План Місце фінансового ринку в фінансовій системі Рух фінансових ресурсів та капіталу в економіці та передумови виникнення фінансового ринку

Вид материала

Лекція

Содержание Лекція 8. фінансові послуги на ринку цінних паперів Корпоративні облігації Державні облігації Роль казначейських цінних паперів в управлінні держав­ним бюджетом Ощадним сертифікатом До спеціальних (похідних) фондових інструментів ринку цінних паперів належать опціони, варанти, ф 'ючерси та інші. 4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних Дивіденд за привілейованими акціями Курс облігації Лекція 9. фінансові послуги з хеджування ризику В основі методів чіткого формулювання цілей і з'ясуван­ня пріоритетів лежить кількісний аналіз на основі використання математичн Необхідність ухвалення рішення про найбільш доцільну лінію поведінки - завдання оптимального управління. Причини невизначеності Управління ризиком Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку.

Подобный материал:

• Частина 2 наукові повідомлення, 135.8kb.
• Концепція становлення та розвитку фінансового ринку України на 2006 – 2010 роки Вступ, 338.37kb.
• Концептуальні засади розвитку фінансового ринку в умовах глобалізації інвестиційних, 365.38kb.
• Фондові індекси та рейтинги, 178.67kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
• Особливістю сучасного фінансового ринку України є зростання ролі небанківських фінансових, 140.17kb.
• Примітка 28. «Справедлива вартість фінансових інструментів», 36.2kb.
• Керівник: ст викладач Бєляєва, 2771.65kb.
• Тематичний план дисципліни тема Лекції Семінарськ І заняття Практичні заняття, 420.23kb.
• Програма вступних випробувань з фахових дисциплін спеціальності «облік І аудит» освітньо-кваліфікаційної, 696.9kb.

ЛЕКЦІЯ 8. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ


План

1. Характеристика корпоративних цінних паперів
   
2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
   
3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
   
4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних цінних паперів
   
5. Формування курсової вартості цінних паперів
   
6. Показники, що використовуються для оцінки акцій та облігацій
   
7. Біржові операції з цінними паперами
   

1. Характеристика корпоративних цінних паперів
   

Цінні папери - це свідоцтва про участь їх власників у капіталі акціонерного товариства або наданні позички. Вони пе­редбачають зобов'язання емітентів сплачувати'їх власникам дохо­ди у вигляді дивідендів або процентів. У юридичному розумінні цінні папери - майнове право, яке засвідчується певним докумен­том і реалізується у порядку, що вказується в цьому документі.

Особливості формування ринку акцій

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує майнову участь її власника у капіталі акціонерного това­риства. Власники акції стають пайовиками акціонерного товари­ства, його співвласниками, тому вони не можуть вимагати від то­вариства повернення вкладених коштів. Проте вони можуть про­дати акції, але у цьому випадку втрачають право співвласника.

Власники акцій, як співвласники товариства, мають пра­во на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй участі, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Дохід, що одержує акціонер на акції, Називається дивідендом. Розмір дивіденду залежить від маси прибутку, співвідношення між його нагромаджуваною та спожив­чою частинами, інвестиційної політики акціонерного товарист­ва, виду і кількості акцій та інших факторів


Корпоративні облігації - це свідоцтво про надання їх влас­никам довгострокової позички корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами. Випуск облі­гацій - більш вигідний спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, тому що проценти за облігаціями сплачуються з прибутку корпорацій до виплати податків. Крім того, власники облігацій не одержують права голосу, оскільки вони не співвлас­ники корпорації, а її кредитори. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні облігації, проте доходи за ними значно вищі.

2. Фактори формування ринку державних цінних паперів
   

Ринок державних цінних паперів - важливий компонент фінансових ринків світу. У фінансовому світі цінні папери держави використовуються як сгалон вільного від ризику доходу, як вічна альтернатива іншим вкладам капіталу. Формування ринку держав­них цінних паперів відбувається після виникнення ринку цінних па­перів корпорацій. Це особливо важливо для країн з перехідною економікою, уряди яких звикли вилучати значну частку доходів юридичних осіб і користуватися прямими кредитами центрального банку для покриття видатків бюджету. Світова практика свідчить, що всі розвинеш країни використовують випуск державних цінних паперів як неемісійне джерело для фінансування дефіциту бюджету

Характеристика державних облігацій

Облігація - це свідоцтво про надання позички, яке дає право на одержання, як правило, щорічного доходу у вигляді процента." Привабливість облігації для власників полягає в одержанні фіксованого доходу. На відміну від акцій облігації піс­ля закінчення визначеного строку підлягають викупу, до того ж емітент повинен сплатити номінальну вартість облігацій і дохід у вигляді процента.

Облігації випускаються іменні та на пред'явника, причо­му останні переважають. Залежно від емітента облігації поділя­ються на державні та корпоративні.

Державні облігації - це свідоцтва про падання їх власника­ми позики державі в особі національного уряду та місцевих ор­ганів управління. Випуск облігацій здійснюється державою з ме­тою державних витрат, якщо бракує бюджетних коштів. Держа­ва гарантує викуп державних облігацій, через це вони вважаються першокласними цінними паперами з високим ринковим та кредитним рейтингом.

Роль казначейських цінних паперів в управлінні держав­ним бюджетом

Однією з базових умов досягнення політичної, еко­номічної та соціальної стабільності в державі є здійснення вивіре­ної бюджетної політики, у тому числі прийняття та додержання бездефіцитного державного бюджету. Країни з розвиненою рин­ковою економікою як один із засобів для досягнення цієї мети ви­користовують випуск казначейських цінних паперів.

В Україні правові засади цього виду цінних паперів вста­новлені Законом України "Про цінні папери та фондову біржу".

Казначейськими зобов'язаннями визначаються цінні па­пери на пред'явника, що розміщуються виключно на доб­ровільних засадах серед населення та засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одер­жання фінансового доходу (ст. 15 Закону).

В Україні можуть випускатись такі види казначейських зобов'язань:

• довгострокові (від 5 до 10 років);
  
• сер еднь о строкові (від 1 до 5 років);
  
• короткострокові (до 1 року)
  

3. Інші види цінних паперів та похідні (спеціальні) інструменти ринку цінних паперів
   

В Україні допущений до обігу такий вид цінного паперу як ощадний сертифікат.

Ощадним сертифікатом визнається письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчус право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків за ним (ст. 18 Закону України "Про цінні па­пери і фондову біржу").

На українському ринку цінних паперів спостерігаєтьс* активний обіг такого класичного цінного папера як вексель.

Векселем визнається цінний папір, який засвідчує безумов­не грошове зобов'язання векселедавця сгшатиги після настанн строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедсржат лю) (ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"),

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який випуска­ється інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає власникові право на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Окрім розглянутих вище видів цінних паперів, існують інструменти фондового ринку, які поєднують у собі елементи декількох видів цінних паперів або є настільки специфічними до­кументами, що їх неможливо віднести до тієї чи іншої категорії. Такі інструменти одержали назву похідних або спеціальних.

До спеціальних (похідних) фондових інструментів ринку цінних паперів належать опціони, варанти, ф 'ючерси та інші.

Опціон - це контракт на право купити або продати певну кількість цінних паперів у будь-який момент протягом визначе­ного строку за фіксованою ціною. При сприятливій для власника опціону зміні ціни на цінні папери він це право використовує й одержує дохід у вигляді різниці між поточною ринковою ціною та тією, що зафіксована у контракті. При несприятливій зміні ціни власник опціону своїм правом не скористається і втратить при цьому суму, заплачену за придбання опціону.

В Україні опціонні угоди, хоча вони й не передбачені за­конодавством, набувають все більшого поширення. Такими уго­дами торгують як на фондових біржах, так і на позабіржовому Варант є сертифікатом, який дає право його власникові купити один цінний папір за зафіксованою ціною у визначений термін. Варанти випускаючься в обіг не самостійно, а як складо­ва частина інших цінних паперів для того, щоб зробити їх більш привабливими.

Ф'ючерс - це різновид термінових угод на купівлю або продаж стандартної кількості визначених цінних паперів у зазна­чений день та за визначеною ціною. На відміну від опціону, роз­рахунок після закінчення ф'ючсрсної угоди є обов'язковим.


4. Особливості становлення та функціонування ринку муніципальних

цінних паперів

У результаті децентралізації фінансової системи, що здій­снюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат перено­ситься на місцевий та регіональний рівні. Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим у розрахунку на душу населен­ня національним доходом, оскільки фінансові надходження забез­печуються, насамперед, з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб'єктивні відмінності у розмірах території, географічному положенні, кліматі, еко­номічній структурі регіонів. Фактичні втрати, з одного боку, мо­жуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого - можуть зростати просто при мар­нотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визна­чити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.


Привабливі риси облігаційної форми муніципального

запозичення:

• зниження вартості запозичень (емісія облігацій до­зволяє знижувати відсоткові ставки щодо запозиче­них ресурсів, мобілізуючи на внутрішньому фінансо­вому ринку вільні кошти нерезидентів, фізичних осіб і небанківських установ для покритгя дефіцитів і тим­часових касових розривів місцевих бюджетів, фінан­сування сезонних робіт. Широке коло інвесторів за­безпечує можливість запозичення на більш привабливих умовах порівняно із залученням на ці цілі пря­мих кредитів комерційних банків);
  
• відсутність негативних пер ер оз подільних ефектів (навідміну від використання для фінансування бюджет­них розрахунків банківських векселів випуск обліга­цій дає можливість уникнути негативного впливу ефекту перерозподілу, у результаті якого профіпансовані за допомогою векселів за номіналом підприєм­ства та організації бюджетної сфери з метою отриман­ня "живих" грошей змушені продавати їх із 15-40% дисконтом кінцевим інвесторам, що погашають век­селі за номіналом негайно шляхом салати податківабо пред'являють їх до погашення за номіналом після закінчення строку обігу);
  
• фінансування виробничих проектів (велика надій­ність і ліквідність муніципальних облігацій дозволяє зробити їх оптимальним інструментом залучення
  нвестицій у виробництво. Емісія конвертованих муніципальних облігацій, призначених для фінансу­вання конкретних виробничих проектів, дозволяє за­
  безпечити страхування прямих іноземних інвестицій);
  
• удосконалення інфраструктури регіональних фондо­вих ринків (успішне проведення позик відіграє важ­ливу роль у поліпшенні інвестиційного клімату в регіоні, створює потужний імпульс розвитку інфрас­труктури регіональних фондових ринків);
  
• сприяння міжрегіональному руху капіталів (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити гострупроблему залучення капіталу зі столиці до регіонів,
  активи в комерційних банках Києва, де проживає 5% населення країни, складають біля 82% сукупних ак­тивів українських комерційних банків. Процес досту­пу регіонів до столичних фінансових ресурсів усклад­нюється через відносну слабкість філіальної мережі київських комерційних банків. При цьому ринок міжбанківських кредитів також не в змозі повністю абезпечити доступ регіонів до сконцентрованих у Києві грошових ресурсів через низькі ліміти міжбанківського кредитування, встановленого для переваж­ної більшості регіональних комерційних банків. При­скорений розвиток ринку емісійних боргових цінних паперів стає необхідною умовою ефективного
  міжрегіонального руху капіталу);
  
• сприяння трансформації заощаджень населення в інвестиції (емісія муніципальних облігацій дозволяє вирішити проблему трансформації заощаджень насе­лення в інвестиції).
  

5.Формування курсової вартості цінних паперів

Цінні папери мають номінальну і ринкову вартість або ціну. Номінальною (особовою) називають вартість, зазначену на цінному папері. Але купівяя-продаж цінних паперів провадиться не за номіна­лом, сі за цінами, що складаються на ринку цінних паперів. Ціна, за якою папери продаються і купуються на ринку, називається ринко­вою ціною або курсом генних паперів.

Курсова вартість цінних паперів постійно коливається за­лежно від зміни співвідношень між попитом на ті або інші цінні папери та їх пропозицією па ринку. У свою чергу, попит і пропо­зиція залежать від очікуваної зміни рівня позичкового процента, а за звичайними акціями - і доходів, які визначаються, насампе­ред, перспективами розвитку корпорації, що випустила акції, а також станом політичної обстановки, загальною економічною ситуацією в країні.

Залежно від особливостей порядку нарахування та випла­ти дивідендів акції поділяються на привілейовані то звичайні.

Прибуток за акціями сплачується у вигляді дивіденду, ПІД яким розуміється частина чистого прибутку акціонерного товариства, Ідо підлягає розподілу між акціонерами. Держателі оивілейованих акцій користуються перевагами на отримання гмвіденДУІ мінімальний розмір якого повинен гарантуватися при ипуску таких акцій. Оскільки комерційні інтереси держателів привілейованих акцій захищені, їх володарі, як правило, не ма­ють права голосу в акціонерному товаристві.

Дивіденд за привілейованими акціями, як правило, оголо­шується у відсотках від номіналу; його сума на одну акцію буде дорівнювати:


Формування курсової вартості облігацій

Облігація - боргове зобов'язання, відповідно до якого по­зичальник гарантує кредитору виплату визначеної суми після закінчення певного терміну, а також виплату прибутку. Джерела­ми прибутку від інвестування засобів в облігації є виплачувані Іш них відсотки, а також різниця між ціною, за якою вони купують­ся, і їхньою номінальною вартістю, за якою, як правило, вони ви-куповлються емітентами. При розрахунках прибутковості покуп­ки облігацій використовують поняття їхнього курсу, що визна­чається за загальним виразом:


Курс облігації залежить від її номінальної вартості, річно­го доходу, який вона приносить, рівня позичкового процента, кількості років, що залишилися до погашення облігації, та спів­відношення між пропозицією облігацій та попитом на них.

Середній курс облігації, за яким рівень доходів і рівень позичкового процента однакові, дорівнюватиме номінальній вартості. Якщо ж рівень доходу за облігацією нижчий за рівень позичкового процента, то її середній курс буде меншим, за номінальну вартість, а при рівні доходу за облігацією вищому зд рівень позичкового процента - більшим.


ЛЕКЦІЯ 9. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З ХЕДЖУВАННЯ РИЗИКУ


План

1. Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці
   
2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
   
3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку
   
4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
   
5. Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки
   

1. Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці
   

Ризик в процесі прийняття управлінських рішень у фінансовій сфері.

Ніякі, навіть найкращі прогнози не в змозі цілком виклю­чити невизначеність ринку (стихії). А де невизначеність і випад­ковість, там не уникнути ризику.

Прийняття управлінського рішення у фінансовій сфері -це процес цілеспрямованої переробки інформації стану в інфор­мацію командну. Вибір способу дії на основі переробки інфор­мації є управлінське рішення.

Ухвалення рішення — основа управління; без рішення не­ма управління; управляти — означає вирішувати.

Так як ухвалення рішення — це процес розв'язання проблеми невизначеності, то відсутність рішення також є рішенням, і йому, як і іншим рішенням, також властивий ризик — ризик бездіяльності (ризик нерозвязання проблеми невизначеності


В основі методів чіткого формулювання цілей і з'ясуван­ня пріоритетів лежить кількісний аналіз на основі використання математичних моделей.

Правильне рішення — це кількісно обґрунтований вибір найкращої системи дій, що ведуть до досягнення поставленої мс­ти при даних умовах і обставинах. При цьому "кількісно обгрун­тований вибір найкращої системи дій" можна визначити як "ми­стецтво давати погані відповіді па ті практичні питання, на які іншими методами відповіді даються ще гірші", чи "дати погану відповідь на питання, на яке не можна відповісти по-іншому".

Необхідність ухвалення рішення про найбільш доцільну лінію поведінки - завдання оптимального управління.

Проблема необхідності вибору при недостатніх, підставах пішма кожному, кому доводилося приймати відповідальні рішення.

Отже, з визначення ризику випливає, що: він являє собою систему дій при нсвизначених обставинах (па удачу); . ризикувати слід лише в тих випадках, коли можливий успіх (в надії);

• очікуваний результат ризику носить не однозначний, а ви-

падковий характер.

Причини невизначеності (першої сторони ризику):

• неповнота наших знань про навколишній світ (історію роз­витку людства можна уявити як історію боротьби з невизна­ченістю);
  
• випадковість, тобто те, що при однаково заданих умовах відбу­вається неоднаково, причому заздалегідь не можна вгадати, як буде на цей раз. Спланувати кожен даний випадок неможливо;
  
• протидія.
  

Другого стороною ризику є очікування успіху — мова Йде про деякий кінцевий підсумок дій, у якому загальний успіх пере­важає ьіад загальним програшем. Кожний окремий результат не обоє 'язково повинен бути переможним.

Третя сторона ризику — випадковість. Вивчення законів ймовірності дає можливість пророчити загальний результат дій, що пов"язані з ризиком (хоча Зйнштєйн казав. .."я не вірю, Ідо Господь Бог кидає "кості"").

Управління ризиком — це процес ідентифікації й оцінки ри­зику з наступним вибором способу дії виходячи з наявності аль тернативних сценаріїв розвитку подій. Цільова функція — змен­шення дисперсії цінності фірми (але ніяк не максимізація цінності фірми). А саме, аспектами теорії системи управліньризиками є:

Основні види підприємницького ризик:

• Виробничий ризик
  
• Фінансовий ризик.
  
• Кредитний ризик
  
• Бізнес-ризик
  
• Інвестиційний ризик
  
• Реінвестиційний ризик
  
• Процентний (ринковий, курсовий) ризик
  

Методи та критерії вимірювання міри фінансового ризику

Фінансовий ризик, як і будь-який ризик, має математично виражену ймовірність отримання втрати, яка спирається на стати­стичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю.

Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь окремої дії і ймовірність самих наслідків. Імовірність означає можливість от­римання певного результату.

Відносно економічних задач методи теорії ймовірності зводяться до визначення значень імовірності настання подій і до вибору з можливих подій найбільш виваженої, виходячи з Найбільшої величини математичного очікування. Інакше кажучи, математичне очікування якої-небудь події дорівнює абсолютній Іеличині цієї події, помноженій на ймовірність його настання

2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків
   

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, під які підпадають всі,учасники міжнародних економічних відносин. Ва­лютні ризики це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту чи кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вар­тості грошового зобов'язання в зазначений період. Під валюші ризики можуті. підпадати обидві сторони-у часники угоди

Сутність підходів до вибору стратегії захисту від них ризиків.

У зв'язку з тим, що курси абсолютно усіх валют, у тому числі і резервної валюти — долара США, піддані періодичним коливанням унаслідок різних об'єктивних і суб'єктивних пін чин, практика міжнародних економічних відносин виробила підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків Сутність цих підходів полягає в тому, що:

• приймаються рішення про необхідність спеціальних заходів для страхування валютних ризиків;
  
• виділяється частина зовнішньоторговельного контракту чи кредитної угоди — відкрита валютна позиція, яка буде стра­хуватись;
  
• вибирається конкретний спосіб і метод страхування ризику.
  

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

• односторонні дії одного з партнерів;
  
• операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії;
  
• взаємна домовленість учасників угоди.
  

.

Світова практика страхування валютних і кредитних ри­зиків відображає зміни, які відбулися у світовій економіці і ва­лютній системі в цілому. Найбільш простим і найпершим методом страхування валютних ризиків були захисні застереження.

Захисні застереження. Золоті і валютні захисні застере­ження застосовувалися після другої світової війни.

Золоте застереження засноване на фіксації золотого вміс валюти платежу на дату укладання контракту і перерахуванн ми платежу пропорційно зміні золотого вмісту на дату виконаї-контракту. Розрізнялися пряма і непряма золоті застереженн

3. Сучасні методи та схеми хеджування ризиків на фінансовому ринку.
   

Хеджування - це купівля і продаж ф'ючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін на ринку готівкових (реальних) продаж. Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як правило, основа для існування похід­них інструментів - майбутня невизначеність. Якщо має місце певна ймовірність збитків у результаті непередбачених подій (зміна цін), то несхильна до ризику людина буде намагатися застрахувати себе від можливих неприємностей. Це основа існування страхового ринку.

Більшість похідних цінних паперів - це угоди на термін, ви­конання яких відноситься до визначеного майбутнього моменту часу, основне призначення яких - хеджування ризику, пов'язаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів. Це і є причиною виникнення ринку похідних цінних паперів.

ф'ючерснї контракти е більш розповсюдженими при опе­раціях хеджування, чим форварди, це зв 'язано з тим, що через свої особливості останні є низьколіквідними (виключення складають форварди па валюту). А ф"ючерси - це більш зручні фінансові інструменти, що дають більші можливості для хеджування. Ос­новною перевагою ф'ючерсів є їх організований ринок, основни­ми учасниками якого с хеджери і спекулянти. Спекулянти - це ті особи, що згодні взяти на себе ризик хеджера, природно за визна­чену плату, яка являє собою недоотриманий прибуток хеджера у випадку сприятливої зміни ціни.

Хеджування за допомогою форвардних контрактів. Фор­вардний контракт-це звичайний контракт, виконання якого просто відстрочене в часі. Звідси хеджування за допомогою форвардів по-ягає в тому, що хеджер фіксує для себе майбутню ціну свого базо-ого активу, який він збирається купити або продати. Однак через зою природу форварди не є високоліквідними, оскільки їх вико-ання гарантоване тільки контрактом, а завжди може відбутися си-Щя, коли заплатити штраф за невиконання контракту для однієї сторін буде вигідніше, ніж виконати форвард. Крім того пошук °роттюї сторони, для укладання форварда, пов"язаний з велики-ми операційними втратами. Крім того, чез відсугність ваного ринку форвардів пошуки можуть закінчитися н гаїьну каргину лрибутків(збитків) покупця і продавця


Хеджування за допомогою опціонів. Валютні опціони

Хєджування з використанням опціонів, як і у випадку Л'ючерсних контрактів, означає захист своєї довгої чи короткої позиції по базовому активу за допомогою покупки опціонів 'пут" чи "колл", або за допомогою їх продажу. При цьому при­бутковість опціону повинна від'ємне корелюватись з прибут­ковістю позиції по базовому активу. Нижче розглянемо деякі найбільш прості, і в той же час ефективні, стратегії хеджування.

4. Техніка укладання ф'ючерсних контрактів
   

Ринок ф"ючерсних контрактів поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок термінових контрактів — це су­купність угод, укладених на фондових і ф'ючерсних біржах, а та­кож на фондових і ф'ючерсних відділах товарних і валютних

бірж- Позабіржовий ринок — всі інші угоди з ф'ючерсними кон­трактами на різні активи. На Заході позабіржовий ринок назива­ють "вуличним" ринком. Це менш організований ринок_: однак і на ньому угоди укладаються в рамках організованих інститутів, таких як фондові магазини, електронні мережі й інші.

Як правило, ф'ючерсні контракти укладають на біржі, хо­ча ніхто не забороняє укладати контракти між конкретним про­давцем і покупцем на вільному ринку.

Розрахункова палата:

• реєструє в результаті біржових торгів угоди:
  
• визначає і стягує заставні суми по укладених контрактах;
  
• визначає і перелічує суми виграшів і програшів членів Розрахункової палати при відхиленні поточної біржової ціни від контрактної;
  
• здійснює ліквідацію взаємопогашених контрактів і рахунки по них;
  
• організує і гарантує виконання ф ючерсних контрактів.
  

Розрахункова палата звичайно являє собою або структур­ний підрозділ біржі, або самостійну комерційну організацію, засно­вану біржею чи групою біржі. Як правило, вона обслуговує розра­хунки по ф Іочерспих контрактах відразу декількох бірж, тому що в ньому випадку зростає число її клієнтів — членів палати, а вихо­дить, ростуть і обороти, прибутку резервні і страхові фонди, підви­щується стійкість цін у ф'ючерсній торгівлі окремими видами кон­трактів при несприятливих змінах ринкової кон'юнктури.

Основні поняття біржової торгівлі ф'ючерсними контрактами

Ф"ючерсний контракт на біржі стандартизований по всіх параметрах, крім одного — ціни товару, що поставляється, яка визначається в процесі біржових торгів. Стандартизація ф'ючерсного контракту включає уніфікацію наступних основних показників: споживча вартість товару, його кількість і ринкові умови обігу, вид товару, розміри партії товару, умови і терміни постачання, форма оплати, санкції за порушення умов контрак­ту, порядок арбітражу та ін.

У зв"язку з цим ф⁷ючерсні контракти високоліквідиі, для них існує широкий вторинний ринок, оскільки по своїх умовах вони однакові для всіх інвесторів. Крім того, біржа організує вто­ринний ринок даних активів на основі інституту дилерів, яким за­пропоновано ''робити ринок" по відповідних контрактах, тобто купувати і продавати їх на постійній основі.

При здійсненні угоди на біржі продавець контракту бере на себе зобов'язання продати, а покупець —- купити визначену кіль­кість біржового товару у визначений термін у майбутньому за ці­ною, обумовленою в момент угоди.


6. Проблеми організації ф'ючерсної торгівлі на сучасному етапі розвитку української економіки

Еволюція розвитку ринкових відносин веде до стирання входжень між товарною, фондовою і валютною біржами по мехазму і характеру їх діяльності. Проте історично сформована спеціалізація конкретних бірж збережеться з врахуванням зайнятого ними місця па оіржовому ринку в цілому. Ф'ючерсна торгівп переважає над всією іншою діяльністю бірж. Біржі перестаючі, бути тільки складовою частиною оптової торгівлі, їх роль в оптовій торгівлі має тенденцію до скорочення. Вони стають центрами ф'ючерсної торгівлі в широкому сенсі слова, тобто ціноутворюючими центрами, центрами страхування прибутку і такої ко-мерційцої діяльності, що дозволяє діставати додатковий прибуток

На основі розвитку засобів зв'язку і комп"ютеризації всіх розрахунків відбувається концентрація ф'ючерсної торгівлі в ос­новних фінансово-кредитних центрах країни. Біржі створюють спільні розрахункові центри і спільно використовують новітню електронно-обчислювальну техніку.