової політики лідера, якщо конкуренти застосовують атаку через наголос на ціни. Яскравий приклад – слоган "навіщо платити більше, якщо якість однакова". Для виходу з таких ситуацій була розроблена модель "Захисник", однією з рекомендацій якої було відстоювання престижного іміджу товару;-орієнтація на довгострокові перспективи розвитку, а не на швидке отримання прибутку;-спрямованість на високу якість товару;-активна рекламна діяльність. -ефективне сервісне обслуговування.
Усю сукупність стратегій ринкового лідера можна поділити на такі різновиди:Позиційний захист (захист ринків по всій товарній номенклатурі).-Фланговий захист (оборона слабких місць – тих товарно-ринкових сегментів, які втрачають свою прибутковість).-Упереджувальний захист (перехід до наступальних дій щодо конкурента, який має намір атакувати ринкового лідера).-Контрнаступ – стратегія захисту позицій ринкового лідера у вигляді активних дій щодо агресивної стратегії конкурентів.-Мобільний захист (передбачає вихід на інші ринки з метою зміцнення свого конкурентного становища, захист забезпечується шляхом поєднання стратегії розвитку ринку, яка належить до стратегій росту та стратегії диференціації).-Стратегія відступу (коли лідер усвідомлює неможливість захисту певних позицій в результаті виснажливої конкурентної боротьби, основне завдання – виявити ті сегменти, від яких можна відмовитися без значних втрат та стратегічних наслідків).-Стратегія підвищення ринкової частки за існуючої місткості ринку. Ця стратегія передбачає, що ріст ринкової частки є фактором зростання прибутковості фірми. Але сучасна література з маркетингу містить теорії, які заперечують пряму залежність між часткою ринку та прибутком фірми. Вибір цієї стратегії виправданий, якщо збільшення ринкової частки засновано на стратегії цінового лідерства або диференціації Застосування стратегії має певні обмежувальні фактори:-законодавче обмеження (через антимонопольне законодавство);-зростання витрат фірми на забезпечення збільшення ринкової частки, оскільки зростають витрати на систему просування, боротьбу з конкурентами, які втрачають цю частку ринку, після 50 % ринку прибутковість зменшується. -формування комплексу маркетингових засобів, обмеження полягає в тому, що вибір комплексу засобів, який був ефективним під час формування певної частки ринку, може бути неефективним при спробі її збільшення.
28.Модель поведінки покупця (12-13)
Особливу актуальність у системі маркетингових досліджень ринку має вивчення поведінки споживачів. Якісний і кількісний склад, що і навіщо вони купують, хто бере участь у процесі купівлі, коли, де і за яку ціну вони купують?
У сучасному розумінні поведінка споживачів — це всі ті економічні, соціальні і психологічні аспекти, які мають місце в процесі підготовки і здійснення купівлі, а також використання придбаного продукту, включаючи передання набутого досвіду іншим; це дії, які здійснюють окремі особи купуючи і використовуючи продукцію чи послуги, це розумові і соціальні процеси, які передують цим діям або настають за ними.
Для оцінки поведінки споживачів використовується інтердисциплінарний підхід. Так, економічні науки допомагають знайти відповідь на запитання, який дохід мають споживачі і як вони його розподіляють, за якою ціною вони хотіли б придбати той чи інший продукт, як можна оцінити величину попиту і пропонування товарів тощо. Психологія допомагає зрозуміти мотиви і стимули поведінки споживачів, етнографія — особливості походження, розселення, стосунків, культури і побуту народів, симптоматологія — зовнішні ознаки як виявлення сутності явищ, герменевтика — пояснити та інтерпретувати тексти та ін.
Досліджуючи поведінку споживачів, удаються до кількох теоретичних підходів:
1) економічна теорія, що розглядає рішення покупців як наслідок раціональних, тобто логічних послідовних підрахунків. Індивідуальний покупець намагається витратити свій дохід на товари з таким розрахунком, щоб найбільшою мірою задовольнити свої запити і смаки. Проте за певними оцінками лише 25 % купівель здійснюється в такий спосіб;
2) мотиваційна теорія, яка стверджує, що справжні причини купівлі товарів не завжди мають свідомий характер. Мотивація, що лежить в основі поведінки людей, є наслідком постійного взаємовпливу комплексу свідомих і несвідомих, чуттєвих, інтелектуальних, а також культурних і фізіологічних потреб.
Нині відправним моментом дослідження поведінки споживачів є побудова і вивчення відповідних моделей. Моделі поведінки споживачів — це концептуальні схеми, які систематизують ін-формацію про те, як і чому приймаються рішення про купівлю товарів (послуг). Завдяки використанню таких моделей можна ліпше зрозуміти поведінку споживачів, а отже, ефективніше використати маркетинговий інструментарій. Приклад такої моделі наведено на рис. 13. Згідно з нею процес прийняття рішень споживачем про купівлю здійснюється внаслідок впливу таких груп чинників:-чинники зовнішнього впливу, у тому числі маркетинговий інструментарій та зовнішнє соціально-економічне середовище;-чинники так званої чорної скриньки споживачів;-ситуаційні впливи.
Ядром цієї моделі є процес попереднього осмислення споживачем свого наміру, прийняття конкретного рішення щось придбати і наступного усвідомлення здійсненого.
Вихідний момент прийняття рішення про купівлю — розуміння проблеми, тобто різниці між бажаною і реальною ситуацією. Розуміння проблеми може бути простим (констатація браку в споживача певних товарів) або складнішим (відчуття дискомфорту, погіршання іміджу), що констатується самостійно або стимулюється зовнішніми чинниками (наприклад, рекламою).
Розуміння проблеми підводить споживача до пошуку інформації стосовно способів та методів її розв’язання. Тут передовсім використовується внутрішній пошук, тобто намагання знайти інформацію у власному досвіді. Якщо цього замало, а ризик прийняття неправильного рішення дуже великий, починається зовнішній пошук (періодичні видання, рекламні буклети, виставки, презентації, досвід інших споживачів тощо).
29.Характеристика покупця
30. Теорія мотивації Маслоу
Авраам Маслоу старався пояснити , чому в різний час люди мають різні потреби.
В своїй теорії він говорить що людські потреби розміщенні в порядку їх ієрархічного значення від найбільш до найменш важливих.
б)Сприйняття(сприйняття процес, за допомогою якого людина відбирає організує і інтерпретує вхідну інформацію для створення значимої картини навколишнього світу. Різні реакції людей на один і той же подразник);
в)Засвоєння (людина накопичує знання в процесі своєї трудової діяльності);
г)Переконання і відношення (Переконання - характеристика людиною чого-небудь подумки. Відношення – оцінка людиною якого-небудь об’єкта чи ідеї, яка склалась на основі існуючих знань, почуття, які до них відчувають і напрямок можливих дій).
31. Фактори, що впливають на поведінку споживача:Спожринок…
Психологічні, Особистісні, Соціокультурні, Вплив комплексу маркетингу, Фактори ситуаційного впливу.
Психологічні фактори враховують те, що людина – не машина, і від неї неможливо чекати однозначного реагування. Тому треба враховувати її мотивацію, сприйняття, засвоєння інформації, вироблення певних переконань та ставлення до покупки.
Поведінку споживача при покупці товару переважно визначають і фактори соціокультурного впливу. Зокрема, суттєвий вплив мають референтні групи. Референтні групи – це групи людей, які безпосередньо або опосередковано впливають на поведінку споживача (членські або первинні колективи, сім’я).
До факторів-збудників, які визначають поведінку покупця, належать і фактори ситуаційного впливу:– зміни в макросередовищі, зокрема, економічна ситуація в країні, рівень науково-технічного прогресу, зміна форми власності;– зміни обставин у покупця, зокрема, зміни його фінансового стану, зміни в ціні даного товару, виникнення необхідності іншої покупки, зміни настрою покупця;– атмосфера в магазині, дії інших покупців, які можуть і стимулювати акт купівлі, і протидіяти його здійсненню.
Загалом фактори, які впливають на купівельну поведінку покупця, можна поділити на дві групи: контрольовані та неконтрольовані з боку підприємства. Психологічні, особистісні, соціокультурні фактори та фактори ситуаційного впливу не підлягають контролю з боку підприємства. Їх треба постійно досліджувати та враховувати в маркетинговій програмі підприємства.Менеджерам з маркетингу важливо розуміти, як під впливом проаналізованих факторів відбувається процес прийняття споживачем рішення про покупку, з яких етапів складається цей процес.
Механізм купівлі споживчих товарів складається з п’яти етапів:– Усвідомлення потреби (який нестаток, чим він викликаний). На цьому етапі маркетологам важливо визначити коло тих обставин, які підштовхують покупця до думки про можливість одержання тієї чи іншої послуги.– Пошук інформації про товар – покупцеві потрібні додаткові відомості про товар, який його цікавить. Джерелами інформації можуть бути: особисті джерела (сусіди, сім’я, друзі), комерційні джерела (реклама, продавці, дилери, виставки), джерела емпіричного характеру (дотик, вивчення використання товару), загальнодоступні джерела (ЗМІ).– Оцінка варіантів – порівняння товарів за визначальними характеристиками (властивості товару, образ марки тощо).– Кінцеве рішення про купівлю – має базуватися на всіх попередніх етапах, хоча дуже часто воно буває спонтанним.– Реакція на покупку – споживач визначає своє ставлення до покупки "задоволений – незадоволений", від чого буде залежати використання чи невикористання споживачем в подальшому цього товару.
Вихідним етапом цього процесу є усвідомлення потреби та трансформація бажання людини до спонукального мотиву його майбутньої дії.
На етапі збирання покупець стає уважнішим до тієї інформації, яка пов’язана із задоволенням його потреб. Для менеджера з маркетингу надзвичайно важливим є виявлення тих джерел інформації, до яких звертатиметься потенційний покупець.
Прийняттю рішення про придбання передує порівняльна оцінка варіантів. Вона містить оцінку властивостей товару та виявлення першочергової значущості для покупця корисних властивостей. Перевагу надають тому товару, який найбільше відповідає конкретним потребам покупця. Менеджера з маркетингу цікавить подальше реагування покупця на покупку. Придбавши товар, споживач або відчуває задоволення, або ні. Це залежить від того, наскільки куплений товар відповідає очікуванням покупця. Задоволений споживач відіграє роль чудової реклами як окремого товару, так і підприємства загалом. Саме на цьому етапі вступає в дію правило “1/30”: один задоволений покупець поширює свої позитивні емоції на тридцятьох своїх оточуючих, і навпаки – один незадоволений покупець поширить свій негативний досвід на тридцятьох своїх оточуючих.
32.
33.
34-35….Моделювання купівельної поведінки організації-споживача
Часом покупцем є не індивідуальний споживач, а організація-споживач. Якщо підприємство пропонує свій товар на ринку організацій-споживачів, воно здійснює промисловий маркетинг.
Ринок організацій-споживачів — це сукупність юридичних осіб, які закуповують товари для їх подальшого використання у процесі виробництва, здачі в оренду, перерозподілу чи перепродажу. Цей ринок представлений такими видами організацій-споживачів: • виробничими підприємствами, які закуповують товари для їх подальшого використання (споживання або приєднання) у виробничому процесі; • підприємствами-посередниками, що закуповують товари для їх подальшого перепродажу, маючи на меті отримання прибутку, зокрема підприємствами гуртової та роздрібної торгівлі; • державними установами, що здійснюють закупівлю товарів для розв'язання різного роду соціальних проблем, завдань, виконання урядових програм тощо; • безприбутковими організаціями, що закуповують товар для втілення певної ідеї у життя та її поширення у суспільстві.
Співпрацюючи з організаціями-споживачами, доцільно пам'ятати про такі особливості цього ринку:-на ньому значно менша кількість покупців, адже підприємств, організацій та установ завжди набагато менше, ніж індивідуальних споживачів;-організації-споживачі переважно фінансове потужніші за індивідуальних споживачів; вони закуповують товари великими партіями і на значні суми;-попит на товари, що їх закуповують організації-споживачі, значною мірою залежить від попиту на товари широкого вжитку;-покупці товарів промислового призначення, як звичайно, концентруються у великих промислових центрах;-придбання товарів для організації-споживача — складний процес, що його здійснює професійно підготовлений персонал;-здебільшого потрібне залучення багатьох фахівців для колегіального прийняття рішення; -з погляду професіоналів, які представляють організацію-споживача, велике значення мають раціональні мотиви придбання, тоді як кінцеві споживачі часто купують товари під впливом моди чи емоцій.
Купівельна поведінка організації-споживача залежить від -частоти придбання товару, -вартості покупки,-ступеня ризику, яким супроводжується придбання товару, тобто від виду ситуації здійснення закупівлі.
Існує три основних види ситуацій здійснення закупівель підприємством: 1. звичайна повторна закупівля, яка є доволі стандартною (підприємство-покупець просто робить повторне замовлення, не вносячи ніяких змін) 2. модифікована повторна закупівля, яка вимагає проведення деяких досліджень (покупець змінює специфікацію замовлення, ціну, умови поставки, постачальника) 3. нова закупівля, ситуація здійснення закупки підприємством, -коли покупець здійснює купівлю даних товарів або послуг вперше
Найменшу кількість рішень приймає організація-споживач, що здійснює повторну закупівлю без змін, найбільшу — в ситуаціях закупівлі для вирішення нових завдань. В останньому випадку залучається велике коло фахівців, які відіграють ту чи іншу роль у процесі прийняття рішення про придбання. Організації-споживачі перебувають під сильним впливом зовнішніх факторів, а саме рівня економічного розвитку ринку, умов матеріально-технічного постачання, темпів науково-технічного прогресу, політичних подій та нормативно-законодавчої бази щодо регулювання підприємницької діяльності, діяльності конкурентів.Важливою особливістю роботи на ринку організацій-споживачів є те, що від імені юридичної особи під час придбання товару виступають фізичні особи. Прийняття ними рішення про придбання здійснюється під впливом не тільки зовнішніх, а й внутрішніх факторів.
• Співпрацюючи з організацією, необхідно враховувати її особливості. Вони визначаються місією та цілями організації, організаційною структурою, прийнятими методами роботи.
• Рішення про придбання на підприємстві приймають декілька працівників. У багатьох випадках формується так званий Купівельний центр. Тому купівельна поведінка організації-споживача багато в чому зумовлена характером відносин між учасниками Купівельного центру.
• Водночас не слід забувати, що представники організації-споживача - це люди, які мають свої особисті переконання та цілі, обіймають певні посади, є різного віку та належать до різного типу особистості. Вони чутливі до впливу тих самих факторів, що й індивідуальні покупці на споживчому ринку. Ці фактори детально розглянуті в попередньому параграфі.
Процес прийняття рішення про закупівлю товару організацією-споживачем
Це досить складний процес, і починається він задовго до здійснення акту купівлі-продажу товару:1. Усвідомлення потреби, 2. Оцінювання характеристик товару, 3. Пошук постачальників,4. Запит пропозицій,5. Вибір постачальників,6. Оформлення замовлення,
7. Оцінювання роботи постачальника
Перший етап — усвідомлення організацією потреби. Воно може виникати внаслідок внутрішніх стимулів, наприклад:
• необхідність заміни наявного обладнання;
• необхідність придбання комплектувальних для його ремонту;
• бажання поліпшити якість матеріальних компонентів або умови їх постачання;
• необхідність придбання нових технологій для випуску нового товару тощо.
Зовнішніми стимулами може стати інформація, отримана на виставках, поштою або через засоби масової інформації.
Оцінювання характеристик товару здійснюють фахівці за допомогою функціонально-вартісного аналізу. Цей аналіз є для підприємств основою для зниження собівартості за рахунок використання можливих модифікацій, стандартизації товару чи заміни його дешевшими комплектувальними. Зупинившись на відповідному товарі, агент-закупівельник починає пошук постачальників та формує перелік потенційних постачальників. Отримавши відповідь на запит пропозицій від потенційних постачальників, учасники купівельного центру підприємства проводять оцінку цих пропозицій. Оцінюють не лише технічну компетентність кандидатів, а й здатність забезпечити належні умови постачання та надати широке коло послуг. Після узгодження умов постачання та вибору одного або декількох постачальників агент-закупівельник розробляє остаточне замовлення на поставляння з переліком технічних характеристик товару, необхідної кількості, термінів постачання, умов оплати тощо.
На етапі оцінювання роботи постачальника агент-закупівельник контролює виконання замовлення постачальником та аналізує ступінь