Geum.ru

Б. Руснак місцеве самоврядування в україні

Вид материалаДокументы

Содержание


Глава 13. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ МІСЦЕВИМИ СПРАВАМИ
Місцевий референдум
Місцеві вибори
Місцеві вибори
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   39

Глава 13. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА

НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ МІСЦЕВИМИ СПРАВАМИ


Місцеве самоврядування є формою залучення громадян до участі в управлінні своїми справами, а тому має розглядатися як здійснення демократії на місцевому рівні.

На відміну від уявлень про радянську організацію місцевої влади, де першоджерелом владних функцій була відповідна рада, первинним елементом системи місцевого самоврядування визнається територіальна громада, яка здійснює самоврядування в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через своїх представників, яких вона обирає, та виконавчі органи місцевого самоврядування.

Право територіальної громади на самоврядування забезпечується правом кожного громадянина України брати участь у місцевому самоврядуванні. Основним нормативним актом, що регулює зазначені процеси, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"22 від 21.05.1997 р. Стаття 3 Закону встановлює, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. При цьому будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Закон має чимало недоліків, однак його незаперечною заслугою є те, що вперше він систематизує форми безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні.

До них належать:
  • місцевий референдум;
  • місцеві вибори (депутатів відповідної місцевої ради, передбачених законом посадових осіб місцевого самоврядування);
  • загальні збори (конференції) громадян за місцем проживання;
  • місцеві ініціативи;
  • громадські слухання;
  • участь у роботі органів самоорганізації населення.

Кожна з цих форм, крім Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", має ще й самостійне правове регулювання.

Розглянемо кожну форму більш детально.

МІСЦЕВИЙ РЕФЕРЕНДУМ


Правова регламентація питань організації і проведення референдумів в Україні здійснюється Конституціює України23 (статті 72-74), Законом України “Про всеукраїнський та місцеві рефрендуми”24 від 3 липня 1991 р. Окремі питання організації місцевих референдумів регламентується також Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. (ст. 7).

Місцевий референдум - це форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, Законом "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами до відання місцевого самоврядування.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Так, наприклад, виключно місцевими референдумами вирішуються питання про найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів, областей, а також питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр (ст.6 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми").

Питання, що виносяться на референдум (формула або предмет референдуму), можуть бути по-різному сформульовані. В літературі виділяють два види формул: перший являє собою звернене до виборця запитання, на яке він повинен відповісти однозначно – “так” або “ні”; другий передбачає пропозицію виборцеві двох або більше варіантів відповіді, один з яких він може вибрати або відхилити всі (народний вибір).

Організація проведення референдуму та голосування на ньому подібні до виборів, з тією лише різницею, що виборець голосує не за кандидата або список кандидатів, а за пропозицію, яка містить проект рішення з певного питання.

Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються Законом України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми".

Ватро зазначити, що Закон був прийнятий до фактичної незалежності держави і багато в чому не відповідає сучасним реаліям. Те, що при його прийнятті не враховувалися принципи місцевого самоврядування, викладені в Європейській Хартії Місцевого Самоврядування і Конституції України, до певної міри позбавляє такий важливий інститут ознаки демократичності. На жаль, логіка політичних процесів в Україні робить неможливим процес відповідного нормативного врегулювання цієї сфери. Так, в 1999 р. парламент України розглядав проект нового Закону "Про всеукраїнський та місцеві референдуми". Однак уже 10.02.2000 р. та 18.05.2000 р. розглядалися проекти Законів вже тільки "Про всеукраїнський референдум". Очевидно, крапку в процесі нормативного врегулювання проведення місцевих референдумів необхідно поставити якомога швидше, оскільки практика проведення місцевих референдумів стає дедалі поширенішою. Але вітсутність досконалого закону, який би чітко врегулював усі процедури, нерідко призводить до непорозумінь і конфліктів.

МІСЦЕВІ ВИБОРИ


Однією з форм безпосереднього здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх повноважень є місцеві вибори. Проводяться вони з метою формування органів та обрання посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеві вибори – безпосереднє волевиявлення територіальних громад з метою формування складу представницьких органів місцевого самоврядування шляхом голосування25.

Представницькі органи місцевого самоврядування в територіальних громадах займають особливе місце в системі органів місцевого самоврядування. До цих органів, як це прийнято в багатьох демократичних державах світу, належать: сільські, селищні, міські ради, які складаються з депутатів, обраних на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування; районні і обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, що й зумовлює їх особливу природу і роль. "Публічні функції здійснюються переважно тими властями, які є найближчими до громадянина" (Європейська Хартія місцевого самоврядування26, ст. 4.3). Саме сільські, селищні, міські ради уповноважені представляти і захищати інтереси територіальних громад як в державних органах, так і у відносинах з інститутами громадянського суспільства.

Відповідно до Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» засади, особливості та порядок підготовки і проведення виборів депутатів сільських, селищних, міських, районних у місті, районних, облас­них рад, а також сільських, селищних, міських голів, тобто місцевих виборів визначає Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, сели­щних, міських голів» від 6 квітня 2004 року27 (надалі- закон про місцеві вибори).

Вибори, як одна з форм безпосередньої демократії, забезпечують громадянам умови безпосередньої участі у формуванні органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Активне виборче право — право обирати, і пасивне — право бути обраним дають кожному громадянину можливість виявити свою громадянську позицію, впливати через владні структури на якість свого життя, відчувати власну відповідальність за стан справ як в державі, так і за місцем свого проживання.

Для усвідомлення і реалізації своїх прав по формуванню органів місцевого самоврядування громадяни ма­ють бути забезпечені необхідною інформацією щодо но­рмативного регулювання відносин, пов'язаних з організацією і проведенням виборів. Одним із засобів забезпечення такою інформацією є видання даного посібника, в якому, окрім цього матеріалу, вміщено і новий закон про місцеві вибори. Практика застосування попереднього закону засвідчила його недосконалість. З іншого боку політична практика останнього часу демонструвала можливість у недалекому майбутньому запровадити нову виборчу систему щодо місцевих виборів, а саме пропорційну. Після тривалих дискусій з цього приводу прихильників і противників пропорційної виборчої системи Верховна Рада України ухвалила новий виборчий закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, який передбачає пропорційні вибори до всіх рад, окрім сільських і селищних.

Відповідно до схваленого закону, вибори депутатів сільських та селищних рад проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія села та селища. Вибори депутатів районних у містах рад, міських рад, районних, обласних, міських рад міст Києва та Севастополя, Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною системою. У цьому випадку депутати обираються за виборчими списками партій і блоків у багатомандатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відповідної громади.

Чергові місцеві вибори призначаються не пізніш як за 100 днів до дня виборів, а їх виборчий процес розпочинається за 90 днів до дня виборів.

Територіальні виборчі комісії утворюються відповідною місцевою радою у кількості не менше 8 і не більше 15 осіб за поданнями керівних органів відповідних місцевих організацій партій (блоків). Дільничні виборчі комісії утворюються відповідною територіальною виборчою комісією за поданням керівного органу районної, районної у місті, міської організації партії (блоку) та відповідними кандидатами в депутати по одномандатних виборчих округах, які само висунулися, а також відповідними кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади.

Право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Належність громадянина до відповідної територіальної громади визначається його місцем проживання на її території згідно з Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"28.

Громадяни України, які належать до відповідної територіальної громади і мають право голосу, можуть шляхом самовисування або через республіканські ( в АРК), обласні, районні, районні у містах, міські організації політичних партій та їх виборчі обєднання – блоки брати участь у висуванні кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, роботі виборчих комісій, проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів та в інших заходах у порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому варто зауважити, що самовисування передбачено лище в одномандатних виборчих округах, тобто у депутати сільських, селищних рад та на посаду сільського, селищного, міського голови.

Стаття 16 Закону визначає межі загального складу місцевих рад. Ці межі залежать від кількості жителів. Наприклад, при чисельності до З тисяч виборців обирається від 16 до 26 депутатів, а при чисельності понад 2 мільйони — від 76 до 150 депутатів.

В статті 16 Закону зазначається, що рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради приймається відповідною радою поточного скликання не пізніш як за 90 днів до дня місцевих виборів.

У статтях 3 та 9 Закону визначаються особливості реалізації активного та пасивного виборчого права громадян України, які досягли 18 років і належать до відповідних територіальних громад. Частина 6 статті 3 Закону, зокрема, передбачає обмеження щодо активного виборчого права. Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, визнані судом недієздатними, та громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Частина 2 ст. 9 містить обмеження щодо пасивного виборчого права. Депутатом, сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Варто зазначити і про деяку суперечність між номами третьої і девятої Закону. Зокрема, статтею 3 активне виборче право надане лише повнолітнім і дієздатним громадянам України, які належать до відповідних територіальних громад. Щодо пасивного виборчого права, яке встановлено частиною 1 статті 9, то належності кандидатів у депутати і на посади сільських, селищних, міських голів до відповідної територіальної громади не вимагається, що не можна вважати логічним і виправданим. Як може балотуватися, скажімо, на посаду міського голови людина, яка не мешкає у даному місті, а, отже, не знає його проблем і можливостей щодо їх вирішення? На думку автора, у цій частині Закон про місцеві вибори потребує удосконалення.

Стаття 33 Закону визначає загальний порядок висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. Висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови розпочинається за 70 днів і закінчується за 40 днів до дня місцевих виборів. Право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови реалізується виборцями через місцеві організації партій (блоки) або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.

Кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови можуть висувати зареєстровані в установленому законом порядку обласні, міські, районні, районні у містах організації політичних партій або виборчі блоки відповідних організацій політичних партій за умови, що ці партії зареєстровані в установленому законом порядку не пізніш як за триста шістдесят пять днів до дня виборів.

Громадянин України, який відповідно до цього Закону має право бути обраним депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою, може самовисуватися кандидатом у депутати в одномандатному окрузі, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови шляхом подання заяви до відповідної територіальної комісії із зазначенням округу, де громадянин має бажання балотуватися на місцевих виборах.

Стаття 34 регулює порядок висування кандидатів місцевою організацією партії (блоком). Місцева організація партії (блок) може висунути кандидатом особу, яка є членом цієї партії (членом партії, місцева організація якої входить до блоку), або безпартійного громадянина. При цьому, місцева організація партії, що входить до складу блоку, не може самостійно висувати кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Висування кандидатів місцевою організацією партії проводиться на зборах (конференціях) цієї організації, а блоком - на міжпартійних зборах (конференціях) відповідних місцевих організацій партій, що входять до блоку.

Статтею 35 Закону врегульовано порядок утворення виборчого блоку місцевих організацій партій.

Здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів виборчі комісії. Відповідно до статті 19 Закону систему виборчих комісій складають:

1) Центральна виборча комісія;

2) територіальні виборчі комісії: виборча комісія Автономної Республіки Крим; обласні виборчі комісії; Київська, Севастопольська міські виборчі комісії; районні виборчі комісії; міські виборчі комісії (крім міст Києва та Севастополя); районні у містах виборчі комісії (де обираються районні у місті ради); селищні, сільські виборчі комісії (надалі – територіальні виборчі комісії);

3) дільничні виборчі комісії.

Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів поширюються:

1) Центральної виборчої комісії - на всю територію України;

2) територіальної виборчої комісії - на територію відповідного виборчого округу;

3) дільничної виборчої комісії - на територію виборчої дільниці.

Виборчі комісії утворюються і діють відповідно до Конституції України, цього та інших законів України. Виборчим Законом визначено статус, порядок формування та повноваження кожного виду виборчих комісій. Важливим є застереження про те, що ніхто не має права втручатися у вирішення питань, віднесених до повноважень виборчих комісій, крім випадків, передбачених законами України.

За своїм характером, змістом, призначенням місцеві вибори можуть бути різними: черговими, позачерговими, повторними, проміжними (замість тих депутатів і голів, які вибули), а також першими (у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці і формування відповідної нової місцевої ради). Про це йдеться в статті 14 Закону.

Чергові місцеві вибори проводяться у зв'язку з закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень місцевої ради та сільського, селищного, міського голови. Рішення про проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України. Рішення про проведення чергових виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України

Чергові вибори депутатів та сільських, селищних, міських голів відбуваються одночасно з виборами народних депутатів України.

Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови.

Повторні вибори депутата (депутатів) призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі визнання виборів депутата (депутатів) у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата. Повторні вибори сільського, селищного, міського голови призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від посади сільського, селищного, міського голови.

Проміжні вибори депутата призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому цим Законом, у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому одномандатному окрузі.

Перші місцеві вибори призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на порушення виборчого законодавства з боку різних субєктів і учасників виборчого процесу на попередніх чергових та наступних проміжних виборах, особливо Мукачівського міського голови, де вони носили масовий і зухвалий характер, важливими видаються статтї 30, 301, 302, 303, 304, 305, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються місцевих виборів.

Суб'єкти виборчого процесу мають право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність: виборчих комісій та їх членів; органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ чи організацій, їх посадових і службових осіб; політичної партії (блоку політичних партій), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), крім рішення чи дії, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до внутрішньої організаційної діяльності партії, місцевої організації партії; засобу масової організації, його посадової чи службової особи або творчого працівника; іншого субєкта виборчого процесу щодо підготовки та проведення місцевих виборів в установленому законом порядку до виборчої комісії вищого рівня або до суду.

Окрім сільського, селищного, міського голови, який є найвищою посадовою особою відповідної територіальної громади, депутатів місцевих рад, виборність передбачена і щодо деяких інших посадових осіб органів місцевого самоврядування. Щоправда, вони обираються не виборцями, а відповідними радами із числа депутатів, яких обрали виборці. Йдеться про секретаря сільської, селищної та міської рад, голову районної, обласної, районної у місті ради та заступника голови районної, обласної, районної у місті ради.

Вибори секретаря сільської, селищної та міської рад врегульовані ст. 50 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”29. Порядок обрання секретаря ради, а також умови та порядок дострокового припинення його повноважень визначаються відповідною радою і закріплюються у регламенті ради або статуті територіальної громади. Законом лише визначено, що секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради. Його повноваження можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Статтею 55 згаданого закону врегульовано порядок обрання голови районної, обласної, районної у місті ради. Ці посадові особи також обираються відповідною радою і з числа її депутатів у межах строку повноважень ради таємним голосуванням.

До посадових осіб органів місцевого самоврядування належать також і посади заступника голови районної, обласної та районної у місті ради, які обираються відповідною радою. Обраний голова відповідної ради представляє кандидатуру для обрання на посаду заступника голови ради із числа її депутатів шляхом таємного голосування. Порядок обрання та дострокового звільнення заступника голови ради з посади визначені у ст. 56 закону про місцеве самоврядування.