Е. А. Зінь регіональна економіка

Вид материалаДокументы

Содержание


Які показники використовують для дослідження демографіч­ної характеристики регіону?
Регіональна економіка
Регіональна економіка
3.2. Земельні ресурси: стан та використання
Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА
Регіональна економіка
Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА
Регіональна економіка
Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА
Регіональна економіка
Регіональна економіка
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   44
Контрольні запитання та завдання для самоперевірки:
  1. Які показники використовують для дослідження демографіч­ної характеристики регіону?
  2. Яка особливість розміщення населення на територіях регіонів?
  3. Виконайте оцінку стану густоти населення на територіях окремих регіонів та областей України?
  4. Яка кількість населення проживає в містах та селах на тери­торіях окремих регіонів?
  5. Розкрийте сутність процесів природного відродження насе­лення.
  6. Розкрийте причини скорочення природного приросту насе­лення.
  7. Які напрями покращення демографічної ситуації на території окремих регіонів та областей?
  8. Які напрями покращення демографічної ситуації в сільських місцевостях?
  9. Дайте визначення поняття «трудові ресурси».

Ю. Які показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів?

59




Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
  1. Які фактори впливають на формування кількісного складу трудових ресурсів?
  2. Назвіть показники, які використовуються для оцінки стану незайнятості населення.
  3. Який стан безробітного населення на території окремих регіонів?
  4. В чому причина безробіття як соціальної проблеми?
  5. Розкрийте сутність напрямів державного впливу на зростан­ня рівня зайнятості населення.
  6. Що таке міграція населення?
  7. Дайте оцінку стану міграційних процесів в регіонах України?
  8. Які причини виникнення міжрегіональної та міждержавної міграції?
  9. В чому полягають позитивні та негативні сторони міграції?



60



3.1. Загальна характеристика природних ресурсів, їх роль у розвитку продуктивних сил

Природні ресурси — елементи та сили природи, які можуть вико­ристовуватися у виробничій та невиробничій сферах для забезпечення потреб людей. Іншими словами, природні ресурси являють собою при­родні багатства регіону, які використовуються або можуть використо­вуватися в матеріальному виробництві, є основою матеріального ви­робництва, яке спрямоване на створення матеріальних благ для людей. Яка є кількість та як використовуються природні ресурси визначається соціально-економічний потенціал регіону. В сучасних умовах форму­вання нового змісту економічних відносин в Україні постає необхід­ність перегляду пріоритетів у використанні окремих видів ресурсів, що склалися в минулому, формуванню нових способів їх використання та відтворювання, враховуючи реальну наявність їх запасів.

До природних ресурсів належать елементи літосфери, гідросфери, атмосфери. До елементів літосфери — зовнішньої сфери «твердої» Зем­лі, що включає земну кору та частину верхньої мантії (паливні, рудні та нерудні, гідро- та газомінеральні корисні копалини, ґрунти). До еле­ментів гідросфери належить сукупність усіх водних об'єктів: океанів, морів, річок, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків. До елементів атмосфери належить повітряне середовище навколо Землі.

61




Е. А. Зіиь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Природні ресурси поділяються на вичерпні та невичерпні.

Серед вичерпних розрізняють не відновлювані — мінеральні (вугілля, нафта, газ, руди металів тощо) і відновлювальні (грунти, рос­лини, тварини, деякі мінеральні ресурси).

До невичерпних належать космічні (сонячна радіація, морські припливи тощо), кліматичні (атмосферне повітря, енергія вітру тощо) ресурси.

Важливе значення має господарська класифікація природних ре­сурсів, яка грунтується виходячи із напрямів і форм їх господарського використання. Так, наприклад, земля — це просторова основа вироб­ництва, одночасно — важливий засіб виробництва у сільському госпо­дарстві. Вода водосховищ, озер, річок має значення як засіб виробниц­тва, так і як предмет споживання, а також як сфера життя живих істот, які використовуються людьми.

В даній роботі розглядається стан, використання та охорони зе­мельних, водних та лісових ресурсів.

3.2. Земельні ресурси: стан та використання

Земельні ресурси являють собою сукупний природний ресурс поверхні суші як просторової основи для розселення і господарської діяльності. Земельні ресурси розглядаються як просторово-тери­торіальний базис розвитку продуктивних сил і розселення, як головний засіб виробництва і предмет праці в сільському і лісовому господарс­тві. Одночасно земельні ресурси завжди залишаються надійною осно­вою економічного розвитку.

Згідно із класифікацією загального фонду України, що передбачає гос­подарське використання землі, всі земельні угіддя діляться на дві групи:
  • сільськогосподарські, які використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції: рілля, сінокоси, пасовища, бага­торічні насадження;
  • несільськогосподарські, тобто землі, які не залучені в сільськогоспо­дарське використання: землі населених пунктів, доріг, об'єктів про­мисловості, енергетики, ділянки під лісом, будівлями, болота тощо.

62




Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

Більш детальна класифікація земель за їх основним цільовим при­значенням дається в «Земельному Кодексі України» (2001 p.). Це:

землі сільськогосподарського призначення;

землі житлової та громадської забудови;

землі природно-заповідного та іншого природоохоронного при­значення;

землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення;

землі історико-культурного призначення;

землі лісового фонду;

землі водного фонду;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого

призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної роботи, розміщення відповід­ної виробничої інфраструктури.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у влас­ність та надаються у користування:
  • громадянам — для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ве­дення товарною сільськогосподарського виробництва;
  • сільськогосподарським підприємствам — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
  • сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчаль­ним закладам, сільським професійно-технічним училищам та за­гальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, про­паганди передового досвіду ведення сільського господарства;
  • несільськогосподарським підприємствам, установам та організа­ціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян — для ве­дення підсобного сільського господарства.

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ді­лянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщен­ня житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів за-

63





Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

гального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, плану земельно-господарського устрою з дотриманням держав­них стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Надання земельних ділянок житлово-будівельним (житловим) коо­перативам, підприємствам, організаціям, які здійснюють експлуатацію багатоквартирних жилих будинків, а також належні до них будівлі та споруди, здійснюється відповідно до «Земельного Кодексу України».

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким надано статус територій та обкатів природно-заповідно­го фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються:
  • природні території та об'єкти: природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники природи, заповідні урочища;
  • штучно створені об'єкти: ботанічні сади, дендрологічні парки. зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. До земель іншого природоохоронного призначення належать:
  • земельні ділянки водно-болотних угідь, що не віднесені до земель лісового і водного фонду;
  • земельні ділянки, в межах яких є природні об'єкти, що маюіь особливу наукову цінність.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка су­перечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів вста­новлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняють­ся передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності.

64

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпо­чинком населення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які вико­ристовуються для організації відпочинку населення, туризму та прове­дення спортивних заходів. Це земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристич­них баз, кемпінгів, туристично-оздоровчих таборів. На землях рекре­аційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також нега­тивно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:
  • історико-кульгурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, іс­торичні або меморіальні садиби, пам'ятні місця, пов'язані з істо­ричними подіями;
  • городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури, на-скальні зображення, залишки фортець, військових таборів тощо;
  • архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, площі, за­лишки стародавнього планування і забудови міст та інших населе­них пунктів, споруди архітектури, народного зодчества тощо. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків,

давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюють­ся охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинніс­тю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Це землі зайняті:
  • зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не відне­сені до категорії лісів;
  • полезахисними лісовими смугами, захисними насадженнями на смугах відводу залізниць, захисними насадженнями на смугах

65





Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

відводу автомобільних доріг, захисними насадженнями на смугах відводу каналів, гідротехнічних споруд та водних об'єктів;

• окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогос­
подарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконав­
чої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне
користування спеціалізованим державним або комунальним лісогос­
подарським підприємствам, а на умовах оренди — іншим підпри­
ємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані
лісогосподарські підрозділи для ведення лісового господарства, для
потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреацій­
них, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних
робіт тощо.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:
  • морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами;
  • прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навко­ло водойм;
  • гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та ка­налами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
  • береговими смугами водних шляхів.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм, уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш
як 3 гектари — 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків
площею понад 3 гектари — 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 метрів.
Прй крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина

прибережної захисної смуги подвоюється.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборо­ни та іншого призначення визначаються земельні ділянки, надані в ус­тановленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

66

Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

До земель транспорту належать землі, надані підприємствам, ус­тановам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і до­рожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопро­відного транспорту та міського електротранспорту для виконання пок­ладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

До земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.

Землями енергетичної системи визнаються землі, надані під елек-трогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, елект­ростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача.

Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і пос­тійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних за­кладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших вій­ськових формувань.

Сільськогосподарська освоєність земельного фонду на території окремих регіонів наведена в табл. 3.1.

На території усіх регіонів розташовані великі плоші сільсько­господарських угідь із значними можливостями для їх використання. Найбільші земельні площі на території Степового регіону — 27,3% від загальнодержавної площі землі, придатної для сільськогосподарського виробництва; на території Поліського регіону — 25,9%, Подільського Регіону — 18,4%. У загальній площі сільськогосподарських угідь най­більша їх частка (32%) зосереджена в Степовому регіоні. На території Поліського регіону ця площа складає 21,7%, на території Подільсько-Го регіону — 20%. Площа ріллі на території Степового регіону складає •'4,2% від загальної площі ріллі, на території Поліського та Подільського Регіонів площа ріллі складає відповідно 21% від загальної площі ріллі.

67





Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

Таблиця 3.1

Площа сільськогосподарських земель на території регіонів



Більш повне уявлення про наявність земельних ресурсів окремих регіонів та областей дає використання питомих показників «загальна площа земель, що приходиться на одного жителя», «площа сільсько­господарських угідь, що приходиться на одного жителя» та «площа ріллі, що приходиться на одного жителя», значення яких наведені в табл. З.2.

Таблиця 3.2.

Питомі показники освоєння земельного фонду (га/чол.)






Розділ З ПРИРОДНІ РЕСУРСИ, ЇХ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

Закінчення табл. 3.2



Розраховано з використанням даних, наведених в [101].

Використовуючи вказані показники можна зробити висновок, що До кращих регіонів, де вказані показники перевищують загальнодержав­ні належать Поліський регіон із відповідними значеннями вказаних по­казників 1,88 га/чол., 1,14 га/чол., 0,85 га/чол., особливо Чернігівська область (2,51; 1,7; 1,21), Житомирська область (2,12; 1,13; 0,87); Поділь­ський регіон (1,4-5; 1,12; 0,95), особливо Полтавська область (1,67; 1,34; М2), Вінницька область (1,47; 1,14; 0,98); Степовий регіон (1,37; 1,16;

69





Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

0,98), особливо Кіровоградська область (2,1; 1,8; 1,57), Херсонська об­ласть (2,05; 1,68; 1,51), Миколаївська область (1,84; 1,6; 1,35).

Функціональні особливості використання землі визначають її важ­ливе місце в складі природних ресурсів. Земля являє собою первинною матеріальною основою економічного забезпечення суспільства, просто­ровим базисом для розміщення продуктивних сил, розселення людей.

Як матеріальна основа економічного стану суспільства земля виступає головним засобом виробництва у сільському господарстві та й у всьому агропромисловому комплексі, враховуючи вплив земельних ресурсів на виробництво сировини та товарів з її використанням інши­ми галузями економіки.

При вивченні стану земельних ресурсів важливо враховувати ре­гіональні особливості їх використання.

1. Земельні ресурси різних регіонів значною мірою відрізняються своєю продуктивністю із-за природних особливостей, складу ґрун­тів, клімату, рельєфу, забезпеченості водними ресурсами тощо. Дослідженнями виявлено на території України близько 650 видів ґрунтів, ґрунтовий покрив має виразно територіальні особливості. які об'єднуються в сім найбільш характерних типів ґрунтів. Це:
  • дерново-підзолисті та дернові ґрунти головним чином на тери­торії північної частини Поліського регіону;
  • сірі ґрунти на території південної частини Поліського та північної частини Подільського регіонів;
  • чорноземи, що простяглися від Карпат до Східних кордонів країни, розташовані на територіях Подільського та Степового регіонів;
  • темно-каштанові ґрунти на території південної частини Степового регіону;
  • солонці та солончаки, що утворилися на території посушливих степів півдня;
  • бурі лісові та буро-підзолисті ґрунти, що поширені у гірських районах та передгір'ях Карпат та Криму;
  • лучні та болотні ґрунти, що утворилися в умовах надмірного зво­ложення, поширені в північних та західних регіонах, зустрічають­ся також в лісостеповій та степовій зонах.