Розділ І. Загальні положення інвестиційного права тема поняття та предмет інвестиційного права
Вид материала | Документы |
- «Аналіз інвестиційного ринку України», 208.96kb.
- Тема 1: Цивільне право в системі галузей права України, 1126.62kb.
- Тема предмет, метод, система трудового права, 4272.96kb.
- Затвердила бюджет та план роботи на 2012 рік 17 лютого 2012 року у Києві відбулися, 246.95kb.
- Робоча навчальна програма з курсу «Податкове право» Модуль Загальні положення податкового, 2156.69kb.
- Зміст вступ, 570.69kb.
- 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
- Київський інститут інвестиційного менеджменту, 2659.68kb.
- Лекція №1 Тема Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права, 236.64kb.
- Планы семинарских занятий по административному праву тема Предмет и метод административного, 426.64kb.
• підприємства-монополісти на ринку відповідних товарів України, визнані такими у встановленому порядку;
• підприємства військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою;
• підприємства, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України (при цьому перелік таких об'єктів затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України).
5. Суб'єкти приватизації державного майна
Суб'єкти приватизації це учасники приватизації, що мають відповідний для цього обсяг право- та дієздатності (правосуб 'єктності).
До суб'єктів приватизації належать: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.
Єдину систему державних органів приватизації становлять Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах } містах та органи приватизації в Автономній Республіці Крим.
Державні органи приватизації здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації та відповідно до цього:
• розробляють проекти державних програм приватизації та передають їх на затвердження Верховній Раді України;
• змінюють у процесі приватизації організаційну форму державних підприємств;
• продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств;
• створюють комісії з приватизації;
•затверджують плани приватизації державного майна, плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;
•укладають угоди щодо проведення підготовки об'єктів приватизації та їх продажу, а також угоди щодо проведення експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;
• здійснюють ліцензування комісійної, представницької та комерційної діяльності з приватизаційними паперами;
• виступають з боку держави засновниками підприємств зі змішаною формою власності;
. • контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;
•здійснюють інші повноваження, передбачені чинним законодавством України.
Продаж майна, що є комунальною власністю, Здійснюють органи, які створюються місцевими радами народних депутатів.
Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:
• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) за винятком працівників державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів); для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі з членів трудового колективу підприємства, що приватизується;
• юридичні особи, зареєстровані на території України, крім: а) юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків;
б) органів державної влади; в) органів місцевого самоврядування; г) юридичних осіб, майно яких перебуває у комунальній власності; на покупців-юри-дичних осіб покладається обов'язок подати державному органу приватизації документ про розподіл статутного фонду серед учасників;
• юридичні особи інших держав.
Посередники — це такі учасники приватизаційного процесу, які обслуговують покупців у процесі приватизації державного майна або виконують окремі функції чи завдання державних органів приватизації щодо продажу, експертної оцінки державного майна тощо.
Розрізняють дві категорії посередників: фінансові посередники та оперативні посередники.
Фінансові посередники обслуговують обіг приватизаційних паперів, забезпечують функціонування та обслуговування ринку цих паперів, а також зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в;і об'єкти приватизації. До них належать довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансові посередники.
Правове становище довірчих товариств (далі — ДТ) регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р. До характерних ознак цих товариств належать такі риси:
• господарська організація корпоративного типу;
• організаційно-правова форма товариства з додатковою відповідальністю та всі його основні ознаки;
• специфічний предмет діяльності — здійснення представницької діяльності відповідно до договорів, укладених з довірителями майна щодо реалізаціє
їхніх прав власників (здійснення довірчих операцій); в тому числі з приватизаційними паперами і грошовими коштами щодо їх вкладення в підприємства, які приватизуються;
• виконує роль фінансового посередника в процесі приватизації; ця діяльність здійснюється після подання до комерційного банку дозволу (ліцензії) фонду державного майна України на право здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами;
• особливі вимоги до розміру статутного фонду (мав становити не менше 1 млн українських карбованців)1 та його складу (формується виключно за рахунок коштів і цінних паперів учасників);
«особливість внесення вкладів учасників (до моменту реєстрації ДТ кожен з його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50 відсотків від вказаного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду, що повинно підтверджуватися документами, виданими комерційним банком, а протягом наступних трьох місяців — внести свій вклад повністю);
• обов'язковість аудиторської перевірки фінансового стану засновників (крім фізичних осіб) ДТ щодо їхньої спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду;
• субсидіарна відповідальність учасників ДТ за його зобов'язаннями належним їм майном у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника;
• обслуговування довірчих операцій ДТ здійснюється комерційним банком, відносини з яким визначаються договором, що має відповідати типовому договору, який затверджується Фондом державного майна України та Національним банком України;
. • розрахунковий рахунок ДТ відкривається комерційним банком, що обслуговує здійснення довірчих операцій та забезпечує відповідальне зберігання власних коштів довірчого товариства та майна довірителів;
Однак ця сума законодавцем ніяк не співвідноситься з впровадженою в Україні грошовою одиницею — гривнею, що ускладнює (навіть унеможливлює) застосування на практиці значеної норми.
• обов'язковість персональної участі учасників ДТ в його основній діяльності: учасники ДТ є водночас довіреними особами, які здійснюють довірчі операції від імені ДТ і повинні діяти виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору; при цьому вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна не повинна сумарно перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності;
• особливий порядок обліку (здійснюється на спеціальних довірчих рахунках, обов'язковість підписання платіжних документів щодо довірчих операцій з майном/коштами довірителя усіма довіреними особами) та звітності;
• особливий порядок здійснення обліку та контролю за діяльністю ДТ (встановлюється Фондом державного майна України, Національним банком України і Мінфіном України)*;
• обов'язковість підтвердження аудиторською перевіркою достовірності та повноти річного балансу та звітності ДТ.
Правове становище інвестиційних фондів та інвестиційних компаній регулюється Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженим Указом Президента України від 19 лютого 1994 р.
Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії здійснюють спільне інвестування шляхом випуску інвестиційних сертифікатів, які розміщуються серед учасників. Отримані від учасників кошти інвестуються у цінні папери інших емітентів, а закриті інвестиційні фонди мають право інвестувати отримані від учасників кошти та приватизаційні папери не лише в цінні папери, але й в нерухоме майно, а також частки, паї, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації.
Характерними ознаками інвестиційних фондів є:
Див.: Положення про порядок обліку та контролю за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів, затверджене Фондом державного майна України 23 березня 1994р. №153, Міністерством фінансів України 23 березня 1994 р. № 18—440, Нацбанком України 1 березня 1994р. № 108; зареєстровано в Мінюсті України 7 квітня 1994 р. № 71/280 //Д1БП.- 1994.- № 7.- С. 30-34.
• обов'язковість функціонування у формі закритого акціонерного товариства;
• здійснення виключної діяльності у галузі спільного інвестування (тобто діяльності, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів і проведення комерційної діяльності з цінними паперами);
• поділ інвестиційних фондів на два види: відкриті . (створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду) і закриті (створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду);
• засновники — фізичні та юридичні особи (крім юридичних осіб, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків), серед яких розміщуються акції інвестиційного фонду як закритого акціонерного товариства;
• обмеженість ризику засновників вартістю належних їм акцій, які зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж;
• учасники інвестиційного фонду — фізичні та юридичні особи, що придбали інвестиційні сертифікати цього фонду;
• наявність статутного фонду, мінімальний розмір (дві тисячі мінімальних заробітних плат, встановлених на момент реєстрації інвестиційного фонду) і вимоги до складу якого (формується за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів і нерухомого майна, частка якого не повинна перевищувати 25 відсотків) встановлені законодавством; обов'язкове зберігання активів у депозитарія, який здійснює відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з ними та облік руху активів;
• заборона створювати будь-які спеціальні та резервний фонди;
• заборона мати в своїх активах понад 10 відсотків Цінних паперів одного емітента (а якщо цінні папери °уло набуто за приватизаційні папери, то не більш як 25 відсотків) та інвестувати понад п'ять відсотків своїх активів у цінні папери одного емітента, крім інвестування в облігації внутрішніх державних позик, казначейські забов'язання держави тощо;
• установчі документи: установчий договір, який визначає порядок здійснення засновниками спільної діяльності, пов'язаної зі створенням інвестиційного фонду, відповідальність перед учасниками і третіми особами; статут, складовою частиною якого є інвестиційна декларація, в якій визначаються основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності фонду, порядок випуску, продажу та викупу інвестиційних сертифікатів; для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм щодо зберігання активів інвестиційного фонду, обслуговування операцій з цими активами та обліку руху активів;
• наявність в інвестиційному фонді двох категорій цінних паперів: акцій, що розподіляються між засновниками, зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж; інвестиційних сертифікатів, які пропонуються для продажу і щодо яких встановлена мінімальна номінальна вартість — 10 тис. грн. і вимога, аби номінальна "вартість інвестиційного сертифіката дорівнювала номінальній вартості акцій, які належать засновникам; власники інвестиційних сертифікатів є учасниками інвестиційного фонду;
• заборона для інвестиційного фонду випускати облігації та векселі;
• порядок управління інвестиційним фондом: вищий орган — загальні збори засновників; інвестиційний керуючий — торговець цінними паперами, який здійснює управління активами інвестиційного фонду та готує проекти інформаційних повідомлень про випуск інвестиційних сертифікатів на підставі укладеної угоди щодо управління інвестиційним фондом; спостережна рада інвестиційного фонду — орган, що здійснює контроль за діяльністю інвестиційного керуючого з метою захисту інтересів учасників.
Особливість правового становища інвестиційної компанії полягає в тому, що вона:
• є торговцем цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення;
• створюється у формі акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств Законом України «Про господарські товариства»;
• має статутний фонд, який формується в порядку, встановленому Законом «Про господарські товариства», і повинен становити не менше як 50 тис. мінімальних заробітних плат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії;
• зобов'язана дотримуватися вже згаданих обмежень щодо складу активів та права інвестувати у цінні папери одного емітента;
• для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана створити відкритий або закритий взаємний фонд, який проводить діяльність щодо спільного інвестування в порядку, встановленому для інвестиційних фондів; взаємний фонд інвестиційної компанії є її філією, має окремі баланс та поточний рахунок;
• одержує прибутки від діяльності, пов'язаної зі спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією;
• зобов'язана подавати загальним зборам акціонерів (учасників) інформарцію про діяльність свого взаємного фонду щонайменше один раз на рік.
До оперативних посередників, які виконують окремі дії за дорученням покупців чи державних органів приватизації, можна віднести:
• центри сертифікатних аукціонів, які до 1 травня 1999 р. здійснювали продаж об'єктів приватизації за приватизаційні папери та грошові кошти;
мали організаційно-правову форму закритого акціонерного товариства та діяли на підставі Положення про центри сертифікатних аукціонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО грудня 1996 р. № 1573 і постанови Кабінета Міністрів України від від 24 лютого 1995 р. № 144' «Про реорганізацію Національної мережі сертифікатних аукціонів»; згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної
' Див.: ДІБП.- 1995-№4. 229
акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» від 25 грудня 1998 р. № 2066 Український та регіональні центри сертифікатних аукціонів реорганізовано в Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів»
• фондові біржі, які здійснюють продаж акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі державних підприємств у процесі їхньої приватизації, за грошові кошти і саме тих акцій, що залишилися нереалізованими після пільгового продажу членам трудового колективу цих підприємств і за приватизаційні папери на сертифікатних аукціонах-мають форму акціонерного товариства, кількість за-сновників якого не повинна бути меншою за 20 осіб; порядок створення та діяльності регулюється Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» (статті 32—36) та Законом України «Про господарські товариства»;
• торговці цінними паперами, що займаються виключно діяльністю з випуску та обігу цінних паперів та іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів; мають організаційно-правову форму акціонерного товариства, статутний фонд якого формується виключно з іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного або коман-дитного товариства; діють на підставі законів України «Про господарські товариства» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»', а також Порядку видачі дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 р. № 203-а;
• депозитарії — юридичні особи у формі відкритого акціонерного товариства, які проводять виключно депозитарну діяльність (надання послуг щодо зберігання цінних паперів, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на них) та можуть здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; правове становище визначається законами України «Про
' Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 51.— Ст. 292.
господарські товариства» та «Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні»', а також Порядком видачі дозволів на депозитарну діяльність, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 травня 1996 р. № 118;
• аудиторські компанії, що на підставі угоди з державними органами приватизації проводять аудиторську перевірку фінансової звітності підприємств, що приватизуються; діють у формі господарських товариств і на підставі законів України «Про господарські товариства» та «Про аудиторську діяльність»2;
• різноманітні консалтінгові фірми, що функціонують у будь-яких організаційно-правових формах і надають на договірних засадах послуги щодо підготовки установчих та інших документів у процесі приватизації державних підприємств, а також щодо експертної оцінки та продажу об'єктів приватизації.
6. Порядок приватизації державного майна
Приватизаційний процес складається з декількох етапів, а саме:
1 етап — опублікування списку об'єктів, що підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
2 етап — прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви чи виходячи з завдань Державної програми приватизації; ініціатива щодо прива-» тизації об'єкта може виходити від державних органів приватизації, а також осіб, які можуть бути покупцями у процесі приватизації;
3 етап — опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
4 етап — створення комісії з приватизації, склад якої затверджується державним органом приватизації протягом місяця з дня прийняття рішення про приватизацію. До складу комісії входять за принципом однакового представництва представники господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, що приватизується, в тому числі і від представницького органу трудового колективу, інші особи (чи їхні представники), які подали заяву на приватизацію, представники місцевих рад, фінансових органів, державного органу приватизації, Антимонопольного комітету України або його територіального відділення, органу, уповноваженого до прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним державним майном. За рішенням комісії до її роботи можуть залучатися експерти, консультанти та інші спеціалісти, яким надається право дорадчого голосу на засіданнях комісії. Для забезпечення гласності та прозорості процесу приватизації у роботі комісії можуть брати участь народні депутати України. Діяльність комісії регулюється Положенням, затвердженим Фондом державного майна України. Основне завдання комісії — розробити план приватизації об'єкта та забезпечити проведення оцінки вартості об'єкта приватизації;
5 етап — проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);
6 етап — затвердження державним органом приватизації розробленого створеною ним комісією плану приватизації (плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації) або альтернативного плану, якщо такий розроблявся трудовим колективом підприємства, що приватизується, чи іншими покупцями; план приватизації об'єкта повинен передбачати строки та способи приватизації, початкову ціну об'єкта приватизації (розмір статутного фонду господарського товариства), рекомендовані форми платежу, квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів, розміри пакетів акцій за напрямками їхньої реалізації, умови післяпривати-заційної експлуатації об'єкта приватизації (забезпечення технологічної єдності виробництва, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів, циклів, технологій, порядок використання майна, що підлягає приватизації); разом з планом приватизації об'єкта державним органом приватизації затверджується (як додаток до плану) акт оцінки вартості об'єкта приватизації;
7 етап — реалізація затвердженого плану приватизації чи плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації чи корпоратизації, тобто укладання угод приватизації (купівлі-продажу державного майна);
8 етап — здійснення державним органом приватизації контролю за виконанням угод приватизації.
7. Способи приватизації державного майна
Приватизація державного майна здійснюється різноманітними способами.
Закон України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. у ч. 1 ст. 15 визначає такі способи приватизації:
• продаж частини державного майна кожному громадянину України за приватизаційні папери;
• продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів;
• продаж акцій (часток, паїв), що належать державі в господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність і конкуренцію покупців;
• продаж на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, чи контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства за умови подання покупцем бізнес-плану чи техніко-економічного обгрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятості працівників підприємства, пропозицію інвестора з зазначенням максимального розміру інвестиції, строків і порядку її внесення, а також декларацію для покупців — фізичних осіб;
• викуп майна державного підприємства згідно з альтернативним планом.
Продаж частини державного майна кожному громадянинові України за приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати) та компенсаційні сертифікати — як спосіб приватизації широко застосовувався до 1 травня 1999 р При цьому застосування приватизаційних паперів мало міс» це як за викупу, так і конкурентних способах приватизації.
Використання приватизаційних майнових сертифікатів було універсальним способом приватизації, оскільки застосовувалося у процесі приватизації різних об'єктів і могло поєднуватися з іншими способами — викупом, продажем об'єкта приватизації на конкурентних засадах, акціонуванням державних та орендних підприємств. Як засіб платежу приватизаційні майнові сертифікати у процесі приватизації державного майна могли використовувати:
• члени господарського товариства, створеного на базі трудового колективу об'єкта малої приватизації, з метою викупу цього об'єкта;
• члени трудових колективів (та прирівнені до них особи) великих та середніх державних підприємств, що перетворювалися на відкриті акціонерні товариства у процесі приватизації, з метою придбання акцій такого товариства за їхньою номінальною вартістю;
• сільськогосподарські товаровиробники, члени трудових колективів підприємств-суміжників переробних підприємств агропромислового комплексу, що приватизувалися шляхом їхнього акціонування, з метою придбання акцій таких акціонерних товариств;
• члену орендного підприємства, на базі якого створювалося відкрите акціонерне товариство, з метою придбання акцій, що випускалися на державну частку в майні такого товариства, за їхньою номінальною вартістю;
• члени сімей працівників радгоспів і деяких інших сільськогосподарських підприємств, працівники соціальної сфери на селі з метою придбання частки майна таких підприємств;
• громадяни України, що отримали приватна заційні майнові сертифікати та не мали можливості їх використати за місцем основної роботи (оскільки працювали на підприємствах, що не підлягають
! Цей строк був встановлений п. 2 Указу Президента Укра.-. їни від 24 лютого 1999 р. «Про Державну програму приватизації на 1999 рік».
приватизації, або у соціальній сфері), з метою вкладення приватизаційних майнових сертифікатів у відкриті акціонерні товариства, акції яких були виставлені для продажу на сертифікатних аукціонах;
при цьому такі громадяни могли безпосередньо звертатися до центрів сертифікатних аукціонів або до фінансових посередників (довірчих товариств, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній).
Законом України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у розділах III і V передбачені способи приватизації, що застосовуються до майна невеликих державних підприємств: продаж об'єкта малої приватизації шляхом викупу, а також продаж цих об'єктів на аукціоні, за конкурсом.
Закон України «Про особливості приватизації підприємств агропромислового комплексу» статтями 2—4, 5—7 передбачає два способи приватизації майна підприємств агропромислового комплексу:
• щодо переробних та несільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу — шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, акції яких розподіляються/продаються в першу чергу серед працівників підприємства, що приватизується, та прирівнених до них осіб (за приватизаційні майнові сертифікати), а також за власні кошти та компенсаційні сертифікати у розмірі, що не перевищує половини вартості приватизаційних майнових сертифікатів); в другу чергу — недержавним сільськогосподарським підприємствам (їм передається 51 відсоток акцій підприємств, що приватизуються, включаючи розміщення приватизаційних майнових сертифікатів, власник коштів і компенсаційних сертифікатів працівників відповідних сільськогосподарських підприємств), в третю чергу — працівникам підприємств-суміжників (тобто організацій, з якими підприємство, що приватизується, перебуває в договірних відносинах); при цьому розподіл акцій між цими підприємствами здійснюється пропорційно до обсягів сировини, зданої на об'єкт приватизації, виконаних робіт і наданих послуг у середньому за 5 років, що передують приватизації;
• щодо радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств — можливість перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) у колективні сільськогосподарські підприємства чи відкриті акціонерні товариства з обов'язковою безоплатною передачею працівникам підприємств, що приватизуються, та прирівнених до них осіб частки державного майна, відповідно до їх трудової участі (перша черга); після цого наступає друга черга — перадача частки майна такого підприємства за приватизаційні майнові сертифака-ти працівникам даного підприємства та прирівне-ним до них особам, а у разі згоди загальних зборів (зборів уповноважених) — за готівку на виплату до 5 років; у разі відсутності такої згоди підприємство за рішенням державного органу приватизації перетворюється на відкрите акціонерне товариство з наданням права на придбання акцій на пільгових умовах за приватизаційні майнові сертифікати, крім членів трудового колективу та прирівнених до них осіб, ще й членам їхніх сімей та особам, зайнятим у соціальній сфері на селі. Якщо після цього залишаються нереалізованими акції відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства, що приватизується, то можлива їх реалізація за грошові кошти на конкурентних засадах.
За загальним правилом (крім передбачених законом випадків) застосовуються переважно конкурентні способи приватизації, що забезпечує надходження інвестицій та вкладення останніх в об'єкти приватизації. Неконкурентні способи приватизації державних підприємств (зокрема викуп) застосовуються щодо об єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом, а щодо об'єктів малої приватизації цей спосіб застосовується у випадках, якщо: а) об'єкт не був проданий на аукціоні за конкурсом; б) об'єкт включено до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, чи в) об'єкт був зданий в оренду з правом викупу згідно з договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Порядок продажу об'єкта малої приватизації шляхом викупу регулюється розділом III (статті 10—12) Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також Положенням про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від ЗО липня 1998 р. № 1511.
Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні, за конкурсом відповідно до (статей 13—21) розділу IV Закону України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» здійснюється за наявності не менше як двох покупців.
Продаж об'єкта приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу суму, а продаж за конкурсом — у передачі права власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта чи за рівних умов — найвищу ціну. Застосування цих способів приватизації передбачає обов'язковість опублікування щонайменше за ЗО днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційних бюлетенях державних органів приватизації та місцевій пресі інформації про об'єкт приватизації, яка повинна містити такі відомості:
• назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження;
• обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт, послуг), у тому числі експортної;
• кількість та склад робочих місць;
• баланс активів і пасивів, рентабельність за останні три роки;
• відомості про будівлі (споруди, приміщення) та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними;
• початкову ціну продажу, умови продажу та експлуатації об'єкта, у тому числі платіжні засоби, за допомогою яких здійснюватимуться розрахунки за придбані об'єкти;
• суму грошових коштів, що має вноситися покупцями, у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта;
• назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого для розрахунків за придбані об'єкти приватизації; кінцевий термін прийняття заяви на участь у аукціоні, конкурсі;
• час та місце особистого ознайомлення з об'єктом;
• час та місце проведення аукціону, конкурсу;
• адресу, номер телефону, час роботи служби по організації, аукціону, конкурсу;
• іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.
Щоб зареєструватися як покупці, учасники аукціону, конкурсу повинні: 1) сплатити встановлений державним органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а також шляхом безготівкового перерахування на відповідний розрахунковий рахунок внести грошові кошти в розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта як гарантію серйозності своїх намірів (ці кошти зараховуються в рахунок плати за об'єкт приватизації, що сплачується покупцем-переможцем аукціону, конкурсу, а всім іншим учасникам повертаються після закінченні аукціону, конкурсу); 2) подати заяву на участь в аукціоні (щонайменше за три дні до початку аукціону і сім днів до початку конкурсу), маючи при собі такі документи:
• документ, що посвідчує фізичну особу чи представника юридичної особи, їхні поноваження;
• квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
•документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 відсотків початкової ціни продажу об'єкта;
• декларацію про доходи у разі придбання об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів — для покупців — фізичних осіб;
• нотаріально посвідчені документи — для покупців — юридичних осіб.
Аукціон проводиться відповідним органом приватизації чи уповноваженою ним особою на підставі укладеного між ними договору.
Для участі в аукціоні покупці одержують квитки учасників аукціону.
Аукціон проводиться ведучим (ліцитатором), який до початку торгів повинен описати об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни продажу об'єкта. Переможцем аукціону вважається покупець, який запропонував найвищу ціну. З ним укладається договір купівлі-продажу
об'єкта приватизації, що був предметом торгу на аукціоні.
Проведенню конкурсу передує створення державним органом приватизації конкурсної комісії зі спеціалістів, експертів, представника відповідної місцевої ради народних депутатів та представника трудового колективу об'єкта, що приватизується.
Конкурсна комісія визначає умови та термін проведення конкурсу, які затверджуються відповідним органом приватизації.
До умов конкурсу відносяться зобов'язання продавця щодо:
• здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;
• виконання вимог анти монопольного законодавства;
• збереження та створення протягом визначеного терміну нових робочих місць;
• початкової ціни продажу об'єкта та дотримання строків оплати;
• збереження досягнутих на час укладання договору профілю діяльності, номенклатури та обсягу виробництва, зазначених у договорі, видів продукції (послуг);
• виконання встановлених для підприємства мобілізаційних завдань;
•створення безпечних або нешкідливих умов праці;
• умов утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища;
•дотримання екологічних норм або досягнення найкращих екологічних наслідків експлуатації об'єкта.
Для участі у конкурсі покупець подає до конкурсної комісії план приватизації об'єкта, який повинен включати:
• назву та місцезнаходження об'єкта;
• відомості про покупця;
• запропоновану покупцем ціну придбання об'єкта;
• зобов'язання щодо виконання умов конкурсу;
• додаткові зобов'язання щодо подальшої експлуатації об'єкта.
Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі конкурсна комісія оцінює і співставляє подані покупцями плани приватизації та на підставі цього визначає попереднього переможця. Інформація про його пропозиції доводиться до відома всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошується остаточним переможцем. За наявності інших пропозицій проводиться другий етап — додаткове засідання конкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасників конкурсу та визначає остаточного переможця.
Засідання конкурсної комісії є закритими. Рішення про вибір попереднього та остаточного переможця конкурсу приймається 2/3 голосів присутніх членів комісії.
Ціна продажу визначається у ході конкурсного розгляду, але не може бути нижчою 70 відсотків початкової ціни об'єкта.
Результати роботи конкурсної комісії фіксуються в протоколі, що підписується усіма членами комісії та в триденний строк з дня проведення конкурсу надсилається відповідному органу приватизації для затвердження.
Приватизація середніх те великих державних підприємств (за деякими винятками) здійснюється, як правило, шляхом їх акціонування, тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства з наступним передачею/продажем всього або певного пакету акцій (75 мінус одна акція або 50 мінус одна акція) особам, що можуть бути покупцями у процесі приватизації: працівникам підприємства1, що приватизується, на пільгових засадах ( до 1 травня 1999 р. — за приватизаціні майнові сертифікати, а
Крім працівників підприємств, що приватизуються шляхом їх акціонування, право на пільгове придбання акцій мають: колишні працівники таких підприємств, які вийшли на пенсію, звільнені на підставі пункту 1 ст. 40 Кодексу законів України про працю і не працюють з моменту звільнення на інших підприємствах; особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на попереднє місце роботи на цьому підприємстві; інваліди, звільнені у зв'язку із каліцтвом або професійним захворюванням; працівники, звільнені за станом здоров'я; працівники соціально-культурних та оздоровчо-лікувальних закладів, що приватизуються у складі підприємств, на балансі яких вони перебувають.
Завершення сертифікатної приватизації 1 травня 1999 р. призвело до зміни пільг для працівників підприємств, що приватизуються шляхом їх акціонування. Після зазначеної дати такі працівники та прирівнені до них за пільгами особи мають право на придбання на суму до 750 гривень за номінальною вартістю акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації державного підприємства. Продаж решти акцій такого підприємства відбувається шляхом:
• продажу через систему біржової торгівлі згідно з правилами проведення біржових операцій та у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України (Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України, ДКЦПФР та АМК України від 16 листопада 1998 р. № 798/3238);
• продажу через позабіржові фондові торговельні системи у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України разом із Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (нині діюче Положення про порядок проведення на позабіржовій фондовій торговельній системі аукціонів з продажу за грошові кошти пакетів акцій, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України від 7 жовтня 1997 р. № 1096 та торговими правилами позабіржової фондової торгівельної системи);
• продажу пакетів акцій на аукціонах, що здійснюється Фондом державного майна України, а також його регіональними відділеннями та представництвами, Фондом майна Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому Фондом Державного майна України, Державною комісією з Цінних паперів і фондового ринку та Антимоно-польним комітетом України; порядок такого продажу передбачає проведення аукціонів за процедурою підвищення ціни пропозиції та продаж покупцю, який запропонував найвищу ціну за пакет акцій, а також проведення аукціонів за процедурою яка передбачає оголошення максимальної ціни пакета з поступовим зниженням до граничного рівня що відображає реальну ринкову ціну пакета;
• продажу пакетів акцій за конкурсами відповідно до Положення, затвердженого Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України і Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку;
• продажу громадянам України та фінансовим посередникам через Національну мережу аукціонних центрів у порядку, що встановлюється Фондом державного майна. Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку та Антимонопольним комітетом України (нині діє Положення про порядок проведення спеціалізованих аукціонів за грошові кошти, затверджене наказом зазначених органів від 4 травня 1998 р. № 683/113/5);
• продажу пакетів акцій на міжнародних фондових ринках відповідно до законодавства та норм і правил функціонування зазначених ринків;
• продажу пакетів акцій з залученням торговців цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на підставі договору у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України разом з Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Продаж пакетів акцій підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України, відбувається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відкрите акціонерне товариство, що створюється на базі державного підприємства у процесі приватизації, має певні особливості, а саме:
• створюється однією особою — органом приватиазації, який затверджує статут такого ВАТ і проводить його державну реєстрацію (підставою для цього є затверджений план приватизації підприємства/план продажу акцій);
• реєструється в загальному для всіх суб'єктів
підприємницької діяльності порядку, але без внесення плати за таку реєстрацію;
• з моменту державної реєстрації стає правонаступником прав і обов'язків підприємства, що приватизується;
• є неповноцінним відкритим акціонерним товариством до моменту скликання загальних зборів акціонерів, що можливо після завершення реалізації плану продажу акцій (або після продажу принаймні понад 60 відсотків акцій): а) правління формується з посадових осіб державного підприємства, перетвореного у ВАТ; б) головою правління призначається керівник державного підприємства, перетвореного у ВАТ; в) функції управління акціями, що належать державі, покладаються на уповноважену особу, яка призначається Фондом державного майна;
• працівники такого підприємства мають права:
1) об'єднатися, створивши господарське товариство, для викупу контрольного пакету акцій; 2) до 1 травня 1999 р. — на першочергове придбання акцій за їхньою номінальною вартістю: а) на суму і за рахунок приватизаційного майнового сертифіката, а також б) за власні грошові кошти на половину суми виданого працівнику приватизаційного майнового сертифіката (а з 1 травня 1999 р. — першочергове придбання акцій за їх номінальною вартістю виключно за грошові кошти на суму до 750 грн.);
• наявність у керівних працівників такого підприємства права на додаткове придбання за грошові кошти акцій за їхньою номінальною вартістю на загальну суму до 5 відсотків статутного фонду товариства з відстрочкою оплати на 1 рік за умови внесення не менше ЗО відсотків вартості придбаних акцій;
•до виконання плану продажу акцій рішення про участь ВАТ у холдингових компаніях, об'єднаннях підприємств та яромислово-фінансових групах приймається більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у загальних зборах';
• закріплення за акціонерами права вимагати викупу акцій, що належать їм на праві власності, у разі, якщо вони голосували проти прийняття загальними зборами акціонерів рішень:
' Див.: П. 115 Державної програми приватизації на 1999 рік. 1) про реорганізацію ВАТ;
2) про укладання угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо придбання чи відчуження майна ВАТ, вартість якого перевищує 25 відсотків балансової вартості активів товариства на дату прийняття такого рішення';
• реалізація плану продажу акцій дозволяє скликати збори акціонерів, прийняти новий статут ВАТ, створити систему органів відповідно до Закону «Про господарські товариства», а також обрати склад цих органів, тобто перетворити формальне ВАТ у реальне ВАТ;
Майнові комплекси частини державних підприємств на початку 90-х років були здані в оренду трудовим колективам цих підприємств. Приватизація майнових комплексів великих і середніх державних підприємств, зданих в оренду, здійснюється також переважно шляхом створення на їх базі відкритих акціонерних товариств. Таким акціонерним товариствам притаманні певні особливості, а саме:
• можливість створення за наявності таких умов:
1) якщо здане в оренду майно може бути об'єктом приватизації та щодо нього не передбачається застосування обмежень (певного порядку приватизації);
2) якщо майно здавалося в оренду без права викупу чи право викупу передбачалося договором оренди, укладеним після набрання чинності Законом «Про оренду державного і комунального майна»;
3) якщо орендар згоден виступити разом з державним органом приватизації засновником відкритого акціонерного товариства на базі майнового комплексу державного підприємства (його структурного підрозділу), зданого в оренду;
4) затвердження державним органом приватизації плану приватизації (плану розміщення акцій);
• засновниками такого ВАТ виступають державний орган приватизації (з боку держави) та орендар в особі господарського товариства, створеного членами трудового колективу державного підприємства (його структурного підрозділу), майно якого було надане в оренду;
• роль установчого договору такого ВАТ виконує рішення засновників про створення товариства;
Див.: П. 117 Державної програми приватизації на 1999 рік.
• реєстрація створеного ВАТ відбувається в за-гальному для всіх суб'єктів підприємницької діяль-іності порядку, але без внесення відповідної плати;
за реєстрацію;
•з моменту державної реєстрації договір оренди вважається розірваним, діяльність підприємства, створеного на базі орендованого майна, припиняється, а правонаступником орендаря стає створене ВАТ;
• статутний фонд ВАТ формується за рахунок державного майна, зданого в оренду (якщо законом не встановлена заборона або особливий порядок (обмеження) приватизації такого майна) та майна, що є власністю орендаря;
• таке ВАТ є неповноцінним, оскільки до моменту реалізації плану продажу акцій та скликання перших загальних зборів акціонерів, керівництво підприємством покладається на адміністрацію орендного підприємства, що приватизується;
• на вартість свого внеску орендар отримує акції-створеного ВАТ, а акції, що відповідають частці держави в статутному фонді ВАТ, продаються;
згідно з законодавством про приватизацію;
• наявність у членів трудового колективу орендного підприємства, що виступило засновником такого ВАТ, загальних ( права на першочергове придбання акцій ВАТ, що належать державі, за їх номінальною вартістю на суму та за рахунок прива-, тизаційного майнового сертифіката, а також за грошові кошти на половину суми приватизаційного майнового сертифіката) і додаткових пільг (права на придбання акцій ВАТ, що належать державі, за їх номінальною вартістю за рахунок компенсаційних сертифікатів у межах 25 відсотків статутного фонду, але не більше ніж на суму одного приватизаційного майнового сертифіката на кожного члена організації орендарів, якщо частка майна орендаря з урахуванням вартості акцій, придбаних на пільгових умовах членами трудового колективу, у статутному фонді ВАТ становить менше 25 відсотків)';
• із завершенням реалізації плану продажу акцій, що належать державі у такому ВАТ, скликаються за-
Зазначені пільги ще не скореговано відповідно до припинення застосування з 1 травня 1999 р. приватизаційних майнових сертифікатів.
гальні збори акціонерів і відбувається перетворення неповноцінного ВАТ у повноцінне (затверджується новий статут ВАТ, формуються його органи відповідно до Закону «Про господарські товариства»).
Особливість застосування вищезазначених способів приватизації щодо різних груп обє'ктів визначаються Державною програмою приватизації на поточний рік. Так, Державна програма приватизації на 1998 р. передбачала такі способи приватизації для окремих груп об'єктів:
• для об'єктів групи А — продаж на аукціоні, за конкурсом і викуп;
• для об'єктів груп Б, В і Г — шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі державного майна підприємства, зі збереженням передбачених законодавством пільг їх працівникам та особам, які мають право згідно з законодавством на пільгове придбання акцій за номінальною вартістю, та з дотриманням таких квот застосування приватизаційних паперів та компенсаційних сертифікатів:
до 60 відсотків акцій ВАТ, створених на базі об'єктів групи Б;
до 50 відсотків акцій ВАТ, створених на базі об'єктів групи В;
до 25 відсотків акцій ВАТ, створених на базі об'єктів групи Г;
• для об'єктів незавершеного будівництва групи Д:
продаж на аукціоні, за конкурсом — за наявності двох і більше покупців;
продаж за наявності одного покупця — безпосередньо цьому покупцеві з забезпеченням ним умов, за яких продається об'єкт;
• для об'єктів групи Е'.
шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом та іншим конкурентним способом, встановленим законодавством України — у разі відсутності згоди недержавних засновників (учасників) підприємств зі змішаною власністю на перетворення такого підприємства у ВАТ;
відповідно до установчих документів підприємства з іноземними інвестиціями і згідно з порядком, що визначається Фондом державного майна України та погоджується з Антимонопольним комітетом — якщо держава володіє акціями (частками, паями) у підприємстві з іноземними інвестиціями'.
Державна програма приватизації на 1999 р. в основному зафіксувала аналогічні положення щодо застосування способів приватизації щодо окремих груп об'єктів, за винятком:
можливості використання як способу платежу приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів при приватизації будь-яких об'єктів;
наявності об'єктів групи Б.
Державною програмою приватизації на 1999 рік також передбачено віднесення готелів, об'єктів санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, які знаходяться на самостійному балансі, незалежно від їх балансової вартості до об'єктів групи А та відповідне застосування до них способів приватизації, які передбачаються для об'єктів малої приватизації.
8. Договірні відносини приватизації державного майна
Передача майна, що є об'єктом приватизації, юридичним та фізичним особам, які можуть бути покупцями у процесі приватизації згідно з вимогами приватизаційного законодавства, здійснюється на підставі угоди — договору купівлі-продажу, який укладається, як правило, у письмовій формі (скороченій, повній, в т. ч. нотаріально посвідченій). Застосування усної форми можливо лише щодо продажу акцій (за винятком пакетів акцій) відкритих акціонерних за умови складання певних документів: заяви покупця на придбання акцій в процесі пільгового їхнього продажу чи торгів і затвердження результатів торгів (пільгового продажу) органом чи організацією, що їх проводила відповідно до вимог приватизаційного законодавства.
\ Див.: Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22.08.1997 р. № 913, погоджено з Антимонопольним комітетом України 26 вересня 1997 р. // Українська Інвестиційна Газета.— 1997.— 21 жовтня.—С. 12.
Особливі вимоги закон встановлює щодо договорів купівлі-продажу майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу, щодо якого застосовуються такі способи приватизації, як викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом. В цьому випадку договір повинен укладатися у повній письмовій формі (шляхом підписання єдиного документа), засвідчуватися у нотаріуса та включати передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання чи зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо:
• здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій;
• здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів;
• збереження та раціонального використання робочих місць;
• виконання вимог антимонопольного законодавства;
• збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану;
• завершення будівництва житлових будинків;
• утримання об'єктів соціально-побутового призначення;
• виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища;
• внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їхнього розміру та строків;
• виконання встановлених мобілізаційних завдань. До договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу підприємства (структурного підрозділу) як об'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов'язань, крім зазначених вище, допускається лище за згодою сторін. Особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їхніх майнових прав і обов'язків відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу.
Договори купівлі-продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств також повинні мати форму єдиного документу, що підписується покупцем і продавцем. В такому договорі мають бути зазначені': предмет договору; порядок розрахунків;
обов'язки покупця (в т. ч. виконувати інвестиційну програму); обов'язки продавця; відповідальність сторін; особливі умови; арбітраж; зміни договору та його розірвання; форс-мажорні обставини; витрати;
строк дії договору.
Термін дії договірних зобов'язань не повинен перевищувати п'яти років, а щодо збереження виробничої спеціалізації переробними та сервісними (обслуговуючими) підприємствами агропромислового комплексу — 10 років.
Продаж акцій відкритих акціонерних товариств у процесі приватизації має свої особливості: як правило, договір купівлі-продажу як єдиний документ, що підписується обома сторонами, не складається — за винятком випадків продажу пакетів акцій ВАТ згідно із планом приватизації (планом розміщення акцій). Продаж акцій через Національну мережу сертифікат-них аукціонів здійснювався за правилами, встановленими для таких аукціонів, а покупець набуває право власності на акції, придбані на сертифікатному аукціоні, з дня затвердження протоколу про результати такого аукціону. Продаж акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації чи корпора-тизації, на фондових біржах здійснюється у порядку, встановленому законодавством для фондових бірж (однак порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств регулюється спеціальним нормативним актом2).
У договори купівлі-продажу державного майна (у формі цілісних майнових комплексів підприємств чи структурних підрозділів підприємств), що укладалися в процесі приватизації, можуть вноситися зміни за ініциативою будь-якої сторони за умови повної сплати вартості придбаного державного майна
Див.: Типовий договір купівлі-продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженого наказом ФДМ України від 16 вересня 1996 р. № 1076 // БНА України.— 1996- № 12- С.41-46.
Див.: Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України, ДКЦПФР, АМК України від 16.12.1998 р. № 2141/297/911 // ДІБП.-1999.- № 2.- С. 15-34.
Однак такі зміни, що оформляються у формі нотаріально посвідченої додаткової угоди, не можуть передбачати:
• зменшення відповідальності покупця за невиконання ним узятих на себе зобов'язань;
• зменшення величини загального обсягу інвестиційних зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу;
• заміни передбачених договором безповоротних інвестиційних внесків приватизованому підприємству*.
9. Відповідальність за порушення законодавства про приватизацію державного майна і умов договору купівлі-продажу державного майна
За порушення законодавства про приватизацію, в т. ч. невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, передбачених угодами приватизації, встановлена відповідальність:
• кримінальна — щодо посадових осіб державних органів приватизації, інших органів державної виконавчої влади за наявності в їх діях ознак злочину, пов'язанного з порушенням законодавства про приватизацію;
• адміністративна — щодо посадових осіб державних органів приватизації, інших органів державної виконавчої влади у вигляді штрафу за: а) необгрунтовану відмову у прийнятті заяви про приватизацію; порушення строків розгляду заяви про приватизацію; порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу акцій (часток, паїв);
порушення умов і порядку передачі акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації,— до восьми встановлених на день вчинення порушення розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; б) необгрунтовану відмову від продажу цілісного майнового комплексу підприємства (майна, акцій); безпідставну відмову в наданні інформації про об'єкт приватизації — до
1 Див.: Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затверджене наказом ФДМ України від 29 жовтня 1998 р. № 2041 //Д1БП.- 1999.- № 1.-С. 18-19.
десяти встановлених на день вчинення порушення розмірів неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
• господарсько-правова:
у формі неустойки, шрафу, пені, що сплачується покупцями у разі: а) якщо вони не сплатили за об'єкт приватизації, придбаний шляхом викупу, на аукціоні чи за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладання чи реєстрації відповідної угоди;
неустойка сплачується на користь державного органу приватизації в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкт приватизації» від 21 серпня 1997 р. № 910; б) порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі — у формі пені розміром 0,1 відсотка вартості не внесених інвестицій за кожний день прострочки; в) у разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору — у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій; г) у разі недотримання покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного періоду профілю діяльності приватизованого об'єкта — у розмірі 10 відсотків вартості придбаного майна (зазначені штрафи стягуються з покупців і перераховуються до Державного бюджету України); д) за недопущення працівників державних органів приватизації, протидію чи перешко-дження проведенню ними перевірки дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна—у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний встановлений факт (накладається на керівника приватизованого підприємства); штрафи стягуються з винних осіб за рішенням суду в установленому порядку;
у формі відшкодування збитків — у разі заподіння збитків порушенням законодавства про приватизацію, а також витрат щодо забезпечення збереження об'єкта приватизації до моменту передачі майна; відшкодування здійснюється за позовами зацікавлених осіб в претензійно-позовному порядку;
у формі господарсько-оперативних санкцій:
розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій (здійснюється з ініціативи державного органу приватизації); при цому внесені частково інвестиції не повертаються.
Крім зазначених санкцій, може бути вжитий і такий захід, як визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у разі порушення встановленого законодавством порядку приватизації чи прав покупців (за позовом заінтересованих осіб).