Схвалено Вченою Радого Інституту менеджменту та економіки "Галицька Академія", протокол №6 від 23 червня 2005 р. Я. М. Сащак С22 Господарське закон

Вид материала

Закон

Содержание До платника, який не подав зазначених документів, застосовуються заходи, передбачені статт Приховування доходів, одержаних у вільноконвертованій валюті, тягне за собою перерахунок сум доходів у національну Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищестоящим органом - зборами акціонерів. Отже, товарна біржа Основні завдання Фонду Разом з тим Фонд відповідно до покладених на нього завдань Згідно з чинним законодавством України Фонд має право До особливостей Методики можна віднести Всі статті пасиву згруповані також у трьох розділах за ознаками строковості вкладень. Оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності До основних його положень можна віднести такі Оренда з викупом у приватизаційних процесах: переваги й оліки Позитивне значення оренди д Технологія приватизації орендованого майна. Правове забезпечення приватизації орендного майна. Приватизація орендованого майна в основному р Реальними суб'єктами правовідносин Види юридичних осіб. До юридичних осіб публічного права відноситься держава, адміністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і пром Порядок створення юридичних осіб. ... Полное содержание

Подобный материал:

• Схвалено Вченою Радою Центрального інституту післядиплом, 762.17kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 844.71kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 1164.64kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 911.1kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри менеджменту, протокол №10 від 12. 05. 2008, 645.42kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Хронюк Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол, 2912.22kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.

Тема: Податкове законодавство України

1. Податкова система України.
   
2. Правовий статус державної податкової служби.
   
3. Обов'язки та відповідальність платників податків.
   
4. Страхування майна суб'єктів господарювання.
   

Література

• Закон України "Про державну податкову службу України" ВВР України №6, 1991р.
  
• В.В.Копейчиков "Правознавство" К. Юрінком, Інтер, 2002р.
  
• Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. /ВВРУ -1996 -№18.
  

6.11.1. Податкова система України

До системи органів державної податкової служби належать -Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва, Севастополя.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополя утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

149

6.11.2. Правовий статус державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Податковим кодексом, законами України, нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки, штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Органи ДПС координують свою діяльність відповідно до діяльності фінансових органів державного казначейства, прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, статистики та контролюючих органів.

Державну податкову службу очолює Голова державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр Міністра України.

Його заступники призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ДПА.

6.11.3. Обов'язки та відповідальність платників податків.

Платники податків зобов'язані: ♦ вести у встановленому порядку бухгалтерський облік і звітність про фінансово-господарську діяльність та подавати податковим органам бухгалтерські звіти і баланси, розрахунки

150

по податках та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням та сплатою податків;

• пред'являти, а в необхідних випадках подавати документи, що підтверджують право на пільги щодо податків;
  
• своєчасно і в повному розмірі сплачувати належні суми податків;
  
• допускати службових органів для обстеження приміщень, де здійснюегься діяльність, пов'язана з одержанням доходу чи утримання об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків.
  

Керівники і відповідні службові особи підприємств, установ, організацій зобов'язані підписувати акт перевірки, проведеної податковим органом, а в разі незгоди з фактами, викладеними в акті, подати письмові пояснення мотивів незгоди. Вони також зобов'язані виконувати вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки.

Платники податку, для яких законодавством встановлено обов'язок подавати до податкових органів бухгалтерські звіти і баланси, розрахунки по податках або декларацію про доходи після перевірки їх аудиторською організацією, зобов'язані протягом, наступного за звітним періодом подати до податкового органу документ, що підтверджує факт перевірки.

До платника, який не подав зазначених документів, застосовуються заходи, передбачені статтею 25 цього Закону. Зазначені заходи не застосовуються, якщо перевірку не проведено у встановлені строки не з вини платника.

Відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податків до бюджету і додержання законодавства про оподаткування покладається на платників податку та їх службових осіб.

Платники податків за відсутність обліку доходу або ведення цього обліку доходу або ведення цього обліку з порушенням встановленого порядку, а також неподання, несвоєчасне подання податковим органам звітів і розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податків, сплачують до бюджету 50 відсотків, сплачених сум податків.

151

У разі приховування (заниження) доходу, чи приховування інших об'єктів оподаткування з платників у дохід бюджету стягується сума податку, вирахуваного з прихованого (заниженого) доходу і штрафу у п'ятикратному розмірі нарахованої суми податку або сума податку за інший прихований (необчислений) об'єкт оподаткування і штраф у двократному розмірі тієї ж суми.

Приховування доходів, одержаних у вільноконвертованій валюті, тягне за собою перерахунок сум доходів у національну грошову одиницю України за курсом НБУ.

По підприємствах, що сплачують податки відповідно до цього Закону, суми прихованого (заниженого) доходу і штрафу перераховуються в доход бюджету в порядку, встановленому законодавством України.

На службових осіб винних у приховуванні (заниженні) доходу або приховуванні (неврахуванні) інших об'єктів оподаткування, а також відсутності бухгалтерського обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку і перекрученні бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за не встановленою формою бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків до бюджету, податковими органами накладається адміністративний штраф у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Приховування (заниження) доходу або приховування інших об'єктів оподаткування, вчинене навмисно, тягне за собою кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

6.11,4. Страхування майна суб'єктів господарювання

Страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових подій) за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. 152

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування на умовах, визначених законодавством.

Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Сіраховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії.

Страхувальниками визначаються учасники господарських відносин, які уклали договори страхування із страховиками або є страхувальниками відповідно до закону.

За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати умови договору.

Орган державної влади, уповноважений здійснювати нагляд за страховою діяльністю, має право відповідно до закону встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування.

При укладанні договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довідку про його фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською організацією).

Укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом, Господарським кодексом України, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

153

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Що таке податкова система України?
   
2. Які завдання виконує державна податкова служба?
   
3. Кому підзвітна Державна податкова адміністрація України?
   
4. Який правовий статус ДПА?
   
5. Які заходи застосовує Державна податкова адміністрація до господарюючих суб'єктів підприємництва?
   

5. З якими структурами влади ДПС координує свою діяльність?

7. Яка відповідальність настає за порушення податкового законодавства?
   
8. Які документи повинен пред'явити до податкової служби платник податків?
   
9. Яку відповідальність може нести платник податків за приховування доходів або їх заниження?
   
10. Дайте визначення поняття страхування.
    
11. В яких формах здійснюється страхування?
    
12. Які правові документи регулюють страхову діяльність?
    
13. Який порядок укладання договору страхування, його сторони?
    

154

Лекція №12

6.12. Тема: Правове регулювання біржової діяльності

1. Поняття про юридичні ознаки біржі.
   
2. Функції, права та обов'язки товарної та товарно-фондової біржі.
   
3. Поняття і види біржових угод.
   
4. Правила біржової торгівлі.
   

Література

• Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.91р. ВВРУ -1992 №10.
  
• Закон України "Про держрегулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96р. №51.
  
• Указ Президента України "Про державну комісію цінних паперів та фондового ринку" від 14.07.1997р.
  
• Закон України "Про національну диіюзитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні" від 10.12.1997р. ВВРУ-96р. №18.
  
• Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" ВВРУ -91р. №38 і внесеними змінами від 10.09.97р. ВВРУ - 97р. №45.
  

6.12.1. Поняття про юридичні ознаки біржі

Біржа є господарською організацією, яка виконує ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці.

Основна мета біржі - сприяти зведенню в одному місці /на біржі/ попиту і пропозиції на певні товари обслуговування їх обігу.

Слово (біржа) означає:

а) сукупність осіб, що в певному місці здійснюють торгові
операції;

б) місце їх зібрання;

в) сукупність угод, які складаються в одному місці.

Залежно від предмета діяльності розрізняють фондові і товарні біржі.

155

Фондова біржа - це організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Правове положення фондової біржі визначено ст. 33 3-ну України "Про цінні папери і фондову біржу".

Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах, за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищестоящим органом - зборами акціонерів.

У статуті визначається:

• найменування і місцезнаходження фондової біржі;
  
• найменування і місцезнаходження засновників;
  
• розмір статутного фонду;
  
• умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;
  
• права і обов'язки членів біржі;
  
• організаційна структура фондової біржі;
  
• компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;
  
• порядок і умови відвідування фондової біржі;
  
• порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;
  
• порядок припинення фондової біржі.
  

Діяльність біржі припиняється у випадку, коли число її членів стало менше 10 у разі неприйняття нових членів на протязі - шести місяців.

6.12.2. Функції, права та обов'язки товарної та товарно-фондової біржі

Товарна біржа - є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну

156

діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу.

Отже, товарна біржа - є тією організацією, що формує оптовий ринок шляхом організації і регулювання біржових торгів.

Товарна біржа - діє на основі самоврядування, господарської самостійності є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний поточний валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має мети одержання прибутку.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

• рівноправності учасників біржових торгів;
  
• застосування вільних (ринкових) цін;
  
• публічного проведення біржових торгів.
  

Товарна біржа має право:

• установлювати відповідно до Закону "Про товарну біржу" власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;
  
• створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;
  
• розробляти з урахуванням державних стандартів власні стан иарти і типові контракти;
  
• зупиняти на деякій час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод відхиляються більше протягом дня ніж визначено біржовим комітетом (радою біржі) розмір;
  
• установлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею;
  
• установлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;
  
• укладати між біржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них в т. ч. на біржах, розташованих за межами України;
  
• видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні рекламні видання.
  

157

Товарна біржа забезпечує:

• створення умов для проведення біржової торгівлі;
  
• регулювання біржових операцій;
  
• регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі;
  
• надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг;
  
• збір, обробку і поширення інформації, пов'язаної з кон'юктурою ринку.
  

Законодавство встановлює певні заборони щодо участі окремих осіб, як засновників і членів товарної біржі: ними не можуть бути органи державної влади і управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті.

Основним локальним нормативним актом, що регулює діяльність товарної біржі є її статут, що затверджується засновниками біржі.

Державна реєстрація товарної біржі здійснюється в порядку, установленому для підприємств.

Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна) комісія.

Висновок:

Товарна біржа - це некомерційна юридична особа, яка володіє спеціальною правоздатністю, пов'язана з біржовою діяльністю. Вона не є суб'єктом підприємницької діяльності, але активно бере участь у ринковому процесі.

Загальна характеристика товарної біржі.

Ознаки:

1. Некомерційна організація.
   
2. Об'єднує юридичних і фізичних осіб, що здійснюють виробничу й некомерційну діяльність.
   

3. Мета - надання послуг в укладанні біржових угод.
Діяльність регулюється:

1. Законом "Про товарну біржу".
   
2. Статутом.
   
3. Правилами біржової торгівлі, біржового арбітражу та іншими локальними актами.
   

158

Органи управління:

1. Загальні збори.
   
2. Біржовий комітет (рада біржі).
   
3. Контрольна ревізійна комісія.
   

Фондова біржа.

Фондова біржа - ринок цінних паперів називають серцевиною ринкових відносин.

Фондосий ринок припускає наявність трьох основних учасників:

а) емітента, що випускає цінні папери;

б) інвестора, що має вільні капітали;

в) фінансового посередника.

Загальна характеристика фондової біржі. Ознаки:

1. Організацій . -правова форма акціонерного товариства.
   
2. Зосереджує попит та пропозицію цінних паперів.
   
3. Сприяє формуванню їхнього біржового курсу. Діяльність регулюється:
   

1. Законом "Про цінні папери і фондову біржу".
   
2. Статутом біржі.
   
3. Правилами фондової біржі.
   

6.12.3. Поняття і види біржових угод

Біржовими угодами є дії громадян і організацій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав або обов'язків, які вчинені на біржі в результаті біржових угод. Біржові угоди поділяються на види:

• з негайним виконанням ("угоди на реальний товар") або касові угоди. За такою угодою товар має знаходитися на одному з вказаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно;
  
• термінові угоди (угоди на строк). Відповідно до таких угод продавець пг >едає у певний, визначений сторонами сірок у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти його і оплатити даний товар.
  
• Ф'ючерені угоди, предметом яких є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не реального товару.
  

159

Товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані, лтеціалізовані, універсальні.

6.12.4. Правила біржової торгівлі

Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до шнного законодавства і є основним документом, що регламентує юрядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі га роз'яснення і розв'язання протиріч з цих питань.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними іборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

У правилах біржової торгівлі визначається:

• строк та місце проведення біржових операцій;
  
• склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;
  
• порядок здійснення та реєстрації біржових операцій;
  
• порядок визначення та розмір плати за користування послугами біржі;
  
• відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі.
  
• інші положення, встановлені органами управління біржі.
  

На товарній біржі забороняються:

• купівля-продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін;
  
• будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, які мають своєю метою або можуть призвести до зміни чи фіксації поточних біржових цін;
  
• поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юктури.
  

160

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Дайте визначення поняття товарна біржа.
   
2. Що таке фондова біржа?
   
3. Назвіть основні функції товарної біржі.
   
4. Які є види біржових угод?
   
5. Яка основна мета біржі?
   
6. Який розмір статутного капіталу необхідний для створення фондової біржі?
   
7. Які основні питання діяльності товарних бірж регулюються Правилами біржової торгівлі?
   
8. Назвіть права товарної біржі.
   
9. Назвіть права та обов'язки фондової біржі.
   

10.Розкрийте загальну характеристику товарної та фондової біржі.

Лекція №13

6.13. Тема: Правові аспекти приватизації в Україні

1. Структура Фонду державного майна України.
   
2. Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації.
   
3. Приватизація об'єктів, зданих в оренду.
   
4. Виникнення і припинення юридичної особи.
   

Література конституція України від 28.06.96р.

акон України "Про приватизацію невеликих державних ідприємств (малу приватизацію)" від 6.03.1992р. №2171 -

аі.

Цивільний кодекс України К.,2004р.

акон України "Про приватизацію державного майна" від

.03.1992р. №2163-XII.

іакон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992р.

62173-XII.

Перехід до ринкової економіки - це докорінна перебудова пільно-економічної структури економіки системи гюдарювання. Величезна складність і глибина цього процесу іагають здійснення широкого комплексу заходів, серед яких посереднє місце посідають роздержавлення власності.

Приватизація - складова частина роздержавлення. Вона іягає у переході об'єктів державної власності у приватну сність.

Структура механізму приватизації включає: створення анів приватизації з чітким визначенням їх функцій на усіх уктурних рівнях; порядок визначення об'єктів приватизації; оми і методи перетворення державної власності; технологію ведення приватизації державної власності, що базується на повідній законодавчій основі.

6.13.1. Структура Фонду державного майна України

Будь-яку справу мають робити люди. Роздержавлення, приватизація - це справа історичної ваги, що сягає своїм корінням у минуле і спрямована у далеке майбутнє. Від них значною мірою залежить промисловий, аграрний, науковий розвиток Української держави, добробут усіх її громадян.

Згідно з чинним законодавством Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд у своїй діяльності підпорядкований Кабінетові Міністрів України і підзвітний Верховній Раді України. Він утворюється в складі Центрального апарату, його регіональних відділень і представництв.

Сам Фонд та підзвітні йому регіональні відділення, представництва становлять систему органів Фонду - державних органів приватизації.

Фонд, його регіональні відділення, представництва в районах і містах є юридичними особами, мають розрахункові та інші рахунки в установах банку, печатку із зображенням Державного герба України зі своїм найменуванням.

Фонд очолює Голова, який призначається і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Президента України. Голова Фонду має заступників, які призначаються і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України.

Керівники регіональних відділень призначаються Головою Фонду за поданням Уряду Автономної Республіки Крим, органів державної виконавчої влади, відповідних адміністративно-територіальних одиниць і звільняються з посади Головою Фонду за погодженням з ними.

Основні завдання Фонду:

• захист майнових прав України на її території та за кордоном;
  

• здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації, створення спільних підприємств;
  

163

здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності;

здійснення повноважень орендодавця майна державних підприємств і організацій, їх структурних підрозділів; сприяння процесові демонополізації економіки і створення умов для конкуренції виробників.

Разом з тим Фонд відповідно до покладених на нього завдань: розробляє і подає Кабінетові Міністрів України проекти державних проірам приватизації, організовує і контролює їх виконання;

змінює у процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загально-державній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі приватизації, зокрема, несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки;

здійснює нормативне, методичне, методологічне забезпечення приватизації та оренди державного майна; продає майно, що перебуває у загально-державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії по приватизації;

здійснює контроль за додержанням виконання умов договорів куиівлі-продажу державного майна і застосування стягнень у випадку їх порушень;

здійснює ліцензування посередницької та представницької діяльності з приватизаційними паперами, і контролює діяльність посередників відповідно до законодавства; створює регіональні відділення Фонду держаьного майна України та здійснює керівництво їх діяльністю; створює, організовує роботу, контролює діяльність Українського і регіональних центрів сертифікатних аукціонів;

4

• здійснює заходи щодо прав власності та регулювання відносин власності між Україною й іншими державами на її території та за кордоном;
  
• бере участь у розробленні та укладанні міждержавних угод з питань державної власності.
  

Згідно з чинним законодавством України Фонд має право:

• видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, контролювати їх виконання;
  
• одержувати інформацію від органів державної влади, необхідну для виконання його завдань і функцій;
  
• проводити інвентаризацію загально-державного майна, що відповідно до державної програми приватизації підлягає приватизації, а також здійснювати аудиторські перевірки ефективності його виконання;
  
• затверджувати кошторис витрат з державного позабюджетного фонду приватизації в межах встановлених Державною програмою приватизації майна державних підприємств.
  

6.13.2. Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації

Складовою частиною методичного забезпечення приватизації є Методика оцінки вартості об'єктів приватизації.

Головною метою Методики оцінки вартості об'єктів приватизації є здійснення процесу фондизації, що означає приведення до єдиного еквівалента вартості всього майна підприємства, яке підлягає приватизації. Ця вартість складається з вартості основних засобів, нематеріальних активів, оборотних засобів у сферах виробництва та обігу, тощо.

Методика встановлює порядок оцінки вартості майна, що приватизується, з урахуванням його складу та способів приватизації.

Вона використовується для:

• визначення початкової ціни об'єктів приватизації, що підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом;
  

• оцінки вартості цілісних майнових комплексів;
  
• оцінки окремих інвентарних об'єктів у разі викупу;
  

165

• визначення розміру статутного фонду господарських

товариств, що створюються в процесі приватизації чи

кориоратизації.

До особливостей Методики можна віднести: . Визначення оцінки майна за відповідною вартістю, тобто з

урахуванням індексації основних засобів та матеріальних

активів; . Наявність істотної різниці в методичному аспекті між

методикою оцінки вартості цілісного майнового комплексу та

методикою оцінки вартості окремих інвентарних об'єктів або

групи інвентарних об'єктів (частини цілісного майнового

комплексу); . Визначення вартості об'єкта приватизації залежно від способу

останньої; . Неврахування при оцінці вартості землі, на який розташований

об'єкт приватизації, надр та інших складових частин

навколишнього середовища; . Визначення оцінки цілісного майнового комплексу з

урахуванням неліквідності балансу, тобто, коли сума

кредиторської заборгованості перевищує розмір оборотних

засобів (суму запасів, затрат і фінансових активів); і. Визначення оцінки цілісного майнового комплексу з

урахуванням відновної вартості незавершеного будівництва та

устаткування (невстановленого). Оцінку вартості об'єктів приватизації здійснює при іриватизації майна державних підприємств, комісія з іриватизації невеликих державних підприємств (мала іриватизація) - комісія, створена керівником цього іідприємства, склад якої затверджується державним органом іриватизації. Головою цієї комісії призначається керівник іідприємства. ► Цілісний майновий комплекс — це господарський об'єкт із

закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг), а

також об'єкт, на якому ведеться бухгалтерський баланс.

Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі

балансу підприємства.

66

♦ Бухгалтерський баланс - це таблиця, в якій наведені характеристика стану майна господарства за певними ознаками поділу продуктивних сил (основними засобами, матеріалами, грошима у вартісному вираженні) і характеристика цього ж майна щодо власності. У формі бухгалтерського балансу всі статті активу згруповані за їхнім економічним змістом у трьох розділах за ознакою ліквідності. У розділі - 1 активу балансу об'єднано статті основних засобів різних вкладень, збитки та інші.

У розділі - 2 показують виробничі запаси - матеріали, паливо, тару, товари, залишок готової продукції, тощо.

У розділі - 3 відображають високоліквідні об'єкти: кошти, які є в касі на розрахунковому рахунку, інших рахунках банку, відвантажені товари, заборгованість покупців, дебіторську заборгованість та ін.

Всі статті пасиву згруповані також у трьох розділах за ознаками строковості вкладень.

У розділі - 1 пасиву балансу показують статутний та спеціальні фонди, прибуток та інші джерела, які належать господарству, тобто безстрокові вкладення.

У розділі - 2 відображають позики, отримані господарством для довгострокових вкладень.

У розділі - 3 показують переважно розрахунки господарства, зумовлені його поточною діяльністю (в межах року).

Оцінка майна цілісних майнових комплексів здійснюється у такій послідовності;

1. проведення повної інвентаризації;
   
2. підготовка документів для оцінки вартості майна, згідно з додатком 1 - діючої Методики оцінки об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1992р. №552 із змінами від 18 січня 1995р. №36 та 20 червня 1995р. №437.
   
3. розроблення передаточного балансу;
   
4. визначення вартості об'єкта приватизації згідно з даними передаточного балансу та іншими документами;
   
5. проведення до оцінки (експертної оцінки) об'єкта приватизації;
   

167

визначення вартості майна, що приватизується;

складання акту оцінки вартості цілісного майнового

комплексу та його затвердження органом приватизації. При оцінці вартості цілісного майнового комплексу, який иватизується відповідно до Указу Президента України від 26 стопада 1994р. №699 використовують результати останньої вної інвентаризації його майна, яка здійснюється відповідно до лрукції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних гивів, зокрема - це об'єкти права інтелектуальної власності, варно-матеріальних цінностей, коштів, документів та зрахунків, затвердженої наказом Мінфіну України від .08.1994р. №69.

Комісія з оцінки майна виконує розрахунки вартості майна іісного майнового комплексу з урахуванням вимог діючої етодики оцінки вартості об'єктів приватизації.

Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів іиватизації передбачає також оцінку вартості інвентарних 'єктів, до яких належать будівлі, споруди, машини, таткування та інші облікові одиниці основних засобів, матеріальних активів, малоцінні та швидкозношувані іедмети, виробничі запаси, незавершене будівництво, готова юдукція, незавершене капітальне будівництво, будівництво та ші цінності, що реалізуються окремо, як самостійні об'єкти юдажу. При оцінці інвентарних об'єктів враховуються вимоги щодо

вартості за даними бухгалтерського обліку з урахуванням цексації вартості, до оцінок за результатами експертної оцінки, що приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.

Підсумкова оцінка інвентарних об'єктів завершується .паданням акту встановленого зразка, який затверджується рівником відповідного органу приватизації. До акту додаються цомості розрахунку вартості інвентарних об'єктів.

6.13.3. Приватизація об'єктів, зданих в оренду

Значне місце у приватизаційних процесах посідає жватизація державної частки майна орендних підприємств. аме вона започаткувала і зробила необоротним процес армування власності в Україні.

.8

Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" було підписано 10 квітня 1992р.

• До основних його положень можна віднести такі:

1. Об'єктом оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів, а також окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, організацій.
   
2. Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації (їх структурних підрозділів, громадяни і юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства (п. 1 ст. 6). Однак лише при відсутності заяви організації орендарів усі інші вказані вище особи фізичні та юридичні можуть реалізувати своє право на оренду (п. З ст. 10). Тобто за трудовим колективом закріплювалось монопольне право на оренду підприємств та організацій.
   
3. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк його дії і в тих випадках, коли після укладення такого договору законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря (п. 3. ст. 11).
   
4. Передача цілісних майнових комплексів у суборенду не допускається (п. 1 ст. 24).
   
5. Орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором (п. 1 ст. 28). Він може укладати договір оренди з викупом майна у строк не пізніше трьох років з дня укладення договору оренди, якщо орендоване майно не належить до об'єктів, приватизацію яких заборонено законодавством, та якщо це не суперечить Державній програмі приватизації майна державних підприємств (п. 2 ст. 28).
   
6. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (п. 1 ст. 29). Він може бути достроково розірваний за рішенням місцевого або господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань (п. З ст. 29).
   
7. Погоджені з орендодавцем поліпшення орендованого майна за рахунок коштів орендаря компенсуються останньому,
   

169

а непогоджені можуть бути відокремлені, якщо це не

завдасть шкоди орендованому майну (ст. ЗО).

Після прийняття Закону про оренду постановою Кабінету гістрів України від 19.08.1992р. № 482 була запроваджена ша Методика розрахунку плати за оренду майна державних приємств та організацій. Ця плата встановлювалась на дуже ькому рівні - близько 5% від розрахункового доходу. Не едбачалася її індексація у зв'язку з інфляцією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2.09.1992р. 22 була затверджена перша Методика оцінки вартості об'єктів іватизації та оренди, яка передбачала при викупі орендованого іна індексацію вартості орендованих запасів і затрат, однак не ховувала вартості інших оборотних засобів.

Оренда з викупом у приватизаційних процесах: переваги й оліки:

Оренда як форма господарювання має певні переваги. Вона езпечує еволюційний перехід до недержавної форми власності мостійного підприємництва; ібереження працівниками своїх робочих місць; юступове оволодіння технологією підприємництва; «копичення власних коштів і майна та можливість (в умовах /країни) використання цих коштів при приватизації )рендованого державного майна;

ложливість у разі невдачі при самостійному господарюванні товернутися до державного сектора. Все це прямо стосується >рендарів.

Позитивне значення оренди для держави полягає в тому, що і цьому відпадає необхідність дотувати підприємства, взяті в :нду; підвищується ефективність виробництва на цих приємствах і відповідно сума сплачуваних до бюджету щтків.

З точки зору суспільства розвиток орендних відносин гливий тому, що він підвищує мотивацію орендарів до праці; іез підвищення ефективності і обсягів виробництва сприяє ювненню товарних ринків; веде до створення конкурентного іедовища і розвитку підприємництва.

Ль—

Технологія приватизації орендованого майна.

Успіх при приватизації конкретних об'єктів оренди залежить від правильного й повного оволодіння правовою базою приватизації орендованого державного майна, а саме:

• визначення або вибору способу приватизації відповідно до вимог чинного законодавства;
  
• врахування особливостей оцінки вартості майна орендних підприємств, в тому числі державної частки цього майна, що підлягає приватизації;
  
• вирішення у плані приватизації проблем, пов'язаних з існуванням на орендному підприємстві змішаної форми власності і необхідністю її розмежування на власність держави і власність орендаря;
  
• врахування деяких особливостей приватизації підприємств групи А, підприємств АПК, стратегічних підприємств, які мають особливе значення для розвитку економіки;
  
• врахування особливостей утворення відкритих акціонерних товариств, одним з співзасновників яких є орендарі.
  

Безумовно, для цього треба провести велику й більш складну порівняно з іншими випадками приватизації роботу, пов'язану з інвентаризацією і оцінкою майна, розробкою плану приватизації, заснування на основі майна орендного підприємства господарського товариства, продавцем акцій тощо.

Правове забезпечення приватизації орендного майна.

Правова база розвитку орендних відносин включає в себе понад ЗО законодавчих актів, нормативно-методичних, інструктивних та інших документів.

Приватизація орендованого майна в основному регулюється такими актами і документами:

1. Закон "Про приватизацію майна державних підприємств".
   
2. Закон "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
   
3. Закон "Про оренду державного майна" в редакції від 15 вересня 1995р. (ч. З ст. 10; ст. 25).
   
4. Декрет Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993р. №57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів.
   

171

іержавних підприємств та структурних підрозділів, зданих в

•ренду".

/каз Президента України від 19 січня 1995р. № 66/95 "Про

ірискорення приватизації майна в агропромисловому

юмплексі".

Іоложення про застосування способів приватизації майна

іержавних підприємств від 4 лютого 1993р. зі змінами від 23

іистопада 1994р.

Іоложення про порядок визначення та застосування способів

іриватизації щодо об'єктів малої приватизації від 2 лютого

995р.

Иетодика оцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена

юстановою Кабінету міністрів України від 18 січня 1995р.

*>36.

і комплексного аналізу чинних законодавчих актів випливає,

можуть бути застосовані різні способи приватизації дованих цілісних майнових комплексів.

6.13.4. Виникнення і припинення юридичної особи

Суб'єкти цивільноправових відносин виступають не тільки фізичні особи, а й юридичні. Щодо виникнення осуб'єктності юридичної особи існує багато теорій, в тому і теорія фікції та теорія реальності. Георія фікції юридичної особи пов'язана з іменем

Савіньї - німецького юриста, представника історичної їй права, що виникла в XIX ст. Він твердив, що людина і си вона є дійсним суб'єктом права. Позитивне право, на його ;у, може звузити об'єм правоздатності людини або, навпаки, іирити його наданням штучних суб'єктивних прав. Юридична особа, продовжує Савіньї, являє собою ніщо інше, іктивний суб'єкт права.

Реальними суб'єктами правовідносин залишаються єдино ливі носії правосуб'єктності - фізичні особи. Дієздатними є лише об'єкти, що складаються з фізичних

Якщо юридична особа є штучним створенням, то звідси іиває, що лише держава може окреслити сферу, у якій вона ляє себе.

З даної теорії випливає дозвільний порядок створення юридичних осіб та спеціальна її правоздатність, спрямована на забезпечення контролю за об'єднанням осіб, що мають статус юридичної особи.

Другий напрям обґрунтування особливої правосуб'єктної юридичної особи, втілений в теорії реальності (органічній теорії), пов'язаній з ім'ям теж німецького юриста минулого сторіччя Гірке, котрий розглядав юридичну особу як реально існуючий суб'єкт права, необхідний для нормального функціонування держави, як консолідоване утворення осіб. Воно, за Гірке, виявляє себе у діяльності людської спільноти як єдине ціле, виступаючи окремим суб'єктом прав та обов'язків.

Сучасні представники органічної теорії розглядають юридичну особу як відокремлену єдність інтересів наділену правами та обов'язками. За своєю структурою це є особлива єдність, у якій інтереси спільноти чітко відмежовуються від інтересів окремих її членів.

Види юридичних осіб.

Законодавство і теорія розрізняють юридичних осіб з публічного і приватного права. Для їх розмежування використовуються різні критерії. Одним з них є природа акта, покладеного в основу виникнення того чи іншого суб'єкта права.

Якщо юридична особа публічного права_виншае на підставі публічно-правового акта (закону, адміністративного акта), то юридичні особи приватного права виникають на підставі приватно-правового акта.

До юридичних осіб публічного права відноситься держава, адміністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати. Як юридичні особи публічного права в деяких країнах виступають державні підприємства.

Властивість юридичної особи публічного права, як правило, вимагає спеціального визнання. Організація, сфера діяльності, представництво, регулюються нормами публічного права.

Основними видами юридичних осіб приватного права у Франції є товариства і асоціації, у Німеччині - союзи і установи.

Порядок створення юридичних осіб.

Порядок створення юридичних осіб залежить від виду юридичних осіб. Юридичні особи приватного права виникають

173

ініціативою приватних осіб щодо яких встановлено три )рядки створення:

а) дозвільний;

б) нормативно-явочний;
в)явочний.

При дозвільному порядку створення юридичної особи юбхідно отримати дозвіл компетентного органу державної іади, який вирішує питання доцільності створення нового б'єкта права.

Нормативно-явочний порядок передбачає наявність гального нормативного акта, що реіулює порядок створення і яльність певного виду юридичної особи.

При явочній системі створення юридичної особи необхідним позитивний вияв наміру діяти, як особливий суб'єкт права.

Чинне законодавство України та доктрина права, крім тільного та нормативно-явочного порядку створення ридичних осіб визначає такі способи, як розпорядчий і ковірний.

Суть розпорядчого порядку полягає в тому, що власник айна або уповноважений ним орган приймає рішення озпорядження) про створення організації та затверджує її ■атут або положення про неї (ст. 5 Закону України "Про дприємства")

Договірна основа утворення юридичної особи ґрунтується на >му, що вона виникає шляхом укладення установчого договору іж засновниками. В ньому останні зобов'язуються створити ридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності по її гворенню, діяльності та інше.

Припинення діяльності юридичної особи.

Припинення діяльності юридичних осіб відбувається як завило, у тому ж порядку, в якому вони були створені. Так, зипинення державних організацій, що є юридичними особами цйснюється органом, за рішенням якого вони утворюються (ст. )4, 105 Цивільного кодексу України).

Діяльність підприємств припиняє його власник (вищий орган ідприємства, уповноважений орган). Припинення за ридичними підставами може бути двох видів: добровільним і римусовим.

74

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини.

Мотиви ініціативи підприємства, закон не регулює. Це можуть бути зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо. До передбачених законом чи установчим договором зазначених обставин відносяться:

• закінчення строку, на який створювалося підприємство;
  
• досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону "Про господарські товариства").
  

Види, юридичних підстав примусового припинення підприємства визначені в законодавстві у вигляді примірного переліку (ст. ст. 59, 91 Господарського кодексу України.)

Підприємства примусово припиняються:

По-перше, на підставі рішень суду (господарського суду) про визнання недійсними їх установчих документів.

По-друге, підприємство припиняється на підставі рішеня суду (господарського суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним чинного законодавства.

По-третє, підприємство припиняється на підставі Інструкції державної реєстраційної палати у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження.

По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення господарського суду про визнання його банкрутом.

Громадські організації, що є юридичними особами, припиняють свою діяльність на підставах, зазначених в їх статутах (ч. 2 ст. 105 Цивільного кодексу України),

Формами припинення юридичних осіб є:

• ліквідація;
  
• реорганізація(ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України).
  

При ліквідації юридична особа припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто переходу прав та обов'язків до інших осіб.

Для здійснення рішення про ліквідацію юридичної особи створюється, як правило, ліквідаційна комісія.

175

При реорганізації також має місце припинення юридичної оби, але її справи і майно переходять до іншої юридичної оби у порядку загального правонаступництва.

Сама реорганізація здійснюється в різних формах:

• шляхом злиття;
  
• приєднання;
  
• поділу;
  
• виділу або перетворення.
  

Злиття_має місце тоді, коли дві або більше юридичні особи ''єднуються в одну нову і при цьому припиняють своє тування. Таким шляхом можуть утворюватись виробничі і уково-виробничі об'єднання, в які входять на правах руктурних одиниць раніше самостійні підприємства, проектно-інструкторські та інші організації.

Приєднання - це форма реорганізації, при якій одна зидична особа включається до складу іншої юридичної особи, з продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі, зиєднувана організація припиняє свою діяльність.

Зворотний процес має місце при под'їлі й видій. Поділ начає, що на базі однієї юридичної особи виникає дві або льше нових юридичних осіб, а перша припиняє своє існування. ои вид'їлі ж припинення юридичної особи відсутнє. З її складу вділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами ридичної особи.

Своєрідною формою реорганізації осіб є їх перетворення, зго суть полягає в тому, що на основі юридичної особи ворюється нова організація, яка має інший профіль, мету яльності, структуру тощо, але приймає усі активи і пасиви ого попередника.

При злитті й поділі юридичних осіб майно (права і іов'язки) переходять до юридичних осіб, що виникли. В разі іиєднання однієї юридичної особи до іншої, її майно іреходить до останньої. Майно переходить до правонаступника день підписання передаточного балансу, якщо інше не 'редбачено законом або постановою про реорганізацію (ч. І ст. Ц Цивільного кодексу України).

6

Правонаступник відповідає по зобов'язаннях юридичної особи, що припинила своє існування в повному обсязі, тобто і тоді, коли одержані активи не перекривають усіх вимог кредиторів.

При поділі і виділі правонаступники відповідають по боргах пропорційно до часток одержаного ними майна, зазначених у розподільчому балансі.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: і. Дайте визначення поняття приватизації.

2. Розкрийте зміст структури Фонду державного майна України.
   
3. Які функції включає структура механізму приватизації?
   
4. Які ви знаєте суб'єкти приватизації?
   
5. Кому підпорядкований і підзвітний ФДМ України?
   
6. Які основні завдання здійснює Фонд державного майна України?
   
7. Що таке об'єкт приватизації?
   
8. Які права має ФДМ України?
   
9. Дайте загальну характеристику застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації.
   

Ю. Які основні цілі можна віднести до особливостей Методики? п. Що таке цілісний майновий комплекс?

12. Дайте визначення поняття бухгалтерський баланс.
    
13. У якій послідовності здійснюється оцінка майна цілісних майнових комплексів?
    
14. Назвіть способи приватизації об'єктів, зданих в оренду.
    
15. Назвіть переваги і недоліки оренди з викупом у приватизаційних процесах.
    
16. Назвіть документи, якими регулюється правове забезпечення приватизації орендного майна.
    
17. З яких підстав створюється і припиняється діяльність юридичних осіб?
    

177

Лекція №14

6.>4.