Програма політичної партії «удар (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» від успіху людини до успіху країни!
| Вид материала | Документы |
- С. А. Козачук (м. Київ) психологія успіху людини сучасності типового представника, 67.47kb.
- План Ціннісна орієнтація І мотивація учнів птнз; Теоретичні основи педагогічних технологій, 132.58kb.
- «Політичні партії І партійні системи. Політичні вибори І виборчі системи.», 215.58kb.
- Статут всеукраїнської громадська організації "Український фінансово-кредитний альянс", 135.88kb.
- Реформи освіти останні роки постійно перебуває на шпальтах як освітянських, так І загальносуспільних, 791.63kb.
- План Вступ Передумови проведення реформи. Аграрна реформа Наслідки реформи, 162.73kb.
- Оких реформ та системної модернізації країни, зазначив, що ключовою умовою успіху реформ, 137.11kb.
- Закон україни, 2652.18kb.
- Методичні рекомендації до викладання зарубіжної художньої культури в 11 класі, 68.33kb.
- Виступ Міністра закордонних справ України К.І. Грищенка на V всесвітньому форумі українців, 129.13kb.
Громадянське суспільство – поза участю у міжнародній політиці
Зовнішньополітична діяльність України відбувається без залучення зацікавлених соціально активних груп, громадянське суспільство опиняється «поза грою». Відмова від використання потужних ресурсів громадської дипломатії тягне за собою подальше послаблення спроможності держави у реалізації тактичних і стратегічних цілей.
Невідповідність «позаблокового» статусу наявним ресурсам для протидії загрозам
Сучасні загрози і виклики мають транскордонний характер – тероризм, наркотрафік, торгівля людьми, епідемії та епізоотії, контрафактна продукція, кібернетичні атаки та інформаційні війни. Національні уряди не здатні самостійно протидіяти всьому спектру загроз та викликів. У сучасних умовах Україна, як і будь-яка інша держава, не може ефективно захищати своїх громадян без участі у міжнародному співробітництві в сфері безпеки, перш за все - через участь у спільній системі колективної безпеки.
Низька боєздатність Збройних Сил України
Більше половини основних зразків озброєння і військової техніки Збройних Сил України потребують відновлення та модернізації. У найбільш занедбаному стані знаходяться авіаційна техніка, автомобільні базові шасі, озброєння Військово-морських сил, Протиповітряної оборони, засоби зв’язку, радіоелектронної боротьби, розвідки.
Якою має бути зовнішня та безпекова політика?
Єдність цінностей та інтересів – цілісність зовнішньої політики
Зовнішня та безпекова політика має бути цілісною та системною, а отже, зумовлюватися цілями розвитку держави, економіки, суспільства. Зовнішньополітичні цілі, не пов’язані із реальними пріоритетами внутрішньої політики, приречені на невдачу.
Ефективну політику неможливо реалізувати без дієвої опори на ціннісні орієнтири. Для України як європейської держави такими ціннісними орієнтирами мають бути повага до людини, її органічних прав та свобод, верховенство права, демократія та відкрите суспільство.
Своєю діяльністю на міжнародній арені Україна має підтримувати проекти і рішення, що орієнтовані на усунення політики дискримінації, приниження людини, суспільних, етнічних, релігійних груп за будь-якою ознакою.
Для Україні є вигідним подолання глобальних соціально-економічних диспропорцій на основі справедливого і недискримінаційного доступу до ресурсів, сприятливого інвестиційного клімату в усьому світі та вільної торгівлі.
Невід’ємною складовою ціннісно-орієнтованої зовнішньої політики України є чесність і прозорість дій, готовність до відкритого діалогу з усього спектру питань, відмова від закулісної, таємної дипломатії, послідовність у виконанні взятих на себе міжнародних зобов’язань.
Зовнішньополітичний курс України має бути предметом постійного, підтримуваного Урядом суспільного діалогу і фахового обговорення всередині країни. Результатом такого діалогу стане зміцнення довіри українського суспільства до проваджуваної Урядом політики, а міжнародних партнерів – до України.
Дипломатія залучатиме потенціал громадянського суспільства як всередині держави, так і за її межами – беручи до увагу зацікавленість діаспор та неурядових організацій за кордоном.
Багатопартнерство замість багатовекторності
Ми маємо намір замінити стару політику багатовекторності й балансування на принципи співпраці та різнобічного партнерства, що відповідають новим реаліям.
Україна відіграє провідну роль у формуванні тривалого миру, стабільності та розвитку в Центрально-Східній Європі. Ми природнім чином зацікавлені в тому, щоб довкола наших кордонів існувало коло добре керованих країн, з якими ми могли би підтримувати відносини тісної співпраці й добросусідства. Тільки в такому зовнішньому оточенні, встановлюючи відносини співробітництва з усіма сусідами, Україна зможе розвиватися гармонійно.
Для України важливо сприяти міжнародному порядку, заснованому на принципі ефективних багатосторонніх відносин, підтримувати багатосторонні формати співробітництва та врегулювання конфліктів.
Тому участь у діяльності міжнародних організацій є важливим зовнішньополітичним завданням України. Ми прагнемо активно працювати над посиленням ролі України у важливих для нас організаціях, в першу чергу, в Організації Об’єднаних Націй, Раді Європи, Європейському Союзі, Організації Північноатлантичного договору та Організації з безпеки і співробітництва в Європі.
Як складова частина розвитку добросусідських відносин та забезпечення стабільності й процвітання у регіоні, регіональна співпраця є дуже важливою, тому необхідно продовжувати сприяти роботі регіональних організацій, форумів та ініціатив.
Раціональність замість «прагматизму»
Вражаючі зміни світової політики ставлять нові виклики перед зовнішньою політикою України. Дилема «прагматизм або ідеалізм» сьогодні є застарілою, а традиційне мислення в категоріях «ворогів» та «союзників» втрачає значну частину свого сенсу. Завдання захисту незалежності вже не є виключно воєнно-політичним, воно поступово перетворюється на ресурсно-економічне.
У сучасному світі країна, яка обрала шлях наздоганяючого розвитку, потребує зовнішніх ресурсів: капіталу, енергоносіїв, нових сучасних технологій. При цьому вона має уникати односторонньої асиметричної залежності та прагнути до залежності взаємної, в ідеалі - багатосторонньої. Саме у цьому полягає необхідність переоцінки традиційних цінностей й водночас основна складність пристосування звичних систем національних інтересів до нових умов.
Ми повинні відмовитися від егоїстичного прагматизму великих українських корпорацій, який полягає в обміні частини національного суверенітету на дешевші енергоресурси чи ринки збуту. Наша зовнішня політика має ставити за мету досягнення загальнонаціональної вигоди.
Раціональність зовнішньої політики України має полягати не в отриманні прямої короткострокової вигоди за рахунок поступок партнерам в інших сферах, а в побудові такої системи багатосторонніх відносин і партнерства, за якої Україна могла би отримувати нові можливості для розвитку разом із сусідами у довгостроковій перспективі.
Для того, щоб стати однією із найрозвинутіших країн, нам недостатньо лише правильно обрати союзника. Необхідно раціонально використовувати сучасні засоби зовнішньої політики: участь у міжнародних організаціях, у тому числі в миротворчих операціях, нарощення та застосування «м’якої сили», яка сприяє зміцненню іміджу та репутації держави в світі.
Така зовнішня активність дозволить зменшити асиметрію у відносинах із нашими сильнішими партнерами та сприятиме поширенню на них чинності спільних норм, цінностей та інститутів.
В арсеналі зовнішньополітичних засобів мають залишитися й традиційні альянси, коаліції ad hoc (на вимогу) та спільні дії, однак вони мають бути підпорядковані принципу раціональності зовнішньої політики.
Наголос на співпраці в рамках «Великої Європи» зніматиме численні гострі проблеми зовнішньополітичної орієнтації України або робитиме їх менш актуальними. Позиція України в питаннях підтримання стабільності, миротворчої діяльності, забезпечення ефективного транспортного сполучення та транзиту, спільного захисту від транснаціональних загроз на кшталт незаконної міграції, торгівлі зброєю та наркотиками стане важливою та, в окремих випадках, визначальною.
За таких умов Україна отримає найкращі позиції для захисту власних національних інтересів. Принцип раціональності передбачає не вимушеність вибору між двома альтернативами, а необхідність використання усього різноманіття універсальних, глобальних та регіональних інструментів співробітництва одночасно, що є більш ефективним.
Нова парадигма безпеки замість старих «ворогів»
Україна – нова незалежна держава, яка виникла по закінченню Холодної війни завдяки припиненню глобального протистояння світових держав. Сучасний стан української держави частково є наслідком загальносвітових геополітичних змін загалом та зміни безпекової парадигми мислення – зокрема.
Крах біполярності викликав подвійний ефект. З одного боку, після зникнення конкретної загрози з’явилася можливість для розробки концепції безпеки на новому, наднаціональному рівні. Міжнародна спільнота приходить до нового способу розуміння феномену безпеки, до появи і усвідомлення нових загроз та викликів, а значить, нових моделей та способів протидії цій небезпеці, залучення до цього нових ресурсів та технологій.
На перший план виходять різноманітні аспекти внутрішньої безпеки: безпека інформації (захист даних), безпека життєдіяльності, безпека праці, безпека споруд, безпека харчових продуктів, громадська безпека, екологічна безпека, радіаційна безпека, пожежна безпека, техногенна безпека тощо.
Нова парадигма передбачає розгляд національної безпеки одразу на трьох однаково важливих рівнях. Вона розуміється як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам. На рівні людини й громадянина – йдеться про їхні конституційні права і свободи, на рівні суспільства — про його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище та природні ресурси, на рівні держави — її конституційний порядок, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність.
Оборонна достатність замість залишкового фінансування
Створення сучасної системи безпеки й оборони базується на розумінні місця й ролі Збройних Сил України в умовах сучасної ринкової економіки, спроможності держави забезпечувати військові підрозділи новітніми озброєннями і військовою технікою, розвивати військову інфраструктуру й формувати збалансований оборонний бюджет.
У цьому пріоритетним завданням є збалансування бюджету з потребами оборони та економічними можливостями. У реформуванні складових сектору безпеки й оборони необхідно дотримуватися принципів оборонної достатності та збалансованості витрат на оборону. Стабільне та повне фінансування сектору безпеки й оборони на рівні не менше 2% валового внутрішнього продукту дозволить Збройним Силам України послідовно, якісно та своєчасно виконати програми реформування.
Розвиток суспільства та глобальних технологій вимагає від держави адекватних сучасних підходів до загроз, які надходять через кібернетичний простір (кібератаки, кібертероризм, кіберзлочинність). Ми вважаємо пріоритетом розвиток національної системи захисту громадянина, суспільства та держави у глобальному кіберпросторі, побудованої на основі національного законодавства та новітніх технологій.
Чітке оборонне планування для забезпечення необхідного рівня обороноздатності держави має відбуватися з урахуванням характеру реальних і потенційних загроз у воєнній сфері та економічних можливостей держави.
Процес професіоналізації армії та переходу на контрактну форму має відбуватися поступово та виважено, і мати на меті не політичні вигоди, а посилення обороноздатності держави та створення європейських умов проходження служби для людини в погонах. А це можливо лише за сприятливих економічних умов та потребує часу.
Державі необхідно відмовитися від систематичного проведення військових парадів, як рудименту радянських часів та марного витрачання бюджетних коштів. Збройні Сили України також мають позбутися невластивих для них завдань та функцій – продажу надлишкового майна, утримання вивільнених військових містечок тощо.
Використання Збройних Сил України поза межами національних кордонів повинно мати суто прагматичні наслідки для економіки країни, що дозволить зберегти кошти платників податків, або здійснюватися виключно в інтересах основного споживача безпеки – громадянина України.
Громадська дипломатія замість пропаганди
Транскордонне проникнення будь-якої інформації, вдосконалення інформаційно-пропагандистських можливостей держав та інтенсифікація міжнародного діалогу дають підставу говорити про необхідність надати другого дихання такому інструменту громадської політики як публічна дипломатія.
Для того, аби бути справді дієвою та ефективною, публічна дипломатія має спиратися на власні національні інтереси та інформаційні ресурси офіційної зовнішньої політики, але в жодному разі не вироджуватися в елемент державної пропаганди. Організаційно публічна дипломатія має бути незалежною від владних структур.
Саме публічна дипломатія може стати альтернативним шляхом висвітлення конфліктних чи конфронтаційних питань зовнішньої політики. У сучасному глобалізованому світі дипломати мають рахуватися зі світовою громадською думкою, а тепер її формують, перш за все, недержавні суб’єкти та соціальні мережі.
Імідж країни є важливим фактором міжнародних відносинах. Він значною мірою сприяє реалізації певних зовнішньополітичних цілей. З огляду на це ми вестимемо діяльність, спрямовану на зростання пізнаваності України у світі і зміцнення її національної ідентичності.
Як цього досягти?
Напрямок головного удару – слабка позиція України у міжнародній політиці та низька боєздатність Збройних Сил України
Інтеграція України до європейської спільноти
Ключ до успіху на європейському напрямку – незворотність демократичного вибору України. Європейський вектор слугує органічним містком між зовнішньою та внутрішньою політикою України. Задаючи напрямок внутрішніх трансформацій, він забезпечує цілісність державної політики – в напрямку досягнення європейських стандартів суспільного, політичного та економічного життя.
Європейська модель подолання віковічних конфліктів та інтеграційної співпраці самобутніх націй на основі спільних цінностей є найкращою із існуючих на сьогодні у світі відповідей на питання про побудову ефективної та справедливої міжнародної системи.
Зовнішня політика євроінтеграції створюватиме необхідне дипломатичне підґрунтя європейським реформам в самій Україні.
Україні належить укласти та ратифікувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Тривалий переговорний процес має завершитися підписанням наймасштабнішого міжнародно-правового документу України. Угода про асоціацію стане дороговказом європейських реформ на багато років уперед.
Очевидно, що підписання та ратифікація Угоди про асоціацію – лише стартова позначка процесу інтеграції. Впродовж десяти років Україна цілком спроможна стати глибоко інтегрованою складовою внутрішнього ринку Європейського Союзу, де будуть імплементовані найважливіші регуляторні норми Європейського Союзу, спрямовані на захист як виробників (роботодавців), так і споживачів, забезпечення високих стандартів якості товарів, послуг, умов праці, соціального та екологічного захисту.
Поглиблена і всеосяжна зона вільної торгівлі з Європейським Союзом, як наріжний елемент запроваджуваних асоціативних відносин, розглядається нами не лише як інструмент усунення торговельних бар’єрів (що, безумовно, є важливим), але і як засіб адаптації України до високорозвиненого ринкового середовища Європейського Союзу, яке забезпечує своїм громадянам найкращі умови ведення бізнесу, захисту трудових та споживчих прав.
Здійснення ґрунтовних реформ у сфері юстиції, свободи і безпеки відкриє шлях до безвізового режиму з Європейським Союзом та у перспективі – до інтеграції України до європейських ринків праці та Шенгенського простору. Першочерговими заходами стануть налагодження співпраці в правоохоронній та судовій сферах, спільна боротьба з організованою злочинністю та корупцією.
Рівноправні, взаємовигідні відносини з Російською Федерацією та Співдружністю Незалежних Держав
Життєво важливими для України є питання відносин з Російською Федерацією. Ми виходимо з того, що інтересам як України, так і Росії відповідають стратегічні, добросусідські відносини на основі взаємоповаги, співробітництво, а не конкуренція. Для нас принциповими умовами співробітництва є рівноправність, взаємовигідність, повага до суверенітету, територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи один одного.
Крім підтримання економічного, енергетичного та науково-освітнього двостороннього співробітництва, Україні критично необхідно активніше просувати в Росії українську мову, мистецтво, культуру та спорт, у тому числі залучаючи до цього російську громадськість.
Проте з огляду на ресурсний диспаритет у двосторонньому обміні, ми будемо за допомогою цивілізованого діалогу поступово й цілеспрямовано позбавляти міждержавні відносини політичного підтексту. Одним з найважливіших завдань є відокремлення воєнно-стратегічних питань від економічної співпраці. Отже ми сприятимемо залученню Росії до таких міжнародних відносин у Східній Європі, які унеможливлюватимуть одностороннє застосування військової сили або економічного тиску.
При цьому необхідність активної співпраці із Росією не означає її обмеженості лише двостороннім форматом. Нинішня ситуація вимагає від України докладання зусиль для залучення до цього діалогу Європейського Союзу, особливо у тих питаннях, які становлять спільний інтерес трьох сторін. Серед таких питань пріоритетними є: співпраця в сфері охорони кордонів, зокрема, демаркація сухопутного та делімітація і демаркація морського кордону; врегулювання умов та регламентація перебування підрозділів Чорноморського флоту Російської Федерації у Криму; співробітництво в енергетичній сфері; реалізація режиму реадмісії; розвиток економічного співробітництва у високотехнологічних галузях (космічній галузі та авіабудуванні).
Подальша участь України в Співдружності Незалежних Держав має підтримуватися у форматі багатостороннього форуму глав держав та урядів цих країн, а також вигідних Україні міжнародних режимів, встановлених в рамках Співдружності Незалежних Держав (вільна торгівля, безвізовий режим тощо).
Україна – активний суб’єкт міжнародної політики на євроатлантичному просторі
Інтересам України відповідає підтримка цілісності євроатлантичного простору як ядра світової системи. Ми бачимо Україну активним суб’єктом міжнародної політики на євроатлантичному просторі і використовуватимемо для цього як можливості розвитку двосторонніх стосунків з окремими країнами, так і потенціал трансатлантичних міжнародних організацій – Організації з безпеки і співробітництва в Європі та Організації Північноатлантичного договору.
Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером, що традиційно підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, однак потенціал наших двосторонніх відносин залишається значною мірою невикористаним. Ми будуватимемо політику співпраці зі Сполученими Штатами Америки, виходячи із істотного збігу базових національних інтересів України та Сполучених Штатів у таких питаннях як зміцнення демократичних інститутів, подолання корупції та становлення сприятливого інвестиційного клімату в усьому східноєвропейському регіоні, а також забезпечення енергетичної диверсифікації та подальшого розвитку військово-політичного співробітництва.
Хартія про стратегічне партнерство між Україною та Сполученими Штатами Америки вимагає якісної імплементації. Ми заохочуватимемо політику уряду Сполучених Штатів Америки, спрямовану на підтримку суверенного вибору України у питаннях євроатлантичної інтеграції.
Співпраця з новими світовими і регіональними лідерами
Визначальною рисою міжнародного розвитку останнім часом стало поступове формування поліцентричної міжнародної системи внаслідок появи на світовій арені групи країн, які перетворюються на потужні центри економічного зростання та політичного впливу. Без участі цих країн унеможливлюється ефективне вирішення більшості глобальних проблем сучасності. Найцікавішими з них для України є передусім Німеччина, Туреччина, Китай, Індія та Бразилія. Їхня вага на зовнішньополітичній арені посилюється активним впливом на реконструкцію торговельно-економічних відносин в світі та формуванням довкола них крупних політико-економічних регіональних об’єднань.
Співпраця з новими регіональними лідерами в жодному разі не повинна протиставлятися відносинам з Європейським Союзом, Російською Федерацією та Сполученими Штатами Америки. Вона передбачає використання зростаючих економічних потенціалів та політичного впливу нових лідерів в інтересах вирішення завдань внутрішнього розвитку України через різнопланове двостороннє партнерство.
Цілісність сектору безпеки і довіра
Окремі структури системи не мають розділятися дуже високими відомчими бар’єрами, які важко перетнути за потреби. Адже в разі виникнення надзвичайної ситуації або кризи необхідно реагувати оперативно, узгоджено й гнучко, а це передбачає співпрацю організацій, що діють у секторі безпеки.
Для досягнення цієї мети усі структури національної системи безпеки повинні не конкурувати, а співпрацювати між собою. Також потрібно розширити співпрацю та координацію транскордонної діяльності – це передбачає обмін інформацією і знаннями з іноземними партнерами та міжнародними організаціями.
Але найголовніше – це довіра як між організаціями сектору безпеки всередині країни, так і між сусідами по регіону. Саме довіра є основою ефективної співпраці. Вона досягається взаємодопомогою, послідовністю дій і врахуванням інтересів безпеки один одного.
Ще важливішою є довіра громадян до організацій сектору безпеки. Держава не може забезпечити стійкості суспільної системи, поки громадяни і суспільство в цілому не беруть участі у цьому процесі. Тому гарантування безпеки є не лише питанням законодавства, бюрократичних процедур чи забезпеченості відповідним обладнанням. Це питання ставлення людей до безпекових інститутів. Найпершою перешкодою на шляху завоювання довіри громадян правоохоронними органами є корупція. Тому будь-які реформи сектору безпеки й правоохоронних органів мають базуватися на максимально можливому подоланні корупції.
Демократизація та підвищення ефективності Збройних Сил України
Реформування усіх військових формувань та правоохоронних органів має спрямовуватися на забезпечення громадянина України відповідним рівнем безпеки в умовах демократичного суспільства. Головною передумовою для цього повинні стати цілеспрямовані зусилля із досягнення консенсусу політичними силами та забезпечення колегіальності в ухваленні рішень щодо питань національної безпеки і оборони.
Співставлення сучасних викликів і загроз з економічними можливостями країни має дати суспільству правильні відповіді на питання, яким бути силам безпеки і оборони за структурою та чисельністю, а також визначить місце й роль держави у системі колективної безпеки або «позаблоковості», яка коштує дуже дорого.
Впровадження інтегрованої системи оборонного планування дозволить усім без винятку структурам безпеки й оборони розраховувати на постійне та прогнозоване забезпечення ресурсами, необхідними для їхньої діяльності. Цей процес необхідно розпочинати з ухвалення державою Стратегії національної безпеки, Стратегії воєнної безпеки, Воєнної доктрини. Ці основоположні документи повинні базуватися, зокрема, на певних ідеологічних, політичних, правових та патріотичних засадах, впровадження котрих буде пронизувати всі аспекти діяльності Збройних Сил України. Логічним завершенням ухвалення важливих стратегічних документів стануть чітко визначені завдання, поставлені структурам безпеки та оборони й базовані на економічно обґрунтованих можливостях держави.
Приведенню правоохоронних органів у відповідність до їхнього призначення повинно передувати повернення важкого озброєння до складу Збройних Сил України; вирішення питання щодо утримання військових частин у складі правоохоронних органів; виведення військових частин Міністерства внутрішніх справ за межі столиці; включення структур Міністерства надзвичайних ситуацій та Державної прикордонної служби до складу Міністерства внутрішніх справ та їхня реорганізація; надання слідчих функцій Держприкордонслужбі; подолання корупції тощо.
Для подальшої демократизації Збройних Сил України необхідним є забезпечення діалогу з громадськістю та створення системи контролю за ефективним витрачанням коштів платників податків, зменшення витрат на підготовку та утримання військовослужбовців шляхом заміни їх цивільним персоналом на посадах, які не потребують військової підготовки, регулярна публічна звітність. Серйозним кроком на цьому шляху можуть стати періодичне публічне звітування начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України перед Президентом України про стан сил безпеки і оборони, проведення днів «відкритих дверей» у військових частинах, видання публічного звіту про стан справ у секторі безпеки й оборони («Біла книга»), а також впровадження інституту цивільних керівних посад у видах Збройних Сил України.
Нова система кадрового відбору, просування по службі та освіти повинна створити умови для протидії корупції, незалежності від кланових, родинних та інших «тіньових впливів» на посадові призначення, бути принципово незалежною та максимально об’єктивною. Кадрова політика має передбачати періодичну ротацію, як за територіальним принципом, так і між командною, штабною та викладацькою посадами.
Держава повинна подбати про добробут військових та їхніх сімей, а саме – задовольнити їхні потреби у житлі, охороні здоров’я та надавати гідну заробітну плату (пенсію) як під час служби, так і після звільнення у запас. Для цього необхідно впровадити демократичний контроль з боку незалежної військової профспілки. Також необхідно провести реформу системи фінансового забезпечення, прив’язавши його до військового звання та вислуги років за посадою.