Схвалено Вченою Радого Інституту менеджменту та економіки "Галицька Академія", протокол №6 від 23 червня 2005 р. Я. М. Сащак С22 Господарське закон

Вид материала

Закон

Содержание Право приватної власності Право державної власності. Об'єкти права загальнодержавної власності. Роздержавлення і приватизація відбувається у таких формах Яким законодавством слід керуватись при виконанні ді Приватизаці Державні органи приватизації. Не можуть бути приватизованими В ході приватизації житлового фонду не приватизую Господарські зв'язки вважаються довготривалими Держзамовлення має забезпечувати Відповідно до Закону України "Про поставки продукцЦ державних потреб" від 22 грудня 1995р.. задоволення пот продукції, необхідне Державними замовниками виступають 6.5.2 Поняття та основні функції господарського договору Договір - це вольовий акт Цивільний кодекс передбачає такі договори Попередній договір або протокол наміру.

Подобный материал:

• Схвалено Вченою Радою Центрального інституту післядиплом, 762.17kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 844.71kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 1164.64kb.
• Програма державного іспиту освітньо-кваліфікаційний рівень, 911.1kb.
• А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська юридична академія, 1578.44kb.
• Методичні рекомендації, 87.62kb.
• Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри менеджменту, протокол №10 від 12. 05. 2008, 645.42kb.
• Дудар Н. П., Филипович Л. О. Д81 Нові релігійні течії: український контекст (огляд,, 6232.65kb.
• Хронюк Схвалено Вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом (протокол, 2912.22kb.
• Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості, 4237.56kb.

Тема: Правовий режим майна господарюючих суб'ек

1. Форми власності в Україні - приватна, державна, комун власність.
   
2. Правові основи роздержавлення та приватизації.
   
3. Право повного господарського відання.
   
4. Володіння та користування водними ресурсами.
   

Література

• Конституція України статті - 13,14,42,41.
  
• Цивільний кодекс України.
  
• В.В. Копейчиков "Правознавство", К. Юрінком Інтер, 2002
  
• Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ №2 1991 р.
  
• Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992
  
• Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління май що є у загальнодержавній власності", від 15.01.1993 р. В №7.
  
• Правова база з питань екології та охорони природ* середовища. К. Атіка, 2001 р. ст. 310.
  

6.4.1. Форми власності в Україні

Законом України "Про власність" передбачено, що влас в Україні існує в таких формах: приватна, державна, комунал

Українська держава є суверенною в регулюванні відносин власності на своїй території. Закон України власність спрямований на реалізацію Декларації про держав суверенітет України.

Метою цього Закону є забезпечення вільного економіч

самовизначення громадян, використання природ^-

економічного, науково-технічного та культурного потенці

республіки для підвищення рівня життя її народу.

Право приватної власності

Суб'єктами права приватної власності в Україні є гром; України, іноземні громадяни та особи без громадян".

64

Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, _під_Приємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод незаборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери.

Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові знаки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів, послуг.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набутгя права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Громадяни України мають право на одержання у власність квартири, земельних ділянок на ведення селянсько (фермерського) господарства.

Право державної власності.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) ^Власності є держава в особі Верховної Ради України.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-^еРиторіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, ^Єлищних, сільських Рад народних депутатів.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають: "^ерховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України;

65

> Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах терит республіки, за винятком земель загальнодержавної власно

Об'єкти права загальнодержавної власності.

Загальнодержавну власність складають: земля, майно,.' забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворює нею державних органів, майно Збройних сил, органів держа безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об'є єдина енергетична система, система транспорту загаль користування, зв'язку та інформації.

Кошти республіканського бюджету, республікансь національний банк, страхові та інші фонди, майно вищ середніх спеціальних навчальних закладів, майно держа підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери.

Державні установи, що перебувають на державному бю можуть здійснювати господарську діяльність, мають п самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльнос майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Державна установа (організація) відповідає за св зобов'язаннями коштами, що є в її розпорядженні, недостатності у державної установи (організації) ко відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Право комунальної власності

У комунальній власності є майно, у тому числі гро кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власн здійснюють безпосередньо територіальна громада та утво нею органи місцевого самоврядування.

Об'єктами права комунальної власності є майно, забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий ф об'єкти житлово-комунального господарства; майно зак народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побуто обслуговування; майно підприємств; місцеві енергет системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, а також і майно, необхідне для забезпечення економічного і соціаль розвитку відповідної території.

66

У комунальнії власності перебуває майно, передане у иіасність області, району або іншої територіальної одиниці іншими суб'єктами право власності.

6.4.2. Правові основи роздержавлення та приватизації

Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.

Приватизація - це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій (паїв) акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.

Роздержавлення і приватизація відбувається у таких формах:

• перетворення державного підприємства на акціонерне чи інше господарське товариство;
  
• викуп майна державного підприємства, зданого в оренду, орендованим підприємством чи орендарем;
  
• викуп майна державного підприємства членами трудового колективу;
  
• продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам або громадянам.
  

При цьому не слід прагнути повного роздержавлення і приватизації власності.

Приватизацією - вважається відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній та комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

В процесі приватизації здійснюється перехід об'єктів, що знаходиться у володінні, користуванні і розпорядженні держави, У приватну власність громадян, їх колективів та недержавних юридичних осіб, а в зазначених законом випадках - у приватну власність іноземців та осіб без громадянства.

Законодавство визнає учасниками (суб'єктами) приватизації державні органи приватизації, покупців, а також їх "Редставників та посередників.

Продавці: Продавцями об'єктів приватизації є ФДМ України (Фонд ржмайна України), його регіональні відділення та Р^едставництва щодо майна, яке перебуває у загальнодержавній

67

власності, а також створювані місцевими Радами орг приватизації - щодо майна, яке перебуває у комуналь власності // напр., у Києві - це Фонд комунального майна Києва та його регіональні відділення в кожному з районів міс~

Яким законодавством слід керуватись при виконанні ді Приватизація - ?

Законодавство про приватизацію включає закони Укра "Про приватизацію майна державних підприємств", " приватизацію майна невеликих державних підприємств (м приватизацію)".

• "Про приватизацію державного житлового фонду".
  
• "Про приватизаційні папери", а також прийняту Верхов Радою України Державну програму приватизації м державних підприємств, Тимчасове положення про Ф державного майна, відповідні постанови та декрети кабі Міністрів України.
  

Президент України має право регулювати пита приватизації своїми указами.

Державні органи приватизації.

Державну політику у сфері приватизації здійснюють державного майна України, органи приватизації Респуб Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Фонд держмайна України та його регіональні відділен представництва на місцях діють на підставі цього Закону Положення про Фонд державного майна України, затверджується Верховною Радою України.

У своїй діяльності ФДМ України та його регіон відділення і представництва на місцях діють на підставі ц Закону та положення про Фонд державного майна України, затверджується Верховною Радою України.

У своїй діяльності ФДМ України підпорядковани підзвітний Верховній Раді України.

Голова Фонду державного майна України призначається за поданням Президента України.

ФДМ України у процесі приватизації здійснює такі осн повноваження;

змінює організаційно-правову форму підприємства, ^л перебувають у загально-державній власності, шля. 68

перетворення його господарське товариство або виступає

орендодавцем майна, що перебуває у загально-державній

власності; й. продає майно, що перебуває у загально-державній

власності, у процесі приватизації, включаючи майно

ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного

будівництва; > створює комісії по приватизації; у затверджує плани приватизації майна, що перебуває у

загально-державній власності; укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки

вартості майна об'єктів приватизації;

• видає ліцензії посередникам;
  

• розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання;
  

• здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації;
  

• посадові особи Фонду державного майна України несуть персональну відповідальність за дії щодо майна, яке приватизується;
  
• ФДМУ та регіональні відділення не мають права втручатися у діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами;
  

ФДМУ попередньо погоджує з Кабінетом Міністрів звіт про діяльність фонду, подає його на розгляд і затвердження Верховній Раді України.

Органи приватизації Республіки Крим та адміністративно -територіальних одиниць здійснюють такі функції: розробляють проекти республіканської //Республіки Крим// і місцевих програм приватизації;

здійснюють методичне керівництво щодо реалізації цих проектів, організують та контролюють їх виконання; створюють комісії по приватизації республіканського та комунального державного майна, затверджують плани його приватизації;

69

> здійснюють повноваження власника майна,
приватизується. Положення про органи приватиз
Республіки Крим та адміністративно-територіаль
одиниць затверджуються Верховною Радою Респуб
Крим і відповідними Радами народних депут
адміністративно - територіальних одиниць.

Не можуть бути приватизованими:

• майно органів державної влади і управління, Збройних Національної гвардії, Служби національної безп Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;
  
• майнові комплекси підприємств, що забезпечу діяльність по виготовленню цінних паперів і грошо знаків;
  
• об'єкти державної метрологічної служби;
  
• національні культурні цінності України, надра, в ресурси та інші об'єкти права виключної власності на~ України (ці об'єкти зазначені у ст.1 Закону України " власність");
  
• об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним проц //об'єкти освіти, що належать міністерствам відом можуть приватизуватися за умови, що після цього залишаються освітніми закладами//;
  
• майнові комплекси підприємств, що забезпеч діяльність по виготовленню і реалізації наркот засобів, зброї, вибухових та радіоактивних речовин;
  
• атомні електростанції;
  
• інші об'єкти державної власності, необхідні для викон державою своїх функцій.
  

В ході приватизації житлового фонду не приватизую квартири - музеї, квартири закритих військових посе кімнати в гуртожитках, квартири, віднесені в установле порядку до непридатних для помешкання або службових кв~ (кімнат), квартири, в яких мешкають два або більше найм при відсутності згоди між ними на приватизацію.

Крім цього, Державною програмою приваті встановлюються додаткові категорії об'єктів, що не підля приватизації: 70

об'єкти Національного космічного агентства України;

телевізійні і радіотрансляційні центри;

> об'єкти культури, мистецтв, архітектури, меморіальні

комплекси, заповідники, парки, тощо загальнонаціонального

значення; >• підприємства по ремонту зброї, підприємства, що проводять

буропідривні роботи; крематорії, кладовища;

• автомобільні шляхи загальнодержавного призначення;
  
• метрополітени, міський електротранспорт;
  
• магістральні лінії електропередач, нафто, газопроводи, трубопровідний транспорт;
  
• підприємства, що виготовляють спирт, вина і лікеро -горілчані вироби.
  

У відповідності до Державної програми приватизації Верховна Рада щорічно затверджує перелік об'єктів загальнодержавної власності, що підлягають приватизації.

6.4.3. Право повного господарського відання

Право державної власності може бути оперативного управління державних установ та казенних підприємств і правом повного господарського відання державних підприємств.

Державним управлінням від імені народу (населення адміністративно - територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи.

Державні органи уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення напрямків їх діяльності, реорганізації, ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю Довіреного їм майна.

Майно є державною власністю і закріплено за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського !Дання, крім випадків передбаченим законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання,

Дприємство володіє, користується і розпоряджається

наченим майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не

^еречать закону та цілям діяльності підприємства.

71



До права повного господарського відання застосовую правила про право власності, якщо інше не встановл законодавчими актами України. А право власності -врегульовані законом суспільні відносини щодо володі користування і розпорядженням майном.

Право власності України охороняється законом. Дер забезпечує стабільність правовідносин власності.

У разі прийняття державним органом, уповноваже управляти державним майном, рішення про реорганізацію ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив право вимагати передачі підприємства в оренду або перетвор його в інше підприємство, засноване на приватній власності.

Якщо порушено провадження у справі про банкру державного підприємства, його трудовий колектив має вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення в інше підприємство, засноване на приватній власності за у прийняття на себе боргів підприємства - боржника і з кредиторів.

Спори, що виникають у випадках реорганізації або лікві державного підприємства або порушення провадження у с про банкрутство між державним органом і трудовим колект^-вирішується господарським судом.

6.4.4. Володіння та користування водними ресурсе

Усі води (водні об'єкти) на території України є націоналі* надбанням народу України. Водні ресурси забезпеч існування людей тваринного та рослинного світу.

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу Ук і надаються тільки у користування. Народ України здійс право власності на води (водні об'єкти) через Верховну України, Верховну Раду Автономної Респупліки Крим і мі Ради народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (во об'єктами) можуть надаватися відповідним органом держ виконавчої влади.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприєм установи, організації і громадяни України, а також іно юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, 72

ііійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них ₀р₀тні води або користуються водними об'єктами.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: і Дайте визначення поняття власність.

2. Які форми власності існують в Україні.
   
3. Охарактеризуйте форми власності.
   
4. Дайте визначення поняття приватизація і роздержавлення.
   
5. Дайте загальну характеристику законодавства про приватизацію.
   
6. Які ви знаєте суб'єкти приватизації?
   

7. Що таке об'єкти приватизації?
   
8. Хто може бути покупцями в процесі приватизації?
   
9. В якому порядку здійснюється право повного господарського відання?
   
10. Які суб'єкти підприємництва використовують водні ресурси.
    
11. Які підприємства здійснюють водозабір?
    

73

Лекція №5

6.5. Тема: Господарські договори

1. Господарські зв'язки: поняття та організація поставок.
   
2. Поняття та основні функції господарського договору.
   
3. Порядок укладання договорів-контрактів.
   
4. Тлумачення договору, попередній договір або про наміру.
   

Література

• Цивільний кодекс України, К.2004 р.
  
• Цивільний процесуальний кодекс України, К.2004р.
  
• А.Й.Осетинський "Господарський процесуальний к України та господарські суди" К.2001 р.
  
• Щербина В.С. Щербина О.В. "Господарське законод України "Збірник нормативних актів" К., МАУП - 2001р
  
• Закон України "Про поставки продукції для держ потреб" ВВРУ№3, 1996р.
  
• Закон України "Про заставу" 1992р. газета "Голос У і від 20.03.92р.
  

6.5.1. Господарські зв'язки: поняття, система та організація поставок

Основним способом формування господарських зв'язк" реалізації товарів, продукції є укладання договорів у резу вільного продажу товарів на оптових (ринках) ярмарках біржах. Ці договори є базою для планування розподілу тов окремими групами та їх співвідношення і складає асор підвищення якості товарів та показників, що визна виробничий і соціальний розвиток підприємств.

Певну гарантію забезпечення споживачів необх^: ресурсами в період переходу до ринкових відносин дають зв'язки.

Прямі тривалі зв'язки встановлюються виготовлювач споживачами з оптовими торговельними підприємс організаціями матеріально-технічного постачання, які в випадках виступають як покупці або постачальники продукц

74

Господарські зв'язки вважаються довготривалими, якщо між постачальником і покупцем укладались договори на поставку відповідної продукції не менш як два останніх роки підряд, _яез<ілежно від того чи розподілялась ця продукція раніше в централізованому порядку. Якщо договірні зв'язки переривались, _т0 вони не можуть визнаватись довготривалими, за винятком тих випадків, коли така перерва сталася з причин, незалежних від сторін за договором.

Споживачі мають привілейоване право на збереження і розширення прямих тривалих і довготривалих господарських зв'язків з виготовлювачами /постачальниками/, які не вправі в односторонньому порядку порушувати ці зв'язки. При ухиленні виготовлювача /постачальника/ від укладання договору при наявності довготривалих господарських зв'язків, спір може бути переданий покупцем /споживачем/ на розгляд господарського суду, а у випадках, передбачених законодавцем, - на розгляд суду.

Виготовлювачі повинні максимально враховувати інтереси споживачів, задовольняти їхні замовлення, якщо вони відповідають спеціалізації та профілю виготовлювача і подані з урахуванням часу, необхідного для формування плану виробництва і його матеріального забезпечення.

Договірні зв'язки по поставках продукції можуть ґрунтуватися на державному замовленні.

Держзамовлення може розміщуватися на підприємствах нез&іежно від форм власності на договірних, як правило, конкурсних засадах.

Держзамовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг) може визначатися у вартісних, кількісних, фізичних вагових чи об'ємних показниках, що забезпечує можливість зведення та збалансування обсягів замовлення на всіх рівнях його формування.

Держзамовлення має забезпечувати: виконання прийнятих ВРУ законодавчих актів і загальнодержавних програм.

Органи, що реіулюють поставки для державних потреб за

^Мі*державними угодами, формують обсяги таких поставок за

^идами їх, територією та постачальниками і до 1 травня року.

75

який передує поставці, подають їх регулюючим органам інші держав - учасниць ГУАМ за погодженими формою номенклатурою у частині взаємних поставок. Кожна держава член Співдружності інформує всіх її учасників про повнова органи, які мають право видавати повідомлення пі прикріплення покупців до постачальників.

Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять кожної держави - учасниці виділені квоти поставок товарів міждержавними угодами, а відповідно до одержаних кв кожному споживачеві до 1 вересня визначаються ліміти виділені ресурси з видачею повідомлень про прикріплек покупця до підприємства постачальника.

Поставка за актами прикріплення покупців постачальників мають плановий характер, хоч покуг постачальник (за певних умов) може відмовитися від укладені договору.

Так, покупець має право повністю або частково відмови! від виділеного йому товару і від укладення догові) повідомивши про це постачальника і орган, який ви повідомлення про прикріплення і постачальника в 20-дек строк з моменту його одержання.

Орган, що одержав заяву постачальника про анулювань зміну повідомлення повинен у 10-денний строк розгл обгрунтованість заяви і в разі згоди із зауваженням» аргументацією постачальника переоформити прикріш покупця до іншого реального постачальника.

Якщо таку заяву не подано в зазначений терміну повідомлення вважається прийнятим до виконані постачальник не може відмовитися від укладення господарс| договорів із споживачами.

Відповідно до Закону України "Про поставки продукцЦ державних потреб" від 22 грудня 1995р.. задоволення пот продукції, необхідне для вирішення соціально-економі проблем, підтримання обороноздатності країни та її безя створення і підтримання на належному рівні дера матеріальних резервів, реалізації державних і міждера цільових програм, наприклад, стабільна робота пал| енергетичного комплексу; виконання міждержавних дог 76

України з питань економічного і науково-технічного прогресу; задоволення потреб оборони та інших спец, споживачів і т. д.

Державними замовниками виступають міністерства та інші органи державної виконавчої служби, а також державні установи та організації, які уповноважені урядом укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділено для цієї мети кошти з державного бюджету.

Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності.

Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності -монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не завдає їм збитків.

6.5.2 Поняття та основні функції господарського договору

Найбільш правовою формою регулювання господарських відносин є господарські договори в економіці які здійснюють ряд функцій.

Господарські договори, яким властиві загальні функції, специфічні функції тобто господарсько-договірні.

До господарсько-договірних функцій відноситься особливий господарський договір, як державний контракт.

Державне замовлення на поставку продукції (виконання

робіт, послуг) має забезпечувати першочергові потреби України

відповідно до пріоритетів її соціально-економічного розвитку.

Державне замовлення формується в межах коштів державного

бюджету України, інших фінансових коштів і фондів.

Держзамовлення реалізується шляхом укладання господарських

^0в°рів між його виконавцями і споживачами продукції,

ослуг. Господарський договір є функціональним правовим

еобом реалізації держзамовлення.

Попит визначається двома правовими формами

Держзамовленням та господарськими договорами, які

77

підприємства укладають із постачальниками матеріал технічних ресурсів та споживачами. Специфічними властивостями господарського договор такі функи,ії:_

• Правове забезпечення економічних потреб стосовно споживачів, потреби яких централізовано врахову державою і фінансуються за рахунок держбюджету. Загальні функції договору:
  
• Програмно-координаційна (договір, як проірама повед" сторін щодо виконання господарських відносин сп узгодження, координацій дій до інтересів і намірів).
  
• Інформаційна(договір включає в себе інформацію правове становище сторін у відповідних випадка юрисдикційним органам, третім особам).
  
• Правозахисна (договір є правовою формою відносин тоб межах якої застосовується примусове зобов'язання сі шляхом використання майнових санкцій, за оперативного впливу).
  

>• Гарантійна (лише завдяки договору включаються в правові гарантії виконання договірних зобов'язань неустойка, завдаток, застава).

6.5.3. Порядок укладання договорів, контрактів

Договір поставки укладається в письмовій формі. Згідн законом або угодою сторін договір повинен укладати оформлятись, як шляхом складання одного докум підписаного сторонами, так і шляхом обміну лис телефонами, телефонограмами, підписаними стороною, я~ надсилає.

Укладання конкретного договору починається з проінг укласти договір /оферти/, яка висловлена в замовленні по» або проекті договору, складеному постачальником підписання договору покупцем без застережень означ" прийняття пропозицій /акцепт/.

При ухиленні сторони укласти договір, що ґрунтуєш; державному замовленні, чи тривалих господарських зв'язках при виникненні розбіжностей щодо умов договору можлива одна стадія укладання договору - стадія переддоговірного сп 78

Пропозиція про встановлення нових тривалих господарських зв'язків може виходити від будь-якої із сторін.

Якщо договір на поставку продукції укладається на рік або _к0ротший період, покупець надсилає постачальнику замовлення У двох примірниках із зазначенням кількості розгорнутої номенклатури (асортименту) або технічної характеристики продукції, строків поставки, ціна та інші умови. Замовлення вважається прийнятим до виконання і набуває чинності договору, якщо протягом 20 днів після його одержання постачальник не повідомить покупця про відхилення замовлення або про заперечення його окремих умов.

Отже, прийняття пропозиції про укладання договору поставки у формі замовлення можливе і шляхом мовчання контрагента. Про наявні застереження по окремих умовах замовлення та їх мотиви постачальник визначає у підписаному ним замовленні.

На вимогу однієї із сторін, відносини по поставці офюрмляються шляхом складання одного документа /договору/, що підписується постачальником і покупцем. Зокрема, при необхідності погодження додаткових умов, не передбачених у замовленні покупця, постачальник складає проект договору і в 20-ти денний строк надсилає його у 2-ох примірниках покупцеві. Якщо у господарському суді розглядається спір про спонукання постачальника укласти договір, але у нього немає необхідних умов, то господарський суд витребує проект договору від покупця і зобов'язує його пеоедати проект договору постачальникові.

Сторона не пізніше 20 днів після одержання проекту Договору підписує його і один примірник договору повертає Другій стороні.

Якщо при одержанні проекту договору на поставку продукції

^По єдиному держзамовленню України або по довготривалих

господарських зв'язках у сторони виникнуть заперечення щодо

Умов договору, то вона не пізніше як за 20 днів після одержання

Роекту складає протокол розбіжностей і надсилає його у двох

Римірниках другій стороні разом з підписаним договором.

У договорі зазначається, що він підписаний з протоколом ³"'жностей. Одержавши протокол розбіжностей, сторона

79


протягом 20 днів розглядає його /в необхідних випадках разом другою стороною/, включає в договір усі прийняті пропозиції, спірні питання в цей же строк передає на вирішен господарського суду або місцевого суду. Так само при одержа покупцем замовлення із запереченнями постачальника покупе у зазначений строк передає на вирішення неврегульов розбіжності господарському або місцевому суду.

Якщо сторона згідна з умовами, викладеними у проток розбіжностей, то підписаний і повернутий нею прото розбіжностей додається до договору /замовлення/.

Якщо сторона, що одержала протокол розбіжностей замовлення із запереченням у 20-денний строк не перед неврегульовані розбіжності на вирішення господарського місцевого суду, то пропозиції другої сторони вважає прийнятими.

Такі ж особливості існують при укладанні догово поставки на оптових ярмарках. Ярмарки по оптовому прод товарів як правило проводяться у такій же послідовності:; обласні, автономних республік, міські; б) республіканські; міжреспубліканські.

Учасниками ярмарків можуть бути вітчизняні, сум* підприємства, фірми і підприємства інших країн. Уклада договорів і погодження специфікацій на поставку продув товарів здійснюється безпосередньо на ярмарку.

6.5.4. Тлумачення договору, попередній договір або протокол наміру

Договір в стародавньому Римі - сотгасгав - двохстор' угода, в якій виражена воля двох сторін , спрямована досягнення повного правового результату - виникнення, з або припинення прав та обов'язків.

Проте, якщо в договорі виражена воля двох сторін, то може бути тільки виявом взаємної згоди.

Отже, договір є угодою двох або кількох осіб про здійсн якої-небудь правової дії або про утримання від здійснення небудь дії.

Більшість договорів - двохсторонні угоди, в яких дві сто є контрагентами. Існували також три - і багатосторонні догов

80

Предмет договору - яка-небудь дія, бездіяльність або відмова від здійснення дії.

Наприклад: сусіди домовилися між собою, що один із них не буде перед вікнами будинку другого зводити будівлю, аби не закривати світла до його вікон.

Договір - це вольовий акт. Він не може виникнути проти волі сторін, проте це саме акт, дія, внаслідок якої виникає зобов'язання, одна із підстав виникнення зобов'язань.

Поняття зобов'язання ширше, ніж поняття договору.

В основі нових умов господарювання і розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств і договір між підприємствами є одним з важливих засобів виробничих зв'язків.

Існують договори різних видів.

Цивільний кодекс передбачає такі договори: поставки, купівлі-продажу, закупівлі сільсько-господарської продукції, позики, наймання житлового приміщення, і інші. Найпоширенішими договорами між організаціями і підприємствами є договори поставки, оренди приміщень, підряду.

Попередній договір або протокол наміру.

Залежно від послідовності (етапності) досягнення мети, яку ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки, договори можна поділити на попередні та основні.

У практиці ділового спілкування часто ведуться переговори або листування, обмін телеграмами, телефонограмами між суб'єктами господарювання з приводу створення у майбутньому нових ринкових структур або проведення якихось спільних господарських заходів.

Такі ділові стосунки нерідко оформляються попереднім Договором або протоколом про наміри. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти у майбутньому Договір на умовах, передбачених попереднім договором, або протоколом наміру. У цьому договорі визначається й порядок ^п°годження істотних умов майбутнього договору, які не ^ПеРедбачені попереднім договором.

Основщм__вважається такий договір, укладання якого ^еРедбачено попереднім договором. Хоч істотні умови основного

81


договору названі у попередньому договорі, але вони мають б узгоджені при укладанні основного договору. Сторона, необгрунтовано ухиляється від укладання основного догово; повинна відшкодувати другій стороні збитки, зумовл простроченням, якщо інше не передбачено поперед договором або законодавчими актами.

Зобов'язання, передбаченні попереднім договор припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого г бути укладений договір (основний), цей договір не бу; укладений або жодна із сторін не направить другій сто] пропозицію про його укладання.

Договір (протокол) про наміри в якому не виявлено пря волі сторін надати йому силу попереднього договору породжує цивільно-правових наслідків.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

1. Дайте визначення правовій основі господарських договорі
   
2. Які особливі ознаки господарського договору?
   
3. Поняття "господарське зобов'язання".
   
4. Назвіть загальні функції господарського договору.
   
5. Які специфічні функції виконує господарський договір?
   
6. Розкрийте порядок укладення господарських договорів.
   
7. Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають укладанні договорів.
   
8. Поясніть суть господарських зв'язків та організації поста
   
9. Який порядок планування державного замовлення?
   
10. Дайте визначення поняття "державне замовлення".
    
11. Які ділові стосунки оформляються попереднім договором
    
12. Дайте визначення поняття "протокол наміру".
    

82

Лекція №6

6.6.