Схвалено Вченою Радого Інституту менеджменту та економіки "Галицька Академія", протокол №6 від 23 червня 2005 р. Я. М. Сащак С22 Господарське закон

Вид материала

Закон

Содержание Якіж особливості господарського закондавстеа? Принцип пріорітету Третій принцип Територіальний принцип Дщугий блок складають До законодавчих актів належать Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу Ключовим суб'єктом господарювання Приватне партнерське Цапі підприємства. До господарських товариств належать Акціонерні товариства Повні товариства Господарські об'єднання Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особ Підставою для застосування банкрутства до суб' Третя стадія

Подобный материал:

• Схвалено Вченою Радою Центрального інституту післядиплом, 762.17kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 844.71kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 1164.64kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 911.1kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри менеджменту, протокол №10 від 12. 05. 2008, 645.42kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Хронюк Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол, 2912.22kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.

Тема: Завдання і система курсу "Господарське (комерційне) законодавство України"

1. Особливості господарського законодавства.
   
2. Поняття і види господарсько-правових актів.
   
3. Акти загально-нормативного регулювання, відомчог законодавства, локальні нормативні акти.
   
4. Система господарського законодавства.
   

Література

• В.С. Щербина, В.О. Щербина. Господарське законодавств України (Збірник нормативних актів). - К: Атіка 2001 р.
  
• В.Е. Беляневич. Господарський процесуальний кодекс Україн (з постатейними матеріалами) К.: Юстініан, 2002 р.
  
• В.С. Щербина. Господарське право України, навч. посібник, К., Атіка, 1999 р.
  
• Закон України "Про поставку продукції для державни потреб" від 22.12.1996 р. № 3.
  

6.2.1. Особливості господарського законодавства

Господарське законодавство являє собою самостійну галузь це система нормативних актів, правила яких регулюют господарські відносини щодо організації здійсненн господарської діяльності суспільного виробництва.

Як галузь, господарське законодавство охоплен господарськими відносинами і не включає всіх нормативи актів (адміністративного, фінансового, трудового права) які те регулюють народне господарство.

Можна сказати, що господарське законодавство являє собо сукупність нормативних актів, які регулюють усі, а не тільк господарські правовідносини у народному господарстві.

40

Господарське законодавство узагальнює адресоване _коНоміЦІ цивільне, господарське, трудове, фінансове, земельне, р_Иродоресурсове системи законодавства.

Якіж особливості господарського закондавстеа?

Особливістю господарського законодавства є тс, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного) законодавства. Наприклад: "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення", "Положення про поставку товарів народного споживання". Вони одногалузеві, тому що регулюють відносини щодо укладання та виконання відповідних господарських договорів.

Наступною рисою та особливістю господарського здіотнодавства України є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань.

Господарське законодавство здійснюється відповідно певних принципів:

♦ Принцип пріорітету спеціальних норм міжнародного
договірного права над загальними нормами господарського
права України.

Цей принцип сформульований у ст. 72 Господарського кодексу України.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила ніж ті, що містить законодавство про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору, або міжнародної угоди. З цього принципу виходить, інвестиційне законодавство України, що виражає особливості режиму іноземних інвестицій та території України.

♦ Другий принцип - це принцип надання нормам міжнародних
економічних договорів - статусу національного законодавства
України. Це зокрема: Закон України від 11 грудня 1991 р. "Про
дію міжнародних договорів на території України / ВВРУ 1992
№ 10 - ст. 137/, встановлено, що укладені і належним чином
Ратифіковані Україною міжнародні договори становлять
невід'ємну частину національного законодавства України і
застосовуються в порядку, передбаченому для норм
національного законодавства.

41

Якщо такого порядку не встановлено, пріорітет, відповід нормами міжнародного права, мають норми міжнарод договорів.

♦ Третій принцип поєднання господарського законодав
України з комерційним правом іншим країн є право ст
зовнішньоекономічних договорів - обирати (погоджу
вибір) право країни, яким визначаються права та обов'
сторін договорів.

Законодавством України передбачено, що у вип відсутності згоди сторін, щодо застосування права, діє п країни місцезнаходження (основного місця діяльн заснування, проживання) сторони виконавця договору: прода наймодавця, кредитора, перевізника, поручителя ст. 6 Зак України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Це був прин місця.

♦ Територіальний принцип діє також стосовно деяких в
договорів (напр., про створення спільного підприємства,
виконання будівельно-монтажних робіт) це застосува
право країни, на території якої реєструється СП.

Підводячи підсумок з розгляду цього питання, ва зауважити, що поняття "господарське законодавство" охоплю господарські закони у власному значенні та інші нормат акти.

6.2.2. Поняття і види господарсько-правових актів

Господарсько-правовий акт - це є офіційний письмо документ компетентного органу держави, який є джерелом н господарського права і встановлює, змінює або припиняє нор господарського права.

Норми господарського права - це елемент сист" комплексної галузі господарського права. Нормативний акт -юридично-технічна форма встановлення, опублікування застосування норм господарського права.

Як форма, господарське законодавство є основним ви правової інформації, визначення якої дає Закон України " інформацію".)

42

Згідно ст. 22 цього Закону господарське законодавство являє бою "сукупність документованих або публічно оголошених відомостей".

Звідси витікає, що державні органи зобов'язані забезпечувати видання законів та інших нормативних актів єдрдярського законодавства, а саме, у найкоротші строки, після набрання ними чинності. Ця норма, на жаль, виконується не належним чином, особливо щодо підзаконних актів господарського законодавства - це укази Президента України з господарських питань; розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань; господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств.

Поняття нормативного акту господарського законодавства багатозначне.

Нормативні акти класифікуються на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють.

Відповідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує, як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Ця система обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання господарських відносин. Тут можна виділити декілька блоків - головним з яких є -господарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України, Закону України "Про власність", Закону України "Про підприємництво", Закону України "Про компетенцію вищих органів державної влади" (ВРУ, Президента України, Кабінету Міністрів України) у нормативному регулюванні господарської діяльності.

Дщугий блок складають - господарські закони; наступний

блок нормативного акту господарського законодавства

^СКладають так звані - законодавчі акти. Великий за обсягом блок

^г°сподарського законодавства складають підзаконні нормативні акти.

До__господарських законів відносяться - Закон України "Про ^Власність", Закон України "Про банкрутство", Закон України

43

"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' Цивільний кодекс України, який регулює основні вид господарських відносин і договорів, закони про окремі відносин (напр. Господарський процесуальний кодекс України) та інші.

До законодавчих актів належать:

• Постанови Верховної Ради України з господарських питань.
  
• Декрети Кабінету Міністрів України з господарських питан які приймаються КМУ на підставі тимчасових повноважен делегованих йому Верховною Радою України.
  

До підзаконних нормативних актів відносяться:

• Укази Президента України з господарських питань (нап "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" ві 19.02.1997 р., "Про державну комісію з цінних паперів фондову біржу" від 14.02.1997 р.
  
• розпорядження Президента України з окремих господарськ питань, які видаються як окремі оперативні господарські акт (напр. "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадськи організацій").
  
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 11 Конституції України.
  
• Господарські нормативні акти міністерств, державни комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.
  

До окремих видів правовідносин діють спеціальн кодифіковані акти господарського законодавства.

Це зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правил перевезення вантажів.

6.2.3. Акти загально-нормативного регулювання відомчого законодавства, локальні нормативні акти

Що собою представляє відомче законодавство?

Відомче законодавство - це нормативні акти міністерст державних комітетів, органів виконавчої влади, що здійснюют державне управління економікою.

44

До відомчих нормативних актів належать ті, що мають ₀р_Мативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин.

З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам та підзаконним нормативним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р- "Про державну реєстрацію нормативно-иравових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", в Україні введено державну реєстрацію відомчих нормативних актів. Таку реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України (щодо актів, прийнятих центральними органами) та управлінням юстиції областей, міст Києва і Севастополя щодо актів місцевих органів управління.

До господарського законодавства належать також нормативні акти. В теорії права їх називають локальними або статутними.

Локальні акти - це статути, установчі договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств у тому числі відокремлені (філії, представництва, відділення).

Ці нормативні акти є, з юридичної точки зору, своєрідним елементом господарського законодавства.

Зазначені акти затверджуються, як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто, підприємствами, товариствами, концернами, асоціаціями, корпораціями. Щодо державних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповноваженими на це органами.

Отже, джерелом юридичної сили статутів, установчих Договорів є нормотворчі повноваження саме цих осіб, як засновників на законі спеціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені законом, тобто статутне право грунтується на законі. За колом осіб такі акти є "суб'єктивними" і поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли.

6.2.4. Система господарського законодавства

Основою господарського законодавства є система статуї них, °мііетеційних законів, тобто таких, які визначають правове

45

становище господарських суб'єктів (законодавчий інсти господарюючих суб'єктів).

Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вс поширюються.

Господарський кодекс України - поширюються на підприємства і на всіх підприємців.

Він визначає види і організаційні форми підприємс порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові ум(| діяльності, порядок припинення підприємств.

У кодифікованих галузях законодавства їх систе визначаються структурами кодексів.

Структурними підрозділами системи господарська законодавства є окремі законодавчі інститути. Інститут явІ собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яки| комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Крім згаданого закону до статусних відносять і закони, визначають правове становище окремих видів підприємств в| галузей економіки.

Наступним інститутом господарського законодавства! кодекси, які регулюють правове становище об'єдна підприємств.

Загальний порядок створення і державної реєстр? об'єднань, підприємств регулюється Господарським кодекс України. Крім цього до правового інституту входять Декр Кабінету Міністрів України про об'єднання підприємств окрел галузей (вугільної промисловості, зв'язку, транспорту дорожного господарства, електроенергетичних підприємс нафтової, газової, газопереробної промисловості нафтопродуктозабезпечення.

Фундаментальним інструментом господарську

законодавства є система нормативних актів, які на основі зако України "Про власність" регулюють відносини щодо управлп володіння, користування нерухомим майном у народне господарстві.

До цього інституту входять нормативні акти: ♦ про управління державною власністю, це в основної постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президей

46

України, які деталізують положення статей 31-39 (про
державну власність) Закону України "Про власність".
Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий
режим державного майна, яке знаходиться у повному
господарському віданні державних підприємств:
+ про оренду майна державних підприємств і організацій;
+ про приватизацію майна державних підприємств і організацій.
Окремим важливим інститутом господарського

законодавства є інститут господарського договірного права.

Інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів.

Кодифіковані акти це - Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Господарський кодекс України в ст. 67, якого йдеться мова про господарські відносини підприємства, а в ст. 10, П Господарсько-процесуального кодексу про порядок врегулювання розбіжностей і спорів при укладанні; зміні та розірванні господарських договорів.

До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України:

• Закони України "Про інвестиційну діяльність" ВВРУ - 1991 р. № 47, ст. 646.
  
• Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на законі "Про власність" воно охоплює такі основні закони і декрети:
  
• Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03. 91р., №25, ст. 281.
  
• Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №38, ст. 508, яка визначає умови і порядок випуску Цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність Щодо обігу цінних паперів в Україні.
  

Декрети Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" ^В|Д 17.05.93 р. №19 ст. 207, що визначають поняття довірчого овариства, особливості його створення та діяльності.

47

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютно регулювання і валютного контролю" №17 ст. 184 установл режим здійснення валютних операцій на території Украї визначає загальні принципи валютного регулюван повноваження державних органів і функції банків та інш фінансово-кредитних установ України. Цей законодавчий а врегульовує валютні операції, права і обов'язки суб'єк валютних відносин, порядок здійснення валютного контрою відповідальність за порушення валютного законодавства.
  
• Законодавство про страхування регулює відносини м страховиками.
  
• Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, регул такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовніш торгівлю; економічне і науковотехнічне співробітниц спеціалізацію та кооперацію виробництва, науки і техні економічні зв'язки в галузі будівництва; транспор відносини; експедиторські операції; надання різноманітн послуг; банківські, кредитні, розрахункові операції.
  
• Законодавство про нормативні документи (технічні норми) умови їх застосування. Це декрети Кабінету Міністрів Украї "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм правил та відповідальність за їх порушення "Про забезпечен єдності вимірювань" від 10 травня 1993 р., "П стандартизацію і сертифікацію" від 17.05.1993 р., "П державний пробірний нагляд" від 1.06.93 р. Да законодавство встановлює правові основи дотримай стандартів норм і правил між суб'єктами підприємниць діяльності, визначає їх відповідальність за порушен стандартів, правил і норм, визначає правові та економі основи систем стандартизації та сертифікації, встановл організаційні форми їх функціонування на території України, правові основи державного контролю за видобування виробництвом, використанням, обігом, обліком, зберіганн дорогоцінних металів і дорогоцінного каменя, виконай операцій їх зазначеними цінностями.
  

Законодавство про господарські суди і господарський процес визначає організацію та діяльність господарського су

48

залежність органу у вирішенні всіх господарських спорів, що

икають _мі_ж юридичними особами, державними та іншими

оганами, а також визначає організацію та діяльність

міжнародного комерційного арбітражу (третейського) суду щодо

_вИрішення спорів, які виникають при здійсненні

зовнішньоторговельних міжнародних зв'язків.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: ] Назвіть особливості господарського законодавства,

2. Що таке господарське законодавство?
   
3. Назвіть основні принципи господарського законодавства та розкрийте їх зміст.
   
4. Дайте визначення господарсько-правовим актам.
   
5. На які блоки поділяється господарське законодавство залежно від юридичної сили актів?
   
6. Що таке відомче законодавство?
   
7. Розкрийте суть локального акту.
   
8. Дайте визначення загальним законам, що є складовими системами господарського законодавства.
   

9. Поняття "правовий режим державного майна".
ЗО. Дайте характеристику кодифікованим актам.

11. Назвіть законодавство про регулювання ринків капіталу.
    
12. Охарактеризуйте нормативно-правові акти, що регулюють відносини в страхуванні, в господарських судах та судових процесах.
    

Лекція № З

6.3. Тема: Правовий статус суб'єктів господарювання

' ■ Поняття і види суб'єктів господарювання. ²- Правовий статус підприємств. ■*• Господарські товариства та об'єднання.

Реорганізація та ліквідація підприємств, господарських організацій. Банкрутство.

49

Література

• Господарське законодавство України (Збірник нормативи актів станом на 1.01.2001 р.) за ред. В.С. Щербина, О. Щербина - Київ, Атіка 2001 р. ст. 463.
  
• Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ-97 № ст. 249.
  

• Цивільний кодекс України - 2004 р.
  
• Господарський кодекс України, К, Велес, 2004 р.
  

• Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" в 17.07.97 р. №69/97 ВР.
  

6.3.1. Поняття і види суб'єктів господарювання

Суб 'єкти господарювання — це юридичні або фізичні особ які на основі юридично відокремленого майна безпосередн здійснюють передбачену законодавством і статут господарську діяльність або управлінську у сфері економіки.

Господарське законодавство і право регулює умо створення і діяльності різних видів суб'єктів.

З урахуванням функцій господарського законодавст можна визначити правове становище суб'єктів, які здійснюю господарську діяльність:

• підприємства і їх структурні підрозділи;
  
• об'єднання підприємств;
  
• фінансові та підприємницькі інститути;
  
• громадяни-підприємці;
  
• органи - державної і виконавчої влади в економіці.
  

Визначимо узагальнені особливості вище перелічен суб 'єктів господарювання.

Підприємство визначається, як господарюючий суб'єкт. створене для здійснення господарської діяльності з мет одержання прибутку, має для цього необхідні повноважен реєструється у визначеному законом порядку, як комерцій юридична особа.

Суб'єктами господарської діяльності також є підрозді підприємств (ст. 64 Господарський кодекс України).

Ці підрозділи створюються самими організаціями для певн господарської діяльності. Компетенцію і функцію їх визнач

50

. р_ИЄмство у положеннях про них. Положення затверджують ани управління організацій. Дані суб'єкти не реєструються, як Юридичні особи.

ршіивим суб'єктом господарської діяльності є об'єднання • _прмгмств. що згідно із законодавством є корпорації, концерни.

Об'єднання підприємств створюється лише тоді, коли це не суперечить антимонопольному законодавству України.

гїжіансово-посередницьку діяльність фінансових інститутів моЖЛЗ- визначити як організацію, що засновується у формі ціпнерного ^чи іншого товариства і реєструється як юридична осоЯі^яка забезпечує функціонування ринків, товарів, капіталів.

Наступним суб'єктом господарювання є громадяни-підприємці - це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Вони мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність згідно ст. 43 Господарського кодексу України.

Ключовим суб'єктом господарювання є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління - суб'єктів господарського права системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 року. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", це зокрема: центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; представницькі органи та органи місцевого самоврядування; органи управління громадських організацій; асоціації, концерни, міжгалузеві регіональні та інші об'єднання підприємств при виконанні ними функцій управління в межах делегованих їм повноважень.

6.3.2. Правовий статус підприємств

Підприємство є самостійним господарюючим. Здійснюючи ^вою господарську діяльність, підприємство має право приймати УДь-які рішення, що не суперечить законодавству України. . Підприємство існує як організаційна форма господарської ^Яльності, метою якого є одержання прибутку.

51

Підприємство, як господарська організація здійснює с діяльність для задоволення суспільних потреб у товарі, послу роботах на підставі статуту, користується правами і вико обов'язки відповідно своєї діяльності, є юридичною особою, самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунко рахунок, рахунки в інших банках, печатку зі с найменуванням, штампи і різні бланки.

Державне підприємство є об'єктом права держ~ власності.

Державні підприємства поділяються на підприєм загально-державної власності, республіканської власн (Республіка Крим) та комунальної власності(адміністрати територіальних одиниць).

Державне підприємство володіє, користується розпоряджається майном, що йому належить відповідно законів і цілей діяльності підприємств визначених у його ста Відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність" щ державних підприємств діє особливий правовий режим.

Наприклад: адміністрація не має права про підприємство, переорієнтувати його на здійснення господарс діяльності непередбаченої статутом та іншими нормативи актами щодо діяльності державних підприємств.

Приватне партнерське зі створенням юридичної осо обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товарне кооперативи, як правило користуються найманою працею).

Приватним підприємством визнається підприємство, що на основі приватної власності одного або кількох грома. іноземців, осіб без громадянства з використанням найм праці. Приватним є також підприємство, що діє на ос приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної ос

Якщо приватне підприємство має не одного, а кіль власників, його майно є спільною сумісною власністю. Част спільна власність повинна бути встановлена письмовою уго власників майна /ст. 18 Закону "Про власність"/.

Спільне підприємство засноване на базі об'єднання ма різних форм власності. Засновниками спільного підприєм можуть бути юридичні особи і громадяни України та їн

52

еожав. Спільні підприємства діляться на національні спільні та гііьні підприємства з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство - це організаційно-иравова форма ■ _дИриємства, яке знаходиться на Україні і створене як суб'єкт права відповідно до законодавства іноземної держави, майно якого є повною власністю іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Порядок створення іноземного підприємства регулюється законодавством держави, якій воно належить.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Орендне підприємство.

Поняття оренди згадується в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14.03.1995 р.

В цій статті вказано, що орендою визнається засноване на договорі строкове, платне користування майном, що необхідне орендареві, для здійснення підприємницької діяльності.

З наведеного визначення випливає, що:

• по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань, або інших адміністративно-управлінських актів;
  
• по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без права надання орендареві розпоряджатися орендним майном);
  
• по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;
  

по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове тимчасове користування. У разі закінчення строку, на який "Уло укладено договір оренди, цей договір припиняється.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів ^Сподарського законодавства України. Його особливості

53

полягають в регулюванні правових відносин між орендодав та орендарями.

В разі відмови в укладенні договору оренди, а та неодержання відповіді в установлений законом тер зацікавлені особи мають право звернутися за захистом до с або господарського суду.

Громадські підприємства.

Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, здійснюють діяльність згідно закону України "Про об'єдн громадян".

Об 'єднання споживачів мають права:

• вивчати споживчі властивості продукції, попит на проводити опитування населення для виявлення громадс думки про якість товарів, що випускаються і реалізуютьс ціни на них;
  
• проводити експертизу та випробування товарів (робіт, пос
  
• одержувати від органів державної влади і управління орг місцевого самоврядування інформацію необхідну реалізації своїх цілей і завдань;
  
• організовувати юридичну консультацію спожива відповідно до законодавства;
  
• вносити в органи державного управління і господарюю суб'єктам пропозиції про заходи щодо підвищення як товарів (робіт, послуг);
  
• звертатися за позовом до суду про визнання дій прод виготовлювача підприємства, що виконує їх фу виконавця протиправними щодо визначеного кола спожива
  

При задоволенні такого позову суд зобов'язує поруш довести рішення суду у встановлений ним строк через за масової інформації або іншим способом до відома споживачі д., ст. 108 "Збірник законодавчих нормативних докуме регламентуючих діяльність підприємств всіх форм власн випуск 1 Зовнішторгвидав України, Київ, 1997 р. Статтею Закону України "Про захист прав споживачів", передбачено, громадські організації споживачів з метою захисту с законних прав та інтересів громадян мають право об'єднува на добровільній основі у громадській організації споживачів.

54

Цапі підприємства.

ЇУІачими вважаються підприємства з певною кількістю

_праию*°^чих-

Х_ак у США до цієї категорії належать підприємства на яких

айнято 500 чоловік у Японії - до 300 чоловік.

Українським законодавством до малих підприємств

віцнесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 чоловік

залежно від галузі і виду діяльності:

• V промисловості та будівництві до 200 чоловік;
  
• в інших галузях виробничої сфери до 50 чоловік;
  
• в науці і в науковому обслуговуванні до 100 чоловік;
  
• у галузі виробничої сфери до 25 чоловік; « у роздрібній торгівлі до 15 чоловік.
  

Малі підприємства виділені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг і переваг. Особливості їх створення і діяльності встановлюються спеціальним законодавством України про підприємства. В ст. 28 Закону "Про підприємства в Україні" вказано, що держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств.

6.3.3. Господарські товариства та об'єднання

Господарським кодексом України передбачено, що товариствами визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди з юридичними особами, громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерні товариства

Акціонерним визнається товариство засноване на Установчому договорі та статуті товариства, яке має статутний Фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної

55

вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майн товариства.

Перше, статутний фонд АТ має акціонерну приро формується шляхом емісії (випуск в обіг паперових грошей цінних паперів) та продажу акцій фізичним та юридичн особам.

Друге. АТ має публічний статус емітента. Емітент юридична особа (держава, компанії) які випускають в о грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи

Акціонерне товариство є юридичною особою, яке від св імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконув обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

АТ шляхом випуску і продажу акцій формують свої ста фонди і збільшують їх, якщо це необхідно.

Акції відкритих АТ допускаються до вільного продажу умовах визначених Законом "Про цінні папери і фондову бір іншими актами про фондовий ринок.

Третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції фіксуються у реєстрі власників іменних цінних папері набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціон визначені статтею 88 Господарського кодексу України, статт 4, 5, 8, 9 Закону "Про цінні папери та фондову біржу".

Четверте. особливою ознакою АТ є обмеже відповідальності акціонерів. Акціонери несуть ризик зобов'язаннями товариства тільки в межах належним їм майно

ТзОВ - визнається товариство, що має статутний ф розділений на частки, розмір яких визначається установи документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах вкладів.

У випадках передбачених установчими документ учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають зобов'язаннями товариства в межах невнесеної частки вкладу.

У товариствах з обмеженою відповідальністю створю статутний фонд розмір якого повинен становити не менше тис. гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмежен відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести 56

ндіе 30% вказаного в установчих документах вкладу, що . _верджусться документами, сплачує за час прострочки 10% річних з нєдовнесеної суми.

Учаснику ТзОВ який повністю вніс свій вклад видається свідоцтво Товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначеними ними представників. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількісіь голосів, пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.

Контроль за діяльністю дирекції ТзОВ здійснюється ревізійною комісією. Без висновку ревізійної комісії, збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Повні товариства

Повні товариства згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України визнаються такі товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства усім майном.

ПТ діє на підставі установчого договору (статуту, цей вид товариства немає).

Учасники ПТ, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасникам на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені та в інтересах товариства.

Законодавством (ст. 71 Закону "Про господарські товариства") встановлено особливий порядок виходу учасника з ПТ. Якщо товариство було створено на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства попередивши про це не пізніше як за три місяці.

Вихід з товариства створеного на визначений строк

можливий лише з поважних причин та з попередженням не

.'зніще як за 6 місяців. Важливе є те, що учасник товариства

^]Дповідає за борги останнього незалежно від того чи виникли

^Ни після або до його вступу до товариства.

_ь

57

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасни

він має право звернутися з регресною вимогою у відповід

частині до решти учасників, які несуть перед і

відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Господарські об'єднання

Підприємства мають право на добровільних засадах св виробничу діяльність об'єднувати, якщо це не супереч антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в:

• корпорації - це договірні об'єднання, створені на ос поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересі делегуванням окремих повноважень централізован регулювання діяльності кожного з учасників;
  
• асоціації- це договірні об'єднання, створені з метою пості" координації господарської діяльності. Асоціація не має п втручатись у виробничу комерційну діяльність будь-кого учасників;
  
• концерни - це статутні об'єднання підприємств промислов наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо основі повної фінансової залежності від одного або гр підприємств.
  

Об'єднання діють на основі договору або статуту, я затверджується їх засновниками або власниками. Підприємс які входять до складу зазначених організаційних струк зберігають права юридичної особи і на них поширюється Господарського кодексу України.

Рішення про створення цього об'єднання, установ договір, статут об'єднання погоджується з Антимонополь комітетом України в порядку визначеному чин законодавством.

6.3.4. Реорганізація та ліквідація підприємств, господарськ організацій. Банкрутство

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, по виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішен власника та за участю трудового колективу або ор

58

_п0вноважсного створювати такі підприємства, чи за рішенням суду, господарського суду.

Підприємства, що реорганізовуються і можуть викликати екологічні, демографічні негативні наслідки, та зачіпають інтереси населення території, повинні погоджувати свої дії з відповідною Радою народних депутатів.

Пглприємства ліквідуються в таких випадках: « визнання його банкрутом;

+ якщо рішенням суду, установчі документи і рішення про створення підприємства визнані недійсними;

• якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов, або не змінено вид діяльності;
  
• підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України;
  
• у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємництва, яке виникло в результаті злиття.
  

При реорганізації і ліквідації підприємства, звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом.

За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

При реорганізації вся сукупність його прав та обов'язків
переходить до правонаступника. З дня призначення

ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства. Про початок ліквідації підприємства та про строк подання заяв, про претензії до нього, ^1квідаційна комісія сповіщає в одному з офіційних друкованих видань.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, ^Значає його кредиторів та дебіторів, розраховується з ними, пває заходів щодо сплати боргів підприємством третім особам

59

та підприємству, складає ліквідаційний баланс і подає й вищому органу підприємства або органу що призна ліквідаційну комісію.

У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталіз погодинних платежів, належних з цього підприємства, у зв'яз заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, аб смертю громадянина.

Наявні грошові кошти підприємства, включа надходження від розпродажу його майна після розрахунк^-' бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також по ог праці працівників підприємства, вклад члена трудо колективу видається йому в грошовій формі або цінн паперами.

Ліквідація підприємства вважається завершеною, підприємство таким, що припинило свою діяльність, з мом внесення запису про це до державного реєстру.

Банкрутство

Стаття 1 Закону України "Про банкрутство" дає визнач поняття банкрутства: "Під банкрутством розуміється пов'яз недостатністю активів у ліквідній формі неспроможн юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльност" задовольнити в установлений для цього строк пред'явлен^: нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання п бюджетом".

Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особ суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєч" виконати свої зобов'язання перед кредиторами і бюджетом.

В якості суб'єкта банкрутства можуть висту підприємства всіх форм власності, а також господа" об'єднання, якщо вони займаються підприємницькою діяльні

В якості кредиторів можуть бути як громадяни, т юридичні особи, що мають підтверджені належн документами майнові вимоги до боржника. До кола креди не входять суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпе заставою.

Підставою для застосування банкрутства до суб'

підприємництва є неспроможність своєчасно задоволь

майнові вимоги кредиторів чи виконати зобов'язання п

60

_г

6юД^жЄТ0М" ^{ля по}РУ^шення справи про банкрутство може бути _ИІ0С письмова заява до господарського суду. З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів -громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

Кредитор вправі звернутися з заявою про порушення справи _про банкрутство юридичної особи, якщо остання неспроможна задовольнити протягом місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

До господарського суду за власною ініціативою може звернутись боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додається список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище. Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Якщо заявником є боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.

Стадії провадження у справах про банкрутство. Провадження у справах про банкрутство здійснюють господарські суди відповідно до вимог закону "Про банкрутство" та Господарського процесуального кодексу.

Провадження у справах про банкрутство провадиться в декілька стадій:

порушення провадження у справі; попереднє засідання господарського суду; виявлення кредиторів та санаторів; утворення зборів і комітету кредиторів; прийняття рішення про санацію;

визнання боржника банкрутом та оголошення про банкрутство;

припинення справи про банкрутство.

Ш__першій стадії господарський суд розглядає заяву і ирішує, чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню.

Після прийняття заяви, господарський суд протягом 5 днів з ^я и надходження, виносить і надсилає боржникові, кредиторам І °анкам, що здійснюють обслуговування боржника, ухвалу про

_г

порушення провадження у справі, в якій вказується прийняття заяви і призначення справи до розгляду попередньому засіданні, час і місце його проведення.

Попереднє засідання господарського суду проводиться пізніше, як через один місяць з дня порушення проваджені справі.

В попередньому засіданні, господарський суд оцінює по; документи, заслуховує пояснення сторін і банків, розгляда клопотання. За результатами попереднього засіда господарський суд у разі необхідності, призначає розпоряд» майна боржника, а також зобов'язує заявника подати офіційного друкованого органу Верховної Ради (газета "Ге України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядо кур'єр") оголошення про порушення справи про банкруте Оголошення повинно містити повне найменування боржн його юридичну адресу, банківські реквізити, найменуванні адресу господарського суду та номер справи. Метою оголоше є виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

Господарський суд може призначити розпорядником ма боржника банк, який обслуговує боржника, фонд держав? (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємс або іншу особу за пропозицією боржника чи кредите Розпорядник майна несе відповідальність за ненале здійснення зазначених повноважень.

Третя стадія передбачає виявлення кредиторів та санатс для чого і необхідне оголошення. Строк подачі заяви кредит а надсилається вона на адресу господарського суду, я порушено провадження по справі, один місяць з опублікування оголошення. Кредитори у своїх заявах пові вказати свої майнові вимоги, а також підтвердити документально.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутеп і виявлення можливих санаторів. Санатори - це особи, бажають своїми коштами чи майном взяти участь у сак боржника, тобто перевести на себе всі борги юридичної особи

Утворення зборів і комітету кредиторів передбачає статт Закону "Про банкрутство". Даним Законом встановлюють* особливості санації (ст. 12).

Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:

62

> відсутності пропозицій щодо проведення санації; 5> незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і д»^є господарському суду ліквідаційний баланс.

Господарський суд своєю ухвалою затверджує ліквідаційний

баланс.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи.

Якщо майна вистачило для задоволення вимог кредиторів, _він вважається вільним від боргів, тобто продовжує бути суб'єктом підприємницької діяльності.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Поняття - суб'єкти господарювання.
   
2. Перелічіть види господарських суб'єктів.
   
3. Дайте характеристику суб'єктам господарювання.
   
4. Які є види органів управління суб'єктів господарського права?
   
5. Які види підприємств ви знаєте?
   
6. Правовий статус державного та приватного підприємства.
   
7. В чому різниця між підприємством і об'єднанням?
   
8. Назвіть основні ознаки господарського об'єднання.
   
9. Які основні функції об'єднання споживачів?
   
10. Дайте визначення орендного підприємства.
    
11. Поняття "малі підприємства" і їх роль в господарській діяльності.
    
12. Назвіть основні стадії створення АТ.
    
13. Хто такі засновники і учасники АТ?
    
14. Назвіть основні майнові права акціонера.
    

'5. Дайте визначення поняття "товариства з обмеженою

відповідальністю". '6. Дайте визначення повного товариства. '• Який порядок виходу з повного товариства? ¹°- Дайте визначення поняття банкрутства. <⁹. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства? ^и- Хто може звертатись із заявою про порушення справи про банкрутство.

63

Лекція № 4.

6.4.