Розділ І. Загальні положення інвестиційного права тема поняття та предмет інвестиційного права

Вид материала

Документы

Содержание 2. Законодавство про приватизацію державного майна 3. Пріоритети та принципи приватизації державного майна 4. Об'єкти приватизації державного майна

Подобный материал:

• «Аналіз інвестиційного ринку України», 208.96kb.
• Тема 1: Цивільне право в системі галузей права України, 1126.62kb.
• Тема предмет, метод, система трудового права, 4272.96kb.
• Затвердила бюджет та план роботи на 2012 рік 17 лютого 2012 року у Києві відбулися, 246.95kb.
• Робоча навчальна програма з курсу «Податкове право» Модуль Загальні положення податкового, 2156.69kb.
• Зміст вступ, 570.69kb.
• 7. система права та система законодавства поняття та класифікація системи права. Поняття, 84.21kb.
• Київський інститут інвестиційного менеджменту, 2659.68kb.
• Лекція №1 Тема Поняття, предмет, метод, система кримінально-виконавчого права, 236.64kb.
• Планы семинарских занятий по административному праву тема Предмет и метод административного, 426.64kb.

Тема 3. ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРИВАТИЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА

І. Поняття і мета приватизації державного майна

Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації.

Приватизація державного та відчуження комунального майна є однією з умов переходу до со-ціально орієнтованої ринкової економіки, курс на яку був взятий Україною ще в 1990 р. відповідно до Концепції про перехід Української РСР до ринкової економіки, схваленої Верховною Радою 1 листопада 1990 р.'. Запровадження елементів ринкової системи господарювання у вітчизняну економіку спрямований на подолання монополізму державної власності, який мав місце за адміністративно-керованої економіки. Це здійснюється шляхом роздержавлення та приватизації, а також легалізації та підтримки інших форм власності — комунальної, колективної та приватної з, метою забезпечення ефективності економіки країни і підтримання в ній конкурентного середовища.

Поняття приватизації державного майна викладено в ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. Приватизацією державного майна визнається відчуження майна, яке перебуває у державній власності, та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних і юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до згаданого закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відчуження майна, що перебуває у комунальній власності, вже не охоплюється поняттям «приватизація державного майна», оскільки відповідно до Конституції України (ст. 41) комунальна власність визнається окремою, нарівні з державною і приватною, формами власності, а не різновидом державної власності, як це мало місце до прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України. Однак приватизація комунального майна (тобто відчуження майна, що перебуває у власності територіальних громад, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями у процесі приватизації) здійснюється органами місцевого самоврядування на підставі законодавства про приватизацію державного майна.

Якщо на початкових етапах приватизації державного майна основною її метою було створення значного прошарку нових власників за рахунок передачі державного майна фізичним і недержавним юридичним особам, то на сучасному етапі приватизації, об'єктами якої стають великі та середні підприємства, акцент робиться на забезпечення в процесі приватизації підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та необхідності залучення коштів на структурну перебудову економіки, тобто інвестування вітчизняної економіки за рахунок коштів, (а) отриманих від покупців в процесі приватизації і (б) вкладених покупцями у об'єкти приватизації у післяприватизаційний період відповідно до умов угод приватизації. Кошти, одержані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного фонду приватизації, позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим і спрямовуються не лише на відшкодування витрат, пов'язаних із приватизацією, але й для кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць у межах, що визначається Державною програмою приватизації, та відповідно до Державного бюджету України. Згідно з п. 119 Державної програми приватизації на 1999 р., затвердженої Указом Президента від 24 лютого 1999 р., фінансова підтримка підприємств здійснюється шляхом перерахування на безповоротній основі 60 відсотків коштів, отриманих від продажу об'єкта приватизації, який перебуває у підприємства на балансі, цьому підприємству У порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Таким чином, приватизація взагалі та насамперед так звана «велика приватизація», спрямовані на забезпечення інвестування економіки країни з метою досягнення певного соціального результату — підвищення соціально-економічної ефективності виробництва, структурної перебудови економіки, створення умов для приватних власників, які мають

Див.: Урядовий кур'єр.— 1999.— 4 березня.

довгострокові інтереси у розвитку приватизованого об'єкта, а також для підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках.

2. Законодавство про приватизацію державного майна

Українське законодавство про приватизацію складається з трьох гілок:

• законодавство про приватизацію майна державних підприємств та організацій;

• законодавство про приватизацію землі;

• законодавство про приватизацію державного житлового фонду. Предметом нашого розгляду буде перша гілка приватизаційного законодавства.

Відповідно до Конституції України (пункти 7 і 8 ст. 92) правовий режим власності та правові засади підприємництва (а саме вони безпосередньо пов'язані з приватизацією державного та відчуженням комунального майна) визначаються виключно законами України. Однак згідно з Перехідними положеннями Конституції Президент протягом трирічного терміну з моменту набуття чинності Конституцією України вправі видавати укази з економічних питань за умов дотримання вимог цих положень:

відсутності закону з питань, що регулюються указом;

одночасного подання до Верховної Ради України проекту відповідного закону; набрання указом чинності за умов, якщо Верховна Ради України протягом місячного строку з моменту подання зазначеного проекту закону не розгляне його та не прийме відповідне рішення (щодо прийняття цього закону або відхилення представленого проекту).

Питання приватизації майна державних підприємств та організацій (далі — приватизації державного майна) регулюється такими законами:

Законом України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р.', який є новою редакцією Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств та організацій» від 4 березня 1992 р.;

¹ Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1997.— № 17.— Ст. 122.

Законом України «Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р., що визначає особливості приватизації малих підприємств і діє в редакції Закону від 15 травня 1996 р.

Законом України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 р.², який регулює порядок застосування приватизаційних майнових сертифікатів у процесі приватизації державного майна;

Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня

1996р.³;

Законом України «Про перелік права державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р.⁴;

Законом України затверджується також Державна програма приватизації, яка розробляється щорічно Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України не пізніше як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року.

Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації. В ній визначаються:

• завдання щодо приватизації майна, яке перебуває у державній власності, та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на перший бюджетний рік і прогноз щодо приватизації зазначеного майна на наступні два роки, виходячи з пріоритетів приватизації;

• відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів;

• квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів для приватизації різних груп об'єктів;

• завдання відповідним органам виконавчої влади щодо забезпечення проведення приватизації;

Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 34.— ст. 160.

Див.: Там само.- 1992.- № 24.- Ст. 352. .Див.: Там само.- 1996.— № 41.- Ст. 188.

Див.: Урядовий кур'єр.— 1999.— 20 жовтня; 27 жовтня;


• заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів;

• особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних інвесторів та інших покупців;

• розрахунки витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодування та джерела фінансування;

• прогноз надходження коштів від приватизації та напрямки їх використання.

Фонд державного майна України щорічно звітує перед Верховною Радою України про виконання Державної програми приватизації.

Державна програма приватизації на 1998 рік була затверджена Законом України від 19 лютого 1998 р.', а Державна програма приватизації на 1999 р.— Указом Президента України від 24 лютого 1999 р.², що був виданий та набув чинності відповідно до Перехідних положень Конституції України.

Наступною категорією нормативних актів, що регулюють питання приватизації державного майна є укази Президента України:

«Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19 лютого 1994 р.³, що визначає правове становище зазначених організацій та їхню роль у процесі приватизації як фінансових посередників;

«Про холдингові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації» від 11 травня 1994 р.⁴, який регулює порядок створення та особливості правового становища таких компаній.

Серед актів Уряду України, що регулюють відносини у сфері приватизації, слід назвати такі:

Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.⁵, який визначає особливості створення та діяльності цих товариств, а також виконання ними функцій фінансовий посередників у процесі приватизації державного майна;

Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1998.— № 33.- ст. 22.

Ст. 222.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об'єктів, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України» від 12 січня 1996 р.і;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсацію від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку та колишнього Укрдержстраху» від 7 лютого 1996 р. №161²;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства» від 11 вересня 1996р. № 1099³;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку підприємств, які приватизуються за індивідуальними планами» від 27 червня 1996 р. №684⁴;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств на не-комерційних конкурсах під інвестиційні зобов'язання» від 27 червня 1996 р. № 688⁵;

Методика оцінки вартості майна під час приватизації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1114⁶;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» від 25 грудня 1998 р. № 2066⁷ (ця Державна компанія створена на базі Національної мережі сертифікатних аукціонів у зв'язку з переходом від сертифікатної до грошової приватизації);

Див. Урядовий кур'єр.- 1996.- № 20-21 (1.02). С. 6.

Див. Урядовий кур'єр.- 1996.— № 29 (13.02).- С. 3.

Див. ДІБП.- 1996.- № 12.- С. 20-21.

Див. Урядовий кур'єр.- 1996. - № 127-1 (11.07).- С.7.

Див. ДІБП.- 1996.- № 8.- С. 55-58.

Див.: Офіційний вісник України.— 1998.— № 29.-ст. 1094; № 32.- Ст. 1208;

ДІБП.- 1999.- № 1.- С. 10-15.

Див. Урядовий кур'єр.— 1999.— 28 січня.— С. 13—14.

інші постанови Кабінету Міністрів України, що видаються відповідно до законів і указів Президента та регулюють відносини у сфері приватизації державного майна.

Роль відомчих нормативних актів у системі приватизаційного законодавства також досить значна, хоча вони мають видаватися відповідно до законів України, Указів Президента та постанов Уряду України. Питання, пов'язані з приватизацією державного майна, регулюються наказами Фонду державного майна України (далі ФДМ України), Міністерства фінансів України (далі — Мінфін України), Національного банку України (далі — Нацбанк України), Антимонопольного комітету України (далі — АМК України), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) у межах їхньої компетенції. Серед відомчих нормативних актів з питань приватизації державного майна можна назвати такі:

Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 лютого 1993 р. №561 з урахуванням змін, внесених Положенням про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, яке було затверджене наказом ФДМ України від ЗО липня 1998 р. № 15 II²;

Положення про порядок приватизації структурних підрозділів (одиниць) підприємств (об'єднань), затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 травня 1994 р. №263³;

Положення про типовий бізнес-план, затверджене наказом Фонду державного майна України від 29 січня 1994 р. № 81 (з наступними змінами і доповненнями)⁴;

Типовий договір купівлі-продажу акцій відкритого акціонерного товариства на некомерційному конкурсі під інвестиційні зобов'язання, затверджене наказом Фонду державного майна України від 16 вересня 199бр.№ 10761;

Положення про проведення конкурсу щодо відбору уповноважених банків для акумулювання коштів та цільового кредитування приватизованих підприємств, затверджене наказом Фонду державного майна України від 4 вересня 1997 р. № 9672;

Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених в процесі приватизації, затверджене наказом ФДМ України, АМК України і ДКЦПФР від 4 серпня 1997 р. № 821/55-01/204³;

Наказ ФДМ України «Про затвердження Положення про порядок здійснення підготовки до приватизації та продажу часток (паїв, акцій), що належать державі в майні підприємств з іноземними інвестиціями та господарських товариств» від 22 серпня 1997 р. № 913⁴;

Наказ ФДМ України «Про розгляд звернень підприємств про надання післяприватизаційної підтримки» від 11 вересня 1997 р. № 994⁵;

Накази ФДМ України «Щодо проведення неко-мерційних конкурсів» від 20 лютого 1998 р. № 312⁶ і «Щодо додаткових умов некомерційних конкурсів» №3137;

Наказ ФДМ України «Про затвердження Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів (тендера)» від 25 грудня 1997 р. № 1520⁸;

Наказ ФДМ України «Про затвердження Положення щодо укладання угоди на проведення експертної оцінки майна» від 8 січня 1998 р. № 16;

Положення про порядок продажу на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі, затверджене наказом ФДМ України, ДКЦПФР, АМК України від Ібгрудня 1998 р. № 2141/297/9111;

Типові договори купівлі-продажу об'єктів приватизації, затверджені наказом ФДМ України віл 18 листопада 1996 р. № 13982 та інші.

Незаперечна також роль локальних нормативних актів у регулюванні відносин приватизації. До таких актів слід віднести:

• план приватизації підприємства чи план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства що розробляється комісією з приватизації, яка ут- ворюється після прийняття рішення державним органом приватизації про приватизацію державного підприємства; відповідно до цього плану здійснюється приватизація майна конкретного державного підприємства чи продаж/розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі майна державного підприємства;

• угоди приватизації, тобто договори купівлі-продажу державного майна, які укладаються у процесі його приватизації;

• установчі документи відкритих акціонерних товариств, створених на базі майна державних підприємств у процесі їхньої приватизації; до таких документів належать рішення державного органу приватизації про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариства, статут та внутрішні документи останнього;

• установчі документи господарських товариств, створених громадянами для набуття статусу колективного покупця у процесі приватизації.

3. Пріоритети та принципи приватизації державного майна

На сучасному етапі приватизації державного майна в умовах економічної кризи, коли вирішується доля великих та середніх державних підприємств, основними пріоритетами приватизації стають підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, залучення коштів для розвитку та

' Див.: ДІБП.- 1999.- № 2.- С. 15-34. ² Див.: Там само.- № 3.- С. 33-52.

структурної перебудови економіки, створення умов для формування фондового ринку, забезпечення надходжень коштів до Державного бюджету Ук-оаїни, створення сприятливих умов для появи нових ефективних власників, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках (п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного майна», п. 2 Державної програми приватизації на 1999 р.). Підвищення ефективності діяльності приватизованих підприємств і структурна перебудова економіки має здійснюватися за рахунок коштів, отриманих від покупців у процесі приватизації, а також вкладення інвестицій новими власниками в приватизовані підприємства.

Забезпеченню пріоритетів приватизації мають сприяти закріплені Законом «Про приватизацію державного майна» (п. 2 ст. 2) принципи приватизації:

• законність;

• державне регулювання та контроль;

• додержання антимонопольного законодавства у процесі приватизації;

• надання громадянам України пріоритетного права на придбання державного майна, в т. ч. за рахунок приватизаційних паперів;

• надання пріоритетного права та пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються;

•забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян України у приватизаційних процесах;

• платності відчуження державного майна (при цьому на сучасному етапі приватизації перевага надається грошовим коштам як засобу платежу; строк використання громадянами України приватизаційних майнових сертифікатів завершився 1 травня 1999р.і);

• створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

• повного, своєчасного та достовірного інформування населення про приватизацію;

^! Див.: П. 2 Указу Президента України «Про Державну Програму приватизації на 1999 рік» від 24 лютого 1999 р. // Урядовий кур'єр.— 1999.— 4 березня.

• врахування особливості приватизації об'єктів агропромислового комплексу, гірничо-добувної промисловості, об'єктів незавершеного будівництва, невеликих державних підприємств, підприємств зі змішаною формою власності та об'єктів науково-технічної сфери;

• застосування переважно конкурентних способів приватизації у разі:

а) приватизації невеликих державних підприємств, законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу;

б) продаж акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі середніх і великих державних підприємств.

4. Об'єкти приватизації державного майна

Об'єктами приватизації можуть бути лише певні категорії державного майна, а саме:

• майно державних підприємств, а також їх структурних підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;

• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань;

• будівлі (споруди, приміщення), щодо яких немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (за бажанням покупців будівлі, споруди, приміщення приватизуються разом з об'єктами приватизації).

Залежно від вартісних, кількісних і якісних характеристик об'єкти приватизації поділяються на окремі групи. Так, відповідно до розділу 3.1 Державної програми приватизації на 1998 р., що була затверджена Законом України від «Про Державну програму приватизації» 19 лютого 1998 р., об'єкти приватизації поділялися на такі групи:

група А — об'єкти, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн грн. (крім об'єктів групи Г, науково-дослідних інститутів, науково-дослідних та проектних організацій, автотранспортних підприємств, що мають мобілізаційні резерви), у тому числі структурні одиниці та підприємства, що входять до складу об'єднань старого типу (виробничих, науково-виробничих, трестів), правовий статус яких не був приведений у відповідність до законодавства, структурні підрозділи (одиниці) підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства, а також окреме індивідуально визначене майно (будівлі, споруди та нежилі приміщення) незалежно від їхньої вартості;

група Б — об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн до 170 млн грн., а частка вартості основних фондів яких, що припадає на одного працюючого, не перевищує номінальної вартості приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів (крім об'єктів групи Г);

група В — об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн до 170 млн грн., а частка вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного майнового сертифіката більш як у 12 разів (крім об'єктів групи Г);

група Г— об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн грн., а також незалежно від вартості основних фондів:

• підприємства-монополісти на загальноукраїнському ринку відповідних товарів, визнані такими у встановленому порядку;

• об'єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно із відповідною програмою;

• об'єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

група Д — об'єкти незавершеного будівництва, в т. ч. законсервовані будови, а також майно ліквідованих підприємств і підприємств-банкрутів;

група Е — акції (частки, паї), що належать державі у майні суб'єктів підприємницької діяльності зі змішаною формою власності; цінні папери, паї, інше майно вартістю понад 1 млн грн., що не було враховане під час проведення оцінки вартості об'єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду (крім об'єктів групи Ж);

група Ж— незалежно від вартості об'єкти освіти охорони здоров'я, культури, мистецтва та преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також майно санаторно-курортних закладів, профілакторіїв, будинків і таборів відпочинку.

Державна програма приватизації на 1999 р. передбачає дещо іншу класифікацію об'єктів приватизації на групи залежно від первісної вартості основних фондів, зазначеної у балансовому звіті за квартал, що передував прийняттю державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єкта, а саме:

група А — об'єкти (структурні підрозділи підприємств, правовий статус яких не був приведений у відповідність до законодавства; підприємства, що входять до складу об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність дозаконо-давства; структурні підрозділи (одиниці) інших підприємств, що можуть бути виділені у самостійні підприємства; об'єкти, які створюються на базі державного майна в результаті реструктиризації державних підприємств — незалежно від їхньої галузевої належності, вартість основних фондів яких не перевищує 1 млн грн. (крім об'єктів агропромислового комплексу), а також незалежно від вартості — готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинків відпочинку, що знаходяться на самостійних балансах, окреме індивідуально визначене майно — будівлі, споруди та нежилі приміщення;

(група Б при класифікації об'єктів приватизації Державною програмою приватизації на 1999 р. не передбачається у зв'язку із завершення 1 травня 1999р. використання приватизаційних майнових сертифікатів і компенсаційних сертифікатів);

група В — об'єкти, вартість основних фондів яких становить від 1 млн. гривень до 170 млн грн. (крім об'єктів групи Г);

група Г — об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн грн., а також підприємства (незалежно від вартості основних фондів), що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів України .та визнані такими У

встановленому порядку; об'єкти військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії згідно з переліками, які затверджуються органом, уповноваженим управляти державним майном; об'єкти, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

група Д — об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, майно ліквідованих підприємств, підприємств-банкрутів;

група Е — акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями); цінні папери, паї, інше майно, що не підлягало включенню до статутного фонду відповідно до чинного законодавства під час проведення оцінки вартості майна об'єкта приватизації та не ввійшло до його статутного фонду (крім об'єктів груп Ж та Д);

група Ж — незалежно від вартості та джерел фінансування об'єкти освіти, охорони здоров'я, мистецтва та преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які знаходяться на самостійних балансах).

Однак з метою захисту суспільних інтересів встановлено обмеження (заборона) щодо приватизації окремих категорій об'єктів. Так, за загальним правилом об'єкти, що мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації (до них, зокрема, відносяться майнові комплекси підприємств, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення). Закон України «Про приватизацію державного майна» (ч. 2 ст. 5) визначає чотири категорії об'єктів, що мають загальнодержавне значення:

1) об'єкти, що забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність Держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України;

2) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей;

3) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку

держави гарантує захист громадян внаслідок некон-трольованого виготовлення, використання чи реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

4) об'єкти, що забезпечують життєдіяльність держави в цілому.

Вичерпний перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у формі відповідного закону (див.:

Закон України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації).

Щодо об'єктів, які мають загальнодержавне значення, але водночас потребують технічного переозброєння, відновлення виробництва та поліпшення фінансово-економічного стану (наприклад, підприємства Збройних Сил України) або об'єктів, діяльність яких вимагає контролю з боку держави з метою захисту суспільних інтересів протягом певного періоду, передбачена особлива процедура:

можливість корпоратизації таких підприємств (тобто перетворення у відкриті акціонерні товариства) з наступним відчуженням фізичним та юридичним особам, що можуть бути покупцями у процесі приватизації, не всіх, а частини акцій. У власності держави зберігається або контрольний пакет акцій (51 відсоток акцій або 50 відсотків і одна акція), чи 25 відсотків плюс одна акція, що забезпечує контроль (вирішальний чи значний) з боку держави за діяльністю таких акціонерних товариств.

Лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України приватизуються майнові комплекси, що належать до об'єктів, віднесених Державною програмою приватизації до групи