Geum.ru

Особливістю сучасного фінансового ринку України є зростання ролі небанківських фінансових установ

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Іваніцька І.С.

Студентка 4 курсу 15 групи ІПКОПУ

НУ «ЮАУ імені Ярослава Мудрого»


ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ КРЕДИТУВАННЯ

Особливістю сучасного фінансового ринку України є зростання ролі небанківських фінансових установ. Небанківські фінансові установи, акумулюючи кошти індивідуальних інвесторів і вкладаючи їх у різні економічні проекти, забезпечують рівновагу на ринку капіталів через погодження пропозиції і попиту на фінансові ресурси, перерозподіляють і знижують фінансові ризики, забезпечують підвищення ліквідності фінансових укладень різних інвесторів внаслідок професійного управління залученими. Таким чином, крім досягнення власних комерційних цілей, небанківські фінансові установи сприяють вирішенню загальноекономічних завдань, економічному зростанню в Україні. На даний момент небанківські фінансові установи в Україні переживають початковий період свого становлення, їх розвиток залишається мало динамічним, інколи навіть хаотичним. Існує багато проблем, які стосуються невизначеності багатьох аспектів діяльності таких установ у сучасному законодавстві, а іноді і суперечностей у ньому.

Через суттєві розбіжності у сучасному науковому розумінні поняття фінансової установи складається тенденція до визначення загального поняття фінансової установи та проведення класифікації фінансових установ на банки та небанківські фінансові установи. Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових належать: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Якщо звернутись до законодавства Європейського Союзу, а це є досить актуальним на даний момент, то в Директиві Європейського парламенту та Ради від 14.06.2006 терміни «фінансова установа» та «кредитна установа» існують як взаємовиключні. Принципова різниця між ними полягає в тому, що лише кредитні установи вправі приймати депозити та інші кошти від громадськості на зворотній основі та надавати кредити за власний рахунок. Тому правом ЄС передбачено існування єдиної ліцензії не на банківську діяльність, а на діяльність «кредитних установ». Натомість, вітчизняне законодавство не здійснило такого розмежування. В процесі інтеграції до ЄС виникне проблема при перекладі актів права та їх імплементації у вітчизняне законодавство, тому існує потреба жорсткого розмежування діяльності кредитних з діяльністю фінансових установ саме за критерієм залучення чи не залучення коштів.

Надавати фінансові креди­ти за рахунок залучених від ін­ших осіб грошових коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна устано­ва (ч.3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»). Такими коштами, за Ліцензійними умовами провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, за­твердженими розпорядженням Держфінпослуг № 4802 від 18 жовтня 2005 p., є а) кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних та/або юридичних осіб; або б) отримані залишки фінансових активів, що виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб. До залучених коштів не належать ті, що одержані: а) як внески до капіталу кредитної установи, в тому числі субординований капітал, б) від кредитних установ за кредитними договорами, а також в) з місцевих та державних бюджетів фінансовими установами - юридичними особами публічного права.

Особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ (стаття 7 вищенаведеного Закону). Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:

1.облікова і реєструючи система відповідає вимогам законодавства;

2.внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг.

3.професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам.

Державний реєстр фінансових установ, згідно «Положення про державний реєстр фінансових установ» - це система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації про фінансову установу.

Вищезазначене Положення визначає загальні умови та порядок державної реєстрації для всіх фінансових установ. Умови реєстрації окремих фінансових установ визначаються спеціальними Положення, затвердженими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи повинні отримати ліцензію у разі здійснення страхової діяльності, діяльності з надання по­слуг накопичувального пенсійного забезпечен­ня, надання фінансових кредитів за рахунок за­лучених коштів та у разі здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що пе­редбачають пряме або опосередковане залучен­ня фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно «Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами», ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Ці Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання кредитними установами як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії.

Ситуація що склалася в Україні є парадоксальною, адже потенційний попит на послуги небанківських фінансово-кредитних установ в Україні величезний, проте розвиток цих установ досить повільний. Існує низка причин, що стримує їх розвиток. Однією із основних причин є недосконале правове середовище та вади державного регулювання. Нормативно-правова база, що покликана регулювати різні аспекти професійної діяльності на фінансовому ринку, є досить суперечливою та не повністю сформованною. Відсутній чітко налагоджений механізм спільної діяльності органів державного регулювання ринку фінансових послуг, незадовільний стан інвестиційного клімату, нестабільність економічної та політичної ситуації в Україні гальмують розвиток ринку фінансових послуг.

Для вирішення даних проблем слід створити єдиний державний орган регулювання діяльності на ринку фінансових послуг з чітко визначеною компетенцією. Це дозволить усунути подвійне ліцензування небанківських фінансових установ, забезпечить прийняття узгоджених нормативних актів, та підвищення стабільності функціонування фінансових інститутів вцілому.

Для України доцільно скористатися міжнародним досвідом, де лібералізація національного ринку фінансових послуг поєднується з ефективним державним регулюванням.