Geum.ru

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6

Проект


Вноситься

____________________


ЗАКОН УКРАЇНИ


Про внесення змін до Закону України

«Про місцеве самоврядування в Україні»


____________________________________


Верховна Рада України постановляє:


Внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в України», виклавши його у такій новій редакції:


«ЗАКОН УКРАЇНИ


«Про місцеве самоврядування в Україні»


Цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему місцевого самоврядування в Україні, механізми та гарантії його здійснення, основні питання, які належать до таких, що мають місцеве значення, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.


Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі


1. Основні терміни вживаються в цьому законі, у такому значенні:


адміністративно-територіальна одиниця – цілісна частина території України, що є територіальною основою для організації та діяльності органів місцевого самоврядування і місцевих органів державної влади – Автономна Республіка Крим, область, район, місто, район у місті, селище, село;


бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення виконання функцій та повноважень місцевого самоврядування;


делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад;


мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою;


мінімальний рівень соціальних потреб – гарантований державою мінімальний рівень соціальних послуг на душу населення в межах усієї території України;


органи місцевого самоврядування – представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, що є юридичними особами і створені для виконання функцій місцевого самоврядування;


право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;


самооподаткування – форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем проживання коштів населення відповідної території для фінансування разових цільових заходів соціально-побутового характеру.


Стаття 2. Поняття місцевого самоврядування


1. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.


2. Місцеве самоврядування в Україні – це право територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно, під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.


3. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.


Стаття 3. Законодавство про місцеве самоврядування


1. Правовий статус, порядок формування органів, здійснення місцевого самоврядування в Україні визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.


2. Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, цього та інших законів.


3. Місцеве самоврядування в містах Києві та Севастополі здійснюється відповідно до Конституції України, цього та інших законів з урахуванням особливостей, які визначаються окремими законами.


4. Якщо одне і те ж питання по-різному врегульовано в цьому та інших законах України, застосовується норма цього Закону.


Стаття 4. Основні принципи місцевого самоврядування


1. Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах:


1) конституційності та законності;


2) гласності та відкритості;


3) демократичності, колегіальності;


4) поєднання місцевих і державних інтересів;


5) повсюдності місцевого самоврядування;


6) субсидіарності при розподілі повноважень;


7) забезпечення спроможності органів місцевого самоврядування до виконання покладених на них повноважень;


8) виборності органів та відповідних посадових осіб;


9) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами;


10) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;


11) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;


12) судового захисту прав місцевого самоврядування.


Стаття 5. Система місцевого самоврядування


1. Система місцевого самоврядування включає:


1) територіальну громаду;


2) сільську, селищну, міську раду;


3) сільського, селищного, міського голову;


4) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;


5) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;


6) виконавчі органи районних та обласних рад з питань, що належать до сфери місцевого самоврядування;


7) органи самоорганізації населення.


2. Сільська, селищна, міська ради здійснюють місцеве самоврядування в межах території відповідного села, селища, міста.


3. Питання здійснення місцевого самоврядування та організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад, які здійснюють свої повноваження відповідно до Конституції України, цього та інших законів.


Стаття 6. Територіальна громада


1. Територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.


2. Територіальна громада є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень.


3. Територіальні громади сусідніх сіл в порядку, встановленому законом, можуть добровільно об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.


4. Добровільне об’єднання територіальних громад відбувається за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. У разі прийняття місцевим референдумом рішення про об’єднання сільських територіальних громад в установленому законом порядку створюються спільні органи об’єднаної сільської територіальної громади, формується спільний бюджет, об’єднується комунальне майно та вирішуються інші питання, пов’язані з таким об’єднанням.


5. Форми реалізації компетенції територіальної громади визначаються цим та іншими законами.


6. Обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.


Стаття 7. Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування


1. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.


2. Право на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути обмежене лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.


3. Сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради та їх виконавчі органи є юридичними особами, мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність.


4. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними і підзвітними відповідним органам виконавчої влади. Держава фінансує здійснення органами місцевого самоврядування таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.


5. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад та їх виконавчих органів.


6. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності відповідно до закону здійснюють відповідні ради та їх виконавчі органи.


7. Формування та виконання бюджетів місцевого самоврядування та інших місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.


Стаття 8. Статут села, селища, міста


1. Село, селище, місто може мати статут, яким відповідно до Конституції України, цього та інших законів регулюються питання організації та здійснення місцевого самоврядування з урахуванням історичних, національно-культурних, соціально-економічних, географічних та інших особливостей.


2. Статут села, селища, міста, зміни та доповнення до нього затверджуються відповідною радою не менше як двома третинами голосів від загального складу ради.


3. Статут села, селища, міста підлягає державній реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України.


4. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту села, селища, міста може бути лише його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту може бути оскаржена в судовому порядку.


Стаття 9. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями


1. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.


2. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад і розташовані та території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, будуються відповідно до законодавства, на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.


3. Підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, надають їм на їх вимогу відповідну інформацію.


4. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а також організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності.


Стаття 10. Органи самоорганізації населення


1. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні, сільські (у разі об’єднання кількох сіл у єдину територіальну громаду) та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.


2. Правовий статус, порядок організації та діяльності органів самоорганізації населення визначаються законом, статутом територіальної громади та рішеннями відповідної ради.


Стаття 11. Асоціації та інші об’єднання органів місцевого самоврядування


1. Органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного здійснення своїх повноважень, оптимізації та зменшення витрат на реалізацію програм місцевого розвитку, сприяння місцевому та регіональному розвитку, забезпеченню прав та інтересів територіальних громад, узгодження дій органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому законом, на добровільних засадах можуть об’єднуватися в асоціації та інші об’єднання органів місцевого самоврядування.


2. Не допускається утворення асоціацій та інших об’єднань органів місцевого самоврядування з метою задоволення політичних інтересів, а також для створення обмежень у переміщенні товарів, робочої сили, капіталу чи встановлення інших бар’єрів у співробітництві між територіальними громадами, що входять в асоціацію чи інше об’єднання, та іншими суб’єктами, що не входять в них.


3. Органи місцевого самоврядування та їх об’єднання в установленому порядку можуть входити до відповідних міжнародних об’єднань.


4. Асоціації та інші об’єднання органів місцевого самоврядування можуть набувати прав юридичної особи після їх державної реєстрації в установленому законом порядку.


5. Створення асоціацій та інших об’єднань органів місцевого самоврядування не може мати наслідком внесення змін до адміністративно-територіального устрою, втрату правосуб’єктності органами місцевого самоврядування, передачу таким об’єднанням повноважень органів місцевого самоврядування.


Стаття 12. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування


1. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.


2. Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюють Кабінет Міністрів України, відповідні місцеві державні адміністрації, а також інші державні органи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, цим та іншими законами України.


3. Перевірки діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування здійснюються органами державного контролю лише в порядку і в межах, визначених законами про порядок здійснення державного контролю.


4. Рішення органів та посадових осіб місцевого самоврядування в порядку, встановленому цим та іншими законами можуть бути зупинені з одночасним зверненням до суду.


Стаття 13. Символіка сіл, селищ, міст, районів і областей


1. Села, селища, міста можуть мати власну символіку (герб, прапор), яка має відображати їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші особливості і традиції.


2. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст, які входять до відповідного району, області, районні, обласні ради можуть прийняти рішення про символіку (герб, прапор) відповідного району, області.


3. Зміст, опис та порядок використання символіки сіл, селищ, міст, районів і областей визначаються відповідною радою відповідно до закону.


4. Символіка сіл, селищ, міст, районів і областей підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України


Стаття 14. Підняття Державного Прапора України


1. На будинках, в яких розташовані сільські, селищні, міські, районі в містах, районні, обласні ради та їх виконавчі органи, піднімається Державний Прапор України.


2. Поруч з Державним Прапором України на будинках, в яких розташовані сільські, селищні, міські, районі в містах, районні, обласні ради та їх виконавчі органи, може підніматися прапор відповідно села, селища, міста, району в місті, району, області за умови що цей прапор має бути меншим за розміром і розташовуватись нижче Державного Прапора України.


Розділ ІІ. УЧАСТЬ ГРОМАДЯН У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ


Стаття 15. Право громадян на участь у місцевому самоврядуванні


1. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні через місцеві вибори, місцеві референдуми та інші форми відповідно до цього Закону.


2. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядування за місцем постійного проживання.


3. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.


16. Місцеві вибори


1. Волевиявлення жителів села, селища, міста, району в місті, району, області з формування сільських, селищних, міських, районних в місті, районних, обласних, рад, обрання сільських, селищних, міських голів здійснюється через місцеві вибори.


2. Місцеві вибори є вільними і відбуваються на основі загального рівного прямого виборчого права шляхом таємного голосування.


3. Районні та обласні ради обираються за системою, яка має забезпечувати представництво у відповідних радах усіх територіальних громад, розташованих в цих районах та областях.


4. Порядок організації і проведення місцевих виборів визначається законом.


Стаття 17. Місцевий референдум


1. Місцевий референдум є формою вирішення безпосередньо територіальною громадою шляхом прямого голосування питань, що належать до відання місцевого самоврядування;


2. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.


3. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади та інші питання, які не належать до питань місцевого значення.


4. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконання на відповідній території і не потребують додаткового затвердження органами місцевого самоврядування, органами державної влади чи їх посадовими особами.


5. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно місцевим референдумом, визначаються законом про референдуми.


Стаття 18. Загальні збори громадян


1. Для вирішення питань місцевого значення проводяться загальні збори жителів села (сіл), селища, міста, одного чи кількох багатоквартирних будинків, вулиці, кварталу, мікрорайону, житлового комплексу тощо, в яких можуть брати участь жителі особисто або через своїх уповноважених представників.


2. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.


3. Загальні збори громадян проводяться з ініціативи відповідно сільського, селищного, міського голови, не менш як п’яти депутатів відповідної ради або десяти громадян.


4. Рішення загальних зборів громадян є обов’язковими для розгляду органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади і мають враховуватись ними у їх діяльності.


5. Порядок проведення загальних зборів громадян відповідно до цього та інших законів визначається статутом села, селища, міста.


Стаття 19. Громадські слухання


1. Сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради, їх постійні комісії, депутати, посадові особи місцевого самоврядування для обговорення проектів рішень рад, інших важливих питань місцевого значення, оприлюднення та обговорення пропозицій та зауважень щодо їх оптимального вирішення, можуть проводити громадські слухання.


2. Проведення громадських слухань є обов’язковим для попереднього обговорення проектів рішень ради з таких питань:


1) затвердження статуту села, селища, міста та змін до нього;


2) планів та програм розвитку відповідної території;


3) проектів планування та забудови територій та іншої містобудівної документації;


4) затвердження місцевих правил забудови, благоустрою;


5) місцевого бюджету на наступний рік;


6) встановлення місцевих податків і зборів, їх ставок і податкових пільг;


7) випуску місцевих позик;


8) відчуження з комунальної власності підприємств, що створюють, виробляють або надають житлово-комунальні послуги; передачі їх у концесію, довгострокову оренду;


9) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;