Буття людини як проблема філософії

Вид материала

Документы

Содержание 1.Тема: буття людини як проблема філософії 3.1. Студент повинен знати 3.2. Студент повинен вміти 3.3. Опанувати практичні навички 4.План заняття 5. Поради студенту 6. Контрольні питання Методичні вказівки 1.Тема: філософське розуміння суспільства 3.1. Студент повинен знати 3.2. Студент повинен вміти 4. План заняття 5. Контрольні питання 6. Поради студенту Методичні вказівки Тема: соціальні прогнозування і глобальні 2. Тривалість заняття – 2 год. 3.3. Опанувати практичні навички Основна навчальна проблема Провідна ідея ... Полное содержание

Подобный материал:

• Курсова робота на тему: Проблема людини у системі буття з м І с т вступ, 885.47kb.
• Програма фахового вступного випробування на навчання за окр магістра зі спеціальності, 264.68kb.
• 1. Категорія буття в філософії. Філософське вчення про матерію та ідеальне Актуальність, 520.3kb.
• Сучасні наукові уявлення щодо змісту та формування ціннісних орієнтацій особистості, 29.07kb.
• Програма з філософії для студентів 3-го курсу спеціальності „Мікробіологія біологічного, 137.07kb.
• Програма з філософії для студентів 4-го курсу спеціальності „Комп’ютерні системи, 192.08kb.
• Реферат на тему, 143.88kb.
• Реферат на тему: Розвиток філософії в Україні, 579.27kb.
• Програма з філософії Нового часу для студентів 2-го, 396.58kb.
• Питання до кандидатського іспиту з філософії, 23.15kb.

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“___ “ _________ 2008 р.

Протокол №

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

семінарського заняття з філософії

студентам другого курсу факультету бакалаврів

з відділенням молодших медичних та фармацевтичних

фахівців на тему: ”Буття людини як проблема філософії“


Навчальний предмет: «Філософія» та

«Основи філософських знань»

1-й та 2-й курси

факультету бакалаврів та молодших

медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальності: «Фармація», «Лабораторна діагностика», «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичні вказівки склав

доц. В.А.Троянський


Чернівці – 2008

1.ТЕМА: БУТТЯ ЛЮДИНИ ЯК ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ


2.Тривалість заняття – 2 год.


3.Навчальна мета: Розібратися в буття людини як реальному процесі її існування, в діалектиці сутності та існування. З'ясувати зв'язок і взаємозалежність суспільного та індивідуального буття, зміст проблеми життя і смерті як предмету емоційного сприйняття і роздумів. Дати характеристику соціальній та біологічній довго тривалості людського життя, смерті та безсмертя. Виявити своє ставлення до дискусії з питань про „право на смерть”, про смисл життя людини і людства, до проблеми людського щастя. Домогтися розуміння того, що особистість – продукт суспільного розвитку, що діяльність особи є виявленням її соціальної активності, спрямованої на здійснення певних інтересів, цінностей, принципів, ідеалів. Висвітлити основні елементи діяльності: цілі, засоби, завдання, умови, проблеми, стимули, мотиви. Особливу увагу звернути на працю та спілкування як форми діяльності людини, єдність і відмінність інтересів суспільства й особи, на проблему відчуження та його подолання.


3.1. Студент повинен знати:

• Зміст понять „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”;
  
• Порівняльну характеристику „буття” й „матерії”;
  
• Зміст індивідуального та суспільного буття;
  
• Сутність сенсу життя людини;
  
• Методику оволодіння людинознавством;
  
• Концепції людинознавства.
  

3.2. Студент повинен вміти:

• Визначати зміст однопорядкових, але не аналогічних понять;
  
• Оцінювати цінність життя;
  
• Самостійно вникати у проблему життя і смерті людини;
  
• З'ясовувати різноспрямовані погляди на проблему буття;
  
• Аргументувати власну думку, зайняту позицію щодо вирішення проблеми відчуження людини від результатів її діяльності.
  

3.3. Опанувати практичні навички:

• Логічно послідовно доводити сутність власних переконань стосовно проблеми;
  
• Аналізу теоретичних концепцій людинознавства;
  
• Аргументації своєї позиції зв'язку теоретичних орієнтацій з перспективою їх можливої реалізації в практиці медицини.
  

4.План заняття:

1. Поняття „людина”, „індивід”, „індивідуальність”, „особистість”. Сутність та існування людини.

2.Проблема біологічного та соціального в людинознавстві.

3.Соціальна зумовленість здоров'я та захворювань людини.


5. Поради студенту:

Підготовка до відповіді на перше питання пов'язана з поглибленим засвоєнням історико-філософського вступу. В античній філософії спостерігалось ототожнення людини із всесвітньо-космічною субстанцією, в якому сама людина – „малий світ” , мікрокосм менш досконалий ніж космос. У Протагора „Людина – міра всіх речей”. Згідно Сократу, „Людина – це добра і зла воля, як помилка розуму щодо блага”. Гедонізм – міра потягу до насолоди. В платонізмі людина – носій духу /безособової субстанції/. Нус і пневма – це лише логіко-музикально-математична схема. Людина – комбінація душі і тіла. Відхід душі від світу богів – її ідейне падіння. В Аристотеля бачимо взаємну призначеність душі та тіла. Пізньоантична містика створює вчення про Першолюдину як божу суть, що вміщує всю сенсову структуру космосу /вторичного щодо Першолюдини/. Біблейська антропологія має екзистенціальний характер. Влада Бога здійснюється через заповіді. Шлях через гріхопадіння – драматичні переходи від обранності до відвернення і навпаки. Самопізнання джерело Богопізнання. Розімкнутість людини у напрямку надлюдських можливостей та басівських навіювань дає страждання, подолання плоті. У відродженні помітний підхід до людини, виходячи з неї самої, з її творчих можливостей. У новий час підкреслюється сила розуму. /Проаналізуйте це на фоні розвитку наук/. Дуалізм– людина ділиме, що має протяжність, тіло, й одночасно неділиме, що має безсмертну душу ... У Канта людина – не поєднання двох субстанцій, а істота, що належить до двох світів – світу природи /необхідність/ та світу свободи /самовизначенність/. Гегель апелює до історичності людини та культури. Людина – носій загально значимої свідомості, представник духу, розуму. У Фейєрбаха любов універсальна як сама людина. У XVIII – XIX ст. на перший план висуваються позамисленні здібності та сфери /почуття – Якобі, самозбагачення – Беадер, життєві сили та потяги /”філософія життя”/, існування, /екзистенціалізм/, несвідоме – Фрейд тощо/. Обов'язково вникніть в структуру поняття „Людина” /як природа і соціальна істота/, згідно отриманих у вузі знань.

Аналіз першого питання зумовлений увагою до людини як до організму і продукту біологічної еволюції, компонента біогеносфери суб'єкта пізнання, об'єкта виховання, суб'єкта праці, особи, індивідуальності. Поряд з цим: вікова фізіологія і морфологія, сексологія, соматологія, типологія ВНД в системі природничонаукового знання аксіологія, евристика, характерологія. В системі гуманітарного знання. Суспільство – не сума індивідів, а система конкретно-історичних зв'язків, стосунків. Індивід же не ізольований атом соціального організму, а система із складною структурою. Принципи „атомізму”, „робінзонади”, „субстанції”, що найменше сумнівні. Людина – суб'єкт соціальної та культурно-історичної діяльності певних суспільних відносин, їх синтез та підсумок. Індивід – окремий представник людського роду, без акцентів та соціально-психологічної характеристики. Особистість – відносно стійка, динамічна, соціальнообумовлена сукупність духовних, суспільно-політичних та морально-вольових якостей людини, яка акумулює певну соціальну зрілість, здатність виявити свою індивідуальність. Індивідуальність – система успадкованих та набутих в процесі розвитку фізичних, психологічних і творчих особливостей, що відрізняють одного індивіда від іншого. Велику роль у становленні особи має розуміння індивідом свого соціального статусу і готовність „присвоїти” сутність. Це пов'язано з соціалізацією людини. Покажіть різні підходи визначення понять: „Індивід” і „Особистість” (Р.Лінтон, Дж. Джілін, Д.Бідней, Е.Муньє). Підкресліть роль природного та соціального середовища в формуванні особи. Виявіть своє розуміння ролі особи в історії, елітарних теорій. Покажіть, що в індивідуальності ми визначаємо її самобутність, а в особистості – її самостійність (лице). Індивідуальність – це і цілісність здібностей, серед яких одна головна пов'язує всі інші. Муки творчості повинні вільно розкрити обдарування. Характеристики особистості – навмисність, цілеспрямованість, проективність, чітке усвідомлення мотивів поведінки, наявність єдиної життєвої стратегії, місії, здатність до само формування свободи, до саморозвитку.

При розгляді другого питання слід звернути увагу на проблему пристосовуваності як виключне ампула тварин, як їх видові ознаки. Зрештою проаналізувати поведінкові акти людини, підкреслити їх різноманітність та скомбінованість, висвітлити варіативність поведінки людини в залежності від умов, завдань, інтересів, засобів, а також стимулів та мотивів. Необхідно показати, що генетичний код є нормою людини. В досвіді людина вдосконалювала засоби передачі інформації (мова, показ, приклад). Звідси – суспільство дає єдність культурних норм, а не функціонально-ієрархічну єдність типу мурашника. Антропогенез та соціогенез датується 3 – 3,5 млн. років тому. Покажіть деструктивну дію праці на інстинкти людини, охарактеризуйте архантропів – древніх людей (пітекантропи, синантропи, неандертальці), вплив мови на зв'язок у свідомості знаку й денотату (його значення). Зупиніться детальніше на аналізі видів сімей (ендогамія – шлюбні зв'язки всередині спільності, агамія – виключення близьких родичів, екзогамія – пошуки пари зовні). Небезінтересними будуть морально-етичні табу, які стосувалися всіх без виключення (заборона на кровозмішування, на вбивство одноплемінника, зобов'язання в підтримці одноплемінника, в ціломудрості та недопусканні подружньої невірності). Згадайте історію праці: неоліт – перехід від збирання до виробничого життєзабезпечення (землеробство, тваринництво, ремесло). Діяльність, суспільна колективність, суспільні відносини, над біологічне (родове) об'єднання є усвідомленим – совість і тип. Покажіть вплив зміни діяльності на анатомо-фізіологічну організацію.

Вникніть у діалектику природного й соціального, що людина – суспільна тварина. Прослідкуйте деякі моменти щодо тривалості життя (20-22 роки стародавнього світу, 30 років XVIII ст.. 56 у Зах. Європі поч. XX ст., 75-77 у розвинутих країнах у кінці XX ст. Расовість – природа людини. Роль здібностей та прямоходіння в розвитку людини. Зосередьтеся на унікальності людини. Арістотель: Людина – політична тварина, тобто в ній поєднується біологічне й соціальне. Біологічне – раса, стать, вік. Здатність продукувати засоби виробництва, спілкуватися мовою – соціальне. Багато значить – взаємодія того і іншого. Абсолютизація біологічного чи соціального в людині веде до крайностей. Це зокрема видно на обґрунтовуванні расизму, соціал-дарвінізму тощо. Е.Геккель писав про „нижчі” та „вищі” раси. А це веде до геноциду. Мальтус був упевнений, що суспільне життя – це арена боротьби за існування (хоч у Дарвіна цей вислів був метафоричним). У подібних орієнтаціях доводиться, що чоловіки стоять „вище” жінок у „табелі про ранги”, що жінки недосконалі „за задумом Бога” тощо. Згадайте закони „Трьох К” і т.п. Біологізаторство й соціалізаторство як крайнощі паплюжать людину, спонукають до геополітики, позбавляють можливості розгледіти перспективи народів і рас. „Соціобіологія” (ам. Е.О.Уілсон). Історію людини слід розглядати очима зоолога з іншої планети, котрий складає каталог земних тварин; в такому разі всі гуманітарні та соціальні науки-розділи біології, а історія і художня література – засоби дослідження людини як біологічного виду. Соціологізаторство: О.Хакслі у книзі „О дивний, новий світ” 1932 пише про штучно створених людей, пристосованих до різного виду праці, але обмежених з іншого боку, тому потрібна „вибраковка” типу фашизму. Покажіть, що нервово-психічні перевантаження, стреси ведуть до „хвороб цивілізації” – серцево-судинних захворювань, психічних розладів, порушень у імунній системі тощо. Розкрийте проблему життя і смерті, сенсу життя, безсмертя.

Аналіз другого питання можна почати з персоналізму, який бачить в людині абсолютну цінність, унікальність, що знаходить опору в особистісному абсолюті /богові/, через котрого стверджує сенс і гідність свого буття. Зрештою зупиніться на аналізі К'єркегора, позиційному щодо раціоналізму. Головне – воля в акті вибору, що дає абсолютну відмінність добра і зла. Розум тут – зрадник, а не вмістилище гідності людини. Вільна особистість починається не з сумніву, а з стану „відчаю”, що веде до пошуку чуда й бога. Вникніть у позицію „філософії життя” /Дільтей, Плеснер, Гелен, порт ман/. Останній переконаний, що звільнення людини від тиску інстинктів засноване на розриві дії та спонуки. Спонуки людини дифузні, та можуть гальмуватися, а їх мета переноситися. Конституційний надлишок спонук нав'язує людині їх переробку, бо людина – „культурна істота”. З цим пов'язана „культурна антропологія” (Ротхакер, Ланд- ман, Кассірер). Чи можна визначити людину імманентно? А чи інтенціонально (через само проектування)? А може через трансцендентування без трансценденції? Ці питання прямо пов'язані з сутністю та існуванням людини. Спочатку ці питання вважалися для означення наявного буття речей, яке осягається досвідом /сутність – розумом/. В середні віки поняття існування включає ідею обумовленості, тому не співвідноситься з богом. Бог має не існування, а сутність – буття. Для Ф.Аквінського сутність сутність – корелят логічного поняття, існування – судження, номіналісти (Скот, Оккам) підкреслювали алогізм існування, його несумірність з сутністю. Кант: існування „самовладання”, „автономія як само законність”. Зведення максими до принципу відрізняє особистість від індивідуальної поведінки людини, яка кидається з боку в бік, як хмара мурах, керуючись то власними схильностями, то „силою обставин”, то тиском влади. Тому для всебічно й гармонійно розвиненої особи Кант вважає за необхідне: 1.”Дати собі закон”. 2.Чинити так, щоб максима твоєї поведінки в усякі часи могла б стати нормою всезагального законодавства. Лише той, у кого є принципи, здатний до незалежного ціле покладання, до життєвої (стійкої) стратегії. Психіатр Бруно Браттельгейм попав у концтабір 1938 р. За два роки Дахау і Бехенвальда склав усну книгу про стан людей та їх поведінку в жахливих умовах масових експериментів. У 1960 р. книга „Освічене серце” побачила світ. Там значиться, що метою концтабору є „ампутація особистості в людині”. Чи не зустрічаються й за інших умов „ідеальні в'язні”, що реагують як автомат, як дитя на будь-які команди. Але ж в подібних перетворюються передбачливі циніки, люди з чиновницько-клерківською психологією тощо. Де відсутні вільно вибрані обов'язки, починається загальна деградація особи, особливо прискорена коли вона перетворюється в здобич злочинного оточення чи режиму. Тому майбутньому медику слід серйозно ставитися до гуманітарної освіти, черпати в ній мудрість, позбавляти себе однобокості в підходах до складних проблем людини.

Це буде основою розуміння третього питання. Ви вже знайомі з поняттям норми, яка передбачає певну модель функціонування організму. Норма – біологічна підстава здоров'я. Використайте матеріал нормальної анатомії та фізіології, дані інших наук для того, щоб ґрунтовно висвітлити біологічну основу здоров'я захворювань людини. Це можна продемонструвати на зв'язку одного (чи одних) органу з іншим, співвідношення структурних елементів крові, явищах метаболізму, імунного гомеостазу і т.п.? Поряд з цим зверніть увагу на „соціальне здоров'я” людини. Згадайте психоаналіз З.Фрейда. Чому тиск супер - „его” настільки може бути суттєвим, що стреси, які виникають цілком закономірно й достатньо часто, виводять людину із ладу. Розшифруйте Фрейдівське над – „я” через конкретну систему управління в нашій державі, закони пов'язані з забезпеченням чи відсутністю людських свобод. Як саме пов'язана проблема соціального забезпечення населення з біологічною основою та соціальною обумовленістю здоров'я та захворювань людини? Прослідкуйте ще раз ці зв'язки на екологічній та демографічній проблемах сучасності (алопеція, радіоактивне зараження, отруєння нерозчинними рештками через вживання продуктів тощо). Постарайтеся детально з'ясувати джерела, механізми та тенденції біологічної і соціальної взаємо обумовленості здоров'я й захворювань людини, можливості сучасної медицини щодо корекції цих процесів, зв'язку її із спорідненими галузями теорій й практики, продовження життя людей.

Третє питання нам часто відоме з курсу „Історія медицини”. Ще Гіппократ був переконаний, що вікова, статева, індивідуальна особливість вимагає особистісного підходу в медицині. Зрозуміло, що все це на фоні глибоко зрозумілої загальної теорії патології. Дюркгейм (XIX ст.) звернув увагу на те, що самовбивству передує аномія – „беззаконня”, „безформність” – коли для людини немає нічого святого й обов'язкового. Аномія веде до апатії – основи для „втечі в смерть”. Для медика важлива цілісна уява про бажане й цінне, бо це умова сенсу життя особистості, її надзавдіння, Цим слід вивіряти й себе, і хворого. Деонтологія і лікарська етика за цих умов – не просто „крихти гуманізації медицини”, а серйозна підвалина поваги до особистості, якщо навіть та втратила деякі визначники і якій необхідно повернути здатність до всебічного самоствердження. Особистість лікаря відіграє тут неабияку роль: зниження імунітету, загальна алергізація населення, неспроможність оплатити лікування тощо, висуває чимало проблем на майбутнє.

6. Контрольні питання:

1.Чи завжди розглядалася людина як цілісність?

2.Які моменти людської суті й існування бралися за основні в історії філософії?

3.Чому діяльність людини є основою її філософської концепції?

4.Що таке антропогенез та соціогенез?

5.Як Ви ставитеся до біологізаторських та соціологізаторських концепцій людини?

6.Чому в одному й тому ж цілому (людина) доводиться вичленяти різноаспектні моменти?

7.Як зв'язані соціалізація людини та упредметнення її сутності?

8.Чи згодні Ви з Гегелем, що упредметнення є відчуження? Чому?

9.Як Ви розумієте свободу особи?

10.Що означає всебічний розвиток особи?


ЛІТЕРАТУРА

1.Буржуазная философская антропология XX века. – М., 1998.

2.Вілков В.Ю. Людина і світ. – К., 1995.

3.Культура и развитие человека. – К., 1989.

4.Милтс А.А. Гармонія и дисгармонія личности. – М., 1990.

5.Миф философии. Книга для чтения. – М., 1991.

6.Табачковский В.Г. Человеческие мироотношения: данность или проблема. – К, 1993.

7.Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

8.Філософія. Навчальний посібник. – К. – Львів, 2001. – С. 277-301.


„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

“2“ вересня 2008 р.

Протокол № 2

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко


МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

студентам 1-го та 2-го курсів факультету бакалаврів та молодших медичних і фармацевтичних фахівців

для самостійної підготовки до семінарського заняття

на тему: ”Філософське розуміння суспільства“


Навчальний предмет: «Філософія» та

«Основи філософських знань»

1-й та 2-й курси

факультету бакалаврів та молодших

медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальності: «Фармація», «Лабораторна діагностика», «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичні вказівки склав

доц. В.А.Троянський


Чернівці – 2008

1.ТЕМА: ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СУСПІЛЬСТВА


2. Тривалість заняття – 2 год.


3. Навчальна мета: Визначити особливості філософського пізнання суспільства, багатозначність поняття „суспільство” як частина природи, що відокремилась; як людина з її суперечливими зв'язками; як соціальна форма руху матерії; як людство в цілому. Переконатися в тому, що природа є передумовою існування людини і суспільства і, одночасно, Всесвітом. Проникнути в проблему походження життя на Землі, суперечливої єдності життя і космосу, цінності та сенсу життя, географічного середовища як умови суспільного розвитку. З'ясувати роль демографічного фактору, народонаселення як передумови і суб'єкта історичного розвитку. Розібратися в системі „природа – виробництво – споживання”, в духовному і матеріальному виробництві. в структурі суспільства, в проблемі бідності з її тлумаченнями різними вченими, ідеї прогресу в історії, ролі особистості в ній.


3.1. Студент повинен знати:

• Особливості суспільства як системи;
  
• Роль природи у становленні людини і суспільства;
  
• Структуру природи як Всесвіту;
  
• Сенс життя;
  
• Сутність географічного середовища, геополітики;
  
• Зміст демографічного фактору;
  
• Зміст матеріального і духовного виробництва;
  
• Суть історичного прогресу
  

3.2. Студент повинен вміти:

• Розбиратися в стократ ості змісту поняття „суспільство”;
  
• Самостійно аналізувати природу як передумову існування людини і суспільства;
  
• Включати раніше отримані знання в пояснення походження життя на Землі;
  
• Відрізняти наукові дані від вигадок про зв'язок життя і космосу;
  
• Зіставляти географічний та демографічний фактори суспільного розвитку;
  
• Відрізняти економічний фактор від соціального, політичного, духовного та, одночасно, розуміти їх єдність.
  

Опанувати практичні навички:

• Доводити суперечливість зв'язку підсистем „природа-суспільство” в системі Всесвіту;
  
• Аналізувати просторово-часові параметри природи і суспільства в порівнянні їх змісту;
  
• Вміти диференціювати різноспрямовані (методологічно) концепції суспільного розвитку;
  
• Займати певну позицію та відстоювати її.
  

4. План заняття:

1.Суспільство як система, що розвивається. Структура суспільства.

2.Взаємозв'язок природи та суспільства.

3.Народонаселення – передумова і суб'єкт історичного процесу.


5. Контрольні питання:

1.Що таке суспільство? Які його визначення характерні для різних часів?

2.Що таке спосіб виробництва?

3.Що таке надбудова?

4.Що таке соціальний детермінізм?

5.У чому полягає цінність життя?

6.У чому сенс життя людини?

7.Що таке географічне середовище?

8.У чому сутність географічного фактору?

9.Чому народонаселення – природа і суб'єкт історичного процесу?

10.Як Ви ставитеся до теорії стадій економічного зростання (У.Ростоу)?

11.Ваша оцінка теорії еволюції типів культур (М.Вебер, П.Сорокін)?

12.У чому вбачаєте сутність прогресу?


6. Поради студенту:

Відповідь на перше питання зумовлене розумінням об'єктивної реальності як системи мега – макро – і мікрокосмосу. Планета Земля, а тим більше її складові є підсистемами. Коли ж нашу планету брати як відносно самостійну систему, то цілеспрямовані взаємодії розумних істот на ній /суспільство/ складатимуть підсистему. Виясніть опосередкування суспільства і природи, людини та суспільства для того, щоб змогли з різноманітних взаємо обумовленостей виділити блоки головних – матеріальні та духовні. Матеріальні зв'язки розкриваються через взаємодію елементів суспільно-економічної формації із способом виробництва та надбудовою, базису та надбудови, суспільного буття та суспільної свідомості. Суспільне буття – це матеріальні, ненабудовні стосунки людей при вирішальній ролі способу виробництва – також відтворення життя: власного – через працю й чужого – через дітонародження. Суспільна свідомість – здатність відображати суспільне буття /у вузькому значенні/. Аналіз суспільства з боку вирішального значення ідейних спонук в діяльності людей /звідси – абсолютизація ролі визначних осіб в історії, ігнорування виробництва тощо/ вважається ідеалістичним, бо веде до знеоцінки ролі народних мас в історії. Питання дискутується й понині. Виявіть своє бачення матеріального й ідеального в суспільстві, розставте акценти згідно вашого розуміння діалектики суспільного розвитку, визначається в структурі суспільного буття й суспільної свідомості, їх взаємовпливі.

Природа як предмет філософського осмислення. Природа і культура. Форми сприйняття природи в історії культури. Протиборство антропоцентризму та антропокосмізму та шляхи їх синтезу. Природне та штучне середовище. Оточуюче середовище. Ландшафтна сфера. Вчення В.І.Вернадського про біосферу та ноосферу, його значення для сучасності. Географічне середовище. Географічний детермінізм. Геополітика.

Екологічна проблема: наукові, соціально-філософські та етико-гуманістичні спекти. Взаємодія суспільства та природи. Суть екологічної проблеми. Пошук виходу з екологічних труднощів. Глобальний характер екологічної кризи у зв'язку з енергетичними, демографічними та іншими проблемами глобального змісту.

Природа жива й нежива. Ставлення людини до живого. Життя, як цінність. Місце біології, медицини та філософії у пізнанні живого. Сучасні уявлення про живе. Проблема конечності життя на Землі.

Природа і здоров'я людини в умовах науково-технічної революції. Проблема в дослідженнях по імунології, алергології (імунний гомеостаз та імунодефіцит), геронтології, медичній генетиці. Суперечність між об'єктом та характером фармакопродукції та „фармакоманією”. Атипові форми бактерій та вірусів. Необхідність ендоекології та еферентної (вивідної) терапії. Ризик перетворення природи та „ревізія” цільових установок людства в контексті світоглядно філософської проблематики.

При підготовці до третього питання зверніть увагу на те, що на ранніх стадіях становлення і розвитку суспільства відчувався тиск надлишку населення на продуктивні сили. Він вів до обмеження чисельності через міграцію надлишку.

Недостатній розвиток продуктивних сил примушував варварські племена вторгатися в державне стародавнього світу, створювати народонаселення. При капіталізмі надлишок населення створюється через ріст продуктивних сил (машина-резерв), які тиснуть на народонаселення ... З'ясуйте суть „демографічного вибуху” в Африці, Азії, Латинські Америці. Разом з тим більше 5 млн. людей на грані голодної смерті. Проаналізуйте теорію Мальтуса („Досвід про закони народонаселення”), роль свідомого материнства, ситуацію в Україні: 1) за коефіцієнтами народжуваності (100 жінок чи сімей мають відтворити 270 дітей при дітородному віці 15-50 років); 2) за рівнем народжуваності (1988р. – 245 дітей від жінок 20-34 роки, 1990р. – 210-215 дітей від жінок 15-29 років); за причинами падіння народжуваності, якісним станом населення та іншими показниками; за загрозою зниження нації при подальшій інтенсивній диспропорції між зниженням тривалості життя і падінням народжуваності.


ЛІТЕРАТУРА:

1.Будильянц Л.Н. Теорія суспільного розвитку: критика чи апологія? Проблеми філософії. №9, 1992. – С. 34-39.

2.Культура человека и картина мира. – М., 1987.

3.Мир философии. Книга для чтения. – М., 1991.

4.Мокляк Н.Н. и др. Социальные отношения: проблеми и перспективы развития. – К., 1993.

5.Шинкарук В. Громадянське суспільство, держава, ідеологія, розбудова держави. №5, 1993. – С.51-54.

6.Філософія. Навчальний посібник. – К. – Львів. – 2001. – С.354-377.


„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри суспільних наук

та українознавства

____ ____________ 2008 р.

Протокол №

Завідувач кафедрою,

проф. М.М. Сидоренко


Методичні вказівки

студентам 1-го та 2-го курсів факультету бакалаврів та молодших медичних і фармацевтичних фахівців

для самостійної підготовки до семінарського заняття

на тему: ”Соціальне прогнозування і

глобальні проблеми сучасності“


Навчальні предмети: «Філософія» та

«Основи філософських знань»

1-й та 2-й курси

факультету бакалаврів та молодших

медичних і фармацевтичних фахівців

Спеціальності: «Фармація», «Лабораторна діагностика», «Сестринська справа».

Тривалість заняття – 2 години

Методичні вказівки склав

доц. В.А.Троянський


Чернівці – 2008


ТЕМА: СОЦІАЛЬНІ ПРОГНОЗУВАННЯ І ГЛОБАЛЬНІ

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ


1. Актуальність теми:

Прогрес – це поступальний рух, розвиток по висхідній від менш досконалого до більш досконалого. Чи можна передбачити прогрес щодо суспільства, створити модель соціального прогнозу з урахуванням позитивних та негативних тенденцій, механізмів їх реалізації? Актуальність соціального прогнозування особливо зростає за умов нестабільності розвитку суспільства в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах за умов залишкового фінансування освіти, науки, культури, охорони здоров'я. Соціальне прогнозування включає в себе такі показники як рівень, характер і темпи розвитку продуктивних сил разом з виробничими відносинами, рівень життя людей, темпи зростання добробуту народу, доцільність політичної системи та оптимальність взаємозв'язку всіх гілок влади, розвиток матеріальної та духовної культури, шкали цінностей, у якій людина – найвища цінність.

Проте масштабність перетворення матеріалу природи разом з інтенсифікацією виробництва крім позитивних моментів несе з собою ряд серйозних суперечностей, які за умов НТО набули значення глобальних проблем: екологічних, економічних, демографічних, політичних (мирне чи не мирне співіснування, енергоресурсів, водних ресурсів і т.п.).

Чорнобильська катастрофа, Дністровська трагедія, локальні війни, термоядерні заноси, хімічна зброя, біологічна тощо торкаються всіх і кожного. Вони вимагають консолідації зусиль, вироблення спільної стратегії міжнародної спільноти щодо збереження життя на Землі, створення оптимальних умов для подальшого розвитку суспільства, для самодостатності кожної спільноти, для реалізації сенсу життя кожною людиною.


2. Тривалість заняття – 2 год.


3. Навчальна мета: Добитися глибокого розуміння студентами детермінацій соціального прогнозування, об'єктивних критеріїв цього процесу, джерел механізмів, тенденцій передбачень, методологічних основ та їх помилок при їх порушенні. Розібратися в суті глобальних проблем сучасності. З'ясувати засоби, реалізація яких сприятиме профілактиці можливих конфліктів та катастроф, не допустить подальшого загострення суперечностей в системах „суспільство-техніка-природа”, „людина-суспільство-техніка”, „людина-людство НТР” тощо. В результаті реалізації мети студенти повинні:


3.1. Знати:

• Зміст соціального прогнозування та глобальних проблем сучасності;
  
• Основні критерії соціального прогресу;
  
• Сфери суспільного життя, які підлягають прогнозуванню;
  
• Суперечності соціального розвитку за умов НТР;
  
• Умови вирішення глобальних проблем сучасності.
  

3.2. Вміти:

• Обґрунтовувати необхідність передбачення результатів людської діяльності в головних сферах життя;
  
• Виявляти позитивні й негативні впливи НТР на суспільний розвиток;
  
• Диференціювати матеріальні та духовні цінності, стосовно яких виникають глобальні проблеми.
  

3.3. Опанувати практичні навички:

• Аналізу наявного стану економіки, соціальних диспропорцій, політичних колізій, негараздів у духовній сфері;
  
• Знаходити адекватні засоби виходу із становища, яке складається;
  
• Виявляти громадську думку становища в країні та найближчих і віддалених перспектив подальшого поступу українського суспільства;
  
• Опанувати специфіку глобальних проблем, місця в них локальних суперечностей окремих регіонів світу.
  

Основна навчальна проблема: Суперечність між всезростаючими можливостями позитивного використання наслідків НТР та негативними результатами, що ведуть до глобальних проблем.


Провідна ідея: Неоднозначність прогресу суспільного розвитку та суперечність його осягнення людиною, що приводить до конфліктів з природою та між людьми.


Наочність – таблиця: „Глобальні проблеми сучасності”


Питання для обговорення:

1.Передбачення майбутнього – необхідна умова доцільної діяльності людей. Прогностика і футурологія.

2.Сучасна глобальна ситуація та шляхи розв'язання глобальних проблем.


4. Поради студенту:

Готуючись до відповіді на перше питання зверніться до проблем буття людини, співвідношення природи та суспільства. Покажіть, що з одного боку, світ є відносно стабільне ціле. Проте з іншого боку світ – це суперечлива єдність природи і суспільства. людина – природна істота, проте її оригінальність полягає в соціальності: „відірватися від пупка” природи людина здатна завдяки діяльності, яка суттєво відмінна від дії інших теплокровних. Людина ставала розумною істотою в міру обробки матеріалу природи згідно власних потреб. Диференціація праці привела зрештою до відділення розумової праці від фізичної, до створення надлишку суспільного продукту, до класової диференціації суспільства. Зверніть увагу на те, що рабська праця свого часу означала відчуження основних виробників не лише від результатів праці, але й людей між собою. Виникають суперечності у формуванні історичних форм спільності людей всередині класів, між міським та сільським населенням, між групами людей за статтю, віком, родом занять, фахом, віросповіданням тощо. Для визначення перспектив розвитку суспільства все загальнішою стає необхідність знати якнайдоцільніші форми самоорганізації людей у процесі створення матеріальних благ, співжиття різноспрямованих за інтересами, умовами, потребами, засобами а також мотивами та стимулами діяльності малих і великих груп людей. Без цього соціальне прогнозування неможливе. Зважте на те, що чим інтенсивніше переробляється матеріальне в соціальне, чим різноманітнішою стає „друга природа людини, тим більше проблем матеріального, соціального, політичного та духовного характеру вимагають свого вирішення.

Динамізм суспільного розвитку не дає можливості створити постійну модель однозначного оптимуму. Часто помилки в передбаченні можливого результату, неадекватні дії людей виводять суспільну систему з рівноваги, вимагають чимало часу, щоб повернути її на початкову стадію. Але ж втрачене деформує процеси та їх результати. Подібні „стрибки” відкидають суспільство назад, гальмують прогресивний поступ суспільства. Соціальне прогнозування, футурологія (передбачення майбутнього) передбачають своєрідну профілактику небажаних „вивихів” в усіх сферах життя: в економічній, соціальній, політичній, духовній у їх зв'язку та взаємозумовленості. Проаналізуйте взаємодію базису і надбудови в Україні, історичного типу та форми правління в державі, принципи фінансування провідних і перспективних сфер діяльності (екології, освіти, науки, культури, медицини). Чи має серйозну перспективу країна без науки? Саме прогностика націлює на визначення найголовнішого серед спорідненого, активізацію фундаментальних досліджень в усіх сферах життя, передбачення негативних впливів НТР на суб'єкт та діяльності.

Друге питання передбачає вияснення доцільності інтенсифікації виробничих процесів у зв'язку із станом природи, колізіями суспільства, деградацією моралі.

Зверніть увагу на екологічні проблеми сучасності. Через два роки після Чорнобильської катастрофи з далекої Австралії до Києва прийшла вимога компенсувати ракові захворювання шкіри, які зросли майже у 1,5 рази. А чого ця аварія коштує для наших людей? Чого вартували процеси із забрудненням Дністра? Скільки родючої землі відводиться під звалища сміття, різні видобувні кар'єри і .п. Яку шкоду наносить радіаційний фон фауні та флорі планети, окисли свинцю? Скільки знищено лісів та яка шкода від цього? Це не локальні, а глобальні проблеми. Що робити? Зупинити виробництво?! Тоді припиниться життя взагалі. Виділяти необхідний кошторис на природоохоронні цілі? Так. Проте непродуктивні витрати зменшують валовий продукт і національний дохід ... А тим часом із 300 тон речовини природи в рік на 1 людину переробляється у необхідний продукт 1-2%. Решта повертається у природу як відходи ...

Актуальними є демографічні проблеми сучасності. Відтік українців за кордон, висока смертність та низька народжуваність створюють тенденцію зникнення української нації. Значний приріст населення у Китаї, Індії, Середній Азії створює свої проблеми. Екологічна ситуація суттєво впливає на здоров'я людей. Зростає середині утробна патологія. А чого варта деградація нейрогенома для наступних поколінь, поза сімейне виховання дітей, СНІД, наркоманія, сексуальна розпуста, алкоголізація і т.п. Без належного тілесного та духовного здоров'я його творення складає глобальну проблему сучасності.

Не менш важливою у зв'язку з цим є продовольча проблема. Більше 600 млн. людей у світі знаходяться на грані голодної смерті. Значна частина продуктів недоброякісні через впливи радіації, нерозчинних хімікатів (пестицидів зокрема), використання стимуляторів росту (курятина, яловичина). Якщо з такою інтенсивністю як тепер у моря та океани попадатимуть окиси синцю та радіоактивні відходи, то через 10-20 років фауна і флора відкритих басейнів стане не лише непридатна, але й шкідлива для вживання ...

Всі названі проблеми взаємозв'язані так само як проблема війни та миру, економічно-фінансового добробуту населення, духовного розвитку людини, політичного паритету країн світу, енергоресурсів. Механізація й автоматизація виробничих, освітніх, науково-дослідних процесів вимагають все більше енергії. Непродумані ж виробітки в кам'яновугільних, залізорудних шахтах, необачне використання АЕС, ТЕС, теплоенергію станцій може прискорити загибель суб'єкта діяльності – людини.


5.Контрольні питання і тести:

1.Чому без соціального прогнозування розвиток суспільства гальмується, стає безперспективним?

2.Що, на ваш погляд, є визначальними критеріями суспільного прогресу:

– продуктивні сили;

– виробничі відносини;

– матеріальна культура;

– духовна культура;

– здоров'я населення;

– добробут людей;

– спосіб життя;

– якість життя.

3.Які проблеми пов'язані з віком людей, вимагають вирішення у першу чергу та в чому їх суть?

4.Що таке футурологія?

5.У чому сутність екологічних проблем сучасності?

6.Що б ви запропонували для оптимального вирішення екологічних проблем:

– припинити виробництво;

– проектувати безвідходні виробництва;

– збільшити кошторис на Природокористування;

– поліпшити технологію двигунів внутрішнього згоряння;

– замість АЕС будувати вітряки;

– відмовитися від теплових електростанцій;

– інші варіанти, які саме?

7.У чому сутність творення здоров'я як одного з варіантів вирішення глобальних проблем сучасності.


ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1.Бубер М. Проблема человека // Два образа веры. – М., 1995.

2.Тейяр де Шарден. Феномен людини // Читанка з історії філософії у 6 книгах. Книга 6. – К., 1993.


Додаткова:

1.Будильян Л.Н. Теорія суспільного розвитку: критика чи апологія? // Проблеми філософії. – Вип. 93, 1992.

2.Волков А.И. Человеческое измерение прогресса. – М., 1990. – С. 3-340.

3.Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М., 1991. – С.3-234.

4.Перцик Е.Н. Среда человека: предвидимое будущее. – М., 1991. – 345с.

5.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств. – Доповідь римському клубові / Пер. З англ.. – К., 1990. – С. 4-56.

6.Зелінський М.Ю. Людина майбутнього: прогнози і пророцтва. – К., 1990 – С.3-52.

7.Кульменко В.Л., Романчук О.К. На порозі надцивілізації. – Львів, 1991. – С.124-187.

8.Научное предвидение общественных процессов. – К., 1990. – С.23-58.

9.Філософія. – К.: Лікар, 1997. – С.556-577.

10.Філософія. – К.: Каравелла, Львів: Новий світ – 2000. – 2001. – С.389-400.

11.Футорологические концепции эволюции цивилизации // Современные социально-политические теории. – М., 1991. – С. 121-134.к