Е. А. Зінь регіональна економіка

передаються їм фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси, необ­хідні для здійснення цих повноважень.

На місцеві державні адміністрації покладено виконання контроль­них функцій такого змісту. Ці органи влади здійснюють на відповідних територіях державний контроль за:

збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом; використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосфер­ного повітря, рослинного і тваринного світу; охороною пам'яток історії та культури, збереженням житлового фонду;

додержанням виробниками продукції стандартів, технічних умов та інших вимог, пов'язаних з її якістю;

додержанням санітарних і ветеринарних правил, збиранням і захо­ронениям промислових та побутових відходів, додержанням пра­вил благоустрою;

додержанням архітектурно-будівельних норм, правил і стан­дартів;

додержанням правил торгівлі, побутового, транспортного, кому­нального обслуговування;

додержанням законодавства з питань науки, мови, реклами, освіти, культури, охорони здоров'я, материнства та дитинства, сім'ї та мо­лоді, соціального захисту населення, фізичної культури і спорту; охороною праці та своєчасним здійсненням оплати праці; додержанням громадського порядку, правил технічної експлуата­ції транспорту та дорожнього руху.

8.5. Підготовка кадрів для органів регіонального управління

Важливою умовою економічного зростання є забезпечення підго­товки кадрів для органів регіонального управління та місцевого само­врядування, здійснення систематичного підвищення кваліфікації всіх

442

спеціалістів. Кадрове забезпечення слід вважати однією із основних в складі напрямів реалізації адміністративної реформи в Україні.

Адміністративна реформа має забезпечити докорінні зміни у фор­муванні організації роботи виконавчої влади, створення нових організа­ційних структур управління на різних рівнях державного керівництва, впровадження економічних основ функціонування державних органів влади. Проведення адміністративної реформи в Україні передбачає ви­рішення таких завдань:

• формування ефективної організації виконавчої влади на централь­ному та місцевому рівнях управління;
  

• формування більш досконалої системи місцевого самоврядування;
  

• впровадження нової ідеології діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, спрямування діяльності на забезпе­чення прав і свобод громадян;
  
• організація на нових засадах державної служби та служби в орга­нах місцевого самоврядування, створення раціональної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів. Статистичні дані свідчать, що в органах регіонального управління
  

задіяна значна кількість працівників. Тільки в системі місцевих органів влади на території Західного Полісся (Волинська, Рівненська та Жито­мирська області) працює понад 40 тисяч фахівців, в тому числі в складі депутатського корпусу місцевих рад — 30 тисяч чоловік. Депутати рад мають мати спеціальні знання з питань економіки, регіональної еконо­міки та управління, від участі депутатів в прийнятті рішень, від того, яким чином будуть в рішеннях враховані інтереси громадян залежать результати економічного становища людей, соціальна захищеність лю­дей в умовах формування ринкового середовища в Україні.

В період, коли в державі формуються нові засади економічних відносин, особливо гостро стоїть питання підготовки кваліфікованих працівників органів місцевого самоврядування, які б мали необхідну професійну підготовку для негайного розв'язання невідкладних питань регіонального розвитку. Такі фахівці мають мати відповідний рівень еко­номічних знань, рівень культури, які б змогли теоретичні знання, нако­пичений вітчизняний та світовий досвід впровадити в практичне життя.

443

Протягом останніх років в Україні визначений склад установ з певними завданнями і обов'язками, що займаються підвищенням кваліфікації державних службовців і формують певні рівні підготовки. Це центральний рівень, регіональний рівень та рівень місцевого само­врядування. До центрального рівня підготовки відносяться Українська академія державного управління при Президентові України, Академія муніципального управління та провідні вищі навчальні заклади м. Киє­ва. До регіонального рівня підготовки відносяться філіали Української Академії державного управління в містах Харкові, Львові, Одесі, Дніп­ропетровську, університети, що мають відповідну ліцензію. До рівня місцевого самоврядування відносяться курси, школи, центри підви­щення кваліфікації, муніципальні освітні установи, які здійснюють навчання працівників органів місцевого самоврядування. До них на­лежать короткотермінові курси, які не налаштовані на надання фахової спеціальної підготовки, а лише призначені для повідомлення про нову інформацію, що надходить до виконання.

Існуюча система спрямована, головним чином, на підвищення кваліфікації, а не на набуття спеціальної фахової освіти. Існуюча система має недоліки; вона не спроможна задовольнити підвищення загального професійного рівня працівників органів місцевого самоврядування.

Одночасно при здійсненні підготовки фахівців для органів місце­вого самоврядування не повністю використовується науковий та інте­лектуальний потенціал регіональних вищих навчальних закладів — уні­верситетів, які мають значний досвід навчальної, наукової, методичної роботи, мають відповідні зв'язки з установами та провідними фахів­цями місцевого самоврядування, спроможні надавати сталу, ґрунтовну професійну підготовку.

При виконанні важливої роботи по становленню системи надан­ня професійної освіти працівникам органів місцевого самоврядування варто використати позитивний досвід інших країн.

В країнах з розвинутою економікою (Європейські країни, США, Канада) існує чітка відпрацьована система навчальних закладів, які здійснюють підготовку та перепідготовку фахівців для органів держав­ного управління та місцевого самоврядування. У Північній Америці

444

набувають здатності працювати у різноманітному й змінному соціаль­ному середовищі.

Побудова громадського, демократичного, правового суспільства в Україні вимагає докорінних змін у формуванні системи підготовки фа­хівців для органів державного управління та місцевого самоврядування. Система державного та регіонального управління базується на досягненні стабільності в економічному розвитку, а це залежить від людського факто­ра, від наявності лідерів, здатних забезпечити таку стабільність, від їх ос­віченості та готовності об'єктивно, реально оцінювати складну ситуацію.

Працівники органів місцевого самоврядування практично не охоплені можливістю отримати повну професійну освіту, яка необ­хідна для роботи в представницьких та виконавчих органах міст, сіл, селищ. У створенні такої системи одним із важливих її елементів має стати система професійної підготовки фахівців для органів місцевого самоврядування. Формування такої системи є важливим і необхідним фактором зміцнення державності, підвищення ролі і значення регіонів у загальнодержавному економічному та соціальному зростанні, що по­зитивно вплине на всю систему державного управління.

Відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2001 р.) служба в органах місцевого самоврядуван­ня визначається як професійна на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-роз­порядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Національний університет водного господарства та природоко­ристування (факультет менеджменту, кафедра регіонального управлін­ня) — м. Рівне — починаючи з 1994 р. вперше на території Західного Полісся почав готувати спеціалістів для органів місцевого самовря­дування за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Згодом, з 1998 р. підготовка спеціалістів була продовжена за спеціалізацією «Управління в організаціях місцевого самоврядування» спеціальності «Менеджмент організацій». Розроблені Освітньо-кваліфікаційна ха­рактеристика (ОКХ) та Освітньо-професійна програма (ОПП), створе­на необхідна науково-методична база.

446

Відповідно Закону «Про службу в органах місцевого самоврядуван­ня» встановлено сім категорій посад. Випускники університету можуть займати посади, що відповідають сьомій категорії (посади радників, кон­сультантів, секретарів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад), а згодом шостої та інших категорій. До шостої категорії, наприклад, віднесені посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення) рад та їх заступників, по­мічників голів, радників, консультантів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад.

Освітньо-кваліфікаційною характеристикою спеціальності «Уп­равління в організаціях місцевого самоврядування» визначений зміст функцій фахівця, типові завдання його діяльності та зміст уміння. 1. Функція планування. Типові завдання діяльності та уміння:

1.1. Розроблення стратегічних напрямів розвитку організації місцево­
го самоврядування:

• на основі системного аналізу з урахуванням потенціалу ор­ганізації та зовнішнього середовища формулювання місії ор­ганізації місцевого самоврядування;
  
• розробка стратегічних цілей функціонування організації міс­цевого самоврядування;
  
• на основі діагностики внутрішньої та зовнішньої інформації розробка стратегічних альтернатив розвитку, забезпечення на стадії планування високого рівня збалансованості розвит­ку відповідної території;
  
• вибір оптимальної стратегії управління з урахуванням мож­ливого рівня ризику.
  

1.2. Планування діяльності організації місцевого самоврядування:

• розробка та затвердження програми соціально-економічного та культурного розвитку села, селища, міста;
  
• на основі даних статистичної звітності та бухгалтерсько­го обліку оцінювання виробничо-економічного потенціалу
  

447

підприємств окремих галузей економіки, розрахунки обсягів діяльності, здійснення довготривалих прогнозів розвитку;

• використовуючи сучасні методики, проведення розрахунків основних економічних показників діяльності підприємств окремих галузей економіки регіонального розташування;
  
• розробка та впровадження в регіоні планів розміщення, спе­ціалізації та розвитку підприємств усіх форм власності;
  
• розробка місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів;
  
• розміщення на підприємствах регіону на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт, необ­хідних для територіальної громади;
  
• планування діяльності підприємств і організацій, які нале­жать до комунальної власності;
  
• здійснення планування використання майна, що нале­жить до комунальної власності відповідної територіальної громади;
  
• здійснення планування діяльності закладів освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, які належать тери­торіальним громадам;
  
• встановлення в межах визначених законодавством тарифів за виконання побутових, комунальних, транспортних та ін­ших послуг, які надаються підприємствами комунальної власності відповідної територіальної громади;
  
• узгодження планів роботи підприємств різних форм влас­ності, які не належать до комунальної власності, з метою за­побігання негативних соціальних, демографічних, екологіч­них та інших наслідків від їх діяльності;
  
• складання та затвердження місцевого бюджету.
  

1.3. Планування потреби в матеріальних, фінансових, трудових ресурсах:

• з використанням сучасних методик і економіко-математич-
них моделей обґрунтування потреби у матеріальних, фінан­
сових та трудових ресурсах, необхідних для забезпечення
регіонального розвитку;

• складання балансів матеріальних, фінансових, трудових ре­сурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управлін­ня соціально-економічним розвитком відповідної території;
  
• визначення потреби у паливі та будівельних матеріалах, не­обхідних для забезпечення населення відповідної території;
  
• складання планів використання природних ресурсів місцево­го значення;
  
• на основі сучасних методик обгрунтування шляхів ефектив­ного використання ресурсів.
  

1.4. Інформаційне забезпечення процесу планування;

• використовуючи різні джерела інформації, формування ін­формаційного забезпечення управління організацією місце­вого самоврядування. Здійснення формулювання економіч­них задач;
  
• ефективно використовуючи можливості автоматизованого робочого місця, проведення оперативної діагностики управ­лінської ситуації;
  
• на основі інформаційного забезпечення та комп'ютерних технологій розробка достатньої кількості альтернативних варіантів рішень;
  
• враховуючи соціально-економічну ефективність та екологіч­ну безпеку використання наукових методів оцінювання аль­тернативних рішень, обґрунтовування та вибір оптимального рішення;
  
• слідкуючи за змінами у законодавстві, забезпечення пра­вомочності діяльності посадових осіб органу місцевого самоврядування.