Б. Руснак місцеве самоврядування в україні

Вид материалаДокументы

Содержание


Глава 10. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧІ ДОКУМЕНТИ МІСЦЕВОЇ РАДИ
Положення про постійні комісії
Глава 11. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА УХВАЛЕННЯ РАДОЮ РІШЕНЬ
Рішення Іванківської міської ради
Рі­шення Іванківської міської ради
Попередній розгляд проектів постійною комісією ради
Процедура вирішення спорів щодо актів місцевого самоврядування.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   39

Глава 10. ОРГАНІЗАЦІЙНО-РОЗПОРЯДЧІ ДОКУМЕНТИ

МІСЦЕВОЇ РАДИ


Організаційно-розпорядча діяльність місцевої ради та її виконавчих органів оформляється значною кількістю документів.

Одним з основних документів, що визначає роботу ради, є її регламент, який затверджується рішенням новообраної ради відповідного скликання не пізніш як на другій сесії (ч.13 ст.46 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні”). Цей документ є внутрішнім локальним нормативним актом відповідної ради, що дозволяє спланувати її роботу, визначити правові й організаційні засади діяльності ради, процесу­альні та процедурні правила підготовки і проведення сесії.

Авторові посібника довелося аналізувати цей документ у багатьох радах, що дає підстави зазначити характерні недоліки, притаманні їм. Часто цей документ перевантажений номами матеріального права, які містять відповідні закони. Цей дубляж абсолютно непотрібний. Призначення Регламенту місцевої ради – врегулювати ті питання її діяльності, яких немає у законах. Йдеться перш за все про форми і методи реалізації органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень.

Регламент відповідної ради складається з кількох розділів. У першому розділі розглядаються загальні питання, зокрема: правова основа діяльності ради; використання державної і місцевої символіки в діяльності ради; робоча мова ради (там, де це необхідно).

Діяльності депутатів ради, як правило, присвячується другий розділ, у якому розглядаються їх основні права й обов'язки; їх реалізація; порядок представлення і розгляду депутатських запитів і питань.

В окремому розділі регламенту визначається структурна побудова відповідної ради, зокрема встановлюється статус органів і посадових осіб ради: голови, секретаря ради, постійних комісій, тимчасових контрольних комісій ради, депутатських груп і фракцій (там, де вони створюються), засобів масової інформації ради (там, де це можливо), її інформаційно-аналітичного центру (якщо це можливо), виконавчого комітету ради, його апарату.

Основний розділ регламенту присвячується організації роботи ради. В ньому визначаються питання планування роботи ради, загальний порядок формування порядку денного ради; порядок проведення сесії; порядок проведення голосування; особливості підготовки і проведення першої сесії ради нового скликання; особливості підготовки і проведення позачергової сесії ради; підготовка і затвердження бюджету відповідної адміністративно-територіальної одиниці; особливості підготовки і розгляду питань, пов'язаних з проведенням місцевого референдуму; особливості підготовки і вирішення питання про дострокове припинення повноважень депутата ради; охорона трудових прав депутата.

Окремий розділ регламенту присвячується актам, які приймає рада. У ньому визначаються види актів ради, основні принципи та етапи правотворчого процесу, порядок розгляду і обговорення проекту рішення; процедура прийняття рішень; порядок обнародування рішень ради і здійснення контролю за їх виконанням; дія рішень у часі та просторі.

У регламенті розглядаються також питання документаційного забезпечення діяльності ради та межі дії регламенту, зокрема розкривається зміст документаційного забезпечення роботи ради, а також порядок використання її документів.

Ось які розділи містив Регламент Київської міської ради 3-го скликання:
  1. Загальні положення
  2. Депутатська діяльність
  3. Структура Київради, правовий статус її органів та посадових осіб
  4. Організація роботи Київради
  5. Пленарні засідання Київради
  6. Розгляд і прийняття рішень ради за спеціальними процедурами

Трохи іншу структуру має Регламент Чернівецької обласної ради 5-го скликання:
  1. Загальні положення діяльності ради
  2. Порядок сесійної роботи
  3. Планування роботи ради
  4. Порядок обрання і звільнення посадових осіб ради, формування її органів
  5. Організація діяльності депутатів, посадових осіб та органів ради
  6. Порядок внесення на розгляд ради питань та проектів рішень
  7. Акти обласної ради та вимоги до них
  8. Порядок функціонування виконавчого апарату ради

Варто порадити депутатам місцевих рад уважно поставитись до цього нормативного акта, обов’язково мати його примірник у себе, постійно працювати над його вдосконаленням. Чітко і детально виписаний регламент рад дасть можливість депутатам у повній мірі використати свої можливості, правильно вибудувати стосунки з відповідним місцевим головою, виконавчими органами ради тощо.

У частині третій цього посібника наведено примірні зразки регламенту обласної , міської та сільської рад.

У деяких територіальних громадах, зокрема у Чернівцях, практикують окрім регламенту ради розробляти і затверджувати регламент виконавчого комітету ради. Ми не вважаємо це доцільним з кількох підстав. Найперше, виконком не є самостійни органом місцевого самоврядування, а є виконавчим органом ради. Тому його стосунки з радою має визначати остання у своєму регламенті, можливо присвятивши цьому окремий розділ чи главу. По-друге, цього не передбачає чинне законодавство, а ми вже говорили про вимогу статті 19 Конституції України до органів і посадових осіб місцевого самоврядування діяти діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зрештою, це призводить до непотрібного дублювання одних і тих же положень у різних нормативних актах.

Не пізніше як на другій сесії затверджується і Положення про постійні комісії відповідної ради. Варто застерегти від поширеної практики, коли до дексту зазначених положень вносять норми чинного Закону про місцеве самоврядування в Україні замість того, щоб чітко і детально врегулювати порядок організації їх роботи, взаємодії між собою, з виконавчими органами та з підприємствами, установами і організаціями, що є у комунальній власності, розмежувати їх предмети відання тощо. У частині третій цього посібника наведено примірні зразки положень про постійні комісії Чернівецької обласної та міської рад.

Кожна сільська, селищна, міська рада складає паспорт територіальної громади. У паспорті зазначаються територіальне положення, кількість населення та домогосподарств, площа території, наявні трудові ресурси, об'єкти соціального захисту, стан, структура соціальної, побутової та виробничої сфери, конфесійна та партійна приналежність членів територіальної громади та інші відомості. Цей документ дає можливість прискорити прийняття управлінських рішень на рівні села, селища, міста та складати план стратегічного соціально-економічного розвитку території. У частині третій цього посібника наведено примірний зразок паспорта територіальної громади.

Місцеві ради самостійно планують свою діяльність. Планування дає їм можливість здійснювати свої функці більш ефективно і цілеспрямовано. Склавши план, розставивши всі важливі питання в чіткій часовій послідовності виконання, можна забезпечити комплексний розвиток своє території, досягти злагодженої роботи виконкому, комісій та організацій, розташованих на цій території. Перспективний план роботи сільської, селищної ради є основою для планування роботи їх виконавчих комітетів. Заходи, які в ньому закладені, мають бути спрямовані на послідовне виконання планів соціально-економічного розвитку цієї території, впровадження в дію Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", поліпшення організаційної роботи ради.

Місцеві ради планують свою роботу на рік та півріччя.

До перспективного плану роботи ради вносять питання, які обговорюватимуться на сесіях ради, засіданнях виконавчого комітету та інші заходи, що здійснюватимуться протягом року (перевірка виконання постанов, рішень, розпоряджень органів влади вищого рівня та своїх власних, робота з депутатами, постійними комісіями, громадськими організаціями, проведення семінарів, нарад, рейдів тощо).

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" кожна рада розробляє програму соціально-економічного розвитку свого села, селища. Ці показники плануються на підставі очікуваних результатів за звітний період, враховуючи зміни, що відбудуться в наступному році, та стратегію розвитку територіальної громади.


Глава 11. ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА УХВАЛЕННЯ

РАДОЮ РІШЕНЬ


Депутат ради є не тільки членом представницького органу місцевого самоврядування, яким є рада, а й одночасно представником виборців, які саме через нього можуть представляти свої інтереси й відстоювати свої позиції в раді. Депутат у раді виступає як політик, який повинен мати достатню ступінь довіри виборців та колег-депутатів, аби, впливаючи на процес ухвалення рішень в раді, забезпечувати здійснення у місті (селищі, районі, області) політики, яку підтримали виборці, голосуючи за кандидата у депутати чи за політичну партію, яку він представляє, на виборах. Щоб цього досягти й мати достатньо підстав для переобрання на наступний термін, депутат повинен активно й розумно працювати в раді, використовуючи свої повноваження для реалізації власних ідей, які б забезпечували інтереси виборців та міста в цілому.

Однією із форм реалізації можливостей депутата є його право ініціювати розгляд на пленарному засіданні ради питання, яке, на його думку, є найкориснішим і найважливішим на даний час. Однак, саме лише ініціювання розгляду, звісна річ, не додасть депутатові авторитету й не посилить його впливовість у раді, якщо він наперед не подбає про якісно підготовлені документи й про власну спроможність досягти ухвалення потрібного рішення.

Для початку слід зрозуміти загальні нормативні положення щодо порядку розгляду на сесії ради питання.

1. Ради можуть приймати рішення з будь-яких питань своєї компетенції лише на сесійних пленарних засіданнях (ст. 59, ч. 220).

2. Пленарні засідання є правоможними, якщо в них бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ст. 46, ч. 11).

3. Сесію ради, її пленарне засідання відкриває і веде місцевий голова. Однак сесія вважатиметься правоможною і тоді, коли її засідання відкриє і вестиме секретар ради (якщо голова не може або відмовляється це робити) або один із депутатів цієї ради (якщо не можуть або підмовляються це робити і голова, і секретар) — ст. 46 ч. 10.

4. Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноси­ти голова, постійні комісії, депутати, виконавчий комітет ради, голова місцевої державної адміністрації, голова регіональної ради, загальні збори громадян (ст. 46. ч. 12).

5. Рішення щодо включення внесеної пропозиції до порядку денного пленарного засідання ради приймається шляхом голосування. Це рішення як процедурне вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більш як половина присутніх депутатів (у Законі цю норму не вказано, такі норми передбачає регламент ради, що його затверджує рада відповідно до ст. 26, ч. 1, п. 1; ст. 46, ч. 13 Закону).

Перед тим як запропонувати включити до порядку денного розгляд питання, яке вам і вашим виборцям здається актуальним, необхідно:

1. Сформулювати свою пропозицію у чіткій та зрозумілій формі й викласти її в письмовому вигляді.

2. Якщо ваша пропозиція передбачає унормування тої чи тої сторони місцевого життя, варто підготувати обгрунтований проект нормативного документа й/або проект рішення ради з цього питання.

3. Ваш проект вважатиметься належно підготовленим і мати всі шанси на ухвалення, якщо ви попередньо погодили його з виконавчим комітетом і/або галузевою постійною комісією ради за участю працівників відповідного галузевого виконавчого органу ради та інших фахівців і заручилися підтримкою хоча б частини депутатського корпусу ще до початку пленарного засідання ради.

Пам'ятайте — Закон визначає певний порядок внесення на розгляд сесією ради окремих питань, а саме:

• програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження раді, організація їхнього виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм (ст. 27. п. 1);

• порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організації виконання цих програм (ст. 28. п. 1);

• встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову і для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад (ст. 29. п. 4);

• визначення у встановленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів (ст. 33, п. 1);

• найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, майданів, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеною пункту (ст. 37, п. 1);

• створення, відповідно до закону, міліції, що утримується за рахунок коштів місцевого самоврядування, вирішення питань про чисельність працівників міліції, витрати на утримання, здійснення матеріально-технічного забезпечення їхньої діяльності, створення для них необхідних житлово-побутових умов (ст. 38, п. 1).

Особливість внесення цих питань на сесію ради полягає в тому, що підготовка і внесення їх на розгляд ради віднесено до компетенції виконавчих органів рад. Саме виконавчий комітет ради попередньо розглядає ці питання і приймає рішення щодо внесення проектів з них на розгляд ради (ст. 52, ч. 2, п. 1).

Однак пряма норма закону не означає, що ви не можете ініціювати розгляд питань, що відносяться до цього переліку самостійно.

Розглядаємо практичний приклад (назви вулиці й міста, прізвище депутата вигадано):

У вашому виборчому окрузі є вулиця, яка досі носить назву: імені Постишева. Раніш вона була Театральною. Мешканці вулиці при зустрічах з вами, на прийомах не раз порушували питання про повернення вулиці її ранньоісторичної назви.

Створено громадський комітет із повернення вулиці її давньої назви, зібрано підписи у більшості мешканців. Слово за вами, депутатом, котрий знає, що, згідно з законом, внесення питань про перейменування вулиць вважається компетенцією виконкому.

Спробуйте домогтися, щоб виконком виніс це питання на розгляд сесії. Для цього маєте переконати членів виконкому, міського голову в тому, що далі зволікати з вирішенням цього питання не можна. Звичайно, коли ви домоглися, аби ваша ініціатива зразу ж була підтримана виконкомом, це дуже добре. Але, як правило, так не буває. Не сподівайтесь, що виконком одразу ж підтримає вашу ініціативу: нема коштів, є питання більш важливі, може виникнути ланцюгова реакція суцільних перейменувань у місті тощо. Але ви прагнете домогтися свого. І ви зможете це зробити, якщо будете діяти приблизно ось у який спосіб:

1) Ви можете підготувати проект рішення міської ради для того, аби виконком хоча б почав займатись цією проблемою:

Проект

Вноситься депутатом Іваненко О.М.,

фракція партії „Світле майбутнє”


Рішення Іванківської міської ради

„Про повернення історичної назви ”Театральна” вулиці імені Постишева”

Керуючись статтею 37 Закону україни „Про місцеве самоврядування в Україні”, міська рада вирішила:

Доручити виконавчому комітетові розглянути питання про повернення історичної назви „Театральна” вулиці імені Постишева і внести проекти відповідного рішення на розгляд третьої сесії міської ради.

Міський голова В.Петренко

Таке рішення цілковито відповідає нормам Закону й може бути проголосоване в раді, хоча для його успішного схвалення підстав не так уже й багато, оскільки не вирішується проблема перейменувати принципово.

2) Оскільки більше шансів на вирішення цієї проблеми і на ухвалення радою відповідного рішення має підхід більш послідовний і детальніше підготовлений — ви готуєте проект рішення й пишете обґрунтування не про перейменування конкретної вулиці, а про вирішення питання перейменувань у межах міста з розрахунку на перспективу:


Проект

Вноситься депутатом Іваненко О. М.,

фракція партії „Світле майбутнє”


Рі­шення Іванківської міської ради

«Про порядок найменувань чи зміни найменувань вулиць, майданів, парків,

скверів у місті Іванкові»


1. Встановити, що розгляд питань про найменування чи зміни найменувань вулиць, майданів, парків, скверів у місті Іванкові розглядається міською радою за поданням виконавчого комітету на підставі висновків Комісії міської ради з питань найменувань двічі на рік на весняній та осінній сесіях ради.

2. Створити Комісію міської ради з питань найменувань у складі: (список членів комісії).

3. Затвердити Положення про Комісію з питань наймену­вань (додається)


Міський голова В.Петренко


Обґрунтування до проекту рішення ради «Про порядок найменувань чи зміни найменувань вулиць, майданів, парків, скверів у місті Іванкові»

(додається до проекту)

Місто Іванків за свою трьохсотлітню історію переживало періоди як бурхливого розвитку так і занепаду. Історична частина міста, що склалася в основному наприкінці XIX на початку XX століття мала свій неповторний колорит, що віддзеркалювався і в назвах вулиць та майданів. Проте у 30-х роках нинішнього століття цей колорит було втрачено. Окрім руйнувань храмів, які давали назву навколишнім вулицям, були перейменовані практично всі вулиці, причому без огляду на історію, культуру, мову. Наприклад, вулиця Апостольська стала вулицею Карла Лібкнехта, Руська — Російською, вулиця Васильків узвіз стала вулицею імені Сухе-Батора. Аналогічна ситуація склалась і в мікрорайонах міста, що виникли в радянський час, і більшість вулиць названо іменами тепер мало кому відомих діячів з Африки, Азії, Латинської Америки.

Нині більшість мешканців вулиці Постишева цікавляться, чому вони повинні жити на вулиці, що носить ім'я особи, причетної до організації голодомору в Україні, зокрема і в нашому місті. Аналогічно можна сказати і про вулицю імені Агастіньо Нетто. У першому випадку йдеться про гарне історичне найменування вулиці — Театральна, в другому — про те, що свого часу тут мешкав Герой Радянського Союзу, герой війни 1941— 45 років льотчик Іван Петренко.

З метою впорядкування процесу перейменування вулиць, який давно назрів, й недопущенням використання чужих назв на нових об'єктах міста, а також для оптимізації витрат на ці роботи пропонується запровадити правила, за якими найменування чи зміна назви вулиці, майдану, парку чи будь-якого іншого об'єкту міської інфраструктури може здійснюватись лише двічі на рік і лише за висновком відповідної комісії, яка формується з депутатів, істориків, діячів культури нашого міста, представників громадських організацій. Ця пропозиція знайшла підтримку в комісіях ради з питань освіти, науки та культури, з питань бюджету, з питань розвитку місцевого самоврядування.

Іваненко О.М., фракція партії „Світле майбутнє”

Ось таку підготовчу роботу не може не підтримати більшість депутатського корпусу, оскільки проект не тільки вирішує кон­кретне питання, а передусім, унормовує порядок вирішення подібних питань на майбутнє.

Попередній розгляд проектів постійною комісією ради. Постійні комісії ради діють на підставі ст. 47 Закону, регламенту ради, положення про постійні комісії ради, що приймається радою на підставі ч. 13, ст. 46 Закону. Засідання комісії скликає і веде голова цієї комісії, а за його відсутності або неможливості виконувати свої повноваження ці функції здійснює заступник голови або секретар комісії (ст. 47, ч. 9). Засідання комісії є правоможним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії (ст. 47, ч. 9).

Для вивчення питань, розробки проектів рішень ради постійна комісія може створювати підготовчі комісії, робочі групи із залученням представників громадськості та фахівців. Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть розглядатися ними спільно (ст. 47, ч.12) або окремо.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності — заступником голови або се­кретарем комісії (ст. 47, ч. 10).

Проект рішення ради має пройти процедуру узгодження з галузевими виконавчими органами ради, юридичним підрозділом та секретарем ради або виконавчого комітету. Це дозво­лить краще узгодити його з чинним законодавством. Проте він може бути внесений на розгляд ради і у випадку відмови цих структур і посадових осіб погодити проект.

Голова або інший головуючий вносить питання на розгляд ради у тій послідовності, в якій їх затверджено в порядку денному засідання ради. Затвердження порядку денного відбувається одразу після відкриття сесії ради. Якщо вашу пропозицію не внесли до проекту порядку денного сесії ради заздалегідь, ви маєте право внести свою пропозицію під час засідання ради, проте ліпше це зробити до початку роботи сесії ради, щоб у проекті ваше питання було заявлене заздалегідь.

Розгляд починається доповіддю з питання, яку робить зазвичай ініціатор подання або уповноважена ним особа. Доповідач обґрунтовує підстави для прийняття запропонованих рішень і їхній зміст, відповідає на запитання депутатів.

Зі співдоповіддю виступає голова постійної комісії, що вивчала це питання, або член комісії, уповноважений нею, й оголошує висновок комісії та її рекомендації щодо змісту запропонованих проектів або доцільності їх прийняття взагалі. Він також може відповісти на запитання депутатів.

У подальшому обговоренні питання (ст. 59, ч. 2) беруть участь депутати й голова ради. Можуть бути заслухані фахівці та представники громадськості. Тривалість обговорення й тривалість одного виступу визначається регламентом ради. Учасники обговорення, висловлюючи свою думку, можуть вносити пропозиції щодо проекту рішення ради, що розглядається, та його змісту. Після закінчення часу обговорення головуючий ставить на голосування питання про взяття даного проекту для рішення за основу. В разі позитивних результатів голосування почергово, в порядку їх надходження, ставляться на голосування пропозиції, внесені під час обговорення. Після цього голосується пропозиція про прийняття рішення в цілому.

Порядок розгляду питань на пленарному засіданні ради не обумовлений законом. На сьогодні він регулюється уста­леними звичаєвими нормами, які закріплюються в регламенті ради (ст. 46, ч. 4).

Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього прого­лосувала більшість від загального складу депутатів ради з урахуванням голосу голови (ст. 59, ч. 2). Рішення підписує голова або інша особа, котра на законних підставах головувала па засіданні (ст. 46, ч. 15). Нормативно-правового характеру рішення ради набирає чинності від дня його офіційного оприлюднення, якщо самим рішенням ради не передбачено пізнішого терміну введення його в дію.

Процедура вирішення спорів щодо актів місцевого самоврядування. Рішення ради, в тому числі нормотворчого характеру, в 5-денний термін з моменту його прийняття може бути зупинене головою і внесене на повторний розгляд ради з обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана в двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо вона підтвердила своє рішення двома третинами голосів депутатів від загального складу ради, це рішення набуває чинності (ст. 59, ч.4).

В разі незгоди голови з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм розпорядженням і внести це питання на розгляд відповідної ради (ст. 59, ч,7). Рішення виконавчого комітету з питань власної компетенції виконавчих органів ради можуть бути скасовані відповідною радою (ст. 59, ч.9).

Акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59, ч.10). З відповідними позовами до суду можуть звертатися державні органи, фізичні та юридичні особи. Якщо рада ігнорує вимоги компетентного органу щодо приведення свого рішення у відповідність до закону, це є приводом для дострокового припинення її повноважень у встановленому законом порядку (ст.78, ч.1, п.1). Матеріальна та моральна шкода, завдана незаконним рішеннями органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок цих органів (ст. 56 Конституції України).