Б. Руснак місцеве самоврядування в україні

Вид материала

Документы

Содержание Громадські слухання Технологія підготовки і проведення громадських слухань Визначення шляхів вирішення проблеми, що виноситься на слухання. Розробка робочого плану з організації підготовки і проведення слухань. Визначення зацікавлених сторін Визначення інформаційних джерел, в яких буде висвітлено заплановані заходи та робота з ними. Заходи з інформування громадськості щодо проведення громадських слухань Розробка тимчасового регламенту та сценарію проведення громадського слухання Робота з експертами, збір та обробка пропозицій від громадян та інших зацікавлених сторін. Заходи щодо технічного забезпечення слухань. Використання технічних засобів. Результативність громадських слухань. Перша умова Третя умова Четверта умова Нарешті деякі рекомендації щодо обґрунтування тематики громадських слухань. Органи самоорганізації населення Збори, мітинги, походи і демонстрації Універсальні форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні

Подобный материал:

• Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», 6372.64kb.
• Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 86.36kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 134.94kb.
• Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", 312.93kb.
• Проект про встановлення місцевих податків та зборів на території села Нові Петрівці, 213.34kb.
• Конкурсі проектів та програм місцевого самоврядування, 83.68kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 17.08kb.
• Розд І л 3 самоврядування І місцева демократія в місті сарни, 204.15kb.
• Програма соціального захисту, 167.55kb.
• Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 1203.98kb.

ГРОМАДСЬКІ СЛУХАННЯ

Територіальна громада має право проводити громадські слухання, які є одним із механізмів узгодження інтересів різноманітних груп, що демонструють зацікавленість у розв'язанні тієї чи іншої проблеми, яка становить суспільний інтерес. Громадські слухання є, мабуть, найдавнішим та найефективнішим засобом залучити громадськість до процесу управління державою. Донедавна це був єдиний механізм громадської участі. У багатьох демократичних країнах світу громадські слухання є тією винятковою формою залучення громади до процесу прийняття управлінських рішень, якої вимагає законодавство.

Громадське слухання - це офіційне засідання міської (селищної, сільської, районної) ради, органа місцевої влади чи місцевого самоврядування, на якому депутати та посадові особи знайомляться з думками, враженнями, зауваженнями та пропозиціями мешканців міста (села, селища, району) з проблеми чи заходу, які орган влади збирається реалізувати.

У багатьох містах вони стали дуже популярною формою спілкування між владою та населенням, дієвим інструментом залучення громадськості до вирішення нагальних проблем міста.

Основні ознаки громадських слухань:

• кожен може взяти участь у громадських слуханнях — як фізична особа, так і представник тієї чи іншої організації;

• на відміну від усіх інших форм громадської участі, громадські слухання проводяться безпосередньо перед тим, як влада приймає те чи інше рішення;

• усе, що відбувається на громадських слуханнях, повинно бути записане та опрацьоване.

Учасниками громадських слухань можуть бути:

• працівники відповідних служб (можливо і ті, хто сьогодні вже не працює, але має великий досвід та авторитет), які найбільше фахово інформовані, фахівці з питань будівництва, благоустрою, торгівлі тощо, тобто з питань, які виносяться на обговорення;

• представники громадських організацій, місцевих осередків політичних партій;

• представники органів самоорганізації населення - вони постійно контактують безпосередньо з мешканцями і найкраще знають їх потреби та настрої;

• представники засобів масової інформації;

• інші зацікавлені категорії населення міста.

Такому інструментові місцевої демократії, як "громадські слухання", присвячено окрему статтю 13 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні":

"Стаття 13. Громадські слухання.

1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.

3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розглядові органами місцевого самоврядування.

4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади."

Як бачимо, Закон дає загальне визначення поняття "громадські слухання" і встановлює деякі регламентні норми щодо їх проведення. Зокрема, встановлено, що громадські слухання мають проводитися не рідше одного разу на рік. Це підкреслює важливість цієї форми безпосередньої участі територіальних громад в управлінні місцевими справами. Слухання мають проходити у формі зустрічей членів територіальної громади з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування. Закон надає право членам територіальної громади під час слухань заслуховувати звіти депутатів відповідних рад про їх роботу в цілому або з якогось конкретного питання, а також порушувати проблеми та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Предметом громадських слухань відповідно до Закону є "питання місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування". Межі відання місцевого самоврядування встановлюються Конституцією України та іншими законами, перш за все, Законом "Про місцеве самоврядування в Україі" (див., наприклад, ст. 26 Закону). Крім того, слід мати на увазі, що в Україні є вже більше 100 законодавчих актів, які так чи інакше торкаються повноважень місцевого самоврядування.

Пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розглядові органами місцевого самоврядування. Ця норма суттєво підсилює значення громадських слухань і ролі територіальної громади у вирішенні важливих місцевих питань. Реагування на питання, що порушені учасниками слухань, і висунуті ними пропозиції з боку керівних осіб територіальної громади є показником ефективності слухань, їх дієвості.

Разом з тим, Закон не деталізує порядок організації та проведення громадських слухань, надаючи право регулювати ці питання самій територіальній громаді. Пункт 4 статті 13 прямо вказує, що врегулювання особливостей застосування інструменту громадських слухань в умовах кожної конкретної громади має бути у Статуті територіальної громади. Разом з тим, закон не зобов'язує територіальні громади мати свої статути, а лише надає їм таке право (п.1 ст.19 Закону). Тому, у разі відсутності Статуту територіальної громади або на період до його прийняття може бути розроблено і ухвалено такий місцевий нормативний акт, як Положення про громадські слухання. Для підсилення ролі громадських слухань як інструменту активізації громадян і становлення місцевої демократії Положення про громадські слухання краще затверджувати на сесії відповідної ради. Згодом, після апробації, Положення про громадські слухання має бути включеним чи безпосередньо до тексту Статуту, чи як додаток до нього.

Звичайно, представницький орган місцевого самоврядування, затверджуючи Статут територіальної громади села, селища, міста (ст.19 Закону) і передбачаючи в ньому таку форму безпосередньої участі територіальних громад в управлінні місцевими справами, як "громадські слухання", повинен врахувати необхідність забезпечення регулярності таких слухань, тобто проведення їх через приблизно рівні відрізки часу, а також у найбільш зручний, як для жителів так і для депутатів та посадових осіб місцевого самоврядування, час.

Проведення слухань не є самоціллю. Метою слухань є не тільки і не стільки проінформувати громадян (для цього є більш ефективні засоби). Для місцевих керівників головною метою слухань є отримання зворотнього зв'язку від громади, пробудження у громадян почуття ентузіазму і причетності до вирішення проблем громади, направлення їх творчої ініціативи, залучення громадян до вирішення проблем і до реалізації рішень. Громадські слухання можуть також переслідувати мету:

• дізнатися думку громадян стосовно тактики, стратегії керівництва міста (села, селища) вірності прийнятих керівництвом рішень;

• ознайомлення громадян з планами керівництва територіальної громади та результатами його діяльності (заслуховування керівництва громади);

• підвищення прозорості діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування з метою підвищення довіри у мешканців до місцевої влади;

• отримання пропозицій та порад від членів громади щодо розв'язання поточних проблем та підтримки громади при лобіюванні її інтересів перед іншими владними структурами.

• отримати поради від мешканців міста (села, селища) - споживачів надаваних послуг, як краще розв'язати існуючу проблему;

• створити прозорість дій влади з метою викликати довіру у мешканців до владних структур.

Для досягнення названих цілей для участі у громадських слуханнях доцільно залучати досвідчених і найбільш поінформованих працівників відповідних служб (можливо і тих, хто вже не працює у цій сфері, але має великий досвід та авторитет), фахівців (експертів) з питань, що є темою слухань; представників громадських організацій, місцевих осередків політичних партій, органів самоорганізації населення, засобів масової інформації, інших зацікавлених категорій населення.


Технологія підготовки і проведення громадських слухань

Проблематика громадських слухань має бути визначена і обґрунтована як для ініціаторів, так і для інших учасників слухань і стосуватися інтересів більшості членів громади, а не вузького кола осіб, які лобіюють свої інтереси. При цьому має бути чітко визначена мета слухань з обґрунтуванням, для чого проводиться цей захід і чому саме це питання виноситься на слухання, чого організатори сподіваються досягти в результаті його проведення.

В ході підготовки слухань кожна з ймовірних сторін-учасників повинна одержати вичерпну інформацію з приводу того, як будуть задовольнятись її інтереси за результатами заходів.

Якщо слухання проводяться вперше, найкраще почати з теми, яка б передбачала вирішення тих проблем, що найбільше хвилюють громадян. Такі громадські слухання, як правило, збирають велику аудиторію зацікавлених людей, їх мотивація сприяє успішному проведенню цього заходу, дозволяє випустити негативну енергію, яка накопичена у громаді, а організатори слухань отримують від громади певний кредит довіри.

Якщо тема слухань буде однаково звучати для всіх, при цьому її формулювання має бути бездоганним, то аргументація для різних учасників слухань повинна виконуватись з урахуванням специфіки інтересів кожного з них.


1. Підготовчий процес проведення слухань

Перший етап:

Створення робочої групи та розподіл обов'язків і повноважень між її членами, визначення умов стимулювання виконавців за виконану роботу.

Передбачається, що до цього часу вже створена робоча група ініціатора слухань, яка вже проробила відповідну підготовчу роботу, в тому числі підготувала пропозиції щодо складу робочої групи (із залученням зацікавлених сторін) та умов стимулювання її членів. Далі передбачається формування робочої групи із залученням зацікавлених сторін одночасно з відпрацюванням заходів, а також доопрацювання та затвердження основних принципів її роботи. Загальне керівництво групою здійснює уповноважена особа від ініціатора слухань. Інші члени робочої групи від зацікавлених сторін виконують роль експертів чи учасників з дорадчою функцією або просто учасників.

Визначення шляхів вирішення проблеми, що виноситься на слухання.

Від правильності розробки шляхів вирішення проблеми, що обговорюється, залежать кінцеві результати всього заходу. Характер шляхів вирішення проблеми залежить від ресурсів, які будуть до цього залучатись. Тому зрозумілою є необхідність найширшого залучення до слухань зацікавлених сторін, яке має сприяти полегшенню мобілізації зазначених ресурсів.

Розробка робочого плану з організації підготовки і проведення слухань.

Досвід підказує, що ранкова та обідня пора перших днів тижня, а взагалі в святкові (державні та релігійні) дні - не найкращий час для проведення подібних заходів. Набагато зручнішим як для мешканців, так і для державних службовців буде післяобідній час у четвер та п'ятницю. До того ж при попередньому плануванні слід враховувати і те, що слухання необхідно проводити у дні, коли у відповідному населеному пункті немає інших привабливих розважальних чи культурно-масових заходів.

Другий етап: Виконання плану підготовки громадських слухань.

Визначення зацікавлених сторін: представників від місцевої влади; фахівців, представників партійних і громадських організацій, мешканців міста (громадськості); підприємств, їх асоціацій та інших структур від бізнесу.

Це означає, що конкретне питання, яке передбачається обговорити на громадських слуханнях, цікавить не усіх без винятку, а людей, які або компетентні в даній проблемі, або розв'язання цього питання прямо чи опосередковано для них є важливим і визначальним. Тому успіх заходу значною мірою залежатиме від правильності вибору сторін. Наприклад, владу окрім голови відповідної ради чи виконкому та його заступників також можуть представляти працівники відповідних галузевих підрозділів цих органів (залежно від теми слухань) і завжди — функціональних підрозділів з питань економіки, фінансів, комунального майна тощо.

Від бізнесу можуть прийняти участь ті представники, що мають до теми слухань або діловий інтерес, або у вирішенні даної суспільної проблеми зацікавлені його представники як громадяни.

Визначення інформаційних джерел, в яких буде висвітлено заплановані заходи та робота з ними. Визначення інформаційних джерел доцільно проводити в ході розробки медіа-плану громадських слухань, з урахуванням прийнятої стратегії роботи із ЗМІ. Кінцевий перелік інформаційних джерел може бути з'ясовано після визначення заходів, передбачених медіа-планом. Для розробки цієї частини робочого плану підготовки і проведення громадських слухань доцільно залучити відповідних консультантів, особливо в тому випадку, якщо організатори не мають досвіду планування і проведення подібних заходів. При підготовці медіа-плану можуть бути використані матеріали

В будь-якому випадку повідомлення для преси повинно включати такий мінімальний інформаційний пакет :

• інформацію про організаторів;
  
• порядок денний і план проведення (тимчасовий регламент);
  
• перелік учасників; кількість учасників;
  
• підсумковий документ, або проект, прийнятий "за основу";
  
• стенограму (за наявності).
  

Проведення роботи щодо залучення зацікавлених сторін до підготовки і проведення громадських слухань.

В першу чергу слід зацікавити та залучити на свій бік фахівців з питань, що обговорюватиметься на слуханнях, (за галузями задоволення потреб населення), а також представників громадських організацій, партій тощо. Спільні консультації з ними, поступове надання їм відповідної інформації мають такі позитивні моменти:

—запобігання можливості появи серед них негативного ставлення до діяльності організаторів слухання з питань, що пов'язані з предметом їх діяльності чи інтересу;

• залучення "союзників", які активно допомагатимуть в подальшій роботі;
  
• попереднє оголошення майбутнього слухання серед вказаної категорії "зацікавлених сторін ", їх знайомих, родичів, сусідів;
  
• формування позитивної думки про організаторів слухань та роботу, яка проводиться, її необхідність та корисність для усіх мешканців.
  

Далі необхідно виявити зацікавлені категорії серед населення, щоб підготовчу роботу спрямувати на них, а не розпорошувати зусилля та кошти на залучення широкого загалу. При цьому треба мати на увазі роботу у фокус-групах та інші неформальні форми співпраці.

Чітке виконання цих необхідних заходів допоможе уникнути якщо не всіх, то переважної більшості можливих перешкод.

Залучення експертів. Потенційні кандидати. До них можуть належати:

• учасники спільних акцій;
  
• колишні колеги організаторів слухань;
  
• автори публікацій на тему слухань.
  

Їх можна знайти серед працівників органів місцевої влади та комунальних підприємств, представників незалежних "мозкових центрів", громадських, урядових, наукових та інших організацій.

Наприклад, для слухань на тему управління комунальним майном може бути залучено:

На місцевому рівні:

• теперішніх, або колишніх працівників комунальних підприємств;
  
• членів асоціацій та спілок працівників комунального господарства;
  
• фахівців приватних фірм і підприємств, що задіяні або можуть бути задіяні у процесі вироблення відповідних послуг для населення;
  
• викладачів і студентів місцевих вузів, що займаються питаннями регіональної економіки.
  

Експерти "зі сторони":

• представники центральних органів виконавчої влади, що займаються питаннями розвитку комунального господарства;
  
• фахівці відповідних науково-дослідних установ;
  
• експерти місцевого рівня, але запрошені з інших регіонів.
  

Критерії відбору експертів:

• професіоналізм;
  
• політична незаангажованість;
  
• різносторонність підходів, розширення обсягу інформації.
  

Мотивація експертів до участі в підготовці та проведенні слухань:

• спільність поглядів і позицій;
  
• зацікавленість у вирішенні проблеми;
  
• самореклама - можливість одержати (підтвердити) публічне визнання кваліфікації експертів;
  
• можливість "помножити" власний імідж експерта та імідж організаторів цього заходу;
  
• можливість подальшої участі в інших акціях організацій-учасників слухань;
  
• почуття власної потрібності, причетності;
  
• матеріальна зацікавленість.
  

Якщо слухання проводяться вперше, найкраще почати з "наведення мостів" із зацікавленими сторонами. Проведення зустрічей з громадськими організаціями, бізнесменами є надзви­чайно важливими, адже більшість громадян мають лише поверхове уявлення про шляхи вирішення існуючої проблеми. Неформальні зустрічі дозволять наблизити одне до одного місцеву владу, бізнесові кола і громадські організації та окремі групи громади.

Добре підготовлена робота із зацікавленими сторонами з боку фахівців, громадських організацій та політичних партій вже принесе попередній успіх в плані інформування мешканців та забезпечення їх присутності на слуханні.

Слід враховувати, що в громадських організаціях працюють найбільш активні та соціально небайдужі громадяни. Тому адекватне їх зацікавлення та переконання у важливості того, що готується, додасть організаторам прихильників і сприятиме успішному проведенню цього заходу. Існує висока вірогідність, що ці організації допоможуть:

• в поширенні інформації про слухання;
  
• в діяльності робочої групи;
  
• організації роботи експертів;
  
• забезпечити явку на слухання найактивнішої і найбільш свідомої частини мешканців відповідного населеного пункту;
  
• у проведенні засідань фокусних груп;
  
• інформаційному забезпеченню як підготовчого періо­ду, так і висвітленню самого слухання;
  
• створити позитивне інформативне поле навколо заходу;
  
• надати ваги усьому процесу в очах державних службовців;
  
• забезпечити та підготувати приміщення для проведення слухання.
  

Роботу з громадськими організаціями та партіями слід роз­починати з визначення їх переліку та аналізу рейтингу в соціально-політичному житті міста. Досвід підказує, що такі організації як "Просвіта", Товариство захисту прав споживачів, Товариство захисту довкілля (екологи), ветеранські структури скрізь найактивніші і мають достатній вплив на формування громадської думки.

Політичні структури різняться за вагою в різних регіонах України і потребують індивідуального підходу.

В усіх випадках доцільно проводити не загальні збори в цих структурах, а більш неформальні заходи, наприклад: консультативні зустрічі, круглі столи, семінари, фокус-групи, на яких легше переконати, створити позитивне враження. Зокрема, робота в фокус-групах дозволяє отримати цінну інформацію, які саме засоби масової інформації варто залучити до анонсування слухання та висвітлення роботи цього заходу. Це дозволить забезпечити ефективність інформаційної акції, а також і зекономити значні кошти та уникнути зайвих зусиль.

До того ж респонденти-мешканці міста самі підкажуть, як краще їх зацікавити до роботи в слуханнях та якого роду інформацію їм необхідно підготувати та подати, щоб забезпе­чити достатню поінформованість аудиторії.

Ці зустрічі слід дуже добре готувати, використовувати ілюстративний матеріал, наголошуючи на значенні, яке мають представники даної організації в житті громади і можливості їхнього сприяння у вирішенні відповідної суспільної проблеми.

Заходи з інформування громадськості щодо проведення громадських слухань (або реалізація медіа плану).

В медіа-плані повинно бути передбачено не тільки те, в який спосіб громадяни дізнаються про проведення громадських слухань, але й заходи, що забезпечать високу вірогідність їх участі. Як мінімум, громадяни повинні отримати чітку інформацію про те, "де", "коли", "о котрій годині" і "з якого питання" планується провести громадські слухання, яка роль кожного учасника у них і який результат очікується. Як вже зазначалось, до цього процесу бажано залучити фахівців, які б могли допомогти спланувати чи провести інформаційну акцію.

Окремі форми інформування вже представлено в попередньому пункті заходів плану підготовки слухань.

Для належного інформаційного забезпечення, можуть бути використані наступні можливості:

• прес-релізи до відібраних засобів масової інформації, поточне інформування редакцій цих засобів про важливі зустрічі, круглі столи та самі слухання;
  
• прямі контакти з кореспондентами, редакторами різних засобів масової інформації;
  
• використання засобів масової інформації через причетність до них громадських організацій та партій;
  
• у випадку участі в роботі слухань офіційних осіб буде забезпечено і офіційне висвітлення цього заходу в пресі, по радіо та місцевому телебаченні.
  
• Не менше як за чотири тижні до проведення слухань в людних місцях (поблизу торгових центрів, зупинок громадського транспорту, на майданах, центральних вулицях, поблизу поштових відділень тощо) слід розташувати рекламно-інформаційні щити з інформацією про слухання.
  

Таким чином, приблизно за місяць до проведення слухання серед громадськості повинно бути створено достатнє інформаційне поле про майбутнє слухання.

Окрім того, у всіх інформаційних джерелах необхідно подавати контактні телефони організаторів для можливості прямих контактів, запитань, уточнення отриманої інформації за­цікавленим мешканцям.

Розробка тимчасового регламенту та сценарію проведення громадського слухання.

Основні вимоги до правил проведення громадських слухань (тимчасового регламенту):

• гнучкість;
  
• надання рівних можливостей усім учасникам в роботі слухань, неможливість "монополізації" виступів одним з виступаючих чи однієї із зацікавлених груп учасників;
  
• перед початком ведучий повинен оголосити правила проведення слухань. На ньому лежить відповідальність неупередженого дотримання правил і основної теми обговорень. Усі доповіді, питання, відповіді, будь-які інші виступи відбуваються тільки з його дозволу. Ведучий має право робити коментарі після виступу учасника слухань лише з метою його уточнення.
  

Виступи повинні бути обмеженими у часі і конкретними. Оптимальний час для доповіді — 10-15 хвилин; привітання — 3-5 хвилин; питання, відповіді, коментарі і виступи без поперед­нього запису — 1-2 хвилини.

Голосування. Першим на голосування виноситься проект рішення, що підготовлено робочою групою. Після цього може бути винесено проекти альтернативних рішень. Якщо існують поправки до документу, який було прийнято "за основу", створюється редакційна комісія слухань за участю представників робочої групи, авторів відповідного проекту рішення та авторів поправок. Після цього проект рішення слухань може бути прийнято в цілому або доручено редакційній комісії протягом короткого періоду після слухань прийняти кінцеву редакцію підсумкового документу. Якщо документ не було проголосовано "в цілому", остаточним вважається рішення, прийняте "за основу". За допомогою помічників, які ведуть підрахунки го­лосів, ведучий оголошує результати голосування.

Перед розробкою сценарію плану проведення громадського слухання організаторам (робочій групі) треба визначитись із формою обговорень проблеми. Наприклад, це може бути представлення одного проекту і його обговорення, представлення і обговорення кількох альтернативних проектів або збір про­позицій учасників за допомогою методу "мозкового штурму".

Розробка сценарію проведення громадського слухання передбачає врахування таких основних питань:

• Хто виступить із вітальним і заключним словом?
  
• Хто відкриває і закриває слухання?
  
• Яким роздатковим матеріалом необхідно забезпечити учасників слухань?
  
• Якими будуть основні питання для дискусії?
  
• Скільки часу потрібно виділити на обговорення кожного питання?
  
• Яку нову інформацію необхідно повідомити учасникам слухань і яку додаткову інформацію передбачається отримати від них? Як це зробити технічно?
  
• У якій формі будуть ставитися питання під час дискусії?
  
• Як в разі потреби доведеться стимулювати активність учасників?
  
• Хто буде ведучим, секретарем слухань?
  

• Які "провокаційні" питання треба поставити, щоб активізувати дискусію чи спрямувати її у конструктивному напрямку?
  
• Скільки часу планується відвести на питання з місць, щоб встигнути відповісти на кожне з них?
  
• Що робити, якщо час обговорень вже вичерпано, а є ще багато бажаючих виступити?
  
• Які рішення очікується прийняти на слуханнях, і що потрібно зробити для закріплення їх успіху?
  
• Які практичні доручення може бути зроблено в результаті слухань і хто їх буде виконувати?
  
• Реєстрація учасників: форми, процедури, виконавці.
  
• Збір та обробка пропозицій учасників слухань.
  

Робота з експертами, збір та обробка пропозицій від громадян та інших зацікавлених сторін. Робота експертів складається з двох напрямів діяльності - видимого і невидимого для більшості учасників. Перший стосується відпрацювання питань підготовки заходу і є "за кадром" для широкого загалу. Ця робота пов'язана з підготовкою та опрацюванням матеріалів і аргументів до теми і проблематики громадських слухань. Інший напрям пов'язаний з виступами експертів під час слухань. Психологічно люди довіряють більше "немісцевим" експертам, тому бажано запросити фахівців навіть з іншого міста, особливо якщо це стосується їх активної участі безпосередньо під час слухань.

Заходи щодо технічного забезпечення слухань. Потрібно взяти до уваги вимоги щодо місця (приміщення) проведення слухання. Цей фактор може суттєво вплинути на кількість присутніх на заходах, оскільки справляє серйозний психологічний вплив на учасників. Відомо, що мало людей погодяться прийти в похмуру, незатишну залу або в малознайоме місце. Зазвичай, привабливим для мешканців буде відвідання знайомого затишного та зручного приміщення.

Не рекомендується проводити громадське слухання в актових залах державних та представницьких органів влади. Надмірний офіціоз та казенність не сприятимуть відвідуваності слухання з боку громадськості, і на заході будуть присутні лише представники владних структур та деяких громадських організацій, а це — явна запорука його невдачі.

При виборі місця проведення слухання варто враховувати можливість використання актових залів деяких громадських організацій, з якими співпрацює робоча група, як при роботі над визначенням шляхів вирішення проблеми, що виноситься на слухання, так і при підготовці самого слухання. Як правило, назустріч завжди радо ідуть "Просвіта", жіночі організації. В даному випадку має місце обопільна користь - вказані організації підвищують свій рейтинг, значущість в очах мешканців, а організатори проведення слухання не несуть значних витрат з оплати приміщення.

На випадок непередбаченої кількості присутніх необхідно забезпечити додаткові стільці, які повинні знаходитись у зручному і швидко доступному місці.

Використання технічних засобів. Застосування технічних засобів під час проведення громадських слухань збільшує їх ефективність у кілька разів. Наприклад, не говорячи про мультимедійне обладнання, звичайний проектор полегшує роботу виступаючих, а для слухачів набагато краще сприймати заздалегідь підготовлену і добре продуману візуальну інформацію, яка спрощує сприйняття всієї інформації в комплексі. На таких заходах досить ефективним є використання великих альбомів з відривними аркушами, англійська назва фліп-чарт (flip-chart). Вони прикріплюються на спеціальній підставці, а окремі аркуші, що легко відриваються, із зафіксованою на них інформацією прикріплюються за допомогою липкої стрічки ("скотча") в зручних для аудиторії місцях. Як і проектор, це справляє вдалий візуальний ефект на аудиторію. Але тут є свої переваги - учасники мають змогу одночасно бачити кілька зафіксованих варіантів думок і пропозицій.

Якщо приміщення велике або планується присутність понад ЗО осіб, слід використати систему підсилення звуку з мікрофонами для головуючого, фахівців та виступаючих. Можливо, потрібно встановити обладнання для організації стенограми.

Якщо приміщення велике або планується присутність понад З0 осіб, слід використати систему підсилення звуку з мікро­фонами для головуючого, фахівців та виступаючих. Можливо, потрібно встановити обладнання для організації стенограми.


2. Проведення слухань.

Необхідно заздалегідь визначити місця розташування основних дійових осіб в приміщенні засідання (головуючого, фахівців). Відповідальні особи мають сидіти всі разом, щоб їх було добре видно кожному з присутніх. Місця для громадськості повинні бути якомога ближче до місць посадових осіб.

Ведучий відкриває слухання. В цей час помічники ведучого можуть роздати учасникам план проведення (тимчасовий регламент) слухань та іншу інформацію, якщо це не зробили раніше, під час їх реєстрації. При цьому також пояснюються, які є зручності для людей у приміщенні, де розташовано мікрофони, де ще можна взяти роздаткові матеріали та отримати довідкову інформацію. Потім оголошуються правила проведення зборів, проводиться затвердження регламенту роботи. Після цього надається слово міському (сільському, селищному) голові для привітання учасників і оголошення мети зібрання. Далі йде інформація про експертів та всіх виступаючих з доповідями.

Бажано, щоб з вступним словом виступив міський голова. Це надасть зібранню відповідно високого рівня та політичної значимості.

Заключне слово. Промовець проголошує досягнуті результати в ході слухань, окреслює шляхи втілення в життя резуль­татів слухань та оголошує перелік заходів, які планується провести в зв'язку з цим.

Ведучий слухань повинен:

— вміти працювати з великою групою людей. Це повинна бути особа, що має природну здатність позитивно налаштовувати людей до себе, гарно себе контролювати;

— вміло вести і спрямовувати дискусію у конструктивному напрямку.

В разі не прогнозованих можливих ситуацій, важливо, щоб ведучий не мав стосунку ні до однієї з присутніх зацікавлених сторін. Як і експерти, що виступають, чи на думку яких посилаються організатори під час обговорення, ведучий повинен бути "людиною зі сторони".

Основні обов'язки ведучого:

• забезпечувати дотримання сценарію і регламенту слухань у дружній, сприятливій і конструктивній атмосфері;
  

• дотримуватись основної теми;
  
• забезпечувати консенсус учасників, уникати поляризації аудиторії;
  
• в разі необхідності, виконувати роль "нейтрального арбітра" та стимулювати обмін думками.
  

Ведучий виконає своє завдання в тому випадку, якщо зборами прийнято рішення, близьке до проекту, напрацьованого робочою групою, а при цьому кожен з учасників після закінчення заходу буде переконаний в тому, що:

а) його точку зору було почуто;

б) він порушив важливі питання до обговорення;

в) він отримав вичерпні відповіді на поставлені ним запитання;

г) він причетний до прийнятого рішення зборів;

д) наступного разу прийме участь в аналогічних заходах.

У разі виникнення конфліктної ситуації, ведучому забороняється шукати винних і брати на себе перед аудиторією відповідальність за прийняття рішень.


Результативність громадських слухань. На короткому часовому проміжку одразу після закінчення слухань рівень успішності заходів можна визначити, враховуючи наступні критерії:

• розгляд відповідною місцевою радою рішення, прийнятого зборами громадськості;
  
• реакція міського (сільського, селищного) голови на це рішення;
  
• наявність компромісу між групами учасників, що мали різні думки з питання, що обговорювалося на громадському слуханні;
  
• наявність зміни довіри громадян до влади.
  

Є кілька умов, які забезпечують успіх заходу.

Перша умова — проведення заходу до прийняття владного рішення з даної проблеми.

Друга умова — персоналу, що презентує робочу групу (ведучий, реєстратори, керівництво ініціатора, інші члени команди, що забезпечують проведення слухань) необхідно взяти участь у генеральній репетиції заходу, своєрідному тренінгу. Це допоможе виявити і відпрацювати слабкі місця, зняти стрес у виконавців, закріпити у них ефективну поведінку.

Третя умова полягає у створенні конструктивної і дружньої атмосфери навколо заходу. Це можливо, якщо організатори поводять себе як гостинні господарі, вітаючи всіх учасників щирою посмішкою та дружнім потиском руки. В нагоді тут стане відоме "правило 32" (посмішка на 32 зуби), що діє безвідмовно. Було б дуже добре якби ця умова була врахована при відпрацюванні попередньої.

Четверта умова — недопущення жодних затримок, чи якихось передбачених і непередбачених заходів (наприклад спілкування з пресою), які б могли спричинити відкладення початку слухань, чи створювали б якісь незручності для більшості учасників слухань. Успіх слухань буде залежати від того, як вони почнуться.


3. Підготовка звіту за результатами слухань.

До обов'язків робочої групи з підготовки слухань повинно бути включено підготовку звіту за результатами слухань. У ньому має бути висвітлено аналіз наступних питань:

1. інформацію про організаторів, робочу групу, зацікав­лених сторін, місце і час проведення;
   
2. ведучий та оцінка його роботи;
   
3. важливі гості;
   
4. порядок денний і мета слухань;
   
5. аналіз виступів з доповідями і питаннями, активність громадян;
   
6. ідеї та пропозиції, що обговорювалися;
   
7. даних анкет учасників слухань;
   
8. прийняті рішення;
   
9. опрацювання заповнених учасниками слухань анкет;
   
10. участь влади;
    
11. шляхи втілення у життя результатів слухань;
    
12. перспективи щодо продовження дискусії з цього питання.
    

Звіт доцільно поширити серед усіх учасників цього проекту, включаючи зацікавлених посадових осіб, громадські організації, журналістів, присутніх громадян.


Нарешті деякі рекомендації щодо обґрунтування тематики громадських слухань. Проблематика громадських слухань має бути чітко визначена і обґрунтована для їх ініціаторів: "Для чого проводиться цей захід?", "Чому саме це питання виноситься на слухання?", "Що організатори сподіваються досягти в результаті його проведення?". В ході формування теми було б дуже слушним здійснення соціологічного опитування населення у відповідному населеному пункті, а також консультації фахівців з РR-технологій.

Обґрунтування теми повинно передбачати інтереси і пріоритети громади (найбільш "наболілі" проблеми), влади (ситуативні питання) та бізнесових кіл ( від регуляторних актів до вигідних бізнес-проектів), незалежно від того хто виступає ініціатором слухань. Найбільш ймовірно, що на сьогодні офіційним ініціатором слухань можуть виступати або влада, або громадськість. А представники бізнесу можуть, навіть, не завжди взяти участь у цьому заході, але це не значить, що при цьому можна дозволити забути про їх інтереси. При обґрунтуванні теми слід враховувати, чи слухан­ня проводяться як окремий захід, чи передбачається цикл слухань з вибраної тематики (наприклад, у Черкасах для отримання підтримки з боку громади щодо захисту інтересів міста стосовно бюджету на 2000 рік міською владою за три тижні було проведено цілу низку слухань).

Якщо організатор слухань це робить вперше і ще не має відповідного іміджу, назва теми повинна відображати очікування широких кіл громадськості та висвітлення найбільш для них "наболілої" проблеми. Наприклад, проблема якості комунальних послуг та відповідності її розміру тарифів є і буде завжди актуальною в кожному населеному пункті. Тільки в одному з них найбільш гострою проблемою є водопостачання, в іншому - водовідведення чи вивезення і утилізація сміття тощо. Тому тема слухань, що стосується управління комунальним майном і забезпечує вирішення цих проблем, є завжди цікавою для населення.

На­приклад, якщо організатором слухань є громадськість, то тут можна запропонувати більш "гострі" формулювання теми :

• Як не знищити муніципальний транспорт?;
  
• Пропозиції громади щодо можливості перенесення початку опалювального сезону з січня на жовтень;
  
• Чи буде надано статус "пустелі" чи "напівпустелі" місту (або якомусь його району), якщо водоканалом (на кому є необхідність загострити увагу: директором водоканалу, мерією, мером, радою) і надалі буде збережено існуючий режим його водозабезпечення?;
  

Якщо організатори мають на меті вирішення складної проблеми з управління комунальним майном, найближча перспектива якої є невизначеною, то потрібно вирішити - проводити цикл слухань окремо чи в системі інших заходів. Загальна проблема розбивається на кілька підпроблем, слухання з яких проводяться у послідовності: ідентифікації проблеми, її усвідомлення, визначення шляхів вирішення, і т.д. до прийняття рішення про конкретні дії.

Приклад. З метою покращення експлуатації муніципального житлового фонду та якості комунальних послуг стратегічним планом розвитку міста передбачено створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ). Як свідчить світовий досвід, діяльність ОСББ є ефективною формою організації для забезпечення населення, що проживає в багатоквартирних будинках, усім комплексом житлово-комунальних послуг. На жаль, в Україні на цей час діє всього приблизно 1500 - 2000 таких об'єднань, а процес створення нових є складним і повільним, що в першу чергу пов'язано з ментальністю населення ("я за колгосп, але не в нашому селі"). В цьому випадку одночасно з іншими підготовчими заходами (включаючи можливості засобів масової інформації) до створення ОСББ доцільно було б провести цикл громадських слухань: "Перспектива діяльності ОСББ в нашому місті". При цьому перше засідання могло би пройти під назвою з подібним змістом до цього: "Темні, брудні під'їзди і висока квартирна плата не повинні мати майбутнього! Як змінити ситуацію?"

На другому етапі слухань можлива тема "Хто дасть лад в нашому під'їзді? Де взяти кошти?".

Наступні слухання могли б мати такі назви: "Місцева влада і порядок в нашому домі. Шляхи вирішення проблеми"; "Об'єднання співвласників у нашому багатоквартирного будинку. Переваги і недоліки".

Як показує досвід, у деяких містах у практику входять щорічні бюджетні слухання. Зокрема, такі слухання проводилися у Бердянську, Івано-Франківську, Львові, Комсомольську, Чернівцях та інших містах. Так, в грудні 2003 року такі слухання пройшли у місті Чернівці. Необхідність їх проведення була зумовлена тим, що міністерство фінансів України при доведенні показників Чернівцям на 2004 рік для соціально-культурної сфери не врахувало, що з 01.09.2003 р. була підвищена заробітна плата працівникам органів місцевого самоврядування, а також введення з 01.12.2003 р. мінімальної заробітної плати в розмірі 205 грн., а з 01.11.2004 р. у розмірі 237 грн. та деякі інші моменти. Цим самим поставлено під загрозу функціонування всієї інфраструктури Чернівців. Після всестороннього обговорення проблем формування міського бюджету на 2004 рік учасники слухань прийняли відповідне звернення до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Досвід проведення Громадських слухань з різноманітних питань мають також інші міста України.

У третій частині посібника наводиться текст Примірного положення про громадські слухання³².

На базі цього примірного Положення "Про громадські слухання" у кожній конкретній сільській, селищній, міській громаді мають бути розроблені й ухвалені свої власні місцеві Положення, що відповідають умовам цієї громади.

ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ

Органи самоорганізації населення є однією із форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні питань місцевого значення.

Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення за місцем проживання визначається Законом України "Про органи самоорганізації населення" від 11 липня 2001 року³³.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати сільські, селищні, будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети громадського самоврядування у мікрорайонах міста - органи самоорганізації населення - і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Ради та їх виконавчі комітети здійснюють керівництво такими органами, проводять з їх головами та секретарями наради і семінари, сприяють встановленню тісних зв'язків комітетів з постійними комісіями, депутатами рад, суб'єктами господарювання, іншими громадськими об'єднаннями, що розміщені на території органів самоорганізації населення.

Органи самоорганізації населення діють на підставі Конституції України, цього та інших законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, рішень відповідних органів місцевого самоврядування, рішень місцевого референдуму, статутів територіальних громад, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі їх створення) ради, виданих у межах своїх повноважень, положень про органи самоорганізації населення, рішень зборів (конференції) жителів за місцем проживаня, які їх обрали.

Для виконання своєї діяльності, орган самоорганізації населення обирає керівника, заступників керівника, секретаря, може залучати до роботи штатних працівників, узгоджуючи штат на зборах жителів за місцем проживання. Засідання селищного, сільського, вуличного, квартального, будинкового комітету є відкритими, а всі питання вирішуються простою більшістю голосів і протоколюються або заносяться у щоденник комітету.

Рішення органів самоорганізації населення носять характер рекомендацій. Органи самоорганізації населення несуть встановлену законодавством відповідальність за законність та наслідки своїх рішень і дій. Відповідна рада може скасовувати рішення селищного, сільського, вуличного, будинкового та інш. комітету, якщо воно суперечить законодавству або рішенням органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування.

ЗБОРИ, МІТИНГИ, ПОХОДИ І ДЕМОНСТРАЦІЇ

Стаття 39 Конституції України надає громадянам право збиратися і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно оповіщаються органи виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.

Ці форми реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні мають особливе значення щодо привернення уваги органів місцевого самоврядування до найактуальніших проблем політичного, соціально-економічного розвитку, екологічних проблемі які вимагають негайного розгляду та вирішення. Масові збори, демонстрації, пікетування та інші подібні акції надають представницьким, і виконавчим органам місцевого самоврядування можливість з максимальною точністю визначати, в якій сфері самоврядування є мало ефективним і які саме інтереси населення території незадоволені

Порядок організації і проведення в Україні зборів, мітингів, пі ходів і демонстрацій має бути встановлено окремим законом, ви ходячи з принципів, закріплених згаданою нормою Конституції України, зокрема щодо порядку оповіщення про проведення цих масових заходів. Закон має визначати терміни і процедурний порядок оповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингу, походу або демонстрації, також підстави і порядок встановлення судом обмежень у реалізації громадянами цього права.

УНІВЕРСАЛЬНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА

НА УЧАСТЬ У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ

Особливе місце серед форм реалізації громадянами права участь у місцевому самоврядуванні посідає закріплене статтею 40 Конституції України право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У багатьох країнах (наприклад, у Німеччині, Чехії, Словаччині) це право визначається в законах про місцеве самоврядування як "право петицій" і надає мешканцям відповідної території можливість звертатися до органів місцевого самоврядування з заявами, скаргами і пропозиціями.

Як свідчить тлумачення вищенаведеної норми Конституції, звернення громадян, як інститут прямої демократії і самостійна форма здійснення громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні, має універсальний характер. Вони дають громадянам можливість опосередковано брати участь у визначенні пріоритетних завдань і напрямків роботи органів місцевого самоврядування, в розробці проектів їх рішень, у контролі за їх діяльністю. Звернення громадян є важливим джерелом інформації щодо інтересів населення і одночасно засобом відстоювання громадянами своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушень з боку місцевого самоврядування.

Правовий механізм реалізації права на звернення в Україні встановлюється Законом України "Про звернення громадян"³⁴, який, зокрема, передбачає три можливі форми реалізації конституційного права громадян на звернення до органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб: зауваження та пропозиції, що стосуються їх статутної діяльності, заяви або клопотання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скарги про їх порушення.

Встановлений законом порядок вимагає обов'язкового розгляду звернень громадян органами або посадовими особами, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Якщо питання, порушені у зверненні, не входять до повноважень органу чи посадової особи, останні зобов'язані у встановлений термін (не більш, ніж п'ять днів) переслати звернення за належністю, про що повідомити громадянину, який подав звернення. Забороняється направляти скарги громадян на розгляд тих органів або посадових осіб, чиї дії оскаржуються.

Щодо пропозицій (зауважень), то органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані розглянути їх та повідомити громадянина про результати розгляду.

Заяви (клопотання) мають бути розглянуті об'єктивно і вчасно, викладені в них факти — перевірено. Органи місцевого самоврядування, посадові особи за заявами (клопотаннями) приймають рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечують їх виконання, повідомляють громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або по­садовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу чи незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. Скарга на рішення може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту прийняття оскаржуваного рішення, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з ним громадянина. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються.

Законом також встановлюються строки розгляду звернень громадян, а саме: звернення громадян розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,— невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо протягом цього терміну вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для розгляду звернення, про що повідомляється громадянинові. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.