Е. А. Зінь регіональна економіка
| Вид материала | Документы |
- Опис кредитного модуля (дисципліни), 179.54kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни розміщення продуктивних сил та регіональна економіка, 315.09kb.
- Закони та закономірності розміщення продуктивних сил, 40.74kb.
- Завдання для контрольної роботи з дисципліни “Регіональна економіка” студентів заочної, 31.81kb.
- Екзаменаційні питання (завдання контрольної роботи) з курсу «Регіональна економіка», 184.59kb.
- Перелік екзаменаційних питань з курсу «Регіональна економіка», що потребують розгорнутої, 27.33kb.
- Опорний конспект лекцій з навчальної дисципліни " Регіональна економіка" для студентів, 3057.55kb.
- Металургійний комплекс України, його структура І стан; Роль машинобудівного комплексу, 23.01kb.
- Економіка праці й, 310.16kb.
- Місце І роль курсу «Розміщену продуктивних сил та регіональна економіка» в системі, 2468.31kb.
плата збільшилась в 3,5-4 рази. Ці обставини призвели до того, що втрати підприємств, пов'язані із видобуванням, закупівлею, транспортуванням та постачанням природного газу відшкодовуються лише на 50%. Таким чином, системою ціноутворення закладена політика збитковості газової галузі, що негативно впливає на стан справ, не стимулює її розвиток.
В паливному балансі України горючі сланці і торф складають незначну питому вагу.
Горючі сланці (глинисті, вапнякові, кременисті гірські породи) використовують, головним чином як низькосортне паливо, головним чином на теплових електростанціях. Відомі два основних родовища горючих сланців — в Хмельницькій області (поблизу м. Кам'янець-Подільський) та на межі Черкаської та Кіровоградської областей. Горючі сланці розглядають як додаткові резерви енергозбереження, враховуючи відсутність масштабного промислового їх видобутку.
Торф — горючі копалини, що утворюються у болотах із залишків відмерлих рослин, нагромаджених в умовах надмірної вологості та відсутності повітря. Запаси торфу зустрічаються повсюди. Найбільші запаси зосереджені на території Поліського регіону, головним чином у Волинській, Рівненській, Чернігівській, Київській областях.
Торфова промисловість відноситься до найстаріших джерел забезпечення населення дешевим паливом. Торф використовують у житлово-комунальному господарстві, частково у хімічній промисловості.
В умовах складного паливно-енергетичного становища України торф як паливний ресурс займе своє місце в паливному балансі, хоча в минулому використанню торфу не придавалося стратегічного значення. Позитивних успіхів у використанні торфу досягнуто, наприклад, на території Чернігівської області. Продукцію підприємства «Чернігівторф», Щорічний обсяг якого складає в середньому 100 тис. т., використовують жителі та підприємства не тільки в Чернігівській, але й в Київській, Сумській, Полтавській областях, де немає торфобрикетних заводів.
Прикладом хорошої роботи є підприємство «Смигаторф», що в Рівненській області. Торфобрикетне підприємство в період ринкових трансформацій зазнало скрутного становища, опинилося на межі
161
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
банкрутства із значними боргами, заборгованістю працівникам з виплатою заробітної плати, розширеним транспортним господарством.Формування професійно підготовлених працівників, підтримка підприємства місцевою владою забезпечило вихід підприємства з кризового стану. Підприємство стало одним із лідерів в системі «Укртор-фу», випускає зарік 75-80 тис. т торфобрикету за економічно обгрунтованими і прийнятними для споживання цінами. Слизький торфобрикет використовують не тільки споживачі в Рівненській області, але й в Тернопільській, Хмельницькій і навіть Чернівецькій областях.
За оцінками фахівців використання замість вугілля торфу в котельнях для обслуговування житлового фонду зменшує в 3-4 рази витрати по експлуатації цих котелень.
Електроенергетика
Електроенергетика як галузь промисловості включає виробництво електричної енергії на теплових, гідравлічних та атомних електростанціях, електричні мережі, окремі котельні та інші господарські об'єкти. Розвиток електроенергетики залежить від використання різноманітних енергетичних ресурсів, більшу частину яких складають не-відновлені наливні ресурси: вугілля, нафта, природний газ, уран тощо.
Стан енергозабезпечення країни та окремих регіонів відображається в енергобалансі, в якому подаються дані про кількість виробленої електроенергії та одержаної із-за меж України, кількість спожитої електроенергії та витраченої у мережах загального користування, кількість відпущеної електроенергії за межі України.
Динаміка обсягів виробництва та споживання електроенергії наведена в табл. 4.2.
Обсяг виробленої електроенергії протягом останніх років зменшився на 40%, з 300 млрд. кВт.-год. в 1990 р. до 182 млрд. кВт.-год. в 2004 р. Особливо відчутний спад виробництва електроенергії відмічено в перші роки існування України як незалежної держави в результаті впровадження ринкових відносин, приватизації об'єктів енергопостачання, відсутності чіткої системи державного контролю за цими важливими процесами. Останнім часом обсяг виробленої енергії стабілізувався на рівні 172-182 млрд. кВт.-год.
162
РОЗДІЛ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
Таблиця 4.2
Енергобаланс у 1990-2004 pp. (млрд. кВт.-год.)
Джерело: [130].
Аналіз використання електроенергії підприємствами різних галузей економіки свідчить про наявність нестабільності в цих процесах. Значний обсяг електроенергії (50-52%) споживається промисловими підприємствами та в будівництві. Іншими галузями діяльності, в тому числі в житлово-комунальному господарстві використовують до 20% виробленої електроенергії. Незначними є витрати електроенергії у сільському господарстві та на транспорті. Вражають втрати електроенергії у мережах загального користування — до 15-18% від загального обсягу.
Потреби у електроенергії забезпечують підприємства різних галузей енергетичної промисловості (табл. 4.3).
Теплові електростанції (ТЕС) являють собою промислові підприємства, призначенням яких є перетворення хімічної енергії палива у теплову, а теплову — в електричну. Процес здійснюється в результаті синхронної взаємопов'язаної експлуатації котелень, парових котлів, турбін, генераторів та розподільчих підстанцій.
163
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Таблиця 4.3Потужність електростанцій і виробництво електроенергії
| Роки | Всі елект- | У тому числі | ||||||
| ростанції | Гідроелектростанції | Теплові | Атомні | |||||
| Потужність, млн. кВт | Виробництво електроенергії, млрд. кВт. год. | Потужність, млн. кВт | Виробництво електроенергії, млрд. кВт. год. | Потужність, млн. кВт | Виробництво електроенергії, млрд. кВт. год. | Потужність, млн. кВт | Виробництво електроенергії, млрд. кВт. год. | |
| 1990 | 55,6 | 298,5 | 4.7 | 10,7 | 37,1 | 211,6 | 13.8 | 76.2 |
| 1995 | 53,9 | 194,0 | 4.7 | 10,2 | 36,6 | 113,3 | 12.6 | 70.5 |
| 1996 | 54,0 | 183,0 | 4,7 | 8,8 | 36,5 | 94,6 | 12,8 | 79,6 |
| 1998 | 53,8 | 172,8 | 4,7 | 15,9 | 36,3 | 81.7 | 12,8 | 75,2 |
| 2000 | 52,8 | 171,4 | 4,7 | 11,5 | 36,3 | 82,6 | 11,8 | 77,3 |
| 2002 | 52,8 | 173,7 | 4,8 | 9,8 | 36,2 | 85,9 | 11,8 | 78,0 |
Джерело: [130].
Сумарна потужність теплових електростанцій України стабілізувалася на рівні 36 млн. кВт., забезпечує 50% загальних потреб в електроенергії. Теплові електростанції обслуговують значні території, промислові райони, промислові центри.
Незважаючи на притаманні переваги розвиток теплоенергетики стримується недоліками, серед яких — відносно низькі ККД (35-42%) теплоелектростанцій, значні обсяги споживання невідновленого палива, зношеність основних фондів, висока собівартість виробленої електроенергії тощо.
Гідравлічні станції (ГЕС) для виробництва електроенергії використовують механічну енергію водних потоків. ГЕС використовують постійно діючі потоки води, не втрачають паливних ресурсів, менше залежать від транспорту, створюються сприятливі умови для механізації та автоматизації виробничого процесу, термін їх використання значно триваліший порівняно з тепловими електростанціями.
164
Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
В Україні значного поширення набули гребцеві ГЕС, що будуються на рівнинних річках і передбачають створення водосховищ, які займають значні території. На гірських річках будують дериваційні гідроелектростанції, де існує великий природний напір води. Спорудження греблевих ГЕС супроводжується комплексним вирішенням господарських завдань. Забезпечується обводнення земель, господарське та побутове водопостачання, створюються умови для судноплавства та розвитку рибного господарства. Потужні гідроелектростанції побудовані на р. Дніпро, утворюючи Дніпровський каскад ГЕС. До його складу входять Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпровська та Каховська гідроелектростанції. Серед інших необхідно відмітити про експлуатацію Дніпровського гідровузла та Теребля-Рікську ГЕС у басейні Тиси. Будівництво та експлуатація ГЕС на малих річках не привело до позитивних результатів, враховуючи їх малу потужність та значні витрати, що пов'язані з будівництвом та використанням.
Сумарна потужність гідроелектростанцій України стабілізувалася на рівні 4,7-4,8 млн. кВт, дозволяє забезпечувати потреби в електроенергії, обсяг якої складає приблизно 4-5% від загального обсягу виробленої електроенергії. Враховуючи відносно низьку собівартість виробленої електроенергії, екологічну безпечність для населення, експлуатація гідроелектростанцій завжди буде привабливою для забезпечення енергетичних потреб України.
Атомні електростанції (АЕС) використовують енергію, що утворюється в процесі розпаду атомів радіоактивних елементів (основним видом ядерного палива є уран — 235 і плутоній — 239.)
Основними елементами АЕС є атомний реактор, циркуляційні насоси, трубопроводи, парогенератор, трубогенератор, турбіни.
Будівництво атомних електростанцій в Україні розпочалося в 60-х роках минулого століття. Введені в дію Запорізька, Чорнобильська, Хмельницька, Рівненська атомні станції. Завдяки цьому загальна потужність всіх атомних електростанцій доведена до 12-13 млн. кВт, а обсяг виробленої електроенергії стабілізувався на рівні 75-78 млрд. кВт.-год., що складає 42-45 % від загального обсягу виробництва електроенергії.
165
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Будівництво АЕС супроводжується загрозою потенційних можливостей викидів радіоактивних речовин в атмосферу, в результаті прора-хунків на етапі конструювання, проектування, будівництва та експлуатації АЕС, що становить небезпеку для навколишнього природного середовища та населення. Все це проявилось в результаті Чорнобильської катастрофи у 1986 p., що призвела до найбільшої трагедії, сколихнула весь світ.Проте, дефіцит електроенергії, зменшення обсягів постачання в Україну нафти і газу, складність у розвитку вугільної галузі, що негативно вплинуло на розвиток промисловості і сільського господарства, змусило переглянути відношення фахівців до розвитку атомної енергетики, підвищуючи вимоги до забезпечення безпечної експлуатації АЕС. В результаті були прийняті рішення стосовно введення в дію додаткових, завчасно недобудованих блоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС.
Альтернативні види палива та електроенергії
Для забезпечення економіки України паливно-енергетичними ресурсами важливого значення набуває виробництво та споживання альтернативних видів рідкого та газового палива на основі залучення нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини. До нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини належить сировина рослинного походження, відходи, тверді горючі речовини, нафтові, газові, газоконденсатні родовища, важкі сорти нафти, природні бітуми тощо, виробництво і переробка яких погребує застосування принципово нових технологій.
До альтернативних видів рідкого палива належать:
- горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива (вугілля, торфу, сланців);
- спирти, олії, інше рідке біологічне паливо, одержане з біологічної сировини;
- горючі рідини, одержані з промислових відходів, стічних вод та інших відходів промислового виробництва;
- паливо, одержане з нафти і газового конденсату нафтових, газових та газоконденсатних родовищ непромислового значення, якшо воно не належить до традиційного виду палива.
166
Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
До альтернативних видів газового палива належать:
- газ (метан) вугільних родовищ, а також газ, одержаний у процесі підземної газифікації та підземного спалювання вугільних пластів;
- газ, одержаний під час переробки твердого палива (кам'яне та буре вугілля, горючі сланці, торф);
- газ, що міститься у водоносних пластах нафтогазових басейнів з аномально високим пластовим тиском, а також у газонасичених водоймищах і болотах;
- газ, одержаний з природних газових гідрантів;
- біогаз, генераторний газ, інше газове паливо, одержане з біологічної сировини;
- газ, одержаний з промислових відходів (газових викидів, стічних вод промислової каналізації, вентиляційних викидів, відходів вугільних збагачувальних фабрик тощо).
Використання нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини для виробництва альтернативних видів рідкого та газового палива спрямовано на забезпечення економії паливно-енергетичних ресурсів.
Для забезпечення виробництва альтернативних видів палива створюються організаційно-економічні умови для підприємництва на основі державного захисту інтересів підприємця, умови для розвитку науково-технічної бази виробництва та впровадження нових наукових досягнень у цій сфері. Обов'язковою умовою є створення системи державних стандартів; впровадження економічних важелів і стимулів для підприємств, діяльність яких пов'язана з впровадженням ресурсозберігаючих технологій при використанні альтернативних видів палива; стимулювання інвестиційної діяльності тощо.
Для забезпечення стабільності у розвитку економіки окремих регіонів використанню альтернативних джерел енергії приділяється значна увага. До альтернативної енергії відносять енергію, виробленою з альтернативних джерел, це електрична, теплова та механічна енергія, яка виробляється на об'єктах альтернативної енергетики і може виступати товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. До аль-еРнативних джерел дешевої та доступної енергії відносять енергію
167
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно у довкіллі.Використання альтернативних джерел енергії має особливості, зокрема зумовлені природними умовами. Можливості для використання альтернативних джерел енергії залежать від наявності водних ресурсів малих річок, необхідних для роботи гідроенергетичного обладнання; наявності біомаси, кількість якої залежить від обсягів щорічних урожаїв; наявності геотермальних джерел та свердловин, придатних для виробництва та використання геотермальної енергії; наявності теплових викидів, обсяги яких залежать від функціонування підприємств промисловості тощо.
Альтернативна вітроенергетика дозволяє подолати існуючі труднощі, має значні перспективи розвитку. Загальний обсяг вітрової енергії, яку реально можна використовувати в Україні, може дати за рік, за різними оцінками 300-600 млрд. кВт.-год. Використання енергії вітру для отримання електроенергії відноситься до розряду використання невичерпних енергоресурсів Землі. В практичній діяльності енергію вітру люди використовували з давніх часів.
Становленню вітроенергетики в різних країнах сприяла енергетична криза, скорочення запасів традиційних паливно-енергетичних ресурсів, значне підвищення цін на паливо. У США, Німеччині, Великобританії, Данії, Китаї, Японії та інших країнах прийняті національні програми розвитку вітроенергетики. Для виконання зазначених програм передбачено ряд економічних заходів, спрямованих на підвищення заінтересованості споживачів у впровадженні вітроенергетики: пільгові кредити і тарифи для виробників вітрових агрегатів, прямі дотації на виробництво і придбання таких установок тощо.
Становлення вітроенергетики в Україні розпочалося в 1991 р-В 1996 р. було прийнято програму будівництва вітрових електростанцій, згідно з якою передбачено встановлення близько 50 вітрових електростанцій (ВЕС) загальною потужністю 1990 МВт. Розвиток вітроенергетики здійснюється в результаті спорудження великих ВЕС та малих окремих агрегатів для автономних споживачів.
В Україні існують промислові вітрові електростанції, які споруджені на основі серійного обладнання, що випускається на вітчизняних
168
Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА
заводах. До таких об'єктів слід віднести Донузлавську ВЕС в Криму потужністю 5,3 МВт та експериментальні Акшанська, Чорноморська, Лакська, Євпаторійська ВЕС. У Миколаївській області працює Адже-гільська ВЕС, в Херсонській — Асканійська ВЕС, в Донецькій — Но-воазовська ВЕС, на Львівщині — Трускавецька ВЕС.
Масштабний розвиток вітроенергетики може сприяти негативний екологічний вплив на людей, що мешкають на великих територіях, якщо спорудження ВЕС чи окремих установок для автономного об'єктів здійснювати без попереднього аналізу. Для цього потрібно: уточнити вітровий потенціал в окремих регіонах, де заплановано будівництво окремих вітроагрегатів чи ВЕС; вивчити коло можливих споживачів і на цій основі визначити клас та кількість вітроустановок; врахувати екологічну ситуацію в даній місцевості, здійснити пошук шляхів зменшення негативного впливу експлуатації вітроустановок на навколишнє природне середовище та здоров'я населення; розглянути можливості зменшення вартості спорудження великих ВЕС чи окремих вітроагрегатів, забезпечивши їх серійне виробництво. Собівартість електроенергії, виробленої вітровими електростанціями, як свідчить досвід інших країн, перебуває на одному рівні із собівартістю продукції теплових та атомних станцій. У структурі витрат відсутні витрати на паливну сировину, приблизно 70% витрат становить амортизація. Порівняно низька собівартість електроенергії ВЕС підвищеної потужності дозволяє окупити будівництво електростанцій приблизно за 5 років, що значно нижче у порівнянні з аналогічними показниками для теплових та гідроелектростанцій.
Створення вітрових електростанцій відноситься до нового напряму сучасної енергетики. Вітрові електростанції дають позитивний результат при їх використанні на відкритих рівнинних територіях особливо для забезпечення роботи підприємств, на яких можливі техноло-пчні перерви у виробництві. Вітрові установки потужністю до 100 кВт Доцільно використовувати на територіях, де середньорічна швидкість 1ТРУ перевищує 6 м/сек., а доставляти інші паливно-енергетичні ресурси складно через значну віддаленість та недоступність місцевості ДЛя наземного та водного транспорту.
169
Е. А. Зінь
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
Перший досвід експлуатації вітрових електростанцій свідчить про те, що для підвищення ефективності використання енергії вітру і збільшення вироблення електроенергії необхідно вдосконалити технічні якості агрегатів. Важливе значення має підвищення потужності вітротурбін, заміна вітротурбіни потужністю 100-110 кВт на вітротур-біни потужністю 500-600 кВт.До нетрадиційних джерел електроенергії відносять використання сонячної енергії, яка є постійним та важливішим елементом енергетичного балансу. Для отримання електроенергії, використовуючи енергію сонця, створюють сонячні електростанції. Складовою частиною таких електростанцій є система увігнутих дзеркал-рефлекторів, які автоматично обертаються слідом за Сонцем, перетворюють сконцентрований потік енергії в електричну.
Будівництво сонячних електростанцій можливе з врахуванням географічного положення тої чи іншої території, кліматичних особливостей. Для використання сонячної енергії придатні території Степового регіону та Криму. Перші досліди в Україні проводяться, хоча вони не увінчалися практичною ефективністю.
Біопаливо також відносять до важливого резерву поповнення енергоресурсів. Біопаливо одержують з насіння олійних рослин, таких, як соняшник, рапс, кукурудза та деяких інших. Цей нетрадиційний вид палива, будучи екологічно чистим продуктом, під час згоряння майже не викидає в атмосферу шкідливих газів.
До використання біопалива звернулись такі європейські країни, як Австрія, Німеччина, Франція.
Для виробництва біопалива необхідно забезпечити високі врожаї олійних культур за рахунок раціонального використання природ-нокліматичних умов окремих територій, якісний посівний матеріал, що має високу олійність, впровадження прогресивних агротехнічних заходів.
Значними можливостями для отримання високих врожаїв та значного валового збору соняшника, кукурудзи володіють області, шо входять до складу Степового регіону. Це може стати основою для широкомасштабного виробництва біопалива та його використання.
170