Е. А. Зінь регіональна економіка

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   44

перехідною економікою, до яких належить Україна, перебувають на ре­сурсно-марнотратній стадії розвитку. Виробництво ґрунтується на екс­тенсивній експлуатації, добуванні та використанні природних багатств.

В цих умовах економічно розвинуті країни проявляють особливий інтерес до природних ресурсів економічно слабких країн, намагаються обміняти за якісні природні ресурси «брудні» технології, використати їх території для розташування шкідливих виробництв, зберігання ток­сичних відходів тощо.

Ознаки екологічної кризи на території регіонів України можна ба­чити на прикладі зникнення окремих гідробіонів, отруєння грунту та по­гіршення стану здоров'я людей, зменшення чисельності населення. За­бруднення повітря, грунтів, поверхневих і підземних вод, особливо в зо­нах впливу промислово-міських, гірничих та аграрних районів, свідчить про надмірне техногенне навантаження на навколишнє середовище.

Триває погіршення стану найбільш захищених водних об'єктів — підземних водоносних горизонтів, які є останнім екологічно безпечним резервом водозабезпечення населення і галузей економіки.

До господарського обороту в Україні залучено майже всі землі, які так чи інакше можна використати в сільськогосподарському виробниц­тві. Для забезпечення промислового виробництва щорічно використо­вується майже дві третини поверхневого стоку річок та третина під­земних вод. За рівнем зарегульованості річкового стоку, використання водних ресурсів для потреб населення, промисловості та сільського господарства Україна посідає перші місця серед європейських країн. Надмірно, екологічно незбалансовано використовуються й інші при­родні ресурси, зокрема лісові.

Забруднення навколишнього середовища сягнуло межі, за якою частково змінилася поведінка людини, виник парниковий ефект, різко збільшився генетичний тягар людства — дедалі більше народжуєть­ся дітей з генетичними порушеннями. Біосфера насичена електро­магнітним забрудненням, різко впала родючість ґрунтів. У результаті Цих та інших причин, збільшилась смертність і змінились її причи­ни. Якщо 100 років тому головними були інфекційні та паразитарні захворювання, то тепер — переважно серцево-судинні хвороби та

103

онкоутворення. Основними причинами створення кризової екологіч­ної ситуації в Україні є нераціональна природоресурсно- і енергоємна структура її економіки, надмірне використання природних ресурсів, велике забруднення і деградація навколишнього середовища. Усе це призвело до надзвичайної токсикації навколишнього середовища на території усіх регіонів, негативного впливу на стан здоров'я людей.

До причин, що вплинули на формування економічної кризи, належать:

• надмірне розорювання земель за спрощеної технології ведення землеробства і застосування ненадійних систем захисту грунтів, що призвело до втрати родючості грунтів, їх деградації, а «хімі­зація» та внесення без належних обгрунтувань великих доз міне­ральних добрив спричинили багато екологічних проблем;
  
• надмірна концентрація екологічно шкідливих виробництв;
  
• нещадне використання мінеральних ресурсів, нафтових родовищ Прикарпаття, дашавського і шебелинського газу, вугільних родо­вищ Донецького і Львівсько-Волинського басейнів, залізорудних родовищ Криворізького, Кременчуцького та Керченського басей­нів, марганцевих, уранових родовищ тощо;
  
• забруднення поверхневих і підземних вод промисловими, сільсь­когосподарськими, побутовими стічними водами та забрудненим поверхневим стоком зумовило різке скорочення і так незначних в Україні запасів чистої води, а в багатьох випадках — і повного виведення з водокористування природних водойм і водотоків;
  
• недостатньо економічно обґрунтоване і екологічно доцільне за-регулювання стоку на водних екосистемах України призвело до порушення природно-еколої ічної рівноваги, загострило проблеми шкідливої дії вод на навколоводні екосистеми;
  
• великомасштабне осушення земель і спрямлення русел річок, без врахування науково обґрунтованих меж такого втручання, загалом негативно позначилося на природних ландшафтах Полісся та ін­ших регіонів;
  
• тривалий і активний розвиток лісозаготівельних робіт, що за тем­пами переважає лісовідновленню зумовило загальне омолодження
  

104

лісів і трансформацію природних лісових екосистем, особливо в

головних лісових регіонах України (Карпати, Полісся).

Мають бути вжиті багатогранні заходи, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації, відродження родючості грунтів, очищення річок і їх вод, очищення повітря. Від цього залежатиме рівень життя та стан здоров'я людей.

Забезпечення сталого економічного розвитку України та окремих регіонів може бути реалізовано за умови дотримання принципів, про­голошених на міжнародній Ріо-де-Жанейрській конференції:

• піклування про людей має займати центральне місце в забезпечен­ні сталого розвитку, люди мають право на здорове й плідне життя в гармонійному поєднанні з природою;
  
• розвиток має задовольнити потреби нинішнього і майбутнього по­колінь, галузей економіки, забезпечить збереження навколишньо­го середовища;
  
• для досягнення сталого розвитку й поліпшення життя всіх людей слід обмежувати і ліквідувати нежиттєздатні моделі виробництва та споживання, сприяти відповідній демографічній політиці;
  
• з метою посилення діяльності щодо нарощування потенціалу для забезпечення сталого розвитку слід широко використовувати міжнародний досвід із застосування нових і новаторських техно­логій;
  
• екологічні питання необхідно вирішувати з участю всіх громадян. Кожна людина повинна мати доступ до інформації про застосу­вання шкідливих матеріалів і діяльність у місцях проживання, можливість брати участь у прийнятті рішень;
  
• приймати ефективні законодавчі акти щодо навколишнього сере­довища. Екологічні стандарти, цілі та пріоритети мають відобра­жати екологічні умови й умови розвитку, в яких їх приймають;
  
• запобігати будь-якій діяльності, яка заподіює серйозні екологічні збитки або є шкідливою для здоров'я людини;
  
• для захисту навколишнього середовища слід вживати запобіж­них заходів, відсутність повної наукової впевненості не повинна використовуватися з метою стримування прийняття економічно
  

105

ефективних заходів щодо запобігання погіршення стану навко­лишнього середовища;

• забруднювач має покривати витрати, пов'язані із забрудненням, у
необхідній мірі враховувати суспільні інтереси.

3.6. Охорона земельних ресурсів

Законом України «Про охорону земель» (2003 р.) визначені пра­вові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпе­чення їх раціонального використання, відтворення та підвищення ро­дючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження еко­логічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель — це система правових, організаційно-економіч­них та технологічних заходів, спрямованих на:

• раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для не-сільськогослодарських потреб;
  

• захист від шкідливого антропогенного впливу;
  
• відтворення і підвищення родючості грунтів;
  
• підвищення продуктивності земель лісового фонду;
  

• забезпечення особливого режиму використання земель природо­охоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
  

Важливою характеристикою грунтів є їх родючість. Під родючіс­тю грунту розуміють здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку.

Оцінка родючості земель та визначення ефективності використан­ня земель характеризується виходом продукції з одиниці земельної площі. Економічна ефективність збільшується внаслідок запобігання збитків в аграрному секторі, зменшення витрат на ліквідацію наслід­ків забруднення виробничих об'єктів в сільському господарстві, змен­шення витрат сировини, енергії та витрат, пов'язаних із забезпеченням нормального стану природного середовища.

106

Деградація грунтів є неминучий процес і залежить від рівня роз­витку суспільства, економічного стану країни. Україна має впровадити високу культуру землекористування, вжити необхідних заходів, що по­переджають деградацію грунтів. Для збереження грунтів важливим є підвищення рівня знань про грунти та їх властивості керівників підпри­ємств аграрного сектору, окремих користувачів земельних ресурсів, які розглядають грунти винятково як засіб задоволення споживчих функ­цій, як джерело для одержання сільськогосподарської продукції. Недо­статніми знаннями володіють користувачі земель стосовно екологічної функції грунтів, від якої залежить водно-сольовий баланс, умови функ­ціонування великої кількості організмів, склад повітря, обмін газів між ґрунтом і атмосферою. Вказані процеси в остаточному підсумку впли­вають на життя людини. Різностороння, малокваліфікована дія людини на грунт супроводжується глибокими геологічними змінами середо­вища грунту. Порушується екологічна рівновага, змінюються кількіс­ні співвідношення між окремими поживними елементами ґрунту, що викликано незбалансованою системою виробництва, недостатнім вне­сенням в грунт мінеральних добрив. Втрата ґрунтового гумусу знижує рівень економіко-екологічної ефективності землекористування.

Відчутної шкоди земельним ресурсам надає застосування отру­тохімікатів, що використовують для боротьби з сільськогосподарськи­ми шкідниками. Останнім часом заборонено застосування ДДТ, албри-ну, меркаптафосу, обмежено застосування препаратів ртутно-органіч­них і миш'якових. Якщо чітко наслідувати агротехнічні прийоми, то застосування хімічних засобів можна значно скоротити. Вдалося пос­тавити перепону, наприклад, хлібній жужелиці, хлібним пильщикам.

Відчутної шкоди сільськогосподарським культурам завдає зарази­ха. Своїми присосками вона «прилипає» до коренів рослини — «гос­подаря», висмоктує звідти воду і поживні речовини. Соняшник, диня, кавун, огірок хиріють, стають менш врожайні або зовсім гинуть. Для боротьби з заразихою використовують мушку — фітомизу. Самка ко­махи ховає свої яєчка в квітці заразихи, через день-два з'являються личинки, котрі знищують ще не визріле насіння, а перетворившись на дорослу муху, дірявлять стебло рослини-паразита.

107

Вчені винайшли «живий гербіцид» і проти амброзії — одного з найпоширеніших бур'янів на полях. Ефективним виявився амброзіє-вий листоїд, який нищить бур'ян протягом усієї вегетації. Оранжеві подовженої форми яєчка листоїда по 2-5 штук відкладає на нижню час­тину листя, що ними, як і суцвіттями, з квітня до середини вересня живляться личинки. При цьому не завдається ніякої шкоди сільськогос­подарським культурам. Застосовуються проти амброзії ще комахи, які споживають її сім'янки та чоловічі суцвіття.

Новий напрям біологічної науки — алелопатія — вивчає вплив од­них рослин на інші. Виявилось, окремі сорти сонго, суданки, соняшника нагромаджують в собі хімічні речовини, згубно діючі на деякі бур'яни. Треба тільки висіяти і не збирати їх після визрівання, а весною посіяти тут, скажімо, овочеві культури. Дослідження тривають. Слід визначи­ти склад «живих гербіцидів» для сорго, суданки й соняшника, вивести сорти цих та інших культур з більшим вмістом необхідних речовин.

Науково обґрунтовані сівозміни, сучасний і правильний обробіток грунту, підбір сортів з урахуванням господарської цінності та стійкості проти шкідників і хвороб, додержання норм і строків посіву, забезпечуючи швидкі, дружні сходи, — ці та інші заходи приносять незаперечну користь.

Особливого значення набуває селекція нових сільськогоспо­дарських культур, таких, як стійкі до соняшникової молі панцирні сорти соняшника, витривалі сорти пшениці «Безоста-1» тощо. Успішно про­тистоїть хворобам високоврожайний сорт ярового ячменю «Джерело». Біологічним засобом захисту рослин від хвороб та шкідників є також хвороботворні мікроорганізми, хижі, паразитичні комахи (ентомофа­ги), бур'яни. Поміж ентомофагів насамперед назвати трихограму. Вона полює на сивок — пернатих шкідників зернових і технічних культур, на кукурудзяного метелика та ін. Мушка фітозима (фітофаг) знищує бур'яни на посівах технічних, овоче-баштанних і кормових культур.

Дедалі більшого значення набуває мікробіологічний метод, що ба­зується на розмноженні бактерій, грибків, вірусів, використовуваних проти шкідливих комах та збудників хвороб. Ці мікроорганізми вилу­чають із хворих чи загиблих у природних умовах комах, розмножують, а потім повертають у звичайне середовище існування.

108

В результаті порушення режиму поливу, незадовільного стану дре­нажу значні площі зрошувальних земель на півдні України засолюються, що негативно позначається на родючості. Частота та інтенсивність по­ливу при зрошуванні повинні здійснюватися з урахуванням типу грун­ту, погодних умов, виду рослин, рівня та хімічного складу ґрунтових вод. На практиці врахувати все надзвичайно складно, тому трапляється надмірна зволоженість, що погіршує меліоративний стан полів.

Бувають випадки, коли порушення технології поливу земельних ділянок призводить до значних втрат води. При зрошуванні машинами ДДА спостерігається перезволоження грунту, в результаті обробітку важкими сільськогосподарськими машинами він ущільнюється на гли­бину 60-80 см. Тоді вода при поливі стікає в балки, уносячи з собою поживні речовини, гербіциди, і там утворюються заболочені ділянки. Необхідна повсякденна, кропітка робота працівників водного госпо­дарства, сільськогосподарських підприємств, спрямована на покра­щення використання води при зрошенні.

Збереження земельних ресурсів безпосередньо пов'язане із захис­том їх від підтоплення. Площі природного та техногенного підтоплен­ня охоплюють 12% території держави, головним чином на території Степового регіону, в зоні зрошувального землеробства та великих водосховищ. Підтоплюються населені пункти, сільськогосподарські угіддя, погіршуються умови функціонування господарських об'єктів, знижується родючість земель, виникають надзвичайні ситуації.

За останні 15 років загальна площа земель та кількість міст і се­лищ із сталими проявами підтоплення зросли вдвічі. Ним охоплено території понад 500 міст і селищ. За експертними оцінками, від під­топлення земель тією чи іншою мірою потерпають до 16 млн. чоловік, населенню наносяться колосальні соціально-економічні збитки.

Головними причинами, які призвели до такого стану, є:

• втрати води в системах водопостачання та водовідведення;
  
• незадовільне функціонування чи повна відсутність зливової ка­налізації, інших систем водовідведення у населених пунктах;
  
• порушення природного стоку на забудованих територіях та тери­торіях, покритих транспортними комунікаціями;
  

109

• відновлення природної дренуючої здатності територій та недопу­щення замулення, забудови, засмічення і руйнування природних дренуючих систем;
  
• вдосконалення системи моніторингу підтоплених територій на де­ржавному, регіональному, місцевому та об'єктовому рівнях;
  
• фінансування із державного та місцевих бюджетів виконання робіт по спорудженню захисних дамб та споруд, інженерних дре­нажних систем, будівництва та реконструкції зливової каналіза­ції, видання інформаційно-довідкових матеріалів та рекоменда­цій щодо попередження підтоплення земель для використання в роботі органами місцевої виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
  

Законом України «Про охорону земель» (2003 р.) визначена систе­ма заходів в галузі охорони земель. До їх складу входить:

• розробка загальнодержавних і регіональних (респу-бліканських) програм використання та охорони земель, створення екологічної мережі;
  
• здійснення природно-сільськогосподарського, екологічно-еконо­мічного, протиерозійного та інших видів районування (зонуван­ня) земель;
  
• впровадження стандартизації, економічного стимулювання щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів. Встановлені норми гранично допустимого забруднення ґрунтів з
  

метою визначення придатності земель для використання щодо гранично допустимої концентрації у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кіль­костей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо, максимально допустимого рівня забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами. Для здійснення контролю за якісним станом ґрунтів встановлена норма максимального рівня забруднення, щодо оптимального вмісту пожив­них речовин, фізико-хімічних властивостей ґрунтів тощо. Важливими є рекомендації стосовно встановлення оптимального співвідношення земельних ресурсів сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекре­аційного призначення, а також оптимального співвідношення земель

Ш

лісового та водного фондів; оптимального співвідношення ріллі та ба­гаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полеза­хисними лісосмугами в агроландшафтах. Показники гранично допус­тимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також норми інтенсивності використання земель сільськогосподарського призна­чення дозволяють оцінити деградацію земель, запобігти погіршенню їх стану в процесі використання.

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охоро­ни та використання земель і підвищення родючості грунтів землевлас­никам та землекористувачам. До їх складу входить надання податкових і кредитних пільг фізичним і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи щодо захисту земель від ерозії, підвищення ро­дючості ґрунтів та інші заходи, передбачені загальнодержавними і ре­гіональними програмами використання та охорони земель. Землевлас­ники та землекористувачі звільняються від плати за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель, на період тимчасової кон­сервації, будівництва та сільськогосподарського освоєння земель.

Сільськогосподарським товаровиробникам здійснюється компен­сація недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградова-них, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земель.