Організаційно-економічних показників порівняльної оцінки страховиків при відборі страховика-контрагента 26

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4

ВИСНОВКИ

Проблема забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту має велике значення для їх стабільного та максимально ефективного функціонування і створення високого потенціалу розвитку в майбутньому. У роботі запропоновано та обґрунтовано стратегію страхування авіаційних ризиків у сучасних умовах господарювання.

Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати такі висновки і рекомендації.

1. На базі дослідження суті та змісту основних теорій стратегічного менеджменту, а також аналізу характерних особливостей, притаманних транспортним ризикам (катастрофічний характер збитків, слабка передбачуваність ризиків, незацікавленість власників вантажу у транспортних засобах тощо), визначено передумови формування стратегії економічної безпеки транспортних підприємств, основним завданням якої є мінімізація або повне невілювання негативного впливу ризиків зовнішнього та внутрішнього середовищ на його діяльність. Запропоновано розглядати стратегію економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту як визначення основних довгострокових цілей і завдань, розробку комплексу заходів та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей і завдань.

2. Узагальнено методи та способи зменшення ризиків, основними з яких є: а) адміністративні заходи, спрямовані на попередження ризиків (попереджувальні заходи); б) диверсифікація ризиків; в) створення внутрішнього резервного фонду; г) страхування. З економічного погляду, найефективнішим інструментом забезпечення стабільної діяльності підприємства є страхування. Таким чином, завдання формування економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту зводиться до розроблення стратегії страхування, під якою розуміють визначення основних довгострокових цілей управління ризиками підприємства, забезпечення його економічної безпеки, а також розроблення та впровадження програм страхування, спрямованих на мінімізацію ризиків.

3. Визначено закономірності впливу політико-правових, організаційних, фінансово-економічних та соціальних факторів і тенденцій на розвиток страхового ринку, а також виділено специфічні характеристики, притаманні окремих видам транспортного страхування. Зокрема, до специфічних характеристик авіаційного страхування віднесено: великі за розмірами страхові суми; наявність катастрофічних збитків; залежність від перестрахування, а також обов’язковий характер авіаційного страхування.

Зазначені фактори обумовлюють потребу в уніфікації умов страхування та їх схвалення міжнародними страховими ринками. У практиці авіаційного страхування застосовують такі стандартні поліси: а) для страхування відповідальності авіакомпанії перед третіми особами – AVN1C або Zurich Re із застосуванням спеціальних додаткових умов (застережень), які розширюють або звужують стандартне страхове покриття; б) для страхування Каско повітряного корабля – AVN1C; в) для страхування членів екіпажу повітряного корабля від нещасних випадків – NMA2712.

4. Запропоновано систему показників порівняльної оцінки страховиків, яка дозволяє визначити коло тих страхових компаній, що завдяки своїй високій платоспроможності та якості послуг можуть стати партнерами транспортного підприємства. Оцінними показниками є: якість страхових продуктів, економічна ефективність програм перестрахування, структура та параметри страхового портфеля.

5. Розроблено та обґрунтовано методичні підходи до формування стратегії страхування авіаційних ризиків, яка має включати комплекс заходів, спрямованих на: розроблення програм страхування, що відповідають потребам конкретного страхувальника; економічне обґрунтування вартості страхування; відбір надійних партнерів-страховиків, а також розроблення оптимальної моделі співпраці зі страховими компаніями.

6. Сформульовано організаційно-економічні та фінансові заходи, що мають бути частиною стратегії страхування, які дозволять забезпечити контроль та оптимізацію витрат на страхування, зокрема: а) укладання договорів страхування всіх транспортних ризиків з однією страховою компанією; б) одночасне поновлення всіх договорів страхування; в) поквартальна оплата страхової премії; г) перерахунок (зменшення) страхової премії у разі простоїв повітряних кораблів на землі.

7. Розроблено економіко-математичну модель для визначення оптимального розміру власної відповідальності страховика за авіаційними ризиками, яка уможливлює зниження вартості страхової послуги за рахунок управління витратами на перестрахування.

8. Запропоновано схему участі авіаційного підприємства у прибутках страховика, яка містить в собі економіко-математичну модель оптимізації інвестиційної політики страхової компанії, що дозволить підвищити прибутковість інвестиційної діяльності зі збереженням високої надійності страхового захисту, а також дотримання нормативних вимог до структури страхових резервів.

9. Розроблено модель економічної співпраці між страховою установою та авіатранспортним підприємством, за якої страхувальник отримує право на участь у прибутках страховика. Установлено, що запропонована модель містить в собі такі переваги: а) дотримання відносно стабільного рівня страхових премій (вартості страхування); б) зниження витрат авіатранспортного підприємства на страхування; в) гнучкість умов оплати страхової премії; г) відповідність умов договору страхування вимогам авіатранспортного підприємство; д) використання переваг доступу до перестрахування тощо.

Таким чином, отримані результати та рекомендації є науково-методичною та практичною базою для вдосконалення процесу забезпечення економічної безпеки підприємств авіаційного транспорту та спрямовані на підвищення ефективності їх господарської діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Портер М.Э. Конкуренция.: Пер. с англ.; Уч. пос. – М.: Изд. дом «Вильямс».
Минцберг Г., Куинн Дж.Б., Гошал С. Стратегический процесс / Пер. с англ. под ред. Ю.Н.Каптуревского. – СПб: Питер, 2001.
Кэмпбел Д., Стоунхоус Дж., Хьюстон Б. Стратегический менеджмент: Учебник/ Пер. с англ. Н.И.Алмазовой. – М.: ООО «Издательство Проспект», 2003. с. 17.
Хасси Д. Стратегия и планирование / Пер. с англ. под ред. Л.А.Трофимовой. – СПб: Питер, 2001. с. 12.
Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: навчальний посібник. – К., 2002. с. 28.
Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. /Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. с. 68.
Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Изд-во «Питер», 1999. с. 304-312.
Альтернативный менеджмент: Путь к глобальной конкурентоспособности / Г.Н.Фидельман, С.В.Дедиков, Ю.П.Адлер – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005
Каплан Р.С., Нортон Д.П. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию. – 2-е изд., испр. и доп. / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003.
К.Г. Воблый Основы экономии страхування. – М.: Изд. центр «Анкил», 1995г. с.20.
Страховое дело./ Учебник. Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992г. с.15.
Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. с. 23.
Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І, Временко Л.В. та ін.; За загальною редакцією проф. Внукової Н.М. – Харків: Бурун Книга, 2004. с. 17-22.
Залєтов О.М. Страхування UA. Навчальний посібник / За редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко – К.:Міжнародна агенція “BeeZone”, 2003. с. 14.
Гварлиани Т.Е., Балакирева В.Ю. Денежные потоки в страховании. – М.: Финансы и Статистика, 2004г. с. 10.
Звіт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про стан і розвиток страхового ринку України за 9 місяців 2005 року. с. 4.
Юлдашев Р., Тронин Ю. Концепция научной корректировки регулирования страховой деятельности // Страховое дело. – 2000. - №7. – с.17.
Словник термінів Міжнародної організації органів регулювання страхової діяльності (IAIS’s Glossary of terms, January 2002). с. 169.
Тэпман Л.Н. Риски в экономике: Учеб. Пособие для вузов / Под ред. Проф. В.А.Швандара. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. с. 8.
Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш. – 2002.
Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 599с.
Архипов А.П. Андеррайтинг в страховании. Теоретический курс и практикум: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности 080105 «Финансы и кредит» / А.П. Архипов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.
Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
Обов’язкове страхування – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2005.
Закон України „Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 04.10.01 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 44. – Стаття 1951.
Закон України „Про транспорт” від 10.11.94 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 51. – Стаття 446.
Повітряний кодекс України від 04.05.93 // Відомості Верховної Ради (ВВР). –1993. – № 25. – Стаття 274.
Постанова Кабінету Міністрів України № 124 „Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента” від 04.02.04 // Офіційний вісник України. – 2004.– № 5. – Стаття 242.
Постанова Кабінету Міністрів України № 1535 „Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації" від 12.10.02 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Стаття 1943.
Постановление (ЄС) №785/2004 Европейского Парламента и Совета Европейского Союза „О требованиях к страхованию авиаперевозчиков и операторов воздушных судов” от 21.04.04 // РААКС „Новости авиационного страхового рынка”. – 2004. – №17. – С. 5.
Абрамов В.Ю. Третьи лица в страховании. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 128 с.
Агеев Ш.Р. Страхование как фактор стабильности развития малого предпринимательства: Очерки на экон. темы: Толковый словарь-справочник страховых терминов и понятий. – М.: ЭКОС инфорт, 1997. – 238 с.
Агеев Ш.Р., Васильев Н.М., Катырин С.Н. Страхование: теория, практика и зарубежный опыт. – М.: „Эксперное бюро”, 1998. – 373 с.
Адамчук Н.Г., Юлдашев Р.Т. Обзор страховых рынков ведущих стран Азии (на примере Китая и Японии). – М.: Анкил, 2001. – 120 с.
Ардатова М.М., Балинова В.С., Кулешова А.Б. и др. Страхование в вопросах и ответах. – М: „Проспект”, 2004. – 294 с.
Артамонов А.П. Виды комиссий в перестраховании. – М.: Издательский дом „Страховое ревю”, 2001. – 52 с.
Артамонов А.П. Практика непропорционального перестрахования. – М.: Издательский дом „Страховое ревю”, 2001. – 172 с.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 1997. – 208 с.
Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
Бек В.О. Аналіз і моделювання організаційних структур управління проектами: Автореф. дис… канд. техн. наук / Нац. аерокосм. ун-т ім. М.Є.Жуковського „Харк. авіац. ін-т”. – Х., 2003. – 20 с.
Белоконева Ф.Н. Учет в страховых организациях. – М.: Издательский дом „Аудитор”, 1996. – 160 с.
Бланд Д. Страхование: принципы и практика. – М.: „Финансы и статистика”, 1998. – 413 с.
Бойков А.В. Страхование и актуарные расчеты. – М.: РОХОС, 2004. – 96 с.
Бондаренко О.М. Оцінка економічної безпеки авіакомпанії: Автореф. дис... канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2004. – 19 с.
Брагинский М.И. Договор страхования. – М.: Статут, 2000. – 172 с.
Буханець Д.Г. Облік та звітність в страхових компаніях (методологічні та організаційні аспекти): Автореф. дис... канд. екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2000. – 19 с.
Васильев Г.В. Страховой агент. Путь к удаче. – Чебоксары, 2001. – 136 с.
Вещунова Н. Л., Фомина Л. Ф. Бухгалтерский учет в страховых компаниях. – М.: „Герда”, 2000. – 768 с.
Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. – К.: Либра, 1994. – 79 с.
Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г. та ін. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Х.: Консул, 2002. – 912 с.
Воронина Н.Л., Воронин Л.А. Англо-русский словарь страховых терминов. – М.: ИРТИСС, 2001. – 423 с.
Временко Л.В., Кондратенко Д.В. Регулирование страховой деятельности – взгляд страховщиков // Insurance Top. – 2005. – № 4(12). – С. 8-10.
Галагуза Н. Ф. Страховые посредники. – М.: Учебно-консультационный центр „ЮрИнфоР”, 1998. – 208 с.
Галагуза Н. Ф., Ларичев В. Д. Преступления в страховании. – М.: Анкил, 2000. – 256 с.
Гварлиани Т.Е., Балакирева В.Ю. Денежные потоки в страховании. – М.: „Финансы и статистика”, 2004. – 333 с.
Голубин А.Ю. Математические модели в теории страхования: построение и оптимизация. – М.: Анкил, 2003. – 160 с.
Гомелля В.Б., Туленты Д.С. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии, теории и практики). – М.: Издательский центр „Анки”, 1999.– 128с.
Гордиенко И., Рыжова Т., Залетов А. Стратегия развития страхового рынка Украины в условиях интеграции в мировое хозяйство // Insurance Top. - 2005. - № 3(11). - С. 12-21.
Грызенкова Ю., Цыганов А., Демченко В. Страхование в Российской Федерации. Сборник статистических материалов, 2002 / под ред. А.А.Цыганова. – М.: Русский полис, 2003. – 495 с.
Гуцериев М.С. Оффшорное страхование. – М.: Галерея, 1999. – 64 с.
Еремина О. Большой секрет для маленькой и средней компании // Стратегии. – 2003. – №10. – С. 42-45.
Ефимов С.Л. Деловая практика страхового агента и брокера. – М.: Страховой полис, ЮНИТИ, 1996. – 416 с.
Ефимов С.Л. Экономика и страхование: Энциклопедический словарь. – М.: Церих-ПЭЛ, 1996. – 528 с.
Ефимов С.Л., Акимов В.В., Борзых В.Н. Страховое дело в России: вехи истории. – М.: Русское слово, 1997. – 207 с.
Жеребко А.Е. Совершенствование финансового менеджмента рисковых видов страхования. – М.: Анкил, 2003. – 128 с.
Жилкина М.С. Государственное регулирование страхового рынка. – М.: „Спутник +”, 2002. – 301 с.
Журавлев Ю.М., Секерж И.Г. Страхование и перестрахование: (Теория и практика). – М.: Анкил, 1993. – 184 с.
Журавлев Ю.М. Словарь-справочник терминов по страхованию и перестрахованию. – М.: Анкил, 1992. – 172 с.
Залєтов О.M. Особливості національного перестрахування // Страхова справа. - 2003. - № 3(11). - С. 20-24.
Залєтов О.М. Основи страхового права України. – К.: „Дінай: Страхування”, 2003. – 384 c.
Залетов А.Н., Пукала Р., Слюсаренко О.А. и др. Страховые рынки Восточной Европы и СНГ: Справочное пособие. – М.: 2004 – 623 с.
Запухляк В.М. Механізм формування конкурентних стратегій фірми: Автореф. дис… канд. екон. наук / НАН України. Ін-т регіон. дослідж. – Л., 2001. – 19 с.
Зубец А.Н. Страховой маркетинг. – М.: Анкил, 1998. – 256 с.
Зубец А.Н. Страховой маркетинг в России. Практ. пособие. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. – 336 с.
Ингосстрах. Опыт практической работы / Под ред. В.П.Кругляка. – М.: 1999. – 432 с.
Калихман А. И. Теория тарифов долгосрочных видов страхования. – М.: Научно-исследовательский финансовый институт, 1991. – 146 с.
Камынкина М.Г., Солнцева Е.Е. Перестрахование. Практическое руководство для страховых компаний. – М.: АО „ДИС”, 1994. – 140 с.
Каспина Т.И. Бухгалтерский учет в страховых организациях. – М.: „СОМИНТЭК”, 1998. – с. 231.
Катасонов В.Ю., Морозов Д.С. Проектное финансирование: организация, управление риском, страхование. – М.: Анкил, 2000. – 270 с.
Коваленко Ю.О. Механізм адаптації підприємств до ризику: Автореф. дис. канд. екон. наук / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Л., 2003. – 18 с.
Кононова Л.М. Оцінка конкурентноздатності авіакомпаній на авіатранспортному ринку України: Автореф. дис. канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2002. – 17 с.
Корнилов И.А. Основы страховой математики. – М.: „ЮНИТИ”, 2004. – 400 с.
Крутик А. Б., Никишина Т.В. Организация страхового дела. – М.: „Бизнес-Пресса”, 1999. – 304 с.
Крымов А.А. Мастерство страхового агента. – М.: Бератор-Пресс, 2002.–
144 с.
Кутуков В.Б. Основы финансовой и страховой математики: Методы расчета кредитных, инвестиционных, пенсионных и страховых схем. – М.: Дело, 1998. – 304 с.
Маренков Н.Л., Косаренко Н.Н. Страховое дело. – М.: „Фенікс”,2003. – 604 с.
Мерхеж Р.Е. Удосконалення механізму управління авіакомпанією в умовах конкуренції: Автореф. дис. канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 17 с.
Мирошников Ю „…нам не нужен админресурс, чтобы доказать очевидное…” // Бизнес. – 2004. – № 32 (603). – С. 76-79.
Мюнхенское перестраховочное общество. Руководство по осуществлению расчетов между прямым страховщиком и перестраховщиком по видам страхования иным, чем страхование жизни. – Мюнхенское перестраховочное общество, 1998. – 135 с.
Новосельский И. Доктор Change Management // Стратегии. – 2002. - № 10. –
С. 31-33.
Олексюк О.С. Концептуальні і методологічні основи та економіко-математичні моделі розробки систем підтримки прийняття фінансових рішень на мікрорівні: Автореф. дис… д-ра екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К.,1998.– 34 с.
Онищенко Н.В. Ринок автотранспортного страхування і методи регулювання його в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2004. – 16с.
Орланюк-Малицкая Л.А. Платежеспособность страховой организации. – М.: Анкил, 1994. – 152 с.
Падій С. Страховий бізнес України. – К.: „Логос”, 2001. – 175 с.
Переверзева С.О. Механізм регулювання комерційної діяльності авіакомпаній України: Автореф. дис… канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 17 с.
Перемолотов В., Хайкин Р. Путь страхового агента. – СПб.: Питер, 2003. – 288 с.
Перестрахование 2003: Потенциал развития. Материалы VII Всероссийской конференции по перестрахованию. – М.: Пульс, 2003. – 752 с.
Плешков А.П., Орлова И.В. Очерки зарубежного страхования. – М.: Анкил, 1997. – 200 с.
Плосконос Г.М. Механізм управління техногенною безпекою підприємства: Автореф. дис… канд. екон. наук / Нац. авіац. ун-т. – К., 2003. – 19 с.
Приходько В.С. Методологія обліку страхової діяльності та аналіз платоспроможності страховика: Автореф. дис… канд. екон. наук / Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2000. – 18 с.
Пфайффер К. Введение в перестрахование. – М.: Анкил, 2000. – 154 с.
Пылов К.И. Страховое дело в России. – М.: ЭДМА, 1993. – 143 с.
Реформирование российского страхового рынка в контексте вступления в силу Соглашения о партнерстве и сотрудничестве Российской Федерации и Европейского Союза и предстоящего вступления в ВТО. / Под ред.
И.Б. Котлобовского – М.: ТЕИС, 1999. – 87 с.
Роу А. Україна. Фінансовий сектор та економіка. Нові стратегічні завдання. – The International Bank for Reconstruction and Development/The World Bank, 2001. – 120 c.
Рыбкин И.В. Страхование: максимальные продажи. – СПб.: „Питер”, 2004. –224 с.
Салин В.Н., Абламская Л.В., Ковалев О.Н. Математико-экономическая методология анализа рисковых видов страхования. – М.: Анкил, 1997. – 126 с.
Самойловський А.Л. Державне регулювання страхової діяльності в Україні: Автореф. дис… канд. екон. наук / Наук.-дослід. екон. ін-т М-ва економіки. – К., 2000. – 17 с.
Сборник типових правил, условий и договоров страхования. / Сост.
А.А. Цыганов. – М.: Анкил, 2003. – 416 с.
Словарь страховых терминов / под ред. Е.В. Коломина, В.В. Шахова. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 336 с.
Смирнов В.В. Снижение убыточности в страховании. – М.: Бюро Н.Э. „Индекс”, 1996.
Соколовський Д.Б. Моделювання спостережності конфліктної економічної системи страхового типу: Автореф. дис… канд. екон. наук / Донец. держ. ун-т. – Д., 1998. – 20 с.
Сплетухов Ю.А. Страхование ответственности. – М.: Аудит, 2001. – 172 с.
Справочник по страховому бизнесу / под ред. проф. Уткина Э.А. – М.: Ассоциация авторов и издателей „ТАНДЕМ”, Издательство ЭКМОС, 1998. – 416 с.
Старинская А. Технологии управления будущим // Стратегии. – 2005. № 2. – С. 16-20.
Страхование / под ред. О.О.Гаманковой. – К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.
Страхування/ під ред.. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.
Страхование /под ред. Т.А.Федоровой. – М.: „Экономист”, 2003. – 875 с.
Страхование и управление риском. Терминол. словарь / Сост.: В.В.Тулинов, В.С. Горин – М.: Наука, 2000. – 564 с.
Страховий ринок України, альманах. – К.: „Поліграфічні послуги”, 2004. – 389 c.
Страховые услуги / под ред. Т.М. Артюх. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.

Blog

Організаційно-економічних показників порівняльної оцінки страховиків при відборі страховика-контрагента 26

Содержание

ВИСНОВКИ